#ялинка

[alicedarkmair]

З Різдвом всіх!

[kaguralight]

[demiurgeua]

У Києві встановили новорічну ялинку

У Києві встановили новорічну ялинку

Війна і обстріли енергетичних об’єктів не завадили встановити в столиці новорічну ялинку. Наше свято рашисти не вкрадуть. Ялинка на Софійській площі у Києві в 2023 році – що відомо — УНІАН https://www.unian.ua/tourism/news/yalinka-na-sofiyskiy-ploshchi-u-kiyevi-v-2023-roci-shcho-vidomo-novini-kiyeva-12081642.html Ялинка в Києві 2023 – на Софійській площі встановлюють головну новорічну красуню —…

[uaninja]

Elite operator Santa! 🇺🇦 #aiart #digitalart #christmastree #christmasmood #christmastime #Ukraine #ukrainetoday #ukrainewarart #ukraine_art #ukraineart #ЗСУ #ялинка #happyholidays #seasonsgreetings #santaclaus #gifts #snow #winter #BlueYellow #ukraine🇺🇦 #heart #fantasyart @nightcafestudio #snowing #hyperdetail #hyperrealism #santaclaus #santaclause https://www.instagram.com/p/CmIaWRMuB8J/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[buchanews]

На що потрібно звернути увагу, купуючи новорічну ялинку: поради від поліції

На що потрібно звернути увагу, купуючи новорічну ялинку: поради від поліції

Жива, штучна чи альтернативна — обирати вам. Проте пам'ятайте, що варто купувати живі новорічні дерева лише на офіційних ярмарках, для яких дерева спеціально вирощують на ялинкових фермах. На стихійних ринках хвойні дерева реалізовуються без докуме

[bakinochkame]

Так виглядає новорічна ялинка, коли твій сусід терорист... 😥😥😥

Так выглядит новогодняя ёлка, когда твой сосед террорист...😥😥😥

This is what a Christmas tree looks like when your neighbor is a terrorist...

[unhonestlymirror]

Хочу змити розчарування через людей в інтернетах зі свого серця. Хочу піти жити в ліс, бо відчуття, неначе навколо одні дебіли.

Ця ялинка depressed but well-dressed.

[hello-igor-fan]

День _ 649, ялинка 6 км. вiд Бахмута💙💛🇺🇦✌

[aaaaiuio-writing-sideblog]

При виявлені несправності гірлянди одразу вимкнути та ялинка має стояти на стійкій основі (правила)

Скоро повинен був настати новий рік. Тому Марк, Марта і Мінт прикрашали ялинку. Спершу всі троє прикрашали ялинку Марка і Марти. Але після цього домовилися допомогти прикрашати ялинку Мінта. Коли ставили ялинку Мінт сказав: “Потрібно ставити ялинку на стійку основу, минулого року я прикрашав ялинку зі своїми батьками але ми забули закріпити її і я випадково зачепив ялинку рукою. Звісно вона впала і майже всі іграшки розбилися”. Марк і Марта не хотіли щоб їхня ялинка також впала тому вони перевірили все двічі. Розмовляючи і жартуючи друзі прикрасили ялинку. Залишилося лише увімкнути гірлянду. Це зробила Марта. Але от лихо — через декілька секунд гірлянда почала іскритися. Марта скрикнула та відскочила розкривши крила. Марк спокійно просто вимкнув гірлянду. Він попросив Марту та Мінта зняти гірлянду з ялинки та викинути її. А сам пішов в магазин за новою.

[garland-on-thy-brow]

Every time I try to remember the word "ялинка" in English, my brain very confidently suggests Tannenbaum. Deep sigh. I do not even speak German.

[sharp-as-c]

середина листопада в Порту - це листя починає жовтіти і опадати, квіти ростуть, пальми зеленіють, на вулиці +19, людина з хронічним гайморитом ходить без шапки, без верхнього одягу

це сильний вітер і величезні хвилі біля океану, часто похмуре небо, моросіння з обіду і до ночі або до 10 коротеньких дощиків за день

це ялинка на головній площі, прикраси новорічні і штучний сніг у більшості закладів, новорічний шоколад у всі магазинах, буквально з 01.11

[panivatra]

Пітер ненавидів святкувати Різдво. Це завжди значило, що йому потрібно було розлучитися з хлопцями. Вже третій рік підряд Сіріус з Джеймсом залишалися на Різдво в Гоґвортсі. А Пітер мав пакувати валізи й піти до Макґонеґел з листом від матері, що його повинні забрати. Єдиною розрадою, що цей шлях до вокзалу він буде з Ремусом.

Попрощавшись з ґрифіндорцями, Пітер і Ремус пішли до внутрішнього двору годинникової вежі. Там стояв галас. Більшість учнів, очікуючи поки всі зберуться, співали різдвяні пісні, інші стояли невеличкими купками й обговорювали як будуть святкувати. В цей час Місіс Норріс оббігала кожного новоприбулого учня та голосно нявчала на них. Водночас Філч бігав за нею з планшетом, записуючи прізвища.

Через годину вони сиділи в потязі. Пітер спав, притулившись до стінки. А Ремус читав книжку та інколи зазирав у вікно. За склом лютішала хуртовина. Вітер гнув до долу дерева, намагаючись зламати їх. Гілля шкрябало майже з усіх сторін потяг. Де-не-де пролітали сови.

Схлип. Ремус перевів очі на Пітера. Той щось мимрив собі під ніс і щосили намагався втиснутись скрутившись в крісло. По щоках стікали сльози.

—Червохвосте?..— полишивши книжку, Ремус сів біля Пітера, й почав його ледь-ледь трусити.

Від доторку Пітер різко розплющив очі. Глибоко вдихаючи, він схопився за серце.

—Мерлінова борода, як ти мене налякав! Що сталося? Ми вже прибули? — судомно хекаючи, він почав витирати очі.

Ремус так довго вдивлявся в його обличчя, що Пітер аж пискнув. Думки одна за одною виринали з його мозку. Нарешті Ремус таки відповів:

—Ні, ти просто... Плакав. Пітере, це вже не вперше. Тебе щось турбує?..

"Не роби, не роби цей погляд. Мені не потрібна твоя жалість."— Пітер переминав ґудзик на манжеті. Посмішка.

—Ааа, ти про це. Я ж тобі наче розповідав? Нє? — погляд бігає по підлозі. — Мене переслідують кошмари з-

—Дитинства. Я знаю.. Але це не надто схоже. — з кожним словом Ремус придивлявся все прискіпливіше.

—Ні-ні-ні, Муні, ти зря переживаєш! Нічо нового ж не трапилось. —Пітер легенько буцнув плече Ремуса.

—Хах, ну добре. —він буцнув у відповідь—Можливо, тоді було б варто поговорити з батьками?

Обличчя і без того блідого Пітера стало іще білішим. Він різко розвернувся до Ремуса спиною, і пробубнив щось на кшталт: "Ні, не думаю.. Муні, розбуди мене, коли ми будем на станції. " Ремус був спантеличений до кінця поїздки.

Коли Пітер приїхав додому, родичі вже були на місці. І ось, сімейний святковий стіл, повний маґлів і чарівників. Куца ялинка стояла в кутку кімнати. І сварка. Знову сварка. Матір погрожує батьку розлученням. Родичі намагаються їх заспокоїти. А Пітер, стоячи за рогом, тримав торт і тихо плакав. Ненавидів. Скільки разів він намагався примирити їх. Ненавидів батька. Пив безупину, коли до нього не прийдеш. Ненавидів маґлів. Завжди улюблений, але ніколи визнаний.

Перша зірка запалала. Сніжинки поволі падали, здійснюючи свій останній тан. Десь далеко дзеленчали стакани й лунав сміх, але це було занадто далеко для Пітера. Занадто, щоб бути правдою.

[kaguralight]

[karen-chan-nya]

Секретна спеція

Кав‘ярня-АВ з баристою Вей Вусянем і СЕО Лань Вандзі

Лань Вандзі дуже прискіпливий до кави. Особливо до кави з молоком. Якби він був більш балакучим, то точно б скаржився, що на все місто є максимум чотири баристи, що вміють нормально готувати каву з молоком.

З чорною кавою трохи легше. Якщо сорт якісний, то шанси на нормальну каву високі, і навпаки. Загалом, Лань Джаню було складно дістати каву, що йому б справді подобалася.

Але Лань Вандзі, як заступник СЕО величезної бізнес-імперії Gusu Lan corporation, мав важкий робочий режим і був з тих людей, що без кави не проживе і двох днів. Зазвичай каву йому зранку в офіс приносить хтось з асистентів, але сьогодні він приїхав раніше звичайного. Тож, щоб згаяти час, він зайшов в одну кав’ярню прямо навпроти його офісної будівлі.

О такій ранній годині відвідувачів ще не було, лише бариста наводив лад на робочому місці. Почувши, що у нього перший клієнт, бариста підняв голову і жваво привітався.

Лань Джань хоч і не розділяв його ранкового оптимізму, але ввічливо привітався у відповідь і замовив просте американо.

— Бажаєте щось до нього? — стандартне питання, а бариста каже його так, наче працює на фабриці щастя і може дістати зірочку з неба, якщо замовлять.

— Ні, дякую.

— Впевнені, пане? Можливо вам треба щось цікавіше за звичайний американо, щоб звеселити ваш ранок? — і цей симпатичний бариста так хитро дивиться на нього, наче його кава справді вміє підіймати людям настрій і стирати всі їх турботи.

Вандзі сподівається, що він не підсипає клієнтам в каву наркотики. А хлопець не зупиняється, продовжує говорити з сяючою посмішкою:

— Пане, що ж ви, невже вам до вподоби лише нудна чорна кава? Чи не сумно пити лише її?

— Ні, — це була відповідь на перше питання. — Але навряд чи ви зможете приготувати так, ��об мені сподобалось, — відмовив Вандзі.

— Ооо, то ви, пане, сумніваєтеся в моїх здібностях, — бариста, Вей Вусянь, прийняв це за виклик. — Пане, не варто відмовлятися, коли навіть не пробували. У мене є пропозиція: я приготую вам свій Special і ви спробуєте. Якщо сподобається — моя взяла, а якщо ні — я не візьму грошей за Special і приготую вам ваш американо. Ну що?

Вандзі повільно видихнув. Він знав, що нічого з цього не вийде. Всі ці спешли завжди нудотно солодкі й гублять смак кави, який він так любить. Але у нього було ще багато часу до початку робочого дня, а цей жвавий і симпатичний бариста перед ним аж сяяв від бажання позмагатися. Тому він погодився своїм тихим “мгм”.

Тільки отримавши згоду, Вей Вусянь приступив до роботи. Вандзі присів на високий стілець поряд і спостерігав, як спритно бариста управлявся з усім.

— Як же звуть такого поважного і вибагливого до кави пана? — не відриваючись від готування запитав Вей Вусянь, лише кинувши погляд через плече на гостя.

— Лань Джань. — Коротка, але не холодна відповідь.

— Лань Джань, Лань Джань… — повторив Вей Їн, наче думаючи, що це ім‘я може означати. — То значить ти працюєш в офісі навпроти! Якщо тобі сподобається моя особлива кава, то пообіцяй приходити щодня!

Вандзі був в шоці від такого натиску від людини, що він тільки сьогодні зустрів і навіть імені якої не знає, але й слова сказати не встиг, як бариста виправився.

— А мене звати Вей Їн, приємно познайомитись!

Поки вони обмінялися парою слів, Вей Вусянь закінчив готувати свій Special і урочисто поставив його на барну стійку перед Лань Джанем:

— Ваше гарбузове лате з карамеллю, подвійним еспресо і секретним інгредієнтом!

— Мгм.

Повільно, наче та кава може кинутися на нього, Вандзі взяв стакан і підніс до губ.

Вей Вусянь навпроти ледве не підстрибував в очікувані. Він зачаровано дивився, як чоловік прикриває очі, ковтаючи каву, а його кадик повільно рухається. Через кілька повільних секунд, Вандзі опустив стакан.

— Смачно.

В цю мить Вей Їн засяяв, наче новорічна ялинка. Не стримуючи щастя, він заторохтів, одночасно активно жестикулюючи:

— Так! От бачиш, Лань Джань, а ти сумнівався в мені! — на емоціях Вей Їн перейшов на “ти”, навіть не помітивши цього. — Коли справа стосується кави, немає рівних мені! Справді гарбуз надає їй унікального осіннього присмаку? Я подумав, що тебе очікує важкий робочий день, тож додав два еспресо, замість одного. І на довершення — секретна спеція від мене! Я ж казав, що знаю, що саме тобі треба!

— Мгм.

Насправді Вандзі був щиро здивований, що йому сподобалась ця кава. Вей Вусянь справді зміг витримати ідеальний баланс інгредієнтів, температури й дотримався процедури приготування. Мабуть, вже кілька років Вандзі не пив такої смачної кави.

— Ну що, Лань Джань визнає мене гідним баристою?

— Визнаю.

Вей Вусянь розсміявся, простягаючи термінал для оплати. Вандзі, додавши ще до чека великі чайові, взяв свою каву і збирався виходити, як його гукнув Вей Їн:

— І, Лань Джань, не забудь: ти обіцяв прийти ще! У мене ранкові зміни тут кожного дня, окрім середи й неділі!

Вандзі, хоч нічого насправді не обіцяв, прийде знов наступного ранку.

А через кілька місяців він запросить Вей Їна переїхати до себе, бо він "жити не може без персонального баристи"🥰

Присвячується найсмачнішому лате на станції метро Голосіївська, за яким я так сумую.

[iliuetssttip]

Дуже атмосферно сидіти в сестри, де є новорічна ялинка, запалений камін, накритий стіл та увімкнена на телевізорі друга частина 'Сам удома'

Така чарівна картина, ніби усе чудово, тільки от тата не вистачає(

Сумно, бо він навіть зі своїми колегами нормально відсвяткувати не може

[glassofmess]

ФФ: У Новорічну ніч...

❄️❄️❄️

Фанхата: ТХТ

Жанр: флафф, повсякденність

Розмір: драббл

❄️❄️❄️

Вечірні вогні зимової вулиці відбиваються у вікні автобуса, в яке Йонджун дивиться пустими втомленими очима. Сніг повільно опадає на асфальт, нагромаджуючись білим покривалом.

Хлопець вертається з вечірніх пар, з корпусу, що стоїть ген на іншому кінці міста. Йонджун переводить погляд на салон автобуса, напханий людьми так, ніби кілька в консервах. Важко зітхаючи, він розуміє, що наступна зупинка - його, тож потрібно буде попросити вийти буквально пів автобусу, аби випхатися з транспорту.

"І звідки стільки людей о цій порі" - з сумом думає хлопець.

Піднімається, перепрошує жіночку, що сидить поруч, і хапається за поручні, випадково зачіпаючи обличчя хлопця, який стоїть поруч, і зриваючи його тканинну маску з одного вуха.

- Ой, перепрошую, я не навмисно, - дещо вищим від здивування і сум'яття голосом промовляє Йонджун.

Незнайомець, чиє обличчя трохи закриває каптур худі, затуляє ніс вільною рукою, перевіряючи, чи не поюшила кров з носа, що зачепив Йонджун, знімає повністю маску, а потім піднімає погляд на хлопця.

Дихання Йонджуна немов завмирає.

Великі блискучі очі, м'які пухкі губи, щоки, що дещо припали рум'янцем від холоду... На якусь мить Йонджун забуває, що саме він зараз робить і де знаходиться, поки потерпілий не промовляє:

- Ні-ні, все в порядку, зачекайте, я вас випущу.

Очі, що сміються, м'який приємний голос...

- Мгм, - бурмоче Йонджун і відводить погляд.

Пасажири з задньої площадки автобуса невдоволено виходять на засніжену вулицю, випускаючи Йонджуна і кількох чоловіків. Разом з пасажирами виходить і той хлопець.

Йонджун ще раз піднімає на нього погляд, але змушений відійти від автобуса, щоб дати сісти в транспорт іншим людям.

Цілу дорогу додому він думає лише про незнайомця, і його осяює, що той йому усміхнувся, коли Йонджун кинув на нього погляд, як виходив.

Усміхнувся.

--------------------------------------------

Ніч Нового Року. У центрі міста височить величезна штучна ялинка, біля якої зібрались купки людей. Йонджун разом зі своєю групою стоїть біля невеликого столика, розливаючи вино у паперові стаканчики.

З повним стаканчиком алкоголю, Йонджун повертається до свого друга, але раптом зачіпає когось плечем. Вино розливається на сніг під ногами і трохи на темну куртку незнайомця. Йонджун цикає собі під ніс і готується вибачитись, але слова так і не злітають з його вуст.

Це хлопець з автобусу.

У чорному пальті, з-під якого визирає каптур сірого худі. Рожеві вуха і щоки, ті самі повні губи.

- Перепрошую, я думав, що швидко пройду повз натовп, та не вийшло.., - каже хлопець. Він шумно видихає та обтряхує свою куртку.

Йонджун важко ковтає комок в горлі:

- Часом не пам'ятаєте мене?

Хлопець здивовано піднімає одну брову, але в наступну мить дзвінко сміється.

- Ахахах, точно! Ви ледь не розбили мені ніс!

- Ага...

"Він мене пам'ятає!" - лише і дзвинить в думках Йонджуна.

- Може, краще на ти? Мене звати Субін, а тебе?

Раптом до Йонджуна проштовхується його одногрупник:

- Йонджун, ми йдемо за пивом, ти з нами?

- Ні, я до вас пізніше приєднаюсь, - відповідає Йонджун, не відводячи погляду від Субіна.

Можливо, приєднається, може й ні. Адже лапатий сніг довкола, що притрушує волосся Субіна, його усміхнене ��бличчя і м'який солодкий голос - це все, про що зараз може думати Йонджун.