sharp-as-c

[sharp-as-c]

я не пишу другу частину вже третій день, бо тільки лежу і плачу.

у мене немає мотивації.

я дуже залежна від інших людей.

[sharp-as-c]

мені дуже приємна увага людей до книги.

іноді зустрічаються дуже смішні потішні коментарі)

з останнього:

- супер, додаю книгу у бажанки, куплю, як друга частина вийде.

і я, яка знає, що друга частина не вийде, якщо не куплять першу, бо на неї десь треба взяти гроші: 🥲

[sharp-as-c]

чого тобі ще треба суко?

у тебе вже є десять суконь,

третина октавії шкоди.

чого тобі ще себе шкода?

чого тобі треба, дурненька?

глянь, ніби не дуже страшненька

і точно не гірша за інших.

чому тобі хочеться більше?

[sharp-as-c]

наканєцта учора до мене дійшло

прочитавши відгуки, які лишають на мою книгу, та на інші книги, я все зрозуміла.

на місці пересічного читача, що би я обрала купити? щось, від чого між рядків захват, купа емоцій, 11/10? чи щось, де крім сухої вижимки анотації тільки коротке схвалення «норм» і 7/10?

вибір очевидний.

я написала дещо, що не чіпляє. не лишає по собі відбиток. щось таке, від чого серце не бʼється швидше, не пітніють долоньки. посередність. моя книга посередня.

тому і не купують. все стало на свої місця. принаймні, загадку розгадано.

з іншого боку, я не бачу сенсу продавати далі, бо від кількості спроб книга не зробиться кращою.

блядь, як же я проїбалась як письменниця🫣

[sharp-as-c]

хочу лікарняний з причини «ледь не наклала на себе руки»

бо я вже не планувала йти на роботу сьогодні, чуєте? не планувала їсти пити пісяти!

але я тут, фікшу баг. і да, щоразу, коли вирішуєш все закінчити, дуже дивно починати з місця, де зупинився. дуже дивно. щоразу

[sharp-as-c]

цікаво, на роботі всім буде пофіг, чи вони офігіють? «ні-ні, вона ніколи не була такою сумною і будувала плани на майбутнє». чи добре я вдавала із себе нормальну?

думаю, буде пофіг. ми ж просто колеги, бо мені важко влитися в колектив, будь-який

[sharp-as-c]

я хочу, щоб було багато цукерок всяких моїх улюблених і всі їх їли.

щоб ніхто не плакав.

щоб мене спалили і виростили на попелі якесь фруктове дерево, щоб цвіло гарно навесні.

щоб було багато лілій і всім смерділо, в принципі, як я то робила.

я хочу, щоб мій чоловік знайшов нарешті здорову добру жінку і завів з нею дітей. але спершу хай розкаже, що там в кінці книжки. він знає.

я хочу віддати збережені кошти брату на навчання.

я не хочу, щоб хтось почувався винним. це я слабка, бо не справилась сама.

о, і хай з зібраних з книги коштів надрукують ще і роздадуть усім бажаючим.

ніби все.

хай буде про всяк випадок, бо я вже не можу нічого гарантувати

[sharp-as-c]

я обіцяла людям написати другу частину. я напишу, віддам у друк - і тоді я вільна робити, що забажаю

[sharp-as-c]

коли мені погано, чоловік абстрагується, дратується і тікає.

мама на стороні чоловіка.

тато вважає, що мені не може бути погано.

подруги одна за одною відвернулись.

я більше не маю підтримки. я більше нікому не треба.

у нас проблема зі зйомкою хатою - штиняє каналізацією до нудоти, помитись неможливо. я лежу і хочу зникнути. чоловік пішов грати в доту, заборонивши мені почуватися сумно.

я не знаю, як люди з суїцидальними нахилами справляються, коли у них лишаються тільки вони. бо я втомилась і хочу любові

[sharp-as-c]

мені пизда як тяжко жити в реальності, де з усіх подруг підтримує творче начало тільки одна.

я перестала їм писати, щоб не стикатися з критикою та ігнором. мені боляче бачити їх перегляди на речах, якими ділюсь, і не бачити при цьому жодних реакцій

так, ці люди надихнули мене не здаватися пів року тому. але ці люди не лишилися зі мною до кінця.

я не хочу нових друзів, нових знайомств. я хочу безумовної любові від тих, кого усе іще люблю

[sharp-as-c]

персонажі моєї книжечки

Лета, Саюліс

[sharp-as-c]

через кінчені антидепресанти я не можу навіть плакати!!!

жеру снікерс, не тому, що хочу, а просто щоб заглушити відчай усередині, бажання припинити будь-які потуги і тільки лежати.

емоційне переїдання - похитає головою психолог. да мені посрать! я себе загубила. втратила. запустила.

я хочу трошечки везіння. без нього глухий кут

[sharp-as-c]

заїбала русня.

знайшла перевірений збір, розігрую книгу на донат.

бо книга коштує якихось 350 грн, які я можу віддати зі своєї кишені разом з власним донатом, а життя наших захисників безцінне

[sharp-as-c]

написала перше в житті оповідання

пупупу

сподіваюся, щось з того вийде

[sharp-as-c]

жодної книжки не продала за три дні.

отаке.

знов починаю її ненавидіти і вважати недостатньо хорошою.

зрештою, всі відгуки не такі вже й позитивні - скоріше «норм»

прокидаюсь від ейфорії, добриранок, реальносте

[sharp-as-c]

у мене зосталось 33 книжки

оце так

ваші ставки, за скільки продам? чи продам?

[sharp-as-c]

як повідомить людям, що дєнях печатать другу частину дилогії нема, бо я паганий прадавець?

а то ситуація незручна