#злива

[greenpostua]

🌊🇦🇷 Потужна повінь сталася в Аргентині з 7 на 8 березня.

Загинули щонайменше 10 людей, евакуювали понад тисячу.

На Баїя-Бланку обрушилася чотиримісячна норма опадів. Вода знищила дороги та будинки. Влада закрила аеропорт і відключила електрику в місті.

📹: @Top_disaster

[pr0lis0k-posts]

і я і мій пес боїмося грому, от в двох тепер сидимо на ліжку, боїмося разом, він ще й свого ведмедика приніс і мені його сунув на моральну підтримку

[meowluox]

прокинулась від головного болю і десь буквально через хвилину пішла злива я вважаю що хорошого в цій ситуації більше.

пішла на кухню випила заспокійливих бо знаю я ці свої мігрені і поки пила присвятила трохи часу дослідженню для звіту.

[kekineko]

ідея для побачення: ми йдемо гуляти поки йде злива, жостко стрибаємо по калюжам і бігаємо по мокрій траві а потім повертаємося додому п'ємо чай і сушимо одне одному волосся

[ruushinynerve]

В місті була злива і шторм. Але не в нашому районі. Пательня, духота, коптильня. І ми все одно не заслужили навіть на куций дощик. Навіть прохолодного вітерцю до нас не долетіло. Це сум, сміх, розпач і крик. Я задихаюся у себе в кімнаті. Боже поможи.

[zlabjola]

День починається не з кави, а з єбєйшої зливи і наскрізь мокрого взуття. Дуже сподіваюся, що до кінця дня воно висохне на обігрівачі. Або хоча б не буде таке вже мокре. Як я добиратимуся додому, якщо злива не скінчиться, не знаю. Сподіваюся не захворіти через це. Вчора я теж під дощем йшла, але було тепло дуже.

Співбесіда в понеділок пройшла непогано. Єдине, що я не можу отак одразу піти на навчання туди. Ці три дні не оплачуються. Тож я вирішила почекати до своїх вихідних. Проблема ще в тому, що в мене грошей майже немає. А зп там виплачують не кожен день, як тут. У мене є план дій. Чогось коли я починаю панікувати через щось в голос, я одразу знаходжу вихід із ситуації і формується план на всі випадки. Якщо в неділю мені скажуть, що вже знайшли когось, то я зроблю невеличку перерву в пошуку роботи. Можливо. Подивимос��.

Ще я переймаюся, що через графік 5/2 в мене не буде часу малювати взагалі. І відпустка...накрилася мідним тазом. Я дуже сподіваюся, що на наступному тижні все пройде добре і я перейду на іншу роботу. Хоча б гроші будуть. А все інше то таке.

[kalceferia]

Аааааа

Згадала що мені наснилося

Ситуація така

Школа залита вечірнім сонцем, теплий легенький вітер, я прибираю в класі. До мене підходять два хлопці моє перше дитяче кохання Ілля і перше підліткове Ігор, та й кажуть

-Ми т��т споримо через тебе ( ці хлопці ніяк не пов'язані я з ними в��илась але в різних містах і різних школах)

Я* - та? І в чому причина?

-ти сама знаєш...

І тут я розумію що вони мене любили( бо у сні це теперішня я свідома, а вони ті які залишилися в минулому) але тепер мені від них ні холодно ні жарко і веде все до того що я маю їх зафрендзонити. Діалог продовжується так...

*глибокий вдих-видих

Я* - тут нема що казати, все просто...

- ні не просто, скажи хто з нас

Я* - я любила вас обидвох, але це було так давно. А зараз в моєму серці живе хтось інший

Вони просто йдуть, а я не можу зрозуміти хто ж той третій, та й теж іду додому попри мою музичну школу і тут починається злива...

І все, я прокидаюся від будильника і тьопаю збиратися на роботку, але відчуття дивні. Люблю трактувати сни, але часто незадоволена тим що вони означають, тому сьогодні без того

[sharp-as-c]

прекрасно об’їдатись солодким, поки на вулиці депресивна злива

[plupk]

Хочу позбавитись хвилювань. Може не повністю, але воно мене заїбало.

Чому дощ такий невеликий... Хочу щоб хмари були весь день.. щоб весь день була злива.

Нема сил далі старатись. Щоб ти не робив - це мало вплине на твоє життя з хорошої сторони. Можна лише зробити сильно гірше. Але ти все одно віриш.. і від цього тільки боляче.

[du-sha]

На вулиці злива. А я гуляю у тонкій футболці під нею. Добре, що хоч парасолю взяла ❤️

[veatrix]

Найтрешовіша співбесіда/пропозиція роботи що я мала

Я не збиралась писати подібне типу блогом чи комусь-кудись далі пари подруг в приват але схоже у цього блогу несподіваний поворот - чеська айтішка і пошуки роботи!

Сьогодні я вам розкажу про мабуть найтрешовіший досвід інтервʼю (якщо можна це назвати інтервʼю) в своєму житті, хоча я думала попереднього призера цього титулу буде вкрай важко перебити. Насправді я початково підозрювала що може бути щось подібне але не очікувала ПРЯМО ТАКОГО ще й в Чехії де наче закони-правила-етс не для краси написані.

Була я м��нулого тижня на очному інтервʼю в маленькій фірмі, все виглядало ок і більш-менш прийнятно, мені зразу сказали що я їм сподобалась, мені вони теж скоріше сподобались хоча деякі зауваження і були (я була б єдиною жінкою в колективі мужиків 40+, роботу технічно неможливо робити поза офісом, тобто ніякого дистанту і пертися туди очно в будь-яку погоду, питання релативності досвіду що я там отримаю). Ейчарська фірма зовнішня. Ну принаймні я так думала.

Ейчарська фірма телефонує мені позавчора і каже що фірма мене згодні брати, зустріньтесь з нами, бумласка, фізично і обговоримо нюанси договору майбутнього. Слати інформацію електронним листом відмовляються, усно розкажемо. Місце зустрічі призначають кафе в лоббі 5-зіркового готелю. Я напрягаюсь уже на цьому етапі але ладно. Поговорити можна.

Сьогодні, в день зустрічі, десь за годину до починається така злива і стає темно наче там зараз всесвітній потоп станеться. Я швидко міняю пристойний одяг на зручний (футболка з довгим рукавом, простенька курточка, бачивші життя кросівки які норм під дощ), уже коли взуваюсь виходити вони дзвонять і просять перенести зустріч на годину. Я радісно згоджуюсь (а раптом дощ закінчиться лол). Приходжу хвилина в хвилину часу що мені призначили, мокра бо дощ не став хоча б слабкішим, тому ноги мокрі, парасолька-курточка мокрі. Дзвоню за номером що мені вказали подзвонити як прийду. Людина каже що запізнюється, займайте столик в кавʼярні, зараз буде. Я вмощуюсь, заклад явно занадто фенсі навіть для мене більш пристойно вдягнутої, мене під білі руці усаджує пані в блузці що дорожча мабуть за весь мій одяг разом узятий. Беру еспресо і туплю хвилин 15 в телефон поки людина приходить. Це виявляється мужик що виглядає як стереотипний "новий русскій з 90х", рядом з ним стереотипна "помандна баришня" в чорному міні-платті і трошки підгламурена, яка представляється його коллегою.

Мужик починає з того що дістає планш��т і проганяє мене усно по якійсь анкеті де питання від того що я роблю на поточному місці роботи, обовʼязки, який проєкт, який клієнт, що наша веб-платформа робить, де офіс, конкретне число моєї поточної зарплати до мого сімейного статусу, як я провожу вільний час, на що витрачала б гроші якби у мене ще лишалась би вільна така-то сумма з кожної зарплати, коли гіпотека, одруження, етс. На питання звідки я родом я відповідаю що я з Дніпра. Він такий "О Дніпропетровськ!", я офігіваю але промовчую. Питає де я вчилась, кажу що останнє місце навчання це VUTBR, він питає а що це де це і чи це в Празі (а це один з найкращих айті-вузів Європи і третій в Чехії, розташований в другому за величиною місті - Брні). Мало ред флегс? Зараз буде більше!

Він мене питає про очікувану зарплату. Я кажу середню на яку розраховую з мого досвіду та галузі. Він називає майже в два рази більшу і каже що я можу на неї розраховувати. Я трошки офігіваю остаточно бо це не ринкова зарплата і близько для мого рівня кваліфікації. І тут він мені розписує що офіційно заплатять мінімалку а інше через місцевий аналог самозайнятого фрілансовика - решту. Але: цей фрілансовий контракт може бути моментально розірваний односторонньо, не дає ніяких соц гарантій(відпустка, лікарняний, етс) і сума по ньому теж може варʼюватись доволі вільно, а бонусом мені самостійно розбиратись як платити податки і платити їх. Також якщо я хочу будувати карʼєру та професійний розвиток/курси/етс вони можуть помогти, перевести по роботі на щось інше, навіть в іншу компанію без перепідписання договорів бо договір буде на цю фірму-посередника а не безпосереднього роботодавця. Також прошу сфотографувати оці його диво-розрахунки про зарплату і пояснення на папері чому-як вигідніше. Він дозволяє зробити фото лиш останньої сторінки з трьох.

Я питаю скільки часу маю на подумати. Він каже що поки допʼємо каву. Я кажу що так не годиться, я чекаю відповідей ще з пари співбесід, не хочу давати відповідь нашвидко, всяке таке. Він каже що до вечора. Я кажу що нє не годиться, давайте до понеділка. В процесі вмовлянь мене пару разів лунає "не хочу на вас давити але" і я така подумки кожного разу "а що ти блять зараз робиш блять". Він неохоче згоджується і каже що впевнений що ніхто не перебʼє їх офер. Прощаємось, він так з барського плеча каже що заплатить за моє еспресо, про себе крінжую бо за еспресо, навіть якщо воно значно дорожче середнього, я точно заплатити і сама могла б, але хоче - хай платить, мені не шкода.

Максимально швидко тікаю звідки і офігіваю від життя, думаючи зразу поблочити їх контакти всюди чи таки написати культурно куди їм підти з таким трешем.

[kvilabezodnya]

ОТРУТА

Я - мати. Із чéрева видиш ймовірне прийдéшнє своєму порíддю, Якого ніколи не станеться, через верзéнне повíр’я.

Я - ґрати. Така вже ціна тому свíтові, де достобíса жахливо. Ви всі немовлята, котрих поглинає ганьби їдка злива.

Я - страта. Як пýстки спіраль, що назýблює подиху нáмисел пóрско, Мов глузду причал, що наскрізь вишкрібає із намірів лоскіт.

Я - клята. Як очі заплющу, то ти у мені прокидаєшся ревом, Що проситься дивом налýчитися десь в реальності. Стерво.

Я - чата. Чекаю, аби я могла замінити той вимір у часі. Й настало б життя. Де була б позривала усі свої маски.

То ж випустіть з клітки, довічно прикутої до небуття “Я” Отруту.

[benjamiina]

іноді так багато хочеться розписати, годинами блукати по різних варіантах, копатися в дрібницях буденності різко перецибнувши на момент створення світу.

але сиджу мовчки і давлю це в собі. наче чогось чекаю. наче ще не час. не впевнена в своєму минулому, не певна в майбутньому.

стільки краси бачу навколо, і хочеться пірнути у її вирій, наштовхуючи на неї інших, мовля "дивися, бісове диття, це вітер, а це бедрик, а ще тут буває злива!" і летіти б небом над лісом, і фільмувати очима, а потім ніколи до того не повертатись, бо з кожним кроком ще більше краси, ще більше свободи, ще більше людського і ще більше живого.

в наступному житті я хочу стати світом

[nuzaeku]

трішки про магію

На нашому континенті, який дехто називає Реліктою, ми змогли класифікувати три незвичних природних явища, які простий люд називає магією, дивами та іншими подібними епітетами. Мандруюча академія просвітництва використовує термін природовикревлення.

Як ми вже зазначали вижче існують три основних проява чи вираження природовикревлення. Усе інше може бути або винятковими проявами цих трьох сил або результатом їхньої взаємодії. 

Першим і найбільш розповсюдженим є так звані природні чари або природня сила. Як така вона є всюди та витає у повітрі майже усюди. Проте в одних місцях вона проявляється виразніше ніж в інших. Наприкл��д жителі ди��их земель можуть жити до чотирьох ста років та мати слабко виражені ознаки старіння. Урожаї там ростуть трохи швидше а деревина із тих земель набагато вищі та міцніші. Також деякі речі в у світі можуть активно абсорбувати природні чари, наприклад каміння та руди. Із таких такого й роблять найрозповсюдженіший вид магічний артефактів. Так званні природні творіння. Руда переплавляється та стає обладунком або мечем, дерево може стати щитом, скринею і так далі. речі наповнені природніми чарами набагато міцніші та довговічніші. Меч наповнений природніми чарами здатний різати метал не втрачаючи заточки та без особливої шкоди для самого меча. Через це їх також називають вічними речами. Багато таких предметів на ряду із ельфійською зброєю використовуються в якості регалій королів та родовитих осіб.

Мисливці диких земель здатні наповнювати себе дикими чарами та ставати швидшими та сильнішими за звичайну людину а також в їхніх руках інструменти наповнені дикими чарами стають ще ефективнішими.

Фауна є ще одним полем впливу природної енергії. Такі істоти, як грифони, лемігрифи, ліндмурфи з’явилися завдяки тому, що деякі тварини були особливо чутливими до впливу природніх чар. Колись перші птахи почали змінюватися, рости та набувати іншого вигляду. І таким чином через певний час орли стали грифонами і їх підвидами, ящірки стали драконами і так далі. детальніше цей процес описаний в численних наукових дослідженнях мандруючої академії. На основі цього навіть вивели теорію, що ельфи – це просто змінені природніми чарами люди, але доказати це поки не можливо бо ніхто не бачив живого ельфа ближче ніж за сто метрів від себе.

Говорячи про природні чари, не можна обійти увагою і магічні рослини. Магічні рослини є вищим та складнішим проявом природніх чарів. Вогняне дерево, що вічно горить та не гасне або дощове дерево під яким постійно іде злива. Незвичайні рослини із неймовірним потенціалом, яким нам ще не одне століття доведеться вивчати. Відомо лише, що деякі рослини взаємодіють одне із одним. Принципи цієї взаємодії ми ще вивчаємо, але вже відомо, що головне це почуття. Кожна стихія залежить від почуттів і проявляються по різному. Наприклад вогняні дерева. При їх взаємодії із гроною гніву температура полум’я зростає в багато разів, а якщо поблизу фрукта любові то дерево ��бо його гілка краще виділяє тепло. Але до цього ще можна якось дійти логікою. А от створення кишенькового виміру шляхом зіставлення двох тіней тіньових фруктів. У них неймовірно зручно зберігати речі. Головне не переставляти фрукти бо тоді кишеньковий вимір перестане існувати а речі невідомо куди подінуться. Природні чари є приховують у собі ще багато секретів, які нам лише доведеться розкрити.

Мисливці диких земель здатні наповнювати себе дикими чарами та ставати швидшими та сильнішими за звичайну людину а також в їхніх руках інструменти наповнені дикими чарами стають ще ефективнішими. Також мисливці єдині, хто може використовувати магічні рослини свідомо та повністю розкривати їхній потенціал. Цьому мистецтву вони можуть навчити. 

Чаклунство. Дивний вид прородовикревлення оскільки він генерується лише людиною а не навколишнім середовищем. Чаклуни є носіями дивної енергії, яку вони невідомо звідки беруть для створення див без якигось особливих умов, як із природніми чарами. Телепортація, трансмутація і тому подібне. Якщо природні чари викрвлюють та ламаєть закони природи, то для чаклунів їх просто не існує. Усе залежить від майстерності чаклуна ти сили його родових умінь.

Природніми чарами можна навчитися користуватися, як це роблять мисливці диких земель, то магом можна тільки народитися. Кожен магічний рід стежить за генеалогією для того аби магічна спадковість приростала із кожним наступним поколінням. Проте роблять це вони своєрідно. Практикують інцест та велику кількість бастардів створити нові магічні роди. Зазвичай лише третина роду володіє чаклунством, але вони все одно є цінними, оскільки їх нащадки можуть мати схильність до чаклунства.

Магія, як і природні чари має певний вплив на навколишнє середовища. Але якщо природні чари є майже усюди самі по собі, то чаклунство ні. Воно проявляється або там де застосовували чаклунство або там де живе велетенська кількість магів на подобу магічних академій. Так само відрізняється їхній вплив. Чаклунство є згубним для усього живого. Там де була застосовано чаклунство рослини не будуть рости поки воно не вивітриться у ліпшому випадку, або повне викревлення та мутація усього живого. Тварини можуть стати агресивними мутантами, а землі більше не придатні для життя звичайних істот чи рослин. Таке явище вчені називають магічним забрудненням, а простолюд магічним засиранням. Через це жодна відома світу держава не застосовує чаклунів у воєнних цілях, а діяльність чаклунів регулюється місцевою владою. Приклад магократій показує, до чого це приводить. Мало того, на самих магів застосування їхнього чаклунства теж впливає. Чим частіше чаклуни використовують якісь потужні чари, тим це більше їхні тіла міняються. Мутують. Мутації дають довголіття ціною втрати людської подоби. Можливо й розум. Академія навіть має припущення, що вид мутації залежить від того, яке чаклунство використовувалося, але цю гіпотезу поки не можливо доказати.

Чаклунство не любить природні чари. Так званий ефект вивітрювання чарів. Природні чари постійно чинять вплив на чаклунські предмети подібно тому, як залізо поступово ржавіє без догляду. По тій же причині чаклунство не однаково ефективне, бо в різних регіонах континенту різна концентрація диких чар. 

У чаклунства є своя мова. Магічний рунопис. На ньому маги розмовляють між собою, пишуть спеціалізовані магічні трактати. Проте частіше не чаклуни бачать рунопис на магічних предметах, що створюють чаклуни. Ці предмети працюють за власними законами, а їхні способи застосування. Спеціальні поштові шкатулки можуть переносити листи між собою на довгі відстані або спеціальний жбан у який заливаєш воду, а через вісім годин виливаєте вино. І це далеко не всі можливості. Предмети із рунописом більш поширені за речі наповненими природніми чарами. Вони дешевші, універсальніші а їх виробництво маги змогли поставити на потік. Проте вічними їх не назвеш. Чаклунські предмети неймовірно не довгові. Рунопис на низ із часом вивітрююється через взаємодію із природніми чарами, які є всюди. Тому час від часу рунопис треба поновлювати, інакше предмет може бути знищеним вивітрюванням чар. тому навіть найслабші маги завжди мають стабільний заробіток.

 Із діалогів із деякими чаклунами ми вивідали, що маги можуть точно розрахувати скільки енергії потрібно на то чи інше магічне дійство. Це відрізняється від того що ми мули від мисливців диких земель, які кажуть що холодною логікою не можна виміряти дикі чари.

Сила творця. Найзагадковіший вид природовикревлення, яке нам відомо. ми знаємо лише офіційну версію церви творця спасителя. Ніби він колись давно врятував людей ціною своїх сил й обрані є відголосками його сил. І більше нічого. Ні як воно працює. Усі свої припущення ми можемо будувати лише на основі релігійних трактатів, древніх сувоїв та свідчень наших давніших колег які мали справу з обраними. А враховуючи що багато із цього перередаговувалося протягом століть в угоду церковній цензурі, ми навряд знайдемо істину.

Що нам відомо, що природні чари засновані на викривленні законів природи. Чаклунство має свої закони які можна вирахувати. Чого не скажеш про дива. Що воно таке ми й досі не знаємо. Лише здогадуємося ��а зрідка щось цікаве виокремлюємо.

Як же проявляються? У діяннях обраних. А точніше їхні уміння. Перш за все обрані знають багато а навчаються швидко. Будь яку відому людству науку обраний здатний пізнати за годину, а мови може вивчати за пару хвилин. Про те є одне але. Останній обраний не ніг так само швидко освоїти новітню новітні науки на подобу хімії. Тут він навчався маже так само швидко проходило, як у звичайного студента. З цього ми вибудували теорію що однією з особливостей обраності є акумуляція знань людства на початок свого служіння, але усе що після цього прийшло у наукову спільноту обраний мусить вивчати, як звичайна людина. Проте це лише теорія.

Обрані теж створюють артефакти які не зрозуміло, як працюють. Наприклад амулет душ, що дозволяє говорити із померлим. Поки він є єдиним доказом існування потойбіччя.

Дива. Ще одна ознака обраного. За секунди змусити дозріти урожанй, перетворити воду на вино чи змусити небесний метал падати з неба. Нема нічого такого чого би не робили обрані. І ми не знаємо ні їх обмежень ні принципів дії. Є лише одна закономірність. Кожен наступний обраний сильніший за попереднього. Масштаби їх діянь більші та незвичніші, якщо вірити церковним книгам та записам наших попередників. Останні  три рази було призначено зразу декілька обра��их. Ми не знаємо чому так і що із цим робити. Але факт є фактом обрані набирають все більший і більший вплив.

[notbangbutwhimper]

Прощальний романс. Олександр Ірванець

А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, Два слова сумління колотимуть: Пробачиш мені? Моя мила, пробачиш мені?

Пробач мені, мила, Яви свою милість, пробач мені. Звільни мою душу Від того, що так їй пече. Тому ми й прощання Назвали останнім побаченням, Щоб мати надію – А раптом побачимось ще.

Але ти мовчиш. Головою печально похитуєш І стук твоїх кроків Відлунює в скроні мої: "Навіщо ти кидаєш милу, На-ві-що ти ки-да-єш? Це ж, може, остання любов, Тож не кидай її!..."

Останні вагання Змиває і злизує злива. Останніх благань Благенькі блакитні вогні. А я тебе кидаю, Я тебе кидаю, мила, Мов круг рятувальний, Якого хтось кинув мені.

[objectivnewskharkov]

На Харківщину знову йде циклон. Цього разу він заходить з боку Дніпропетровської та Полтавської областей. - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2025/01/06/snig-krizhanij-doshh-ta-zliva-na-harkivshhinu-nasuvayetsya-tsiklon-video/