#роби

[deserrttrose]

Очите ти ме гледат, сякаш никога не да виждали никой друг.

Ръцете ти ме галят, сякаш никога не са галили никой друг ..

[l-homme-triste-qui-rit]

Това момче има страшен потенциал, заслужава да бъде повече оценено! 🔝💯

[ivanvarbanovtv]

За Освобождението, Свободата и избора ни какви да бъдем - апостоли, предатели или роби?

От Иван Върбанов / София, 3 март 2024 г. / Добре, днес си честитим Националния празник - 3-ти март! Честваме Освобождението от турско иго, настъпило преди само 145 години. Но след освобождението, станахме ли с��ободни хора днес? Стана ли държавата ни Свободна? Как живеем днес, как се усещаме - всеки един от нас. Защото Свободата е лично преживяване, състояние на духа, полет на душата, без рамки и окови в действията, без страхове, без лични демони, без пречупване, отчаяние. Свободата е силата да погледнеш онзи срещу теб, който е замахнал с кама или брадва - от думи, задкулисия, лъжи или интриги, и да го парираш фронтално, като му покажеш Светлината и това той колко встрани или далеч от нея е застанал; да осветиш катрана, който се готви да хвърли по теб или вече го е направил по някого; да му кажеш: защо, спри се, спри с гадостите ... И най-важното - да намериш съюзници и съмишленици в доброто, добротата, битката за Правдата. Ежеминутно сме в тази битка - за свободата, и за Истината. За правото ни да бъдем себе си, да се противопоставяме срещу онзи/онези или обстоятелствата, които се опитват да ни смажат, да ни променят, да ни "укротят" като овце в онова, русло, в което искат кукловодите да натикат подчинените души. Но, така не можем да вървим напред и да се развиваме. Всъщност, кой има нужда от свободата днес? Та, виждам, че повечето хора си казват - живея така, че аз да съм добре. Майната му на другия ... И отиват и натопяват "другия", омаскаряват го, натикват го в някаква подла ситуация или очерняща роля, шушнат на шефа неистина за онзи - другия, нали е конкуренция, и после потриват щастливо ръце ... че са прецакали другарчето с лъжи и одумки, които ще вземат да хванат декиш, щото другия не подозира нищо и не може да се защити или да опровергае. И ето ти, така връзваме гащите когато се задава повишение, когато се разпределят премиални, или не дай си Боже - съкращения. Темата за предателството, ама в днешни условия. Но, също толкова долно, толкова убийствено, толкова смазващо съдбите и хората. Макар да изглежда, че с думи не може да има такива щети, но за съжаление то е също толкова ефективно и коварно, както онова набедяване и предаване, по време на игото ...

И какво променяме днес? И докога все романтичните мечтатели ще остават разочаровани, попарени, губещи - и все заради някой друг, заради поробителите турци, после - заради режимите, заради поредния лош шеф, лош съсед ..., ама винаги всичко започва от нашата лошотия и егоизъм, който ни кара да бъдем роби на страховете и нравите си, на пороците си, на желанието да държиш някой в подчинение, обсебени от низките човешки страсти - да бъдеш лош, подмолен, вулгарен, да се налага отрицанието и да се търси конфликт във всичко ...

Убийствата днес стават с думи, със задкулисия, с лошотията да навредим - системно ...

Надеждата все не се явява на среща, добротата е избягала и скоро съвсем ще бъде забравена... Егоизмът, школовката и надпреварата да бъдеш гаден и нагъл, стремежът към материалното богатство, власт и кариера са издигнати в култ и в еталон за белег и демонстрация на "успеха". Свободата и животът не са в екраните на телефоните, в интригите и шушукането, в ежбите и противопоставянията, в схемаджийството и повелята на тартора на глутницата - днес една, утре - друга. Това е най-лесния път да се превърнат младите в безчувствени зомбита, които с лекота ще натиснат "ентер"-а в живота на всеки до тях, за да "спечелят" точки.

Успехът и свободата на всеки се гради съвместно и благодарение на другите. Възходът, свободата или робството и падението - градим съвместно всички ние. С хората, с които живеем, работим, общуваме, с които сме в приятелски кръг, с които си пишем, с които обменяме мисли и идеи.

Какви да бъдем - роби или свободни; силни мечтатели и създатели на нови светове или безгръбначни предатели, обслужващи демоните и страховете си, слугувайки на камшика на властника; творци или унищожители; апостоли или предатели; добри хора или подли и долни мръсници - решават нашите избори, нашите стремежи, нашите ценности и мярата ни за това към Светлината или Тъмнината искаме да се числим и да множим. И преценката ни - дали Светлината или Тъмнината, е успехът и целта за всеки един от нас. Защото зная, че всеки прекрасно знае и усеща, дали едно нещо е правилно или не, дали права добро или прецаква някого. И �� това ясно съзнание, винаги всеки взима решение от коя страна на света и на силата да застане.

Сами пишем кармата си и нека всеки носи кръста си! Честит празник, приятели! Бъдете добри хора и бъдете свободни!

[emanuelecerri1995]

"Днес живеем в общество, в което външният вид има голямо значение и хората са роби на външния вид, забравяйки веществото." 😎🔥📸🔝🌍💯💪😎🔥📸🔝🌍💯💪😎🔥📸🔝 "Today we live in a society where appearance matters a lot and people are slaves to appearances, forgetting the substance." Location 📍 Rome Italy 🇮🇹 #romeitaly #today #society #apparence #matters #people #slaves #forgetting #substance #Днес #живеем #Общество #Хората #роби #веществото @rayban @lacoste @calvinklein @adidas (presso Roma, Italia / Rome, Italy) https://www.instagram.com/p/CpKF_DFIMzj/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[figure-it-out-later]

Здесь и сейчас.

Дом Роби.

Божечки-кошечки, до чего же красивый дитёнок. 😍

Стоило только положить Майлса на коврик Роби тут как тут.)

Пока крутила камеру обнаружила очень интересную деталь в прическе Майлса. Простите, это что???

Ну раз попала в CAS, надо переодеть детенка и сменить прическу.

Пока гостила у Роби, он успел стать пожилым, но ДР как такой не праздновали.

Такой он интересный!)))

Previous // Next

[hirkyy]

It will be the 9th year of bloody violent occupation and war soon and Westerners still shit themselves when they find out the average Russian isn’t a poor little kicked puppy whose solidarity and desperate attempts to help Ukrainians are trampled by the evil panoptic putinist regime, some mythical cartoon villain figure easily identifiable and solely to blame, removing the need to critically examine the broad context of Russian imperialism, irredentism and historical revisionism and the way it is inseparably tied into Russian culture; allowing for genocide and cultural cleansing to happen again and again throughout centuries with so-called “regular” Russians remaining, at the very least, passively compliant and comfortable in their “apoliticism”.

Russians would rather have you believe Putin is who Ukrainian mothers are afraid of when they shave their daughters’ heads and dress them in boys’ clothes to protect them from being assaulted and raped. Not the occupying soldiers, not the average Russian, but the bigger omnipresent evil oppressing both Ukrainians and Russians who are only united in their pain; united by the myth of “brotherly nations”.

What unites rabid vatniks sending me pictures of dismembered Ukrainian soldiers & civilians captioned ”you like salo?” and self-proclaimed “good-willed” “progressive” Russian oppositionists calling me khokhol behind my back because I don’t kiss their feet for reposting donation links for the sake of internet morality points is how little of a shit they truly give about Ukrainian fates and lives. Oh and being Russian. I wonder if there is correlation there, huh

[rugbypodbg]

Джеймс Роби от Сейнт Хелънс: "Това е трудна игра, която те поставя на мрачни места

Джеймс Роби от Сейнт Хелънс: "Това е трудна игра, която те поставя на мрачни места 37-годишният капитан има "белези навсякъде", но е готов да продължи да се бори за репутацията си на най-титулувания "светец" за всички времена.

37-годишният капитан има “белези навсякъде”, но е готов да продължи да се бори за репутацията си на най-титулувания “светец” за всички времена. Нямам нищо против малко болка от време на време, защото тя ти напомня, че си жив – казва Джеймс Роби с усмивка в слънчев зимен следобед в Сейнт Хелънс. 37-годишният капитан на шампионите на Суперлигата скоро ще се замисли за забележителната победа на…

[meowluox]

спонтанно. ніякий сьогодні не "енергетично сильний день" і тд. просто вирішила остаточно спалити ниточки які ще навіть гіпотетично пов'язували мене з гілкою реальності про яку я мріяла рік тому а зараз коли нарешті все скінчено точно знаю що вона не для мене і щаслива там я не буду.

спалила... любовні листи та маніфести. один із них як раз на те саме 08.08 ах. як воно файно горіло.

все було виконано згідно техніки безпеки! хоча було трохи страшно особливо коли я все ж обпіклась проте нічого неочікуваного — знаючи наскільки я обережна зазвичай було очевидно що в такій ситуації опіки все одно залишаться хоч що я роби. така енергія. я в ту —гіпотетичну— реальність вкладала дуже багато енергії уваги та зусиль вона не відпустила б мене так просто.

на фотографіях можна помітити що один з аркушів а точніше два водночас горіли яскравіше ніж усі інші і полум'я набагато вище я навіть злякалась що зачепить пластиковий кран. це той самий маніфест. виявляється ось вона яка — сила намірів.

але тепер усе з кінцями скінчено остаточно пробачте мені мою тавтологію хіхіх. і на моїх пальцях був попіл цієї гіпотетичної такої бажаної колись реальності. я спалила до тла цілий світ. яким колись так хотіла керувати. проте я вирушаю в дорогу — створювати новий. кращий і світліший де я реалізую весь свій потенціал.

я досі пахну полум'ям і попелом хоча вже півгодини минуло...

іще з цікавого і милого це розмова з дядьками коли вони прийшли на кухню бо відчули запах гарі:

один сказав «тільки дивись не спали хату нам і бідним сусідам а так добре що не постраждала».

інший сказав «хтось смажив шашлики гм? як смачно й привабливо пахне смажений папір ммм. полюшка магічить і чаклує тут».

я люблю цю ніч.

моїх рідних за підтримку любов і просто за те що вони існують.

і звичайно себе. тупо за все блять я пиздата крута неймовірна смілива сильна і далі буду тільки харашеть;)

всередині ніби звільнилося місце для чогось нового кращого і більшого. да буде так.

догорали ці аркуші з маніфестом довше ніж інші. ще плюс підтвердження для мене що я туди навіть надто багато енергії зливала.

я у мами підпальниця.🎀

тепер сиджу жую халву. я заслужила.

а ємність та раковину почистила з миючим та сіллю звичайно.

[teawithatasteofwretchedness]

Боже ненавиджу батька, особливо коли він згадує, що він ооо точно ж батько, і обоже треба ж займатися вихованням дітей. Іди нахуй. Просто іди нахуй, і не роби нічого, як і не робив, в тебе це найкраще виходить..Більше нічого нам від тебе не треба, твоє виховання нам не всралося...просто іди нахуй, і не вертайся звідти.Фу блять, яке огидне створіння.

Хочу бути дорослою, і поїхати звідси. Я готова впахувати як віл, аби тут не бути, і не бачити його. Не бачити до того часу, поки не приїду на його поховання, щоб нарешті спокійно видихнути, бо цієї огидної істоти більше не існує. 😘😘😘

Сьогодні трішки моєї звичайно емоції

✨ ненависть✨

[2572331]

половина часу вже минула. час нещадний.

я сумую дуже-дуже-дуже-дуже.

рік тому я писала про ці околиці міста, коли все ще прогріте й сонце падає. про спокій, про смішних людей, про легкі сукні, про кафе й легкі напої.

боже, знаю, що ти мене чуєш і я знаю, боже, що ти мене дуже любиш. прошу: роби мене і далі такою щасливою, боже.

дякую.

[istoma-v-doma]

Хвилинка самофілософії в діалогах:

"Як то кажуть не варто перейматись та брати близько до серця те,шо ти не взмозі контролювати і на людей яких не впливаєшь,відпусти та живи,не роби з життя велику проблему"

Абия ще сама собі могла давати раду,то мабуть була б достату позитивною особистісттю....але маємо шо маємо.....🧐

[deserrttrose]

"Пак душата ме боли и тази нощ не се търпи... Вече знам, че няма да останеш, а как те чаках, и как те мислех всеки изгрев.."

[nemui-karrasu]

Трішки про початки програмування на пітоні (а точніше створення гри): якщо нічого не виходить зробити красиво і щоб нормально працювало, то роби по рагульськи, і нехай буде повний бардак та хаос в коді, головне, що воно працює як треба.

[ashesofrosesss]

«українці такі злі»

«чому вони постійно говорять тільки про себе»

«країни партнери втомилися від війни в Україні»

майстерно спотворюють сенси та тези, які українці намагаються донести, не тільки тролі у твіттері, а й міжнародні організації, котрі забули про свої обов'язки та перетворилися на рудиментарні залишки минулого, і тепер оон скиглить про хейт у свій бік, знову, знову і знову зсуваючи фокус уваги з основної проблеми, тобто військової агресії недокраїни рф, вторгнення на нашу територію, геноцид українського народу, але правда ж нікуди не дінеться. від неї більше не сховатися за розмитими пацифістськими фразами та підтримкою у вигляді щиро співчуваємо.

доки наші люди гинуть, наша екосистема руйнується, усі закрили рота і просто сдньомрускаваязіка.

українці: оон, роби свою роботу.

оон: подолайте ненависть, згадайте про толерантність, перевіряйте інформацію та припиніть свій хейт

[rihu-w]

в голову прийшла трохи дика ідея... зібратися з батьками в понеділок і обговорити все. мою життєву позицію, чому я вважаю її правильною, пояснити свою думку про ті чи інші речі. робити це все спокійно, без емоцій - гніву, страху чи заїкань (чи заікань?..).

минулого разу ми спілкувалися близько двох годин. вони казали що чоловік за природою головний і має стверджуватися за рахунок своєї партнерши (про лгбт мовчу, це нав'язана пропаганда). чмирити людей можна якщо вони не відповідають твоєму естетичному сприйняттю - жінку, якщо з поганою зачіскою, "недоглянутим" обличчям, неголена чи "погано" одягнута. чоловіка - якщо він схожий на "девку" (дослівно). і пр чому вони чудово розуміють що це нав'язані стандарти, але вважають що якщо ти їм не відповідаєш то обов'язково будеш цілком справедливо ��абулений однолітками. цитую: "буде тобі хлопець подобатися що капець хлопець, одного разу при всіх засміє за неголені ноги і все. поплачеш в кімнаті і поголишся як миленька." дякую вам за підтримку, любі.

навіть слово "фемінізм" промовити бояться. постійно питали "ти же за рівноправ'я, чому... *будь-яка необґрунтована хуйня*". запитали, чи хочу я поміняти цей світ. засміяли коли я сказала що так. типу його вже не змінити. окей, мої хороші, природа вже і так безнадійно забруднена і люди продовжують викидати сміття на дороги, нічого не змінити. давайте я так само буду робити. ні ну бля, де логіка? як у вас в голові вкладається "природою закладено що чоловік головний, а жінка доповнення" і "ось коли під час сексу чоловіка вирве через неголене волосся, тоді і буде весело". тобто коли зручно то таааак, природою закладено, а проти природи не попреш. але коли це грає проти нас, то будь ласка, будь добра - роби зі своїм тілом всіляку неприродну хуйню, яка йому ще і шкодить, щоб відповідати "загальноприйнятим нормам". а ненорма - зайва вага, якщо ти жінка то виглядаєш не як з обкладинки, якщо чоловік - проявляєш свої слабкі сторони і загалом "как баба".

я це пишу щоб запам'ятати все-все зараз і потім сказати їм їх прямою цитатою. бо зазвичай коли нічого відповідати прилітає "не перекручуй слова" чи "такого не було". а, ну і ще починаються крики в обличчя, незрозумілі образи, гупання дверьми тощо.

[figure-it-out-later]

Здесь и сейчас.

Переключаюсь на Роби и мы всем семейством идем знакомится с семьей Лоу. Маму Эвы я видела всего пару раз.

Роби и Бреннан Лоу уже знакомы между собой.

Молодежь есть молодежь, но вот реакция родителей Эвы была для меня странной. Что ж это за пуританская семья такая.

Мать еще и отругает Эву, из-за чего у неё испортиться настроение. Ё-моё, а мне прям понравилась такая реакция со стороны симов.

Дома они продолжили флиртовать, а мать Эвы так и осталась стояла на улице.

И тут Эва решает сделать кардинальный шаг в своей жизни. Конечно же она переезжает в семейство.)))

Уходя из гостей, я вижу еще одного члена семьи Лоу.

Previous // Next