#мій блог

[not4yourmind]

Така якась дурня.

Сьогодні ходив наклеїти захисне скло в один невеличкий магазин на новий телефон. Зайшов, запитав чи є, уточнив чи входить поклейка у вартість скла. Все підійшло, дівчинка – продавець приступила до роботи. В неї щось не виходила, вона в результаті зіпсувала 3 скла і все одно, навіть під третім, були пухирці повітря. Це все робилось не швидко, зайняло хвилин 20. Я старався максимально не заважати їй. Навіть виходив у сусідній магазин одягу чисто, щоб вона не так переживала. По ній було видно. Вже на третій спробі вона ледь не плакала і сказала, що поклеїти не зможе. Дуже вибачалась, казала, що їй соромно і що зараз зніме скло, бо пухирці повітря пофіксити не виходить. Пробувала пояснити там щось про брак і таке інше… Зрештою мені стало якось шкода її. Я подивився на телефон і сказав, що оплачу останню спробу, хай вже буде як є. Тимчасовий варіант, а потім спробую знайти десь інше скло. Вона трохи зраділа, навіть подякувала. Я розрахувався і пішов. Вона ще декілька разів вибачалась і казала, що їй соромно. Я реагував доволі позитивно, що всяке буває і це нічого. Може дійсно брак.

І так якось дивно стало після цього. Максимально двозначне відчуття, яке в результаті мене загнало  трохи в екзистенційну яму. Бо формально. Чи отримав я нормальне скло? Та ні. Я потім його мав би все одно знімати та замінювати, бо пухирці були майже по центру. Але я все одно це оплатив. Чи міг би я сказати, що не буду брати скло, нехай знімає? Теоретично так, міг би. Але практично, знаючи себе, цього би ніколи не сталось. Мені її стало шкода. І виходить, що як покупець я не отримав функціональний результат і по суті заплатив ні за що. І якось… Я довго йшов потім по вулиці. Мені згадувались різні погані слова в мій бік. І виходить, що по-суті, всі ці люди в певній мірі були праві. Я надто інертний, щоб захистити себе та свої інтереси. Інертний, щоб отримувати якісно нові зміни. Виходить слабкий? Якось так і є. Ці думки прямо довели мене знову до відчуття огиди від себе. Заплатив по суті за те, що мав би завтра чи колись в найближчий час замінювати все одно. Заплатив ні за що. Слабак і терпіла.

Зрештою отаке. Доходився до того, що пішов додому і почав виправляти ситуацію, бо адекватно сприймати ті пухирці я не міг.  Взяв свою стару кредитку і почав витискувати те повітря. Хвилин 5 помучився і все стало ідеально. Наче ідеально. Бо відчуття нікчемності трохи залишилось. І якось … З одного боку, наче як зробив нормально. Невідомо чи тій дівчинці доведеться оплатити дві невдалі спроби зі своєї кишені. А так хоч третя оплачена. Може їй хоч не так сумно стало від цього. А з іншого боку є певне відчуття, що я десь поза цим життям чи що. Що я просто інструмент, яким постійно маніпулюють та використовують для власних потреб. Я розумію, що частково це навіяно останніми подіями в житті. Але все ж. У всьому є частина правди.

Та й таке.

[something-lonely]

Майже весь тиждень, я лише тим й займаюся, що дивлюся різні проходження або просто відео про майнкрафт

Я не планую більше нічого робити наступні 85 днів.

[notatkygida]

Інтро

За роки назбиралось трохи матеріалу по різних зошитах та ресурсах, який хоче більше світла і свіжого повітря.

Та й я хочу врешті звести всі розкидані по записниках, файлах, закинутих сайтах тексти, щоб мати їх завжди під рукою в одному місці.

Останнім часом писав тільки англійською і вже заскучив за власним українським контентом. Може і хто інший вподобає. Тож побажаю собі рясного і доброго писання, а комусь забавної читанки.

В “Нотатках гіда...” має бути багато Львова, трохи спогадів �� мандрів Україною і Європою. А також там буде Осло, по якому я маю честь ходити і досліджувати останні кілька років. А де Осло, там і Норвегія з її казковими фйордами, гарним узбережжям, срібними водоспадами і вгодованим тлустим лососем. Отакі от плани…

Тож вйо до “Нотаток”!

Фото автора

[rey-solros]

Сьогодні я буду складати нмт

Мені лячно,хоча я розумію що навіть так в мене по історії стабільні 140 балів,і мабуть в мене все буде добре

Але надіємось на краще 💪💪

Потім відпишу що було

[strawberryspider777]

[vk21sj]

Чому більшість говорить, що після НГ час почав плинути не так швидко. В мене навпаки, ніби недавно був понеділок, завтра вже п'ятниця...

Може якось не так живу, хех.

[foolish-neko]

Одна половина мене хоче завести блог тут чи на друкарні і писати туди кріпіпасту/кріпіпасту про фейрі, а інша половина мене розуміє, що воно нікому нахуй не потрібне й без позитивного підкріплення мого ентузіазму надовго не стане.

Можливо піду читати увесь nosleep, з кінцями всравши свій розпорядок читання книг до наступного року...

Так бісить, коли світ довкола не крутиться навколо моїх вподобань, просто жах!!1

[feldem0n]

they r so silly, love them, spidie cinnamon roll 🥐🕷️

And her name is Levia Vieta, such cutie when not angry <3

[keitu]

Закохалась 🙈

[miserable-tea]

Мій блог перетворюється на ниття щодо навчання. На цю неділю очікуйте щей скарги на однокласників чи однокласниць. Короче наче все дз зробила. Крім діалогу, тема ідіотська, все ідіотське, я його робити не буду 😇😇😇. Всьо. От така от я типу бунтарка, антидіалогова бунтарка.

Радує тільки те що завтра 7 уроків. Але я вже уявляю, як ми весело пів дня ходимо в укриття, яке знаходиться не на території школи 😇. Мені погано. Хочу згорнутися в ліжечку, і стати каменем. Не існувати. Ні про що не думати. Не відчувати. Нічого не.

Чесно, я втратила відчуття ніби все це має якийсь сенс....Хоть я певна майже все має сенс, крім того що мене оточує. Тай сама я не маю сенсу. Якби можна було зчесати з світу без наслідків для сім'я, і без наслідків для оточуючих...

[not4yourmind]

Тиждень видався дуже насиченим. Були як невдачі, так і тотальні розчарування. Все це супроводжувалось максимально різноманітними емоціями, частково не виправданими очікуваннями, проте це виключно моя відповідальність. І зрештою зараз я максимально стабільний? Заземлення, напевно так би це назвав. Почав вчитись ловити приємні емоції з дрібних речей. І насправді, це виходить. А ще допомагають ��юди навколо. Якось так дивно, не звично і одночасно трошки приємно від тих компліментів, які мені роблять. І я їх роблю. Це теж не менш приємно. Тож, схоже робочий алгоритм знайдений. Але я трохи втомився від соціального життя, тому need some break. Як раз попрацюю над квізом.

[something-lonely]

Бажання знову почати вчитися грати на гітарі все більше і більше зростає..

[juls-tsim]

Попередньо лікар сказав, що приймати ліки мені треба буде приблизно рік або два 🤡

Ще послухаємо, що скаже ендокринолог

Щоб ви розуміли, я на цьому тижні на роботі була 3 рази. І три рази у лікаря 😭

І на наступному тижні ще мінімум двічі треба. Слава богу, що в мене хоч та страховка медична є. Бо я б зараз тупо розорилась, напевно.

І ви вибачайте, що мій блог так несподівано перетворився на ниття якоїсь хворо�� бабки(

Мені так то всього 30, а думка про те, що може виявлять якусь хронічну хворобу, яка буде завжди впливати на моє життя ну... це таке собі.

Ще хвилююсь, щоб це не відобразилось на репродуктивній системі. Одне діло - не хотіли мати дітей тут і зараз. Інша справа - не мати змоги мати їх взагалі. Це лякає 😔

[strawberryspider777]

Хочу рассказати про свого персонажа за якого зараз граю в Гоґвортсі:з По перше до цього персонажа грав лише за Слізерінців,а тут вирішив відіграти Рейвенкловця. В нього досить мякий характер і його легко вмовити на якусь авантюру:)Він трохи незграбний як в спілкуванні так і взагалі.Полюбляє вирішати головоломки,за цим зайняттям може загубити час.Дуже хоче з кимось подружитись. Мені дуже цікаво за нього грати бо по перше це не типовий для мене персонаж,по друге він мене надихає більше вирішати головоломки. Памятаю хтось десь писав що ревейнкловець це зовсім не обов`язково відмінник це в першу чергу людина яка сфокусована на праці розуму,в нього могуть бути свої пріорітети та зацікавленність яка ніяк не пов`язана з навчанням,і мій персонаж (Доречі його звуть Антоні) саме такий.Йому важливо вирішити головоломку,а навчання ....ну таке,теж непогано :D

[vk21sj]

Здається я перешагнув той етап в житті, де починається димка і не зрозумілість від майбутнього. Коли навкруги всі масового одружуються, в них свої сім'ї, діти. Друзі все більше тебе покидають, в них свої справи. А ти стоїш і не можеш зрозуміти, що не так. Чому такий самотній і чи увірному напрямку рухаєшся....

Що роботи далі із свої життям.¿

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Від якої особи писати; візуальний опис

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з бло��у @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Перш ніж почати, я хочу направити вас до попереднього посту, в якому йдеться про створення незрячих персонажів. Він важливий тому, що там я пишу на тему того, як саме ваш персонаж міг втратити зір, і що він може бачити. Якщо ваш незрячий персонаж або персонаж із порушеннями зору може бачити, наратив навколо цього є до біса важливим.

Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Посилання на частину першу, створення персонажа: [українська версія, де міститься також посилання на оригінал] https://www.tumblr.com/the-lemonaut-ukr/747733340665397248/yak-pysaty-pro-nezryachyh-personazhiv

Усі пости про написання незрячих персонажів, як вже створені, так і майбутні, я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter. Якщо ви хочете бачити більше письменницьких порад, підпишіться на мій блог [@mimzy-writing-online].

Дисклеймер: я живу із втратою зору вже два роки, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів від першої особи, тож мої поради спираються саме на це. Також я згадаю свій життєвий досвід та спогади, адже я людина із порушеннями зору.

Від якої особи писати?

Якщо йдеться про головного героя вашої історії, вам необхідно зробити вибір: писати від третьої чи від першої особи. Якщо ж цей персонаж є другорядним, опис не гратиме такої важливої ролі, проте вам все ще варто знати, що саме він бачитиме в певний момент чи у певній сцені, адже це впливатиме на його поведінку.

Оповідь від першої особи

Особисто я вважаю, що писати незрячого персонажа від першої особи - найкращий варіант. Таким чином читач може відчути персонажа, і бачити усе, що він бачить (або ж не бачить). Читачі хочуть на деякий час зануритися у чиєсь життя, і якщо вони читають про незрячого персонажа, вони хочуть відчути його життя "на повну".

Хоча в цього підходу є й недо��іки. Ви маєте працювати у межах того, що ваш персонаж може чи не може сприймати. Це може ускладнити створення опису подій (більше інформації про це нижче), і час від часу буде легко прогавити і забути, що ваш персонаж не здатен побачити колір чиїхось очей, посмішку, дорожній знак, колір подарованого шарфа тощо. Вам необхідно навчитися працювати в цих рамках. Якщо ви помилково написали про щось, що ваш персонаж не зміг би побачити, ви можете просто відредагувати цей момент.

Повторюся, що більше про опис подій від першої особи буде нижче.

Оповідь від третьої особи

Недоліком оповідання від третьої особи є неможливість зануритися в життя вашого персонажа. В цьому разі дуже просто оступитися і включити те, чого ваш персонаж не здатен бачити. Ймовірніше за все, ваші читачі забудуть про зорові обмеження вашого персонажа, коли читатимуть кілька сторінок детальних візуальних описів підряд, а потім здивуються через усне зауваження, що персонаж не побачив X або Y. Вам все ще потрібно буде зважати на те, що реалістично зміг би побачити ваш персонаж, і про це легше забути при описі подій з висоти пташиного польоту, аніж з його власних очей.

Я рекомендую вам вибрати третю особу, якщо ви звикли писати таким чином і вам складно працювати із першою. Хоча я все ж закликаю вас спробувати писати від першої особи, перш ніж цілковито відмовитися від ідеї.

Повторюся, що цей вибір є менш важливим, якщо ваш незрячий персонаж є другорядним.

Опис візуальної складової очима вашого незрячого персонажа

Саме тут надзвичайно важливо ретельно візуалізувати те, що може бачити ваш персонаж, а що - ні. Навіть якщо він може сприймати лише світло та тіні, існує безліч способів описати його світ візуально.

Деякі з варіантів можуть навіть здатися трохи нечесними.

Залежно від того, в якому віці ваш персонаж став незрячим, він може все ще пам'ятати як це - мати зір. Так, це дійсно звучить дещо нечесно, проте є ймовірність, що ваш персонаж все ще пам'ятає, як виглядає його вулиця, його друзі, сім'я. Однак він може й забути, все залежить від часу. Ще раз швиденько згадаю про Моллі Берк. 

Тримайте посилання на її YouTube канал (оскільки я згадую про неї вперше в цьому пості): https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Моллі втратила зір у віці 14-ти років, але до цього вона бачила кольори, природу, як виглядає її родина (хоча вона була юридично незрячою з народження), але тепер їй 25, і з моменту втрати зору пройшло вже десять років. ��ісля десяти років, вона більше не пам'ятає, як виглядають кольори чи деякі тварини. Вона знає, які кольори підходять до яких, але це є результатом соціалізації: люди кажуть їй, які кольори виглядають добре разом, а які не поєднуються. Отже якщо ваш персонаж втратив зір давно, або переїхав з рідного міста до іншого, ймовірніше за все в нього немає актуальних візуальних спогадів про навколишнє середовище.

Ваші читачі автоматично створять власний візуал. Вони вже роблять це, коли читають про зрячих героїв. Хоч як би ви не описували кімнату, будинок чи пляж, вони все одно пропустять ці локації через призму власного досвіду. (Коли я уявляю будинки, я покладаюся на ті, в яких мені вдалося побувати раніше, і так само з квартирами. Зображення в моїй голові ніколи не є ідентичним до авторського, але з цим нічого не поробиш.)

Ваші читачі знають, як виглядає вулиця у передмісті. Вони знають, як виглядає пляж, ліс, заквітчане поле, або осінній день. Знають, як виглядають школи, лікарні, універмаги, ресторани. Їх мозок автоматично заповнить прогалини доречними деталями, вам лише потрібно сказати, де саме мають місце події, або де персонаж вважає, що він зараз знаходиться.

Ось вам секрет того, як створити необхідну ментальну картину у кількох словах: використовуйте локацію, настрій, годину дня, скільки людей знаходиться навкруги, а також певну естетику. Тихий і спокійний пляж, або людний пляж, завалений сміттям. Два різні сетинги, обидва описані лише в кількох словах. Сучасна, оживлена кав'ярня чи хіпстерська кав'ярня, де ніхто нікуди не поспішає. Гучний нічний клуб? Стильний джаз-лаундж? Темний дешевий бар? Брудний громадський туалет? Чиста, сучасна вбиральня? Усі ці описи викликають в вашій голові різні образи, що засновані на вашому досвіді, навіть якщо для опису кожної локації було використано не більше трьох слів.

Звичайно, якщо ви не я, і знаєте хоча б щось про нічні клуби та клубне життя, тому що моє особисте уявлення про них засноване на барі Олевера Квіна з серіалу "Стріла" на Нетфліксі, бо мені зустрічалися уривки з нього в інтернеті.

Речі, які ваш персонаж завжди знатиме (за винятком особливих обставин):

- Місце подій (звичайно, якщо його не викрали, або він не в��ратив свідомість, і не прокинувся десь у незнайомому місці. Тоді вам потрібно вирішити, як він зрозуміє, де знаходиться);

- Годину дня (якщо він не під наркотиками, або просто погано орієнтується у часі, як-от я);

- Північ, південь, захід і схід (взагалі-то, незрячі люди орієнтуються в цьому краще за зрячих. Вони вчаться цьому окремо, аби потім не губитися);

- Пору року і клімат, в якому він живе;

- Чи місце, де він знаходиться, переповнене, безлюдне чи малолюдне, і чи ця кількість людей незвична для цього місця та часу.

Цього достатньо для початкового опису, але до нього ви додасте також і незорові деталі.

Інші органи чуття вашого персонажа можуть вловити речі, які він не здатний побачити.

Він відчує хрускіт листя під ногами, шкряботіння тростини по асфальту, шум автомобілів, вигуки дітей на майданчику, кроки позаду себе на тихій вулиці, чи те, як хтось проїжджає повз нього на скейтборді. Він так само відчує пісок, що сиплеться через пальці, м'яку траву під ногами, слизьку багнюку, потрісканий чи бугристий тротуар, по якому він рухає тростиною, облуплену фарбу на стіні під нігтями, або липкий сироп на поверхні столу, який він не помітив до того, як до нього доторкнувся. Він відчує тепле сонце на обличчі. Відчує прохолодний вітер. Він відчує запах їжі в ресторані, або хлорки на підлозі, або сміттєвих баків, повз які він проходить, або ж запах землі після дощу. (Зазвичай, коли я виходжу надвір, я чую запах вологої землі швидше, ніж помічаю калюжі). Їх органи чуття можуть додати деталі, які вони б ніколи не помітили очима.

Загалом, як письменник вам варто звикнути до застосування усіх п'ятьох почуттів при описі будь-чого, але особливо важливим це є у написанні незрячих персонажів, аби компенсувати відсутню візуальну складову.

Як описувати діалог без використання зору героя

Це може прозвучати суперечливо, але у розмові зір застосовується більше, ніж ви думаєте. Комунікація складається на 60-90% відсотків із несловесних взаємодій (мені зустрічалися кілька версій цієї статистики, зараз якось не дуже хочеться шукати точну цифру).

Це означає, що слова - це не єдиний спосіб отримання інформації. Зрячі люди дивляться на мову тіла та вирази обличчя співбесідника, аби точн��ше зрозуміти його настрій під час розмови. Насуплені брови чи посмішка, схрещені руки, різкі або плавні жести. Закочені очі, роздратований погляд, періодичне поглядання одне на одного, кривляння і т. д. У деяких випадках ваш незрячий персонаж може побачити посмішку або позу тіла, якщо у нього є достатньо залишкового зору, але що якщо ні?

Ваш персонаж не знатиме, хто посміхається чи супиться, і як це виглядає, коли так роблять його друзі. Персонаж не зможе розділити погляд з кимось, і не помітить, як його друг закочує очі.

(Принаймні, якщо його залишковий зір не дозволяє йому час від часу бачити вирази обличчя, як-от коли він знаходиться близько до людини і в кімнаті/на вулиці добре освітлення).

Ваш персонаж орієнтуватиметься на інтонацію та підібрані співбесідником слова, аби розпізнати його емоції. Швидке мовлення підказує про збуджений стан співбесідника, або на те, що йому потрібно скоро піти. Погано сформульовані речення чи заїкання вказують на тривожність, сором'язливість, почуття провини, роздратованість, або те, що людина каже неправду. Спокійний тон, повільний темп, щирий сміх - на невимушену розмову. Неправильно вимовлені або невиразні слова означають сп'яніння, перевтому або травму.

Друзі та рідні іноді описують деталі, які ви не бачите

Тут я пишу на основі особистого досвіду. Коли ми гуляємо на вулиці, мої друзі чи рідні дуже часто відмічають для мене різні візуальні деталі, особливо такі, що могли б бути важливими, або такими, що підняли б мені настрій. Ось кілька реальних прикладів.

"Там на даху рудий кіт." "Он там пречудовий садок, так багато троянд." "Надворі двоє дітей граються зі світловими мечами." "Над нами на деревах сидять папуги." "Через дорогу виступає вуличний актор." "В кількох метрах від тебе іде людина з тростиною." (Це сталося вчора перед моєю останньою парою семестру, свіжий спогад). "Ой, там на будівлі висять квір прапори." (Це сталося минулого літа, коли ми їхали сусіднім містом у червні, мене це дуже порадувало).

Також вони кажуть про речі, які можуть становити для мене небезпеку: "Попереду великий натовп." "Ви зараз заходимо на стоянку." "Там дорожні конуси." "Зліва стоїть драбина, краще піди направо." "На нас їдуть скейтбордери."

Або вони кажуть щось про людей. "Та не��найома людина до тебе придивляється." (фліртує) "На тебе хтось витріщився." "Ось там симпатична дівчина/хлопець." "Друг A, ймовірно, не дуже хоче розмовляти з другом B." або "Друг A і C танцюють/палять надворі/сміються/дивляться в телефони." Усе, що завгодно.

Іноді це "усе" включає й недоречні, грубі чи осудливі речі, але повірте, люди скажуть все що завгодно, коли ви цього не помічаєте. "В тієї дівчини просто жахливий одяг." або "Йой, їй треба пофарбувати коріння." або "Отой хлопець виглядає так, ніби він не голився і не мився цілий місяць." або "Його тату мені не подобається." або "Він схожий на троля." Якщо в вашого незрячого персонажа особливо осудливий приятель, він міг би казати такі речі.

Як незрячий персонаж впізнає людей

Ось вам важливе питання. Чи бачить ваш персонаж достатньо, щоб впізнати когось по обличчю, фігурі або манері ходьби? Ні? Тоді ось що вам слід робити.

Якщо до вашого персонажа підійшов друг або привітна однокласниця, він/вона має сказати "Привіт, Мат. Це Кара" або представитися таким чином, аби ваш персонаж впізнав, з ким він розмовляє, і потім діалог може розпочатися.

Якщо ви скажете мені, що ваш персонаж впізнає всіх по голосу, я скажу вам: це так не працює.

Люди не здатні відтворювати супер унікальні вокальні тембри і діапазони, які б відрізнили їх від інших [8] мільярдів людей на землі, і незрячі люди (навіть ті, що мають суперсили, яких я пораджу вам уникати у третьому пості) не здатні розпізнати абсолютно усі голоси.

Ваш персонаж зможе впізнати голос хіба що якщо: 

1) Це голос їхніх батьків, братів чи сестер, найкращих друзів чи, можливо, вчителів. Але й це не гарантовано, я не зможу впізнати голос своєї мами у натовпі жінок. 

2) Це голос людини з характерним акцентом, який має лише невелика кількість людей в житті вашого персонажа. Американський друг у Великобританії чи друг-росіянин у Америці, який має акцент.

3) Ця людина має надзвичайно високий або низький голос, який складно не помітити. Хоча це малоймовірно.

Якщо він впізнає цю людину, то, ймовірно, лише в певному контексті. Я впізнаю голос викладачки, якщо я знаходжуся у тій частині корпуса, де вона зазвичай перебуває. Я впізнаю голос деяких - лише деяких - моїх одногрупників, коли я фізично знаходжуся в класі, але впізнати їх на іншому кінці університету було б для мене не��ожливим завданням. Я впізнаю голоси акторів, коли дивлюся телебачення (хоча, наспр��вді-то, я впізнаю діалоги з серіалів чи фільмів, які мені вже доводилося бачити, і згадую, хто грає кого).

За певних особливих обставин, так, можливо, щоб ваш персонаж впізнав би чийсь голос. Але, будь ласка, використовуйте метод "Привіт, Мат. Це Кара, ти вже зробив домашнє завдання?", тому що він є найнадійнішим, і тому що було б чудово, якби ваші читачі це запам'ятали і використовували зі своїми незрячими друзями.

Звичайно, що не всі ваші персонажі знатимуть, що вам потрібно представити себе таким чином, або можуть про це забути, але будемо сподіватись, що ваш персонаж навчив своїх друзів говорити правильно.

На цьому я завершу частину другу. Я розпочали цей проєкт п'ять годин тому, і вже попівночі. Якщо хочете, ви можете спитати в мене про те, як писати незрячих персонажів. Я ніколи не проти відповісти на ваші запитання.