#потік

[ikuspace]

Flow like water, carve your own path

Photo by Ihor Kuternoha

Location: Ukrainian Carpathians

[inthenameof-thoughts]

Роздуми про кохання

Людина стає нам рідною, коли ми можемо при ній бути собою-людиною, яка відчуває життя, таким, яке воно є. Коли ми ділимося з нею питаннями, які ствимо життю. Коли ми знову є дитиною, яка не впенвнена, хто вона і де знаходиться. Коли ми тихі, задумані. Коли ми щось створюємо. Коли ми слухаємо твір, що змушує нас задуматися про нас самих. Коли ми ось так в моменті – кожен сам по собі, дві самотності, як писав Рільке, що окреслюють і обрамлюють одна одну, любляче розділяючи один простір. Ми по-справжньому знаємо людину, коли бачимо її страждання і те, як вона його проходить, як воне попри нього намагається нести світло. Який її спосіб боротися з темрявою? Як вона відволікається? Як вона дивиться в очі страхам? Як вона справляється із тими випробуваннями, які випадають і мені? Які питання вона ставить Богу, як відповідає на них собі?

Любов – це шанс і можливіть познайомитися з чужою людиною так, як ми не були знайомі ні з ким, крім себе. Любов – це глибоке пізнання конкретної людини, людської природи і цим шляхом і себе як людини. Водночас це пізнання є невимушеним. Воно не тільки раціональне, а й емоційне.

І коли ми отак бачимо людину у інтимний для неї момент – байдуже, чи вона п’є свою каву з ранку, пише вірш, розглядає листя на дереві у ґанку, співає пісню – коли ми можемо розглянути її волосся, її шкіру, її руки, всю її людяність – ми закохуємось. Кохати – це полюбити людину. Кохати – це полюбити людство. Кохати – це надіятися на добро. Кохати – це побачити світло у темряві.

                                                                                                                               27.02.2024

[kitniavchyt]

Ванслер є уособленням корпорацій загалом, що зосереджені на виробництві, це будь-які продукти від життєво необхідних, до безглуздого сміття. Він дає людям робочі місця та забезпечує споживачів як продуктами першої необхідності, так і непотребом. Він тримає в обороті величезні гроші, які не снились жодному мільярдеру (бо він є втіленням одночасно всіх з них).

Лоракс є уособленням сил природи. Йому боляче дивитись на те, чим займається Ванслер, але він безсилий якось цьому зарадити. Як і природа, він не здатен ненавидіти, ображатися, мститися. Він любить всіх і в нього немає улюбленців. Ванслера ж не турбують почуття Лоракса, байдуже, що він робить йому боляче. Ванслера цікавить виключно вигода, тому він користується Лораксом. Він знищує екологію своїм виробництвом.

І ми всі це робимо, ми всі трошки Ванслер або допомагаємо та ��ідтримуємо Ванслера. Він дає нам те, що нам необхідно, або те що ми вважаємо таким. Їжу, одяг, айфони, можливість подорожувати (тобто транспорт), іграшки і розваги, робочі місця, зарплатню. Ми рідко задумуємось, який влив чинить наше споживацтво на навколишнє середовище. І це спричиняє аб'юз природи людиною.

Так, мене на ці роздуми наштовхнув мультфільм 1972 року.

Лоракс намагався відкрити Ванслеру очі на те, як він вбиває все живе навколо себе. Але відповіддю було «То що я, по-твоєму, маю зробити? Закрити виробництво і звільнити сотні тисяч робітників? Хіба це добре для економіки, для країни?» І ми прекрасно розуміємо, що ні. І Лоракс це розуміє. Паршива ситуація, в якій будь-які дії зроблять комусь гірше. Немає простого виходу із ситуації, в якій ми всі знаходимось. Персонажі алегоричні, але всесвіт насправді наш.

[demiurgeua]

Яскраве явище у небі над Київщиною

19 квітня 2023 року о 21:57 за київським часом інфразвуковими засобами Головного центру спеціального контролю Державного космічного агентства України на території нашої країни заре��стрована високоенер��етична акустична подія. Розрахункове місце епіцентру вибуху знаходиться в Київській області. Подія ймовірно пов’язана із входом космічного тіла в щільні шари атмосфери. Найбільш ймовірно спалах було…

[benjamiina]

вірші, чи потік випадкових слів і внутрішніх асоціацій?

[thoughtsinmotion7]

Вітаю в моєму блозі!

Привіт всім хто це читає! Я рада вас бачити (хоча фізично я вас не бачу але не важливо) у своєму блозі. Це місце де я б хотіла ділитись своїми ідеями, враженнями, відкриттями. Мій потік думок дуже щвидкий і іноді я не встигаю все охопити і розповісти, проте хотілось би деякими думками і ідеями поділитись, заодно трошки звільними місце в своії голові.

В моїх планах це публікувати різні сатті на теми які для мене цікаві, різні історії, ділитись новими враженнями від чогось що мене захопило.

Дякую, що прочитали це і приєднались до моєї невеличкої подорожі де я відкриваю та знаходжу себе! На зв'язку )

[girl-with-demons-in-her-soul]

Активно шукаю способи реалізації себе, щоб не залишитися без засобів існування. Основна проблема — відсутність фактичного досвіду. Почала працювати ще на межі 2019-2020 років під чужим акаунтом, тому мені нема як підтвердити той факт, що я вже багато років батраю заводом для написання текстів.

З іншого боку, є компанії, які готові надати послуги навчання людям, які не мають досвіду. Тут виникає інша проблема — я наче і знаю англійську мову, але, курва, не говорю нею. Вже тиждень переглядаю вакансії і намагаюся зрозуміти як зняти цей блок в голові. Як почати розвиватися, суміщати це з навчанням та не жертвувати творчістю.

Мабуть, як завжди надто багато від себе хочу. Але насправді втомилася від застою, самокатувань, поганого настрою і почуття безвиході. Можливо, зараз я пишу це, бо це правильно, а не тому, що я дійсно готова до кроку вперед, коли крок назад теж вихід. Проте в мене немає вибору. Або я буду продовжувати жити і тонути в тому болоті, або врешті зроблю своє життя кращим.

Загалом, навколо все ��е так вже й погано. Незважаючи на застій, продовжую жити. Продовжую пити чай щодня, ловити крутих покемонів. О, опублікувалася в журналі, є частиною чергового (вже другого) збірника оповідань. Не вважаю свою творчість вартісною на цьому етапі, але це який-не-який рух. Краще спробувати і зрозуміти, що "ні, це не моє", аніж не спробувати зовсім.

Від презентації збірника в Києві я відмовилася. Їхати далеко, сама ніколи так не подорожувала. Так, це можливість продати свої збірники, бо навряд вийде це зробити на місці. Можливість показати себе, але також це просто годування власного его, яке не призведе ні до чого хорошого.

Сьогодні розмовляла про те, що в японській культурі, попри масову вестернізацію, залишається образ захисту. Себто, здебільшого вони зображають героя, який спершу не стримується, а тоді приходить до шляху гармонії, підсилює себе через вміння захиститися, зануритися в себе, відмовитися від чогось всередині себе. Думаю, це досить мудро, адже екологічно захиститися значно важче, аніж напасти у відповідь. Десь таким героєм є я зараз.

Мого друга мобілізували, зараз він їде на навчання. Взагалі, у мене з ним дивні стосунки. В тому плані, що... іноді він здається мені більше наставником, аніж другом, хоч моментами той старий алкоголік (сподіваюся, якщо раптом слова до нього дійдуть, він не образиться, бо це локальний жарт) менш зрілий, аніж я. Можливо, такою онлайн-дружбою я компенсую відсутність певного "дорослого, якому можна довіритися"? Чорт його зна, але не хочеться втратити одну з небагатьох людей, яким я можу написати в будь-який момент свого депресивного стану і не відчувати сорому чи засудження в надмірній негативності. Спробую допомогти чим зможу і, сподіваюся, мій хлопець буде нормально до цього ставитися. Не хочеться вчергове обирати між дружбою (наставництвом) і стосунками. Звісно, я оберу стосунки, але в такій ситуації це буде дуже і дуже боляче.

Якось так завершився день 16 листопада і почався день 17 листопада 2023 року. Десь так виглядає мій потік свідомості, коли є багато речей, якими хочеш поді��итися, але не маєш для цього достатньо безпечного простору. Ну або не хочеш його помічати, заховавшись за негативом.

[ruushinynerve]

Сьогодні я також з'їздила до квартири мами, нікого не було, тож я пройшлася подивитися як там все поживає. Сказати що я шокова? Я пам'ятаю що все було трохи задрипаним, а ванна лишала бажати кращого, але не настільки. Таке відчуття що ніхто до рук ганчірки не брав відтоді як я з'їхала від них, а це було десь років 5 тому. Всі поверхні у жиру, бруді і пилу. Підлога, уф. Стіни обгризані та обдерті. Вікна і дзеркала помацані із залишками чогось. Полички захламлені, предмети брудні. Жир і пил навіть на верхніх поличках.

Ванна... Це окремий фільм жахів. Описувати все занадто довго, тому скажу лише, що я в такій ванній навіть вмитися гидую. Торкатися своїм тілом цього, брр, я вже бачу як висипи і прищі з'являються від того. Відверто кажучи, руки свербіли взяти і прибрати це все самій. Заради цікавості, чи дійсно ця ванна настільки в'їла в себе бруд, що не відмивається, чи просто ніхто не докладав зусиль? Я нажахана після цього.

Якби не проблеми з проводкою і сантехнікою, наша квартира значно ліпша була б. Але все одно, поки та квартира не стане вичищеною цукерочкою з білими стінами і паркетом (і новою ванною!), я туди не сунусь. Краще тут буду жалітися на проводку і крани.

А тепер подумати, що з таким живуть люди в орендованих квартирах, сплачуючи оренду плюс комуналка. Це жах. Платити за оренду в таких умовах це жах. Мене жаба давить платити стільки грошей за квартиру, навіть хорошу і обставлену добре. Щоб знімати таку в якій я б комфортно жила і не відчувала себе щуром, це не менше 20к було б, без комуналки. І це тільки за квартиру не на першому поверсі, з нормальною проводкою, сантехнікою і вентиляцією, з рівною підлогою, чистими білими стінами і балконом. Обставлене по мінімуму, просто, мінімалістично, плюс в адекватному районі де тебе не зґвалтують за рогом. Враховуючи як ростуть ціни і загальні перспективи, віддавати стільки грошей, знаючи що зробити своє ти не зможеш, бо це все чуже, таке собі, грошей зайвих не лишиться. Але якщо і платити якісь гроші за оренду, то за хороше чисте місце, а не за оце, де все ледь тримається і виглядає наче вчорашній притон або звідки вчора бабусю вверх ногами винесли.

Тож, мене втішає хоча б те, що в своїй квартирі я не плачу овер 10к просто за життя тут, а за менше зараз оренду важко знайти, і це однозначно буде щось в ледь придатних до життя умовах. Ці гроші краще витратити на те щоб ��оліпшити умови в квартирі, вийде не дорожче ніж орендувати іншу квартиру.

Це був потік роздумів. Життя несправедливе, якщо ти не жирножуй з олігархії/дупотат/їх сородічь.

А якщо серйозно, час вивчати законодавство, бо ми ж не лохи?) Це як не читати інструкції перед використанням, не треба бути такими.

[bez-nichoho]

Про ніщо (36)

Хмари, схожі на купи брудного шмаття, приносять дощ та вітер. Хмари, схожі на скуйовджену та замазану овечу шерсть, приносять темряву. День не нагадує день — тільки щось таке, що існує поміж ніччю та днем. Жарівки не мають сили протистояти цій темряві, відтак кімната — це скупчення робіт Малевича: куди не глянь — усюди Чорний квадрат. Навіть у дзеркалі не бачиш себе, а лише Чорний квадрат. Стан непевний — власне такий, який буває при хворобі. Літо не створене для того, аби температурити. Літо не створене для кашлю та болю в горлі. Але цей монохромний день каже: таки створене. Самота, що наповнює кімнату каже: таки створене. Дощ, який рясно ллється на передосінні дерева, балкон із полущеною плиткою, на збитий брук попід будинком, каже: таки створене. Уся вода зливається в один суцільний потік, який несе відмерле листя, пилюку та насіння в каналізаційні отвори. Усі слова зливаються в один суцільний потік [свідомості] і несуть думки в каналізаційні отвори соцмереж. Розкидані речі. Розставлені по кімнаті чашки. Зубна щіточка, яку вона забула в тебе. Ще геть свіжий спогад про жінку, яку ти люби(ш/в) і котра більше не прийде, бо відправляється на інший континент. Думки про усе це зливаються в один потік. Зливаються із дощовою водою і зникають у чорних квадратах водостоків. Хмари, схожі на порвані клапті паперу, приносять темряву, яка все покриває. З горла вилущується кашель. Ліків ще вистачить, аби нормально заснути. Літо було створене для чогось іншого, але цього вже ніхто не пам'ятає. Те, для чого було створене літо, зосталось на старих світлинах із підсвічених фотоплівок. Спогад не нагадує спогад — тільки щось таке, що існує між пам'яттю та забуттям. День не нагадує день — тільки щось таке, що існує поміж ніччю та днем. Ти не нагадуєш себе — тільки щось таке, що існує поміж одним чорним квадратом та іншим.

[greencheekconure27]

Jamala - ARAFAT DAĞINDAN (Official Music Video)

ARAFAT DAĞINDAN – це містична старовинна народна пісня з міста Акмесджит (Сімферополь), одна з небагатьох на релігійну тематику: філософська, глибока і драматична. Ви маєте це побачити та почути.

Lyrics+Translation

QT:

ARAFAT DAĞINDAN, DAĞINDAN,

ENERLER HACILAR,

ENERLER HACILAR.

YÜREGİMDE BİTMEZ DE ACILAR,

ĞAMLAR DA, ACILAR,

ĞAMLAR DA, ACILAR.

VARAYIM, GİDEYİM, GİDEYİM,

DAĞLARNIÑ BAŞINA,

DAĞLARNIÑ BAŞINA.

İSMİÑNİ YAZDIRAYIM, YAZDIRAYIM,

QABRİMNİÑ TAŞINA,

QABRİMNİÑ TAŞINA.

Translation of the song:

UKR:

СХОДИТЬ З ГОРИ АРАФАТ

ПРОЧАН БІЛИЙ ПОТІК.

А НА СЕРЦІ МОЇМ

ПЕЧАЛЬ ЧОРНА ЛЕЖИТЬ.

ПІДУ, ЗІЙДУ І Я НА ВЕРШИНУ ГІР —

НАНЕСУ ТВОЄ МʼЯ

НА МОГИЛЬНИЙ КАМІНЬ СВІЙ.

***

ENG:

ARAFAT DESCENDS FROM THE MOUNTAIN

A WHITE STREAM OF PILGRIMS.

AND IN MY HEART

I FEEL A BLACK SORROW.

I WILL GO AND CLIMB TO THE TOP OF THE MOUNTAIN

AND I WILL PUT YOUR NAME

ON MY GRAVESTONE.

[lisa-is-chilling]

я знову замовила хуєву купу книжок. сподіваюся, що мені не сильно знадобиться терапія цього місяця, тож я зможу більше грошей витратити на книжки. п-приорітети.

також збираюсь говорити про свої покупки в аудіоформаті ака подкаст/потік свідомости/просто пиздіти в мікрофон because I can. поки викладатиму це все на тамблер, бо це мій сейф спейс (ну і не дуже багато людей справі будуть це все слухати🙂), потім як увійду в ритм і знайду свій формат, заливатиму на стрімингові платформи.

удачі мені і нехай укрпошта працює швидше, бо я вже не можу дочекатися, щоб потримати моїх крихіток в руках!

[stuckonlandofillusions]

✨

Люблю міркувати та робити висновки, які здатні зробити мене тою людиною, якою я прагну бути. Насамперед - щасливою людиною.

Мої 50 тривіальних і не зовсім бажань на 2023 рік:

1. Слухати живе виконання джазу

2. Пускати мильні бульбашки на морозі

3. Виростити рослини з насінин екзотичних фруктів

4. Зліпити велетенське глиняне горнятко, щоб кожен ранок пити з нього каву

5. Танцювати з кимось повільний танець і ні про що не думати

6. Дивитися на пурпуровий захід сонця

7. Малювати різнобарвних птахів

8. Фотографувати членистоногих та дикі квіти

9. Мати нагоду одягнути корсет із пишними рукавами

10. Купити для себе квітку протея

11. Опустити ноги в стрімкий холодний потік кришталевої води

12. Доторкатися теплим обличчям до холодного тіла

13. Дихати свіжим зволоженим повітрям після дощу

14. Передивитися серіал "Shameless"

15. Подивитися фільм із сюжетом, який я не зможу розгадати

16. Побачити наживо асколотля

17. Нюхати улюблені запахи: воду з-під спагетті, дим від погаслої свічки, морозне повітря

18. Накінець-то купити шоколадно-підпалу карликову таксу

19. Плавати на спині зі закритими очима

20. Сплести стрічковий гердан/силянку із бісеру

21. Купити скетчбук KRAFTSKETCHBOOK INVISIBLE OPEN YOUR EYES

22. Знову відчувати задоволення від улюблених хоббі

23. Відвідати оранжерею

24. Вкотре бачити як всі замовкають і уважно слухають мої розповіді

25. Зробити пірсинг хеліксу

26. Купити десяту пару конверсів

27. Плакати від щастя

28. Додати всі улюблені пісні в спотіфай

29. Зліпити динозаврів із полімерної глини

30. Купити м'яку постільну білизну, котра не буде шарудіти при найменшому русі

31. Зварити хвойне пиво

32. Знайти старовинну монету

33. Підібрати ідеальні мускусні парфуми

34. Побачити як стелиться туман в ясну погоду

35. Бути приємно здивованою

36. Дивитися на блискавку та не боятися її

37. Спробувати моті

38. Оприділитися який смак попкорну подобається найбільше

39. Простіше ставитися до навчання

40. Слухати свист коршуна

41. В домашніх умовах переробити папір із додаванням сухоцвітів

42. Посіяти кортадерію

43. Гуляти в теплу місячну ніч

44. Спостерігати близько від себе стрикоз

45. Знайти джерело з цікавими фактами про членистоногих

46. Комфортно почувати себе серед людей

47. Зустріти споріднену душу

48. Позбутися нав'язливих думок

49. Бути гордістю для своїх батьків

50. Стати щасливою та робити щасливими всіх навколо

[zlabjola]

Я, коли маю вільний час, починаю думати про всяке. Іноді про все, що спливає в голові. І так цей потік тече, поки я не виснажуся. Зазвичай це буває, коли в мене вихідні і моя увага ні чим не зайнята. Знову згадала про неприємні речі з дитинства. Про одну конкретну ситуацію. Раптом стало так прикро. Я давно це не згадувала. Після цього мені стало цікаво почитати свої старі твіти. Ну і тлен там :D

Зараз все однозначно краще. Є проблеми, але всеодно менше, ніж було.

А ще я не спеціально нагадала собі чому з'їхала від батьків. Коли вони далеко і я бачу їх рідко, то забуваю про всі ці неприємні речі які вони говорили і робили. Деякі з цих речей були дуже болючі. Та ситуація, що я згадала. Тоді сестра вкрала гроші і батько вирішив, що маринувати нас у провині до себе і відчутті несправедливості це найкращий спосіб змусити когось із нас повернути гроші. Я не знала, шо то була сестра, вона їх потім повернула. Але ж батькові треба було зізнання)) тож він нас обох і маринував. А мене, як потім виявилося, за компанію просто через те, що я "як старша сестра мала з нею поговорити і змусити зізнатися, а потім прийти і розповісти". Я отримала покарання через те, що не подумала підставити сестру. В момент коли він сказав це після тої шаленої емоційної м'ясорубки яку я пережила в кімнаті під ковдрою я ахуїла. От чесно, я тоді була мала і не могла б сказати "та пішов ти нахуй", але усе моє тодішнє ставлення до ситуації і поведінки батька було саме таким. Я тоді дещо зрозуміла. Я була ошелешена і зробила вигляд, наче все нормально. Але продовжувала думати, що в цьому всьому не було сенсу. В тому, що я теж попала під роздачу. Що сестра насправді завжди розуміла, коли прикривалася мною. На ді мною просто так емоційно познущалися.

Після переїзду я, здається, згадувала це двічі. Зараз другий раз. Це було найбільше емоційне потрясіння в моєму житті. А ще я, здається, вже десь про це писала...

[benjamiina]

внутрішня тривога, коли одного ранку прокидаєшся і підсвідомо хапаєшся за всі справи й ідеї миттєво і одночасно. тиснеш стопкран, аж ноги підкошуються, а потік все не спиняється. заплутується навколо тіла довгими руками і закручує до нудоти.

випучені очі й занімілий мозок, а я точно прокинулась?

[youkomorie]

Йо

Я обожнюю море та гори. Тільки там мене не переслідують потік нескінченних думок.

Трішки поділюся і з вами морем))).

[unhonestlymirror]

Ганна Кір'янова:

Коли в Китаї знищували горобців, їх просто лякали. Пташки злітали і носились в повітрі. А їм не давали сісти, знову лякали. І горобці від знемоги гинули, вони не можуть довго літати. Ось і падали замертво на землю. Так знищили всіх горобців, нехитрим і жорстоким способом.

Це відбувається з нами, коли ми довго тривожимося і нервуємо. Ми злетіли, тремтячи крильцями, а присісти нам не дають. Або злі люди. Або погані думки. Страх, переживання, тривога, побоювання …

Недарма вороги щоночі намагаються нагадати про себе. Це щоб вимотати нас і змусити впасти замертво. Серце того, хто боїться, тремтить і не може заспокоїтися, як горобець в небі. Вичерпує свій ресурс і зупиняється …

І тих, хто повертає вас в погану ситуацію, лякає або турбує, нагадує і розпалює скандал, теж уникайте. Вони не дають вам перепочити та набратися сил.

Виграє той, хто змушує себе приземлитися і відпочити. Хто вміє зупинити потік поганих думок, хто контролює тривогу. І той виграє, кому є де відпочити.

У кого є друзі, затишний будинок, в якому людина відчуває себе в безпеці. У кого є молитва. І довіра до світу. Який сам по собі не так уже й поганий і страшний. І можна присісти і відпочити.

Людину вбивають її думки, її власний страх.

Треба перепочити. Потрібно знайти безпечне місце хоч ненадовго. Розслабитися і відволіктися, отримати позитивні враження, завмерти в обіймах рідних… До хорошого психотерапевта піти. І перестати думати про погане. Наказати собі перестати.

Горобці не могли протистояти страху. А людина розумна. І цілком може змусити себе переключитися. Зберегти своє життя і своє здоров’я.

А потім чинити опір і перемогти.

Перемагає той, хто може сісти і відпочити. І отримати підтримку і захист. Хоча б тимчасово. Але і цього досить для відновлення сил.