#залізо

[greenpostua]

🚜🌾 Ukravit Institute дослідив на вміст важких металів врожай озимої пшениці з зони бойових дій. Виявилось, що хоч рівень марганцю та заліза в ґрунтах вище у 1,4 рази, a цинку в 1,3 рази — гранично допустимої концентрації шкідливих речовин не перевищено і тому врожай є беспечним для вживан��я чи на продаж.

Як ви вважаєте, чи багато ґрунтів справді будуть безпечні?

📸: фото з соцмереж | Maxar

[benjamiina]

вся моя цікавість здатна просочитися крізь пальці, особливо зараз. я прямо на фізичному рівні відчуваю, якою нецікавою стала. і все тому, що критично не вистачає часу і сил, робити щось окрім - обов'язків та потреб, які дозволять не померти надто скоро.

вчора, нарешті, викупила свою душу з неприкаяної прірви (забрала паспорт). отримала направлення до офтальмолога, і на поверхневий тех. огляд мого організму (аналізи). приймаю ставки на те, якими поганими вони будуть. особливо залізо та очі.

загалом, я й так знаю, що довела свій організм, але ніхто не пояснює, як пояснити лікарю, що я збиралася померти кожного року від своїх 17 літ. та якийсь чорт глибоко в середині, завжди вигравав у дебатах, і тому зараз я змушена здавати ці кляті аналізи. ну і чудово, зараз я вмирати не збираюсь, тому хай буде.

[vyujinko]

кролики стрибали

десь у далині

моркву не любили

а любили - банани

десь у далені

нору вони копали

міста будували

залізо добували

а ще діамант!

науку розвивали

їжу готували

крамниці відкривали!

кролики мої!

тепер тут диктатура

кроляча диктатура

скоріться ви мені!

25.07.2024. Юджі

[panimoonchild]

The birds are flying to Home!

If you want to live, you have to fly, Якщо хочеш жити - треба летіти, Fly with all your might! Летіти з останніх сил! Fly as long as you can fly! Летіти, доки можеш летіти!

How much blood has been shed down, Скільки крові пролито додолу, Eating away fear, forgetting fatigue, З'їдаючи страх, забуваючи втому, Months and years later… Місяці повз, роки потому… The weeks stretch on like burnt rubber, Паленою гумою тягнуться тижні, We sought the noise, now we seek the silence, Шукали гомін, тепер прагнемо тиші, As if we were stuck in the chaos of the ages, Наче ми застрягли у хаосі віковому, And yet, the birds are flying back home!.. Та все ж, - птахи летять додому!..

Chorus (Приспів): The storm is howling like a sick song, Буревій виє, як хворий спів, In panic, you can't make out the words. У паніці не розібрати слів. As if we were stuck in the chaos of the ages, Наче ми застрягли у хаосі віковому, Eating up fear, forgetting fatigue, З'їдаючи страх, забуваючи втому, The birds are flying home!.. Птахи летять додому!.. The storm is howling like a sick song, Буревій виє, як хворий спів, In panic, you can't make out the words. У паніці не розібрати слів. As if we were stuck in the chaos of the ages, Наче ми застрягли у хаосі віковому, And yet - the birds are flying home!.. Та все ж, - птахи летять додому!..

Wings bruised, bones broken, Підбиті крила, поламані кістки, Iron behind the glass, voices are buzzing, За склом залізо, гудять голоси, The sky is a crooked reflection of mud Небо - криве відзеркалення бруду From a puddle… З калюжі… The cold burns, the body is heavier than fire, Холод обпікає, тіло тяжче від вогню, Ears wither like flowers, Вуха в'януть, наче квіти, I am disgusted to hear only lies, Бридне чути лиш брехню, The edge of the horizon is like a knife blade, Край горизонту, як лезо ножа, There is no compassion, only regret… Нема співчуття, за��ишився жаль…

Chorus(Приспів).

The birds are flying to home!.. (3) Птахи летять додому!.. | (3)

Chorus(Приспів).

The storm is howling like a sick song, Буревій виє, як хворий спів, In panic, you can't make out the words. У паніці не розібрати слів. The last star will burn above the dew, - Остання зірка згорить над росою, - At that very moment, the whole world will be dark… В ту ж саму мить весь світ стане тьмою… I have spent my life crawling in the mud, Я провів життя, наче повзав у болоті, My legs – bones and flesh residue, Мої ноги - кістки і залишки плоті, Constantly trying to jump higher and higher, Постійні спроби стрибнути все вище, I'll burn up and leave a rotten ash trail. Згорю, оставлю гниле попелище…

[ohsalome]

We speak of the cities we lived in — that went into night like ships into the winter sea, we speak of the cities that suddenly lost their ability to resist — in front of our eyes, like a circus show where every acrobat dies, and so does each laughing clown; enchanted, you watch, never turning away (and inconspicuously on the circus set you grow up). * * * Now we remember: janitors and the night-sellers of bread, gray, like wrapping paper, burglars, taxi drivers with klaxons instead of hearts, children who grew up among the old furniture (furniture smelled of poplar trees and sea). Our city of workers and ugly middle-men, tearjerking market beggars they cleared the autumn fog with their shouts. We got to soak in the rain with strangers on tram stops, old proletarian quirks, subway cars, we got to soak in the rain on cars loaded with the unemployed like magazines with cartridges . . .

Serhiy Zhadan Translated from Ukrainian by Valzhyna Mort

з циклу Камені

Ми говоримо про міста, в яких ми жили, і які відходили в ніч, мов кораблі у зимове море, про міста, які раптом утратили здатність опиратись. Про те, що відбувалось на наших очах, як циркова вистава, під час якої гинуть усі акробати й веселі клоуни, і ти дивишся на це заворожено, не відриваючи погляду, непомітно виростаючи серед циркових декорацій. Щось подібне сталось і з нашими містами – їх просто відібрали в нас, доки ми сиділи й сміялись, дивлячись як хитрі клоуни з пітними долонями стрибають крізь вогняні обручі, лишаючи по собі запах паленої шкіри, горілий дух пекла, який вони приносили в наше життя. * * * Ми згадуємо тепер усіх, з ким доводилось перетинатись в одним коридорах. Двірники й нічні продавці хліба, сірі, мов обгортковий папір, квартирні злодії, таксисти з клаксонами замість сердець, діти, які виростали поміж старих меблів, що пахли лісом та морем. Ціле місто робітників і дрібних пере��упників, щемкої базарноі бідноти, яка розганяла своїми криками осінній туман. Перехожі, з якими разом доводилось потрапляли під дощ на трамвайних зупинках, старі пролетарські замашки, вагони підземки, набиті безробітними, мов магазини патронами. Які слова подяки й розуміння висловлювали ми долі за те, що кинула нас серед нічного співу цикад до глибоких під’їздів, за те що над нашими головами горіло це приміське повітря, здатне перепалити залізо і камінь.

[valyalya]

В мене залізо збільшилось ше на 20 йей

[sharp-as-c]

щоранку доводиться вирішувати, яка з моїх вітамінок все ж гидкіша - рибʼячий жир чи залізо?

[nelligekata]

ДОБРОВОЛЕЦЬ

Доброволець - Це коли підневільним дуже страшно чутися вільними, Дуже легко сховати голову у пісок із чужої могили. І сховатись за плечі Героїв, щоб із ними вважатись сильними. Це, коли підневільні моляться: «Дай їм, Боженьк��, сили!» А ти - доброволець. Бо в тебе в крові - залізо всіх поколінь скрипить червоними бляшками. І над землею чорною - чорні круки для тебе, наче заклична пісня. Твоїй душі не спиться, навіть за третьою окаянною пляшкою. І єдине, що тебе непокоїть - хоч би було не пізно. Бо ти - доброволець. Хтось вважає тебе придурком, хтось - лицарем, хтось - коханим. Усі заздрять твоїй свободі, та не всі підуть за тобою. Багато таких, що посипали б тобі сіллю рани. І одиниці тих, що наважаться після тебе стати до бою. Бо ти - доброволець. Світ, що колись надійно тримався на трьох китах, Сьогодні метається між глобалізмом і страхом. Але ти ж точно знаєш, що у всіх відомих світах - Свята лиш твоя земля і її глибина - лише для ворожого праху. Адже ти - доброволець. І насправді: нічого такого не чиниш. І нічого тобі аж так не болить. Тебе просто відверто курвить Від того, що в небі над обрієм Батьківщини Розстрілюють ангелів і лелек. А її відверто грабують. Отже, ти - доброволець. Хтось скаже цинічно - гарматне м'ясо. Ти можеш йому набити писка, а можеш ним і погорджувати. Тебе шалено боїться ворог, а дівчата дивляться ласо. І кожна друга готова уже від тебе народжувати. Адже ти - доброволець. І, що б не трапилося надалі - тебе все-одно любитимуть. До сліз, до стогонів і навколішки - коли щитом стікатиме твоя кров. Хоча, взагалі-то… За тебе однаково просто й банально питимуть. Повертайся живим, добровольцю! Щоб - третю! Щоб - за любов!

2014

[shamanicnoise]

ЖАХИ ВІЙНИ

На вулиці не чути живих голосів Та вдалині не згасає лязг автомата Зграя голодних кинутих псів Дожирає труп окупанта

До кінця своїх днів, це будеш бачити ти Жахи війни

Твої звичні шляхи в колі застав Навколо поля засіяні мінами Там де ще вчора життям кипіли міста Сьогодні руїни

До кінця своїх днів, це будеш бачити ти Жахи війни

На вулиці не чути живих голосів Ті хто встиг не померти, поїхали звідси Трясе від холоду і голос сів Ані тепла, ані світла, лиш холодне залізо

До кінця своїх днів, це будеш бачити ти Жахи війни До кінця своїх днів, це будеш бачити ти Жахи війни До кінця своїх днів, це будеш бачити ти Жахи війни

WAR INNER FEARS

No live voices in the streets The sound of a gun does not fade away Abandoned hungry dog pack eats Dead body of occupier

Until the end of your days the flashbacks you will see War inner fears

Your usual ways in the circle of checkpoints Here everywhere around are the minefields Yesterday were here cities with sounds of noize Today there are only ruins

No live voices in the streets Those who did not die, did escape of here Losing the voice and having chills There's only cold iron, neither light nor heat

Until the end of your days the flashbacks you will see War inner fears Until the end of your days the flashbacks you will see War inner fears Until the end of your days the flashbacks you will see War inner fears

[ashesofrosesss]

все скінчилось

онімілі рум'яні від спеки щоки вкривав чорний пил. тут його було багато. він збирався у зарослях солодкої акації, на стиглих абрикосах, пролягав через духмяний сад, котрий змучила степова спека, ховався у кожному будинку та руйнував вразливі легені. жінка, що розтерла брудною рукою щоку, спустилася донизу та залишила за спиною чорні пагорби. ті проводжали без цікавості, але споглядали іржу старих шахт за багато кілометрів звідси. вже пахло кров'ю залізо покинутої промисловості.

небо чорніло сьогодні рано, хоча тут ніч приходила аж після восьмої. може буде гроза, але то радість. ця напівпустеля влітку не знає дощу. 

[unhonestlymirror]

Я: регулярно вживаю залізо

Рівень ферритину в крові:

[kuroptax]

V Thang

Ми з тобою — дві рани, що повільно повзуть містом у пошуках тіла. Та й пох Хай за це відповідає той, хто научив кататись в три чорти. Ми нікому ще мети не обіцяли. Чи обіцяли? Пох…

Ми з тобою хмари, не придавлені коліном колишнього місяця. Тільки комарі у голові шось полохочуть, та може загалом не треба було робить з них зачіски. Цькує ж умерлий вітер якось цю кульбабу, розсипає кучми на людей: сисати кров

Нема чого закінчувати. Процес перетворення як слина: його можна переливати з одного в одне скільки завгодно. Хто б міг додуматись барвити ��лину в чорне? Хто б міг додуматись палити нею щоки? Струшувати з неї зайвий спуз, тучити решту вгору

Ми могли би доробити його завтра. Ми могли би докопатися до завтра. Ми могли би змусить його дихать проти волі. А взагалі ми, уявляєш, виїхали за …каїном для нього? Аби він мав по тім прожить за нас життя))

І кролики б'ють лапами у люстрі: їм треба знать. А шо це ви мали зробити? То ви все за людину чи за механізм? Соплять, дрібтять ногами… а, то не ніжками, а в двері? Питають нас. Нащо? Нас там нема

Ми у дорозі

Наш галатей лежить вдома на столі, годиться лиш як атлас, котрим ще нудно поки подорожувать. Ми з'єднуєм судини там, де все тече тихіше. Розслабсь, залізо, я випускаю тебе погулять на вечір … Як вода, що затече на морозилки дах і чілить там

Бо нема сенсу час підпирать піском; нащо мені ще одна префектура, затулена краденими пляжами в мішках? Щоб вічно буть їй винним? Ні, хай час буде секрецією. Він же може й загубитись по дорозі. Висохнуть. Десь між травленням та вестибулькою

У відрізках між "Ах…" та "Хех!" народжуються дикі мрії про долю тих, хто проситься в грайливу руку. Що з ними буде та ким стануть, який хороший жарт можна добуть з-за спазму — — Як смішно думать, шо мрії безтілесні. Для когось, і самі тіла теж мають мрії

[beastblade69]

шосб мене якосб несе останнім часом, тому думаю почну знову тягати залізо. колисб піднімав по 6 кг на кожен біцепс 😞😞😞 і на грудну клітину жав шосб 60 кг лол

[weswqq]

Viva la inteligencia!

Мій організм – рвана рана реальності.

Він існує без причини, породжуючи парадокси, втілюючись лише тоді, коли комусь потрібен. Я емпірично об'єктивна, підходячи під канони естетики, а в моїх зіницях живе демон, який зветься смертю. Коли він хоче бенкетувати, я вирушаю на полювання, вишукую самотню людину і поглинаю її розум, залишаючи безвільну масу плоті. Непритомний людина перестає бути тим, що підходить під його гучне визначення, перетворюючись на купу м'яса і засмучуючи фантазерів-неоплатоніків. Мої начинки - бите скло, яке розсікає бездоганними гранями податливі тканини. Я кровоточу всередину. Кожну мить мого існування - суща мука, над якою превалює лише біль позбавлення пізнання, страх перетворитися на рослину. Мої очі – дзеркала абсолютної свідомості. Якщо я помру, то смерть забере у світу розум, занур��вши його в безодню ідеалізму і хаотичних знань, відірваних від досвіду. Як шанувальник свого прокляття, змушена любити те, що приносить страшні муки, я не можу дати втратити цивілізації цей вищий дар природи. Я – колекціонер свідомостей. Якось моє тіло розірветься на частини, і мене поховають, вирішивши, що я померла і не враховуючи, що разом із тілом я втрачу лише один екземпляр своєї видатної колекції. Лише тоді, переживаючи всі накопичені життя знову і знову, я занурюватимуся в безодню голоду, позбавлений будь-якого пізнання, крім аналітичного. Мої крики не почують, моє ім'я забудуть, мою труну втратять, а на моєму могильному камені напишуть слова, що обпалюють, наче розпечене залізо: Viva la muerte, y muera la inteligencia!

[futurenowua]

Телескоп Вебба розкриває таємниці наднової зорі

Цей небесний шедевр порівнювали з електричними кольорами медузи, роззявленою пащею вугра і навіть з Оком Саурона Джона Толкіна. Рентгенівські телескопи НАСА "Хаббл", "Спітцер" і "Чандра" вже спостерігали цю знамениту наднову, відому як SN 1987A, але тільки після того, як астрономи направили на неї космічний телескоп Джеймса Вебба, вони змогли побачити її у високій чіткості. Що таке космічний фон чи космічний мікрохвильовий фон? https://twitter.com/NASAWebb/status/1697249267013001461?s=20 Але це не просто красива картинка: Провідний інфрачервоний телескоп, створений у співпраці НАСА з європейськими та канадськими космічними агентствами, виявив нові загадкові деталі в залишках вибухнувшої зірки. Оскільки інфрачервоне світло невидиме для людського ока, дослідники перевели дані у довжину хвиль видимого світла, ніби граючи мелодію в нижній октаві. Вони виявили пару невеликих особливостей у формі півмісяця, що оточують щось схоже на замкову щілину, яка відкривається в центрі газової хмари. Але що ж це таке? Навіть експерти задаються питанням. "Їхня яскравість може бути ознакою яскравості лімба - оптичного явища, яке виникає в результаті спостереження за матеріалом, що розширюється, у трьох вимірах", - стверджують у NASA. "Іншими словами, наш кут огляду створює враження, що в цих двох півмісяцях більше матеріалу, ніж може бути насправді". Розгадка цієї таємниці може допомогти вченим краще зрозуміти, як зоряні трупи еволюціонують з часом. За словами астрофізиків, зорі на межі загибелі та наднові, такі як SN 1987A, є фабриками елементів: Вони виробляють вуглець, наприклад, ту саму хімічну речовину, на якій ґрунтується людина і більша частина життя на Землі. Потім вони поширюють метали, такі як кальцій, що міститься в кістках, і залізо в крові, у міжзоряному просторі. Це розсіювання породжує нові покоління зірок і планет, але вчені визнають, що їм ще багато чого треба дізнатися про ранні стадії цього процесу. Джерело: https://mashable.com Read the full article

[valyalya]

В мене доречі залізо піднялося на 20 , ще з 60 треба