agneaske

[agneaske]

Мене не відпускали думки: цього я не зробила, того не досягла, тим часом моя знайома вже давно робить от це, інша впоралась із цим от, навіть мій чоловік приголомшив рекрутерів і ледь встигав їм відмовляти. А які в мене є заслуги?

[«Щоденник зимових свят», продовження - за посиланням]

[agneaske]

Щодня читаю Сенеку, Марка Аврелія та сучасну адаптацію стоїцизму від Массімо Пільюччі, роблю нотатки, виписую найцікавіше в щоденник, обговорюю інсайти з чоловіком — він, доречі, також читає.

Ось що за сьогодні знайшла найбільш корисним для себе серед Марка Аврелія:

То вподобай собі цю перешкоду і, вдумливо перейшовши до того, що тобі краще дається, одразу постав на замі��у інше діяння, яке пасувало б до укладу, про який мова.

Не впади в сумʼяття, уявляючи собі одразу ціле життя; не передумуй, скільки ж то всякого болю можеш зазнати, а натомість щоразу запитуй себе про теперішнє: "Що ж у цьому ділі такого, чого б я не зніс і не стерпів?"

Тебе завше гнітить саме теперішнє, а не майбутнє чи минуле.

Люди народжені одне задля одного. Або навчи, або терпи.

[agneaske]

10/09/2023

Сьогодні - в костелі, в якому багато років тому мене хрестили і в якому інколи буваю уві снах. Ізнову в правільний час: ксендз поливає нас святою водою «в пам‘ять про хрещення». Майже засинаю на проповеді через втому, а проповодь про те, що відкриває ті двері, котрі не виходить відкрити іншим шляхом, крушить перешкоди, котрі не піддаються іншими засобами, - проповідь про молитву.

Хай ці двері переді мною нарешті відкриються.

* бачу коментарі до одного з останніх дописів, відповім на них вже завтра, наразі я дуже втомлена.

[agneaske]

Пригадай, відколи ти зволікаєш, і вже вкотре, отримавши від богів пільгу, нею не користаєшся. Треба, врешті-решт, відчуті, якого Всесвіту ти частинка; і від якого всесвітнього Урядника береш витік, поставши; і що межу твого часу накреслено: не скористаєшся ним для просвітлення — мине, і ти минеш, і вже не буде як.

Марк Аврелій

[agneaske]

02/09/2023

Збираюсь до купи після чергового «зламу» - вже звикле явіще оста��них місяців.

Вчора увечері знайшла у собі сили вибратись у місто. Вільнюс гудить та святкує кінець літа, 700-літній ювілей, а я розбита на друзки.

Фото вечірнього Вільнюса нагадало ЮБК Києва, одно із перших побачень влітку 2016-го.

Я так тебе кохаю 💔

[agneaske]

— Звідки у вас моя тварина?

— Ця тварина, пані Феогніє, — козел.

Натовп схвально киває.

— Мені добре відомо, що Вулка — не французький бульдог. Я ще раз повторюю запитання: звідки у вас моя тварина?

— Тобто ви підтверджуєте, що свідомо утримували козла? Пані Феогніє, а вам відомо, що Інтеграція Магів Сатани (ІМС) в минулому столітті також тримала козлів? Ба більше, використовувала їх у дуже небезпечних ритуалах, спрямованих проти людства?

Дрогослав нахмурює лоба, повна жінка спереду гнівно відвертається, лице Івана стає надсерйозним.

— Світ ще памʼятає регіт Магів Сатани, коли ті стрибали на своїх козлах у небі.

[«Полювання на хробаків», продовження - за посиланням]

[agneaske]

26/08/2023

Літній гала концерт в Молетай.

Сиджу на пледі на березі річки Сесартіс, слухаю чудову гру оркестра, оксамитовий вокал оперних співаків, розчіняюсь в просторі та часі. В мій бік повільно, із перервами, стрибає маленька жаба, позаду сцені міготить блискавка, неподалік нас грімить грім. Пахне сосновим лісом та нещодавно кошеною травою.

Литовський театр опери та балету я відкрила на початку цього літа, закохалася, отримала безліч натхнення та підтримку. Літні концерти беззаперечно були найкращими подіями в моєму житті за останні три місяці, майже єдиними гарними спогадами за цей сезон.

І ось сьогодні я дізналася, що саме в цьому театрі працював мій дід. Він мріяв побачити на сцені свою доньку, та вона не стала артисткою. Натомість через багато десятиліть життя привело в театр онуку. А, може, це подарунок діда? Його давно нема поруч, ми з ним навіть не перетнулися, та пращур дав зрозуміти, що все одне чує, як мені важко, та піклується про мене?

Дізналася також, що моя прабабка, яку я ще встигла побачити дитиною, втратила чоловіка молодою: під час Другої світової війни його застріліли радянські військові ні за що. Жінка залишилася з малою дитиною на руках, моїм дідом, вже іншим.

Відчула з нею близькість. Я не хочу відтворювати цю історію, та розумію, хоча б частково, через що прошла прабабка. В моєї родині це не перша трагична втрата чоловіка, і я піймала ��а хвіст гарний запрос на наступну сесію з терапевтом. Виявляється, тут є що досліджувати.

І так, я повернулась на терапію. Нарешті.

[agneaske]

17/08/2023

Дуже гарна поїздка в Каунас.

Костел св. Гертруди - початок 16 ст., один із найстаріших серед цегляної готики в Литві. У радянські часи його використовували як склад, а потім, звичайно ж, хотіли знести. Помолилася за своє та запалила свічку на спеціальному вівтарі.

Обідала в закладі традиційної литовської кухні, замовила улюблені лисички з картоплею та їхній напій із яблук та кмину. Було смачно.

В дорозі займалася новим оповіданням та робила домашку з литовської мови. Спонтанно прийняла рішення, яке принесло багато полегшення та відчуття нормального життя. Але про нього згодом.

[agneaske]

У Криволіссі зроду не бачили такої пенсіонерки. Струнка, навіть хтось сказав би, підтягнута, в чорній сукні нижче колін і в кросівках, вона зовсім не виглядала на свої сімдесят п’ять. Тримала спину рівно, ні краплі не соромилась довгого сивого волосся і носила його розплетеним. Великі карі очі з медовим відтінком злегка прикривали опущені повіки, а зморшкувате обличчя все ще зберігало благородні, але рішучі риси. Сусіди, котрі очікували побачити напівживу стареньку в пошарпаному халаті, засмутились.

[«Холодна атмосфера», продовження - за посиланням]

[agneaske]

14/08/2023

Возила Мей на профілактичне обстеження - все гаразд, тільки холестерин трохі підвіщений, тож лікарь порадив поміняти корм. А я посаржилася, що нема на що, і так даю із найкращим складом (у неї ніркова недостатність, тож потрібен спеціальний, ветеринарний). Але, звійсно, буду щось див��тись, щоб мала ще більше не захворіла.

Було гарне заняття з литовської мови. Наставниця похвалила попереднє домашне завдання: майже без помилок. Навантажила темою, від якої опух мізок. Завтра буду розбиратися.

Купила рамку для спільного фото із чоловіком, яке ми робили в ботсаду Києва на мій, здається, 25-ий день народження. Тепер ми знову разом, хоча б на кавово��у столику.

А ще - смачну булку, щоб відсвяткувати завершення обстежень всіх трьох моїх тварин. Тишуся, що в цілому з ними все гаразд, тільки для котів треба шукати новий корм. Ветеринарні обстеження в Литві недешеві, Мей сьогодні обійшлася майже у 170 євро. Дівчина на ресепшене мене заспокоїла: коли захворів її кіт, вона за один раз заплатила 500 євро.

Я сумлінно відкладаю гроші на університет, а тепер думаю, чи не варто окремо на тварин щось збирати…

[agneaske]

13/08/2023

(Панорама крива через те, що дуже яскраво світило сонця, і я не бачила, як здимаю)

Сьогодні була на службі в костелі св. Франциска Ассізького. Він справів враження красномовним інтер‘єром в стилі бароко.

Але найбільше мене зачепила проповідь. Про те, що нам потрібно відновлювати сили, бувати наодинці із собою, це людська властивість. Про те, як би складно і страшно зараз не було, треба вірити в другий берег («Одного разу ми дістанемось нього і знайдемо там новий дім»). І що вириваючись із важких життєвих обставин на цей берег головне - не дивитися під ноги, не дивитися на хаос і розрушення, бо потонеш.

Це так перетинається із моїми вчорашними роздумами, місцями один в один.

Я як раз вчора усвідомила, що бути втомленою - це те, що заборонено під час війни. Я маю постійно бути бадьорою, активною та напоготові, але ніяк не втомленою і не можу хотіти, щоб про мене подбали.

Після служби провела трохи часу в невеликому садку костела.

[agneaske]

12/08/2023

Прокинулась. Зазвичай це відбувається з такими думками: я знову у цєї жахливої реальності, краще застрягла б уві сні. Але сьогодні навпаки є відчуття, що все тут добре і добре, що прокинулася. Можливо, тому, що останнім часом виплакала всі почуття і теми, які тільки могла, і поки що нема з чого винікати внутрішньої напрузі. А, може, щось нарешті помінялося в полі, тільки ми цього не бачимо.

Вчора до глибокої ночі ревіла, їла смачну піццу, яку мені не можна через глютен та пшеничне борошно, дивилась аналітику, робила завдання з литовської мови.

Зранку ще не встигла розплющити очі, як до мене прийшла Мей (ця, що на фото), всеми силами намагалась стати лапами на самісенько горло. Я попередила, що якщо Мей зібралась мене вбити, то спочатку треба її прилаштувати, щоб не жити знову під машинами в якомусь ЖК…

А взагалі відчуваю, що тварини мене підтримують. Прикро, що в такому стані не можу приділяти їм достатньо уваги.

[agneaske]

10/08/2023

Почала верстати другу роботу в портфоліо веб-розробника. На початку року завершила невеликі курсі, з того часу добіраю базу та готуюся шукати роботу. Найбільше мені подобається сама верстка, але останні місяці активно практикую програмування, бо без нього невисокі шанси гарно влаштуватися.

Ще почала писати нову історію. Два тижні працювала над нею, найголовніше було згадати свій задум, адже я його склала ще восені минулого року. Допомогло написати синопсис та розібрати через критичні запитання. Я завжди вважала синопсис тратою часу; тепер припускаю, що тратою часу було працювати без нього.

[agneaske]

09/08/2023

Сиджу чекаю, коли Мей завершить натоптувати мені шорти, щоб пійти на вулицю.

Дуже важкі дні, багато сліз та дезорієнтація. Відволикаюся під час занять із литовської мови, наче поринаю у простір, в якому не існує цього гівна. Але потім заняття закінчується, я виходжу із затишного кабинету...

Прокинулася зранку і не зрозуміла, навіщо.

[agneaske]

Мене не відпускали думки: цього я не зробила, того не досягла, тим часом моя знайома вже давно робить от це, інша впоралась із цим, навіть мій чоловік приголомшив рекрутерів і ледь встигав їм відмовляти. А які в мене є заслуги?

[«Щоденник зимових свят», продовження - за посиланням]

[agneaske]

04/08/2023

Ходити по лісу босоніж, особливо по тим ділянкам, де земля нагріта сонцем, дуже приємно. Тішуся, що ми з Афіною відновили лісові прогулянки.

А увечері в місті нас чекало чарівне небо: рожево-пурпурове, потім - молочно-блакітне, чісте, ніби полотно.

Останні дні мого життя крутились довколо університету. Мало хто знає, але в 30 років, тобто наступного літа, збираюся поступати вдруге - цього разу на мову, літературу та видавничу справу. Попередня освіта була клінічний психолог, але письменництво, до якого завжди тягнулася, перемогло.

Декілька днів тому отримала підтвердження від спеціальної комісії, що мій шкільний атестат прийнятий, а оцінки переведені на литовський стандарт. Шкілу я закінчувала в Білорусі.

З усіма необхідними документами звернулася в майбутній університет. Там сказали, що приймуть мене без вступних екзаменів, я також зможу претендувати на бюджетне місце. Це наче виграти в лотерею, чого зі мною ніколи не ставалося. Потужна підтримка в найтемніши часи мого життя.

Могла б поступати навіть в цьому році, але маю підтягнути письмову литовську до відновідного рівня, а також відновити знання англійської. Тому буду рухатись за першопочатковим пла��ом і вступати через рік.

[agneaske]

Після цього відео зрозуміла, що маю побувати в Луцьку! Замки, костел, музеї, картини, смачна їжа — моя тема.

https://youtu.be/ujycSAnBFao