#письменниця

[priestoholic]

[yesennixua]

Що-ж, поширюємо українське!

Мене звати Єсенія.

Я вигадую історії ледь не щоденно, просто одягаючи на себе навушники та включаючи якісь улюблені пісні. Вони мій провідник в інші виміри, в виміри моїх історій, які я сама виписую в голові. Переживаючи кожні події та емоції що кружляють навколо моєї голови. Їх ніхто не бачить, окрім мене. Ніхто не почує, окрім мене. Ніхто не відчує, без мене.

Тож велике бажання відкрити іншим дорогу в цій нескінченний, мрійливий, чарівний край, взяло верх! І я відкриваю для себе, ще зовсім невідомий, такий самий світ. Він має назву Tumblr.

Тож, я Єсенія—дівчина, яка мріє допомогти зайти іншим, в її світ.

[vagonta]

Букерівську премію 2024 року здобула англійська письменниця Саманта Харві, роман якої обурив українців

Письменники Шарлотта Вуд, Персіваль Еверетт, Саманта Харві, Яель ван дер Вуден, Енн Майклз і Рейчел Кушнер, які потрапили до короткого списку премії Букерівську премію 2024 року здобула англійська письменниця Саманта Харві за роман "Орбіта", який розповідає про один день із життя шести астронавтів (двоє із них росіяни), що перебувають на Міжнародній космічній станції. Церемонія вручення премії відбулася у Лондоні, журі цього року очолював британський письменник та художник Едмунд де Ваал. ... Читати далі »

[tired-aori-15]

коротше, лишаю в закріпленому пості посилання на себе всюди, раптом якась добра душа зацікавиться, що ж я такого роблю:

мій твітер з малюнками;

інстаграм (теж самі малюнки);

я на ao3 (еге ж, я ще й письменниця, уявіть);

пінтерест з дуже різношерстим контентом по "всі мої ключі і ґайя" та не тільки.

іще нагадаю, що якщо ви також прочитали книгу "всі мої ключі і ґайя" й хочете її обговорити з кимось - пишіть мені деінде, тішитимусь будь-якому спілкуванню. особливо класно, якщо ви ще й митець - заохочую в такому разі створювати контент по ґайї, нам у фандомі й мені особисто треба їжа.

наостанок малюнок самої ґайї.

[not4yourmind]

Хуйово від розуміння, що найкраща письменниця сучасності (на мою суб’єктивну думку) – твоя колишня.

Сьогодні одна моя добра знайома зробила реліз своєї нової книги на платформі Букнет. Поділилась ��осиланням, попросила почитати та дати відгук. Нічого серйозно, наче. Проте моя прагматична натура (ненавиджу її) знайшла десятки помилок на самій першій сторінці. Необгрунтовано складні речення, мінімальна художність написаного та просто нульове занурення в сетинг. І це все з дрібними орфографічними помилками, проблемами з пунктуацією, тощо. Навіть якщо відкидати все, то сам сюжет та спосіб його передачі мені взагалі не сподобався. І зрештою, вона є досить успішним автором на Букнеті, що дозволяє зробити висновок – більшість творів на платформі мають подібний рівень якості.

Я не претендую на роль літературного критика. Це все очевидно виключно моя думка, яка взагалі не є експертною. Я сам роблю дофіга різних помилок та критикувати вмію краще, ніж писати. Але… В колишньої не було цього всього. Я щиро кайфував від написаного нею. Здавалось, ніби кожне слово виварене, обдумане та поставлене саме там, де це потрібно. Є достатній рівень художнього забарвлення тексту, але в міру. Є постійний логічний зв’язок між реченнями. Відчувається складність написаного, але одночасно можна знайти в ньому первинний сенс, який обгортається в щось своє. Саме те, що я люблю в літературі. Певна критичність, яка межує з сучасним розумінням графоманства, але ним зовсім не є. Я б назвав це такою собі квінтесенцією володіння словом. Колись я часто виступав в ролі «бета рідера» і це мені щиро подобалось. Зрештою. Зрештою якось отак. Не всім дано писати. Але багато хто хоче це робити, чим лише шкодить літературі як явищу. Знову ж таки, моя суб’єктивна думка.

І що робити в поточній ситуації я не знаю. Я постарався підібрати правильні слова, щоб не образити відносно близьку мені людину. Повідомлення – відповідь було щось компромісним між моєю кр��тикою та адекватним сприйняттям, що подібна творчість точно не моя. Вона нормально сприйняла це все. Але оця думка про оце все не давала мені спокою весь день. І зараз не дає.

Максимально хуйове відчуття.

[learnukrainian]

Ukrainian, Lesson 36: Professions

Професія - profeseeya - profession

Лікар / лікарка - leekar /leekarka - doctor (m /f)

Медсестра - medsestra - nurse

Вчитель / вчителька - v-chy-tel / vchytelka - teacher

Професор / професорка - profesor / profesorka - professor

Юрист / юристка - u-ryst / urystka - lawyer

Інженер / інженерка - eengener / eengenerka - engineer

Програміст / програмістка - prohramist / prohramiska - programmer

Дизайнер / дизайнерка - dyzainer / dyzainerka - designer

Художник / художниця - hoodozhnyk /hoodozhnytsia - artist

Музикант / (музикантка) - moozykant / moozykantka - musician

Менеджер / менеджерка - manager / managerka - manager

Письменник / письменниця - pys-men-nyk / pysmennytsia - writer

Журналіст / журналістка - zhoornalist / zhornalistka - journalist

Редактор / редакторка - redactor / redactorka - editor

Блогер / блогерка - bloher/ bloherka - blogger

Біолог / біологиня - beeoloh / beeolohynia - biologist

Тренер / тренерка - trener / trenerka - coach

Електрик - elektryk - electrician

Пожежник / пожежниця - pozhezhnyk - pozhezhnytsia

Поліціянт (or поліцейський) / поліціянтка (поліцейська) - politsiant (or politseisyskyi) / politsiantka (or politseyska) - police officer

Флорист / флористка - floryst / florystka - florist

Продавець / продавчиня - prodavets - seller

Няня - niania - babysitter

Безробітний / безробітна - bezrobitnyi / bezrobitna - jobless (m / f)

Студент / студентка - stoodent / stoodentka - student

_________

EXAMPLE SENTENCES

Він безробітний? - Ні, він флорист. | Is he jobless? No, he's a florist.

Вона студентка? - Так. А ти? - Я - електрик. | Is she a student? - Yes. And you? - I am an electrician.

Моя мама - дизайнерка одягу. | My mom is a fashion designer (lit :designers of the clothes)

Флористи працюють з квітами . | Florists work with (Dative) flowers

Я програміст(ка). | I am a programmer

[darkrwitch]

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протистояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записала письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим лі��тариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це просто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але відношення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше н�� згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[du-sha]

Задумалась, чим хочеться займатися у цьому житті. І знаєте що? Я досі хочу бути письменницею і писати різні історії. Для мене ж таке щастя, коли нові ідеї для письма приходять просто в голову, і коли пальці самі тиснуть потрібні літери, і коли персонажі неначе живуть власним життям: коли хочеш написати хепі енд, але чомусь вони вирішили померти, бо настрій такий💔

Христина, 20 років, менеджер по професії але в душі письменниця, яка пише для себе.

[agneaske]

Мене не відпускали думки: цього я не зробила, того не досягла, тим часом моя знайома вже давно робить от це, інша впоралась із цим от, навіть мій чоловік приголомшив рекрутерів і ледь встигав їм відмовляти. А які в мене є заслуги?

[«Щоденник зимових свят», продовження - за посиланням]

[lisa-is-chilling]

мої любі, неймовірні, прекрасні читачки.

не можу не привітати вас із днем боротьби жінок за свої права. вступ нагадує стандартну казочку про "прикрасу колективу", "свято краси і ніжності" та побажання "завжди бути т��кими ж чарівними". але ні, я хочу сказати зовсім інше.

ви красиві 365 днів на рік, і 366 у високосний, 7 днів на тиждень, кожну хвилину, з синцями під очима від недосипу, з волоссям на ногах чи без нього, з макіяжем чи без, із прищами, розтяжками та целлюлітом. ви унікальні, ви сильні, ви нездоланні. кожна жінка є такою, і ви не є виключенням.

ми переживаємо складні часи, і я хочу нагадати вам, що ви приклали до нашої майбутньої перемоги свою руку. часом втомлену, часом без манікюру, або з ідеальним френчем, або ж вимащену чорнилом чи сажею. неважливо, чи ви школярка, чи студентка, чи військова, чи продавчиня, чи провідниця, чи бізнесменка, чи політикиня, письменниця, вчителька, волонтерка чи безробітня. ви маєте цінність. ви маєте вагу у суспільстві. ви - одна з причин, чому ми тримаємось. не буває маленьких внесків, але бувають великі серця.

ви заслуговуєте на усе хороше, що стається та станеться у вашому житті. ви заслуговуєте на це життя, на мир, на рівні можливості з чоловіками, на допомогу, на слово "ні", на хорошу роботу, на ваш власний вибір. цей світ не ідеальний, устрій України як держави не ідеальний, але те, що ми тисячами воюємо нарівні з чоловіками, що нас усе більшає у політиці, у науці та культурі, у кінематографі та літературі - це вже ��еремога.

у цей день я хочу сказати, що неважливо хто ви, де ви, чи поділяєте ви ��ої погляди і чи вважаєте 8 березня святом, чи ви феміністка чи прихильниця патріархату - ви маєте значення. ви цінні. ви видимі. у нас усе вийде, бо ми українці. бо ми жінки. бо ми єдині.

[priestoholic]

Нікому, окрім мене самої, моя книга не потрібна. Гостре, ясне усвідомлення осяяло мозок і дало мені можливість закінчити рукопис. Отак просто, хоча перед цим я страждала, мучилася від власної недосконалості, від страху не вгодити, не оправдати, не дотягнутися до звання «справжня письменниця».

Ніхто, окрім мене, настільки не нуждається в тому, аби ця книга побачила світ. Хочу вміти її любити. Не називати «дешевим порно», «банальною єблею», «примітивним чтивом» і «гівном, не достойним високої полиці». Так, я не достойна високої полиці, але я достойна бути почутою, бо з трьох років вмію складати літери у слова і читати. Я заслужила сотворити бодай плохеньку книжечку, бо писати — моє законне право. А ще у мене фетиш на католицьких священників і він сильніший за здоровий глузд. Зорі зійшлися пречудово і тепер я тут, з тобою, читачко.

[kuvshnka]

Останній дні я почала читати більше ніж зазвичай і за три дні прочитала "Терапію" Себастіана Фітцека. Ця історія здалася мені трішки нудною, але кінцівка сподобалася і це напевно єдине, що я добре запам'ятаю.

Друга книга це "Хірург" Тесс Ґеррітсен і ця мені дуже сподобалась. Мені її порекомендували в книжному коли я читала її опис жінка мені сказала: "Книга моторошна, я навіть потім перевірила чи закрила вікна і двері. Письменниця сама лікар, тому сцени описані в подробицях". І я повірила, купила, прочитала і в захваті.

Пх, коли буду в тому книжному подякую їй

[maks-bookman]

Анна Дейна - авторка нестандартних сюжетів

Анна Дейна - авторка нестандартних сюжетів

Анна Дейна авторка Аркушу, яка займає друге місце за кількістю підписників. 630 людей слідкують за її творчістю. На її сторінці 23 оповідання. Про деякі я розповім. Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/34

«Названа донька Чугайстера»

Зворушлива історія кохання, яка нагадує класичні твори про любов чи якусь стародавню легенду. Але ця історія привертає увагу ще й містичною родзинкою, та чуттєвим сюжетом. Оповідання вийшло сумне та емоційне. «Воїн у білому халаті» Наша сучасність. Оповідання неймовірне не тільки за цікавим сюжетом, а ще й позитивною хвилею, яке воно несе. Проникливе до сліз. Фінал твору радісний й сумний водночас. Крапля містики додала сюжету якоїсь сили, яку важко описати. ЇЇ можна лише відчути, коли читаєш цю історію. Це оповідання дійсно важливе та актуальне. «Дивозір» Ще одне чудове містичне оповідання. Авторка створила сюжет де присутня українська міфологія. Дуже цікаві головні герої. Живі й справжні. Романтична лінія теж на висоті. Читається оповідання легко. Порушені питання дружби, сім’ї, вибору та пошуку себе, свого справжнього «Я». Трохи сумне, але з гарним фіналом. «Ти українець чи росіянин?»

Ще один важливий твір про наше сьогодення. Тема дуже болюча й авторка не побоялася пофантазувати. Але не все можна вирішити силою. Містична крапля, яка додає сюжету надії, оптимізму. Є над чим задуматися. Мова має велике значення. Але як довести це до людей? Поки людина сама до цього не дійде, її важко переконати. Особисто для мене цей твір дуже актуальний. «Самотня душа»

Це оповідання авторка присвятила Андрію Кузьменко. Трохи більш як 500 слів, але як чітко авторка розкрила тему самотньої душі. «Самотня душа стояла біля роздоріжжя, на краю прірви, і дивилась у низ. Там, поза хмарами пролітали тисячі життів різноманітними птахами.» Щемливий твір, який порушує питання материнської любові до дітей. Сподобалась, як Анна закрутила сюжет про спогади та пісню. Що одне пробуджувало друге і так по колу. Кажуть, що поки пам’ять про людину зберігається вона завжди жива, завжди поряд. Для мене Кузьма завжди залишиться людиною, яка пробудила мої спогади про мою молодість та службу. Його пісня «Західний кордон», а точн��ше кліп знімався в Закарпатті, у Великому Березному, де я служив та в інших місцях. Та й людиною він був чудовою. «Аюра» Фентезійна історія про дворфу (гному чи гномку), яка намагалася стати ковалем. Але у світі чоловіків-ковалів пробитися не так вже й легко. Але дівчина не втрачає надії. Цікавий твір, в якому порушені питання дружби, дискримінації жінок, віри у себе та свої сили. У цього оповідання є ще два продовження, в який авторка розповідає про подальшу долю головної героїні та її друзів. Зазвичай, у фентезі, гноми не виступають головними персонажами. Але письменниця вирішила зруйнувати цей стереотип та зробити новий, в якому все можливо. Тому й читати було вдвічі цікавіше. «Полювання на Жар-птицю» Казкова історія про Жар-птицю. Історія сумна, але дуже гарна та емоційна. Читачу розкривається таємниця Жар-птиці, її доля. У звичайних казках вона одна, в авторки цього твору зовсім інша. Але фінал оповідання вийшов теплим. Він дає надію на краще. «Крижина і Полум'яна» Ще о дна казкова історія про кохання, надію, самопожертву, мудрість. В історії присутня філософська нотка, яка робить цю історію щось на кшталт притчі. Мені дуже сподобалось. «Як лицар Корені щастя знайшов»

Це останнє оповідання, яке я прочитав у авторки. Чудова казка про добро, про кохання, про вибір. Твір теж має філософську нотку. Цікаві герої, майже всі позитивні, як і сама казка. Гарний та щасливий фінал. У підсумку можу сказати, що Анна Дейна, чудово вміє привернути увагу читача, створюючи свої цікаві, іноді нестандартні сюжети. Авторка володіє неймовірною уявою, яку переносить на папір. Її головні герої позитивні, мужні, добрі, світлі. Сюжети мають повчальну філософську нотку, іноді мораль.

Мені творчість письменниці сподобалась.

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Анна_Дейна  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

[drpbk-collegelibrary]

21 січня 180 років від дня народження О. А. Косач (у заміжжі – Тесленко-Приходько) (1845–1927) – української письменниці та громадської діячки

Олена Антонівна Косач (у шлюбі Тесленко-Приходько) – українська письменниця, громадська діячка, тітка Лесі Українки, народилася 21 січня 1845 року в місті Мглин Чернігівської губернії (нині Брянська область, РФ). Усе її життя тісно пов’язане з родиною брата (була хрещеною матір’ю Михайла Косача), а відтак – з Лесею Українкою. Саме Олена Антонівна, своїм незламним характером та революційним духом,…

[tired-aori-15]

щиро не розумію (і трохи боюся) своєї раптової стагнації на третьому розділі темної зорі.

я надто зосереджую увагу на історії, хоча обіцяла не паритись? поспішаю? просто з мене жахлива письменниця? чи варто на якийсь час взяти перерву чи перемкнути увагу на інші фанфіки?

мені НЕ хочеться закинути на півдорозі ще одну історію🙃

[svyatosogodni]

🎊 19 грудня — Що сьогодні за свято? ⠀ ❤️‍🩹 1030-й день повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ⠀ ⚖️ День адвокатури в Україні 🙏 Міжнародний день допомоги бідним 🤞 День схрещування пальців 🍰 День народження лінолеуму ⠀ ✝️ Святого мученика Боніфатія ⠀ 👼 З Днем янгола привітайте Максима та Миколу ⠀ ⚜️ Події, які увійшли в історію: ⠀ 1939 — підписано Постанову РНК УРСР про заснування у Львові 5 державних театрів 2016 — Приватбанк став державним ⠀ 💙💛 Відомі українці, що народилися сьогодні: письменник Данило Мордовець, поет Філянський Микола, хоровий диригент Микола Тараканов, хірург Микола Амосов, перекладач Микола Лукаш, письменник Руденко Микола, письменниця Марія Матіос ⠀ 🎉 Ще більше свят за посиланням 👉 https://sogodnisvyato.com.ua/19-grudnya-svyato/

Також долучайтесь до нас у месенджерах: https://t.me/sogodnisvyato https://invite.viber.com/?g2=AQA9K6a4nX9DWUzSYycvCwZm1EPyPRkoYBY6XhCe9cuobejEHyCwupbUgbSBZC3q