#письменниця

[priestoholic]

Birthday gifts for priestoholic writer

[yesennixua]

Що-ж, поширюємо українське!

Мене звати Єсенія.

Я вигадую історії ледь не щоденно, просто одягаючи на себе навушники та включаючи якісь улюблені пісні. Вони мій провідник в інші виміри, в виміри моїх історій, які я сама виписую в голові. Переживаючи кожні події та емоції що кружляють навколо моєї голови. Їх ніхто не бачить, окрім мене. Ніхто не почує, окрім мене. Ніхто не відчує, без мене.

Тож велике бажання відкрити іншим дорогу в цій нескінченний, мрійливий, чарівний край, взяло верх! І я відкриваю для себе, ще зовсім невідомий, такий самий світ. Він має назву Tumblr.

Тож, я Єсенія—дівчина, яка мріє допомогти зайти іншим, в її світ.

[vagonta]

Букерівську премію 2024 року здобула англійська письменниця Саманта Харві, роман якої обурив українців

Письменники Шарлотта Вуд, Персіваль Еверетт, Саманта Харві, Яель ван дер Вуден, Енн Майклз і Рейчел Кушнер, які потрапили до короткого списку премії Букерівську премію 2024 року здобула англійська письменниця Саманта Харві за роман "Орбіта", який розповідає про один день із життя шести астронавтів (двоє із них росіяни), що перебувають на Міжнародній космічній станції. Церемонія вручення премії відбулася у Лондоні, журі цього року очолював британський письменник та художник Едмунд де Ваал. ... Читати далі »

[not4yourmind]

Хуйово від розуміння, що найкраща письменниця сучасності (на мою суб’єктивну думку) – твоя колишня.

Сьогодні одна моя добра знайома зробила реліз своєї нової книги на платформі Букнет. Поділилась посиланням, попросила почитати та дати відгук. Нічого серйозно, наче. Проте моя прагматична натура (ненавиджу її) знайшла десятки помилок на самій першій сторінці. Необгрунтовано складні речення, мінімальна художність написаного та просто нульове занурення в сетинг. І це все з дрібними орфографічними помилками, проблемами з пунктуацією, тощо. Навіть якщо відкидати все, то сам сюжет та спосіб його передачі мені взагалі не сподобався. І зрештою, вона є досить успішним автором на Букнеті, що дозволяє зробити висновок – більшість творів на платформі мають подібний рівень якості.

Я не претендую на роль літературного критика. Це все очевидно виключно моя думка, яка взагалі не є експертною. Я сам роблю дофіга різних помилок та критикувати вмію краще, ніж писати. Але… В колишньої не було цього всього. Я щиро кайфував від написаного нею. Здавалось, ніби кожне слово виварене, обдумане та поставлене саме там, де це потрібно. Є достатній рівень художнього забарвлення тексту, але в міру. Є постійний логічний зв’язок між реченнями. Відчувається складність написаного, але одночасно можна знайти в ньому первинний сенс, який обгортається в щось своє. Саме те, що я люблю в літературі. Певна критичність, яка межує з сучасним розумінням графоманства, але ним зовсім не є. Я б назвав це такою собі квінтесенцією володіння словом. Колись я часто виступав в ролі «бета рідера» і це мені щиро подобалось. Зрештою. Зрештою якось отак. Не всім дано писати. Але багато хто хоче це робити, чим лише шкодить літературі як явищу. Знову ж таки, моя суб’єктивна думка.

І що робити в поточній ситуації я не знаю. Я постарався підібрати правильні слова, щоб не образити відносно близьку мені людину. Повідомлення – відповідь було щось компромісним між моєю критикою та адекватним сприйняттям, що подібна творчість точно не моя. Вона нормально сприйняла це все. Але оця думка про оце все не давала мені спокою весь день. І зараз не дає.

Максимально хуйове відчуття.

[tired-aori-15]

чого я соромлюся, зараз вивалю всім свої пиздостраждання.

тим, хто не зна - місяць тому мене заблокувала одна письменниця. я, авжеж, охуїла і в ту мить почала себе звинувачувати: мовляв, це я дурепа, що якось не так поводилася, це все через мій грубий відгук на її книжку і т.д., потім я розгнівалася й вже почала звинувачувати її, майже ненавиділа, та згодом емоції притупилися і я просто тривалий час вважала її вчинок безпідставним. але недавно таки зрозуміла:

це я. в усьому. винна.

ви можете заперечити, що блокати когось через іншу думку не ок. але це, блять, не про "іншу думку", а про доволі близьке спілкування (як я тоді вважала). ні, на щастя, за фандомні межі ми не виходили, та й не надто я того хотіла. але таки довіряла їй і вважала, що вона прийме будь-яку мою думку. реальність не така, проте я настільки була рада спілкуванню з іншою людиною, котра не вважає мене дивачкою, що одного разу хотіла надіслати їй кілька нсфв-артів. так, я натякала на це до того, так, вона бачила один такий арт - але інші відмовилася. і вперше я відчула себе нічим, порожнім місцем та боялася поновлювати спілкування. бо дозволила собі забагато, мов розмовляла з рівною собі людиною. але де я, а де вона.

пізніш усе було начебто ок, вона не здавалася ображеною через той випадок, і я зраділа як той песик, що ніхто не збирається мене проганяти. але звалилася інша "проблема" (так, саме проблемою я це тоді вважала) - фанарти іншої художниці по тій само книжці, до якої малювала я, були популярніші. і ота письменниця їх також юзала в оформленні своїх постів, кілька разів навіть видавництво, де вона публікується, викладало ті малюнки. і я почала заздрити - чому не я, чому не мої арти, невже ВОНИ не мають такої цінності, тож можна мене ігнорити?! дуже незріле мислення. це я розумію зараз, як і те, чому та авторка не брала моїх артів (тобто ні, двічі і мені пощастило, але загальна увага та зацікавленість спрямувались на ту художницю, тож я однаково психувала) - вони не естетичні. не канонічні. не ті, що зайдуть avarage читачу. жодних симпатій тут не крилося. таж звісно, я додумала зайвого; перестала так часто з нею листуватися; порівнювала себе з тою художницею і потайки згорала від самоненависті, як і зараз, проте тоді з іншої причини й незаслужено: ти ніщо і значиш нічого, от тому нікому не цікаві твої малюнки й чим ти займаєшся. я сприймала себе за корисну ідіотку.

а тоді - написала мені одна людина й похвалила малюнки. сказала, що я крута. що я заслуговую на увагу й інтерес. і то було так незвично, що я аж насмілилася про те зізнатись тій письменниці. а вона раптово засмутилась, що ота людина, яку я ладна звати другом чи бодай приятелем, не вона. і... я геть розгубилася. я? її подруга? та не може того бути! і от пізніше ми й перестали майже спілкуватись, я ж, натхненна тою іншою людиою, наважилася не ховатись і демонструвати своє бачення канону тої книжки, по якій малювала найбільше. і це було так приємно, що я зовсім не зважала на авторку; вона, щоправда, теж, та все одно я ще кілька разів щось у неї питала - мабуть, їй було видно, як я віддаляюся, як потроху розганяюся і втрачаю голову, тому остання наша інтеракція була короткою й холодною. а тоді вона мене заблокувала - можливо просто заїбалася від емоційних гойдалок з мого боку, а може за злий і гострий відгук на її книжку.

як же я себе ненавиджу.

за свою вдачу. за нестримність. за певність, що якщо хтось поставився до мене приязно, то я маю право про щось ту людину просити. за ненормальність. за потворність. за комплекси, які, здається, ніколи не переросту.

і за те, як ставилася до тої авторки, також.

вона не була мені подругою. не мусила перейматися за мене й тим паче терпіти будь-які вибрики. а я натомість скиглила (ніби зараз не тим же займаюсь, лол) й жадала уваги, якої ну ніяк не слід було очікувати. посягала, так сказати, не на своє.

мені дуже соромно і хотілося б вибачитись, однак жодні вибачення не скрасять хуйового враження й не доведуть вже нікому, що я можу змінитись. весь час думаю: як же до того все докотилося, яно?

а все тому, що я не люблю себе. шукаю того в інших і якщо це не стовідсоткова любов, то починаю панікувати, що щось роблю не так, та справді починаю робити все не так. я несамодостатня і з купою моральних проблем, про які має знати психолог, а не люди, котрі нічого мені не винні.

та що жалюгідніше - мені б хотілось усе тій письменниці пояснити та щоб вона мене розблокувала. звичайно, є жорстка реальність, я з тим змирилася, але не контролюю думок. мені не потрібне розуміння чи пробачення, лише факт знання нею правди про моє нинішнє бачення власних дій. проте також вона не зобов'язана про те знати - бо я не зробила нічорта, щоб довести принаймні дрібку щирості своїх намірів. вона взагалі нічого мені не винна.

і хоч цього не станеться, та якщо їй все ж трапиться в будь-якому вигляді цей пост, то я тільки хочу дописати:

мені шкода. мені соромно. і г��рко. якби я могла повернути час навспак, то надавала б собі колишній лящів. від вас мені нічого не треба. але я хочу хоч десь закарбувати це своє вибачення. сподіваюсь, ви ще знайдете по-справжньому відданих шанувальників своєї творчості і ніколи не муситимете когось блокувати через неадекватність цієї людини. обіцяю ні на крок не підступати до вас і нічого не чекати. востаннє: я все зрозуміла.

щасти.

[learnukrainian]

Ukrainian, Lesson 36: Professions

Професія - profeseeya - profession

Лікар / лікарка - leekar /leekarka - doctor (m /f)

Медсестра - medsestra - nurse

Вчитель / вчителька - v-chy-tel / vchytelka - teacher

Професор / професорка - profesor / profesorka - professor

Юрист / юристка - u-ryst / urystka - lawyer

Інженер / інженерка - eengener / eengenerka - engineer

Програміст / програмістка - prohramist / prohramiska - programmer

Дизайнер / дизайнерка - dyzainer / dyzainerka - designer

Художник / художниця - hoodozhnyk /hoodozhnytsia - artist

Музикант / (музикантка) - moozykant / moozykantka - musician

Менеджер / менеджерка - manager / managerka - manager

Письменник / письменниця - pys-men-nyk / pysmennytsia - writer

Журналіст / журналістка - zhoornalist / zhornalistka - journalist

Редактор / редакторка - redactor / redactorka - editor

Блогер / блогерка - bloher/ bloherka - blogger

Біолог / біологиня - beeoloh / beeolohynia - biologist

Тренер / тренерка - trener / trenerka - coach

Електрик - elektryk - electrician

Пожежник / пожежниця - pozhezhnyk - pozhezhnytsia

Поліціянт (or поліцейський) / поліціянтка (поліцейська) - politsiant (or politseisyskyi) / politsiantka (or politseyska) - police officer

Флорист / флористка - floryst / florystka - florist

Продавець / продавчиня - prodavets - seller

Няня - niania - babysitter

Безробітний / безробітна - bezrobitnyi / bezrobitna - jobless (m / f)

Студент / студентка - stoodent / stoodentka - student

_________

EXAMPLE SENTENCES

Він безробітний? - Ні, він флорист. | Is he jobless? No, he's a florist.

Вона студентка? - Так. А ти? - Я - електрик. | Is she a student? - Yes. And you? - I am an electrician.

Моя мама - дизайнерка одягу. | My mom is a fashion designer (lit :designers of the clothes)

Флористи працюють з квітами . | Florists work with (Dative) flowers

Я програміст(ка). | I am a programmer

[darkrwitch]

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протис��ояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записала письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це просто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але відношення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше не згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[du-sha]

Задумалась, чим хочеться займатися у цьому житті. І знаєте що? Я досі хочу бути письменницею і писати різні історії. Для мене ж таке щастя, коли нові ідеї для письма приходять просто в голову, і коли пальці самі тиснуть потрібні літери, і коли персонажі неначе живуть власним життям: коли хочеш написати хепі енд, але чомусь вони вирішили померти, бо настрій такий💔

Христина, 20 років, менеджер по професії але в душі письменниця, яка пише для себе.

[adeseya]

боже, відкинулася москальська письменниця і мене бомбить з українців, які тепер на неї дрочать і плачуть. яке ж горе, на одну пропащу душу менше, о ні, як нам це пережити(( здохла і здохла, ще я через дохлу росню не сумувала огидно

[agneaske]

Мене не відпускали думки: цього я не зробила, того не досягла, тим часом моя знайома вже давно робить от це, інша впоралась із цим от, навіть мій чоловік приголомшив рекрутерів і ледь встигав їм відмовляти. А які в мене є заслуги?

[«Щоденник зимових свят», продовження - за посиланням]

[lisa-is-chilling]

мої любі, неймовірні, прекрасні читачки.

не можу не привітати вас із днем боротьби жінок за свої права. вступ нагадує стандартну казочку про "прикрасу колективу", "свято краси і ніжності" та побажання "завжди бути такими ж чарівними". але ні, я хочу сказати зовсім інше.

ви красиві 365 днів на рік, і 366 у високосний, 7 днів на тиждень, кожну хвилину, з синцями під очима від недосипу, з волоссям на ногах чи без нього, з макіяжем чи без, із прищами, розтяжками та целлюлітом. ви унікальні, ви сильні, ви нездоланні. кожна жінка є такою, і ви не є виключенням.

ми переживаємо складні часи, і я хочу нагадати вам, що ви приклали до нашої майбутньої перемоги свою руку. часом втомлену, часом без манікюру, або з ідеальним френчем, або ж вимащену чорнилом чи сажею. неважливо, чи ви школярка, чи студентка, чи військова, чи продавчиня, чи провідниця, чи бізнесменка, чи політикиня, письменниця, вчителька, волонтерка чи безробітня. ви маєте цінність. ви маєте вагу у суспільстві. ви - одна з причин, чому ми тримаємось. не буває маленьких внесків, але бувають великі серця.

ви заслуговуєте на усе хороше, що стається та станеться у вашому житті. ви заслуговуєте на це життя, на мир, на рівні можливості з чоловіками, на допомогу, на слово "ні", на хорошу роботу, на ваш власний вибір. цей світ не ідеальний, устрій України як держави не ідеальний, але те, що ми тисячами воюємо нарівні з чоловіками, що нас усе більшає у політиці, у науці та культурі, у кінематографі та літературі - це вже перемога.

у цей день я хочу сказати, що неважливо хто ви, де ви, чи поділяєте ви мої погляди і чи вважаєте 8 березня святом, чи ви феміністка чи прихильниця патріархату - ви маєте значення. ви цінні. ви видимі. у нас усе вийде, бо ми українці. бо ми жінки. бо ми єдині.

[priestoholic]

[kuvshnka]

Останній дні я почала читати більше ніж зазвичай і за три дні прочитала "Терапію" Себастіана Фітцека. Ця історія здалася мені трішки нудною, але кінцівка сподобалася і це напевно єдине, що я добре запам'ятаю.

Друга книга це "Хірург" Тесс Ґеррітсен і ця мені дуже сподобалась. Мені її порекомендували в книжному коли я читала її опис жінка мені сказала: "Книга моторошна, я навіть потім перевірила чи закрила вікна і двері. Письменниця сама лікар, тому сцени описані в подробицях". І я повірила, купила, прочитала і в захваті.

Пх, коли буду в тому книжному подякую їй

[orilei]

Ярослава (оригінальна персонажка)

Дитина (підліток) деталі

Ім'я: Ярослава

Призвище: Мальвенко

Орієнтація: гомо

Тех.ім'я : перша гг основної історії

Робоче :

Основна професія - письменниця , ілюстраторка . Відьма що спеціалізується на домашніх та лісових духів . В бою використовує дві шаблі . Наполовину упириха , наполовину відьма .

��арактер :

Романтична та бойова чудовий коктейль в одній особі . З мінусів нетерпляча , через що в неї важко з ритуалами , є певні проблеми з агресією. Чудова сестра ( в дитинстві опікувалася молодшою сестрою через зайнятість батьків )

Зв'язки :

Сестра - Святослава

Батько - Вукол (упир)

Мати- Югина ( відьма-знахарка)

Бабуся - Арсена (відьма)(мертва)

Дівчина - Світлана

[foolish-neko-reads]

"Сіра жінка та інші історії" Е. Ґаскелл

Елізабет Ґаскелл сподобалась мені як письменниця. Шкода, що в українському перекладі існує лише ця добірка творів. Проте, вони, безперечно, заслуговують уваги.

Ґаскелл вміє тримати читача у напрузі не затягуючи сюжет твору. За очікуванням розкриття таємниці не знуджуєшся. Вона вміє стисло, образно та влучно розкрити сюжет, не втрачаючи ні характерної повнослівності старих англійських творів, ні готичної стилістики. Я б із задоволенням почитав ще щось від Ґаскелл. Сподіваюсь, колись у ��айбутньому українською з'являться й інші її твори.

Найбільше з цієї добірки мені сподобалось оповідання "Кумедно, якщо це правда". Загалом, воно про те, як чоловік, заблукавши нічним французьким містом, потрапляє до таємничого замку, у якому влаштували щорічний бал казкові персонажі. Не усвідомлюючи того, головний герой спілкується з Попелюшкою, Мізинчиком, Котом у чоботях, вдовою Синої Бороди, бачить привид Червоного капелюшка, яку з'їв вовк тощо. Це як предтеча "Fables". А оскільки серію "Казок" я дуже люблю, то й такий більш ранній варіант від Ґаскелл мені сподобався.

Також я вважаю хорошим взірцем немістичного твору цієї авторки повість "Сіра жінка". У ній немає жодного містицизму, та авторка змогла втримати напругу та загадковість до самого кінця.

Загалом, дуже приємна письменниця. Мені сподобався її легкий стиль. Гарне читання, щоб не напружувати голову та відпочити за ним.

[tired-aori-15]

а поки спробую зосередитись, розслабитись (ніби це можливо, коли почуваєшся хуйово) і хоч трохи пописати сонцелова - бо триденна перерва від писання на користь не йде нікому.

гівняна ж я письменниця, а все одно це все стягую.