#щоденник

[nemui-karrasu]

Психотерапевт: Депресія не любить організованості і дисципліни.

Я: Розумію, я теж їх не люблю.

Психотерапевт: 🗿

[deadbattsblog]

3х мірний вимір йде нахуй, мені необхідно порвати тканину простір-час і розчинитись в тому, чого не може сприйняти наша свідомість.

[yournextexmistake]

присвячується тим, хто шеймить людей за неприкриті одягом протези чи те, що залишилося від кінцівок:

пішли ви знаєте куди? зі своїми "мені не подобається, сховай"

декому ваш пиздак не подобається, сховайте нахуй.

[something-lonely]

Я вперше сама спекла печиво!!!

І воно виявилося навіть дуже смачним 🤭

але дуже дуже солодке, але всерівно каєф

[nadehika]

13.12.2024

Зрозуміла що сюди я щось пишу, лише коли стається щось погане.

Але в цьому році було дуже багато поганого.

Більше місяця назад у мене помер ще й дідусь (татин тато).

А мені здається що я розучилася горювати. Адже не зважаючи на те що я його дуже сильно любила, як і бабусю яка померла раніше, я за ними не плакала. Таке враження що я недостатньо горювала. Таке враження що смерть брата на війні просто забрала мої всі горювання, і на інших їх не вистачило… Ну або можливо я ще не дійшла до того моменту коли остаточно це зрозумію.

Але як і бабуся - дідусь вже давно хворів. Йому зробили операцію на серце, він прийшов до тями але ні рухатися, ні говорити ні чути він не міг, а потім через кілька днів помер, адже тромб так і не змогли витягнути. І в себе в голові я прямо бачу як меншає моя сімʼя. І те що я так далеко, і не можу бути з ними щодня мене мучить.

Ще я змінила роботу. Стара здається випила з мене всі соки😵‍💫 І без відпочинку нирнула в нову. І пропрацювавши менше місяця, я зараз вже тиждень на лікарняному 😅 Насправді я почувала себе виснаженою, можливо саме тому так легко захворіла на щось вірусне. Кашель, висока температура, нежить, біль у голові горлі і вухах це все атакувало мене одночасно. І зараз я відлежуюсь (хоча завтра вже піду на роботу 👀).

Я не можу нічого хорошого сказати про нову роботу крім того що вона ніби не дуже фізично тяжка. Ніби. Адже я майже годину пішки добираюся на роботу (так як в мене немає автобусів туди). Ну і ще робота в холоді (що можливо призвело до моєї хвороби). А так нічого цікавого. Типу як не крути виходить що я поміняла шило на мило😅 Але тут скрізь так, якщо ти працюєш на звичайних роботах то зп приблизно одинакова +- декілька центів в годину.

[dory380-blog]

Чи плачуть психологи після того як клієнт йде? Бо я шось не знаю, що такого має змінитись в мені за рік, що мене перестане накривати. В процесі розмови все ок. А після, просто не можу зупинитись

[starlitfragments]

Прочитала "Я кохаю Емі" і… ну все, мене розмазало. Спочатку просто читала, щоб вбити час, а тепер лежу в ліжку, обіймаю телефон і ридаю. То від щастя, то від суму. Взагалі не очікувала, що ця історія так мене зачепить, але тепер вона офіційно розбила мені серце і знову склеїла.

[rigellix]

на одну тему дві з половиною години пішло(╥﹏╥)

[ashesofrosesss]

жодне слово не було правильним, але кожне перепліталося з іншими у химерні фігури з кволих думок. все було зайве на фоні з тим, як звучало відлуння речень у цілковитій тиші. думка про те, що тут хтось залишився і чекав увесь час на тих, хто зможе розгледіти у його нікчемній постаті когось давно знайомого, не мала б сенсу, якби ледве чутне дихання не порушувало майже ідеальну у своїй потворності тишу. істота могла мати твоє обличчя, мій голос, погляд когось іншого. до неї ти завжди звертаєшся, запитуєш, ображаєш і потребуєш сотні відповідей, та вона здатна вимовити тільки дивний рокіт, монотонний гул, у якому ніколи не звучало слово.

можливо, тут був хтось іще. можливо, їх тут тисячі, але ніхто з них не говорить, і все знову пірнає у нестерпну тишу невисловленого, ненавченого говорити прадавнього ані доброго, ані жорстокого, лише байдужого до будь-чого.

[nemui-karrasu]

Наша прабабуся дуже побожна, сидить уважно дивити��я фільм, на початку якого повісилася монахиня...

[deadbattsblog]

реаєструюсь всюди щоб відчути хочу якісь емоції

[yournextexmistake]

я 165 см, коли вирівняю спину: *просто проходжу повз у магазі*

данці чи шведи 180-190 см: Wow, look at this sugary sweet gnome.

я: ima goblin~

вони: 😳😯😐😅

[something-lonely]

Вперше сама зварила суп 😨😨😨

[nadehika]

28.01.2025

Вже майже пройшов січень, а я ще досі не роздуплилася і не написала цілі/бажання на цей рік🙈 Хоча зараз досить непоганий час для цього, так як зараз китайський Новий рік. Згадую себе коли я писала бажання/цілі на 2023 рік і наскільки в шоці �� була коли дуже багато з них здійснилося, навіть такі як побачити океан😵‍💫 Минулого року я не памʼятаю що собі ставила за цілі, але підозрюю що там нічого не здійснилося 😅 А цього… Треба було б щось написати, але я не знаю що.

Останнім часом я можу описати свій стан декількома словами : втомлена, тривожна, плаксива… Мені здається що на п��аву мене тримає тільки переїдання солодощами, stardew valley, та книги в жанрі фентезі. Швидкий дофамін🙈Коли в мене хтось питає як я проводжу вихідні, я не знаю що сказати так як по-перше ніяк, а по-друге мені чомусь соромно казати про те що в вихідний (так в мене зараз 2 вихідні на тиждень, але вони плаваючі і ніколи не йдуть 2 підряд 🙄), я можу цілий день пролежати в ліжку і вставати тільки в туалет і щоб щось поїсти… Решту часу я лежу і читаю або граю в стардью. А ще на вихідних я дійсно дуже довго сплю (до 12.00-14.00 як коли), і всеодно не висипаюся і почуваю себе втомленою… Але з іншої сторони у будні я прокидаюся або в 5.30 або в 6.30 (залежно від години на яку мені потрібно бути на роботі). Ніколи раніше я б не могла подумати що зможу так рано прокидатися. Мені здається в мене все єство проти ранніх підйомів. Але робота є робота, і мені потрібні гроші.

А ще я зрозуміла що я тут дійсно не живу. В мене таке враження що я поставила своє життя на паузу. А от коли я повернуся в Україну то тоді як заживу (завжди думаю я). Але чи заживу?

І знову ж таки мені тут дуже самотньо і одиноко. На новій роботі я немаю друзів. Люди з колишньої роботи, просто не відповідають на мої смс🙈 З подругою яка тут живе вже давно, ми не можемо навіть спокійно поговорити так як в процесі її діти вилазять нам на голови. І виходить що я тут абсолютно сама. Мені не те що немає з ким вийти на каву, мені немає навіть з ким поговорити… Це той момент коли я серед людей але одночасно дуже самотня…

[dory380-blog]

Мене хватило тільки на тиждень інтервального голодання. І пішло воно лісом.

[starlitfragments]

Знайомтесь це мій милий синочок Тома. Люблю ту булку, кожен ранок коли я прокидаюсь він чує як я топаю по сходах і біля них мене чекає, хоче щоб його погладили✨️

Ранок починається з тіскання цього чуда❤️