#Скарб

[0le9-mind]

[theskarb]

В Україні бабаки викопали кераміку VII століття до нашої ери

[ivoryblackarts]

скарб

//

treasure

[lisa-is-chilling]

шо ви бачите перед собою? це скарб🤌

[adeseya]

Мені дивно

І хочеться бути самою

Здавалося б, з'явилася людина яка дивиться на мене як на найбільший в світі скарб, готує для мене молочні коктейлі і налисники, сидить зі мною дві нічні зміни підряд, називає мене милими словами, поважає мої кордони, турбується щоб мені було комфортно і взагалі не квапить мене абсолютно ні з чим

І все це чудово, нам весело разом і ми спимо в обнімку

Але трясця сидить в мені оце лайно яке втомлюється від людей, втомлюється від хорошого ставлення до мене, від того що треба виходити з дому бо хтось хоче тебе бачити, від того що треба думати як не образити людину, коли хочеться замкнутися в кімнаті самій і що я не хочу якоїсь підтримки чи турботи через це

Мене втомлює все

І в моїй голові знову крутиться "я не створена для стосунків". А найгірше що я занадто запустила цей процес і все до того йде.

Я не знаю чи то в мене такий період, чи то ні

І взагалі буде неприємно якщо такі періоди повторюватимуться в подальшому

І я не знаю, я хочу поважати себе і людину

Але я не хочу щоб комусь було погано

Та і я не знаю чи хочу це все припиняти

Сука я їбала

І всі, ВСІ навколо прикували погляди і чекають коли я оголошу що в мене офіційно є хлопець. А Я В МОМЕНТІ РОЗУМІЮ ЩО Я ЗДАЄТЬСЯ НЕ ХОЧУ. І ЩО МОЖЛИВО Я МОРОЧУ ЛЮДИНІ ГОЛОВУ. І я знаю що якщо скажу йому щось таке він буде максимально милим і зрозуміє мене. Але я себе не розумію. Я бляха не гребу що робити

Це все звучить жахливо

І курва що мене ще харить — якщо я вже почала цю тираду то я продовжу крінжувати по повній — що мені здається ніби типу мене це все втомлює бо це надто ідеально і комфортно. Типу вау людина хвилюється чи прийнятно якщо він візьме мене за руку. А мені бракує якоїсь їбанутості. Драми. Якогось струску. Можливо невзаємності і страждань. Я не знаю

О, і ще я втомлююся що протягом всього дня мене зупроводує наша переписка. Типу, від доброго ранку і до затягнутих побажань "на добраніч" ми разом.

Я звикла до суму через те що мені нема до кого написати. Я звикла бути сама. Господи я звикла не залежати і не бути предметом залежності

Я дурочка, вибачте

Можете писати коментарі я прочитаю але можна я на них не відповідатиму бо я крінжую

[maarchelll]

Я та @fatalwa, написали коротку, спільну оповідку (розповідь)!!!!

Я мандрую широкими стрічками, що стеляться попід лісами та відділяють їх від полів. Люди звуть їх дорогами. Вони, як річки, стрімко охоплюють луки своїми руслами та притоками-стежками. Я довіряю цим досвідченим провідникам, що ведуть мене незнайомими місцевостями - вони були тут задовго до мене й будуть, коли я мину.

Я стою на вершині могутньої скелі, даремно намагаючись спіймати запах океану чи бодай пустелі у вітрі. Він омиває моє обличчя, як хвилі, що накочуються на берег. Па́вітер подорожував цим світом задовго до мене й не зникне, коли зникну я.

Я блукаю лісами самонасадженими, які віками ростять коріння у землю, тиснуть на мене своєю мудрістю і шумлять, галасують у вухо - переповідають останні новини. Їх крони лагідно переплітаються, немов волосся у коси. Цим пестливим розмовам я не бачив початку, і не зустріну кінця.

Я пливу оксамитовим морем, що всмоктує історії човнів та слова мореплавців заблукавших у бурі. Охоплює їх, ніби ковдра, й ховає на дні, ба то скарб. Воно робило це задовго до мене й не зупиниться, як поглине мене.

[shuueep]

Дяка за олд вумен юрі це моя їжа мій скарб моя причина жити💖🔥💖🔥💖💓

YOUR WELCOME?????

[my-mare-tenebrarum]

В маленьких городках, хранящих в подвалах скарб, как чужих фотографий, не держат карт – даже игральных – как бы кладя предел покушеньям судьбы на беззащитность тел.

(с) Иосиф Бродский. «Келломяки», 1982 

[ishytori]

Мій скарб ♥️♥️♥️

Маленький секрет: я була тою людиною, з якої почалась українська локалізація "Мемуарів Ванітаса". Насправді, переклад манги в Україні поки що лише на початковому рівні. Є так багато різних тайтлів — і так мало видавництв. Мій дорогий друг працює перекладачем у найбільшому, в "Нашій Ідеї". Я справді дуже хотіла мати можливість читати "Мемуари" в офіційному українському перекладі, тому одного разу я спитала його: "У вас випадково немає вільного слоту для нового перекладу? Може, візьметесь за "Мемуари Ванітаса"?"

І він спитав свого начальника: "Може, "Мемуари Ванітаса"?"

І ось ми тут 😁

P.S. Якщо вони візьмуться і за "Підземелля смаколиків", ви знаєте, хто то був 😁

-------------------------------

My treasure ♥️♥️♥️

The little secret is I'm the one who was at the beginning of Ukrainian localisation of Vanitas no Carte. The truth is manga translation is at the beginner level in Ukraine. There are so many titles and yet so little publishing houses. My dear friend works in the biggest publishing house Nasha Idea as a translator. I really wanted to read this manga in official Ukrainian translation so one day I've asked him: "Is there a free slot for a new manga translation? Maybe, you would take Vanitas no Carte?"

And he asked his boss: "Maybe, Vanitas no Carte?"

And now we are here 😁

P.S. If they take Dungeon Meshi as well you know who it was 😁

[alwayshungryofelia]

Що ви бачите перед собою? Це скарб

[nzarlissa]

Любі мої, сьогодні хочу запустити свій ✨#DTIYS ✨ Ця Повітруля чекає вже того, щоб ти намалював(ла) її і я дуже хочу побачити твою інтерпретацію цього малюнка!

Для того, щоб взяти участь потрібно:

Зроби репост цього поста. І було б кльово коментар, але це за бажанням =3

Намалюй цю кицю у своєму стилі (не обов’язково залишати позицію такою самою, непогано — передати її мітологічний образ).

Виклади свій шедевр та познач мене @nzarlissa і додай #DTIYS_nzar і інших хєштегів, щоб інші м‘ю побачили, що за краса у тебе вийшла.

Дедлайн до кінця травня ( хоча я вас обмежувати не буду, робіть як серце скаже)

Якщо Повітрулю розізлити, вона перетворювалась на ураган й могла позав'язувати дерева вузлами.

Про людину, котра мала необережність потрапити в такий вихор годі й казати!

Донька карпатських вітрів — повітруля. Українська міфологія Могутні, нестримні, нескорені, як саме життя, гірські вітри сивих Карпат. Ну якими ще могли з’явитися на білий світ істині доньки своїх батьків, як не волелюбними і стрімкими красунями оповитими різнобарвним квітковим шовком з легкими мереживними крилами за спиною, прекрасними, як сама Україна? Повітрулі — міфічні жительки українського фолклору.

Їхня домівка — високі гори обгорнені в хутро вічнозелених смерек. Хоча холодну пору року вони не люблять, ховаючись на цей період в тільки їм одним відомих глибоких печерах, щоб в теплому мареві сну перечекати всі негоди, рясні дощі та заметілі. Повітрулін час — від розквіту першої весняної квітки і аж до останнього впалого з дерева листочка, саме тоді веселими зграями та поодинці, як кажуть в народі їх можна стріти на залитих сонячними променями полонинах чи край річкового берега, в лісових хащах чи пустуючими в кришталі озерних вод.

До речі, саме під час прийняття прекрасними доньками вітру водних процедур — єдиний час, коли простий смертний може хоч на мить підкорити їхній дух, вкравши крила. Вони самі прийдуть по свій головний скарб до викрадача, а там вже на власний розсуд: або вимагай виконання бажання, або спробуй одружитися з цією рудоволосою красунею з блакитними очіма, якщо вистачить сили терпіти її примхи та мінливий характер (від таких союзів, кажуть інколи навіть діти народжуються), але завжди пам’ятай, що кохання і виконання обов’язків повітруль тривають лише до того моменту, поки вони не отримують назад свої крила.

В тих крилах прихована вся магія чарівниць — їхньою силою вони за бажанням можуть надійно вкрити від будь-яких негараздів об’єкт своєї тимчасової пристрасті (які зазвичай походять з вівчарів), та не одного, зі всім його стадом; а можуть в гніві одним помахом покрутити хребта недбалому коханцеві чи стовбур дерева у вузол, щоб той привалив його отару (з тією самою ціллю може здійняти вихор).

Маючи непосидючий норов, але добре серце повітрулі завжди на боці кохання, тому в народі кажуть, що завжди можна заручитися їхньою підтримкою в делікатних справах сердешних, для чого вона не жалкуючи свого часу та сил може і старою обернутися, щоб мудрим словом спонукати об’єкт чиєїсь пристрасті звернути свій погляд на закоханого, чи молодою подружкою-вірницею підвести сором’язливе серце у вірному напрямку. Хоча якщо чабану в далеких горах раз-у-раз насниться його далека, то на десятий – саме донька вітрів спуститься до нього в образі коханої, щоб заспокоїти змучену тугою душу.

Єдиний кого боїться бешкетниця-повітруля — то дух лісу чугайстер, який може підкрастися до неї уві сні. І тоді чекай лиха, бо через якусь взаємну нелюбов, витоки якої кубляться в сивій давнині української міфології, сутички між ними закінчуються дуже погано.

13-08-2022 Вікторія Шовчко

[apatiya-ua]

Що ви бачите перед собою? Це скарб.

Сьогодні мама мене вмовила піти купити якийсь одяг та взуття і в магазині мінімальних цін я знайшла мерч (не оригінальний) к-поп гурту NewJeans.

Що ж, тепер можна забути про те що ми за дві години пройшовши десь по шістьох магазинах крім цієї футболки нічого не купили🙂

[theskarb]

Щоб допомогти Україні, вдова розлучається з рідкісним смарагдом із затон...

[justacynicalromantic]

СУКА Я ПОВИННА ЦЕ ПЕРЕКЛАСТИ АНГЛІЙСЬКИМИ СУБТИТРАМИ!!!!😂😂😂

Но бля вже 22 години, а мені завтра на 8 на роботу. Тож перекласти буде час тільки післязавтра😭

Якщо хтось візьметься - ДАРЮ!!!

Тіко мене тегніть, щоб я у вас це репостнула. БО ЦЕ СКАРБ!!!

На "Не ной." меня тупо вынесло😂

"Вот американцы напали на индейцев - те что, ноют?"

[thecurseoftailsdoll]

Engaging & Validating my ethnic identity by babytalking my cat in belarusian. ТЫ МАЯ ПРЫГАЖУНЯ 😻 ТЫ МАЯ НАЙЛЕПШАЯ 😻 ЦІ ТЫ ВЕДАЕШ ШТО ТЫ КАЦЯНЯ? 😻 ТЫ КАЦЯНЯ ТЫ КОШКА ТЫ МОЙ СКАРБ ТЫ МАЁ ЎСЁ НА СВЕЦЕ ТЫ МОЙ АНЁЛ

[sparkle-shrimp]

Що ви бачите перед собою? Це – скарб!