nadehika

[nadehika]

Сьогодні мені виповнилося 30.

Висновки, можливо, будуть трішки пізніше. А зараз пробую жити цей день в колі сімʼї😅

[nadehika]

05.07.2025

Зараз переживаю один з найемоційніших моментів (після недостосунків з А.) в житті.

Відчуваю коли це пройде я буду розбита ще приблизно мільярд років🙈

Ми продовжуємо спілкуватися з К. І десь глибоко в душі мені здається що я йому теж трішки подобаюсь 🙈 Але я не впевнена. Але суть не в цьому. Тому що так багато «але»🙈

1. Ми працюємо разом на роботі 🙈 Минулого разу для мене це було прям дуже жахливо, і в результаті я звільнилася 😅

2. Я в душі не гребу чи я йому таки подобаюся чи ні🤪

3. Він старший за мене на 7 років. І я постійно думаю про те що він скоро почне розвалюватися від старості, ну бо ж я вже почала🤪

4. Він з іншої країни, в нього інші традиції, інший досвід, і погане знання англійської (в мене теж, але моя англійська трохи краща). І як в перспективі ми будемо спілкуватися якщо навіть при спілкуванні з гугл перекладачем ми іноді не можемо донести свою думку, або не так сприймаємо відповіді один одного.

5. Він розчарований в жінках через попередні стосунки, і я не впевнена що готова взяти на с��бе цей груз щоб щось комусь довести.

Ну а ще в мене зараз шалений страх і я не знаю як себе поводити коли ми зустрінемось післязавтра на роботі. Тому що ми не бачилися більше 10 днів, так як він зараз у відпустці в Туреччині. Але ми майже постійно спілкувалися по переписці. В основному я писала йому першою, але час від часу і він нагадував про себе. І ось вчора він мені написав що трішки в шоці що ми спілкуємося майже цілими днями. І тим часом я яка максимально йому навʼязуюсь👀 Але він сказав що йому подобається зі мною спілкуватися, і йому подобається моя енергія. Це ще він мене в депресивні епізоди не бачив🤪

І наше спілкування зараз дійсно якесь дуже тепле і можливо дружнє з нотками флірту. Останнім часом він коли бажає снів пише цілую і т.д. І я б могла зрадіти, але я просто памʼятаю що мої друзі геї які також з латинської Америки, також це писали😅🤣 Тому це теж може бути дружнім жестом. І от як розібратися чи я йому подобаюсь чи ні? Ми типу переписуємось ні про що, а потім бац і на якусь інтимну тему типу стосунків, чи батьків і т.д. І це якось так заплутано все😵‍💫 А ще він дуже добре мене розуміє і запамʼятовує якісь нюанси які я говорила невзначай. А з іншої сторони ми обоє по гороскопу раки, і можливо саме тому ми так відчуваємо один одного. Від нього я не почула жодної пошлості чи т.п. Тобто все спілкування комфортне. Він не намагається мене задіти чи образити. І при цьому часто підтримує.

Тим часом я вже запланувала після моїх 30 років запропонувати йому переспати😅🤣 І я знаю що я знову буду плакати. Але він мене ще й фізично приваблює. Ну що я можу зробити з тим що мені подобаються чоловіки які мають багато татуювань😅🤣

І я не знаю що між нами (і чи є щось чи ні)… Але з іншої сторони ми обоє самотні і довгий час без стосунків… Чисто теоретично ми могли б спробувати щось побудувати, але я не знаю чи він відчуває щось до мене чи ні…

Ех… А ще мені тепер реально страшно спілкуватися з ним вживу🙈😅

А ще забула написати, але він мені пропонував зустрітися вживу і не на роботі, але зліг з температурою, і я не знаю чи покличе він мене ще кудись чи ні. І якщо так, то що мені робити 🤪

Хельп🙂

[nadehika]

Навіяний спогад з дитинства

В моєму дитинстві, ми запасали на зиму багато яблук і груш. Складали їх в деревʼяні ящики у хліві. І дідусь постійно робив їх ревізію. Перебирав, гнилі викидав а ті що надгнивші приносив до хати. Він сідав у себе в кімнаті на диван, діставав газету і чистив ті яблука та груші. І завжди кликав мене і мого старшого брата їсти почищені і розрізані на 4 частинки шматочки яблук і груш. І ми просто сиділи біля дідуся і чекали поки він почистить наступне яблуко, з надією що це буде те що кожен з нас більше любив. Дідусь більшу частину життя курив сигарети, причому дуже сильні. І незважаючи на те що він мив руки, ті яблука і груші завжди пахли димом. Але це чомусь ніколи не псувало їх смак.

Потім ми сідали і втрьох: я, дідусь і брат грали в карти «Дурня». Виграти було дуже почесно і дуже рідко вдавалося так як дідусь і брат махлювали😅 А я була наймолодша і не вміла🙈 І коли хтось з нас програвав то дідусь показував на ту людину пальцем казав «ссссссс» і сміявся. ��ле це не було образливо😅 А ще ч не памʼятаю чи дідусь хоч раз програвав чи ні😅

А ще дідусь ніколи не називав мене Катьою. Лише Катрусею, пташечкою або лялею🥹

Зараз це все для мене як солодкий і водночас гіркий спогад із запахом диму. Рік тому на війні загинув мій брат. А дідусь прожив після цього менше ніж півроку і теж покинув цей світ.

В останні роки дідусь майже не курив через проблеми зі здоровʼям. А брат ніколи не курив. Але коли після його смерті хлопці з позицій передали його речі, вони всі були пропахнуті димом оскільки в його позицію запустили протитанковою ракетою.

І я як зараз памʼятаю що за 2 місяці до смерті дідуся я була у відпустці в Україні. І він попросив мене завезти його машиною на кладовище востаннє побачити могили його батьків. Я погодилася, бо дідусь сам би не дійшов, оскільки навіть по подвірʼю він ходив з палицею. І я ще тоді сказала йому щоб не говорив дурниць про те що це останній раз, про те що я повернуся через рік і ми ще поїдемо на могили його батьків… Але напевно він щось відчував… Тому тепер я поїду на кладовище вже не з ним а до нього.

Не знаю чому я згадала про це зараз, але залишу це тут.

[nadehika]

21.06.2025

Продовжую свої дибільні страждання по К.

Коротше минулого разу я закінчила на тому що він мені нічого в кінці нашого короткого спілкування не написав. Це мене дуже засмутило. Але він написав наступного дня. Вибачився ( написав що заснув). Також запитав що це я таке цікаве роблю (я в сторіс виставила фотографію свого нового початого гердану). Я йому написала, і він попросив щоб я йому теж щось сплела на памʼять, типу як (сувенір? Я можу помилятися на рахунок перекладу слова keepsake). Бо типу він хоче щоб саме я йому щось таке зробила а він мені заплатить. Я типу написала що можу й безкоштовно але нехай скине якісь свої ідеї, на що він відписав що хоче з моїм дизайном. Ну ок подумала я. Далі він написав що візьме мій браслет з собою в Китай.

Я раніше не писала але він обожнює подорожувати, і вже був в більш ніж 30 країнах. І ось ця подорож в Китай теж спонтанна. Тобто в нього відпустка 2 тижні і він виріш��в полетіти кудись подалі, оскільки в ту що на тиждень він полетить в Туреччину.

Так от він сказав що полетить в Китай і мій браслет буде йому як згадка якщо він вирішить не повернутися 👀 І тут я трохи запанікувала і написала типу nooooo. І після цього в переписці пішов відвертий флірт з його сторони. Незважаючи на те що я туплю і не завжди розумію коли зі мною фліртують, в його повідомленнях все було ну дуже прозоро. І я аж злякалася бо типу це вже якийсь хард левел, життя мене до цього не готувало і т.п. Він типу писав що коли в нас не співпадають графіки роботи він за мною сумує, і т.п.

І я офігіла. І зраділа. Подумала типу що все тепер буде добре: любов і жувачка. Тобто переписка була максимально з фліртом.

А на наступний день ми побачилися на роботі і це було крінжово. Я типу переживала як себе з ним поводити і т.п. А в результаті я почувала себе максимально ніяково. Мені хотілося спілкуватися з ним як і раніше але мені було некомфортно і я переживала що хтось замітить що він мені подобається і т.д. І в результаті спочатку я намагалася з ним спілкуватися як завжди, потім зрозуміла що мені неловко, а потім мені стало дуже погано і вже було не до спілкування з ким-небудь. В мене почалися критичні дні, плюс певно ще були якісь магнітні бурі, і в результаті в мене боліло все що може і не може. Я випила 4 знеболювальні таблетки, і мені всеодно було погано, то я лише робила роботу собі тихенько в куточку. Декілька людей запитало що зі мною. Мій друг індус потім ще питав як я себе почуваю після того як я прийшла додому. А від нього тупо нічого. Ігнор. Він сам ні разу (крім привітання зранку) до мене так і не заговорив. Абсолютно нічого не сказав. (Ну якщо не рахувати короткі відповіді коли я в нього щось запитувала на початку дня). І до мого поганого фізичного самопочуття додалось ще погане моральне самопочуття, і додому я прийшла ледве жива. Я думала що він хоча б напише і запитає як я, оскільки він чув що я себе погано почуваю. Але ні-чо-го. Тиша. Він мені більше не писав. І сьогодні я вихідна то ми також не бачилися і не переписувались.

Якщо ще вчора я себе трішки втішала що може йому теж некомфортно тому що ми фліртували, а в реальному житті ми працюємо разом і він просто не знає як себе поводити. То вже сьогодні зранку мені хотілося його натовкти😅 Тому що коли він х��орів я йому писала і запитувала як він, і пропонувала допомогу якщо потрібно, а він знаючи що мені погано просто затих і проігнорив мене. І це така срань.

Але з іншої сторони мені теж було трохи некомфортно на наступний день. А ще з іншої сторони він все-таки міг мені написати 🗿 Тому хз що це було.

Але тепер я ще більше зла. Бо це все ще схоже на американські гірки.

Як же хочеться просто стерти це все, і забути його. І чому люди граються з почуттями інших людей?

Ps: побачила що в наступну суботу в Дубліні буде концерт Джастіна Тімберлейка. І ще досі вагаюся, оскільки я знаю напевно його пісень 3-5 а квиток коштує 100 євро. Але з іншої сторони ті уривки що я бачу в тіктоці то просто розрив всього. Ну і плюс моя давня Римська Імперія це “Cry me a river”. І почути її вжива певно було б найоргазмічнішим оргазмом.

Ps: За тими стражданнями забула написати що один чоловік з роботи (мусульманин), сказав що вбʼє мене👀 Це звучало з посмішкою але щось мені після цього стало некомфортно. Типу там була історія коли він мене вибісив (взяв без спросу мою червону ізолєнту і позначив свій ніж так же як і мій, і коли я запитала що за фігня, то він сказав що якщо мені щось не подобається то я можу змінити на своєму ножі позначку. Хоча це він взяв моє без спросу і повторив за мною). Так от я була у відпустці і хтось (дійсно хз хто), зняв з його ножа мою ізолєнту🤣 І він сказав мені що це я зробила, і що він мене вбʼє👀 Хоча це не я. В результаті я пожалілася знайомій, це почув інший старший чоловік який в нас працює, і він пішов і дав тома мусульманину ляща🤣 От я тепер задумалась чи він мене вбʼє чи ні🗿

[nadehika]

18.06.2025

Коротше я коли відпочивала на Менорці отримала повідомлення від К. Неочікувано. Хоча ні, очікувано. Тому що я постила багато фотографій в сторіс. А в нього жага до подорожей. В нас була недовга але трішки флірт переписка. Хоча можливо флірт був тільки з моєї сторони🤔😅 Але це були звичайні питання типу чи мені подобається, коли я повернуся і т.п. Я ще тоді знову піднеслась настроєм, типу може я йому подобаюсь, так як ми дописалися до того що нам обом необхідно кудись полетіти разом. Потім була тиша в якій я знову гвалтувала свій мозок на рахунок того що я йому не подобаюся (адже він не писав мені майже тиждень). А перші рази завжди саме я була ініціатором переписок. І хоч він і відповідав і питав щось у відповідь, але то виглядало як ввічливість. Так от я була у розбитому стані близько тижня коли ми не спілкувалися і не бачилися.

І ось вчора наша перша зустріч на роботі за досить довгий як на мене термін. І все було як завжди. Ні, ми звісно трохи говорили, трохи я фліртувала. Він став трішки вільнішим у спілкуванні (не забуваємо про мовний барʼєр і його погану англійську), і навіть почав мене трішки підколювати. Потім ми про щось розмовляли вдвох в іншому приміщенні (ми здибалися не спеціально), і зайшла моя подруга бразилійка. І мені здається що вона все зрозуміла на мій рахунок. Тобто те що я закохалася в нього. Хоча, мені здається що потрібно бути сліпим щоб це не замітити. Мені здається що книгу «як зрозуміти що у вас хтось закоханий» писали з мене. Я просто ходячий експонат всіх оцих дурних переліків закоханості. Але вона мені нічого не сказала і нічого не запитала, хоча по її погляду я зрозуміла що вона все зрозуміла🙈 Ех, надіюсь що плітки не підуть 🗿 А потім коли ми збиралися йти на обід з цією бразилійкою, К. попросив мене затриматися на хвилинку і подарував мені аргентинську шоколадку. І моя подруга яка повернулася щоб запитати де я там пропадаю це побачила🤣🙈 Вона запитала чи ми випадково не ділимося наркот��ками і потягнула мене на обід.

Це було неочікувано. Але знову ж таки, мені ця шоколадка здається просто вдячністю, бо я йому колись приносила булочки які сама пекла.

Але я знову вчора так зраділа і знову подумала що можливо я йому подобаююся🙈 Потім я йому написала подякувала за шоколадку в інстаграмі. Ми трішки попереписувалися, але в кінці, коли він мав щось написати він просто проігнорував чи заснув ��и хз. І в переписці не було ні натяку на якусь романтику. Більше того в переписці він написав що я можу бути його приятелем в подорожах.

Але курва, просто приятелем🗿 Бісить.

І те що назвав мене приятелем, хоча я претендую на звання коханої жінки 🤬 І те що проігнорував моє останнє повідомлення. І те що постійно мені нагадує що я жартома назвала його старим🙄

Фак

Я обурена.

Тому що я його майже відпустила.

А він знову сам про себе нагадав, і погойдав мене на американських гірках.

Я тепер така зла.

Ну добре, я зла ще й тому що в мене пмс. Але все ж це якась довбана фігня. Типу дати якусь надію, пропасти, проявити увагу, потім виставити кордони…

Я ж так довго страждала після А. Невже мені просто не може трапитись людина яка би подобалась мені і у нас це було б взаємно? Нахіба це все?

Чи це знову якийсь довбаний урок?

Я просто хочу зустріти свою людину з якою можна створити сімʼю, народити діток і просто спокійно жити

[nadehika]

Я зараз ще поспамлю фотографіями з відпочинку, так як це був мій перший відпочинок за багато років. Тому що у всі свої відпустки я їздила додому, а тут різко намалювався один тиждень, і додому не було сенсу їхати, тому мною було вирішено полетіти в Іспанію, і я ні краплі про це не жалію.

[nadehika]

Коротше вчора знайшла випадково канал однієї психологині, і в неї в телеграмі є різні психологічні промти для чату джіпіті. І я вчора спробувала один. В результаті вгадайте хто засинав весь в сльозах і соплях а сьогодні проснувся з набрякшим обличчям і біллю в голові?🙂

[nadehika]

30.05.2025

Якщо хтось думав що мені пощастить в любові хоча б на цей раз - то ні🙈

Не допомогло ніц. Ну добре я трішки подіставала цього не дуже молодого чоловіка, і сьогодні зрозуміла що потрібно ставити крапку остаточно. Якщо раніше ще в підсвідомості десь щось майорило, типу може він соромиться чи т.п. Але тепер я розумію що я просто йому не подобаюсь. Як все просто. І зовсім не просто.

Тадададам Мене знову не обрали.

Не допомогли ні турбота, ні компліменти, ні булочки з корицею які я йому спекла коли дізналася що він їх любить (це був мій перший досвід в випічці булочок і вони вийшли смачнющі), і навіть лайкання сторіс не допомогли. Він або не зрозумів що він мені подобається (в чому я сумніваюсь), а бо просто вмикав нерозуміючу людину щоб не образити мої почуття( що ймовірніше). Бо я на роботі дуже палилася зі своєю закоханістю (я це зрозуміла вчора🙈), тобто по моїй поведінці можна було знімати оці ролики в тікток типу «як зрозуміти що ви подобаєтесь людині»😅 З його сторони не було ніяких імпульсів. Абсолютно нічого і з списку. Так він розмовляє зі мною ввічливо, але ніяких спроб зблизитись чи піти на ближчий контакт він не робив. Він дозволяв мені ходити навколо нього з очима кота зі Шреку, але ніяк не виражаючи прихильності до мене. Сказав дякую за булочки і все😐 Можна подумати я їх всім печу🙄 Навіть собі і то не пекла, а заради нього потратила півдня на то асьо🙄

Ви справедливо можете запитати що стало причиною того що я зрозуміла що я йому ��бсолютно нецікава? Так от, я дізналася що він активно ходить на побачення з різними дівчатами, і коли захворів то дуже переживав що не може піти на побачення з якоюсь дівчиною. І моє лице в цей момент просто 🗿🗿🗿

Типу камон, я тут, і я готова на все щоб ти хоча б зве��нув на мене увагу. Але я йому просто не подобаюсь. І тут я вже нічого не можу зробити 😐

І знову мені розбили серце і знову мені дуже сумно. І знову я розумію наскільки я нікому нецікава і непотрібна…

Ааааааааааааа

Типу мені вже майже 30, а я ще жодного разу не була в стосунках 🙈

І знаєте що я зробила? В мене намалювався тиждень відпустки з 9 червня і я купила каитки на 4 дні на Менорку👀 Так не на Майорку, а на її молодшу сестру😅 Це було спонтанно. Але в Дубліні останнім часом і майбутнім плануються тільки дощі, сіро похмуро депресивно. Плюс ще цей чувак який мав мене у дупі. І я боюся що знову впаду у емоційну яму. Тому вирішила полетіти в Іспанію погрітися на сонечку. Так, можна подумати що я досвідчений турист, але ні. Це моя перша подорож кудись на самоті, минула не на самоті була років 4 назад. Тобто я взагалі не подорожувальник. І мені страшно. Я ще й не знаю іспанської 🙂 Добре що хоч за 2 роки життя в Ірландії трошки підтягнула свою англійську. Але я просто боюся що мої нерви здадуть так як я продовжую працювати з цим чоловіком і бачити його майже щодня🙈 Ну і ця коротенька відпустка можливо допоможе мені трошки розвіятись, і переключитись. Ну �� в липні я полечу в Україну.

Знаєте що в мене ще трапилося 2 тижні тому? (Крім ожиріння,бо воно певно трапилося трохи раніше). В мене розколовся зуб на дві частини, і мені прийшлося екстрено його виривати. А тепер сюрпрайз: це обійшлося мені в 435 євро🙈 І тепер в мене немає зуба, грошів і ще треба кучу грошів на імплант🙄

І хоча в мене були плани на той час коли я буду в Україні полікувати зуби, цей зуб не дочекався того часу🙄 Ще в Україні хочу зробити лазерну корекцію зору. Тому що в перспективі я планую зробити ринопластику, а після ринопластики не можна носити окуляри десь півроку мінімум, а без них я нічого не бачу. Та й таке все тягне одне за інше.

Коротше я вирішила серйозно вкластися в себе. Історія коли я віддала великі гроші щоб закрити борги брата навчила мене тому що потрібно в першу чергу закривати свої бажання, ну і військові збори.

А то я на все і завжди готова заради інших, а заради себе вперше за майже 30 років вирішила поїхати на відпочинок. І це так сумно. Тому що люди не роблять і половини речей які я роблю заради них…

[nadehika]

04.05.2025

Завдяки чату джіпіті, я зрозуміла що всі мої закоханості скоріше за все були гіперфіксаціями на певних людях. І насправді я гіперфіксуюся не тільки на людях але й на різних інших речах, таких як їжа, хоббі і т.д. І ця інформація шокувала мене. Бо типу тепер я взагалі сумніваюсь чи любила я коли-небуть когось🤔 Я маю на увазі саме в романтичному плані.

А чому я розмовляла з чатом джіпіті про гіперфіксацію? Правильно тому що я знову запохалась (або скоріше зафіксувалась) в нову людину. Тадададам💫

Як завжди це приходить коли не чекаєш і як завжди це рандомна людина. Це мій (відносно новий) колега по роботі. І спочатку він мені зовсім не подобався, і я, навіть його уникала (впринципі як і всіх нових людей, що приходять до нас працювати). Але одного дня він гримнув мене дверима, і судячи з усього досить сильно, раз це викликало в мене романтичні почуття 👀

Тому що знову ж таки я гіперфіксувалася або закохалася в нього абсолютно без причини. Це знову ситуація коли людина не зробила для мене абсолютно нічого а я вже готова заради нього на все… Одночасно люблю і ненавиджу цей стан…

Напишу трішки про нього. Нехай він як і в старі добрі доковідні і довоєнні часи буде тепер К. Отже він чоловік 36 років (тобто на 7 років старший за мене, хоча я думала що йому десь під 50, так як у нього багато сивого волосся). Він за гороскопом так як і я рак. А ще він майже не говорить англійською, так як він з Аргентини. Ну і напевно та причина по якій я в нього закохалася- це дуже багато татуювань. Прям дуже багато 👀 І напевно саме через татуювання він виглядає так сексуально 🙂 Мої подружки яким я скидала його фотографії, підтвердили що він сексуальний 🙂

І можна запитати що я збираюся робити далі, так як він дійсно майже не говорить англійською, от взагалі. А я вам відповім що я вже і так навалила занадто багато крінжі😅 Мені здається що скоро він буде від мене шарахатися🤣 Тобто в цей раз моя закоханість виглядає водночас так само як і попередні, я сталкерю людину в соцмережах, і одночасно по-іншому, адже я якогось біса стала занадто активною і я крім сталкерства ще пишу йому повідомлення першою (на які він не дуже охотно відповідає👀), реагую і пишу коментарі до його сторісів, а потім на роботі намагаюсь його уникати бо мені соромно за таку активність, бо це на мене не схоже так проявляти ініціативу. Але я не знаю що він там думає на цей рахунок 🙂 Ну і звісно я трішки в шоці від того що я так навʼязливо йому пишу, тому що раніше я це робила в думках, а тут що на думці те я і відправляю йому в повідомленнях. А ну ще я його раніше задовбувала щоб він мені дав свій інстаграм😅🤣

І це все виглядає досить крінжово. Але якесь відчуття рамок в мене все-таки присутнє, бо я ще досі не запропонувала йому зі мною переспати, хоча всерйоз думаю над цим. А ну і ще мені іноді здається що він гей🤔

Коротше треба трохи заспокоїтися, а то і так, напевно, налякала бідного мужика 👀

Але по відчуттях ця закоханість всеодно виглядає трішки інакше ніж те що було раніше з А., та й іншими хлопцями. Тобто метелики теж присутні, хоч і в рази менше ніж раніше. Але я відчула щось нове. Коли ми були на корпоративі, ми сиділи поруч на вулиці невеличкою компанією, і про щось говорили. І я чи не вперше за останній час відчула себе спокійно а не тривожно. Тобто мені було приємно просто сидіти поруч, і його спокій передався й мені. Ну знаєте це відчуття що все добре, і ти ніби вдома? Я відчула щось схоже. Тобто саме такого почуття в мене не викликав ще жоден чоловік. І це було настільки затишно, що я тепер хочу відчути це хоча б ще раз. Саме тому я його і сталкерю. А бідний чоловік в душі не розуміє чого до нього причепилась якась незрозуміла дівчина🙂 Тепер я лише надіюсь що він не гей, бо тоді в мене буде хоча б якийсь мізерний шанс. Хоча буду чесною, найбільше я зараз мрію щоб він мене просто обійняв. Мені просто цікаво чи буде почуття спокою і захищеності таким же сильним, чи це все я просто видумала в своїй голові🤔

До речі спекла сьогодні булочки з корицею. І вони вийшли дуже смачними й пухкенькими. То я йому завтра занесу декілька. Оце він офігіє ввд рівня сталкерства👀

Хоча знову ж таки, в реальному житті мені з ним тяжко розмовляти, бо я починаю соромитися, червоніти, і стаю незграбною. Ну і ще я розумію що навіть при найкращому розкладі, я більше не хочу заводити романи на роботі. Бо історія з А. була для мене дуже тяжкою і руйнівною для моєї психіки. А з іншої сторони я ж не вибирала в кого запохатися…

Ну і ще мені здається що я на нього залипла, тому що в н��с ну дуже багато спільного. Можливо це тому що ми одного знаку зодіаку🤔 Але коли він щось розказує що йому подобається, або він любить, я завжди кажу що я теж таке люблю. Але я не фліртую, мені просто подобається багато таких самих речей. В кінці я вже просто мовчала, тому що це виглядало максимально дивно що на майже кожну його фразу я казала щось типу, я теж, я теж таке люблю, мені теж це подобається і т.д.

Коротше хз як сильно це пошкодить мою менталочку цього разу, але я ніц не можу зробити. Тому просто пишу це сюди

[nadehika]

28.01.2025

Вже майже пройшов січень, а я ще досі не роздуплилася і не написала цілі/бажання на цей рік🙈 Хоча зараз досить непоганий час для цього, так як зараз китайський Новий рік. Згадую себе коли я писала бажання/цілі на 2023 рік і наскільки в шоці я була коли дуже багато з них здійснилося, навіть такі як побачити океан😵‍💫 Минулого року я не памʼятаю що собі ставила за цілі, але підозрюю що там нічого не здійснилося 😅 А цього… Треба було б щось написати, але я не знаю що.

Останнім часом я можу описати свій стан декількома словами : втомлена, тривожна, плаксива… Мені здається що на плаву мене тримає тільки переїдання солодощами, stardew valley, та книги в жанрі фентезі. Швидкий дофамін🙈Коли в мене хтось питає як я проводжу вихідні, я не знаю що сказати так як по-перше ніяк, а по-друге мені чомусь соромно казати про те що в вихідний (так в мене зараз 2 вихідні на тиждень, але вони плаваючі і ніколи не йдуть 2 підряд 🙄), я можу цілий день пролежати в ліжку і вставати тільки в туалет і щоб щось поїсти… Решту часу я лежу і читаю або граю в стардью. А ще на вихідних я дійсно дуже довго сплю (до 12.00-14.00 як коли), і всеодно не висипаюся і почуваю себе втомленою… Але з іншої сторони у будні я прокидаюся або в 5.30 або в 6.30 (залежно від години на яку ��ені потрібно бути на роботі). Ніколи раніше я б не могла подумати що зможу так рано прокидатися. Мені здається в мене все єство проти ранніх підйомів. Але робота є робота, і мені потрібні гроші.

А ще я зрозуміла що я тут дійсно не живу. В мене таке враження що я поставила своє життя на паузу. А от коли я повернуся в Україну то тоді як заживу (завжди думаю я). Але чи заживу?

І знову ж таки мені тут дуже самотньо і одиноко. На новій роботі я немаю друзів. Люди з колишньої роботи, просто не відповідають на мої смс🙈 З подругою яка тут живе вже давно, ми не можемо навіть спокійно поговорити так як в процесі її діти вилазять нам на голови. І виходить що я тут абсолютно сама. Мені не те що немає з ким вийти на каву, мені немає навіть з ким поговорити… Це той момент коли я серед людей але одночасно дуже самотня…

[nadehika]

It's my 7 year anniversary on Tumblr 🥳

[nadehika]

Просто різдвяні вогники які я фотографувала щоб відчути дух Різдва

[nadehika]

13.12.2024

Зрозуміла що сюди я щось пишу, лише коли стається щось погане.

Але в цьому році було дуже багато поганого.

��ільше місяця назад у мене помер ще й дідусь (татин тато).

А мені здається що я розучилася горювати. Адже не зважаючи на те що я його дуже сильно любила, як і бабусю яка померла раніше, я за ними не плакала. Таке враження що я недостатньо горювала. Таке враження що смерть брата на війні просто забрала мої всі горювання, і на інших їх не вистачило… Ну або можливо я ще не дійшла до того моменту коли остаточно це зрозумію.

Але як і бабуся - дідусь вже давно хворів. Йому зробили операцію на серце, він прийшов до тями але ні рухатися, ні говорити ні чути він не міг, а потім через кілька днів помер, адже тромб так і не змогли витягнути. І в себе в голові я прямо бачу як меншає моя сімʼя. І те що я так далеко, і не можу бути з ними щодня мене мучить.

Ще я змінила роботу. Стара здається випила з мене всі соки😵‍💫 І без відпочинку нирнула в нову. І пропрацювавши менше місяця, я зараз вже тиждень на лікарняному 😅 Насправді я почувала себе виснаженою, можливо саме тому так легко захворіла на щось вірусне. Кашель, висока температура, нежить, біль у голові горлі і вухах це все атакувало мене одночасно. І зараз я відлежуюсь (хоча завтра вже піду на роботу 👀).

Я не можу нічого хорошого сказати про нову роботу крім того що вона ніби не дуже фізично тяжка. Ніби. Адже я майже годину пішки добираюся на роботу (так як в мене немає автобусів туди). Ну і ще робота в холоді (що можливо призвело до моєї хвороби). А так нічого цікавого. Типу як не крути виходить що я поміняла шило на мило😅 Але тут скрізь так, якщо ти працюєш на звичайних роботах то зп приблизно одинакова +- декілька центів в годину.

[nadehika]

10.09.2024

Пишу про те що мені зараз дуже болить.

Десь в березні-квітні цього року я була в найтяжчому за моєї памʼяті психо-емоційному стані. Причин було декілька:

1. Мій двоюрідний брат був на війні і я дуже за нього переживала.

2. Моя бабуся (мамина мама) десь в той момент отримала інсульт і в неї стала паралізована ліва сторона тіла (вона не могла ворушити рукою і ногою). І через це моя мама їздила до неї кожні свої вихідні. А моя мама працює 2 через 2 (день/ніч і потім 2 вихідних). І з 4 ночей моя мама могла спати лише 2, так як одна була нічною зміною, а наступну вона проводила в селі в бабусі з дідусем, тому що мій дід теж старенький і йому самому було дуже тяжко міняти бабусі памперси, готувати їсти і кормити її. Благо йому ще допомагала бабусина сестра. Але суть в тому що в баби крім паралізованої лівої сторони тіла почалися деякі проблеми з головою. Вона іноді не впізнавала людей, не розуміла де вона, не розуміла яка пора року говорила про людей яких ніхто з нас не знав, питала де її мама яка померла 12 років тому і т.п. Але моя мама не могла спати тому що ночами бабуся кричала від болю (і не можна було зрозуміти чи це їй дійсно щось болить чи це в неї в голові). Вона кричала майже кожну і цілу ніч.

І в той момент мені було дуже шкода всіх, і бабусю яка дуже мучиться, і дідуся який біля неї, і мама яка не спала, ходила на роботу і ще мала хазяйство в нас вдома (благо моя інша бабуся дуже допомагала в цьому), мала доглядати свою маму (так як її брати працюють і не можуть приїхати навідати свою маму). І ще городи і т.д.

І я відчувала свою вину що я тут закордоном, адже якби я була б вдома, я б могла трохи допомогти мамі і взяти якусь частину роботи чи догляду на себе + могла б возити маму в село так як у мене є машина. І ці відчуття мене дуже пригнічували. Плюс у мене були певні проблеми на роботі (я вирішила спробувати працювати на кухні джуніор шефом, і головний шеф мене постійно абʼюзив), плюс робота була фізично тяжкою, в мене постійно були опіки на руках, боліла спина і ще приходилося ходити на роботу на 6 ранку.І це все мене просто вбивало. Переживання за сімʼю, за брата який на війні, за себе так як я фізично вже не вивозила цю роботу… Тоді я в черговий раз почала займатися з психотерапевтом, і мені ніби стало легше незважаючи на те що в основному я їй тільки жалілася на життя і плакала. Я трішки вилізла з того стану, потім ще пішла в спортзал і стала почуватися ще трохи краще.

Потім перевелася з кухні назад до кейтерингу і стало ще легше.

А потім мій двоюрідний брат загинув на війні. І весь цей ста��ільний стан розбився.

За декілька днів до смерті він говорив зі своєю мамою, і казав що у них зовсім немає зброї. І їм немає чим відбиватися. А потім на нього і його побратимів скинули протитанкову гранату.

Я була вдома (але на похорони я не встигла).

Його смерть відчулася так ніби якась частинка мого серця почорніла і висохла.

Але ще ця поїздка дала мені змогу побачитися з сімʼєю. Я ходила, всіх втішала, обіймала, смішила…

А по приїзду назад і залишившись на самоті ця пустота почала їсти мене зсередини.

Але я знала що на кінець серпня в мене запланована відпустка і куплені квиточки додому. Напевно тільки це тримало мене на плаву ще 2 з половиною місяці. Спочатку я рахувала тижні, а потім почала дні.

І от коли я була на етапі рахування днів - померла моя бабуся. Померла у сні. Не дочекалася мене хоча обіцяла. І я знову не попала на похорон (я б і не встигла). А я майже не плакала за нею. Не знаю чому. Точніше десь в глибині душі я навіть раділа за неї. Що може бути краще за смерть у сні? А вона ще й дуже мучилася перед смертю. Як і моя мама і дідусь які її доглядали. А за день до смерті до неї ніби повернувся її здоровий мозок. Вона питала в мами коли я приїду бо казала що скучила за мною. Мені здається я майже не плакала за нею. Мій мозок не розуміє що вона померла. Я плакала тільки коли збирала чемодан і клала в нього консерви, які вона у мене просила щоб я їй привезла. Я їх привезла, але бабуся мене не дочекалася…

Я плачу зараз

А потім була відпустка і я повернулася додому. Я виявляється дуже сумувала за сімʼєю. І я так боюся втратити когось наступного… Вдома було добре. Я допомагала як і чим могла батькам, ходила на кладовище, і намагалася жити це життя. А потім були новини про Полтаву (моє серце застигло). На наступний день про Львів (ракета впала на будинок який навпроти того де живе моя найкраща подруга) здається тут моє серце заніміло. І поїздка назад сюди - де мене ніхто не чекає.

Але в дорозі сталася ще одна річ яка по суті не така страшна як смерть і яку я вирішила, але мені здається що ця ситуація остаточно зжувала останки моєї психіки.

Моєму молодшому братові- 22 роки. Він вже пі��року працює за спеціальністю і паралельно вчиться. Я його дуже люблю.

Але я нічого не замітила. Точніше я думала що в нього постійний сум через те що і в мене, але була штука яка його дуже гризла, і яку він мені сказав лише коли я була напівшляху в Ірландію. Надіюсь для когось це стане уроком, і ��іхто більше не потрапить в таку ситуацію.

Коротше в мого брата був акаунт в пейпал який хтось зламав і хз як але взяли кредит? (Я сама в цьому не розбираюсь і не знаю чи так можливо чи ні) на 15000 грн. І почали вимагати ці гроші з мого брата. Він не мав такої суми бо тоді ще не працював, і взяв мікрокредит. Після отриманих грошей цей акаунт видалили і ці шахраї пропали, а мікрокредит ні. Оскільки в нього не було таких грошей, і повертав він їх зовсім потрохи, відсоток ріс, він брав інший мікрокредит і т.д. Хз як це все відбувалося, але коли він попросив в мене про допомогу (я підозрюю що він був за декілька кроків до самогубства), це стало 115000грн. Я надіюсь що мій брат не думав про самогубство але з багатьох фраз це було зрозуміло. Можливо я не права (я надіюсь що я не права). Але дуже багато факторів на це вказувало. Мої батьки цього не знають. Сума досить велика для нашої сімʼї. На секунду в моєї мами зп 7000 грн а в тата 10000грн.

Чому він не звернувся до мене раніше? Тому що думав що якщо візьме ще мікрокредит то зможе закрити той, і так далі. Як назбиралася така сума? Я в душі не розумію тому що для мене мікрокредити ніколи не були зоною інтересів.

В результаті ситуація жахлива. Борг велетенський. Моя сімʼя нічого не знала тільки я. І моя сімʼя не мала таких грошей. Я просто не бачила виходу.

Я дала йому 2500 євро і він закрив всі борги.

Я не бачила іншого варіанту. Він сам би його точно не закрив бо в нього немає таких грошей як і в батьків.

Але як мені шкода всіх в цій ситуації. Я думаю що він би не зміг сказати про борг батькам як і я, адже вони в подвійному траурі. Я не хочу, навіть, уявляти яким би це ударом стало для мами. Мені шкода і батьків. І його дурня такого, тому що всі ці півроку він крім навчання і роботи був ще й в постійному стресі через цей борг, і що брехати мені шкода моїх грошей, бо щоб назбирати таку суму мені треба десь півроку. І незважаючи що брат дуже дякував і обіцяв все повернути, я розумію що це буде не зовсім скоро. Я ще згадала як як я жаліла цих грошей собі на корекцію зору чи щоб зробити ринопластику а в результаті віддала її щоб погасити не свій борг🙂 Більше того я згадала як вже більше десяти років я для себе жаліла 100 євро на електронну книжку…

Я знову плачу

Просто в мені знову пустота. Мені здається що ця ситуація мене просто морально добила. Я більше не хочу нічого відчувати. Я просто зрозуміла що я та людина яка допомагає всім, і ще жодного разу ніхто не допоміг мені. Я та людина яка рятує всіх, але ніхто не рятує мене. Більше того тепер в мене немає грошей на психотерапевта 🙂 Я не знаю як це все вивезти, і за що це все мені…

М��ні реально так боляче і одночасно так пусто. Це життя таке несправедливе…

Я взагалі не розумію чи варто далі жити його…

І я не знаю як витягнути себе з цієї ями. На цей раз дійсно не знаю…

І мені немає з ким поділитися цією ситуацією. Дійсно немає. Немає в кого попросити хоча б про моральну підтримку…

Пишу сюди з надією що хоч так виговорюся і мені стане хоч трішки легше…

Але ж ми всі розуміємо що не стане…

[nadehika]

В останній момент купила квиток на Рамштайн . Тепер я бідна але трошки щаслива 🙂

[nadehika]

Іноді (весь час), я б воліла не жити. Я так сильно виснажена і спустошена цим життям.. Цією несправедливістю і жорстокістю… І кожного дня я все більше впевнююся що не існує ніякого сенсу життя. Всеодно ми всі помремо