#хроніки_книголюба

[maks-bookman]

Василь Тибель "Бурштин"

Василь Тибель новий для мене автор. Його книга «Бурштин» виявилась неймовірно цікавою й приємно здивувала.

Сюжет книги поєднав у собі нашу сучасність й містику. Автор вміло переплітає поліські легенди давнини з сюжетом про копачів бурштину. Сподобалось, як письменник розкриває свій задум, розповідаючи читачу свою історію не тільки про наш час, а ще й про минуле, з якого ростуть всі корені проблем сьогодення.

Головні та другорядні персонажі вийшли живими, різноплановими. В мене було таке відчуття, що я особисто знайомий з деякими героями книги та деяких зустрічав у своєму житті. Люди в книзі прописані майстерно. В кожному персонажі є світлий бік, є темний бік, як і в кожній людині. Тому характери героїв вийшли складними.

Як на мене, то сюжет книги чимось нагадує «золоту лихоманку» дикого заходу. Такі ж самі пристрасті : жадоба наживи, гроші, стрільба, зрада, жадібність.

В книзі дві основних сюжетних лінії. Незаконний видобуток бурштину й містична частина про боротьбу з демоном чи духом болота. Але ці лінії мають свої відгалуження. Всі сюжетні лінії добре пропрацьовані, можливо хтось знайде якісь нестикування, але для всього сюжету це погоди не робить. Але якби не містична частина книги, вона б була звичайним бойовиком чи детективом. Магія сюжету додає книзі цікавості, загадковості. Магія згладжує всю бурштинову історію, додає колориту, барв.

Мені здається, що саме в містичній частині захований дух задуму про походження жадібності людей. Сюжет насичений драматизмом, але знайшлося місце й романтиці.

Для мене, бурштин сам по собі овіяний якоюсь таємницею, що тягнеться з глибокої давнини. Його властивості, краса тощо. Письменник ще більш додав загадковості своєю легендою.

Ще впало в око, нагромадження проблем героїв книги. Можливо автор десь таке бачив, але на мою думку в житті стільки не буває. Тут вийшов невеличкий перебір. Можливо я помиляюсь, можливо в мене таке враження, тому що я багато років не живу в Україні й не знаю всіх реалій.

Роман вийшов динамічним, гарним кіноекшеном з містичним складником. Ця жорстока реальність занурює читача по самі вуха. Було неймовірно цікаво читати цю історію.

Можна ще багато писати про цю книгу, але ліпше взяти та прочитати, щоб мати свою особисту думку.

 Дякую автору за цікаву пригоду.  Моя оцінка 10 з 10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 98%.

Сам у себе «вкрав» словосполучення.

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Василь_Тибель  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали не��еличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Володимир Лис« Стара холера»

Ця книга заціпила мене з перших сторінок. Коли закінчив читати я довго обмірковував, з чого все почалось. Але так не зміг визначити першоелемент зацікавленості.

Роман охопив мене цілком: сюжет, мова, гумор, головні герої. Й все це було одночасно. Я просто був оточений цією книгою.

Цього письменника я ще не читав. Багато чув, але все руки не доходили. Але й прийшов час познайомитися. Це був наш дебют: Книга Володимира Лиса й моє бажання познайомитися з новим для мене автором. Знайомство відбулося вдалим. Я закохався в стиль письменника, в його ��ову, в його розуміння життя. Сюжет : В цілому, ця книга про любов, про кохання. Для когось щасливе, для когось ні. Головні герої книги розповідають про своє вдале чи не вдале кохання, про свої почуття, про свій сум. Всі сюжетні лінії книги перетинаються, перемішуються, впливають одна на одну. Ця круговерть людських доль, протистояння двох світів, змушують задуматися над життям. Мова:  Мова просто неймовірна. Як мені здалося, мова тут грає одну з основних  ролей.  Яскраві діалектизми, різні слівця. Мова простих людей протистоїть мові «господарів життя». Й ти фізично відчуваєш негатив до тих персонажів що розмовляють бездушною мовою. А мова простих людей – це якісь несподіваний аромат, смак, душа. Кожне слово - це яскравий, барвистий мазок в загальну картину твору. Персонажі:  Дідусі – розбійники, це старі «мушкетери», які вже не можуть пиячити, як раніше, не можуть вершити свої подвиги, як раніше, жартувати. Але все одне продовжують збиратися за чаркою, за спогадами, за жартами. Й до них виникають добрі почуття, симпатія, усмішка. А коли вони вирішили одружити свого тихого друга, з одного боку було смішно, а з другого - відчуваєш якийсь смуток.

Ще одні цікаві персонажі це Ліза й Степан. Для них автор придумав іншу історію про Попелюшку. Коли Попелюшка не захотіла становитися принцесою й що з цього вийшло.

Ще в книзі є різні персонажі жінок. В кожної своя сумна історія життя, кохання. І ці жіночі долі дуже сильно допомагають розкрити сюжетні лінії, додати фарб, розкрити образи інших персонажів.

Негативні персонажі - це негативні персонажі. В справжньому житті завжди існують недобрі люди. Ця книга про життя, про людей, й в неї теж існують темні персонажі. Я думаю що вони підсилюють цю книгу, додають напруги та атмосфери.

Герої Володимира Лиса самі торують свої шляхи, самі відповідають за свої вчинки, за свій вибір.

Коли автор описую історії своїх героїв, він пише не лише про зовнішній світ, а й про внутрішній. Кожне слово робить героїв об'ємними, справжніми.

Гумор: містами грубий, містами тонкий, але природній й органічно вписаний в текст В цілому книга вийшла легка, містами смішна, чуттєва, цікава. Мені дуже сподобалась. Буду продовжувати знайомство з творчістю письменника. А яке враження залишилося у вас? Які книги письменника вам сподобались? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Самійло Кошич – козак-легенда

Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.»

Що можна сказати про цю книгу.

Вона (книга) бомбезна.

 Сюжет цікавий, захоплює с перших сторінок й не відпускає до кінця.

Автор вміло привертає увагу читача до життя та пригод славетного отамана Самійла Кошича. Ця людина була не тільки безстрашним та відважним козаком, захисником України, але ще й неймовірною людиною, яка могла вести за собою людей, яка мала непереконливу віру в себе, в бога, у своє призначення. Цікаво було читати про становлення Самійла Кошича як гетьмана.

Крім Самійла Кошича, автор описує інших славетних козаків. Вони були відданими своїй Батьківщині й готові були віддати своє життя в будь-який момент, аби захисти��и людей й країну. Автор показує нам справжній патріотизм наших предків.

Головні та другорядні персонажі мають свої характери, думки, свою суперсилу, особистість. Й все це робить книгу живою, наповненою якоюсь магією цікавості. Навіть негативні персонажі вийшли цікавими, об'ємними. Без них книга б втратила свою чарівність.

Ще сподобалось, що письменник зробив вставки зі стародавніх козацьких пісень та дум. Це теж додало книзі плюсів. Непогано промальована любовна лінія головного героя до дівчини Міли. Хоч кохання склалося складним та нещасливим, але в серці Самійло, вона зайняла особливе місце поряд з любов'ю до України.

Сподобалось, як автор описую морські походи козаків. Яскраві батальні сцени, різні хитромудрі військові хитрощі козаків тощо.

Книга наповнена важкими моментами з життя людей того часу. Набіги татар й турків, пограбування, рабство. Показана доля українських жінок у полоні.

Цей історично пригодницький роман я ніби дивився як захопливий, гостросюжетний фільм. Я уявляв собі життя козаків, тренування з військової справи, побудову Січи, походи й битви. Поринав у давню історію козацької України.

Книга читається на одному подихові, мова легка, чудові діалоги, легкий гумор.

Книга мені прийшлася до смаку. Більше б таких книг! Завдяки таким книгам, письменники привертають увагу до української історії, її героїв, про яких люди чи не знають, чи не пам’ятають.

А коли у людей не має минулого, в них не буде й майбутнього.

Але є мінуси. Книга швидко закінчилася. Хотілося ще читати й читати. Хотілося більше взнати про життя Кошича у полоні, та й після повернення. Можливо автор напише ще одну книгу про Самійла.

Буду й далі знайомитися з творчістю автора. Вже купив ще 2 книги. Моя оцінка 10 із 10

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

***********************************************************************Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

***********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були буд��вельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щ��б зрозуміти всю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Книга о жахливих сторінках історії України

Василь Барка «Жовтий князь»

Жахлива історія та чудова книга. Книга, яку варто прочитати кожному. Книга, яка є жахливою історією країни. Але цю історію треба знати.

Книга надзвичайно сильна в емоційному плані. Це історія однієї родини, але водночас, це історія мільйонів загублених селян, українців. Це історія про життя «до» та «після». Голодомор - жахливе слово. Де хто ставиться до цього, як до вигадки української влади. Й це мені нагадує Холокост, та тих хто каже що це вигадка євреїв.

Але книга доводить, що це не вигадка, а реальна подія. Подія, яка була спланована радянською владою та приведена в дію.

Закон про колоски, канібалізм, розкуркулення міфічних кулаків, страждання народу, страшні випробування, які випали на долю ук��аїнському селянству. Пошук їжі для людей становиться змістом життя.

В романі зображена наруга над людьми, безглузда жорстокість радянської влади. Автор показує нам зрадників українського народу, катів, які захопили владу. Але навіть у ті страшні часи ми бачимо людяність.

Ця книга розставляє все по своїх місцях. Злочини проти людей, геноцид українського народу. Покарання за бажання волі та свободи. Це роман про віру і про прощення, про мужність та силу. Цей роман - концентрація жахливих історій «радянського миру».

Коли діти виглядають як старі. Коли люди чорні від голоду. Коли люди їдять один одного. Це книга про радянський млин на якому перемелювали свободу, життя, душі, долі українського народу.

Тема голодомору важка тема. Але вона важлива для розуміння того, що коїться зараз в Україні. Знову країну хочуть знищити. Жахливі факти занурюють у стан жаху, безвиході. Ці факти давлять на читача, перевертає мозок. Від цих фактів волоси встають дибом, важко дихати. Сльози навертаються на очі. Описи вражають своєю реалістичністю.

Книга читається дуже важко. Але вона захоплює з перших сторінок та тримає у напрузі до кінця. І ще ця книга залишає незагоєну рану в душі. Мова книги додає напруги, якоїсь атмосферності. Кожне слово сповнене смутку, болю.

Мені здається що це найстрашніша книжка в українській літературі. Книга без прикрас. Ця книга - один суцільний біль. Я б сказав що ця книга урок для нас всіх, урок який вчить цінувати день сьогоднішній. Цінувати історію країни, за яку було покладено мільйони душ.

А яке враження залишилося у вас ? Які почуття? Пишіть у коментарях.

***************************************************************

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Люко Дашвар «Рай.центр»

Моє знайомство з сучасною письменницею Люко Дашвар почалося з книги «Село не люди»

Сьогодні я поділюся відгуком на другу книгу цієї письменниці «Рай.центр»

Книгу я обрав винятково з багатьох. Й мій вибір вияви��ся правильним. Книга вразила, здивувала, захопила.

Ця книга, як на мене, вийшла дивовижна. Сучасність вміло поєднана з легкою містикою, з соціальними проблемами, з історіями простих й не простих людей.

Книгу я проковтнув за день, а це є високім рівнем талановитості автора, якій вміє захопити увагу читача.

За сюжетом книга розповідає про трьох друзів, про їх знайомство, про народження дружби, про життя-буття. Головні герої мешкають у 27-метровому «космосі», там вони мріють про досягнення, про успіх, про любов, про найкраще життя.

Вони навчаються, закохуються, зустрічають на своєму шляху різних людей. Інколи хороших, а інколи не дуже. Вони вимушені приймати нелегкі рішення. Але це життя, й дуже важко робити вибір правильно.

Образ головної героїні Люби вийшов світлим, добрим. Ця дівчина завжди має надію на краще. Вірить у світлий бік життя. ЇЇ девіз -"З посмішкою по життю". З нею 27 метровий «космос» розширюється до неймовірних розмірів. Перетворюється на іншій всесвіт, в якому все буде гарно та й правильно.

Макар і Гоцик, дві протилежності. Але це їх й притягує. Це основа їхньої дружби та взаємовідносин. Вони теж мріють про світле майбутнє. Вони теж люблять свій «космос», в якому вони почувають себе захищеними.

Але є й ще одна сюжетна лінія магічного реалізму. Історія про козаків із потойбіччя в нашому світі. Але ці містичні герої відіграють важливу роль у сюжеті всієї книги.

Сподобалось, як Дашвар описує сучасну Україну, хоч і є в країні багато «жирних» грома��ян, але є і надія на краще. Мені здалося що в цій книзі не має нічого зайвого. Авторка дуже гармонійно розповідає нам свою історію.

Поринаєш у сюжет, маєш надію на гарну кінцівку, хоч сюжетні лінії мають як позитивні, так й негативні сплески. Авторка рубає правду ліворуч та праворуч. Політика, кохання, дружба, багаті та бідні. Кожен герой має своє призначення, свою роль в книзі.

Авторка вміло балансувала на межі реальності та потойбіччя. Яскраво та цікаво вела сюжетні лінії до самого фіналу. Кінцівка все розставляє на свої місця, але перевертає всю історію. А ще дуже гарна мова, яка наділяє книгу таємничою силою.

Мені книга сподобалась. Моя оцінка 9 із 10

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть в коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

На днях закінчив читати дуже живу, дуже життєву книгу.

В основу цієї книги реальні події, які відбувалися з автором, він же та головний герой. Ця книга про армію, про війну, про жорстоку реальність., про життя.

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

Для мене це унікальна книга. Вона написана живою мовою. Дуже гарно та правдиво. Перша частина, яка розповідає про армію 2014 року.

Сюжет книги – це автобіографія автора. Становлення солдата, який пішов до армії за власним ��ажанням на контрактну службу. Становлення солдата, який прагнув служити країні, але він не знав, що армія про яку він мріяв не існує. А існує друга армія, де панує байдужість, пияцтво, хабарництво, крадіжка тощо. Театр абсурду та маразму. Але навіть у такій армії бувають нормальні люди. Люди, які як й головний герой мріяли про службу країні та робили все що можна було зробити у тих обставинах.

Я сам служив 8 років й те що автор описував дуже знайомо. Я просто плив по спогадах, але в той час, що я служив було менш таких забобонів. Але вони були.

Друга частина - це війна. Війна на Сході України. Й ця частина жахлива. Ця частина бере за живе. Атмосфера книга зашкалює.

Занурюючись  у життя головного героя, відчуваєш цю книгу душею. Ти ніби тінь ходиш поряд з головним героєм, переживаєш з ним, співчуваєш, даєш хабарі, прагнеш щось змінити, чомусь навчитися. Але коли герою становиться байдуже, ти також відчуваєш це. Ти разом з ним воюєш,   бачиш смерть.

Пекло війни. Жорстока правда, яку автор розповідає на сторінках своєї книги. Його ставлення до подій, до війни. Й це не просто військова проза реальних подій. Це життєва філософія, думки, порівняння. Це прийняття та спроба зрозуміти події, які відбуваються. Спроба зрозуміти людей, які стали по різні боки цих подій.

Спроба усвідомити що трапилось та чому. Де проходить межа. Ще можна сказати що ця книга про людину та людей. Про наслідки дії та вибір. Про честь та безчестя, про зраду та любов до країни. Про біль та кохання. Про життя.

І як мені здалося - ця книга порятунок для самого автора. Виплеск того що наболіло, виплеск напруги, виплеск того, що пам'ять тримає у полоні. Це крик душі. Це боротьба з самим собою. Війна у середині душі.

В мене книга викликала багато емоцій. Книга читається дуже легко, вона захоплює. Хотілося читати ще й ще. Ця книга глибоко запала у душу.

А яке враження залишилося у вас після прочитання цієї книги? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне»

 Тосікадзу Кавагуті «Доки кава не охолоне»

Ця книга нагадує короткометражні фільми. Було таке відчуття, що кожна історія – окремий фільм, окрема філософія життя, окремий неповторний смак кави. Але всі історії пов’язані між собою.

Автор використав декілька жанрів для своєї ідеї. Фантастичний компонент наклався на філософські думки щодо моментів життя та все це загорнуто у сучасну прозу про людей зі смаком Сходу та кави. Книга - легенда про кав’ярню, в якій можна повернутися назад у минуле. Зворушлива й тепла книга, в якій автор порушив питання цінності моментів життя і людських стосунків.

Книга сподобалась своїм непростим сюжетом. Подорожі у часі. Письменник гарно продумав свою ідею й обійшовся без якихось механічних та електронних приладів для подорожей.

Тільки кава, стілець та декілька правил, які не можна порушувати. Головна умова подорожі в часі – встигнути повернутися поки кава не охолоне. Все вийшло чудово. В міру фантастично, в міру сумно й неймовірно цікаво у плані порушених філософських питань.

Автор у своїх сюжетах малює читачу зворушливі історії своїх персонажів, які подорожують у часі, щоб повернути утрачені моменти свого життя. А ще ця книга про кохання : кохання жінки до свого чоловіка, кохання двох молодих людей, сестринська любов, любов матері до дитини.

Книга читається дуже легко. Відчуваються емоції героїв, їх переживання тощо. Автор майстерно передає несправедливість цього світу, але і надію на краще. Герої цих історій навчають читача, що у безвихідних ситуаціях варто лише переглянути відношення до них, щоб побачити новий погляд на життя, та зрозуміти як діяти.

Книга надихає цінувати моменти життя, які ми проживаємо, наших близьких, поки вони поряд. Головне набутися разом, щоб потім не жаліти за потрачений час. Японська культура відрізняється від нашої, тому не завжди все зрозуміло. Якась емоційна стриманість

З мінусів. Автор не до кінця розкрив таємницю чи історію самої кав’ярні та героїні, яка могла маніпулювати часом.

Книга сподобалась. Моя оцінка 10*10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Тосікадзу­_Кавагуті

[maks-bookman]

Запрошуємо до участі у конкурсі фантастики

«Кіберпанк 2025: Код майбутнього»

Конкурс «Кіберпанк 2025: Код майбутнього»

Як буде оцінюватися конкурс «Кіберпанк 2125: Код майбутнього»

УВАГА! Створено ТГ канал Конкурсу "Кіберпанк 2025: Код Майбутнього!"

[maks-bookman]

Аден Твайс та  жорсткий реалізм в його творах

Аден Твайс, ще один сучасний український автор Аркушу, який працює у таких жанрах як детектив, містика, горор та кримінальний роман. У автора не так багато написаних оповідань, але кожне достойне уваги. Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/8504 «Мить, щоб все збагнути» Перше оповідання автора прийшлось до душі своєю реалістичністю та філософським поглядом на життя чи сенс життя. Одна подія, яка міняє світосприйняття хлопчика. Подія, яка можливо вплине на все життя. Подія, після якої хлопчик почав думати, як дорослий. Чудове оповідання, в якому порушенні питання сенсу життя, вибору та вчинків. «Босорка. Кайдани мерця» Цікаве оповідання з містичним присмаком. Я вже знайомився з оповіданнями про босорку в інших авторів й можу сказати, що Аден Твайс відповідально підійшов до створення сюжету та образів своїх героїв. Чесно кажучи оповідання пройняло мене. Сни, цікава тема й автор вміло використав це направлення у своєму сюжеті. Скільки ж таємниць у цьому світі? Оповідання вийшло моторошним, атмосферним. «Старе місто живих вулиць» У цієї історії неочікуваний моторошний фінал, але він може почати чудове продовження світу Старого міста на заході Пембрукширу. Жахливе й романтичне оповідання, яке з самого початку поступово згущує атмосферу, ніби ліхтарики, з кожним новим кроком головного героя, гаснуть й темрява огортає все навколо, а романтичний початок перетворюється на жах. «Вінтаж. Особливі парфуми» Теж нестандартний сюжет з містичними та жахливими нотами. Історія сумна, але читається легко й цікаво. Автор непогано придумав лінію розвитку сюжету. Та й фінал теж вдався.

Порушенні питання впливу хвороби на свідомість, на характер героїні. Чи можливо її характер та внутрішня темрява і є відображенням людини. Як кажуть, що всередині то й зовні. Якщо душа чорна, то й вчинки будуть чорними. Є над чим поміркувати.

Автор міг би продовжувати писати такі оповідання й зробити цілу серію.

«Окімоно. Пара вельмож» Обожнюю різні легенди, особливо коли вони мають східний присмак. Цікавий сюжет, в якому автор вміло поєднав японську легенду та нашу сучасність. Оповідання вийшло реалістично чуттєве, з романтикою сходу, та крапелькою містики, яка органічно вплинула на весь сюжет. Дуже атмосферно. Відчувається, що автор має гарну фантазію, але не до кінця пропрацював всі сюжетні лінії. Але навіть ці маленькі мінуси не порушили краси твору.   У підсумку можу сказати, що в автора гарна уява, цікаві ідеї та атмосферні твори. Він вміє привернути увагу читача не тільки моторошно-містичними та філософськими сюжетами, а ще й  жорстоким реалізмом  та соціальними питаннями, які він порушує у своїх оповіданнях.

З мінусів: Хоч я й писав, що автор вміло продумує сюжет, але деякі сюжетні лінії мають  невеличкі білі плями та нестикування. Автору треба більш прискіпливо приділяти увагу дрібницям сюжету, щоб уникати таких недоліків. Тоді у читача не залишиться питань щодо білих плям. А ще іноді проскакують помилки. Але це все дрібниці, які виправляються.

Бажаю автору натхнення, нових цікавих ідеї та виконання всього запланованого.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :   Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Аден_Твайс  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів 

[maks-bookman]

Марко Кейк. Всесвіт Номерграду та інше

Почав знайомство з новою авторкою Аркушу. Марко Кейк. Сторінка авторки https://arkush.net/user/12650

У цієї письменниці не так багато оповідань, але я сподіваюсь що це тільки початок її письменницької творчості.

«Одна дівчинка»

Це збірка неймовірних коротеньких оповідань про одну дівчинку, яка постійно у русі, постійно потрапляє у різні життєві ситуації. Я реготав до сліз. Майстерно прописаний персонаж. Дівчинка для якої не існує перешкод.

Ці оповідання чимось нагадують віршики про маленького хлопчика, але дівчинка поза конкуренцією.

Маю надію, що ця збірка буде поповнюватися новими пригодами та ще не раз порадує свого читача.

«Кіт, Наталя і комод для білизни»

Ця чудова казка чимось нагадала мені історію про Алісу, Льюїса Керрола. Вже коли прочитав оповідання, побачив, що воно присвячене пам’яті письменника. Але Марко Кейк створила свою власну історію у своєму власному всесвіті «закомоддя» Це оповідання пронизане цікавими героями, різними ритуалами. Сподобалось, як авторка пояснила різницю між Моцартом та Бетховеном. Та й мухобійка теж прийшлася до смаку.

А ще була думка, що світлячки, це як світло у душі (чи світ души). У когось вони є, а у когось не має зовсім. Хтось тим світлом запалює інші души, а хтось намагається погасити чужого світляка.

Рілси

Це дуже цікава збірка оповідань про життя звичайних людей за часів радянського союзу, на прикладі неповної сім’ї. Збірка ще знаходиться в розробці, але з тих оповідок що вже написані, можна робити висновок. Класно, цікаво, з гумором, відчувається смуток, драма.

Авторка, якщо не пережила сама таке життя, то мала якийсь приклад. Написано настільки реалістично, що я ніби опинився у своїх 80-х. Всі інші оповідання поєднує одне. Вони ��сі з всесвіту Номерграду.

Номерград - всесвіт придуманий авторкою Марко Кейк. В цьому всесвіті є іншопланетяни, штучний інтелект, зореліт з мотлоху, суп з галушками від якого зриває дах, Космопорт й люди. Вони живуть своїм життям, радіють й сумують, сперечаються й люблять.

Мама Дуже щемлива історія життя маленького хлопчика. Оповідання написано сумними словами. Дуже світле, чисте й правдиве. По дитячому наївне й одночасно доросле. Балансує на межі й це балансування додає оповіданню душевності.

Сподобалось, як автор через призму звуків й кольору малює образ головного героя. Маленький хлопчик, яких пізнає світ, вчиться його розуміти.

Порушені питання взаємовідносин в родині, між людьми, поняття добра та зла. Але всі ці питання ніби завуальовані історією оповідання. Фінал книги важкий, але життя продовжується. Людина живе поки її пам’ятають. Сподобалось, сильно написано.

Ванда. Це оповідання про машину, в якої раптом з’явився розум. Об’єкт з Раптовим Інтелектом. Якщо уявити все, про що написала авторка, то вийде непоганий жахастик з присмаком кіберпанка. А ще були Йолікі 1 та Йолікі 2,ці оповідання теж про Номерград. Вони об’єднані головними героями: Директором Космопорту Льюїсом Керролом Мак-Естеллом та його підопічним і компаньйоном, іншопланетянином суперсенсором Сашунею Алісовим. Трохи гумору, трохи іронії, трохи детективу, трохи кумедних ситуацій й вийшли непогані оповідання, які розкривають характери героїв, промальовують всесвіт Номерграду. Поки ще Йолікі 2 в розробці, тому про фінальну ноту рано ще щось казати. Риби Це теж оповідання з всесвіту Номерграда. Оповідання трохи сумне, але дуже гарно підкреслює характер інопланетянина Сашуні.

Авторка створила цікавий світ Номерграда. Він розростається, поступово дорослішає. Сподіваюсь, що героїв чекають нові пригоди, нові кумедні ситуації тощо.  Можливо будуть з’являться нові персонажі, а вже знайомі персонажі будуть радувати читача.

  З мінусів.

Так, з цього року я буду вишукувати мінуси, не критикувати, а лише озвучувати те, що мені не сподобалось чи чогось не вистачило. Світ Номерграду. Це майбутнє. Цікаві персонажі, дотепний гумор та мені не вистачило атмосферності, якогось екшена.  Космопорт, тут можна вкласти стільки фантастичного, що голова піде обертом.

Ніби все добре, але хочеться ��когось руху, можливо космічних піратів чи якогось небезпечного артефакту. А ще в авторки є поезія. Та не просто окремі вірші, а цілі підбірки: містично-готична про Клару. Кумедні "нерифмушки".

малятко Клара вас вітає

і просить всіх зайнять місця

а хто не займе в сад будь ласка

там повно виритих могил

Та «Уламки» у стилі неонуару

влітаєш в небо України

і в серці виникає щем

і мимоволі тихо плачеш

дощем

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Марко_Кейк  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Книга про українського «Каліостро»

Книга про українського «Каліостро»

Цього місяця мені пощастило прочитати чудову історичну книгу Дмитра Полюховича «Тадей Грабянка - король ілюмінатів» Про цю історичну постать мало хто знає. Але Тадей Грабянка, залишив у світовій історії помітний слід. Всі ми чули про графа Каліостро, але на фоні Тадея Грабянки, граф був вогником проти вулкана. Іноді Каліостро видавав себе за Тадея. Деякі історики вважають Каліостро та Грабянку однією особою. Але це не так. Якщо Каліостро був шахраєм, то Грабянка жив ідеєю збудувати Царство ��оже на Землі.

Автор провів кропітке та ретельне дослідження життя Тадея Грабянки, й змалював його образ з різних боків, розповідаючи читачу різні версії про цю людину.

Що можна сказати про цю історичну постать.

Тадей Грабянка народився на  Поділлі (Хмельниччина), у селі Райківці в січні 1740. Подільський шляхтич. Ще змолоду познайомився з видатними алхіміками та масонами того часу.

Деякий час жив та вчився при дворі герцога Лещинського, польського короля у вигнанні. Такі знайомства вплинули на молодого Тадея, який в майбутньому створив унікальне, навіть для того часу, та дуже впливове таємне товариство ілюмінатів Авіньйону. Тадей Грабянка зумів поєднати герметизм, спіритуалізм, кабалу, алхімію, спілкування з ангелами та інші течії в єдину систему, в єдину релігію, яка була гармонійною та збалансованою.

Діяльність товариства Грабянки мало мету підготувати адептів до тисячоліття Ісуса, яке мало розпочатися з великих змін для всього світу та створення у підсумку нового Божого царства, – «Нового Ізраїлю».

 Тадей Грабянка був проголошений королем «Нового Ізраїлю», його пророком.

Ще однією відмінністю був інтернаціональний склад товариства та об’єднувало людей різних конфесій.

Авіньйонці Грабянки мали унікальну особливість, яку не мали інші угрупування. Цією особливістю було спілкування з ангелами, зв’язок з небом чи кореспонденція з небом.

 Оракули авіньйонців отримували пророцтва від вищих сил. Цей зв’язок можливо був образами підсвідомості, коли оракул входив в транс. Й це спілкування з Небом було таким справжнім, що люди не могли навіть подумати про шахрайство.

Учасниками товариства Грабянки були впливові люди, монархи, містики, алхіміки тощо. Ця унікальна парамасонська спільнота(Новий Ізраїль чи Народ Божий) мала величезний вплив на окультну думку Європи, а також на езотерику того часу. Книга можливо трохи важка для читання, багато дат, різних назв, неймовірних деталей. Але це все додає книзі об’єму й цікавості.

Автор захопливо розповідає про таємничі товариства, про дух того часу, про пошуки істини та Бога. Століття Просвітництва, Століття Містики. Книга написана з долею гумору та іронії, але це не впливає на суть книги, а тільки робить її цікавішою.

Після катувань й таємничої смерті Тадея Грабянки в Петропавлівської фортеці, де він опинився за особистим розпорядженням російського імператора, товариство авіньйонців розпалося, але ідеї Грабянки, ще довго мали вплив на загальноєвропейські процеси.

Тадей Грабянка був людиною з міцним моральним стрижнем й назавжди залишиться у світовій історії королем ілюмінатів. * герметизм(релігійно-філософська течія епохи еллінізму і пізньої античності, що поєднувало елементи популярного платонізму, стоїцизму та інших філософських вчень з халдейською астрологією і перською магією, і носило підкреслено езотеричний характер) Вікіпедія * теургію (напрямок езотеричного християнства «магічне мистецтво» досягнення стану Обоження, здійснюване за допомогою молитов та церемоній, з метою возз'єднання з Богом) Вікіпедія Хочу подякувати автору за цікаву подорож у світ містичних товариств, за знайомство з цікавою та неймовірною людиною, ще й моїм земляком українським Каліостро.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш  Букнет

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Дмитро_Полюхович  #відгукнакнигу  #українські_письменники     #блог_про_ книги  #блог_українською  

[maks-bookman]

Читацький підсумок за грудень 2024

За планом в мене було  10 книжок. Прочитав все заплановане.

1.Всього прочитав та прослухав 25 книг.

За оцінкою книги поділилися 14- 10*10, 1-9*10, 5-8*10,5-7*10

1. Елізабет Костова «Викрадачі»                                                           7*10

2.  Тарас Микітчак «Чорне й біле в сірих  тонах»                              7*10

3. Елія Барсело « Світ Ярека»                                                                  7*10

4. Ярина Каторож «Стожар»                                                                 7*10

5. Леонід Кононович «Кайдани для олігарха»                                     7*10

6. Джеймс Дашнер «Бігун у Лабіринті»                                               8*10

7. Марина Гайдар «Гайгейтський привид»                                         8*10

8. Вільям Пітер Блетті     «Екзорцист»                                            8*10

9. Андрій Кокотюха «Чужі скелети»                                                    8*10

10. Стівен Кінг «Мізері»                                                                           8*10 

 11. Юлія Мак «Толіки»                                                                              9*10                                                                                                                      

12. Сара Дж. Маас «Скляний трон»                                                    10*10

13. Катерина Колесник «Збірка оповідань» - автор Аркушу      10*10

14. Роман Фещак «Збірка оповідань» -автор Аркушу                   10*10

15. Лора Підгірна «Під чужим прапором»                                        10*10

16.Джонатан Страуд «Череп, що шепоче»                                    10*10

17. Андрій Гарасим «Борги нашого життя»                                  10*10

18. Валерій Лапікура «Покійник по-флотському»                         10*10

19. Жюль Верн « 20 000 льє під водою»                                            10*10

20. Ірина Смолич «Пісок у склянці»                                                    10*10

21. Віталій Дуленко «Маяк»                                                                10*10

22. Макс Кідрук «Доки світло не згасне назавжди»                     10*10

23. Павло Дерев'яненко «Аркан вовків»                                           10*10

24. Гаррі Гаррісон « Смертельний світ»                                         10*10

25. Ольга Саліпа «Дерево роду»                                                        10*10

2. Нових для мене авторів було 14. (10 українських)

3.Вразили:

* Павло Дерев'яненко «Аркан вовків»

4.  Дуже сподобались : 

* Катерина Колесник «Збірка оповідань» - автор Аркушу

* Роман Фещак «Збірка оповідань» -автор Аркушу

* Андрій Гарасим «Борги нашого життя»

* Макс Кідрук «Доки світло не згасне назавжди»

* Лора Підгірна «Під чужим прапором»

* Ольга Саліпа «Дерево роду»

5. Книги які залишили подвійні відчуття: 

* Марина Гайдар «Гайгейтський привид»

* Вільям Пітер Блетті «Екзорцист»

*Віталій Дуленко «Маяк»

6. Розчарувань не було.

7. Написав 4 відгука   на книги:

* Катерина Колесник «Збірка оповідань» - автор Аркушу

* Роман Фещак «Збірка оповідань» -автор Аркушу

* Макс Кідрук «Доки світло не згасне назавжди»

* Павло Дерев'яненко «Аркан вовків»

8.  Нові придбання ( 6 книг)

* Стефан Грабинський « Саламандра»

*Кшиштоф Бохус «Місто духів»

* Кшиштоф Бохус «Чорний манускрипт»

*Мег Клейтон « Останній потяг до Лондона»

*Ірина Лобусова «Королі Молдаванки»

*Ірина Лобусова «Диявол з Люстдорфської дороги»

9. Книга місяця

* Павло Дерев'яненко «Аркан вовків»

[maks-bookman]

Роман Фещак. Прозаїк, трохи філософ і чудовий поет

Коли я зайшов на сторінку автора, то побачив багато оповідань. За звичай я обираю оповідання навмання (за назвою чи палітуркою). У Романа на сторінці було важко вибрати перше оповідання. Всі палітурки притягували погляд, назви теж привертали увагу.

Врешті-решт, зупинив свій вибір на «Відьма з Конотопа». З цього оповідання й розпочалось моє знайомство з творчістю автора.

Сторінка автора на Аркуші:

«Відьма з Конотопа»

Це оповідання про сучасну війну з пацаками, точніше про один з випадків на цій війні. Головна героїня — відьма, яка витягує з потойбіччя смертельно поранених воїнів та допомагає ЗСУ. Автор в сюжеті поєднав сучасну реальність і магію. Історія вийшла щемлива та дуже атмосферна. Як на мене, то містика у цьому творі посилює сюжет і створює необхідну атмосферу.

Ця історія про те, що на захист країни стали не лише професійні військові та звичайні цивільні, яким не байдужа Україна, а ще й люди з надздібностями. У кожної такої людини свій особливий дар і вони використовують його в окремих випадках, коли всі інші спроби щось змінити чи виправити марні. Невелика за обсягом історія розкриває всю силу українців на прикладі молодої відьми. Мені історія сподобалася. «Пастух і поводир»

Ще одна містична історія про життя, смерть, помсту та знову життя. Оповідання теж невеличке, але автор вміло намалював у цій історії цікавий всесвіт. Всесвіт, де існують стародавні боги, де проведена незрима межа між життям та смертю. Твір вийшов емоційним. Мені він нагадує якусь легенду чи переказ про волю богів і вибір людини. Фінал сподобався. Можливо, автор продовжить цю історію. «День переродження та його наслідки» Ця історія теж про магію. Лайтова оповідка про некромантів. Написано так яскраво, що я ніби фільм подивився із «Поттеріани». Гумор, який додав автор на ��очатку оповідання, дуже органічно ліг на весь сюжет. Спочатку було весело, але потім все набуло гостроти. Історія нагадала мені сімейку Адамсів, але автор знову намалював свій особистий всесвіт родини Корвусів. Оповідання захоплює та тримає у напрузі від початку й до кінця. «Темні шістки»

Невеличка збірка жахів, містики та трилера. В неї поки що входить 4 твори. Оповідання варті уваги. Кожне розповідає одну жахливу історію з життя незвичного антигероя. Написано цікаво, моторошно, зі смаком до жанру. Сподобалося, що кожна історія насичена темрявою, яка поглинає увагу читача. «Босорка. Відшукати себе поміж тисячі "Я"» Це оповідання, як на мене, написано у жанрі містичного реалізму. А ще я побачив у творі боротьбу, яку веде людина всередині себе. Боротьбу з темною стороною внутрішнього «Я». Демон, як символ темряви у людині. Босорка, як провідник (психолог). Мені дуже подобаються такі оповідання. про білих відьом, травниць, мольфарів тощо. Оповідання вийшло цікавим й атмосферним, особливо друга половина. Автор вміло збудував напружений сюжет і коли читаєш його, то не тільки співчуваєш головному герою, не тільки переживаєш за світло, а ще й намагаєшся зрозуміти себе, відшукати своїх демонів. «Мініатюри з-під мого пера» Це теж збірка коротеньких текстів. Сучасна проза філософського напрямку. Поки ще невеличка збірка пропонує читачу роздуми автора різної тематики. Думки автора, його погляди, світосприйняття. У цих творах автор розкриває себе, своє серце та душу. Висвітлює свої спостереження за життям, за людьми. «Солом'яні оповідки» Оригінальна збірка оповідань-переробок написаних за правилами гри «літературна маска». На уривок твору якогось відомого автора пишеться інша версія подій в різних жанрах. Мені сподобалось. Автор не просто гарно переробив сюжети, а вніс в них свою маленьку фішку — солом’яний капелюх, який ненав’язливо й органічно з’являється у кожному тексті. Переробки вийшли неймовірними. Якби ж це були не уривки, а повноцінні тексти переробок. «Кайдашева сім'я» в обліку піратів, «Джейн Ейр" у готичному стилі з присмаком містики, "Хіба ревуть воли, як ясла повні" — наукова фантастика у стилі термінатора та інше. Всі ці переробки об’єднує один персонаж — солом'яний бичок, оскільки саме під маскою цього казкового персонажа грав Роман і, між іншим, переміг. «Незалежна» Це оповідання написане у жанрі фентезі. У ньому розповідається про цікавий всесвіт, у якому почалася війна одних тубільців проти інших. Початок твору миттєво притягує увагу читача. Світ різних істот, світ яскравий, світ зі своїми законами та традиціями.

Сподобалось, як автор описав битву з ворогом. Можливо, забагато розмов, думок, рішень, але, як на мене, це тільки в кіно можна все описати однією картинкою. Письменник розкрив битву з багатьох сторін. Акцентуючи на різних подіях у протистоянні, на різних персонажах, в автора вийшов об’ємний бій. Тут тобі й лучники, й повітряні та наземні зіткнення, чаклуни, магія, природні стихії тощо. Фінал оповідання теж порадував. Сильно та стильно. Задум удався.

«Маска Бога»   Оповідання в стилі шпигунських трилерів про одне із розслідувань СБУ з присмаком містики.

Мені сподобалась ідея твору: агенти пацаків у церкві, гіпноз, спроба масового вбивства українців. Автор гарно обіграв сюжет щодо протистояння спецслужб, навіть коли ворог майже виграв партію, один маленький гвинтик, маленький штрих, й вся операція масового вбивства руйнується. Я б із задоволенням продовжив читання таких оповідань про важку працю СБУ. Могла б вийти чудова й цікава серія.

«Повстаньте!»

Містичне оповідання про нашу сучасність. Дуже сподобався головний герой оповідання, мольфар. Вольова людина, в минулому військовий лікар, який ціною власного життя вирішив покарати пацаків. Помста за його загиблих сина та онука, всіх тих, хто загинув від рук загарбників. У Романа вийшов невеличкий зомбі-апокаліпсис, з перевтіленням душ, містичними обрядами та стародавніми богами. Мені подобається читати про стародавніх, справжніх богів. Якщо знаходжу якусь книгу про цих неймовірних, могутніх істот, то поки не прочитаю, не заспокоююсь.

На жаль, автор тільки згадав цих персонажів. Можливо, напише ще щось цікаве про них.

«Пані у темному плащі»

Зовсім коротенька оповідка, чи скоріше замальовка, але не менш цікава за інші оповідання Романа. Ця історія про пані Безсмертну Ідею, яка приходить до обраних. Але не кожен обраний може порозумітися з нею. Філософські думки автора дуже цікаві. Не міг згадати що ж мені нагадує цей текст, який символізм несе. І якось блискавкою пронеслося у голові : рівновага, баланс, на кшталт Інь-Янь, синя та червона пігулка Морфеуса.

«Знайома незнайомка»

Ще одне потужне оповідання. Але цього разу про Музу, яка приходить ночами до тих, хто хоче допомагати країні боротися з пацаками, але не може через фізичні вади. Проте є інші шляхи боротьби. Це оповідання запам’ятовується своїм закінченням. Віршем, який нашептала Муза у ночі. Пробач, Вкраїно, що не плачу, бо очі висохли мої, та серденько болить як бачу сплюндровані міста твої.

Пробач, лебідко, рідна нене, не маю більше сил тужить, та знай, що я заради тебе готовий до кінця творить.

Пробач, матусю, рідний краю, не можу тілом боронить, тому в поезії благаю народ Вкраїнський захистить.

О Господи, свята Маріє, Вкраїнську землю бережіть, зішліть з небес дощі надії, ангеликів своїх пришліть.

І разом станемо до бою й дамо ми відсіч ворогам! Моя країно, я з тобою, на зло всім путінським чортам. «Один день з майбутнього»

Фантастичне оповідання про недалеке майбутнє України після перемоги у війні. Що можна сказати про фантастичне бачення автора. Я б хотів жити у такій країні, я бажаю Україні досягнути такого рівня, як описав автор. Я багато читав фантастичних оповідань про майбутнє, але це оповідання відрізняється не тільки цікавими винаходами, а й можливим втіленням ідей в суспільство. Оповідання не має якогось ефекту «вау», воно повільне, можливо, меланхолійне, без динаміки, але, може, воно цим і цікаве та привертає увагу. Солодка утопія.

Роман порушив питання незрячих людей та їх адаптації у суспільстві. Ще прийшла думка, що це оповідання радше схоже на ескіз, якусь пробу чи ідею до більшого оповідання, яке задумав автор. Така собі пілотна замальовка.

А ще мені сподобались «Казколови», «Шоколадний миколайко», «Біль хоче, щоб його відчували», «Полум'яна фея». Прочитавши усі ці оповідання, можна сказати, що автор дійсно цікаво пише. Він вміло маніпулює сюжетними лініями, додає містичні вкраплення. Непогано розбирається у психології людей, має гарну уяву та вміє втримати увагу читача. Як говорить сам Роман: «Пишу у найрізноманітніших жанрах. Від казок і філософських текстів до жахастиків і витонченої еротики».

А ще він пише чудові вірші, але це вже зовсім інша історія. «Не мовчи. Розкажи, що хоче серце! Не мовчи. Не стискай його, хай б'ється.»

А ви читали щось з творчості  Романа?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

# #Хроніки_Книголюба  #Роман_Фещак  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменникиАркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************