#щоденник

[nemui-karrasu]

Психотерапевт: Депресія не любить організованості і дисципліни.

Я: Розумію, я теж їх не люблю.

Психотерапевт: 🗿

[yournextexmistake]

присвячується тим, хто шеймить людей за неприкриті одягом протези чи те, що залишилося від кінцівок:

пішли ви знаєте куди? зі своїми "мені не подобається, сховай"

декому ваш пиздак не подобається, сховайте нахуй.

[something-lonely]

Я вперше сама спекла печиво!!!

І воно виявилося навіть дуже смачним 🤭

але дуже дуже солодке, але всерівно каєф

[nadehika]

13.12.2024

Зрозуміла що сюди я щось пишу, лише коли стається щось погане.

Але в цьому році було дуже багато поганого.

Більше місяця назад у мене помер ще й дідусь (татин тато).

А мені здається що я розучилася горювати. Адже не зважаючи на те що я його дуже сильно люби��а, як і бабусю яка померла раніше, я за ними не плакала. Таке враження що я недостатньо горювала. Таке враження що смерть брата на війні просто забрала мої всі горювання, і на інших їх не вистачило… Ну або можливо я ще не дійшла до того моменту коли остаточно це зрозумію.

Але як і бабуся - дідусь вже давно хворів. Йому зробили операцію на серце, він прийшов до тями але ні рухатися, ні говорити ні чути він не міг, а потім через кілька днів помер, адже тромб так і не змогли витягнути. І в себе в голові я прямо бачу як меншає моя сімʼя. І те що я так далеко, і не можу бути з ними щодня мене мучить.

Ще я змінила роботу. Стара здається випила з мене всі соки😵‍💫 І без відпочинку нирнула в нову. І пропрацювавши менше місяця, я зараз вже тиждень на лікарняному 😅 Насправді я почувала себе виснаженою, можливо саме тому так легко захворіла на щось вірусне. Кашель, висока температура, нежить, біль у голові горлі і вухах це все атакувало мене одночасно. І зараз я відлежуюсь (хоча завтра вже піду на роботу 👀).

Я не можу нічого хорошого сказати про нову роботу крім того що вона ніби не дуже фізично тяжка. Ніби. Адже я майже годину пішки добираюся на роботу (так як в мене немає автобусів туди). Ну і ще робота в холоді (що можливо призвело до моєї хвороби). А так нічого цікавого. Типу як не крути виходить що я поміняла шило на мило😅 Але тут скрізь так, якщо ти працюєш на звичайних роботах то зп приблизно одинакова +- декілька центів в годину.

[alwayshungryofelia]

Перша година ночі. Ми малюємо двері.

Тому що нам це треба зробити прямо зараз.

[dory380-blog]

Чи плачуть психологи після того як клієнт йде? Бо я шось не знаю, що такого має змінитись в мені за рік, що мене перестане накривати. В процесі розмови все ок. А після, просто не можу зупинитись

[deadbattsblog]

реаєструюсь всюди щоб відчути хочу якісь емоції

[minewrae]

після твіттеру трішки важко звикнути до того, що тут самостійно слід формувати свою бульбашку

ну тобто аби натикатись на українців недостатньо просто обрати геолокацію а слід до кожного посту додавати гештег Україна гештег укртві гештег 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦наш слон ??? я не знаю

[victoriada]

Святвечір був повний дощу та сліз через безглузді суперечки. Тому в Різдвяну ніч я спустошена й знесилена.

Але життя навчило мене не втрачати оптимізму й віри в краще. Бо якщо занурюватися в песимізм, це призведе до руйнації — чи то ментального здоров’я, чи мене як людини загалом. Тому я не дозволяю собі йти в той бік, навіть коли �� голову починають лізти не найкращі думки.

Без надії на краще й оптимізму не буде мотивації, а без них не буде цілей, мрій і сенсу. Майбутнє досі лякає своєю невизначеністю, а тривожність всередині потрібно контролювати. Тому це — єдиний шлях.

Я вірю, що Різдвяний день буде кращим.

Я вірю, що наступний рік буде набагато кращим за цей.

Інакше не буде ніякого сенсу.

[meowluox]

звичайно я люблю і визнаю здебільшого сильних духом людей які мають гнучкий стійкий стрижень проте мені варто нагадувати собі якомога частіше що сильними людьми стають і умовно "слабкі" люди мають отримувати від мене хоча б розуміння і прийняття.

це воістину найменше і найбазованіше що я можу зробити бо я блять була на їхньому місці. невже забула? воротити нос від "слабких" концентруватись на силі замість того щоб подивитись трохи ширше.

я вже навчилась розпізнавати коли чужа слабкість намагається отруїти мене тому тільки в подібних випадках я видаю собі дозвіл нападати.

у кожного свій шлях і свій темп. всі люди насправді такі прекрасні.

[nemui-karrasu]

Наша прабабуся дуже побожна, сидить уважно дивитися фільм, на початку якого повісилася монахиня...

[yournextexmistake]

я 165 см, коли вирівняю спину: *просто проходжу повз у магазі*

данці чи шведи 180-190 см: Wow, look at this sugary sweet gnome.

я: ima goblin~

вони: 😳😯😐😅

[something-lonely]

Вперше сама зварила суп 😨😨😨

[nadehika]

Просто різдвяні вогники які я фотографувала щоб відчути дух Різдва

[alwayshungryofelia]

Вони настільки низькі, що я сумніваюсь у їхньому існуванні

[inthenameof-thoughts]

прощання

стань моїм привидом, коли я піду хай я буду жива через призму твою торкайся стопами моїх сліз на траві слухай, як щебочуть мої голоси

друже мій рідний, вже майже весна не забудь мої очі зі снігу і скла читай мої книги зі стертих полиць слухай платівки, що збирали колись

мені так самотньо у хмарах важких згадую квіти, шепіт і сміх я не лечу без твого крила без тебе для мене едему нема

мої коси тепер це лиш синя імла мій подих це іній на сонних гілках мої руки це мох на корі і камнях моє серце це дощ на твоїх рукавах

я залишу тебе для сумних журавлів здається, бог лиш нам зорі створив давати, втрачати - це все те саме скоро ти знайдеш, зустрінеш мене