#хроніки_книголюба

[maks-bookman]

Василь Тибель "Бурштин"

Василь Тибель новий для мене автор. Його книга «Бурштин» виявилась неймовірно цікавою й приємно здивувала.

Сюжет книги поєднав у собі нашу сучасність й містику. Автор вміло переплітає поліські легенди давнини з сюжетом про копачів бурштину. Сподобалось, як письменник розкриває свій задум, розповідаючи читачу свою історію не тільки про наш час, а ще й про минуле, з якого ростуть всі корені проблем сьогодення.

Головні та другорядні персонажі вийшли живими, різноплановими. В мене було таке відчуття, що я особисто знайомий з деякими героями книги та деяких зустрічав у своєму житті. Люди в книзі прописані майстерно. В кожному персонажі є світлий бік, є темний бік, як і в кожній людині. Тому характери героїв вийшли складними.

Як на мене, то сюжет книги чимось нагадує «золоту лихоманку» дикого заходу. Такі ж самі пристрасті : жадоба наживи, гроші, стрільба, зрада, жадібність.

В книзі дві основних сюжетних лінії. Незаконний видобуток бурштину й містична частина про боротьбу з демоном чи духом болота. Але ці лінії мають свої відгалуження. Всі сюжетні лінії добре пропрацьовані, можливо хтось знайде якісь нестикування, але для всього сюжету це погоди не робить. Але якби не містична частина книги, вона б була звичайним бойовиком чи детективом. Магія сюжету додає книзі цікавості, загадковості. Магія згладжує всю бурштинову історію, додає колориту, барв.

Мені здається, що саме в містичній частині захований дух задуму про походження жадібності людей. Сюжет насичений драматизмом, але знайшлося місце й романтиці.

Для мене, бурштин сам по собі овіяний якоюсь таємницею, що тягнеться з глибокої давнини. Його властивості, краса тощо. Письменник ще більш додав загадковості своєю легендою.

Ще впало в око, нагромадження проблем героїв книги. Можливо автор десь таке бачив, але на мою думку в житті стільки не буває. Тут вийшов невеличкий перебір. Можливо я помиляюсь, можливо в мене таке враження, тому що я багато років не живу в Україні й не знаю всіх реалій.

Роман вийшов динамічним, гарним кіноекшеном з містичним складником. Ця жорстока реальність занурює читача по самі вуха. Було неймовірно цікаво читати цю історію.

Можна ще багато писати про цю книгу, але ліпше взяти та прочитати, щоб мати свою особисту думку.

 Дякую автору за цікаву пригоду.  Моя оцінка 10 з 10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 98%.

Сам у себе «вкрав» словосполучення.

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_��о_почитати #Хроніки_Книголюба  #Василь_Тибель  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Володимир Лис« Стара холера»

Ця книга заціпила мене з перших сторінок. Коли закінчив читати я довго обмірковував, з чого все почалось. Але так не зміг визначити першоелемент зацікавленості.

Роман охопив мене цілком: сюжет, мова, гумор, головні герої. Й все це було одночасно. Я просто був оточений цією книгою.

Цього письменника я ще не читав. Багато чув, але все руки не доходили. Але й прийшов час познайомитися. Це був наш дебют: Книга Володимира Лиса й моє бажання познайомитися з новим для мене автором. Знайомство відбулося вдалим. Я закохався в стиль письменника, в його мову, в його розуміння життя. Сюжет : В цілому, ця книга про любов, про кохання. Для когось щасливе, для когось ні. Головні герої книги розповідають про своє вдале чи не вдале кохання, про свої почуття, про свій сум. Всі сюжетні лінії книги перетинаються, перемішуються, впливають одна на одну. Ця круговерть людських доль, протистояння двох світів, змушують задуматися над життям. Мова:  Мова просто неймовірна. Як мені здалося, мова тут грає одну з основних  ролей.  Яскраві діалектизми, різні слівця. Мова простих людей протистоїть мові «господарів життя». Й ти фізично відчуваєш негатив до тих персонажів що розмовляють бездушною мовою. А мова простих людей – це якісь несподіваний аромат, смак, душа. Кожне слово - це яскравий, барвистий мазок в загальну картину твору. Персонажі:  Дідусі – розбійники, це старі «мушкетери», які вже не можуть пиячити, як раніше, не можуть вершити свої подвиги, як раніше, жартувати. Але все одне продовжують збиратися за чаркою, за спогадами, за жартами. Й до них виникають добрі почуття, симпатія, усмішка. А коли вони вирішили одружити свого тихого друга, з одного боку було смішно, а з другого - відчуваєш якийсь смуток.

Ще одні цікаві персонажі це Ліза й Степан. Для них автор придумав іншу історію про Попелюшку. Коли Попелюшка не захотіла становитися принцесою й що з цього вийшло.

Ще в книзі є різні персонажі жінок. В кожної своя сумна історія життя, кохання. І ці жіночі долі дуже сильно допомагають розкрити сюжетні лінії, додати фарб, розкрити образи інших персонажів.

Негативні персонажі - це негативні персонажі. В справжньому житті завжди існують недобрі люди. Ця книга про життя, про людей, й в неї теж існують темні персонажі. Я думаю що вони підсилюють цю книгу, додають напруги та атмосфери.

Герої Володимира Лиса самі торують свої шляхи, самі відповідають за свої вчинки, за свій вибір.

Коли автор описую історії своїх героїв, він пише не лише про зовнішній світ, а й про внутрішній. Кожне слово робить героїв об'ємними, справжніми.

Гумор: містами грубий, містами тонкий, але природній й органічно вписаний в текст В цілому книга вийшла легка, містами смішна, чуттєва, цікава. Мені дуже сподобалась. Буду продовжувати знайомство з творчістю письменника. А яке враження залишилося у вас? Які книги письменника вам сподобались? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Самійло Кошич – козак-легенда

Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.»

Що можна сказати про цю книгу.

Вона (книга) бомбезна.

 Сюжет цікавий, захоплює с перших сторінок й не відпускає до кінця.

Автор вміло привертає увагу читача до життя та пригод славетного отамана Самійла Кошича. Ця людина була не тільки безстрашним та відважним козаком, захисником України, але ще й неймовірною людиною, яка могла вести за собою людей, яка мала непереконливу віру в себе, в бога, у своє призначення. Цікаво було читати про становлення Самійла Кошича як гетьмана.

Крім Самійла Кошича, автор описує інших славетних козаків. Вони були відданими своїй Батьківщині й готові були віддати своє життя в будь-який момент, аби захистити людей й країну. Автор показує нам справжній патріотизм наших предків.

Головні та другорядні персонажі мають свої характери, думки, свою суперсилу, особистість. Й все це робить книгу живою, наповненою якоюсь магією цікавості. Навіть негативні персонажі вийшли цікавими, об'ємними. Без них книга б втратила свою чарівність.

Ще сподобалось, що письменник зробив вставки зі стародавніх козацьких пісень та дум. Це теж додало книзі плюсів. Непогано промальована любовна лінія головного героя до дівчини Міли. Хоч кохання склалося складним та нещасливим, але в серці Самійло, вона зайняла особливе місце поряд з любов'ю до України.

Сподобалось, як автор описую морські походи козаків. Яскраві батальні сцени, різні хитромудрі військові хитрощі козаків тощо.

Книга наповнена важкими моментами з життя людей того часу. Набіги татар й турків, пограбування, рабство. Показана доля українських жінок у полоні.

Цей історично пригодницький роман я ніби дивився як захопливий, гостросюжетний фільм. Я уявляв собі життя козаків, тренування з військової справи, побудову Січи, походи й битви. Поринав у давню історію козацької України.

Книга читається на одному подихові, мова легка, чудові діалоги, легкий гумор.

Книга мені прийшлася до смаку. Більше б таких книг! Завдяки таким книгам, письменники привертають увагу до української історії, її героїв, про яких люди чи не знають, чи не пам’ятають.

А коли у людей не має минулого, в них не буде й майбутнього.

Але є мінуси. Книга швидко закінчилася. Хотілося ще читати й читати. Хотілося більше взнати про життя Кошича у полоні, та й після повернення. Можливо автор напише ще одну книгу про Самійла.

Буду й далі знайомитися з творчістю автора. Вже купив ще 2 книги. Моя оцінка 10 із 10

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

***********************************************************************Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

***********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилас�� з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти ��сю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Книга о жахливих сторінках історії України

Василь Барка «Жовтий князь»

Жахлива історія та чудова книга. Книга, яку варто прочитати кожному. Книга, яка є жахливою історією країни. Але цю історію треба знати.

Книга надзвичайно сильна в емоційному плані. Це історія однієї родини, але водночас, це історія мільйонів загублених селян, українців. Це історія про життя «до» та «після». Голодомор - жахливе слово. Де хто ставиться до цього, як до вигадки української влади. Й це мені нагадує Холокост, та тих хто каже що це вигадка євреїв.

Але книга доводить, що це не вигадка, а реальна подія. Подія, яка була спланована радянською владою та приведена в дію.

Закон про кол��ски, канібалізм, розкуркулення міфічних кулаків, страждання народу, страшні випробування, які випали на долю українському селянству. Пошук їжі для людей становиться змістом життя.

В романі зображена наруга над людьми, безглузда жорстокість радянської влади. Автор показує нам зрадників українського народу, катів, які захопили владу. Але навіть у ті страшні часи ми бачимо людяність.

Ця книга розставляє все по своїх місцях. Злочини проти людей, геноцид українського народу. Покарання за бажання волі та свободи. Це роман про віру і про прощення, про мужність та силу. Цей роман - концентрація жахливих історій «радянського миру».

Коли діти виглядають як старі. Коли люди чорні від голоду. Коли люди їдять один одного. Це книга про радянський млин на якому перемелювали свободу, життя, душі, долі українського народу.

Тема голодомору важка тема. Але вона важлива для розуміння того, що коїться зараз в Україні. Знову країну хочуть знищити. Жахливі факти занурюють у стан жаху, безвиході. Ці факти давлять на читача, перевертає мозок. Від цих фактів волоси встають дибом, важко дихати. Сльози навертаються на очі. Описи вражають своєю реалістичністю.

Книга читається дуже важко. Але вона захоплює з перших сторінок та тримає у напрузі до кінця. І ще ця книга залишає незагоєну рану в душі. Мова книги додає напруги, якоїсь атмосферності. Кожне слово сповнене смутку, болю.

Мені здається що це найстрашніша книжка в українській літературі. Книга без прикрас. Ця книга - один суцільний біль. Я б сказав що ця книга урок для нас всіх, урок який вчить цінувати день сьогоднішній. Цінувати історію країни, за яку було покладено мільйони душ.

А яке враження залишилося у вас ? Які почуття? Пишіть у коментарях.

***************************************************************

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Люко Дашвар «Рай.центр»

Моє знайомство з сучасною письменницею Люко Дашвар почалося з книги «Село не люди»

Сьогодні я поділюся відгуком на другу книгу цієї письменниці «Рай.центр»

Книгу я обрав винятково з багатьох. Й мій вибір виявився правильним. Книга вразила, здивувала, зах��пила.

Ця книга, як на мене, вийшла дивовижна. Сучасність вміло поєднана з легкою містикою, з соціальними проблемами, з історіями простих й не простих людей.

Книгу я проковтнув за день, а це є високім рівнем талановитості автора, якій вміє захопити увагу читача.

За сюжетом книга розповідає про трьох друзів, про їх знайомство, про народження дружби, про життя-буття. Головні герої мешкають у 27-метровому «космосі», там вони мріють про досягнення, про успіх, про любов, про найкраще життя.

Вони навчаються, закохуються, зустрічають на своєму шляху різних людей. Інколи хороших, а інколи не дуже. Вони вимушені приймати нелегкі рішення. Але це ��иття, й дуже важко робити вибір правильно.

Образ головної героїні Люби вийшов світлим, добрим. Ця дівчина завжди має надію на краще. Вірить у світлий бік життя. ЇЇ девіз -"З посмішкою по життю". З нею 27 метровий «космос» розширюється до неймовірних розмірів. Перетворюється на іншій всесвіт, в якому все буде гарно та й правильно.

Макар і Гоцик, дві протилежності. Але це їх й притягує. Це основа їхньої дружби та взаємовідносин. Вони теж мріють про світле майбутнє. Вони теж люблять свій «космос», в якому вони почувають себе захищеними.

Але є й ще одна сюжетна лінія магічного реалізму. Історія про козаків із потойбіччя в нашому світі. Але ці містичні герої відіграють важливу роль у сюжеті всієї книги.

Сподобалось, як Дашвар описує сучасну Україну, хоч і є в країні багато «жирних» громадян, але є і надія на краще. Мені здалося що в цій книзі не має нічого зайвого. Авторка дуже гармонійно розповідає нам свою історію.

Поринаєш у сюжет, маєш надію на гарну кінцівку, хоч сюжетні лінії мають як позитивні, так й негативні сплески. Авторка рубає правду ліворуч та праворуч. Політика, кохання, дружба, багаті та бідні. Кожен герой має своє призначення, свою роль в книзі.

Авторка вміло балансувала на межі реальності та потойбіччя. Яскраво та цікаво вела сюжетні лінії до самого фіналу. Кінцівка все розставляє на свої місця, але перевертає всю історію. А ще дуже гарна мова, яка наділяє книгу таємничою силою.

Мені книга сподобалась. Моя оцінка 9 із 10

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть в коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

На днях закінчив читати дуже живу, дуже життєву книгу.

В основу цієї книги реальні події, які відбувалися з автором, він же та головний герой. Ця книга про армію, про війну, про жорстоку реальність., про життя.

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

Для мене це унікальна книга. Вона написана живою мовою. Дуже гарно та правдиво. Перша частина, яка розповідає про армію 2014 року.

Сюжет книги – це автобіографія автора. Становлення солдата, який пішов до армії за власним бажанням на контрактну службу. Становлення солдата, який прагнув служити країні, але він не знав, що армія про яку він мріяв не існує. А існує друга армія, де панує байдужість, пияцтво, хабарництво, крадіжка тощо. Театр абсурду та маразму. Але навіть у такій армії бувають нормальні люди. Люди, які як й головний герой мріяли про службу країні та робили все що можна було зробити у тих обставинах.

Я сам служив 8 років й те що автор описував дуже знайомо. Я просто плив по спогадах, але в той час, що я служив було менш таких забобонів. Але вони були.

Друга частина - це війна. Війна на Сході України. Й ця частина жахлива. Ця частина бере за живе. Атмосфера книга зашкалює.

Занурюючись  у життя головного героя, відчуваєш цю книгу душею. Ти ніби тінь ходиш поряд з головним героєм, переживаєш з ним, співчуваєш, даєш хабарі, прагнеш щось змінити, чомусь навчитися. Але коли герою становиться байдуже, ти також відчуваєш це. Ти разом з ним воюєш,   бачиш смерть.

Пекло війни. Жорстока правда, яку автор розповідає на сторінках своєї книги. Його ставлення до подій, до війни. Й це не просто військова проза реальних подій. Це життєва філософія, думки, порівняння. Це прийняття та спроба зрозуміти події, які відбуваються. Спроба зрозуміти людей, які стали по різні боки цих подій.

Спроба усвідомити що трапилось та чому. Де проходить межа. Ще можна сказати що ця книга про людину та людей. Про наслідки дії та вибір. Про честь та безчестя, про зраду та любов до країни. Про біль та кохання. Про життя.

І як мені здалося - ця книга порятунок для самого автора. Виплеск того що наболіло, виплеск напруги, виплеск того, що пам'ять тримає у полоні. Це крик душі. Це боротьба з самим собою. Війна у середині душі.

В мене книга викликала багато емоцій. Книга читається дуже легко, вона захоплює. Хотілося читати ще й ще. Ця книга глибоко запала у душу.

А яке враження залишилося у вас після прочитання цієї книги? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Таліана. Авторка, яка не тільки цікаво пише…

Авторка захоплюється не тільки написанням книжок, а ще й малюванням, керамікою, археологією. Про себе вона каже, що пише разом зі своїми тарганами.

Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/22

Знайомство с творчістю цієї авторки почалося з оповідання «Поліклініка» Життєвий сюжет, в якому порушені питання пріоритетів у житті людини. Є над чим задуматися й можливо, поки не пізно, виправити помилки у житті.

«Кінець світу» Цей твір теж про життя, про важливе і не важливе, про смак життя. Про вибір людей тощо.

«Босорка. Справа про зникнення речей» А це оповідання із серії про босорку. Я вже писав, що майже в кожного автора, якого я читав на Аркуші, є оповідання про босорку. Це оповідання не стільки містичне, скільки життєве. В ньому порушені питання людяності, відношення та терпимості до других людей, упередженості.

Авторка дуже цікаво розкрила своє бачення цієї проблеми.

«На стороні Тіні» Містична темна історія про надприродні сили на стороні добра. Знову про людину та її вибір, про внутрішню боротьбу темної сторони людини та світлої. Твір вийшов цікавим. Можливо авторка зробить цілу збірку про тіні, чи одну велику книгу. Було б цікаво почитати таку версію.

«Веретено життя» Теж містичне оповідання про долю людини, про те, що можливо доля визначена вищими силами, але вибір, як використовувати здібності чи в якому напрямку рухатись, це вже вибір людини.

Мені сподобалось, як авторка закрутила інтригу, та й атмосферність сюжету теж на висоті. Герої прописані чітко, особливо стара чаклунка вийшла цікаво. ЇЇ образ міняється з розвитком сюжету. «Кладовище мрій» Моторошна історія з неочікуваним фіналом. Напруга, атмосферність. Цікава сюжетна лінія з кладовищем. Мені здається, що вийшло все органічно та реалістично, а потім ще й містична родзинка. Неймовірний хід з військовим. Трохи шкода головну героїню, але можливо для неї це вихід, чи шлях в нове життя.

«Архітектор снів» Ідея на десять з плюсом. Свідомі сновидіння з містичним та фантастичним вкрапленням. Злиття нашого світу зі світом сновидінь Для мене це була неймовірна історія. Майбутнє, реальність, антураж, герої. Ще сподобалось, що у фіналі авторка залишила можливість, як собі, так й читачу продовжити фантазувати. «Ключниця» Дуже цікава психологічна історія з містичним присмаком. Світ після війни, наслідки. Сумне, атмосферне оповідання. Герої, стиль на висоті. Порушені питання шкільного булінгу. Щемливий фінал, але світлий.

«Свята Цибуля» Магічна історія, магічна атмосфера, трохи гумору й вийшов цікавий твір. Історія захоплює своєю легкою детективною лінією з цікавими персонажами. Сподобався головний герой. Вчений, який не тільки вміє мислити, а ще й спостерігати та робити висновки та генерувати ідеї. Хотілось би ще почитати про нього та його пригоди.

«Лахмітник» Казка не казка, але цікава історія, міф про наслідки накопичення речей. Гарна ідея, чудове виконання. Є над чим задуматися. В кожного з нас є така знайома людина, яка володіє купою непотрібних речей.

«Зоряний Ковчег» Чудовий фантастичний твір. Він насичений не тільки гарними сюжетними лініями, а ще й емоційною атмосферою. Є інтрига. А ще оповідання нагадало якийсь фантастичний фільм. В мене було таке відчуття, що я не просто читаю про пригоди на іншій планеті, а ніби спостерігаю за всім цим, невидимою тінню. Ефект присутності. Фінал твору песимістичний, хоча залишився відкритим. Як на мою думку, з кожного невеличкого оповідання, можна створити повноцінний роман, чи збірку з різними пригодами головних героїв. Можливо авторка так і планує.

Талановито. Сюжети захоплюють у полон з самого початку. Чудові задуми та не менш чудове виконання.

З мінусів, але не критичних, це помилки. Але хто їх не робить.

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Таліана  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Степан Соляр різноплановий автор, який любить жанрові експерименти

Ще один неймовірний автор Аркушу, який як і багато других письменників став на захист України.

Сторінка автора  https://arkush.net/user/32

Ще рік тому, я й не очікував, що так буду захоплюватися авторами Аркушу. Це неймовірна платформа для письменників.

Я підписався на сторінку Степана, коли він ще писав під псевдо «Стю Слейтерус» Але тоді я тільки прочитав щось коротеньке, продивився сторінку та відклав на потім. Це потім затягнулося на рік.

«Легенди Аркхейну»

Це збірка різних оповідань. Головним героєм яких є маг Епіфан Альбертаріус, який за своє довге життя бачив багато чого неймовірного. Він все життя досліджував та збирав забуті легенди Аркхейну. Ця збірка - це праця всього його життя.

1. Прокляття ліхтаря Джека. Історія що захоплює с самого початку. Цікава інтерпретація легенди про «Гарбузового Джека» чи про «Ліхтар Джека». Магія, містика, помста, некромантія. В цей невеличкий твір, автор дуже органічно зумів втиснути всі ці напрямки розвитку сюжету.

2.Озерні Діви Ще одна цікава історія-легенда про озерних дів, в якій автор порушив питання справедливості та покарання за злочини. Сумна та повчальна й дуже гарно написана.

3. Свічена Неймовірна історія про загадкову Свічену, воскову ляльку, яка захищає невинно звинувачених. Ця оповідка теж в основі ба��ується на магії. Теж порушені питання справедливості.

4. Ненависть та упередження Ця історія про довіру, про сліпу ненависть та про скриті здібності. Автор вміло розкриває порушені ним питання. Ну і звісно гепі енд.

5. Для чого вампіру труна? А ця історія про кохання. А до чого тут труна та вампіри? Читайте та насолоджуйтесь оповідкою.

 6. Фолькваг’ен Історія про демона-лиса, який перетворюється на чорний туман. Демон, якому набридло жити у світі, та хлопчик, який сповнений ненависті об’єднуються в єдине ціле. Один для розваги, щоб відчувати тіло, щоб жити, другий для помсти. Разом вони стали непереможними, разом вони стали кошмаром для королівства Німекія.

7.  Орантія. Ця історія про світ демонів. Звідки він з’явився, хто там живе й чому так сталося. Історія цікава й поки завершує цю збірку легенд. «Прокляття Базурте» Фінал оповідання нагадав мені мій улюблений серіал «Цілком таємно», коли все закінчилося добре, але маленький штрих і чекайте все з початку, тільки з новими персонажами.

Цікавий містично-детективний твір Степана, порушує питання справжнього кохання, любові з розрахунку тощо. Містика пронизує оповідання з першої до останньої сторінки. Персонажі прописані реалістичною мені дуже сподобалось.

А ще автору вдається розповідати чудові казки

«Як Іван долю міняв» Про цю казку можна сказати, що вона має філософську лінію. Де порушені питання вибору, питання свого місця у світі, вплив громадської думки на людину, заздрість. Ця казка дуже актуальна для сьогодення, коли люди в пошуках себе перетинають кордони, які не треба перетинати.

«Лісовий троль» Ця казка про те, що коли довго терпіти та тримати в собі весь негатив, настає час, коли цей нарив прориває і тоді трапляються різні нехороші речі. Теж актуальна казка для нашого часу.

«Правдива історія Баби Яги» Ще одна цікава казка про всім відомий казковий персонаж. Але у своїй версії історій про Ягу, Степан змалював свою головну героїню позитивною, навіть не дивлячись на всі негаразди, які трапились на її життєвому шляху. Така Яга мені подобається, своїм позитивним настроєм, своїм поглядом на життя та людей. Вийшло неймовірно.

« Вкрадений сніг», «Незвичайна дружба», «Різдвяний вибір»,« Маскоти», всі ці казки порушують різні соціальні питання, які актуальні не тільки для дорослих. Дітям теж чому повчитися у героїв цих казок.

«Феєрверк свободи» А ця історія наукова фантастика з романтичною нотою. Твір вийшов цікавим. Порушені питання життя людей і роботів. Автор намалював світ майбутнього де технології їдуть поруч з життям справжніх людей. Є елементи кіберпанку. Та й сам сюжет розвивається стрімко та несподівано. Можливо автор трохи допрацює цю історію, щоб виправити деякі недоліки. «Проєкт "№001 Котофей"» Це теж оповідання жанру наукова фантастика. Мені ця історія сподобалась понад усе. Тут є і гумор, і сатира, і наукова фантастика, і пригоди на Марсі та ще багато цього.

Цікаві діалоги. Неймовірні герої. Несподіваний розвиток подій. Є деякі мінуси та нестикування, але, як на мене, все це можна виправити.

Збірка «Обдаровані» « Серпантин» Поки в цій збірці одне оповідання, але яке. Тут вам і детективна історія, і кроваві вбивства, замасковані під нещасний випадок, і демон, і дівчина з Даром. Сюжет атмосферний, події розвиваються стрімко та динамічно. У підсумку скажу, що творчість автора мені сподобалась. Пише він цікаво. Сюжети різноманітні, з гумором, з філософськими напрямками, з чудовими персонажами. Письменник порушує багато різних соціальних питань. Кожен твір має свою мораль.

З мінусів. В деяких творах є нестикування та нелогічності. Іноді фінальна нота не до кінця пропрацьована.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Степан_Соляр  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу     

[maks-bookman]

Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне»

 Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне»

Ця книга нагадує короткометражні фільми. Було таке відчуття, що кожна історія – окремий фільм, окрема філософія життя, окремий неповторний смак кави. Але всі історії пов’язані між собою.

Автор використав декілька жанрів для своєї ідеї. Фантастичний компонент наклався на філософські думки щодо моментів життя та все це загорнуто у сучасну прозу про людей зі смаком Сходу та кави. Книга - легенда про кав’ярню, в якій можна повернутися назад у минуле. Зворушлива й тепла книга, в якій автор порушив питання цінності моментів життя і людських стосунків.

Книга сподобалась своїм непростим сюжетом. Подорожі у часі. Письменник гарно продумав свою ідею й обійшовся без якихось механічних та електронних приладів для подорожей.

Тільки кава, стілець та декілька правил, які не можна порушувати. Головна умова подорожі в часі – встигнути повернутися поки кава не охолоне. Все вийшло чудово. В міру фантастично, в міру сумно й неймовірно цікаво у плані порушених філософських питань.

Автор у своїх сюжетах малює читачу зворушливі історії своїх персонажів, які подорожують у часі, щоб повернути утрачені моменти свого життя. А ще ця книга про кохання : кохання жінки до свого чоловіка, кохання двох молодих людей, сестринська любов, любов матері до дитини.

Книга читається дуже легко. Відчуваються емоції героїв, їх переживання тощо. Автор майстерно передає несправедливість цього світу, але і надію на краще. Герої цих історій навчають читача, що у безвихідних ситуаціях варто лише переглянути відношення до них, щоб побачити новий погляд на життя, та зрозуміти як діяти.

Книга надихає цінувати моменти життя, які ми проживаємо, наших близьких, поки вони поряд. Головне набутися разом, щоб потім не жаліти за потрачений час. Японська культура відрізняється від нашої, тому не завжди все зрозуміло. Якась емоційна стриманість

З мінусів. Автор не до кінця розкрив таємницю чи історію самої кав’ярні та героїні, яка могла маніпулювати часом.

Книга сподобалась. Моя оцінка 10*10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Тосікадзу­_Кавагуті

[maks-bookman]

Запрошуємо до участі у конкурсі фантастики

«Кіберпанк 2025: Код майбутнього»

Конкурс «Кіберпанк 2025: Код майбутнього»

Як буде оцінюватися конкурс «Кіберпанк 2125: Код майбутнього»

УВАГА! Створено ТГ канал Конкурсу "Кіберпанк 2025: Код Майбутнього!"

[maks-bookman]

Аден Твайс та  жорсткий реалізм в його творах

Аден Твайс, ще один сучасний український автор Аркушу, який працює у таких жанрах як детектив, містика, горор та кримінальний роман. У автора не так багато написан��х оповідань, але кожне достойне уваги. Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/8504 «Мить, щоб все збагнути» Перше оповідання автора прийшлось до душі своєю реалістичністю та філософським поглядом на життя чи сенс життя. Одна подія, яка міняє світосприйняття хлопчика. Подія, яка можливо вплине на все життя. Подія, після якої хлопчик почав думати, як дорослий. Чудове оповідання, в якому порушенні питання сенсу життя, вибору та вчинків. «Босорка. Кайдани мерця» Цікаве оповідання з містичним присмаком. Я вже знайомився з оповіданнями про босорку в інших авторів й можу сказати, що Аден Твайс відповідально підійшов до створення сюжету та образів своїх героїв. Чесно кажучи оповідання пройняло мене. Сни, цікава тема й автор вміло використав це направлення у своєму сюжеті. Скільки ж таємниць у цьому світі? Оповідання вийшло моторошним, атмосферним. «Старе місто живих вулиць» У цієї історії неочікуваний моторошний фінал, але він може почати чудове продовження світу Старого міста на заході Пембрукширу. Жахливе й романтичне оповідання, яке з самого початку поступово згущує атмосферу, ніби ліхтарики, з кожним новим кроком головного героя, гаснуть й темрява огортає все навколо, а романтичний початок перетворюється на жах. «Вінтаж. Особливі парфуми» Теж нестандартний сюжет з містичними та жахливими нотами. Історія сумна, але читається легко й цікаво. Автор непогано придумав лінію розвитку сюжету. Та й фінал теж вдався.

Порушенні питання впливу хвороби на свідомість, на характер героїні. Чи можливо її характер та внутрішня темрява і є відображенням людини. Як кажуть, що всередині то й зовні. Якщо душа чорна, то й вчинки будуть чорними. Є над чим поміркувати.

Автор міг би продовжувати писати такі оповідання й зробити цілу серію.

«Окімоно. Пара вельмож» Обожнюю різні легенди, особливо коли вони мають східний присмак. Цікавий сюжет, в якому автор вміло поєднав японську легенду та нашу сучасність. Оповідання вийшло реалістично чуттєве, з романтикою сходу, та крапелькою містики, яка органічно вплинула на весь сюжет. Дуже атмосферно. Відчувається, що автор має гарну фантазію, але не до кінця пропрацював всі сюжетні лінії. Але навіть ці маленькі мінуси не порушили краси твору.   У підсумку можу сказати, що в автора гарна уява, цікаві ідеї та атмосферні твори. Він вміє привернути увагу читача не тільки моторошно-містичними та філософськими сюжетами, а ще й  жорстоким реалізмом  та соціальними питаннями, які він порушує у своїх оповіданнях.

З мінусів: Хоч я й писав, що автор вміло продумує сюжет, але деякі сюжетні лінії мають  невеличкі білі плями та нестикування. Автору треба більш прискіпливо приділяти увагу дрібницям сюжету, щоб уникати таких недоліків. Тоді у читача не залишиться питань щодо білих плям. А ще іноді проскакують помилки. Але це все дрібниці, які виправляються.

Бажаю автору натхнення, нових цікавих ідеї та виконання всього запланованого.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :   Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Аден_Твайс  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів 

[maks-bookman]

Марко Кейк. Всесвіт Номерграду та інше

Почав знайомство з новою авторкою Аркушу. Марко Кейк. Сторінка авторки https://arkush.net/user/12650

У цієї письменниці не так багато оповідань, але я сподіваюсь що це тільки початок її письменницької творчості.

«Одна дівчинка»

Це збірка неймовірних коротеньких оповідань про одну дівчинку, яка постійно у русі, постійно потрапляє у різні життєві ситуації. Я реготав до сліз. Майстерно прописаний персонаж. Дівчинка для якої не існує перешкод.

Ці оповідання чимось нагадують віршики про маленького хлопчика, але дівчинка поза конкуренцією.

Маю надію, що ця збірка буде поповнюватися новими пригодами та ще не раз порадує свого читача.

«Кіт, Наталя і комод для білизни»

Ця чудова казка чимось нагадала мені історію про Алісу, Льюїса Керрола. Вже коли прочитав оповідання, побачив, що воно присвячене пам’яті письменника. Але Марко Кейк створила свою власну історію у своєму власному всесвіті «закомоддя» Це оповідання пронизане цікавими героями, різними ритуалами. Сподобалось, як авторка пояснила різницю між Моцартом та Бетховеном. Та й мухобійка теж прийшлася до смаку.

А ще була думка, що світлячки, це як світло у душі (чи світ души). У когось вони є, а у когось не має зовсім. Хтось тим світлом запалює інші души, а хтось намагається погасити чужого світляка.

Рілси

Це дуже цікава збірка оповідань про життя звичайних людей за часів радянського союзу, на прикладі неповної сім’ї. Збірка ще знаходиться в розробці, але з тих оповідок що вже написані, можна робити висновок. Класно, цікаво, з гумором, відчувається смуток, драма.

Авторка, якщо не пережила сама таке життя, то мала якийсь приклад. Написано настільки реалістично, що я ніби опинився у своїх 80-х. Всі інші оповідання поєднує одне. Вони всі з всесвіту Номерграду.

Номерград - всесвіт придуманий авторкою Марко Кейк. В цьому всесвіті є іншопланетяни, штучний інтелект, зореліт з мотлоху, суп з галушками від якого зриває дах, Космопорт й люди. Вони живуть своїм життям, радіють й сумують, сперечаються й люблять.

Мама Дуже щемлива історія життя маленького хлопчика. Оповідання написано сумними словами. Дуже світле, чисте й правдиве. По дитячому наївне й одночасно доросле. Балансує на межі й це балансування додає оповіданню душевності.

Сподобалось, як автор через призму звуків й кольору малює образ головного героя. Маленький хлопчик, яких пізнає світ, вчиться його розуміти.

Порушені питання взаємовідносин в родині, між людьми, поняття добра та зла. Але всі ці питання ніби завуальовані історією оповідання. Фінал книги важкий, але життя продовжується. Людина живе поки її пам’ятають. Сподобалось, сильно написано.

Ванда. Це оповідання про машину, в якої раптом з’явився розум. Об’єкт з Раптовим Інтелектом. Якщо уявити все, про що написала авторка, то вийде непоганий жахастик з присмаком кіберпанка. А ще були Йолікі 1 та Йолікі 2,ці оповідання теж про Номерград. Вони об’єднані головними героями: Директором Космопорту Льюїсом Керролом Мак-Естеллом та його підопічним і компаньйоном, іншопланетянином суперсенсором Сашунею Алісовим. Трохи гумору, трохи іронії, трохи детективу, трохи кумедних ситуацій й вийшли непогані оповідання, які розкривають характери героїв, промальовують всесвіт Номерграду. Поки ще Йолікі 2 в розробці, тому про фінальну ноту рано ще щось казати. Риби Це теж оповідання з всесвіту Номерграда. Оповідання трохи сумне, але дуже гарно підкреслює характер інопланетянина Сашуні.

Авторка створила цікавий світ Номерграда. Він розростається, поступово дорослішає. Сподіваюсь, що героїв чекають нові пригоди, нові кумедні ситуації тощо.  Можливо будуть з’являться нові персонажі, а вже знайомі персонажі будуть радувати читача.

  З мінусів.

Так, з цього року я буду вишукувати мінуси, не критикувати, а лише озвучувати те, що мені не сподобалось чи чогось не вистачило. Світ Номерграду. Це майбутнє. Цікаві персонажі, дотепний гумор та мені не вистачило атмосферності, якогось екшена.  Космопорт, тут можна вкласти стільки фантастичного, що голова піде обертом.

Ніби все добре, але хочеться якогось руху, можливо космічних піратів чи якогось небезпечного артефакту. А ще в авторки є поезія. Та не просто окремі вірші, а цілі підбірки: містично-готична про Клару. Кумедні "нерифмушки".

малятко Клара вас вітає

і просить всіх зайнять місця

а хто не займе в сад будь ласка

там повно виритих могил

Та «Уламки» у стилі неонуару

влітаєш в небо України

і в серці виникає щем

і мимоволі тихо плачеш

дощем

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Марко_Кейк  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Книга про українського «Каліостро»

Книга про українського «Каліостро»

Цього місяця мені пощастило прочитати чудову історичну книгу Дмитра Полюховича «Тадей Грабянка - король ілюмінатів» Про цю історичну постать мало хто знає. Але Тадей Грабянка, залишив у світовій історії помітний слід. Всі ми чули про графа Каліостро, але на фоні Тадея Грабянки, граф був вогником проти вулкана. Іноді Каліостро видавав себе за Тадея. Деякі історики вважають Каліостро та Грабянку однією особою. Але це не так. Якщо Каліостро був шахраєм, то Грабянка жив ідеєю збудувати Царство Боже на Землі.

Автор провів кропітке та ретельне дослідження життя Тадея Грабянки, й змалював його образ з різних боків, розповідаючи читачу різні версії про цю людину.

Що можна сказати про цю історичну постать.

Тадей Грабянка народився на  Поділлі (Хмельниччина), у селі Райківці в січні 1740. Подільський шляхтич. Ще змолоду познайомився з видатними алхіміками та масонами того часу.

��еякий час жив та вчився при дворі герцога Лещинського, польського короля у вигнанні. Такі знайомства вплинули на молодого Тадея, який в майбутньому створив унікальне, навіть для того часу, та дуже впливове таємне товариство ілюмінатів Авіньйону. Тадей Грабянка зумів поєднати герметизм, спіритуалізм, кабалу, алхімію, спілкування з ангелами та інші течії в єдину систему, в єдину релігію, яка була гармонійною та збалансованою.

Діяльність товариства Грабянки мало мету підготувати адептів до тисячоліття Ісуса, яке мало розпочатися з великих змін для всього світу та створення у підсумку нового Божого царства, – «Нового Ізраїлю».

 Тадей Грабянка був проголошений королем «Нового Ізраїлю», його пророком.

Ще однією відмінністю був інтернаціональний склад товариства та об’єднувало людей різних конфесій.

Авіньйонці Грабянки мали унікальну особливість, яку не мали інші угрупування. Цією особливістю було спілкування з ангелами, зв’язок з небом чи кореспонденція з небом.

 Оракули авіньйонців отримували пророцтва від вищих сил. Цей зв’язок можливо був образами підсвідомості, коли оракул входив в транс. Й це спілкування з Небом було таким справжнім, що люди не могли навіть подумати про шахрайство.

Учасниками товариства Грабянки були впливові люди, монархи, містики, алхіміки тощо. Ця унікальна парамасонська спільнота(Новий Ізраїль чи Народ Божий) мала величезний вплив на окультну думку Європи, а також на езотерику того часу. Книга можливо трохи важка для читання, багато дат, різних назв, неймовірних деталей. Але це все додає книзі об’єму й цікавості.

Автор захопливо розповідає про таємничі товариства, про дух того часу, про пошуки істини та Бога. Століття Просвітництва, Століття Містики. Книга написана з долею гумору та іронії, але це не впливає на суть книги, а тільки робить її цікавішою.

Після катувань й таємничої смерті Тадея Грабянки в Петропавлівської фортеці, де він опинився за особистим розпорядженням російського імператора, товариство авіньйонців розпалося, але ідеї Грабянки, ще довго мали вплив на загальноєвропейські процеси.

Тадей Грабянка був людиною з міцним моральним стрижнем й назавжди залишиться у світовій історії королем ілюмінатів. * герметизм(релігійно-філософська течія епохи еллінізму і пізньої античності, що поєднувало елементи популярного платонізму, стоїцизму та інших філософських вчень з халдейською астрологією і перською магією, і носило підкреслено езотеричний характер) Вікіпедія * теургію (напрямок езотеричного християнства «магічне мистецтво» досягнення стану Обоження, здійснюване за допомогою молитов та церемоній, з метою возз'єднання з Богом) Вікіпедія Хочу подякувати автору за цікаву подорож у світ містичних товариств, за знайомство з цікавою та неймовірною людиною, ще й моїм земляком українським Каліостро.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш  Букнет

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Дмитро_Полюхович  #відгукнакнигу  #українські_письменники     #блог_про_ книги  #блог_українською