#здоров’я

[cosanostrainua-online]

Всього 10 хв: тренерка показала просту вправу, щоб спалити жир на животі / ВІДЕО

Це зручне для початківців тренування вимагає лише 10 хвилин щоранку – тренерка показала просту вправу Втрата жиру в ділянці живота може бути справжньою проблемою, особливо після певного віку. Але нова програма тренувань обіцяє ефективні результати з мінімальними витратами часу. Про це пише Express. Зазначається, що це зручне для початківців тренування вимагає лише 10 хвилин щоранку та…

[prolisokblog]

Літо - найкраща пора для зміцнення здоров’я та проведення веселих розваг для дітей

Літо - найкраща пора для зміцнення здоров’я та проведення веселих розваг для дітей. Перебування на свіжому повітрі, досліди, ігри, вправи на розвиток дрібної моторики, читання казок, образотворче мистецтво, пізнавальні ігри, уроки здоров’я, фізичні вправи, звукова терапія – такими видами діяльності насичені дні наших підопічних. Педагоги У період із 10.07.2023 по 14.07 2023 в Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Святошинського району міста Києва проходив Т... Читати далі »

[litredikulemet]

Зимові пригоди й розваги харківських письменників. Цікавинки та курйози

Епізод № 1. Ковзанка в подвір’ї будинку «Слово». Хвильовий-фігурист

«Зимою у дворі будинку [“Слово”] робили ховзанку. Заливали половину двору водою, вода замерзала й чудова ховзанка була готова. Звичайно, діти з неї не сходили. Але й не бракувало старшого покоління на ховзанці. Хвильовий ніколи не їздив удень (за браком часу). Пізньою ніччю він виходив трохи поїздити. Любив так звані гігантські кроки, тобто робив спершу лівою ногою півколо, потім те саме правою. І так з годинку. Після того ще довго стояв і курив. Коло ніг невідступні два пси. Це було десь біля другої години ночі. Погулявши на ховзанці, Хвильовий ішов до себе і писав» (зі спогадів Володимира Куліша — сина драматурга Миколи Куліша)

«...в д��орі, де взимку заливали ковзанку і Хвильовий шаленів на ковзанах»;

«Хвильовий був легкий, спритний, з незвичайною віртуозністю ганяв на ковзанах взимку на нашому дворовому катку. Кататися на цей каток виходило багато людей, але хто ще, крім Хвильового, добре катався, не пам’ятаю» (зі спогадів Івана Сенченка)

«Був надзвичайно вправним на ковзанах. Ми з ним і з Сашком Копиленком не раз разом ходили на каток. Власне, то був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на ковзанах чорті-що» (зі спогадів Юрія Смолича)

«Катання на коньках у садку біля опери, потім у “Слові”. Фігурист» (зі спогадів Аркадія Любченка)

«Незабаром Новий рік. Я довго думав, якій темі присвятити свій новорічний “урок літератури”. Може, розказати про зимові розваги наших письменників? Наприклад, про те, що Микола Хвильовий страшенно любив кататися на ковзанах. І не просто кататися — він був справжнім фігуристом. Юрій Смолич згадував, як одного разу ходив із ним та зі Сашком Копиленком на ковзанку. Хвильовий, казав він, “був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на ковзанах чорті-що” (із книжки «Що таке українська література» Леоніда Ушкалова)

Епізод № 2. Як Аркадій Генкін на Благбазі серед ялинок заблукав

 «А може, розповісти про якісь новорічні письменницькі пригоди? Приміром, про те, як Аркадій Генкін, чи по-простому Арген, той, що — на відміну від “чистих пролетарів”, “селян-плужан”, “нових дегенератів”, “стрикулістів-авангардистів” та інших — був, за його ж таки словами, “одиноким лицарем пера”… Ні-ні, не так. Звісно, Аргена знали в Харкові як дуже колоритного літератора, та ще більше — як чоловіка, котрий ніколи не просихав, тобто пив щодня, пив усе, “крім води й керосину”. У нього була щодо цього своя оригінальна філософія-міфологія. Арген називав себе другом “Марса, Вакха й Венери”. Та з-поміж цієї трійці пальму першості міцно утримував Вакх. “Марс тепер на пенсії, — казав Арген. — Відгриміли сурми бойовії. А з Венерою треба обережніше. Яка кралечка дорогенька, то така дорогенька, що ніяких авансів не вистачить... А яка дешевша, то дуже небезпечна...” “Ні, панове-товариші, — підсумовував він, — Вакх і дешевший, і для здоров’я корисніший”.

Так-от, одного разу, а точніше, під новий 1934 рік, коли після тривалої заборони різдвяних ялинок більшовики нарешті-таки їх дозволили, на центральний ринок Харкова, знаменитий Благбаз, навезли для продажу купу-купезну ялинок. Аргена, який жив неподалік у комунальній квартирі й був, як завжди, напідпитку, чогось занесла нечиста сила між ті ялинки, й він ніяк не міг звідти вибратися. В один прекрасний момент йому здалося, що він потрапив у ліс і заблукав. Отут уже наш “одинокий лицар пера” по-справжньому запанікував. “Агов! Рятуйте!” — почав горлати ��ін щосили. Усе скінчилося тим, що міліція оштрафувала Аргена за хуліганство...» (із книжки «Що таке українська література» Леоніда Ушкалова)

«П’яний був завжди.

Десь у тридцятих роках Постишев дозволив влаштовувати заборонені до того різдвяні ялинки, і от на Благбазі в Харкові перед Новим роком навезли цілий ліс (бір) ялинок і влаштували продаж. Арген ішов через Благбаз, потрапив на привіз, захаращений деревцями на продаж, пішов через майдан та й заблукав між виставлених ялин. Вирішивши, що трапив до бору й заблукав, перелякався й почав гукати на ґвалт — пробі, рятуйте! Там його й зна��шла міліція та оштрафувала за хуліганство» (зі спогадів Юрія Смолича)

Епізод № 3. Критика зимового вірша Сергія Борзенка про любов

«Пам’ятаєте, як десь у той самий час, коли Арген заблукав ненароком серед різдвяних ялинок на Благбазі, юний поет Сергій Борзенко читав у колі харківських літераторів свої вірші про любов? І там були такі рядки: “Зимней ночью волнуется липа, / Как твоя обнаженная грудь”. Після цього слово взяв хтось із критиків і почав “аналіз”: “Узимку липи без листя, — глибокодумно сказав він. — Тому нічна зимова липа — це чорне кострубате плетиво з гілок і сучків. А у віршах, як я розумію, ідеться не про кістяк, не про мертву жінку... Хіба ж можна порівнювати голі груди живої коханої з чорним холодним кістяком?”.

Борзенко спершу побілів, потому почервонів, як маків цвіт, а далі з криком: “Ах ти ж сволото!” — кинувся на горопашного ”аналітика”. Друзі ледве зуміли втримати Серьожу й почали заспокоювати його, мовляв, “він же критик, не затискай критику”. Та Борзенко розходився не на жарт. “Що значить «не затискай критику»? — кричав він. — Який він критик? Ні чорта не тямить ні в жінках, ні в поезії, а преться!.. Давити таких треба!”. Не сумніваюся, що розгніваний Серьожа легко “задавив” би того критика, бо чоловік він був сильний, пристрасний і хоробрий: саме він у ніч проти 1 листопада 1943 року, висадившись під кулями на березі Керченського півострова, поведе у стрімку атаку батальйон морських десантників. Так розпочнеться звільнення Криму від німців, а Серьожа Борзенко стане Героєм Радянського Союзу...» (із книжки «Що таке українська література» Леоніда Ушкалова)

Джерела:

1. Віктор Куліш. Слово про будинок «Слово».

2. Аркадій Любченко. Спогади про Хвильового (із записної книжки).

3. Іван Сенченко. Нотатки про літературне життя 20–40-х років.

4. Юрій Смолич. Мозаїка. З тих років (курйози).

5. Леонід Ушкалов. Що таке українська література.

6. Лев Копелев. И сотворил себе кумира...

[not4yourmind]

«Ослаблення реакції на ризики та байдужість до власного здоров’я чи безпеки -  це ознака депресії». Сказав мені сьогодні chatGPT за черговою порцією мого виливання думок. Цікаво вийде. Можливо колись ця машина зрозуміє себе і матиме стільки відвертої інформації про мене. Я напевно я сам так не знаю себе, як ця нейронка.

Зрештою. В чомусь він правий. Я надто недбало ставлюсь до своєї безпеки. І переважно це через відсутністю страху перед наслідками. Все воно впирається в просте, дуже банальне та дратуюче питання: «І що?» І що, якщо мене зіб’є машина? І що, якщо я не поїм та зіпсую собі шлунок? І що, якщо я знову застуджусь, бо без шапки? І що, якщо мене хтось поб’є під час прогулянки вночі?

Абсолютно нічого не зміниться. До того не буде нікому діла, окрім мене і членів моєї родини, які вимушені розділяти негативну емоцію від нещастя зі мною. І більше ніхто. В мене є чимало «знайомих», в мене є трохи «друзів», в мене навіть є «інтернет-спілкування», на яке йде по дуже багато годин в день. Але якщо я завтра помру в цій порожній квартирі. Мене зможуть знайти лише батьки, які приїдуть на скарги сусідів про сморід. І це жахливо.

Колись одна близька мені людина сказала, що «тобі треба бути потрібним». Вона сказала це так, ніби хотіла образити та зробити боляче. Саме так я це й сприйняв. Але чорт. Це правда, виходить. Абсолютно нічого не зміниться, якщо завтра я зникну. Абсолютно. І так було майже завжди. І що ж…  Схоже я можу відчувати позитивні емоції від життя лише тоді, коли розумію потрібність комусь, а не лише собі. В мене колись була така людина. Я щиро старався зробити її світ кращим поруч настільки, наскільки вона робила кращим мій. Але. Але це все розбилось об якісь ілюзії. Причому переважно мої ж ілюзії.

Але що лишається? Лишається тішитись тому, що маєш. А маю я достатньо, наче. Взагалі. Чи можна розглядати потребу бути потрібним як егоїзм? А оце бажання бути хоч комусь важливим це вже нарцисизм? Виходить, якщо мій «сенс», який я шукаю десь з червня полягає у відносинах та підтримці, а не в забезпеченні власного повноцінного життя, то це все ознаки жахливої людини? Купа думок і суджень, які переплелись в голові настільки, що я не знаю, де початок одної і продовження іншої.

[atheadax]

Quick update for those who care: my health is in steady decline. It’s a good idea for me to take a step away from art as I can’t even make it anymore. The tremors in my hand are too much. I’ll see if I can make something you will enjoy soon… but in the meantime, expect radio silence.

Быстрое обновление для тех, кто заботится: мое здоровье постоянно ухудшается. Для меня это хорошая идея сделать шаг от искусства, так как я даже больше не могу этого сделать. Треморе в моей руке слишком сильна. Я посмотрю, смогу ли я сделать что-нибудь, что вам скоро понравится... но тем временем ожидайте радиомолчания.

Коротке оновлення для тих, кому не байдуже: моє здоров’я постійно погіршується. Для мене це гарна ідея зробити крок подалі від мистецтва, оскільки я навіть не можу це зробити. Моя рука тремтить занадто сильно. Я побачу, чи зможу зробити щось, що вам сподобається незабаром... а тим часом чекайте радіомовчання.

[starlitfragments]

Привіт!

Це мій перший пост, і якщо чесно це трохи незручно. Тут я буду ділитись своїми думками, переживаннями та просто тим, що не завжди легко сказати вголос. Життя буває важким, але я вірю, що говорити про це важливо. Цей блог — для тих, хто теж іноді відчуває, що все не так просто.

Ментальне здоров’я — це те, про що варто говорити, навіть якщо це не завжди легко.

Знайдемо тут трохи спокою серед хаосу. Приємно познайомитися я — Химера.

[victoriada]

30 уроків за 30 років

1. Сльози  — не показник слабкості.

2. Батьки не завжди праві.

3. Старший вік не означає наявність мудрості та не є автоматичним критерієм для поваги.

4. Праця на роботі не завжди вчить фінансовій грамотності.

5. Нормально не відчувати нічого до родичів, якщо немає емоційного зв’язку чи близькості.

6. Егоїзм буває потрібним.

7. Психологічне здоров’я не менш важливе за фізичне.

8. Злість і гнів можуть бути здоровою та потрібною реакцією.

9. Краще самотність, ніж люди, які викликають відчуття дискомфорту.

10. Людина сама собі вибирає авторитетів.

11. Авторитету не підкоряються, а поважають його думку.

12. Маніпулювати людьми можна несвідомо.

13. Йти на компроміс означає поступитися.

14. У будь-яких стосунках мають бути домовленості.

15. На все є свій вік.

16. Подарунки не повинні бути заслуженими.

17. Фундамент будь-яких стосунків — повага.

18. Не всі проблеми вирішуються самостійно; просити про допомогу — нормально.

19. Любов/кохання — це не тільки про почуття, але й про прийняття рішення бути разом.

20. Неопрацьовані в дитинстві “моменти” рано чи пізно випливуть у дорослому віці.

21. Треба на людину витрачати стільки енергії, скільки вона ж віддає.

22. Зміни в людині не подобаються тим, кому вона перестала бути зручною.

23. Усі люди навколо — експерти в якійсь галузі, особливо тоді, коли їх не питають.

24. Хороші та погані спогади зникають однаково.

25. Самовираження має в першу чергу приносити задоволення самій людині.

26. Одне вибачення — ввічливість; два та більше — знецінення себе.

27. Спочатку власні потреби та почуття, потім інших.

28. Тримати емоції в собі шкідливо для здоров’я.

29. Це не синдром самозванця чи низька самооцінка; це потяг довести оточуючим свою значимість.

30. Моє існування вже є причиною себе цінувати.

[greenpostua]

🇪🇬🛕🦮Собака, який заліз на вершину піраміди Хеопса, тепер організовує екскурсії для своїх родичів.

📹: відео з соцмереж

GreenPost 🌍

[vitok-blog2]

Привітання з днем народження жінці: як обрати найкращі слова для особливої дати

Вітання з днем народження завжди повинні бути особливими, адже вони несуть в собі тепло, щирість та побажання найкращого. Коли мова йде про привітання для жінки, важливо обрати слова, що підкреслюють її красу, силу та чарівність. Нові привітання з днем народження жінці можуть бути як класичними, так і сучасними, залежно від характеру і смаків іменинниці. Особливе значення сьогодні мають також патріотичні привітання з днем народження, адже вони підкреслюють зв'язок з рідною землею та додають сили у непрості часи.

Як вибрати найкращі привітання

Щирі привітання з днем народження жінці повинні бути теплими та зворушливими, адже кожен з нас прагне в цей день відчути себе особливим. Вибираючи слова, варто враховувати інтереси, стиль життя та внутрішній світ іменинниці. Це може бути ніжне і романтичне побажання або ж яскраве та енергійне привітання для активної і впевненої у собі жінки.

Приклади українських привітань з днем народження жінці

"З Днем народження! Нехай кожен твій день буде сповнений квітів, радості та сонячного тепла. Бажаю тобі щастя, як безкрайнє небо, та здоров’я, як міцні гори нашої України!"

"Привітати чарівну жінку з Днем народження – це завжди радість! Бажаю, щоб кожен ранок приносив усмішки, а кожен день дарував незабутні моменти. Залишайся завжди такою ж неймовірною!"

"З днем народження, чарівна пані! Бажаю тобі квітів, натхнення і нескінченної енергії. Нехай життя твоє буде таким ж яскравим, як українська вишиванка!"

Патріотичне привітання з днем народження для жінки

У сьогоднішні непрості часи патріотичне привітання з днем народження може додати сили, впевненості та надії на краще майбутнє. Це особливі слова, що відображають любов до рідної землі та гордість за свою країну.

"З Днем народження! Ти – справжній приклад жіночої сили та мудрості. Нехай кожен новий день буде кроком до мирного неба, а твоє серце завжди відчуває гордість за нашу рідну Україну. Бажаю тобі світла і добробуту, як нашій Батьківщині – перемоги!"

Оригінальні подарунки та красиві картинки з днем народження для жінки

Не лише слова, але й подарунки та символічні привітання роблять цей день незабутнім. Сьогодні популярними стають подарунки з патріотичними мотивами: вишиванки, прикраси ручної роботи або букети квітів, що підкреслюють красу та жіночність.

З днем народження жінці квіти – це класичний вибір, який ніколи не виходить з моди. Букет троянд чи польових квітів стане прекрасним доповненням до будь-якого привітання.

Красиві картинки з днем народження для жінки також можуть бути чудовим доповненням до побажання, особливо якщо вони прикрашені квітами або символікою, що відображає інтереси іменинниці.

Заключення

Обираючи привітання для жінки, важливо враховувати її індивідуальність та цінності. Щирі побажання, доповнені оригінальними подарунками або квітами, допоможуть зробити цей день особливим і незабутнім. Незалежно від обставин, день народження – це завжди свято, і привітати чарівну жінку з днем народження потрібно з відкритим серцем і добрими намірами.

[thalia-pages]

Прокинулась на світанку від вибухів. Працювало ППО. Це було не так страшно, як моторошно. З ліжка босоніж, але з ковдрою у руках поспішила в коридор. Розумом швидко осягнула, що я - в безпеці. Але серце, мабуть, вперше в житті так калатало. І тоді мені стало страшно від того, що щось може статися з моїм серцем, мозок не контролював реакції організму на стрес.

Цей досвід спонукав мене замислитись над так званим невидимим впливом війни на мільйони людей. Якщо в мене, без проблем із серцем, трапилась умовна аритмія, то страшно подумати про те як ці вибухи впливають на людей, в яких є серцеві захворювання. ООН не визнає геноциду. ООН не виключає країну, яка півтора року тероризує мільйони людей іншої країни, зі свого складу.

Я вважаю, що нам потрібне якесь дослідження щодо впливу війни на здоров’я українців. Нам потрібно комунікувати результати цього дослідження світу бо мене заїбали питання від блаженних іноземців про те чи бачила вибухи. Вплив війни поширюється далеко за лінію фронту.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Жахливе відчуття, коли в тебе більше немає вибору, і ти не можеш знайти дорогу, якою рухатися вперед. А ще гірше, коли немає сили рухатися вперед. 

Ситуація наступна. Ще років з 6 тому мої батьки купили собі однокімнатну квартиру. Ну як собі, вони планували, що для “всієї сім’ї”, просто на більшу не вистачило грошей. 

Після того як я три роки прожила окремо і вступила в університет, довелося повернутися сюди. Не скажу, що тут мені геть зле. Попри все кримінальне темне минуле, я почуваю��я комфортно саме в цьому приміщенні, умовно своїй кімнаті і так далі. Я тут виросла і це мій дім, хоч всі 20 років мого існування ця квартира просто орендувалася. 

Ніколи не просила нічого в своїх батьків. Навчання я оплачую сама (часто навіть не з бюджету сімейного, бо беру додаткову роботу, щоб воно не впливало на фінанси всередині моїх стосунків), фактично не витрачаю гроші на якийсь непотріб, а в батьків прошу щось ну дуже рідко. 

Але зараз мені дуже гірко) Дуже гірко, що буквально не маю куди повернутися, коли в мене труднощі. Бо як жити підлітку (сестрі) і трьом дорослим людям в однокімнатній квартирі?) Як вони собі це уявляли?) Мовчу ще й про, здається, сотні речей, які треба кудись розмістити. 

Тому я як не планувала туди їхати, так і не планую. Звичайно, зарікатися не варто, але все ж це надзвичайно не раціональне рішення. Я просто вчергове залишилася сама.

Ще й з роботою останнім часом проблеми, які не дають винайняти мені квартиру самостійно. А якщо і дадуть, то змусять відмовитися від житла в Рівному, і жити в значно гірших умовах, ніж зараз (зараз моя хрущовка хоча б обжита та наповнена спогадами, а не просто холодна чужа халупа, з якої хочеться втекти). 

Єдине, що мені хочеться, це стабільності. Хоч в чомусь. Я збирала гроші на квартиру, відкладала з заробітку, який був у мене між освітами. Але в результаті мої відкладення складають заледве сотню тисяч. Так вони ще й не тільки мої, тому, якщо мої стосунки розваляться, то я залишуся з запасом в заледве дві-три зарплати, потребою оплачувати університет і жити або в “рукавичці”, або на вулиці. 

Хочеться сказати “за що мені таке лихо”, але тоді це нівелюватиме саме поняття відповідальності за власне життя, яке в мене мусить існувати як в дорослої сепарованої особистості. Треба просто взяти себе в руки і рухатися далі, прориваючись крізь проблеми дорослого життя. Як то кажуть: “добре, хоч дітей не завела”, хоча через такі проблеми мрія завести тхора залишається просто мрією, а не як то було раніше, ціллю на весну. 

Дуже важко зараз не відійти від свого принципу, що батьки мені нічого не винні, і не почати питати себе, чому перед тим як мене народити (чи вже за мого існування) вони не змогли мені забезпечити навчання (бо минулого разу я вступала на бюджет, розуміючи, що ніхто мені не знайде грошей на освіту), якесь умовне весілля (як то роблять деякі інші батьки, хай навіть я розумію, що буйного весілля в мене ніколи не буде), квартиру чи ще якесь підґрунтя для існування, щоб я не відчувала такої безвиході. 

Але навряд я їм про це скажу, особливо в контексті якоїсь пред’яви. Вони дорослі люди, які вже не змінять свого минулого, а я доросла людина, в руках якої майбутнє. Ті докори не зможуть покращити ситуацію, а виливати душу і якось поглиблювати стосунки з батьками я щиро не маю бажання. 

Тому будемо якось борсатися. Здоров’я якось відновимо, фінанси знайдемо, а щастя з’явиться само собою шляхом рефлексії.

Інакше я просто скочуся в бруд, з якого настільки довго вилазила. 

[welovelofi]

Це рок-музика, призначена для списку відтворення вашого улюбленого бару. Проект Корі Майкла Белла, мешканця Лос-Анджелено в невідомій місцевості на Середньому Заході, Bells Deep поєднує звуковий контроль і майже відмову, щоб надати пісні, які одразу доступні для тих, хто шукає вушних черв’яків, пропонуючи слухачам у навушниках кілька, нюансовані шари. Сам по собі потужний, ліризм врівноважує гру слів і шибеничний гумор із повною вразливістю та почуттями.

У 2017 році Bells Deep випустив свій запис із альбомом Eight Hundred Eighteen Degrees In The Valley Revisited, подвійним альбомом із піснями, натхненними культовими лідерами, загиблими ведучими кулінарних шоу та занедбаним животом Голден Стейту. У 2022 році вийшов альбом «Canceled Plans», який розширив звуки, досліджені в першій збірці, і привернув увагу до широко поширеної ізоляції, розчарування та нездужання 2020 року.

Навесні 2023 року, коли його партнер понад двадцять років зіткнувся зі станом здоров’я та переніс серйозну операцію, Белл повернувся до своєї домашньої студії, щоб написати, записати та продюсувати Out to Sea. Його найбільш цілеспрямована заява на сьогоднішній день і перший реліз на лейблі Portal of Eels, альбом занурює слухачів у теми раптової втрати, ностальгії та постійної надії через хард-рок, легку психоделію та панахиду про помсту, зіграну під гітару в коробці для сигар.

[unhonestlymirror]

Ганна Кір'янова:

Коли в Китаї знищували горобців, їх просто лякали. Пташки злітали і носились в повітрі. А їм не давали сісти, знову лякали. І горобці від знемоги гинули, вони не можуть довго літати. Ось і падали замертво на землю. Так знищили всіх горобців, нехитрим і жорстоким способом.

Це відбувається з нами, коли ми довго тривожимося і нервуємо. Ми злетіли, тремтячи крильцями, а присісти нам не дають. Або злі люди. Або погані думки. Страх, переживання, тривога, побоювання …

Недарма вороги щоночі намагаються нагадати про себе. Це щоб вимотати нас і змусити впасти замертво. Серце того, хто боїться, тремтить і не може заспокоїтися, як горобець в небі. Вичерпує свій ресурс і зупиняється …

І тих, хто повертає вас в погану ситуацію, лякає або турбує, нагадує і розпалює скандал, теж уникайте. Вони не дають вам перепочити та набратися сил.

Виграє той, хто змушує себе приземлитися і відпочити. Хто вміє зупинити потік поганих думок, хто контролює тривогу. І той виграє, кому є де відпочити.

У кого є друзі, затишний будинок, в якому людина відчуває себе в безпеці. У кого є молитва. І довіра до світу. Який сам по собі не так уже й поганий і страшний. І можна присісти і відпочити.

Людину вбивають її думки, її власний страх.

Треба перепочити. Потрібно знайти безпечне місце хоч ненадовго. Розслабитися і відволіктися, отримати позитивні враження, завмерти в обіймах рідних… До хорошого психотерапевта піти. І перестати думати про погане. Наказати собі перестати.

Горобці не могли протистояти страху. А людина розумна. І цілком може змусити себе переключитися. Зберегти своє життя і своє здоров’я.

А потім чинити опір і перемогти.

Перемагає той, хто може сісти і відпочити. І отримати підтримку і захист. Хоча б тимчасово. Але і цього досить для відновлення сил.

[atheadax]

Health update: my body is still feeling always tired weak from my condition. BUT- I finally mustered up enough strength to use my brand new GoPro to film myself riding my bicycle through a town* my region! I have a YouTube channel that I will upload the videos to. I will send out a notice to those interested (please comment down below) when I get the vids uploaded. Thank you for the few of you that believe in me! Lol

Обновление здоровья: мое тело все еще чувствует себя всегда уставшим, слабым от моего состояния. НО!! Я наконец-то набрался достаточно сил, чтобы использовать свою новую GoPro, чтобы снять себя на велосипеде по городу* в моем регионе! У меня есть канал на YouTube, на который я буду загружать видео. Я отправлю уведомление заинтересованным (пожалуйста, прокомментируйте ниже), когда я получу загруженные видео. Спасибо за тех немногих из вас, кто верит в меня! Лол

Оновлення стану здоров’я: моє тіло все ще відчуває постійну втому, слабкість через стан. АЛЕ!!! я нарешті зібрався достатньо сил, щоб використати свою новеньку GoPro, щоб зняти себе на велосипеді через місто* мого регіону! У мене є канал YouTube, на який я буду завантажувати відео. Я надішлю сповіщення зацікавленим (будь ласка, прокоментуйте нижче), коли я завантажу відео. Дякую тим небагатьом із вас, хто вірить у мене! Лол

*It’s not a town, just a trail in the middle of a desert followed by a tiny little town/Это не город, а просто тропа посреди пустыни, за которой следует крошечный городок./Це не місто, а просто стежка посеред пустелі, за якою йде маленьке містечко