#колос

[copywritersblog]

Замечать прелести жизни, научиться её любить за хорошие и плохие моменты.

И помнить, что бы не происходило – всё это приведёт к тому, к чему ты должен прийти.

Я скажу лету «Прощай», но воспоминания останутся.

[searuss8]

Рудуга. Фонтан Золотой колос на ВДНХ Москва 🍎

[avestnikpress]

«Колос» на глиняных ногах

ФК «Актобе» продолжает учебно-тренировочные сборы в Турции, которые завершатся 24 февраля. На минувшей неделе актюбинцы сыграли вничью с крепким украинским клубом «Колос». После обидного поражения от узбекской команды «Турон» – 1:3 казахстанцам важно было реабилитироваться в глазах болельщиков. Украинский клуб, еще недавно участвовавший в Лиге Конференции УЕФА, для этих целей подходил как нельзя лучше. Наставник «Актобе» Андрей Карпович сделал несколько изменений в стартовом составе, отчего игра немного преобразилась. Первый тайм прошел при преимуществе актюбинцев, однако счет открыли украинцы. Правда, с пенальти. Тем не менее номинальные гости радовались недолго. Элдер Сантана с линии штрафной пробил впритирку со штангой. Счет 1:1 до конца матча так и не изменился. По всей видимости, он устроил обеих команд. Мы уже не раз говорили о том, что результаты в товарищеских матчах не могут являться лакмусовой бумажкой при определении силы команды. Здесь много факторов, начиная от определения оптимального состава до введения в заблуждение потенциальных соперников в официальных матчах. Поэтому на результаты матчей ФК «Актобе» на УТС не стоит обращать серьезного внимания. Из числа прибывших новичков отметим хорвата Андрия Филиповича, ставшего одним из лучших нападающих КПЛ прошлого сезона. Кроме того, состав клуба пополнили центральный защитник из России Дмитрий Яшин, его соотечественник Даниил Пенчиков, а также бразилец Элдер Сантана, забивший «Колосу». Еще несколько игроков находятся на просмотре. Асхат КАЛЖАНОВ Фото пресс-службы ФК «Актобе» Read the full article

[weisswodka]

Fyodor x Aku Hogwarts AU 📜

I know it's a rare ship.

It's an older drawing, that's why I used a reference

[lina-vas-dom]

Фотограф Eugenio Recuenco

Забыла все: глаза, походку, голос, Улыбку перед сном; Но все еще полна любовью, точно колос Зерном. Но все еще клонюсь. Идущий мимо, Пройди, уйди, не возвращайся вновь: Еще сильна во мне, еще неодолима Любовь...

/Вера Имбер

I forgot everything: my eyes, my gait, my voice, The smile before I go to sleep; But still full of love, like an ear of grain. With grain. And yet I still bow. Walking by, Go away, go away, don't come back again: Love is still strong in me, still irresistible. Love... / Vera Imber

[you-should-not-read-this]

«Рок-Н-Рол» Сергій (Колос) Мартинюк

[goshminherz]

Федерико Гарсиа Лорка

Я боюсь потерять это светлое чудо,

что в глазах твоих влажных застыло в молчанье,

я боюсь этой ночи, в которой не буду

прикасаться лицом к твоей розе дыханья.

Я боюсь, что ветвей моих мертвая груда

устилать этот берег таинственный станет;

я носить не хочу за собою повсюду

те плоды, где укроются черви страданья.

Если клад мой заветный взяла ты с собою,

если ты моя боль, что пощады не просит,

если даже совсем ничего я не стою, —

пусть последний мой колос утрата не скосит

и пусть будет поток твой усыпан листвою,

что роняет моя уходящая осень.

[tantrayam]

— Как называется эта звезда, мой возлюбленный? — спросила она.

— Это звезда Сопдит, — ответил царь. — Это священная звезда. Ассирийские маги говорят нам, что души всех людей живут на ней после смерти тела.

— Ты веришь этому, царь?

Соломон не ответил. Правая рука его была под головою Суламифи, а левою он обнимал ее, и она чувствовала его ароматное дыхание на себе, на волосах, на виске.

— Может быть, мы увидимся там с тобою, царь, после того как умрем? — спросила тревожно Суламифь.

Царь опять промолчал.

— Ответь мне что-нибудь, возлюбленный, — робко попросила Суламифь.

Тогда царь сказал:

— Жизнь человеческая коротка, но время бесконечно, и вещество бессмертно. Человек умирает и утучняет гниением своего тела землю, земля вскармливает колос, колос приносит зерно, человек поглощает хлеб и питает им свое тело. Проходят тьмы и тьмы тем веков, все в мире повторяется, — повторяются люди, звери, камни, растения. Во многообразном круговороте времени, и вещества повторяемся и мы с тобою, моя возлюбленная. Это так же верно, как и то, что если мы с тобою наполним большой мешок доверху морским гравием и бросим в него всего лишь один драгоценный сапфир, то, вытаскивая много раз из мешка, ты все-таки рано или поздно извлечешь и драгоценность. Мы с тобою встретимся, Суламифь, и мы не узнаем друг друга, но с тоской и с восторгом будут стремиться наши сердца навстречу, потому что мы уже встречались с тобою, моя кроткая, моя прекрасная Суламифь, но мы не помним этого.

— Нет, царь, нет! Я помню. Когда ты стоял под окном моего дома и звал меня: «Прекрасная моя, выйди, волосы мои полны ночной росою!» — я узнала тебя, я вспомнила тебя, и радость и страх овладели моим сердцем. Скажи мне, мой царь, скажи, Соломон: вот, если ��автра я умру, будешь ли ты вспоминать свою смуглую девушку из виноградника, свою Суламифь?

И, прижимая ее к своей груди, царь прошептал, взволнованный:

— Не говори так никогда... Не говори так, о Суламифь! Ты избранная богом, ты настоящая, ты царица души моей... Смерть не коснется тебя...

— Мне страшно, прекрасный мой! — прошептала Суламифь. — Темный ужас проник в мою душу... Я не хочу смерти... Я еще не успела насладиться твоими объятиями... Обойми меня... Прижми меня к себе крепче... Положи меня, как печать, на сердце твоем, как печать, на мышце твоей!..

— Не бойся смерти, Суламифь! Так же сильна, как и смерть, любовь... Отгони грустные мысли...

— Прошу тебя, когда наступит утро, пойдем вместе туда... на виноградник... Туда, где зелень, и кипарисы, и кедры, где около каменной стенки ты взял руками мою душу... Прошу тебя об этом, возлюбленный...

[aenvittorielle]

one stupid interesting thing i accidentally note.

about one year ago a cute/humorous song was very popular in tiktok (a song: колос - бiблiотека). the main idea of this song is ‘the best place for a good sex is a library’, in which the singer talks about the authors of various books along the way. so…

everything seems to be good, concise and perfect. BUT the voice of the singer reminds me very much of the russian dubbing of Avallac’h (if u already heard it, u can remembering, if you’re not - u can search and listen). after that observations all i see is Avallac’h, who talks about the best place for sex - library xD like… hey, Ciri, don’t u know what’s the best place for a good sex?

this is a silly comparison, and the listener may disagree with me, but it's very funny at least. :D

[thesolyanka]

Пацифізм - мертве серце сучасного лівацтва

Перш за все пропонуємо ознайомитись з цим ессе.

Але навіть, якщо ви його не читали, зробимо невеличкий вступ. Ми теоретизуємо, що період світової історії від 2 вересня 1945 року до 23 лютого 2022 - це другий інтербелум, тобто другий період часу між двома світовоми війнами. Постійно повертаємось до думки, що сучасний світ це світ сформований за результатами Другої світової війни - так званий світ post-1945. До 24 лютого 2022 року цей світ існував та розвивався на закладеному фундаменті, серцевиною якого було, вже ставше гірким, never again - світова війна не має повторитись знову, а людство має докласти всіх можливих зусіль, аби запобігти новим війнам та геноцидам.

Ми не знаємо, чи призведе повномасштабне вторгення росії в Україну до справжньої Третьої світової війни, але знаємо точно, що ця війна не просто поставила тріщини на світі post-1945, а остаточно показала, що поточний світовий лад приречений завершитись, та звільнити місце для нового ладу. Так само, як колись закінчився перший інтербелум 1918-1939 років та забрав із собою на звалище історії певні лади й патерни, так само буде і з другим інтербелумом 1945-2022 років.

В той же самий час сучасне лівацтво, яке продовжує відігравати деструктивну роль не тільки в Україні, яка перебуває у стані повномсаштабної війни, та закриває собою Західну цивілізацію від східної орди, є органічною частиною другого інтербелуму. Саме тут, у 1945-2022 сучасне лівацтво сформувалось, перетравивши старі ліваціькі патерни, та увійшло до життя майже кожного преставника Західної цивілізації під соусом глобалізації та мультикультурализму. Кінець другого інтербелуму може призвести до кінця й сучасного (нам) лівацтва.

Є дві важливі тези:

Лівацтво й московство є спорідненими на рівні "курка/яйце та яйце/курка", а значить остаточна поразка московства в цій війні, може призвести до "смертельних поранень" лівацтву.

Сучасне лівацтво та всі його рухи (як й будь-яке інше лівацтво) будуються на фундаменті, яким є умовні "прогресивні ідеї". Але річ у тім, що ці "прогресивні ідеї" вже настількі застарілі та ретроградні, що сучасне лівацтво в кращом разіу Колос на глиняних ногах.

Щодо першої тези, пропонуємо вам до читання наступне ессе:

А ось другу тезу, ми разберемо тут.

Почнемо з того, що будь-які ідеї, які прийнято вважати "лівацькими", такими спочатку не були. Що погано в тому, щоб всі люди почувались в безпеці, не було війн, голоду, всі були задоволені й щасливі? "Лівацькими" ці ідеї стають тоді, коли ліваки починають їх реалізовувати.

Еталонний приклад:

«Справєдлівость і іскорінєніє бєдності - вот что нам нужно!» - каже селянам таваріщ Міттельштейн. Дійсно, нічого поганого на перший погляд, гарний слоган.

«Так вот, для установлєнія справєдлівості і іскорінєнія бєдності, ви должни ізбавіться от пана Гаврілєнка, єго жену і дєтєй ізнасілавать, а в особнякє Гаврілєнка ми організуєм народний комісаріат!» - каже таваріщ Міттельштейн. Селяни все роблять за рецептом, але чомусь, згодом, ейфорія проходить, а життя кращим не стає. Навпаки, все стає тільки гірше.

«Ну сматрітє, всьо правільно» - пояснює селянам Міттельштейн.

«Я ізбраний народом комісар, і я позабочусь о справєдлівості, вєдь ви мнє довєрєте?» - каже комісар Міттельштейн, переїзджючи до нового народного комісаріату. Він змінює прізвище не Комісаров.

«А бєдності вєдь тоже нєт, вєдь багатих ми всєх убілі!» - дійсно, якщо багатих якби більше немає, то немає й бідності.

Зазвичай лівацтво працює саме так.

Повернемось до 1945 року та Західної цивілізації, де незабаром почне народження той самий фундамент сучасного лівацтва.

Як природню відповідь на жахи війни, другий інтербелум народив невід'ємну від Західної цивілізації «кульутуру споживання». Люди, що ще вчора переживали війну, сьогодні є адептами "культури споживання". Вони зосереджені на простій людській меті - зробити так, аби їх дітям жилось краще, ніж їм самим. Врешті, діти тих, хто переживаливійну, стають можливо першою генерацією з повністю вдоволенними базовими рівнями піраміди Маслоу. Тепер вони хочуть більше, ніж просто затишку оселю та смачну їжу, яка в них була і є завжди. Вони прагнуть бути конструктивними, вони прагнуть творити, та найважливіше - вони дійсно готові "копати" вглиб людського іства, досліджувати його та змінюватись самим, аби never again стало реальністю, а інтербелум ніколи не став інтербелумом. Начебто нічого поганого.

Ці діти переходять до контркультурного стану не тільки по відношенню до "культури споживацтва", але й до всього світу post-1945, адже вони ще не знають, що живуть в другому інтербелумі - так вже працює час, що ми окреслюємо його лише тоді, коли він спливає. Тому світ post-1945 сприймається природним продовженням попереднього світу, а never again - цинічним вимислом. Цей світ сформований жорстокою масштабною війною, тому повоєний пацифізм є адекватною реакцією, і він стає стріжнем більшості молодіжних рухів 1960-х років у Західному світі. Пізнання світу через пізнання себе, "міру мір", творення але не руйнація, кохання перемагає - це все можемо умовно вкласти не в дуже правильне в цьому контексті слово, але слово, яке ідеально відображає сутність лівацького фундаменту. "Пацифізм". Але "пацифізм" не є адекватним тоді, коли "пацифісти" займають "третю сторону". Так, пацифісти бачать себе понад весь "старий гнилий світ". Вони бачуть себе кращими, адже вони намаються перейти до нової якості свідомості, до нової якості сприймання оточуючого світу. Пацифісти буквально стають "третім боком", вони понад будь-якої сторони будь-якого конфлікту. Ці діти, які росли з уже вдоволеними базовими потребами, в збудованій батьками "бульбашці", вважають, що вирішення глобальних проблем є "простим". Так, все просто, адже і в дитинстві сандвічі просто з'являлись на столі, а батьки просто купували собі нову автівку. Крім того, "пацифіст" вже на самому старті ставить себе вище за сторони конфлікту. Він задає перше "просте" питання: "Зачєм ссоріться?"

Й так само пацифісти 1960-х вирішують всі інші глобальні питання:

"Нє надо драться, і дракі нє будєт, всьо просто!"

"Просто пєрєстаньтє стрєлять, і война закончітся!"

"Просто возьмітє і накормітє голодних, і голода нє будєт!"

"Просто напєчатайтє больше дєнєг, і ми побєдім бєдность!"

Вчорашні ситі діти, а сьогодні прогресивні пацифісти, не розуміють, "чому неможна ось так просто взяти й зробити"! Контркультурщіки формують купу гіппарських рухів, та протестують проти сучасного їм світу в оргіях навколо варти, з маркою під язиком та гаслом "No war". Начебто зрозуміла і правильна ідея про мир та справедливість поступово скочується у типову лівацьку безодню, коли пацифісти починають шукати відповідь на питання "кто віноват". Адже за їх філософією все "не робиться просто" не тому, що не все можна зробити так легко, як це бачиться вгодованим дітям, а тому, що є "погані дядькі, які не хочуть просто взяти та зробити це".

Тут ми знаходимось в тому самому місті, де з кущів вилазять ліваки - нові таваріщі Міттельштейни. Вони дивляться та думають, як їм "отработать" цю ситуацію з хлопцями й дівчатам під гаслом "Make love, not war". Тобто, вилазять з кущів не просто "ліваки", а справжні ліваки - ті, хто сможуть вдало монетизувати цю ситуацію для себе. Адже ми пам'ятаємо, що "лівацтво" це перш за все про перерозподіл ресурсів та статусів, тобто грошей та влади. Що там сьогодні буде за "рух", "ідеологія", "гасла" й т.д., то вже другорядне.

У світі на початку post-1945 все ще вирують війни, які в совку називали "локальними", а вирогідність Третьої світової надзвичайно висока. Старі ліваки поки ще не дуже розуміють, як їм монетизувати світові деколонізаційні процеси, як раптом на світовій сцені з'являється масштабний пацифістський рух, якій крім усього іншого вже дозрів до того, щоб шукати "винуватих" - танці біля костра, ЛСД, демонстрації та оргії чомусь не призвели "мира та справедливості". А значить, треба шукати "вінуватих". Нові "таваріщі Міттельштейни" вказують на нових "панів Гавриленків".

Пацифізм 1960-х і є корінням сучасних лівацьких рухів - просто різним групам "пацифістів" вказали, хто "винен" в тому, що "міру мір" не наступає через мітинги та концерти. Сьогодні, цей "пацифізм" й досі сприймається як такий собі чистий еталон "білопальтізму". І начебто, все ж досі правильно: люди протестують проти всього поганого за все хороше, сповідують ненасильницький спротив, самопізнання, філософію свободнго кохання і так далі. Але чомусь, щось тут не працює. Тобто є слова, є якась дія, але ефекту, як такого, чомусь немає.

Річ у тім, що є одна маленька, але надзвичайно важлива деталь - зараз вже давно не 1960-ті, а Рінго Старр грає не з бітлами, а в пєрмі. Пацифізм 1960-х є наративом свого часу, який вже давно минув, та місця, яке так чи інакше далеко від України. Ми можемо пригадувати ту епоху, але думати, що її суспільні уявлення та масс-культуру можна імплементувати у сьогоденні, та згенерувати з цього щось позитивне - велика й небезпечна помилка. Але й гарна новина - це "коріння" сучасного лівацтва є фактично мертвим. І довели це саме українці. В якості доказу, пригадайте Революцію Гідності. Тоді стало зрозумілим, що цей "білопальтізм", який ми тягнули з 1960-х, думаючи що ці концепції пацифізму є ознакою високої культури та елітарності - є порожнечою. Ця порожнеча описується дуже легко - пацифізм будувався на принципі "якщо тебе хтось вдарить у праву щоку, підстав йому другу". Коли людину лупцювала беркутня, було все одно, що там подставити - вони всеодно будуть лупцювати, допоки не вб'ють. І ось в цей самий момент, розсипається "серце" сучасного лівацтва. Бо весь цей пацифізм з ненасильницьким спротивом та "простими рішеннями" насправді не працює. І ми побачили, як він не працює, під час вбивства Небесної Сотні у Києві 2014-го року. Виходить, що цей еталон, до котрого постійно тягнуться сучасні лівацькі рухи, ліберальні "інтелектуали" та всякі "білі пальта", насправді, має відправитись у музей - він не працює в сучасному світі, бо сучасний світ вже інший, це не 1960-ті. І саме події в Україні, саме українці, показали наскільки цей штучний пацифізм 1960-х є порожньою бульбашкою, яке сьогодні є лише маскою для негідників та шахраїв.

Сучасне лівацтво нині стоїть на порожнечі - залишились лише якійсь слова, якійсь згадки та формулювання, але сенси мертві. Так само, як після 24 лютого 2022 року стало зрозуміло, що світу post-1945 приходить кінець, так само і з сучасним лівацтвом, яке є його органічною частиною. Тому коли ми бачимо ось ці "stop war" та "нєт вайнє" - це мертві гасла. "Білі пальта", прикрашені пацифіком та "Make love, not war", може все ще білі, але вже зношені та протерті до дірок. Так само, мертвими є всі ці "простиє рєшенія" та "мірумірскіє" концепції.

Ми живемо вже в зовсім іншому світі.

[copywritersblog]

[palaye]

Око ящура, жовте — топаз ,

Історія починається з декількох фраз ,

Ночі в пустелі дуже холодні

А в день жаркі, нажаль природні

Спека ця, голову кружляє

Млієш, не чуєш, що лікар мовляє

Потім гори Кавказкі, ліси

І шукаєш не можеш знайти

Біжиш, а воно від тебе тікає

Заблукавши в лісі помирає

Відтак, ти вільні, годі тремтіти

Не страшно чогось не зрозуміти

Досить правди, істин, аксіом!

Ти — сам. Не буде більше утом

Зустріне тебе колос золотий,

Замасти ноги, й будь брудний

Ступай босоніж по вологій землі

Під дощем гуляй на ранній весні

Лайдак — це синоніми до тебе,

Але не бійся, воно тотожне й до мене

Давай без думок побачимо море

— Чому без думок?

Ми ж, соціальні потвори

Ті, хто не знайшли себе до двадцяти п'яти

І не знають як поводитись із грішми

Хто не справді бітьківських надій

Та під три чорти їх! Ти свої зумій

Лише, їх взагалі шукати не треба

Прийдуть самі коли буде бажання, потреба

Тоді з'явиться степ, лан, стежина

І ти зрозумієш, що ти людина

[slavyanskie-oberegi-su]

Боги сеяли в поле пшеницу, Рассыпали цветы по лугам, И славянские светлые лица Улыбались родимым Богам. Так и жили, пока не качнулось Коло Света к иной стороне, И Земля в грозный час содрогнулась От врагов, что прибыли извне. Разум солнечный тьмой без просвета Полонила проклятая рать: Позабыв родовые заветы, Стали поле родное топтать. Сами рвали – своими руками, Ослеплённые вражьим враньём. Порастали поля сорняками, Тропы Рода – забвенья быльём… Сжали колос, но семя упало В измождённое тело Земли. Много тёмных веков пробежало, Но взошли семена, проросли! В наших душах, размаянных грустью, В грозный час, от истоков вдали, Возродились былинною Русью, Ведой Предков в сердцах расцвели. Только срок утекает рекою, Не успеем, и вот уже край - Перемелимся, станем мукою… Добр ли будет из нас каравай?

[sichiisrazki]

Волк и мужик Сказка в стихах

Мужичок с зарёй не спал, Поле он под рожь пахал, Тут и время на обед, Мужичок не знал сует. Он тряпицу расстелил, На неё еду сложил, Рядом с нею молча сел, Пред едой не столбенел, Дремоту мужик стряхнул, Руку к хлебу протянул, Волк пред ним уж тут как тут, Волк в дугу пред ним согнут:

Любопытством я проник, Что ты кушаешь, мужик?! Мужичку неведом страх, Он с хитринкою в глазах:

Ем, волчок, я хлеб ржаной, Испечён он лично мной! Рядом с ним волчок присел, В любопытстве он горел:

Вкусный, видно, этот хлеб, Угости, не будь свиреп! Угостился волк, сидит, Мужичку он говорит:

Да, вкусняшка, не забыть, Как мне хлеб такой добыть?! Ел его я б каждый день, Не ходил бы за плетень! Отвечал ему мужик, Он не прячет светлый лик:

Коль проявлен интерес, Будет, волк, тебе ликбез. Землю наперво вспаши, В этом деле не греши. Взборони её потом, Удобри в любви зерном. Перебил его вдруг волк, Он слова к вопросу свёл:

И тогда не знать мне бед, Кушать хлеб всегда в обед?! Улыбнулся мужичок:

Слово бить, погодь, волчок! Той земле идти на круг, Зимовать ещё ей, друг, Только позднею весной, Рожь взойдёт сама собой, Зацветёт и колос даст, Колос крепкий, напоказ! Волк опять не утерпел, Он собою не владел:

И тогда не знать мне бед, Кушать хлеб всегда в обед?! Мужичок в ту злость не впал, Он с улыбкой продолжал:

Хлеб ещё, друг, не едать, Рожь нам надобно убрать, Снопы в поле разложить, Обогреть их, обсушить, И на мельню, в добрый путь, Обмолоть их и обдуть. Волк на месте подскочил, Он в томлении спросил:

И тогда не знать мне бед, Кушать хлеб всегда в обед?! Мужичок был без каприз, В речи он своей не вис:

Ты, волчок, ещё погодь, Словом ты, дружок, не шкодь! Дальше снова ждёт нас труд, Нас мешки с тобою ждут. В них муку мы уместим, И до дому поспешим, Из муки опять же прок, Тесто мы замесим в срок, Отстоит оно и печь, Тут, волчок, дела все с плеч, Ешь ты хлеб и не горюй, В ус себе совсем не дуй! Волк в загривке почесал, Мужику он так сказал:

Я труду, мужик, не рад, Не пойдёт такой расклад, Долгий к хлебушку тот путь, Лапы можно протянуть! Мужичок ответил вмиг, Головою он не ник:

Коль путь к хлебушку не мил, Что ты тут, пред мной, застыл?! На полянке конь стоит, У коня отменный вид. Близок путь к еде, волчок, Не считать тебе дорог! Волк бегом на луг рванул, Пред конём спины не гнул:

Съем тебя сейчас я, конь, Я в делах таких огонь! В жизни конь был дик и смел, Конь пред волком не робел:

Окажи ты, волк, мне честь, На копыте надпись есть. Как зовут меня, узнай, После смерти вспоминай! Волк в отказ идти не стал, Пред хвостом коня он встал. Дело сделал конь без слов, Не жалел своих подков, С лёту принял волк удар, Потерял он речи дар, В лес рванул бегом волчок, Взглядом волк травинки жёг. Вслед ему мужик глядел, Слов простых он не жалел:

Коль желанья нет на труд, Рано - поздно, волк, побьют! Ну, а мне баклуш не бить, В том труде мне дальше жить.

Конец

Автор: Виктор Шамонин-Версенев Рисунки: Виктор Шамонин-Версенев, нарисоваы автором в нейросети

Аудиосказку ВОЛК И МУЖИК можно послушать и скачать , читает Анатолий Шмыдко:

Видеосказку ВОЛК И МУЖИК смотреть, слушать, читает Анатолий Шмыдко: https://youtu.be/ySCyVhRYyRA

[asbestgid]

Асбестовские пожарные показали свою спортивную подготовку

В Талице на стадионе "Колос" состоялись соревнования по физической подготовке и пожарно-прикладному спорту среди сотрудников и работников подразделений 59 пожарно-спасательного отряда. Состязания собрали команды пожарных частей из Богдановича, Сухого Лога, Белоярского, Заречного, Асбеста и Талицы. Соревнования проходили в насыщенной атмосфере соперничества и спортивного духа. Участники проявили свои силы и навыки в разнообразных дисциплинах, среди которых мини-футбол, пляжный волейбол, гир... Читать дальше »

[hebiko-hime]

*вынимает спелый колос пшеницы из зубов* ндааа, сразу видно, в ком не течёт горячая казачья кровь (<произошла от беларусов и украинских евреев и имеет прабабку-петербурженку из Костромы по другой линии родства, предки переселились на Дон в 60ых за бесплатную хату)