#на трьох

[lastivkaa]

питання життя і смерті (⁠☉⁠｡⁠☉⁠)⁠!

дуже жахливе... (⁠☉⁠｡⁠☉⁠)⁠!(⁠☉⁠｡⁠☉⁠)⁠!

хто вам більше подобається з трансформерів?(⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)

Омґ хайййй, відповідь буде на сто годин пффф

Загалом у всіх медіа без виключення цо Бамблбі. Доходить до смішного, я вже це називаю його прокляттям, бо навіть якщо шоу мені не зайшло загалом (РіД15) або Бі як персонаж там на мою думку найслабший (Сайберверс) він все одно мій улюблений або один з 😭

Але якщо говорити про комікси (пре мтмте бо я ще не дійшла 💔) то Провл тут б'є мабуть всіх, навіть Бі.

Просто, якщо Бі це персонаж за яким цікаво спостерігати, і з яким легко релейтитись, то Провл це персонаж про якого цікаво думати. Люди не дають довжне тому наскільки він скотина за власною провиною. Він уособлення фрази "добрими намірами дорога в пекло" і я обожнюю його за це.

Оф топік, але мені не вистачає мудака-Провла у фан медіа. Бо люди роблять його або челом який завжди правий але якого не слухають, або, якщо це особливо ПровлДжази якісь, роблять його трудоголиком який не має особистого життя. Що валідно, це дуже в його персонажі, але він не завжди правий, він дуже мелочний в багатьох речах, він, навіть коли знає що не правий, не вміє визнавати провину і також абсолютно не вміє розділяти роботу і особисті стосунки.

Автоботи його не долюблюють не тільки бо він висуває небезпечні тактики, а тому що він часто трохи дуже сильно мудак з цього приводу і іноді просто без причини і мені дійно не вистачає більше із цього у якихось фіках та фанартах 😭💔

Ну, інфантилізація Бі то взагалі окрема тема. Дякую фанхата Тф:ертхспарк, фанхата Тф:Ван ви надто слабкі роблячи його бейбіком, гед на те що Бі психічно-хворий дід НАЙКРАЩІЙ і ви готові до цієї розмови /срз

[zabavaua]

Дитячі гойдалки для вулиці

Комфортний відпочинок у теплу пору року в заміському будинку, на дачі для малюків та дітей старшого віку забезпечують дачну гойдалку та каруселі для вулиці. Яку гойдалку краще вибрати для дитини із запропонованих моделей в інтернет-магазині «Забава»? Всі існуючі дитячі варіанти для дачі або присадибної ділянки відрізняються за декількома ознаками, бувають стаціонарними та знімними. Деякі моделі розбираються та переносяться на зберігання в зимовий період. Однак з метою безпеки рекомендується купувати стаціонарну дитячу гойдалку або карусель. Встановлена ​​за допомогою бетонування опор гойдалка безпечна для дитини.

[borschandsmetania]

"Let's Talk, Kiddo!" Mod v.1 - Which hobby would you like to pursue?

EN: I've always wanted to have some interaction which would help me to decide which afterschool activity to plan for my kids and teens ✨

And you know, they say if you want smth - just do it! So here I am with a new social interactions mod - "Let's talk, kiddo!".

MOD FUNCTIONALITY:

🔹Right now, the mod gives the possibility to ask your kid "Which hobby would you like to pursue?" and get one of 38 random answers. There are such options like Writing mastery, Ice Skating, Clay modeling and many more!

🔹Some of the answers suppose using additional mods to make the activity happen gameplay-wise, but 90% of those focused on the possibilities which we have in game and different expansion packs

🔹You'll have a new Pie menu category when click on your child - "Let's talk kiddo", where you can find this interaction

🔹For this interaction to be available, your sims need to be relatives: you can ask this question to your son or daughter, grandchild, or being a caregiver of a child

🔹After an interaction both an adult and a kid will have one of 3 random custom buffs

This is only a beginning, and I have a lot of ideas for other interaction between a kid and a parent, so stay tuned - more to come next year! 🤌🥰

DOWNLOAD LINK

________________________________________________________

UA: Мені завжди хотілось мати змогу запитати мою дитину в грі, чим він чи вона хотіли б займатись і отримати якусь відповідь, щоб не придумувати це самій.

Ну і знаєте, якщо хочеш чогось - зроби! Тож вашій увазі новий мод від мене на додаткові соціальні взаємодії - "Let's Talk, Kiddo!" ✨

ФУНКЦІОНАЛ МОДУ:

🔹 На даний момент, мод додає можливість запитати у вашої дитини, яким хобі він/вона хотіли б займатись та пропонує 38 рандомних відповіді, серед яких Письменницька майстерність, Фігурне катання, Ліплення з глини та багато іншого

🔹 Деякі варіанти, як-то, наприклад, мовні курси чи балет припускають використання модів для відіграшу, але 90% цих хобі сфокусовані на можливостях, що пропонує гра або ті чи інші доповнення

🔹При натисканні на дитину, у вас з'являється нова категорія в круговому меню - "Let's talk, kiddo", де ви і можете знайти цю взаємодію

🔹Для того, щоб ця взаємодія була доступна, ваші сіми повинні мати родинні зв'язки, тож дане питання ви можете задати своїм доньці чи сину, онуку чи онучці, або будучи опікуном (відчимом/мачухою) дитини

🔹Після виконання взаємодії, у обох ваших сімів (і у дорослого, і у дитини) рандомно з'явиться один з трьох кастомних мудлеті��

Це тільки початок, і надалі цей мод буде розвиватись і поповнюватись новими взаємодіями між батьками та дітьми 🤌🥰 Траст мі, ідей багато!

ПОСИЛАННЯ НА ЗАВАНТАЖЕННЯ

P.S. І до речі, прекрасна Марійка Mariliuiw вже переклала цей мод на українську, тож загляніть до неї на Патреон, щоб скачати його!

[blleackki]

ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ ПРОІЛЮСТРОВАНОЇ ЗБІРКИ НА ТЕМУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ "ЗАГУБЛЕНІ СТОРІНКИ" ВІДКРИТО!

https://docs.google.com/forms/d/168ldSA2m_VSlVXmxeJ8jMN2ruBRBKFmFXKgWU_NFbGc/edit?chromeless=1…

Передзамовлення триватимуть з 11.11 по 20.12

У вас є можливість придбати від "Загублених Сторінок" наступні набори:

Збірка "Загублені Сторінки" — 1200 ₴

140 сторінок

Формат А4

Тверда палітурка

49 проілюстрованих творів української класичної та сучасної літератури

Набір "Книгарня" — 1425 ₴

• Збірка "Загублені Сторінки" • Три листівки формату А6 • Дві паперові закладинки розміром 16,5 х 5 см

Набір "Архів" — 1450 ₴

• Збірка "Загублені Сторінки" • Три різноманітні стікерпаки формату А5

Шопер "Все своє ношу з собою" — 400 ₴

• Матеріал: Бавовна • 35 х 41 см • Довжина ручок: 60 см

Набір "Бібліотека" — 2000 ₴

• Збірка "Загублені Сторінки" • Бавовняний шопер • Дві паперові закладинки • Три стікерпаки А5 • Три листівки А6

Нагадаємо, що наш проєкт є повністю благодійним! Абсолютно весь прибуток з продажів збірки та мерчу буде перераховано у благодійний фонд "Право на життя"

Протягом трьох днів після заповнення форми передзамовлень, з вами повинна зв'язатися наша організаторка щодо придбання обраного вами набору. Якщо цього не сталося, або у вас виникли запитання, зв'яжіться з нами у наших соцмережах https://zagublenistorinki.carrd.co/

[konstruktorego]

Коли я була у 8му класі, то моя мама оформила на себе консультанство Avon, аби я продавала й заробляла свої перші гроші, це була популярна в той час схема.

Ми зустрілись в кафе коло дому з нашою агенткою Avon, її звали Оксана Падалка, я запамʼятала. Вона приїхала на маленькій червоній брендованій машині й мала дико кучеряве волосся, забране у пишний хвіст. То от ми сіли за столик й та любʼязно заплатила за каву і дала мені роздруківки, які я мала заповнити. Там на листку а4 була ціла комірка, куди треба було вписати десять своїх потенційних покупців. Я сиділа поряд з мамою та, довго думаючи, старанно вписувала туди однокласниць і дівчат з паралельних класів, з котрими я навіть словом не перекинулась за останній рік у школі. Але при Оксані Падалці я була такою малою бізнес вумен, що мусила когось вписувати в той листок.

Чи треба казати, що крім моїх трьох найближчих подруг та однієї доньки маминої подруги, я нікому так ніякого Avon і не продала більше?

То от я боюся, що так буде й з книгою. Я все таки не дуже продавець, але хочу й тут поділитись. Якихось 300 примірників, така піщинка у світі сучасної української літератури, здавалось би. Але все наче залежить лише від мене, ніяка Оксана Падалка вже не допоможе, це так страшно.

Та тим не менш, на правах реклами: 15ть еротичних новел про львівських жінок, 15ть одкровень і дурнуватих ситуацій, 15ть роздумів на тему кохання та сексу. Оце я запропоную купити, коли вона зʼявиться на сайті видавництва. От.

[lisa-is-chilling]

щаслива власниця трьох дерев'яних кухонних дощечок.

щаслива, бо ви бачили взагалі ціни на адекватні дерев'яні дощечки не з аврори, щоб не з дсп і не розмокали як картонка?

але якось випадково знайшла бабулю на хмельницькому базарі, в якої дощечки взагалі дешеві. за оці три я сумарно заплатила 200 гривень.

я вважаю, шопінг вийшов успішним.

p.s. вони біля вікна, бо сохнуть, зазвичай я тримаю дошки на кухні

p.s.s. в якій ситуації зацікавленість кухонним приладдям робить із мене природжену домогосподарку та хранітєльніцу сємєйноґо очаґа? (це ви ше не бачили мою обсесію контейнерами для зберігання)

[not4yourmind]

Ну штош.

Дівчинка на Новий Рік не приїде, бо в неї змінились плани. Якщо я правильно зрозумів там проблема з квитками та фінансами. Тому, святкування по плану.  Сам. З якимись смаколиками. Або взагалі спатиму.

Лікарка-психіатр діагностувала в мене якийсь там ступінь клінічної депресії. Виписала рецепт на антидепресанти та транквілізатори. Приймати їх треба не менше трьох місяців. А там або змінювати, або завершувати. Наговорила там мені різної фігні. І в цілому навіть майже переконала в тому, що це не вигадана штука.

Пити чи не пити?

Цікаво насправді. Як рішення 5 років тому поїхати в Львів призвело до того, що я не вважаю себе за особистість, не відчуваю радості, не можу нормально функціонувати, не сплю, або сплю весь час.

Сьогодні думав про це весь день. Я боюсь таблеток, але можливо це єдине рішення? Бо думки розбити собі голову об стіну або кутик столу все частіші. І якось… Це все хіба те, на що я заслужив? Ну тобто. Не знаю. Пофіг. Досить себе жаліти.

[priestoholic]

Нікому, окрім мене самої, моя книга не потрібна. Гостре, ясне усвідомлення осяяло мозок і дало мені можливість закінчити рукопис. Отак просто, хоча перед цим я страждала, мучилася від власної недосконалості, від страху не вгодити, не оправдати, не дотягнутися до звання «справжня письменниця».

Ніхто, окрім мене, настільки не нуждається в тому, аби ця книга побачила світ. Хочу вміти її любити. Не називати «дешевим порно», «банальною єблею», «примітивним чтивом» і «гівном, не достойним високої полиці». Так, я недостойна високої полиці, але я достойна бути почутою, бо з трьох років вмію складати літери у слова і читати. Я заслужила сотворити бодай плохеньку книжечку, бо писати — моє законне право. А ще у мене фетиш на католицьких священників і він сильніший за здоровий глузд. Зорі зійшлися пречудово і тепер я тут, з тобою, читачко.

[greenpostua]

🤬В Соломʼянському районі Києва під час нічної атаки на багатоповерхівку загинула 15-річна дівчинка.

Також відомо про трьох по��анених у житловій багатоповерхівці Дніпра, в тім ліку 8-річна дівчинка.

📹: відео з соцмереж

[draumurt]

RUSSIA IS A TERRORIST STATE

РОСІЯ ДЕРЖАВА ТЕРОРИСТ

Today, except of the deaths from 128 brigade, I want to mourn the death of the warrior from Odesa - Yurii Hlodan. His whole family: his wife, 3 months old kid and mother-in-law died in April 2022 due to the ruzzian attack on the residential complex where he lived. He went for groceries, but when he came back his home and family were destroyed and dead. After that he went to the front, to defend our country. Today he was found dead. Rest in peace.

Сьогодні, окрім смертей 128 бригади, я б хотіла оплакати смерть військового з Одеси - Юрія Глодана. Він втратив всю родину: жінку, трьох місячну дитину і тещу внаслідок російської агресії в квітні 2022 року на ЖК, де він проживав. Він пішов в магазин, але коли повернувся, його дім і родина вже були знищені та мертві. Після цього він пішов на фронт, захищати нашу країну. Сьогодні його знайшли мертвим. Спочивай з миром.

Donate to the Ukrainian army, spread information about the ruzzian war crimes, Stand With Ukraine

[du-sha]

До нас в лікарню на швидкій привезли трьох дітей: їх побили батьки до такої степені, що діти сині від синців і не можуть ходити нормально, також повибивали їм зуби. Дівчинка, наймолодша з дітей, боїться людей і не розмовляє, а її брати більш комунікабельні та все ж бояться.

Я працюю на сервісі, тому про це мені розповіла подруга з відділу, де і лікують тих дітей.

Просто хочу нагадати, що світ всюди жорстокий.

[ruushinynerve]

Стараюсь не відчувати провини за непродуктивне витрачання часу суцільно на байдикування, читання фф і книжок, перегляд серіалу і малювання розважальний замальовок. Я мала б вивчати програми, мови, робити якісь міні проєкти для практики та портфоліо. Мати в іншій країні займається справами, виховує трьох дітей (що складно робити самій так далеко), має адаптовуватися. Всі чимось займаються. Не знаю чи прийнятна моя лінь зараз. Я не перестаю тривожитися, і це відчуття постійне.

Дозвілля трохи відволікає зараз, особливо малювання, я буквально провалюсь на пів дня у часову діру. Кліп. Вже вечір і я майже не їла.

[zlabjola]

І так, стажування все таки не увінчалося успіхом. Я більш-менш справлялася, вже могла допомагати на другий день, мене похвалили. Але потім була розмова з начальством…

Спочатку я думала, що це просто лякалка, начальство все так��. Але як прийшла додому, почала помічати багато чого, що ігнорувала протягом робочого дня. Мій колега, що мене всьому вчив, як виявилося, виконував обов´язки 3-х чи 4-х людей. Часу на мене в нього було не багато. Плюс один зі старших при розмові з директором висловив надії, що я навчуся якомога швидше, та буду займатися розвитком цього всього, накинув ще зверху обовʼязки маркетолога… Дівчина, що була менеджером офісу, казала, що я якось розігналася. Це, мабуть, звичка така. Я боюся бути нездарою, не приносити користі, розчарувати. Я думала, що дуже повільно заповнювала табличку. Хоча зі сторони усі відзначили, що я дуже швидко вливаюся. І тоді ввечері я раптом зрозуміла, що вже ненавиджу цю роботу. Що жарт тої дівчини про те, що через тиждень в такому темпі мені буде хана, вже не звучить як жарт. Але я не можу інакше, я не впевнена у своїх силах, тому так стараюся. Але витрачати сили на продажі…я не хочу. Це не те, чого я прагну. Тож я відмовилася від роботи. На наступний день привезла робочий телефон і забрати трудову. Ту дівчину попросили поговорити зі мною. Типу я всім дуже сподобалося і директор дуже не хотів би втрачати такого працівника. Я подумала «звісно, що не хоче,роботодавці люблять тих, хто паше як кінь за трьох і платити як їм як за одного». Моєму наставнику не доплачували за ту купу чужої роботи, я не хотіла опинитися на його місці. А з тим, що його ймовірно скоро знову заберуть на службу (бо вже забирали не так давно), то це все на когось треба буде скинути.

Тооож, такі от справи. Я вирішила в такому разі все таки піти у відпустку, грошей я стараюся багато не витрачати на це. Я не вивезу ще півроку роботи без нормального відпочинку. Продивлялася схожі вакансії з думкою. Що може пощастить. Але всі вони такі самі. Щоб отримувати середню зп, треба пахати за трьох. Тож якщо вибору нема, то краще вже підготуватися і спробувати по спеціальності щось пошукати. У мене є час щоб трохи прокачати свої навички. Робота в продажах лише змар��ує мій час. Та й я тільки почала на планшеті малювати частіше. Не хотілося б закидати це діло.

Ось цей малюнок був для подруги, вийшло не дуже. Вона фанатіє по Себастьяну з Чорного дворецького. Я шукала багато артів самої Тобосо (Яна Тобосо, авторка та мангала Чорного дворецького), щоб зрозуміти, як його малювати. Використала референс. Скажу чесно, я його обвела просто, саму позу, бо хотілося просто менше геморитися і отримати задоволення від процесу. Взагалі варто просто на нього дивитися як на приклад та малювати повністю свій скетч з позою.

Ось цей закінчила сьогодні. Це Мака з аніме «Пожирач душ». Вирішила її намалювати, коли шукала на девіант арт рифи для Себастьяна. Згадала про один класний сток і залила там. Серед жіночих поз була одна з косою. От і надумала. Позу я теж обвела, але потім обстругала її зважаючи на тіло удову Маки (вона ж підліток, а не доросла жінка), та мальовку. Хотіла зробити чистий лайн і заливку, але не могла обрати пензель для цього. Вирішила забити болт і лишити в ч/б. Почистила скетч, додала заливку чорним, щоб збалансувати контраст трохи. Додала трохи тіней. Коротше, зробила все, щоб скетч здавався більш-менш завершеним. Я довго дуже морочилася з черевиками. Я погано малюю кінцівки, особливо стопи і взуття. Особливо з видом ззаду. Але врешті-решт до мене дійшло і я зробила нормально. Думаю, непогано вийшло.

[halamydnyk]

це Михайло

чи принаймні

усе що лишилось в мене

по ньому

чергової ночі коли вертались з роботи ми зайшли у алкомарт

він узяв собраніє

мені треба була запальничка

сказав брати золоту

потім як завжди ми розійшлись по хатах коло головної пошти

та вона вже давно перестала спалахувати

щодень новий патч

та найчастіше отой з

ведмедем та чорним сонцем

завжди на наплічнику згорнутий прапор

чорний кат

тактичні ножиці

десь у кишені куртки

молитва українського націоналіста

і тисячі інших незнаних нам

терабайти

дохлих русаків

мемів про них

мемів без них

мемів про безвих

мавп

з бананами

мавп з підписом

рижих мавп

кріко каго кавасакі

хохохолода

і усіляких розкладів чергування

в нашій балагурні

що тепер може слугувати

за дружній фотоальбом

хоч і власних знимків там катма

серед ось цього цифрового

мотлоху загубився жарт про

мі 24

досі треба доступ до тенет

аби засвідчити чи алігатор чи крокодил то відро

та вже якось не смішно мабуть

і воно все там висітеме,

навіть після смерті нас трьох

вкотре вертаючись додому

якось обговорювали службу його батька

того самого що змонтував бойлер на сходовій клітці у зовнішньому коридорі

далі чомусь мова пішла за невизначене далеке майбутнє

аж цілих п'ять років

він впевнено сказав що лежатиме у донбаській земельці

цієї ночі мені снилось що ти живий

стоїш зі мною на балконі

і я з радістю видалив цей текст

тепер в таймгесері частіше випадають фотки з обстрілами України

єдині на що стовідсотково знаєш точну дату і точне місце

і здається невдовзі там буде й те

фото з дрона

вийшов новий сталкер

та нема з ким про це потриндіти дорогою додому

до світлофора коло поштампу

що не працює

28.11.24

[lisa-is-chilling]

у мене помер кіт.

ну, не у мене, бо я ж кота так і не завела. сімейний кіт. кіт моєї мами, якого я пам'ятаю ще маленькою фасолинкою, яка поміщалась мені в одній долоні.

його звали фунтік.

він був чорним, кусючим, норовливим і до біса блохастим. він галасував голосніше за будь-якого кота, якого я зустрічала в своєму житті. він любив мене лише коли я годувала його більше трьох днів підряд. він приходив до мене спати тільки після переїзду, коли я гостювала в мами, бо сумував за мною. він клав купи у найкреативніших місцях, включно з ліжком, капцями та біля вхідних дверей, коли його довго не випускали на вулицю. він муркотів з гучністю трактора, і відповідав коли до нього говорили. він любив мою бабусю, яка живе поверхом нижче, та любив мого брата тільки вночі, коли лягав біля нього спати, а вдень кусав його за ноги. повністю прихильним від був тільки до моєї мами та постійно ходив за нею. він міг загулювати на три дні і вертатись побитим, голодним та брудним, і потім три дні сидіти вдома.

йому було близько чотирьох років. він помер від алергічної реакції на щеплення від сказу. його поховали за гаражем, у садку з яблунями та малиною. більш за все на світі я хотіла би бути з ним в його останні хвилини, але не судилося.

він був прислужником сатани останні роки свого життя, але я завжди пам'ятатиму його в тому числі як маленький згорсток шерсті, який спав у мене на грудях та на шиї, і за яким потрібно було слідкувати, щоб випадково не наступити, настільки крихітним він був.

я завжди буду його любити. і не забуду.

[yournextexmistake]

згадала, як мені в дитинстві хотілося рояль. ї я його знайшла, в підлітковому віці. знайома майже за копійки продавала, бо залишився від тітки. але я розуміла, шо перенси не дадуть мені на ньому "пілікать по мізкам" в хаті.

тепер, я вирішила, шо якщо я знайду рояль в норм стані та за дешево в продажі, знову, то придбаю, ї запхаю його в кімнату гуртожитку, де ми усі співіснуєм.

мені поїбать буде на незручності, бо я в дитинстві не отримувала УСЬОГО.

я терпіла відсутність власної кімнати, яку вони вирішили відремонтувати останньою. а це після трьох кімнат та двох прибудов у черзі. я існувала у прохідному залі, десять років.

а ще вони побудували сарай, прямо навпроти вікна моєї майбутньої кімнати, куди тхнуло лайном та сечею, ї кричали близько декілька сотень птахів у клітках. ВІДЧУВАЄТЕ ЇХНЮ ЛЮБОВ ?!

кімната була майже доремонтована в дві тисячі чотирнадцятому році, але на моє щастежаль, ми поїхали з Донецької області "на два тижні перечекати", ї осьо десять років у Харкові вже. ПІСЛЯ МОГО КОПНЯКА ДО РЕЧІ

час цінувати себе, й пілікать по мізкам перенсам, як вони робили мені в дитинстві.