#історичний музей

[eu-ukraine]

У Чернігові проведено музейну зустріч до Дня Соборності України

18 січня в Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського проведено науково-просвітницьку музейну зустріч до Дня Соборності України та 105-ї річниці проголошення незалежності Української Народної Республіки. На початку заходу за п... Читати далі »

[theophan-o]

Old Ukrainian bandura from the 1st half of the 19th century, which belonged to the real kobzar, Yevhen O. Adamtsevych (Євген О. Адамцевич, 1903/1904-1972)

Currently stored in the collection of the Kharkiv Historical Museum (Харківський історичний музей), ДР-68

There is a Cossack on horseback depicted on this beautiful musical instrument:

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Моє перше знайомство зі столицею Болгарії відбулось, коли я повертався з Греції. Я зупинився тут на один день. Цього було достатньо для того, щоб зрозуміти, що одного дня замало для повноцінного знайомства з цим цікавим містом.

Розповідь про це місто почну з самої центральної і найбільш значущої частини міста — урядового кварталу. На першому фото видно, як тут компактно розмістились будівля парламенту Болгарії (по центру), будівля президента Болгарії (справа) і інші адміністративні будівлі (зліва). Всі ці будівлі утворюють одну композицію.

З іншого боку, навпроти, знаходиться памʼятник Святої Софії, покровительки міста.

Архітектура адміністративних будівель має, на мою думку, схожий стиль. Ось як приклад, будівля суду, яка теж знаходиться в центральній частині міста.

Водночас, поруч з більш сучасними адміністративними будівлями, знаходяться і історичні будівлі, що одразу привертають увагу. Як от центральний ринок Софії.

І одразу навпроти нього — регіональний історичний музей Софії.

Але найбільше, мабуть, виділяються своєю оригінальністю храми. Ось, наприклад, собор Святої Неділі — православний храм.

Трохи далі, на цій же вулиці, мечеть Баня Баші.

А буквально через дорогу від мечеті, знаходиться центральна синагога Софії.

Як бачите, тут багато храмів різних конфесій, і всі вони мають цікаву архітектуру. Також вражають і розміри цих будівель. Однак, мабуть найбільшим з поміж них, є православний храм-памʼятник Олександра Невського. Це справді помпезна будівля і ззовні і з середини.

Взагалі гуляти по місту дуже цікаво і комфортно. Тут велика кількість парків, скверів. Головна ж вулиця міста, закрита для транспорту і є повністю пішохідною, по обидва боки якої знаходиться незліченна кількість кафе і ресторанів на будь-який смак.

Водночас місто виглядає дуже контрастним: візуально тут переплітаються різні архітектурні стилі, різні історичні епохи. Це доповнюється особливою атмосферою, що створюють місцеві жителі — дуже привітні люди. Все це вкупі породжує особливий колорит цього чудового міста, який ви одразу відчуєте, побувавши тут.

📍Софія

Підтримати ЗСУ

[thesolyanka]

Небезпечні сучасні міфи про Харків

Дуже непопулярна думка, і неправильно не озвучувати її через Велику Війну.

Вся Україна чудово знає, що Харків - незламний. І це твердження, з одного боку, не підлягає сумніву, а з іншого - не має нікого принижувати чи знецінювати. Але як нам добре відомо, таке явище, яке м'яко було б назвати "сучасним провансальством", може перетворити харківську в незламність в черговий аргумент про "виключну кращість" Харкова серед інших міст України. Особливо тих, як постраждали, або вщент зруйновані, через московську навалу. Та й взагалі, деякі не дуже порядні харківці починають використовувати харківську незламність, аби таким чином підтвердити власну особливість. І коли стандартної незламності стає замало, подібні люди починає плодити різного роду міфи, для того, щоб цю незламність посилити.

Хотілось би уважніше роздивитись один такий міф, який нещодавно потрапив в поле зору, і який видається один з найнебезпечніших - бо в перспективі може стати підґрунтям для безлічі інших деструктивних фейків.

Є твердження, що нібито під час Другої Світової війни Харків зберігся набагато краще, ніж після московських обстрілів. Репродукуючи це твердження, сучасний харківець таким чином каже, що переживає він щось, набагато страшніше за Другу Світову війну. Особливо, коли цей харківець каже про це десь в Варшаві або в Мюнхені. Московити це безумовно нелюді, які заслуговують повне фізичне винищення, за те, що вони зробили з Харковом, іншими нашими містами та нашими людьми. Але правда така - після остаточної окупації Харкова совєтамі під час Другої Світової війни, місто лежало в руїнах, а мешканців, за приблизними оцінками, залишалось менше 100 тисяч.

Наші сучасні Майдани - Конституції, Свободи, Павловський - мали геть інший архітектурний ансамбль. Зруйновані будівлі тоді майже не відновлювали, а просто розбивали на їх місцях сквери та парки. Під час Другої Світової війни було повністю зруйновано ансамбль будівель навколо Сергіївського майдану - довгий час початок Клочківської вулиці був доволі "центровим" місце з готелями біля Лопані, крамницями та лазнями, тут вирувало життя. Тут же був відомий Пасаж, що був розташований навпроти Гостинного двору по Університетський вулиці. Зараз всіх цих крамниць, готелів та лазень вже давно не існує - з одного боку початку Полтавського шляху тут набережні сквер з найбільшим флагшток в Україні, а з іншого боку, де колись були лазні, тепер відомий сквер "Стрілка".

Так виглядав Гостинний двір:

Варто зазначити, що відбудова Харкова кипіла в 1950-х, але маємо мати на увазі, що далеко не все було відбудовано як було, або було відбудовано так, як треба було в той поточний момент. Тому на місці Гостинного двору виріс відомий харківцям житловий будинок:

Майбутній Майдан Конституції до Другої Світової війни мав такий вигляд:

А це вже після:

Москвини та їх посіпаки навіть не намагались відновлювати шикарний витвір архітектури, а просто розширили тогочасний Майдан, за рахунком "звільненого" простору. Потім тут з'явиться Історичний Музей, та буде стояти відомий бовван "троє несуть холодильник". Сьогодні тут Ніка - богиня Української Перемоги:

Добре, що вціліла до наших днів колишня будівля Біржі поряд, що поряд. Будівлю Міськради (яку варто було б називати Ратуша, але), що нижче, відбудовували наново у 1950-х, як і весь архітектурний ансамбль навколо: це у відомий Будинок зі шпилем, Палац Праці й т.д.. Все це було пошкоджено московськими ракетними атаками. Хіба що будівля колишнього готелю «Асторія» вціліла, що тоді, що зараз.

Будівля Облради в стилі конструктивізм, що була збудована до початку Другої Світової війни, як частина ансамблю майбктнього Майдана Свободи. була також зруйнована вщент. Вже в 1950-х залишки відбудували в сучасному вигляді в стилі ампір. А в березні 2022 будівлю знову було зруйновано москвини.

Також, було зруйновано будівлю ветеринарної академії навпроти будівлі облради. Зараз там відома «стєкляшка» - вхід на станції метро "Університет". Окупанти намагались також підірвати Держпром, зруйновано було головний корпус Університету, який подібно до Будівлі Обради був спочатку збудований у конструктивістському стилі, а після руйнування - перебудований у сучасному вигляді в стилі ампір.

Гадаю небагато людей знають, що ще до будівництва Держпрому, Майдану Свободу та ансамблю будівель навколо, нас місці майбутньої станції метро Держпром, височіла така шикарна будівля хімічного факультету Харківського Університету:

Будівля була вщент зруйнована під час боїв за місто між арміями окупантів. Після Другої Світової війни залишки були демонтовані, а на місці будівлі було розбито класичним "сквєрік". Вже пізніше тут будуть метробуд, а ще пізніше - готель "Kharkiv Palace".

Харківський вокзал було зруйновано вщент. Сучасний вокзал також було збудовано в 1950-х, як й інші відомі сьогодні (і теж вже частково зруйновані) об'єкти:

А тепер до найбільш неприємного: коли рейх вперше відступив, й місто перейшло до рук совєтів, в місті залишалось близько 200 тисяч людей. Коли рейх вибив совєти й знову зайняв місто, окупантами було зроблені приблизні підрахунки, що кількість мешканців знову «скоротилась» приблизно в два рази. І це явно не наслідки додаткової евакуації кудись за урал.

Безумовно, те що зробили з нашим містом московити, це суцільна. катастрофа. Але якщо продовжити топити за незламність ось таким чином, то «незламність» перетвориться на м'яко кажучи негарний жарт. Чим більше міфів ми продукуватимемо, тим швидше самі в них потонемо. Це вже було, не варто повторювати старі помилки, з наслідків яких ми ніяк не можемо вибратись.

Але між тим, всередині Харкова, який має повне право називатись Східною Фортецею України, навіть під час війни відбуваються дивні речі: чомусь в місті дивним чином зникли рейки з Журавлівського узвозу, дивним чином занепав й вирубується Парк 325-річчя Харкова, і ще багато чого подібного «дивним чином». А пам'ятаєте про потенційний офісний центр в Саржиному Яру?

Ми багато чого втратили, можливо назавжди, і скоріш за все втратимо ще. Але будувати міфи базуючись на такій же брехні, як це робили совки - самообман, який буде дуже дорого нам коштувати.

[sorrynoroomsavailable]

Юлія Манукян, Сергій Дяченко Проєкт «Місто VS Утопія»

В рамах групової виставки: У пошуках ідеального поселення Розклад - Реформа - Резиденція Вибачте Номерів Немає разом з Baltic Art Center та Milvus Artistic Research Center Куратори Алекс Фішер - Петро Ряска Закарпатський обласний народний музей архітектури та побуту, м.Ужгород 30 серпня - 10 вересня 2023

Утопічне модерністське бачення виникло на початку ХХ століття – як неминуча відповідь на футуристичні рухи, бурхливу урбанізацію та проривний злам у соціальних теоріях. Якщо люди все ще прагнуть жити в кращих містах, а роль архітектури – бути стійкою і людиноцентричною, утопічні підходи до архітектури потрібні планувальникам для того, щоб шукати нові можливості для глобального переосмислення самої ідеї міста. Завдяки утопічним урбаністичним проєктам люди можуть усвідомити, що світ, у якому вони живуть, перебуває в динамічному прогресі, а не константності. Звичні цінності руйнуються, і ми починаємо бажати більшого і навіть мріяти по-новому. Коли міста потребують прогресу, утопія виявляється життєздатним підходом, оскільки утопісти протягом століть реагували на проблеми, з якими стикалися міста, і були здатні запропонувати переконливу альтернативу. Міс ван дер Рое запропонував принцип «less is more» (менше – це більше), що розкриває естетику функції, тектоніки та легкості. Найважливішим моментом тут є те, що архітектура, яка виражає цей принцип, насправді є «дискурсом про красу». Так само, як Маніфест футуристичної архітектури 1914 року або «П'ять пунктів нової архітектури» Ле Корбюзьє. Культові модерністські проєкти ілюструють, що утопія може бути певним чином реалізована. Шлях, який пройшли люди для наближення до утопії, по суті, є процесом самовдосконалення. Ідеальне місто мало творити ідеальних громадян, які мають творити ідеальне місто. Критична історія уявних міст може бути використана як своєрідний діагностичний інструмент – як осмислити, так і запропонувати рішення для сучасної урбаністичної скрути. Наш підхід до теми фокусується на дискурсі складних відносин між концепцією утопії та містом, в рамках якого ми розглядаємо зображення уявних ідеальних міст не як план дій, а як метод урбаністичної критики та активізму. Розглядаючи уявні ідеальні міста як прості плани, ми ризикуємо проігнорувати їхній внесок в історію критичної урбаністичної думки. На відміну від сингулярної логіки генерального плану, утопії ніколи не віддають перевагу тому чи іншому аспекту (дизайн чи будівельні нормативи) або якійсь умовній аудиторії. Навпаки, вони підкреслюють, що до повного розуміння міського досвіду можна наблизитися лише у симбіозі різних форм знання (дизайн, право, політика, поезія тощо) використовуються спільно. Саме тому ми розглядаємо чеський проєкт розвитку Ужгорода 20-х–30-х рр. як модерністську утопічну ідею, а її розвиток – як ілюстрацію дискусійності, власне, самої можливості її реалізації.

На виставці представлені ілюстративні (фото на підлозі) та текстові (циліндр у центрі зали) цитати дослідження та бачення сучасного Ужгорода: «Модерністський проєкт Малого Галагова – ідея красивої містобудівної утопії, розвиток якої є ілюстрацією дискусійності самої можливості її реалізації»; «Розтягнутий на півтора кілометри історичний центр Ужгорода описує майже знак безкінечності»; «Тромби планувальної структури центру заважають місту вільно дихати та розкрити його потенціал»; «Храм-монстр поглумив делікатну та вразливу чотирьохсотрічну архітектурну спадщину міста»; «Проектувальники Малого Галагова зробили своїм співавтором природу, – це потрібно побачити».

Проект «Розкрад – Реформа –» став можливим завдяки підтримці:: The Swedish Institute The beaux-arts Academy in Paris European Cultural Foundation Baltic Art Center Milvus Artistic Research Center

(eng)

Yulia Manukyan, Serhii Dyachenko Project "City VS Utopia"

In the group exhibition: In search of an ideal settlement Kindling - Reform - Residence Sorry No Rooms Available together with Baltic Art Center and Milvus Artistic Research Center Curators Alex Fisher - Petro Ryaska Transcarpathian Regional People’s Museum of Architecture and Life, Uzhgorod August 30 - September 10, 2023

The utopian modernist vision arose at the beginning of the 20th century as an inevitable response to futuristic movements, rapid urbanization, and a breakthrough in social theories.

If people still aspire to live in better cities, and the role of architecture is to be sustainable and human-centered, utopian approaches to architecture are needed by planners in order to seek new opportunities for a global rethinking of the very idea of the city.

Thanks to utopian urban projects, people can realize that the world they live in is in dynamic progress, not in a static state. Usual values are destroyed, and we begin to desire more and even dream in a new way. When cities need progress, utopia proves to be a viable approach, as utopians over the centuries have responded to the problems cities have faced and been able to offer a compelling alternative.

Mies van der Rohe proposed the principle "less is more" (less is more), which reveals the aesthetics of function, tectonics and lightness. The most important point here is that the architecture that expresses this principle is actually a "discourse of beauty." Just like the 1914 Manifesto of Futurist Architecture or Le Corbusier's "Five Points of the New Architecture."

Cult modernist projects illustrate that utopia can be realized in a certain way. The path taken by people to approach utopia is essentially a process of self-improvement. An ideal city should create ideal citizens who should create an ideal city.

The critical history of imaginary cities can be used as a kind of diagnostic tool – both to understand and to propose solutions for the modern urban predicament.

Our approach to the topic focuses on the discourse of the complex relationship between the concept of utopia and the city, in which we consider the image of imaginary ideal cities not as a plan of action, but as a method of urban criticism and activism. By viewing imagined ideal cities as simple blueprints, we risk ignoring their contribution to the history of critical urban thought. Unlike the singular logic of a master plan, utopias never favor one or another aspect (design or building regulations) or some conventional audience. On the contrary, they emphasize that a full understanding of the urban experience can only be approached in a symbiosis of different forms of knowledge (design, law, politics, poetry, etc.) used together.

That is why we consider the Czech Uzhhorod development project of the 20s and 30s as a modernist utopian idea, and its development as an illustration of the debate, actually, of the very possibility of its implementation.

The exhibition presents illustrative (photos on the floor) and textual (cylinder in the center of the hall) quotes from the study and vision of modern Uzhhorod:

"Maly Galagov's modernist project is the idea of a beautiful urban utopia, the development of which is an illustration of the debatability of the very possibility of its realization";

"The historical center of Uzhgorod, stretched for one and a half kilometers, describes almost the sign of infinity";

"The clots of the planning structure of the center prevent the city from breathing freely and revealing its potential";

"The monster temple made a mockery of the delicate and vulnerable four-hundred-year-old architectural heritage of the city";

"The designers of Maly Galagov have made nature their co-author – it must be seen."

The “Kindling - Reform -” project became possible thanks to the support of: The Swedish Institute The beaux-arts Academy in Paris European Cultural Foundation Baltic Art Center Milvus Artistic Research Center

Photo credit Mykhaylo Melnychenko, Petro Ryaska

[drobro7-24]

Дрогобицький іконописець Лев Скоп у Добромилі для дітей провів майстер-клас з малювання

У відновленій споруді 16 століття нижньому Арсеналі м. Добромиль, в якому діє історичний музей відбувся майстер-клас відомого художника-іконописця з Дрогобича

Як повідомляє DROBRO Майстер-клас з малювання Лев Скоп проводив для дітей. Участь у мистецькому заході взяло чимало хлопців і дівчат Добромиля, які цікавляться живописом, мають до нього талант. Під час майстер-класу Лев Скоп кожному давав практичні настанови, поради. Таке навчання їм неодмінно знадобиться в майбутньому життя. По закінченні мистецького уроку кожний його учасник отримав пам’ятний диплом. ПІДПИШИСЬ НА НАШ КАНАЛ В ТELEGRAM Read the full article

[demiurgeua]

Розбита техніка рашистських окупантів стає частиною експозиції українських музеїв

Розбита техніка рашистських окупантів стає частиною експозиції українських музеїв

В Києві уламки рашистської техніки стали частиною експозиції в Національному військово-історичному музеї (вул. Грушевського, 30/1). У центрі столиці можна подивитися на знищену техніку російської армії (фото) — УНІАН https://www.unian.ua/war/u-centri-stolici-mozhna-podivitisya-na-znishchenu-tehniku-rosiyskoji-armiji-foto-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11808732.html На вулицях Києва…

[adamnet]

The National Historical Museum (Greek: Εθνικό Ιστορικό Μουσείο, Ethnikó Istorikó Mouseío) is a historical museum in Athens. Founded in 1882, is the oldest of its kind in Greece. It is located in the Old Parliament House at Stadiou Street in Athens, which housed the Hellenic Parliament from 1875 until 1932 • Національний історичний музей (грец. Εθνικό Ιστορικό Μουσείο) розташований на вулиці Стадіу в Афінах. З 1875 по 1932 рр. палац займав грецький парламент, тож нерідко і зараз будівлю називають Старим грецьким парламентом (грец. Μέγαρο της Παλαιάς Βουλής) ••• #world #greece #attica #ελλαδα αττική #athens #αθηνα #city #museum #building #oldparliament #monument #rain #travel #autumn #nice #nofilter #краса #гарно #старийпарламент #музей #дощ #памятник #подорожі #осінь #атени #афіни #аттика #греція #світ #безфільтрів (Old Parliament House, Athens) https://www.instagram.com/p/B5KH8U3Hemx/?igshid=1rb6xi00qtyqa

[platformadobra]

Історія Олександрії

Дендрологічний парк «Олександрія» — найбільший архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні, заснований у XVIII сторіччі великим коронним гетьманом Польщі Францішеком Ксаверієм Браницьким. За час свого існування парк змінив декілька поколінь власників, пройшов періоди знищення, деградації та відновлення, успадкувавши обширний історичний, архітектурний та культурний контексти.

Фундація дендропарку: створення заміської резиденції графів Браницьких

1774 / Великий коронний гетьман Польщі Францішек Ксаверій Браницький отримує у довічне володіння Білоцерківське староство. З цього часу Біла Церква стає приватним містом графів Браницьких.

1781 / Ксаверій Браницький оженюється з Олександрою Василівною Енгельгардт, камер-фрейліною імператриці Росії Катерини II, племінницею Світлішого князя Григорія Потьомкіна.

1782 / Відбувається урочистий в'їзд Ксаверія Браницького та Олександри Браницької до Білої Церкви. Розпочинаються пошуки місця для будівництва заміської резиденції з палацом та парком.

1783−84 / Розпочинаються підг��товчі роботи з будівництва Олексадрії.

1793 / Заснування Олексадрії.

1796 / Домінік Ботані, автор споруди Торгових рядів у Білій Церкві, розпочинає діяльність в Олександрії.

1797 / Графи Браницькі переїзждають на постійне місце проживання до Білої Церкви.

1815 / Август Єнц, берлінський садівник, приймає запрошення на керування парковими роботами в Олександрії.

1918 / Завершується приватне володіння Олександрією графами Браницькими.

Деградація дендропарку

1918 / Розпочинаються мародерські втручання на територію парку. Здійснюються підпали павільйонів та господарських приміщень. Втрачається частина внутрішнього оздоблення павільйонів — картин, меблів та скульптур.

1918—20 / Більшість паркових приміщень зазнають критичних втрат, та частково або повністю руйнуються. Здійснюється вилучення цінних мармурових та бронзових скульптур, втрачається благоустрій парку та паркові насадження.

1920 / Олександрія передається на користування до Білоцерківського сільськогосподарського технікуму.

1921 / Парк отримує назву ім. Раковського (Християна Георгійовича) та перетворюється на основну базу навчально-дослідного господарства Білоцерківського сільськогосподарського технікуму. Задовільняючи потреби у відбудові господарств Білої Церкви на цеглу, розбираються зруйновані та напівзруйновані споруди, завдаються втрати парковим насадженням.

1922 / Парк набуває статусу заповідника.

1928 / Відбувається забудова водогіну для Білої Церкви в центральній частині території парку. Знищуються цінні породи дерев та паркові композиції, паркові шляхи.

1941—1945 / Втрачаються або пошкоджуються залишки архітектурних споруд, дерева та насадження.

Відновлення дендропарку

1946 / Парк передається в управління Академії наук УРСР (Національної академії наук України). Здійснюється догляд за насадженнями та проводяться підготовчі роботи по реконструкції парку.

1953 / Парк переходить під науково-методичне управління Центрального республіканського ботанічного саду Академії наук УРСР.

1955 / Завершується розробка першого проекту з реконструкції та розвитку парку (Київоблпроект, при активній участі архітектора Д. М. Криворучка).

1957 / Розпочинаються перші роботи з відновлення та реставрації парку. За проектом архітектора Д. М. Криворучка до 1967 року відновлено всі основні паркові споруди. В розробці робочих проектів реставрації приймали участь Т. І. Беляєва, І. П. Шелухіна, Л. І. Коваль. Проектуються та будуються нові в'їзди до парку, споруджуються нові обєкти.

1959 / Парк віднесено до заповідних пам'яток природи та культури і взято під охорону держави.

1962 / На першому поверсі адміністративного приміщення парку з'являється музей.

1983 / Утворюється Державний дендрологічний парк «Олександрія» Академії наук України. Парк входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо відвідування якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

2018 / Відновлено Танцювальний (П'ятий) павільйон.

Якщо інформація в дослідженні є недостовірною або неповною — будь ласка, напишіть нам на evgen.kompanets@gmail.com

Автор тексту: Євген Компанець

[busurmanka]

30.08.2021 відбулося офіційне відкриття спільного українсько-литовського проєкту «КРІЗЬ ВІКИ: НАБУТА БАТЬКІВЩИНА» за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Литовської Республіки в Україні Вальдемараса Сарапінаса. Наприкінці минулого року Сейм Литовської республіки оголосив 2021 рік Роком історії та культури литовських татар. Проєкт “КРІЗЬ ВІКИ” пов`язаний з історією та культурою литовських татар – як невіддільної і важливої складової литовської історії й сучасного литовського суспільства та кримських татар – корінного народу України. Події давньої історії та сучасного життя Литви, Криму та України тісно переплетені та взаємопов'язані, тож і в нашому проєкті представлені різні за змістом виставки. Назва проєкту відповідає як історичному, так і сучасному контексту: якщо для литовських татар це історичний факт - набуття нової Батьківщини та нової родини народів, то для сучасного кримськотатарського народу боротьба за свою землю триває. І дуже символічно, що проєкт відбувається на тлі двох надзвичайно важливих подій нашої країни – прийняття Верховною Радою «Закону про корінні народи України» та майже одночас��о з відкриттям Кримської платформи. У співпраці з Посольством Литовської Республіки в Україні, литовськими колегами, ДП «Кримський дім» та разом з кількома українськими музеями відбуваються низка подій, організованих ГО “Міжнародний інститут культурної дипломатії” (МІКД) й присвячених різним аспектам спільної історії наших народів. Позаяк Крим – це Україна, й українці, своєю чергою, також міцно пов‘язані з історією Литви під час існування ВКЛ, а історичний шлях кримських татар до Литви більш як 600 років тому пролягав через територію сучасної України, між нами й сьогодні існує багато точок дотику, а тема успішної інтеграції різних етнічних груп у сучасне життя країн завжди актуальна. Dress& MQ jubbe by busurmanka LeniE'🔺️® Dress made in @ev_lenie . 2021 #fashionlook #패션스타그램 Let's go higher... 🌌 #함께 #livephoto #carpediem #momento busurmanka_lenie 🔺️ 부수르만까 레니예'🔺️ #busurmanka_lenie #부수르만까_레니예 #photography #im_director #한국 🇰🇷+🇺🇦=💗 (at Музей книги і друкарства України) https://www.instagram.com/p/CTVONL4gm9B/?utm_medium=tumblr

[eu-ukraine]

Чернігівський історичний музей імені Василя Тарновського отримав історичні мапи

На початку грудня Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського, як і всі обласні краєзнавчі/історичні музеї країни, отримав від Українського інституту національної пам’яті комплект видрукованих мап з історії України. Метою проект... Читати далі »

[chernigovorg]

На Чернігівщині можна побачити черевички, які носили тільки заможні панянки (Фото)

На Чернігівщині можна побачити черевички, які носили тільки заможні панянки (Фото)

Чернігівський історичний музей імені Тарновського не перестає дивувати цікавими експонатами, що зберігаються у фондах закладу. Зокрема модним жіночим взуттям третини XVIII сторіччя. Йдеться про черевики Параски Апостол, доньки гетьмана Данила Апостола. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На сесію Чернігівської облради знову виносять скандальне питання У їх виготовленні майстер використовував такі матеріали: бавовну,…

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Національний історичний музей

Перебуваючи в Софії, я мав нагоду відвідати історичний музей Болгарії. Він розташований на території колишньої резиденції Бояна, де поруч з музеєм знаходиться резиденція президента, віце-президента, премʼєр міністра і голови Народних зборів. Тому вся прилегла територія знаходиться під посиленою охороною. Це трохи спантеличує коли вперше туди потрапляєш.

Одразу після входу, ви потрапляєте в простору паркову зону, охайно оздоблену ландшафтним дизайном (перше фото). Парк оточує будівлю музею з усіх сторін. Звідси відкривається неймовірний краєвид на гору Вітоша.

За будівлею музею, знаходиться комплекс фонтанів, оздоблений також ландшафтним дизайном. Крім того там працює ресторан.

В середині, будівля музею, вражає не менше.

Крім самої будівлі, музей, звичайно, вражає експонатами. Всі вони є частиною історії Болгарської держави, і виставлені таким чином, що можна прослідкувати всю історію цієї країни і історію земель, на яких вона постала, ще до того як вона виникла. Ось як, наприклад, грецькі монети античних часів.

Також тут можна побачити і посуд, в тому числі виготовлений із срібла та золота.

Мабуть найціннішим експонатом є золотий скарб, знайдений біля поселення Панагюриште (південь Болгарії), що датується IV—III до н. е. Це золоті елементи посуду надзвичайної роботи.

Більшість експонатів, була зібрана на території усієї сучасної Болгарії, але не тільки. Є тут і експонати знайдені на території сучасної України та інших держав.

Є тут звичайно і стенди, на яких можна відслідкувати історію надбань, якими пишаються болгари. Є стенд присвячений зародженню писемності в Болгарії, а саме історію створення кирилиці. Деякі книги, представлені тут, настільки давні, що написані ще грецькою.

Є також окремий поверх, присвячений ще одній гордості Болгарії — обробці квітів троянд. Тут можна побачити як розвивались технології обробки та як саме використовувались і використовуються готові продукти. Виявляється, що це не тільки про парфуми.

📍Національний історичний музей

Підтримати ЗСУ

[zhitomir]

У Житомирській області визначили топові туристичні місця – п'ять «магнітів». ФОТО

На сесії депутати Житомирської обласної ради затвердили програму розвитку туризму на 2021-2023 роки. У програмі визначено 5 туристичних "магнітів" області. Як повідомляє "Укрінформ", це заказник "Камінне село" в Олевському районі, історичний комплекс "Кляштор Босих Кармелітів" у Бердичеві, парк "Древлянський" у Коростені, Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова у Житомирі та замок-музей "Радомисль" у Радомишлі.  

Камінне село

Фото: Ельдар Сарахман, УП

  Кляштор Босих Кармелітів

Фото: Ігор Щербаков

Древлянський парк

Фото: zeft.in.ua

Музей космонавтики

Фото: zeft.in.ua

Замок-музей "Радомисль"

Фото: Дмитро Бартош

Крім того, на Житомирщині виокремили 6 основних перспективних напрямків туризму: автентичний, фестивальний, спортивний, релігійний, діловий та медичний. У документі зазначається, що в області є низка проблем, які призупиняють розвиток туристичної галузі. Серед них – низька конкурентоспроможність туристичних послуг, недостатній розвиток інфраструктури, мала кількість турінфоцентрів та сувенірної продукції, відсутність маркування на турмашрутах. Розробники програми вважають, що вона поступово дасть змогу вирішити визначені проблеми. Мета програми, яку затвердили депутати, – створення якісного конкурентоздатного туристичного продукту Житомирської області, що сприятиме збільшенню туристичних потоків; перетворення напряму туризму на прибуткову галузь економіки області; створення умов для інформаційної обізнаності про туристичні об’єкти та продукти, які пропонуються для пізнавальних, рекреаційних, освітніх, розважальних подорожей та екскурсій; формування позитивного туристичного іміджу області; популяризування туристичної Житомирщини на всеукраїнській туристичній арені. from Журнал Житомира http://zhzh.com.ua/news/2020-12-24-8861 Читай Новости Житомира на zhzh.info

[nadiamuzh]

ЦИТАДЕЛЬ СІСТЕРОН ⠀ ✨ Цитадель височить на скелі над містом Сістерон між провінціями Дофіне і Прованс на шляху з Альп до Середземного моря. ⠀ ✨ Фортеця - це перше, що можна побачити при наближенні до міста. ✨ З її висоти відкривається панорама на 150 км і вважається найкращою у Верхньому Провансі. ⠀ ✨ За часів римської імперії на скелі знаходився військовий табір. ✨ У Середньовіччі графи Фолькалькьє збудували тут фортифікаційні укріплення, які в архівних документах згадуються як "замок". ✨ Згодом замок перейшов у руки графів Провансу як важливий стратегічний об'єкт. ⠀ ✨ Зазнавши значних руйнувань у період релігійних воєн, фортеця стала наймогутнішою за часів Генріха IV. ✨ З середньовічних часів залишилися оборонна стіна, бойовий хід (дорога у верхній частині оборонної стіни) і донжон XIII століття. ✨ Військовий інженер Жан Ерар, який вважається батьком французьких фортифікаційних укріплень, розробив бастіонну систему цитаделі, які були реалізовані. ⠀ ✨ Згодом військовий інженер Себаст'єн де Вобан, автор 33 фортифікаційних споруд, 14 з яких увійшли до світової спадщини Юнеско, розробив план для цитаделі Сістерон. ✨ За браком коштів, з цього плану були реалізовані тільки склад для пороху та криниця. ⠀ ✨ Фортеця була настільки могутньою, що Наполеон I, коли повертався з острова Ельба і йшов на Париж, боявся тільки одного: його військо можуть зупинити під Сістероном. ✨ Його побоювання не були безпідставними: вузький перешийок між скелями, які називають "Воротами до Провансу", а над ним височить могутня цитадель. З такої висоти, де видно всіх і все як на долоні, навіть велика армія є легкою здобиччю. ✨ Однак 5 березня 1815 року Наполеон пройшов безперешкодно повз фортецю Сістерон, його просто пропустили. ⠀ ✨ У XIX столітті відбулася нова реставрація фортеці, багато рекомендацій Вобана були реалізовані, зокрема підземних хід із цитаделі до міста. ✨ Тепер у фортеці знаходиться історичний музей, а на літньому майданчику щороку відбувається музичний фестиваль "Ніч у Цитаделі". ⠀ Напишіть у коментарях, яку цікаву фортецю ви відвідали під час ваших подорожей. (Sisteron, Rhone-Alpes, France) https://www.instagram.com/p/CDqaqOmjFR5/?igshid=24dmp2nlh3vk

[demiurgeua]

Чернігівський скарб, який знайшли двічі

Чернігівський скарб, який знайшли двічі

Дивовижну розповідь про скарб, який вдруге шукали понад 30 років, а вперше показали через століття, можна почути в Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарновського. Стосується вона цінної колекції срібних виробів давньоруської доби. Чернігівський скарб, який знайшли двічі https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3160584-cernigivskij-skarb-akij-znajsli-dvici.html Choim |…