#незалежність

[oldsoldierdesign]

Руїна Дежавю

Руїна – період української історії другої половини XVII століття, що відзначився загальним занепадом гетьманщини, кровопролитними міжусібними війнами між гетьманами, а також численими повстаннями козацтва та селянства. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). В той час гетьманщина була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці частини, перебуваючи під різними протекторатами (польським та російським), жорстоко й непримиренно ворогували між собою.

Дежавю, або дежа вю (фр. déjà vu — «вже бачене»), — психотерапевтичний термін. Означає психічний стан,за якого людина відчуває, ніби колись вже була у подібній ситуації чи у подібному місці.

[demiurgeua]

День вшанування захисників Донецького аеропорту 2025

“Сьогодні День вшанування захисників Донецького аеропорту. Саме у ці дні, 10 років тому, завершила��я героїчна оборона ДАПу, що тривала 242 дні. Українських захисників російські загарбники назвали «кіборгами», бо не могли зрозуміти, чому гарнізон летовища ніяк не вдається взяти штурмом. Тоді наші воїни продемонстрували неабияку мужність, сталевий дух та надзвичайну витримку. Вони стали справжнім…

[ladyswartzrot]

A very "nice" representation of russian literature:

With God, eagles, Cossacks, hetmans, and vertukhais!

Only when it's your turn to die, you scoundrels, you'll be gasping, scratching the edge of the mattress,

for lines by Alexander, not the nonsense of Taras!

-Joseph Brodsky

[hirkyy]

чотири дні  🚬

[tomorrowusa]

Two years ago on Sunday, President Volodymyr Zelenskyy told Ukrainians that he and other high ranking officials would remain in Kyiv and defend the country against Putin's illegal invasion.

The video above, made less than 48 hours after the start of the invasion, was intentionally filmed outside recognizable buildings in Kyiv. At the time, Russian assassination squads were out looking for Zelenskyy. Invading Russian troops committing war crimes got within 22 km of the government district.

This video was one of the most audacious uses of the internet to date. If top government officials were willing to stand and fight, Ukrainians felt more confident they could do the same. 730 days after the start of Putin's planned three-day "special operation", Ukraine still stands.

Here's the Ukrainian text of that vid:

Zelenskyy: «Всім добрий вечір. Лідер фракції тут, голова Офісу президента тут, прем’єр-міністр Шмигаль тут, Подоляк тут, президент тут. Всі ми тут. Наші військові тут. Громадяни, суспільство тут. Всі ми тут. Захищаємо нашу незалежність, нашу державу. І так буде й далі. Слава нашим захисникам! Слава нашим захисницям! Слава Україні» Others: «Героям слава!»

[goshminherz]

О двух видах национализма, взращиваемых на шаре и не на шаре. На нашем шаре на шару не бывает.

*******

По поводу пафосного сбора в макулатуру книг русскоязычных и российских авторов в Полтаве. Но не только, а вообще по жизни.

1. Этнический национализм — это очень просто. Родился в семье титульной нации и уже считаешь себя Богом поцелованным. И так же считают большинство людей вокруг. Потому что это легко и удобно. Шара. Как черноземы.

Или там книжку на другом языке сжег, пафосно отправил на переработку и уже молодец.

Не то, чтоб все этнические националисты шли легким путем. Это не так. Но сама легкость этого пути вводит в невыносимое для усредненного человека искушение.

2. Политический национализм — это когда надо всему миру постоянно доказывать, с переменным в непростой реальности успехом, что ты чего-то стоишь и твоя нация чего-то стоит. Никакой шары, никакого сладкого самообмана по поводу того, что для тебя в мире изначально существуют особые правила. В смысле вообще. С детства.

И если вдруг в голову придет шальная мысль сжечь или отправить в переработку книжку, то за ней неизбежно придет другая. Стоп. А я уже написал ту, что лучше? А мир уже признал, что она лучше, полезнее, интереснее, ценнее? Моя страна в целом станет весомее от того, что я сделаю? Меня самого это к чему-то ценному продвинет? Потому что ломать — не строить. А нация, которая умеет делать только первое никогда не преуспеет. Преуспевающая страна не появляется из шариковщины и шары.

Все объясняется просто. В твоем мире шары, ну может с периода после младенчества, не существовало. Был напряг. Иногда творческий, но все равно напряг. И потому ты шары не ждешь. Ни для себя, ни для страны. И потому же ты думаешь наперед. Какой твой поступок принесет больше пользы — тебе, стране — сегодня и завтра? Какой сделает весомее, в каком содержание перспективы выше?

P.S. Не знаю, надо ли было на картинке править. Девочка на шаре или девочка на шару? Про фантазии. Инфантильные фантазии они же в зависимости от пола могут отличаться, хотя по сути одинаковы.

Мрії про державність, незалежність, суверенітет, добробут побудовані на шарі, чи такі, що раптом виникнуть на шару — про одне й те саме порожнє та безперспективне мрійництво... Не про справжню перспективну державність, а про етномузей порожнього національного мрійництва. Нашвидкоруч зроблену стилізацію, яку почали будувати 34 роки тому в розрахунку на невибагливих туристів.

Автор: Дмитрий Пастернак-Таранушенко

[meowluox]

можливо для самого початку треба було придушити свою бісову гордість і визнати що я боюсь її. боюсь блять з радістю уникаю знаючи що все стає тільки гірше від цього і мені так бридко усвідомлювати це. якого біса. це просто людина. я була готова вгризатись в свою незалежність лягти кістьми за те щоб вона більше не мала влади наді мною але мені було банально страшно торкатись першопричини всього цього. і влада хоч і в меншому обсязі але залишалась в її невмілих руках.

як смішно. вона просто людина. людина яка проїбала все що могла.

take a deep breath chin up and remember who the fuck you are.

[unhonestlymirror]

Олександра Томашевська:

Давайте пофілософствуємо. Про багатство і бідність.

🧮 Уявімо собі людину, яка витрачає щомісяця удвічі більше, ніж заробляє. Доходи на просто не покривають витрати, виникає серйозна діра в бюджеті. Гроші, зароблені за місяць, закінчуються уже в середині наступного. Ще два тижні потрібно жити у борг. ��же наступний місяць - проблемний, дохід, який отримано, спрямований на погашення боргу за попередній місяць, і гроші знову закінчилися за два тижні.

Отже, що робитиме така людина, за умови, що витрати вона не вміє зменшити? Банківське кредитування. Хороший варіант, витрачай сьогодні, плати завтра, проблема переноситься на "кращі часи". А там, у майбутньому, якось буде. Проблема у тому, що при дефіцитному бюджеті майбутнє сумне, на борг нараховуються відсотки, і до безглуздих витрат додаються витрати на обслуговування боргів. Також будь-яка екстра-ситуація - хвороба, нещасний випадок - обвалюють цю людину ще глибше у боргову яму. Все ставатиме гірше і гірше.

Але знаєте, ця людина все ще думає, що їй просто не щастить. Що станеться якийсь щасливий випадок, і гроші проллються великим і щедрим потоком, і все стане круто, як колись. Це просто полоса невдач. Ретроградний Меркурій.

Як виглядатиме життя цієї людини? О, думаю, у кожного з нас є такий знайомий чи знайома. Тотальне позичання "до понеділка", "за місяць віддам", і так далі. Ми зичимо їй, але знаємо, що джерел повернення не існує, тому це просто благодійність. Будь-яка благодійність має межі, ми не зобовʼязані фінансувати безвідповідальне життя інших, отже від такого боржника відвертається вся спільнота. Він розпродує майно чи віддає його за борги, у кращому випадку, якась церква надасть притулок і трохи харчів. Це прямий і дуже короткий шлях до жебракування. Опуститися дуже легко.

🚧 Ускладнюємо модель. Як виглядає життя компанії, яка витрачає удвічі більше, ніж заробляє? Виручка, що надходить за проданий товар, покриває лише 50% витрат.

Теорія грошей говорить нам, що гроші бувають власні і залучені. Якщо немає власних, треба шукати джерела залучення коштів.

Тому не проблема, банківське кредитування вирішить наші проблеми з ліквідністю. Місяць-два, і ми знову на коні. Потім борги. Затримка розрахунків з постачальниками, затримка зарплати.

На цьому етапі я рекомендую персоналу валити з фірми, поки не почалося 😅

Хоча ви можете бачити, як керівник такої фірми на великому емоційному підйомі виступає з натхненними промовами, що скоро-скоро все буде вау, бізнес попре і так далі.

Насправді далі - арешт активів, суди, велика черга кредиторів, борги перед юристами, по податках і так далі. Місія, візія, бла-бла - калькулятором для початку навчіться користуватися, і припиніть спускати гроші на вітер, скажуть вам.

🏢 Тепер найскладніше. Яким буде життя держави, у якої дохідна частина бюджету покриває лише 50% вират? А головне, скільки воно триватиме, тому що ціна питання - трильйони гривень?

Ви можете сказати, що держава - це не людина і не компанія. У держави апріорі є ресурси: природні, людські. Є зовнішнє фінансування, гранти, міжнародна допомога. Є платники податків, з яких можна здерти три шкури, врешті-решт (ахаха, думаю, ця ідея всім сподобається 😆).

Лонг сторі шорт. Дохідна частина держбюджету України-2024 покриває лише 50% видатків, і всі ці гроші спрямовуватимуться на потреби армії. Заплановані видатки у 2024 році - 1.69 трлн.грн., майже 100% доходів бюджету. Простіше кажучи, якщо уявити, що усі платники оплатять усі податки авансом 1 січня, гроші закінчаться 30 червня. Держава почне затримувати виплати, борги накопичуватимуться.

Що робитиме держава? Військові облігації, борги перед громадянами власної (і не тільки) країни? Приватизація? "Розширення податкової бази"? Кредити і міжнародні гранти? Незалежність країни сьогодні, як ніколи, залежить від фінансової дисципліни.

Я не знаю. Мінфін, мабуть, вірить в теорію "українського єдинорога", що станеться диво, чорна полоса стане білою, прийдуть якісь інвестори, і вже весною заколоситься врожай бюджетних надходжень. Головне не сплутати єдинорога з іншою твариною, з двома рогами, з бараном.

Не хочу розганяти негатив, але якби держава вміла заробляти гроші, і це, скажімо, приховувала, вона вже якось би видала себе. Якщо ми не придумаємо нічого, з нас справді здеруть шкіру у вигляді податків, законно чи ні.

☢️ Що мені прийшло в голову? Державні продукти і сервіси. Є багато речей, за які держава може отримувати плату. Податкове "віп-обслуговування" - перше, що прийшло в голову, хоча вони там вкладають інше значеня у ці слова 😁.

Чому в Іспанії, наприклад, я можу онлайн зробити ключ ЕЦП за допомогою відеоідентифікації, за 2.99 євро, а в Україні люди що виіхали, ключ ЕЦП зробити не можуть, бо фізично відсутні? Ключ ЕЦП це просто сервіс, на якому недозаробляють. Безкоштовні довідки можна зробити платними, якщо видавати їх негайно, протягом 24 годин.

Дайте можливість іноземцям отримувати податкові сервіси і реєструвати компанії в Україні онлайн. Е-резидентство? Що за ікс, чийсь кишеньковий проект! Чому я реєструю фірму у Делавері чи у Вайомінгу онлайн, а в Україні ні? Ви знаєте, які страшні перепони ми чинимо іноземцям, які, попри усі наші негаразди, щось намагаються в Україні відкрити? Крейзі.

Віртуальні вільні економічні зони. Це важливо.

Дія Сіті - лайно, ніхто не може второпати, що воно, крім низьких зарплатних податків. Голий король, вбрання якого усі вихваляють, бо інакше доведеться визнати, що це просто спец-умови для десятка приватних фірм в Україні.

Зробіть, бляха, реальні круті умови для е-комерсу, для амазонщиків, експортерів маркетплейсів. Люди сплатять податки, якщо врегулювати цю сферу по-людськи. Бо зараз це просто треш.

Останнє скажу. Ми більше не можемо собі дозволити тупити. Бо усе це зайшло занадто далеко. Я б сказала, що слоган повинен бути не "кожна гривня - на перемогу", а "кожна гривня - під контролем". Країна більше не може собі дозволити цей безвідповідальний лайфстайл, бо фінал буде швидкий і поганий. Ми повинні спробувати це все виправити.

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[alcestas-sloboda]

дочитала "лицаря свободи" з інтерв’ю дудаєва і стало ще гірше. нічого не змінилось. абсолютно. лише страшно, що росія може проковтнути будь-який народ і світ просто промовчить. і як не хочеться стати наступною жертвою. як не хочеться, щоб про нашу країну говорили у минулому часі. а ще хочеться вибачитись перед чеченським народом: вибачте, що визнали вашу незалежність так пізно, вибачте, що не були поруч. тепер маємо бути разом і до кінця.

[oldsoldierdesign]

НЕ-залежність

Незалежність - це НЕ-залежність. Тонкий армійський намьок пойнятний?..

[demiurgeua]

33 річниця Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення Незалежності України

33 роки тому, 01 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому українці більшістю голосів підтримали Акт проголошення незалежності країни, ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою України. Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,92% виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Не…

[verbenasims]

я весь ранок намагаюсь будувати у сімс 3.. і клянусь: після цього я не скаржитимусь на будівництво у четвірці ніколи знову 😭

я не цінувала його достатньо.. 🚬

енівей.. 😮‍💨

оце будівельне пекло було для того, щоб виконати бажання мого мена Корі переїхати у новий дім!

новий будинок свіжий, не обставлений меблями, практично не має покриттів.. але хей! зате який шикарний краєвид

(Корі тепер живе прямо біля пляжу)

коли я казала, що у новому будинку немає нічого, я мала це на увазі) з іншого боку.. мені здається, це доволі реалістично - коли ти переїздиш у нове місце і перший час страждаєш від браку меблів?..

тому Корі-бой поки поспить у спальнику, солодко дякуючи за це оцьому приколу із шпалерами у сімс 3

кажуть, 35+ то є найкращі роки життя, тому що ти нарешті здобуваєш фінансову незалежність і починаєш жити в комфорті

[learnukrainian]

24 August - The Independence Day of Ukraine

24 серпня - День незалежності України

Незалежність - Nezalezhneest - Independence

Океан Ельзи – "Незалежність". Концерт до Дня Незалежності - YouTube - here's a Ukrainian song called 'Independence', which was performed on the Day of Independence of Ukraine a couple of years ago. Feel free to give it a try and let me know what you think :) What do you think the song is about? Do you have any (studio version - Незалежність - YouTube)

Sadly, this year the concert, as well as all other sorts of celebrations, were cancelled due to the war. Yet, thankfully, we can still enjoy the music and old recordings regarless of where we are :)

Feel free to google - perhaps there's going to be an extra demonstration (many took place today) this weekend. Or an event. Maybe even with some Ukrainian music!

___________________________

I also brought you a Google Doodle, which, sadly, was only available in Ukraine today. If you'd like to see it and learn some more about Ukrainian history at the same time, please, click on the link below (it's a very short video, I promise!) :)

Ukraine Independence Day | Ukraine Independence Day 2023 - YouTube

Thank you for your support. Stay safe and have a lovely day! <3

[foolish-neko-reads]

"Енеїда" Вергілій

Плануючи прочитати один зі стовпів української класики, базу, ґрунт та фундамент українських мови та літератури, я вирішив спершу ознайомитись з оригінальним твором Вергілія.

Це була суцільна мука. Мені було настільки складно це читати, що подолання тексту зайняло 3 тижні.

А ще Дідону шкода.

По-перше, мені складніше сприймати віршовану форму, ніж прозу. По-друге, у перекладі немає рими, а ритм неймовірно дратуючий. Мене дуже дратувало, коли перше слово речення переносилось на наступний рядок. А це повторювалось у кожному рядку! Ритм губиться, зміст губиться, читати дуже складно. Гекзаметр точно не для мене.

Якщо ж ігнорувати дуже незвичну для сучасного читача структуру античної поезії, то в "Енеїді" помітні й більш приємні художні прийоми. В ній багато естетичних порівнянь, епіки (екшону), баталій. Вергілій дуже яскраво описує війну між троянцями та латинами, з інтригою, виразністю, видовищністю. Це як бойовик, ��ільки викладений у віршах, з усіма необхідними атрибутами - епічні бойові сцени, кров, пафос, тільки вибухів на тлі не вистачає. Замість них у повітря злідають дощі зі списів.)

Але сподобалось мені те, що крізь історичні навіть для Вергілія події проглядає відбиток його часів. Він описує побут, одяг, оздобу, традиційні розваги суспільства, взаємовідносини, маючи на меті або підкреслити пишність моменту, або додати трагізму. І через ці описи стає помітним світ давнини. Який, в цілому, мало чим відрізняється від більш близької до нас цивілізації. Здається, 2 тисячі років - прогрес мав би сягнути неосяжних висот. Але у римлян вже є й обладунки з металу, й вишитий одяг, й полювання, й цирк, й спортивні змагання. Якщо так читати, то мало чим відрізняється від, наприклад, середньовіччя. А у соціальному плані, здається, людство взагалі топчеться на місці. Усі емоції, переживання та прагнення героїв зрозумілі й сучасній людині.

А от не сподобалось мені те, що автор вбив яскраву, цікаву, добре розкриту героїню - Дідону, тоді як, вочевидь, Еней мав побратися з Лавінією, яка... ну... відсутня у тексті. Дідона вийшла живою, вона приймала участь у сюжеті, мала незалежність, впливала на події. Тоді як Лавінія - просто функція. Це ніби нагорода для героя, остаточна супутниця його життя. Але вона навіть жодного слова не промовила. Мати Лавінії більше вплинула на події, ніж вона сама. До речі, як і Креуза. Перша Енеєва жінка, яку той мав кохати, з якою виховував сина. І вона чомусь теж у Вергілія вийшла млявішою та тьмянішою, ніж Дідона. Дивне рішення.

У підсумку, почитати про побут та соціум того ч��су - цікаво. Є навіть якась інтрига у епічності описів та подій. Але дуже складно продертися крізь гекзаметр.

[andriy-synuk]

Автор художніх робіт Андрій Синюк презентував нову картину – «Історія України». Митець показав дівчину, що вчить історію нашої країни. Згадуються різні етапи історії України - від УНР та ЗУНР до сучасних подій. Акцент робиться на визначних діячах, таких як Степан Бандера та Євген Коновалець, які боролися за свободу та незалежність українського народу. Крім того, згадуються трагічні події в історії України: Голодомор 1932-1933 років, відсилання українських письменників до Сибіру та багато інших. Ці події нагадують нам про те, що наш народ мав складний шлях до своєї незалежності.