#софія

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Моє перше знайомство зі столицею Болгарії відбулось, коли я повертався з Греції. Я зупинився тут на один день. Цього було достатньо для того, щоб зрозуміти, що одного дня замало для повноцінного знайомства з цим цікавим містом.

Розповідь про це місто почну з самої центральної і найбільш значущої частини міста — урядового кварталу. На першому фото видно, як тут компактно розмістились будівля парламенту Болгарії (по центру), будівля президента Болгарії (справа) і інші адміністративні будівлі (зліва). Всі ці будівлі утворюють одну композицію.

З іншого боку, навпроти, знаходиться памʼятник Святої Софії, покровительки міста.

Архітектура адміністративних будівель має, на мою думку, схожий стиль. Ось як приклад, будівля суду, яка теж знаходиться в центральній частині міста.

Водночас, поруч з більш сучасними адміністративними будівлями, знаходяться і історичні будівлі, що одразу привертають увагу. Як от центральний ринок Софії.

І одразу навпроти нього — регіональний історичний музей Софії.

Але найбільше, мабуть, виділяються своєю оригінальністю храми. Ось, наприклад, собор Святої Неділі — православний храм.

Трохи далі, на цій же вулиці, мечеть Баня Баші.

А буквально через дорогу від мечеті, знаходиться центральна синагога Софії.

Як бачите, тут багато храмів різних конфесій, і всі вони мають цікаву архітектуру. Також вражають і розміри цих будівель. Однак, мабуть найбільшим з поміж них, є православний храм-памʼятник Олександра Невського. Це справді помпезна будівля і ззовні і з середини.

Взагалі гуляти по місту дуже цікаво і комфортно. Тут велика кількість парків, скверів. Головна ж вулиця міста, закрита для транспорту і є повністю пішохідною, по обидва боки якої знаходиться незліченна кількість кафе і ресторанів на будь-який смак.

Водночас місто виглядає дуже контрастним: візуально тут переплітаються різні архітектурні стилі, різні історичні епохи. Це доповнюється особливою атмосферою, що створюють місцеві жителі — дуже привітні люди. Все це вкупі породжує особливий колорит цього чудового міста, який ви одразу відчуєте, побувавши тут.

📍Софія

Підтримати ЗСУ

[gwenllianwales]

Ilustrations by Sofia Karaffa-Korbut 

Poetry by Lesya Ukrainka (”The forest song”)

[mioritic]

Portrait of Taras Shevchenko by Sofia Karaffa-Korbut (Ukrainian, 1924-1996)

Displayed at Галерея "АВС-арт" in Kyiv as part of the "Шевченків травень" exhibition, May 2014

[theophan-o]

Scene like from my own childhood dream: riding into a steppe together with a Cossack hero. The illustration by a very talented Ukrainian contemporary artist, Sofiia Runova (Софія Рунова) to a Ukrainian fairy-tale book for children: С. Богдан, Викрадений перстень, Київ 2020:

The story tells about Ukrainian Cossacks living on the Zaporozhian Sich in the times of Otaman Ivan Sirko (Іван Дмитрович Сірко, c. 1610-1680), Bohun's contemporary.

It is a fan&didactic account, existing only for the Cossack Heroes glory and promoting Ukrainian heritage worldwide. Copyright belongs to the Artist/Publisher/Museum.

[itsloriel]

Софія Лешишак - Коли заснули сині гори

[2572331]

всім привіт

я софія. 

чомусь так мені хочеться почати про фотографію. 

для мене фотографія одне з самих вагомих мистецтв. 

напевно, це сталось 4 роки тому, коли я побачила ( абсолютно випадково ) фотографії пінхасова десь на пінтересті. шось йокнуло, да. 

довго це в мені носилось, справді довго. 

я так це люблю, бо це дає контроль. і не треба бути гадалкою, щоб догадатись скільки пам’яті в мене забито фотографіями усього можливого. 

я боюсь фотографувати людей. в соціальне дуже важко. 

але я щиро гидую “лав сторі”, “я обмазалась краскою”, “стою під дощем”, “лежу гола/голий в студії”. як картинка - супер. дуже гарно, дуже естетично, але ну такоє. 

всі зі мною погодяться, що ділити фотографію треба. 

- репортажна/соціальна. 

- гарненька ( оця от вище описана )

- пейзажна.

але але але блаблаблабла. 

я розумію, що було б прикольно стати людиною, яка буде шось знати про це, вміти. мати знання, які буде хотітись передати. а не бєкати в тамблері) 

на це мене наштовхнула випадково потрапивша на очі фотографія з харківської школи. 

(+ сьогодні івана купала і саме в цей день два роки тому, мені здається, я догнала ( вперше змогла сфотографувати шось, що має посил ), що фотографія мусить говорити ). 

загалом усі думки про фотографію зводяться до простого : нада шось робити, страшно здохнути і не зробити достойного. чи хоча б того, що є в голові. 

може, колись інші подивляться і задумаються. 

[nemui-karrasu]

Хлопець моєї подруги, з яким я знайома пів року: Соня, тебе ж Софія звати, так?

Двоюрідна сестра, з якою ми разом росли: Слухай, а скільки тобі років?

Мабуть мені варто бути відкритою з людьми трошки більше ...

[verbenasims]

чуваки там дивляться фільм жахів, і їхні реакції в процесі - то просто.. 🔥

Софія явно ловить крінж із тупих мувів тих персів, Малькольм з Кійоші - чуваки, що верещать від кожного скрімера (вночі вони пошкодують про те, що більше не сплять разом), а Колін явно шукає привід, щоб підсунутись до Малькольма ближче

поки там Малькольм ловить шок від того, що Максіс показали у цьому фільмі бензопилу і вбивства (ВТФ, МАКСІС, РІЛІ), Колін не покидає своїх спроб вчергове до нього підкатити

"- це так страшно.. але ти ж захистиш мене, правда? - у якій ситуації мені узагалі довелося б захищати тебе від психопата із бензопилою?.. у цій грі навіть крадіїв нема, про що ми говоримо"

і тут Колін зрозумів, що захищати треба не його

[n-d-artchik]

Невеличкий малюнок іншої моєї персонажки ☺️

Знайомтесь, Софія 🤝

[serhiistorozhuk]

Киричук Софія. Акторка.

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім героїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[traveler-from-ukraine]

Софія. Болгарія

Національний історичний музей

Перебуваючи в Софії, я мав нагоду відвідати історичний музей Болгарії. Він розташований на території колишньої резиденції Бояна, де поруч з музеєм знаходиться резиденція президента, віце-президента, премʼєр міністра і голови Народних зборів. Тому вся прилегла територія знаходиться під посиленою охороною. Це трохи спантеличує коли вперше туди потрапляєш.

Одразу після входу, ви потрапляєте в простору паркову зону, охайно оздоблену ландшафтним дизайном (перше фото). Парк оточує будівлю музею з усіх сторін. Звідси відкривається неймовірний краєвид на гору Вітоша.

За будівлею музею, знаходиться комплекс фонтанів, оздоблений також ландшафтним дизайном. Крім того там працює ресторан.

В середині, будівля музею, вражає не менше.

Крім самої будівлі, музей, звичайно, вражає експонатами. Всі вони є частиною історії Болгарської держави, і виставлені таким чином, що можна прослідкувати всю історію цієї країни і історію земель, на яких вона постала, ще до того як вона виникла. Ось як, наприклад, грецькі монети античних часів.

Також тут можна побачити і посуд, в тому числі виготовлений із срібла та золота.

Мабуть найціннішим експонатом є золотий скарб, знайдений біля поселення Панагюриште (південь Болгарії), що датується IV—III до н. е. Це золоті елементи посуду надзвичайної роботи.

Більшість експонатів, була зібрана на території усієї сучасної Болгарії, але не тільки. Є тут і експонати знайдені на території сучасної України та інших держав.

Є тут звичайно і стенди, на яких можна відслідкувати історію надбань, якими пишаються болгари. Є стенд присвячений зародженню писемності в Болгарії, а саме історію створення кирилиці. Деякі книги, представлені тут, настільки давні, що написані ще грецькою.

Є також окремий поверх, присвячений ще одній гордості Болгарії — обробці квітів троянд. Тут можна побачити як розвивались технології обробки та як саме використовувались і використовуються готові продукти. Виявляється, що це не тільки про парфуми.

📍Національний історичний музей

Підтримати ЗСУ

[cepibule]

Вони зустрілися в листопаді. Вітру подобалося розносити їх дзвінкий сміх, тому він звів їх в ту п’ятницю.

Софія ледь пересувала ноги після 3 пар в універі, перегляду робіт та консультації. «Скоро сесія» - повторювала вона собі, щоб не заснути на автобусній зупинці. «Скоооооро сееесііія» - вона ледь не пропустила свій Mercedes-Benz (Sprinter) білого кольору. Маршрутка була порожньою, якщо не брати до уваги постать в середині салону в якому грала місцева радіохвиля. Софія вирішила не йти далеко зачіпляючи сидіння своєю велетенською папкою з креслениками, нарисами, кольоровими колами та двома тубусами тому сіла в першому ж ряду. Зітхнувши дівчина спробувала дістати навушники з кишені пуховика, але водій різко зупинився об’їжджаючи ями, і airpods полетіли у різні боки. Вона відклала свій «вантаж» з архітектурного та озброївшись ліхтариком почала шукати навушники по салону. Тримаючи у руках одразу знайдені бокс в наклейках та лівий навушник вона відчайдушно шукала другий.

-Він був під моїм сидінням. – людина, що протягувала руку з правим навушником зняла капюшон і щиро посміхнулася. – Тяжкий день?

-Буквально, ахах, дякую! – побачивши перед собою високу дівчину Софія забрала навушник і також посміхнулася помітивши каблучку на великому пальці. – Ви врятували мій вечір, я б не змогла без музики. Ам.. вибачте, do you listen to girl in red?

-YEs, but… ви ж знаєте про скандали? Я б вам радила пісню Скрябіна «Цукор».

-Так, чула, - раділа вона через позицію співрозмовниці. Мене, до речі, звати Софія, – представилася дівчина.

-А мене звати Аделіна! – раділа вона несподіваній зустрічі.

-Приємно познайомитися, - карі очі дівчини що створили маленький хаос в салоні поглянули на вулицю, – іііі… моя зупинка.

[veralevina15]

# 4

Грай, скрипко, грай

Хочу розповісти про свою улюблену україномовну музику. І почнемо ми з трохи несподіваного жанру, українського вусатого фанку 1960-1980-х. На YouTube є декілька чудових плейлистів, нижче я залишу на них посилання.

Мені подобається ретро музика, а український фанк наповнений життям, моторністю та енергією! Вельми добрі, радісні тексти, а від ритмічного бадьорого звучання хочеться веселитися та танцювати до упаду 💃 Як після цього не улюбитися в гірські простори та київські дощі?

Вось мої улюбленчики:

1) Ансамбль Гуцулочка та ансамбль Володимира Яцоли - Анничка;

2) ВІА Арніка - Вперта дівчина;

3) ВІА Чарівні гітари - Кіянко мила;

4) ВІА Орбіта - Хлопці-плотогони;

5) Софія Ротару - Колиска вітру;

6) Ватра - Як я спала на сені;

7) Кобза та Тетяна Кочергіна - Грай, скрипко, грай;

8) Тетяна Кочергіна та інструментальний ансамбль Зоряний час - Чому це так?

[theophan-o]

St Sophia (Divine Wisdom) Cathedral in Kyiv (Софійський собор, Софія Київська, Софіївський собор), built in the early 11th century, restored in the 17th century.

Bohun (together with B. Chmielnicki) could admire the cathedral right after its first great restoration, ordered by the Metropolitan of Kyiv, Petro Mohyla after 1633. Unfortunately, he could not see the huge baroque bell tower, because it was built after his death, during Hetman Ivan Mazepa rule (1687-1709).

Here some old postcard, I have bought during my first stay in Kyiv.

[thalia-pages]

Як я і очікувала, на щастя, сьогодні не було нічого відповідального для мене на новій роботі, навіть не було ще ноутбуку. Справа в тому, що я не спала минулої ночі. Зрештою, мені подарували мерч та й відпустили о 13:30.

Першу половину мого такого короткого робочого дня я думала взагалі не про те. Замість того, щоб вникати в суть презентації, в голові крутились імена нових колег «Софія», «Андрей» та слов’янський акцент. Яким же полегшенням було дізнатись, що вони з Болгарії. Хоча в робочому чаті у WatsApp є Саша із голландським номером і слов’янською зовнішністю.

Говорила про це з мамою. Просто буде якась натягнутість навіть в суто робочому спілкуванні, якщо там є р*сіяни. Мама каже, що то можуть бути діти емігрантів, які себе не ідентифікують більше з р*сіянами.

Бляха, більш як половина посту про це. А насправді треба було б сфокусуватись на роботі. Адже потрібно розібратись як в теорії різних способів платежів, так і в практиці певних задач у Tableau та Excel. Але це прийде пізніше.

Я жива людина, тому залишу тут враження про те, що тімлід агресивно закохує в себе. Я би хотіла колись побачити на собі такі ж погляди мого хлопця, від яких сьогодні ховала очі. І йому ж напевне було видно такі мої реакції. Але насправді, він просто емпатмчний, що характерно для людей з півдня.

А потім я прийшла додому - і прочитала у висновку недавнього МРТ, що в мене до протрузії в попереку ще й грижа у шийному відділі. Поки я її не відчуваю. Хіб�� є поколювання в пальцях. До речі, компанія пропонує ергономічну мишку, буду собі вибивати. З позитивного - МРТ відкидає наче гіршу підозру лікаря. До останнього так і не додзвонилась сьогодні, аби призначити прийом.

Записалась до психолога! Вперше в житті. І от у 25 років я іду до психолога не з розбитим серцем чи глухим кутом у пошуках себе, а блять з грижами хребта! Бо я не вивожу цього. Цей діагноз вдарив мене перш за все психологічно. Можливо, така безпечна тема стане для мене кроком на шляху до регулярної гігієни мозку.

Трохи розважила себе покупкою ортопедичної подушки та стильного светрика з секонду. Розмова з мамою трохи розрадила мене (не знаю звідки в неї сили казати мені не думати про грижі - яке страшне слово!). Тож наостанок я зробила невеликі нотатки для роботи.

В принципі, після першого робочого дня, хочу знову в офіс! Ще проблема в тому, що думки про здоров’я відволікають від роботи. Однак я розумію, що ця робота - це частина моєї боротьби за відновлення.