#софія

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Моє перше знайомство зі столицею Болгарії відбулось, коли я повертався з Греції. Я зупинився тут на один день. Цього було достатньо для того, щоб зрозуміти, що одного дня замало для повноцінного знайомства з цим цікавим містом.

Розповідь про це місто почну з самої центральної і найбільш значущої частини міста — урядового кварталу. На першому фото видно, як тут компактно розмістились будівля парламенту Болгарії (по центру), будівля президента Болгарії (справа) і інші адміністративні будівлі (зліва). Всі ці будівлі утворюють одну композицію.

З іншого боку, навпроти, знаходиться памʼятник Святої Софії, покровительки міста.

Архітектура адміністративних будівель має, на мою думку, схожий стиль. Ось як приклад, будівля суду, яка теж знаходиться в центральній частині міста.

Водночас, поруч з більш сучасними адміністративними будівлями, знаходяться і історичні будівлі, що одразу привертають увагу. Як от центральний ринок Софії.

І одразу навпроти нього — регіональний історичний музей Софії.

Але найбільше, мабуть, виділяються своєю оригінальністю храми. Ось, наприклад, собор Святої Неділі — православний храм.

Трохи далі, на цій же вулиці, мечеть Баня Баші.

А буквально через дорогу від мечеті, знаходиться центральна синагога Софії.

Як бачите, тут багато храмів різних конфесій, і всі вони мають цікаву архітектуру. Також вражають і розміри цих будівель. Однак, мабуть найбільшим з поміж них, є православний храм-памʼятник Олександра Невського. Це справді помпезна будівля і ззовні і з середини.

Взагалі гуляти по місту дуже цікаво і комфортно. Тут велика кількість парків, скверів. Головна ж вулиця міста, закрита для транспорту і є повністю пішохідною, по обидва боки якої знаходиться незліченна кількість кафе і ресторанів на будь-який смак.

Водночас місто виглядає дуже контрастним: візуально тут переплітаються різні архітектурні стилі, різні історичні епохи. Це доповнюється особливою атмосферою, що створюють місцеві жителі — дуже привітні люди. Все це вкупі породжує особливий колорит цього чудового міста, який ви одразу від��уєте, побувавши тут.

📍Софія

Підтримати ЗСУ

[pixiedust171204]

Sofia the First Ukrainian Version :

For more, take a look at my masterlist ;)

[newsundphotos]

Софія Ротару зняла з продажу квартиру у Москві

Відомо, що українська співачка Софія Ротару вирішила ��статочно припинити спроби продати свою трикімнатну квартиру в центрі Москви. Спершу нерухомість виставили на продаж за $705 тисяч, потім ціну знизили до $655 тисяч, однак покупців так і не знайшлося. Тепер артистка вирішила залишити квартиру, щоправда, без планів на проживання. Про невдачу з оборудкою повідомили російські ЗМІ, інформує Третє…

[heedzhee-art]

Hi! I've been learning about the history of Ukrainian names and how they were affected by Soviet policies, do you think Ukraine's most popular name, Kateryna, reflects her identity well? I don't get how it’s still common in English to use Russian words for Ukrainian people's names and cities (like Kiev)

(I'm copying the entire post because I deleted a paragraph I wanted to be in reblogs on accident, sorry)

Ukrainian "Catherine" is "Kateryna", the short version is "Katia", so yea. I actually sounds different in every Slavic language safe for russian and Bulgarian being almost the same

People may use russian words when naming places in Ukraine in English, like calling Kyiv "Kiev", because all the Soviet documents back in the day were handled in russian, so everything international used russian transliterations rather than Ukrainian ones. It feels weird to hear it, like foreigners are just using another language to name your home..? Maybe because a lot of foreigners can't tell the difference between different slavic languages. It's also a sore topic for a lot of people now that russians replace all the Ukrainian signs in Ukrainian territories whenever they capture them. The most unusual ones to hear in English are "Dniepr" instead of "Dnipro" and "Nikolayev" instead of "Mykolaiv", "Rovno" instead of "Rivne", I have to do a double take because idk what the person is talking about

When it comes to names, during the Soviet era, Ukrainian names were often russified, a process where Ukrainian names were altered to align with russian linguistic norms, this was part of a broader policy of cultural assimilation and suppression of Ukrainian identity. Official records (birth certificates, passports, etc) often used the russified versions of names rather than their original Ukrainian forms (for example, some of -enko, -ich, -ak surnames were russified in a form of adding -ov/-ev at the end, or changing the last name entirely), and as a result, this caused significant issues for families trying to trace their ancestry or locate graves of relatives, and then the problem was exacerbated by inconsistent documentation practices and the destruction of records during times of war or political purges

But anyway I recently found out that Sofia and Iryna are official suggestions for hetalia Ukraine, they're pretty nice actually, tho I'll stick to my own interpretations since in my head she's already a very different character (for Katia I don't like the connection it sometimes draws to Yekatyerina II)

Iryna's shortened form is "Ira", the diminutive/affectionate would be Irunya/Irynka, and Sofia shortened is Sonia (Софія/Sofia has three syllables like So-fi-ya, and Соня/Sonia two syllables like So-nya), sonia/соня also can mean "sleepyhead" btw

I hope this was insightful, I appreciate it when people are curious and ask questions

[theophan-o]

Scene like from my own childhood dream: riding into a steppe together with a Cossack hero. The illustration by a very talented Ukrainian contemporary artist, Sofiia Runova (Софія Рунова) to a Ukrainian fairy-tale book for children: С. Богдан, Викрадений перстень, Київ 2020:

The story tells about Ukrainian Cossacks living on the Zaporozhian Sich in the times of Otaman Ivan Sirko (Іван Дмитрович Сірко, c. 1610-1680), Bohun's contemporary.

It is a fan&didactic account, existing only for the Cossack Heroes glory and promoting Ukrainian heritage worldwide. Copyright belongs to the Artist/Publisher/Museum.

[sofilovverk]

Станція Університет. Декілька хвилин до повного західну зимового сонця, вискочила з роботи раніше звичайного через повітряну тривогу і змогла застати таку красу.

Я більше не живу там та не бігаю з метро вниз до Кониського на роботу, яка завдала шкоди моїй нервовій системі. Не любила її зовсім, але всі колеги були моїми друзями, шкода, що то не мій світ видався. Не хотілося спиватися на кафедрі разом з її завом. Один із моїх улюблених спогадів - це її день народження. День народження цієї чарівної квітки. Ми дуже вузьким колом випивали допізна і до такого стану, що почали курити у приміщенні кафедри. А наступного дня мене звільнили, хоча на столі директора вже місяць висіла моя заява.

Тепер я живу за тисячі кілометрів від мого колись улюбленого міста, що будоражив мій настрій та серце. Сподіваюсь, що мене ще чекають в гості.

Київ, я тебе люблю. Залишайся в колекції моїх сновидінь. Ми були разом три роки.

З любов‘ю

Софія, найпалкіша шанувальниця твоїх викрутасів

[nelligekata]

У китайських соцмережах поширювали діпфейки з українською дівчиною про дружбу з Росією

using someone else's personality for selfish gain purposes

Один із акаунтів мав понад 300 000 підписників. 

Невідомі створили тисячі оброблених штучним інтелектом відео з використанням обличчя і голосу справжньої людини, українки Ольги Лоїк. Фейкова дівчина розповідала про дружбу з Росією та рекламувала їжу, пише BBC.

Сама Ольга дізналася про промоцію Росії від свого імені випадково – хтось із знайомих побачив її обличчя на відео і надіслав їй. Дівчина вирішила з'ясувати, що відбувається, і знайшла десятки акаунтів під різними іменами, які використовували її обличчя та поширювали контент, який вона ніколи не створювала.

Софія, Наташа, Ейпріл, Стейсі – всі ці "дівчата" говорили діалектом китайської мови мандарин, який справжня Ольга не знає і ніколи не вивчала. 

"Я бачила, що 90% відео були про Китай і Росію, дружбу між Китаєм і Росією, про те, що вони повинні бути сильними союзниками, а також про рекламу їжі", – розповіла Ольга журналістам. 

Одним із найбільших акаунтів був "Наташа імпортувала їжу" з понад 300 000 підписників. Ця "Наташа" прославляла Росію і рекламувала продукти. 

Це особисто розлютило Ольгу, родина якої досі перебуває в Україні. Сама дівчина навчається в Університеті Пенсильванії. 

Мандариномовні ШІ-двійники Ольги почали з’являтися у 2023 – незабаром після того, як справжня дівчина запустила канал YouTube, який не дуже регулярно оновлюється.

Приблизно через місяць вона почала отримувати повідомлення від людей, які стверджували, що бачили, як вона говорить мандаринською мовою в китайських соціальних мережах Xiaohongshu – платформі, схожій на Instagram, та Bilibili – відеосайті, схожому на YouTube. 

Хлопець Ольги написав про це в твіттері, на що відповіла компанія HeyGen, яка, як вона стверджує, розробила інструмент, що використовується для створення подібностей ШІ.

Компанія сказала, що з обличчям Ольги були створені понад 4900 відео. Зображення Ольги заблокували для подальшого використання. 

Представник компанії сказав журналістам, що їхню систему зламали, і що вони оновили протоколи безпеки для запобігання зловживань. 

Але Анджела Чжан з Університету Гонконгу каже, що те, що сталося з Ольгою, "дуже поширене явище в Китаї".

Підозрілим є й наративів, який просували акаунти – дружба Росії та Китаю.

"Незрозуміло, чи ці облікові записи координувалися з колективною метою, але просування повідомлення, яке відповідає урядовій пропаганді, безумовно, приносить їм користь", – висловлює свою точку зору дослідниця права та технологій з Болонського університету та KU Leuven Еммі Хайн.

Вона додала, що "навіть якщо ці облікові записи явно не пов’язані з Комуністичною партією Китаю, просування узгодженого повідомлення може знизити ймовірність того, що їхні публікації будуть видалені".

Приклад із Ольгою демонструє загальну складність регулювання сфери штучного інтелекту в світі. 

[2572331]

всім привіт

я софія. 

чомусь так мені хочеться почати про фотографію. 

для мене фотографія одне з самих вагомих мистецтв. 

напевно, це сталось 4 роки тому, коли я побачила ( абсолютно випадково ) фотографії пінхасова десь на пінтересті. шось йокнуло, да. 

довго це в мені носилось, справді довго. 

я так це люблю, бо це дає контроль. і не треба бути гадалкою, щоб догадатись скільки пам’яті в мене забито фотографіями усього можливого. 

я боюсь фотографувати людей. в соціальне дуже важко. 

але я щиро гидую “лав сторі”, “я обмазалась краскою”, “стою під дощем”, “лежу гола/голий в студії”. як картинка - супер. дуже гарно, дуже естетично, але ну такоє. 

всі зі мною погодяться, що ділити фотографію треба. 

- репортажна/соціальна. 

- гарненька ( оця от вище описана )

- пейзажна.

але але але блаблаблабла. 

я розумію, що було б прикольно стати людиною, яка буде шось знати про це, вміти. мати знання, які буде хотітись передати. а не бєкати в тамблері) 

на це мене наштовхнула випадково потрапивша на очі фотографія з харківської школи. 

(+ сьогодні івана купала і саме в цей день два роки тому, мені здається, я догнала ( вперше змогла сфотографувати шось, що має посил ), що фотографія мусить говорити ). 

загалом усі думки про фотографію зводяться до простого : нада шось робити, страшно здохнути і не зробити достойного. чи хоча б того, що є в голові. 

може, колись інші подивляться і задумаються. 

[nemui-karrasu]

Хлопець моєї подруги, з яким я знайома пів року: Соня, тебе ж Софія звати, так?

Двоюрідна сестра, з якою ми разом росли: Слухай, а скільки тобі років?

Мабуть мені варто бути відкритою з людьми трошки більше ...

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Національний історичний музей

Перебуваючи в Софії, я мав нагоду відвідати історичний музей Болгарії. Він розташований на території колишньої резиденції Бояна, де поруч з музеєм знаходиться резиденція президента, віце-президента, премʼєр міністра і голови Народних зборів. Тому вся прилегла територія знаходиться під посиленою охорон��ю. Це трохи спантеличує коли вперше туди потрапляєш.

Одразу після входу, ви потрапляєте в простору паркову зону, охайно оздоблену ландшафтним дизайном (перше фото). Парк оточує будівлю музею з усіх сторін. Звідси відкривається неймовірний краєвид на гору Вітоша.

За будівлею музею, знаходиться комплекс фонтанів, оздоблений також ландшафтним дизайном. Крім того там працює ресторан.

В середині, будівля музею, вражає не менше.

Крім самої будівлі, музей, звичайно, вражає експонатами. Всі вони є частиною історії Болгарської держави, і виставлені таким чином, що можна прослідкувати всю історію цієї країни і історію земель, на яких вона постала, ще до того як вона виникла. Ось як, наприклад, грецькі монети античних ��асів.

Також тут можна побачити і посуд, в тому числі виготовлений із срібла та золота.

Мабуть найціннішим експонатом є золотий скарб, знайдений біля поселення Панагюриште (південь Болгарії), що датується IV—III до н. е. Це золоті елементи посуду надзвичайної роботи.

Більшість експонатів, була зібрана на території усієї сучасної Болгарії, але не тільки. Є тут і експонати знайдені на території сучасної України та інших держав.

Є тут звичайно і стенди, на яких можна відслідкувати історію надбань, якими пишаються болгари. Є стенд присвячений зародженню писемності в Болгарії, а саме історію створення кирилиці. Деякі книги, представлені тут, настільки давні, що написані ще грецькою.

Є також окремий поверх, присвячений ще одній гордості Болгарії — обробці квітів троянд. Тут можна побачити як розвивались технології обробки та як саме використовувались і використовуються готові продукти. Виявляється, що це не тільки про парфуми.

📍Національний історичний музей

Підтримати ЗСУ

[verbenasims]

чуваки там дивляться фільм жахів, і їхні реакції в процесі - то просто.. 🔥

Софія явно ловить крінж із тупих мувів тих персів, Малькольм з Кійоші - чуваки, що верещать від кожного скрімера (вночі вони пошкодують про те, що більше не сплять разом), а Колін явно шукає привід, щоб підсунутись до Малькольма ближче

поки там Малькольм ловить шок від того, що Максіс показали у цьому фільмі бензопилу і вбивства (ВТФ, МАКСІС, РІЛІ), Колін не покидає своїх спроб вчергове до нього підкатити

"- це так страшно.. але ти ж захистиш мене, правда? - у якій ситуації мені узагалі довелося б захищати тебе від психопата із бензопилою?.. у цій грі навіть крадіїв нема, про що ми говоримо"

і тут Колін зрозумів, що захищати треба не його

[n-d-artchik]

Невеличкий малюнок іншої моєї персонажки ☺️

Знайомтесь, Софія 🤝

[serhiistorozhuk]

Киричук Софія. Акторка.

[theophan-o]

St Sophia (Divine Wisdom) Cathedral in Kyiv (Софійський собор, Софія Київська, Софіївський собор), built in the early 11th century, restored in the 17th century.

Bohun (together with B. Chmielnicki) could admire the cathedral right after its first great restoration, ordered by the Metropolitan of Kyiv, Petro Mohyla after 1633. Unfortunately, he could not see the huge baroque bell tower, because it was built after his death, during Hetman Ivan Mazepa rule (1687-1709).

Here some old postcard, I have bought during my first stay in Kyiv.

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[cepibule]

Вони зустрілися в листопаді. Вітру подобалося розносити їх дзвінкий сміх, тому він звів їх в ту п’ятницю.

Софія ледь пересувала ноги після 3 пар в універі, перегляду робіт та консультації. «Скоро сесія» - повторювала вона собі, щоб не заснути на автобусній зупинці. «Скоооооро сееесііія» - вона ледь не пропустила свій Mercedes-Benz (Sprinter) білого кольору. Маршрутка була порожньою, якщо не брати до уваги постать в середині салону в якому грала місцева радіохвиля. Софія вирішила не йти далеко зачіпляючи сидіння своєю велетенською папкою з креслениками, нарисами, кольоровими колами та двома тубусами тому сіла в першому ж ряду. Зітхнувши дівчина спробувала дістати навушники з кишені пуховика, але водій різко зупинився об’їжджаючи ями, і airpods полетіли у різні боки. Вона відклала свій «вантаж» з архітектурного та озброївшись ліхтариком почала шукати навушники по салону. Тримаючи у руках одразу знайдені бокс в наклейках та лівий навушник вона відчайдушно шукала другий.

-Він був під моїм сидінням. – людина, що протягувала руку з правим навушником зняла капюшон і щиро посміхнулася. – Тяжкий день?

-Буквально, ахах, дякую! – побачивши перед собою високу дівчину Соф��я забрала навушник і також посміхнулася помітивши каблучку на великому пальці. – Ви врятували мій вечір, я б не змогла без музики. Ам.. вибачте, do you listen to girl in red?

-YEs, but… ви ж знаєте про скандали? Я б вам радила пісню Скрябіна «Цукор».

-Так, чула, - раділа вона через позицію співрозмовниці. Мене, до речі, звати Софія, – представилася дівчина.

-А мене звати Аделіна! – раділа вона несподіваній зустрічі.

-Приємн�� познайомитися, - карі очі дівчини що створили маленький хаос в салоні поглянули на вулицю, – іііі… моя зупинка.