#емпатія

[blog-of-restless-dreams]

Про менструацію. Чому важливо приймати жінок та ставитися з розумінням?

Щоб написати цей пост, мене надихнула ось ця дівчина @lisa-is-chilling

Як я пам'ятаю, вона писала про те, що її дратувало те, як не приймають місячні жінок та кажуть йти "працювати", коли тобі капець як стає дуже погано, ти навіть не можеш встати нормально з ліжка. Типу, це "неповажна причина", а тоді як це назвати?!

Люди, якщо ви не знали, коли у жінок йде менструація, це означає, що стан буде як мінімум некомфортний і ту�� більше залежить від організму, ніж від жінки. Якщо жінці стає дуже погано під час цього, це вже вагома причина, чому вона не може зустрітися/вийти/працювати/вчитися.

Прошу зараз не сприймати близько до серця, що написане знизу. Це не порівняння, а аналогія, якщо людині погано фізично.

Наприклад, ви ж не будете змушувати людину, у якої трапився пронос зі болючими спазмами йти на роботу? Адже їй стає погано і точно вона не думає про те, як поспішити на роботу зі спазмами у животі.

Ну ось, так само і тут. Треба приймати як даність, що треба співчувати жінкам та піклуватися про їх стан, а не деморалізувати та змушувати їх робити те, що вам хочеться.

Також звертаюся і до хлопців, у яких є мама/дівчина/подруга, якщо припустимо хтось вас попросить купити прокладки, то не соромтеся цього робити, це не настільки соромно як те, що ти відмовився та змушуєш страждати людину.

Знову згадую про пронос, коли людині стає дуже погано від нього і тебе попросили купити таблетки, тобі ж не соромно від цього? Ну ось, так само і з прокладками і знеболювальними. Це нормально, коли у жінок є місячні і про це не варто забувати, а навпаки підтримувати, якщо це необхідно.

Наостанок скажу, що я дуже сильно співчуваю усім дівчатам та жінкам, адже це жахливо бути у такому стані. Знаю сам про це, адже у моєї мами та нареченої бувають місячні, від яких стає дуже погано і прям не хочеться нічого робити, максимум лежати та докладати мінімальних зусиль. Коли вони мене просили щось купити, мені було не соромно, я просто брав і купляв те, що їм необхідно, це вже буде як знак підтримки та співчуття.

Ось так, друзі, сподіваюся я усе нормально роз'яснив і ніхто не буде проти моїх думок))

[meowluox]

все ще надто сильна емпатія але я встигла повернути самоконтроль і допомогти допрожити емоції вдих я добре впоралась немає причин шукати недоліки.

[shrimpcocktailsauce]

Не страждав = не жив

Роздумую над тим, чому у батьків покоління бумерів майже відсутня емпатія по відношенню до своїх дітей-міленіалів, і прийшла до цікавого висновку: справа в рівні страждань.

Бумери вигризали для себе право на життя, а їх можливості завжди були обмеженими, тому їхній шлях до моменту буму технологічності був засіяний мінним полем із дуже складних випробувань.

У роки їхньої юності вони і не мріяли про такі речі, як саморозвиток, відстоювання кордонів, прояв почуттів, особливо негативних, і особливо до своїх батьків. Їх виховува��и в жорстких патріархальних рамках. Вони не задумувалися про вибір шляхів для власного розвитку, бо всі працювали заради спільної мети – вижити.

На фоні цих зусиль бумери вважають дитинство своїх дітей ідеальним, тому що міленіалам не треба було напрягатися заради базових потреб, які зараз дійсно закриваються по велінню руки. Тобто, діти прийшли в цей світ на все готове, і їм гріх взагалі на щось жалітися. Така точка зору позбавляє доросле покоління емпатії по відношенню до своїх дітей.

Порівнюючи рівні страждань, бумери створили собі упередження: повагу до дорослого можна заслужити тільки в тому випадку, якщо їх життя було схоже на випробування. Легке життя = життя на всьому готовому, тому і поваги така людина не заслуговує.

Іншими словами, у бумера є переконання, що, якщо його дитина не мала тих самих труднощів, які він переживав в дитинстві, то і п��облеми дитини не варті уваги, тобто, дріб'язкові. Йому може бути важко прийняти той факт, що дитинство і життя його дитини може бути легким з точки зору базових потреб, але це не означає, що вона не стикається з проблемами соціальними, фінансовими, психологічними і так далі.

Важливо розуміти, що кожна людина переживає свої унікальні труднощі в своєму середовищі, навіть якщо це не пов'язано з базовими потребами.

[defiance-of-endless]

#Sunrise_Parabellum

Втікаю в підлогу.

Там брудно, але спокійно.

Без сюрпризів і того,

Що люди вважають стильним.

Мозок кошмарить і мучить,

Та тіло судомиться щільно.

Я стомлений і нікчемний.

Мене неможливо любити.

Але раптом Драма щебече:

- Зроби це для мене!

Ми маєм творити шоу,

Так довго,

Поки Він уваги не зверне!...-

Емпатія тихо зітхає:

- Та це все без сенсу,

Якщо ми в гіркій самотності з горя загинем.

Імперія Внутрішня мовчки гляда на цей фарс,

Одним космосом в них,

А другим нервово на нас.

Еквілібристика спить,

в обіймах з Авторитетом,

Їм ліньки це слухать, бо я ж-то зливаюсь з паркетом...

Електрохімію від терпких риданнь аж трусить,

Знає курва, що коли встану,

До наступного бою не змусить -

Я їбав так жити, або, радше, вмирати.

Коли буде моя черга здавати карти?!

З таким розкладом пішло воно усе нахуй!!!

Всі розлади, пійло, наркотики і релаксанти,

Неонацисти, расизм і окупанти,

Криптиди й наука, магія і краватки,

Що говорять з тобою, як тягнеш рота до чарки...

Рана по ходу серйозна, але я не в курсі.

Плакали мої кроки в потрібному русі,

Плакав мій відділок, плакав значок і ранги,

А найголовніше - Він плаче.

Так, наче янголи.

Не бачу уже ніхуя, здається, прилип.

Ні встати, ні розігнутись, єдиний шлях - в пил.

Але я зачекаю, не можу налюбуватись -

Як Його карі очі в мої так жадобно вп'ялись.

Втрачаю свідомість, навички позамовкали.

Без них так не звично,

Куди вони всі подівались?..

Сон без сновидіннь, спогадів і флешбеків.

Невже так буває? Чи я просто щось недогледів???..

Сяйво. Я вижив, на диво, чи, радше, нажаль.

Я чую голос, що кришиться, як той кришталь.

Рана болить,

А навички знову вчинили рейвах,

В голові каша,

Та ніби знову все їде по рейках.

Кричить Емпатія:

- Відкрий очі, дивися, Він з нами поруч!..

- Лежи спокійно,ти йому не цікавий, покруч!.. -

Бурмоче злісно замучений Самоконтроль.

Я прислухаюся.

Голос Його, наче музика.

Насмілююсь розліпить очі,

Шепоче Логіка:

- Він не мусить знати, що ти відчуваєш до Нього!

Це дивно і непрофессійно плюсом до усього!...

Плювати на неї я хтів.

Не для того зловив я кулю.

Сонце грається зайчиком

в Його окулярах веселим.

Посміхаюся на привітання:

- Sunrise Parabellum.

[loftysmb]

Сьогодні грала з сестрою в Human fall flat, це було так смішно. Це її перша гра, яка використовує WASD, як клавіші для переміщення, і вона ДУЖЕ багато плуталась і падала. Важко зрозуміти, наскільки ходьба по прямій лінії є величезним скілом, поки не бачиш якийсь такий процес дослідження від людини, яка вперше грає, хахахахах.

Єдине що шкода, що в дорослих так мало терпіння і адекватності. Мала весь час стресувала, коли в неї щось не виходило і думала, що я сержусь. Хоча я хз, чого там сердитися. Ясна справа, що мені простіше це робити, бо я граю в ігри десь років +/-15, а вона десь з шість місяців.

Все, що я можу робити, це на її "Почекай, я спробую ще раз і в мене вийде", відповідати, що я чекатиму стільки, скільки в неї є настрій і мотивація спробувати.

Але її оця реакція на невдачі...мені хочеться її просто обійняти, дорослі бувають такими ідіотами. Постійно згадую як в більшості батьки кричать під час робіння домашки/прибирання/готування. Таке відчуття, що в старших людей емпатія і порозуміння зникає з віком. Діти буквально бачать і пробують все вперше, зрозуміло, що це важко.

[metalobrukht]

Сподобався матеріал, тема — набута емпатія, автор — ветеран.

Great material about acquired empathy, the author is a veteran, has English subs.

[sharp-as-c]

я в шоці з того, що відбувається у світі. та навіть в Україні! де ваша емпатія, де вона, де?

мені страшно, що знову почнуться гоніння євреїв, у мене дрижаки по тілу від того, що можна нищити людей лише через їх національність, це просто в голові не вкладається

і я нажахана поведінкою мігрантів в Європі; пр��гріли зміюку на грудях, називається; тепер ця зміюка шукає євреїв і проводить пропалестинські мітинги

коли людство стане не таким тупим, почне звинувачувати того, хто нападає першим, а не того, хто захищається?

[nono909090]

Турбота про кожного як про свого.

емпатія #увага

[tereshchenkoroman]

Поради від Романа Терещенка: Роль біографії у формуванні успішного юриста

Кожен успішний юрист має свою унікальну біографію, яка відіграє важливу роль у формуванні його професійної кар’єри. Роман Терещенко, провідний експерт в галузі аграрного права та фінансового аналізу, ділиться своїм баченням того, як особиста історія може вплинути на успіх у юридичній професії та які ключові аспекти варто враховувати молодим юристам.

Вплив життєвого досвіду на професійний шлях

Роман Терещенко підкреслює, що біографія — це не просто набір фактів про життя, а сукупність особистих і професійних досягнень, які формують індивідуальність юриста. “Кожна життєва подія, кожен професійний досвід залишають свій слід, створюючи унікальний набір навичок і знань,” — зазначає він. Терещенко переконаний, що саме життєвий досвід дозволяє підходити до кожної справи з особливим розумінням і гнучкістю.

Значення освіти та перших професійних кроків

Особливу увагу він приділяє значенню освіти та перших професійних кроків. “Важливо не лише отримати якісну освіту, а й обирати ті місця роботи, які дозволять вам максимально розкрити свій потенціал,” — підкреслює Роман. Він впевнений, що саме перші роки в професії часто стають вирішальними, оскільки в цей період формується професійна етика та розуміння юридичної практики.

Наставництво і професійні контакти

Роман Терещенко також відзначає важливість наставництва та мережі професійних контактів. “Хороший наставник може не лише поділитися цінними знаннями та досвідом, а й допомогти уникнути багатьох помилок, які можуть коштувати кар’єри,” — стверджує він. “Крім того, побудова мережі професійних контактів відкриває нові можливості для кар’єрного зростання та розвитку.”

Наставництво допомагає молодим юристам орієнтуватися в складних ситуаціях і приймати правильні рішення. Терещенко ділиться своїм досвідом: “Мої наставники відіграли ключову роль у моєму професійному становленні. Їхні поради і підтримка допомагали мені долати труднощі і розвиватися як професіонал.”

Вибір правової спеціалізації

Біографія юриста також має значення при виборі правової спеціалізації. “Біографія — це наша особиста карта, яка показує, які галузі права нам найбільш близькі та де ми можемо бути найбільш ефективними,” — говорить Роман. Він радить аналізувати свій життєвий досвід та інтереси при виборі спеціалізації. Наприклад, якщо у вас є досвід роботи в аграрному секторі або інтерес до аграрних питань, то аграрне право може стати відмінною сферою для спеціалізації.

Етичні принципи

Етика у юридичній професії відіграє важливу роль, а біографія юриста може суттєво впливати на формування його етичних принципів. “Юрист без етичних принципів подібний до корабля без керма,” — стверджує Терещенко. Він вважає, що кожен юрист повинен мати чітке розуміння моральних норм і принципів, які будуть направляти його дії та рішення. Його особиста історія насичена прикладами, коли саме етичні принципи допомагали приймати правильні рішення у складних ситуаціях.

Підхід до клієнтів

Біографія юриста також впливає на його підхід до клієнтів. “Кожне життєве випробування, кожне досягнення формують наш професійний характер,” — зазначає Роман. Він переконаний, що особистий досвід дозволяє юристу краще розуміти потреби клієнтів і знаходити оптимальні рішення в кожній ситуації. “Емпатія — це ключ до встановлення довірчих відносин,” — підкреслює він.

Чесність і відкритість є ще одним важливим аспектом у роботі з клієнтами. “Клієнти цінують юристів, які говорять правду і не приховують від них реальне становище справ,” — ділиться Терещенко. За його словами, чесність у спілкуванні з клієнтами формується на основі особистого досвіду і переконань.

Постійний розвиток і навчання

Роман Терещенко також наголошує на значенні постійного саморозвитку і навчання. “Етика — це не статичний набір правил, а жива система, яка потребує постійного оновлення та вдосконалення,” — підкреслює він. Юрист повинен бути готовий до того, що у його кар’єрі виникатимуть ситуації, які вимагатимуть перегляду та поглиблення етичних знань.

Терещенко впевнений, що клієнти цінують тих юристів, які не стоять на місці і постійно розвиваються, стежать за новими тенденціями і законодавчими змінами. “Ваші клієнти повинні бачити, що ви завжди знаходитесь у курсі останніх змін і готові запропонувати їм найактуальніші рішення,” — підкреслює він.

Роман Терещенко радить молодим юристам звертати увагу на свою біографію і використовувати свій життєвий досвід для побудови довірчих та ефективних відносин з клієнтами. “Кожна сторінка вашої біографії — це цінний урок, який допоможе вам стати кращим і успішнішим у своїй професії,” — підсумовує він. На думку Терещенка, саме поєднання професійних знань, особистого досвіду та високих моральних стандартів дозволяє юристу досягати успіху і завойовувати довіру своїх клієнтів.

Як біографія впливає на спеціалізацію юриста: Вивчення на прикладі Романа Терещенка

Біографія кожного юриста має вирішальне значення для його професійного шляху та вибору спеціалізації. Роман Терещенко, провідний експерт у галузі аграрного права та фінансового аналізу, ділиться своїм досвідом та роздумами про те, як особиста історія вплинула на його вибір спеціалізації та успішну кар’єру.

Вплив життєвого досвіду на вибір спеціалізації

Роман Терещенко підкреслює, що кожна деталь біографії може стати важливою підказкою для вибору професійного напрямку. “Біографія — це наша особиста карта, яка показує, в яких галузях права ми можемо бути найбільш ефективними та успішними,” — говорить він. За його словами, досвід, набутий у різних життєвих ситуаціях, формує унікальний набір навичок і знань, які можуть визначити майбутню спеціалізацію.

Роман радить молодим юристам уважно аналізувати свої життєві обста��ини та професійний досвід. “Важливо зрозуміти, що вас захоплює і в чому ви відчуваєте себе впевнено,” — підкреслює він. Наприклад, якщо у вас є досвід роботи в сільському господарстві або інтерес до аграрних питань, аграрне право може стати ідеальною сферою для спеціалізації. Терещенко сам вибрав цей напрямок, спираючись на свої інтереси та знання, що допомогло йому досягти значних успіхів.

Роль освіти та професійних досягнень

Роман Терещенко також наголошує на важливості освіти та перших професійних кроків. “Важливо не тільки отримати якісну освіту, але й обирати ті місця роботи, які дозволять вам максимально реалізувати свій потенціал,” — зазначає він. Перші роки в професії часто стають вирішальними, оскільки саме в цей період формується професійна етика та розуміння практики.

Крім того, Роман підкреслює значущість професійних і особистих досягнень. “Кожне ваше досягнення, будь то академічне чи професійне, може вказати на те, в якому напрямку вам варто рухатися,” — говорить він. Наприклад, якщо у вас є досвід роботи з фінансовими питаннями, спеціалізація в області фінансового права може бути найлогічнішим вибором. Сам Роман досяг успіху в цій галузі завдяки своєму досвіду та знанням у фінансовому аналізі.

Наставництво і професійні контакти

Наставництво та професійні контакти також відіграють важливу роль у виборі спеціалізації. “Хороший наставник може не тільки поділитися цінними знаннями та досвідом, але й допомогти уникнути багатьох помилок, які можуть коштувати кар’єри,” — стверджує Терещенко. Він завжди оточував себе людьми з високими моральними стандартами, що допомогло йому зберегти вірність своїм принципам навіть у найскладніших ситуаціях.

Постійне навчання та адаптація

Роман Терещенко підкреслює, що для успішної кар’єри юриста необхідно постійно вчитися та адаптуватися до нових умов. “Етика — це не статичний набір правил, а жива система, яка потребує постійного оновлення та вдосконалення,” — підкреслює він. Юрист повинен бути готовий до того, що у його кар’єрі виникатимуть ситуації, які вимагатимуть перегляду та поглиблення етичних знань.

Клієнти цінують тих юристів, які постійно розвиваються, слідкують за новими тенденціями та законодавчими змінами. “Ваші клієнти повинні бачити, що ви завжди у курсі останніх змін і готові запропонувати їм найактуальніші рішення,” — говорить Роман.

Чесність і відкритість у спілкуванні з клієнтами

Біографія юриста також впливає на його підхід до клієнтів. “Клієнти цінують юристів, які говорять правду і не приховують від них реальне становище справ,” — ділиться Терещенко. За його словами, чесність у спілкуванні з клієнтами формується на основі особистого досвіду і переконань. “Моя біографія навчила мене тому, що відкритість і прямота — це запорука успіху в роботі з клієнтами,” — стверджує він.

Роман Терещенко радить молодим юристам звертати увагу на свою біографію і використовувати свій життєвий досвід для побудови довірчих та ефективних відносин з клієнтами. “Кожна сторінка вашої біографії — це цінний урок, який допоможе вам стати кращим і успішнішим у своїй професії,” — підсумовує він. На думку Терещенка, саме поєднання професійних знань, особистого досвіду та високих моральних стандартів дозволяє юристу досягати успіху і завойовувати довіру своїх клієнтів.

Як біографія може вплинути на юридичну етику та принципи: Погляд Романа Терещенка

Юридична етика та принципи є наріжними каменями професійної діяльності кожного юриста. Роман Терещенко, відомий експерт у галузі аграрного права та фінансового аналізу, вважає, що біографія юриста може значно впливати на його етичні норми та принципи. У своїх виступах та інтерв’ю Терещенко ділиться своїми думками щодо того, як особистий життєвий досвід формує моральні та професійні стандарти юриста.

Вплив життєвого досвіду на етичні принципи

Роман Терещенко підкреслює, що життєвий досвід кожної людини є унікальним і безпосередньо впливає на її етичні переконання. “Кожна подія в нашому житті, кожен виклик, з яким ми стикаємо��я, формують наші моральні орієнтири,” — зазначає він. Терещенко переконаний, що саме цей життєвий досвід допомагає юристам приймати обґрунтовані та етичні рішення у своїй професійній діяльності.

Формування професійної етики через особистий досвід

Роман Терещенко вважає, що особистий досвід є невід’ємною частиною професійної етики юриста. “Наші особисті переживання та досвід формують наші цінності, які ми переносимо у професійне середовище,” — говорить він. Наприклад, якщо юрист у своєму житті стикався з несправедливістю або був свідком корупції, це може зробити його особливо чутливим до питань справедливості та чесності у професійній діяльності.

Важливість наставництва та професійних контактів

Наставництво відіграє важливу роль у формуванні етичних принципів юриста, зазначає Терещенко. “Наставники не тільки передають знання, але й демонструють, як потрібно діяти в складних ситуаціях, дотримуючись високих моральних стандартів,” — підкреслює він. Роман завжди цінував можливість вчитися у досвідчених колег, які допомагали йому розвивати свої професійні та етичні принципи.

Чесність і відкритість у роботі

Одним з ключових принципів, які Роман Терещенко завжди підкреслює, є чесність та відкритість у роботі. “Клієнти цінують юристів, які говорять правду і не приховують реального становища справ,” — ділиться він. За словами Терещенка, ці якості формуються на основі особистого досвіду і переконань. “Моя біографія навчила мене тому, що відкритість і прямота — це запорука успіху в роботі з клієнтами,” — стверджує він.

Постійний розвиток та адаптація

Роман Терещенко переконаний, що етичні принципи юриста повинні постійно розвиватися та адаптуватися до нових умов. “Етика — це не статичний набір правил, а жива система, яка потребує постійного оновлення та вдосконалення,” — говорить він. Юристи повинні бути готовими до того, що у їхній кар’єрі виникатимуть нові виклики, які вимагатимуть перегляду та поглиблення етичних знань.

Вплив біографії на професійний підхід

Біографія юриста також впливає на його підхід до роботи з клієнтами. “Особистий досвід дозволяє краще розуміти потреби клієнтів і будувати з ними довірчі відносини,” — стверджує Терещенко. Він підкреслює, що емпатія та розуміння клієнтів є ключовими елементами успішної юридичної практики. “Емпатія — це ключ до встановлення довірчих відносин,” — наголошує він.

Значення професійної етики для кар’єрного зростання

Роман Терещенко впевнений, що дотримання високих етичних стандартів є важливою складовою кар’єрного зростання. “Етичні принципи не лише визначають нашу поведінку, але й впливають на нашу репутацію та успіх у професійній сфері,” — зазначає він. Висока професійна етика допомагає юристам завойовувати довіру клієнтів і колег, що є запорукою довготривалого успіху.

Роман Терещенко радить молодим юристам уважно аналізувати свою біографію і використовувати свій життєвий досвід для формування етичних принципів і професійних цінностей. “Кожна сторінка вашої біографії — це цінний урок, який допоможе вам стати кращим і успішнішим у своїй професії,” — підсумовує він. Поєднання професійних знань, особистого досвіду та високих моральних стандартів дозволяє юристу досягати успіху і завойовувати довіру своїх клієнтів.

Біографія Романа Терещенка є яскравим прикладом того, як особиста історія та життєві принципи можуть впливати на формування етичних принципів юриста, вибір правової спеціалізації та підхід до клієнтів. Його поради та досвід служать важливим орієнтиром для всіх, хто прагне до високих стандартів у юридичній професії та хоче побудувати міцні і довірчі відносини з клієнтами.

[2572331]

... дати право вибору

забираючи його.

не ставити питання, а казати "або або".

вибір без вибору це і є токсичність.

не знаю хто перший в неї скотився, а

я все прошу дати кожній клітинці тіла, як

звіру відчути це не заблюрине, не розмите,

не нашароване, не нав'язане суспільством, а твоє.

твоє як людини, твоє. твоє!

з рештою, я це те на чому все закладалось,

не шаленій тязі, на обсесії, на бажанні,

на тваринному, на первинному, на неотесаному

на темному і не проговореному.

відчиненому як скринька пандори.

як на секонд хенді емоцій, на секонд хенді людей,

секонд хенді шкір і плоті.

ти риєшся там, риєшся, проговорюєш,

оцінюєш.

отак було і тут.

на верхах, було оце шалене і безумне,

якась нікому не потрібн�� мішура,

ближче до дна почалось шось цікаве,

якась чуттєвість, емпатія і розуміння

"а шо ж ти хочеш?",

але знаєш, ти як до дна докопуєшся,

все пройдене раніше змішується.

і в тій переритій, перемішаній купі тяжко знайти

суть, головне, не зарите і не розмазане

поняття наших з тобою

стосунків.

Я вклала міні-збірку віршів. Цей один ( який тут не цілий ) туди не увійшов.

Я для себе визначила, що в моїй ліриці повинна бути тема тілесності і загалом я дуже цим задоволена.

Треба це все довести до логічного кінця і забути.

[kiramilko]

2022/ 15 квітня ― День 51

Сьогодні відкрили проїзд у Бучу та Ірпінь. Сапери довго працювали, але все одно розмінування ще триває. Дах будинку, в якому живе наш кум, пробив снаряд. Добре, що не розірвався. Він там так і лежить зараз. 

Тато поїхав туди. Взяв з собою їжу, воду, корм для тварин і газовий балон. З цього списку кум найбільше зацінив корм і балон. Гуманітарка поки толком не доходить у місто, тому їжу готують на мангалі. Тепер можна буде підключити плитку. Жителі об’єднуються, діляться продуктами, разом готують супи і слідкують за територією. Як орки відійшли, прийшли шакали-мародери. Кум розповів, що в його будинок теж заходили, але наче все залишилось на своїх місцях. Може хтось/щось їх відволікло.

Тато казав, жодна фотографія, текст чи людська емпатія не передають того відчуття, коли ти реально опиняєшся там, серед зруйнованих споруд, звалищ зі спаленими машинами, чорних віконних очиць. Там відчувається присутність бомби. Все як писав  Грегорі Корсо в однойменному вірші: 

Budger of history   Brake of time   You   Bomb

[olesia-sannika]

Час пограти! Якщо за увесь час ви ще не...

Як і сьогодні, буває ще одна настроєність, коли мої думки не хочуть прокидатися чи прокидати мене до життя, коли усі цілі та розклади такі далекі, що повернутися до реальності важко. Іноді це призводить до того, що я повертаюся до деяких ігор (привіт, зараз це Honkai 3rd, Mobile Legends, Monument Valley, Pokemon Go, Pokemon TCG etc.). У цьому записі я спробую викласти свою мотивацію до подиву у взаємодіях із іграми, а також надам короткий зріз того, що такого цікавого відбувається у цій (одній із найбільших уже довгий час) індустрії.

Ще раз, б_у_в_а_є такий час (і під час карантину також), коли я іноді повертаюся до ігор, особливо до таких, які вимагають певного продумування тактики, бо вони здатні так само пронести мене крізь час, як і сон. Хоча під час сну все розвивається трохи інакше, все ж ігри також затягують, навіть коли вони звичайні RPG із зрозумілою стратегією. Думаю, моєю найпершою такою грою була Піратія Онлайн (до сих пір робить, але вона з мейл ру), ще у середній школі (клас 7-8?). Як —нечитаюча нубяра— найщиріша дитина, я створила аватар та ходила містом, намагаючись запам’ятати, що і де. Потім до мене дійшло, що можна вийти за місто і вбивати низькорівневих монстрів. Тоді я пам’ятаю своє перше *відкриття*, наче: “Ось цим, певно, тут всі і займаються, виростають збирачами ‘трави’ і продають її потім”. “Трава” — то був абсолютно нулячий лут, за який давали 12 монет чи що, і це був мізер. Але перший досвід про довгу роботу, довге штрикання кинджалом слимаків першого рівня (чи що то було) і мирну можливість вирости у іншому світі крафтярем, бо не тільки ж трава мусить бути там — я пам’ятаю це. Загалом, потім ми (з друзями) грали у інше: Luna Online, англійською вже, і там механіка гри мені стала зрозуміла краще. Хоча все одно виявилося, що ніхто так просто не грає. Якщо NPC має одяг на кожні 5 рівнів — його не обов’язково купувати. Можна неправильно обрати шлях розвитку і жахливо розкинути стати, тому до кожної такої гри вже є безодня тих, хто просидів на форумах у розвідці щодо навичок, кращого обладунку і так далі. Ми грали із подругою, і я не так гарно знала тоді англійську, тому, вочевидь, сам факт, що довкола гравці обізнані, а ви просто зустрічаєтеся там після школи — трохи змушував сумувати, без друзів не було так цікаво.

            *прокачується по ночах*

Це я до того, що саме почуття єдності, що ідилія гри (як у жанрах ісекай) — до сих пір для мене знайома річ, ще й ностальгічна. Я витратила час і на ��нші MMORPG та їм подібні. Та жодного разу не стала частиною якоїсь активної групи (навіть гільдії). Сама картинка, коли люди мають контакти одне одного та зумисне зустрічаються у певний час у грі, щоб завалити боса чи пофармити — недосяжна для мене, ось так сталося. Хоча зараз цей образ єднання ще й накладається на кібер-спорт, отримує характеристики чогось спеціального і професіонального. Можливо, мало хто має вміння поєднувати IRL та життя у грі, а кібер-спорт уперше прибрав цю проблему, і це працює. Але все одно, у грі знайти до паті когось для фарму чи лвл апу не було так складно, багато хто з гравців просто бере і допомагає. Світ там дуже часто добрий, вбивство гравців або неможливе, або обмежене правилами і місцями. Тому я просто беру і залишаю цю ідилію життя онлайн-ігор (як у SAO, так, там є кілька дуже ідилічних образів). Залишаю, поки не буде там друзів ;)

Користаємо зі списків "10 найкращих..."

Але на самій техніці ігор виросла, і маю інакшу обізнаність щодо ігор зовсім незвичних, особливих, що про них багато хто говорить — це може бути для читача списком із-чого-почати чи з-чим-звіритися. Інді ігри як окремий вид ‘мистецтва’ і дуже особливої інтеракції. Вони потроху та й стають частиною нового досвіду (ага, як універсальність мови серіалів, що їх між собою обговорюватимуть люди будь-яких країн). Можливо, у досвіді кожної людини мусить бути історія (гра, серіал, книга) з певною формулою, щоб до неї повертатися як до "інакшого". Тому я б хотіла знайомити людей з

Undertale (PC) — обов'язково. Бо історія чудова, і все, що там є, є 11 з 10. Чому ігри, де розробник є й композитором, такі чудові? Що таке емпатія? Що таке емпатія, коли ви пограли у "Андертейл" (і, це, скоріш за все, не була ваша перша гра)? А абсурдність безкінечних сновидінь YumeNikki (також .flow) *цей смарагд для вибагливих, але подивіться с: *?

Monument Valley I&II (Android)— бо очі та геометрія, прикладний характер математики та просторового мислення, які не мусять бути лінійними  

Journey (PS3) — бо відчуття подорожі у світі без мови як такої, з ��ипадковими супутниками може знову подарувати можливість замислитися над речами. Цікавий і музикальний супровід: "Подорож" - це результат музики, що веде (так було у кіно та деінде, але тут це основне). Подивіться тут аналіз.

Shadow of the Colossus (PS2)— особливий вияв великого, те відчуття, що малі діти бачитимуть під великими монументами статуй. (Мені завжди було страшно знаходитися під монументами великих матерів)

Deemo (Android)— ритм-гра на андроїд, одна з чудових музичних ігор, особливо коли вам подобається естетика фортепіано.

Her Story — інтерактивна гра, де ви переглядаєте безліч відео-інтерв'ю із підозрюваною та мусите розкрити, що сталося (тут посилання на Стім).

та інші…

Ось в Nier: Automata вже андроїди, не люди, задумуються над своєю різницею від машин. Хоча "Автомата" належить до ігор “преміум”, скажемо так: мусиш мати приставку та гроші на неї. Є вже нові досвіди VR-ігор, де "фізика така, що я жонглюю блюдцем своїми руками”. Серед таких, що було б непогано подивитися хоча б по стрімах, точно Detroit: Become Human. Здається, для компів теж релізнули. Загалом, у світі майбутнього: чи можуть андроїди приймати етичні рішення, за якими часто визначають саме людей як людей. До того ж, там вибір гравця більш-менш важить. Ігри не завжди залишають гравцю вибір "великих перехресть", коли це серйозно впливає на гру, іноді вибори лише інакше розігрують ситуації. Зараз ігри-інтерактивні-серіали дають підсумок епізоду: “Стільки-то % осіб обрали те, а стільки % — те”. До цього можна ще додати Heavy Rain, Beyond: Two Souls (ці всі останні 3 — одна група Quantic Dream). Але ж ми колись проходили і Everlasting Summer, і DokiDokiLiteratureClub — це є жанр візуальних новел, ще не серіалів, ближче до літератур.

What remains of Edith Flinch отримала багацько винагород за сторітеллінг. Для режисерів, можливо, було б гарно подивитися на рішення. Гра Never Alone стала чудовим прикладом введення культурного моменту до нарації: "We paired world class game makers with Alaska Native storytellers and elders to create a game which delves deeply into the traditional lore of the Iñupiat people to present an experience like no other" (тут сайт гри).

Хочу дочекатися, коли виросте-навчиться Ai Dungeon — гра, що сама пропонує розвиток твого квесту-подорожі (англійською) на основі введеного гравцем тексту. Колись такі текстові ігри були найпершими розвагами на PC. Гарна ідея розробників, але чомусь усі мої історії дивні, чи швидко закінчуються, чи я не можу ніяк второпати, як саме зберігати рядки у її пам'яті. Люблю у цій грі "молитися Богу", бо він приходить ¯\_(ツ)_/¯

Загалом, я б сказала, що вище зазначені ігри варті грошей навіть більше, ніж квитки на кіносеанс, бо можуть подарувати значно більше за екшн без іммерсій. Цікаво і те, що такі історії, і розвиток ігор взагалі породжують нові нішові категорії-жанри, як-то той самий ісекай.

Цікаве й освоєння складніших ідей. У романі-повесті-новелі Harmony (ハーモニー)  від Project Itoh (伊藤 計劃), який також створив Genocidal Organ, а ще він дотичний до Хідео Кодзіми (про останнього кажуть, що він "геній" — здається, після релізу Metal Gear). Я прочитала та подивилася адаптацію "Гармонії". Дуже цікавий взаємозв’язок її з лінгвістичним релятивізмом -Сепір-Уорф, привіти-, бо головна антагоністка не мала власної мови-речі, навіть особистості, була з далекого, малого, навіть трохи до-цивілізаційного соціуму. Не відчувала себе окремішньою людиною, поки їх місцину не відкрили і пограбували солдати, “моя свідомість прокинулася у момент, коли мене ґвалтували …” (непряма цитата з екранізації)…

Кодзіму кличуть ��енієм, я відмічу лише цей момент (і не буду брехати, що мені не подобається така взаємодія з 4-тою стінкою):

*source here

Коло до первинного відчуття

Було справді цікаво і дивно: з яких причин дитина забажає спокійного життя ‘ремесленика’-крафтяра, побачивши її у грі? Хоча у нас по школах було ехо пропаганди якогось українського поля, чи сродної праці. Але як так сталося, що гравцеві забажалося миру у світі, де твій аватар народжений рятувати? Ця розвинута буколічна суть — хіба не те, що вивело Animal Crossing на високі рівні обговорення? Ніхто не очікував, що гра такого не-новітнього геймплею (саджай-збирай та виходь на нові рівні) стане настільки популярною, аби не пандемія. Водночас, достатньо додати можливості персоналізації, щоб оточити продукт додатковим розголосом і голосом як таким.

Що зробило Candy Crash грою з великою кількістю донату, хоча вона позиціонує себе як free-to-play? "...$1.5 billion in revenue from microtransactions in 2018 across iOS and Android."

Що робить VRChat унікальним простором, хоча він до цього часу ще у "бета-тесті"? Що сі коїться там, і як круто там зустрічатися для знайомств та історій? Посилаюся на Syrmor: автор записує безліч цікавих інтерв'ю *відео зі скріну нижче тут*.

Деякі з інтерв’ю результують у happy endings: один хлопчик отримав велику підтримку ком'юніті, фінансову також, після виходу інтерв’ю, хлопчик має рідке і важке захворювання, "the butterfly condition", відео тут.

Отже, ігри зараз я поділила б на два полюси:

Формулюють safe space перш за все. Це комфорт із не дуже великими викликами. Це насолода аж до нудьги від одноманітних дій, але іноді — велика насолода, як від найкращих книжок дитинства. Відкритість-персоналізація-взаємодія.

Ігри-героїки, із невеликою пот��нцією до захищених просторів. Тут може бути і жорстокість, і лише первинна механіка "вбивай-добувай-рости-до-кінця", і велика конкуренція. Насолода — від перемоги, самостійної чи здобутої у команді. Стратегія-цифри-досягнення.

Скоріш за все, побутуватиме думка, що перша категорія буде "більш популярна серед жінок, друга — серед чоловіків". Я навіть бачила теорію, що за допомогою ігор другого типу можна відпочивати від стресу, виробляючи тестостерон — чоловікам. Звісно, це безкінечна і цікава тема для обговорень щодо дофаміну-серотоніну-окситоцину-ендорфіну.

Але є й інша структура взаємодії з іграми, яка варта уваги. Гра — як стан відволікання і потоку, у якому очікуєш зустріти чи відкрити дещо новітнє. Якщо при цьому ми працюємо із добрим наративом, ми отримуємо як мінімум свою приємність, а у потоках (ох, "продуктивні" часи, витрачені на .flow) — нову формацію місця для "подумати", дуже наближену на відкриття сторінок поезії концептуалістів:

Так людська свідомість розширює свою взаємодію із навколишнім світом, і одним із варіантів є не концентрація уваги чи інтелектуальне полірування прошарків сенсу, а можливість розділитися і відволіктися у потоці (читання, прослуховування, гри). Ми раптом щезаємо перед великими однозначними налаштуваннями працювати-не-прокидатися, і збираємося знову. Цього разу най буде так! Пограймо!

[mariavorobtsova]

Чи ще живий наш мозок?

Рекламісти використовують найсучасніші досягнення психології та інших наук щоб завоювати нашу увагу, «прикуват��» її до своїх творінь. Давно вже встановлено, що найсильнішими є негативні емоції: страх, відраза, обурення, ненависть, тому й найбільш вживаним прийомом привернення уваги до рекламних роликів та плакатів є використання так званих «шокових методів». Така реклама найчастіше стає «вірусною».

Чи така жахлива реклама?

Багато хто пам’ятає страшні рекламні плакати на вулицях українських міст з написом «Мамо, чому я урод?» і сентенцією про те, що у наркоманів не буває здорових дітей. Плакати обурювали й лякали, проти даної кампанії виступали громадські організації, інколи небезпідставно звинувачуючи її творців в певній аморальності їхніх творінь (адже діти з різними вадами народжуються не тільки у алкоголіків і наркоманів, але дана реклама формує саме такий стереотип щодо батьків дітей-інвалідів). 

Взагалі, використання в «шоковій» рекламі дітей майже завжди гарантує їй «вірусність».

На другому місці після «шокового» методу є, напевне, гумор. Наприклад, Норвезька асоціація сліпих випустила нещодавно ролики, в яких в гумористичній формі показали переваги від працевлаштування незрячих людей на звичайних підприємствах.

https://wuzzup.ru/20-genialnyih-reklamnyih-plakatov.html

Соціальна реклама корисна?

Відтак, хочемо того чи ні, але ми постійно потрапляємо під вплив соціальної реклами. Ставитись до неї варто як і до будь-якого іншого інформаційного впливу: намагатися відслідковувати та контролювати зміни, які відбуваються в нашій свідомості та емоційній сфері при взаємодії з певною інформацією, не вірити на слово, намагатися перевіряти інформацію, яка здалась для нас важливою і мотивує до певних дій. Соціальна реклама є корисною для суспільства і кожного окремого громадянина лише коли сприймається свідомо, тверезо й обдумано. В іншому випадку вона стає суспільно небезпечною, може негативно вплинути на свідомість людини, її поведінку в суспільстві.

Механізми впливу реклами

1. Ідентифікація, або ототожнення з об'єктом.  При включенні механізму ідентифікації відбувається неусвідомлене, внелогическое засвоєння цінностей, мотивів і навіть способу мислення комунікатора.

2. Наслідування також може бути неусвідомленим (позалогічним), хоча в деяких випадках наслідують цілком усвідомлено. На відміну від ідентифікації, наслідування дозволяє переймати не тільки внутрішні установки, а й набуті навички інших людей.

3. Навіювання - некритичне, внелогическое сприйняття ідей комунікатора. Ефективність навіювання підвищується при високому статусі комунікатора, виникненні у реципієнта атракції по відношенню до комунікатора, встановленні комунікатором раппорта з реципієнтом, у випадку якщо реципієнт знаходиться в стані, сприятливому навіюванню (розслаблений, відчуває себе в безпеці, відчуває позитивні емоції, не налаштований на логічне мислення ).

4. Стереотипизация - механізм, заснований на прагненні мислення до спрощення і узагальнення досвіду. Стереотип - це стійкий спрощений образ якогось явища або соціальної групи, яким користуються при взаємодії з цим явищем або групою.

5. Психічні автоматизми - структурно-дин��мічні утворення, актуалізація яких призводить до стандартного результату . Такі автоматизми формуються �� процесі досвіду як згорнуті схеми переходу до дії у відповідь на певні стимули, що скорочує тривалість орієнтування в стандартних для індивіда ситуаціях.

6. Зараження - процес передачі емоційного стану крім смислового впливу або додатково до нього. При зараженні важливу роль грає ступінь спільності установок людини з комунікатором або ступінь ідентифікації з ним

7. Емпатія - розуміння емоційного стану іншої людини через співпереживання, співчуття. При емпатії спостерігається зниження рефлексії, критичності мислення, і таким чином підвищується схильність до ідентифікації, зараженню і навіюванню.

Для    створення    ефективних    прийомів впливу використовуються психологічний стереотип, імідж, міф, механізми «ореолу»,ідентифікації, технології рекламних шоу,«25го кадру», нейролінгвістичне програмування (НЛП) та ін.

 “Намагаючись переконати споживача що-небудь зробити або купити, як мені здається, потрібно користуватися їхньою мовою, тим, на якому люди думають”,- казав Девід Огілві.

Кожен з нас має бути уважним, щоб чітко розуміти, коли нами намагаються маніпулювати, а коли просто інформують про послугу чи товар.

[virtualdevkit]

Щодо амбівертів

Всім привіт, я хочу написати про себе наступне - так, я амбіверт. Але це взагалі не золота середина. Інколи це призводить до протиріччя усередині. Проте не потрібно пов'язувати протиріччя зі всіма темами. Воно стосується лише декількох пунктів.

Теми, в котрих виникає це саме протиріччя:

Бажання сидіти дома, або відірватися і сходити на прогулянку. Зазвичай, я дуже хочу щоб це була хоча б одна людина. У мене виникає голод без спілкування і тоді я стаю занадто набридливим.

Іноді у мене виникає бажання допомогти іншим у справах, а потім я становлюсь ледачим і тікаю від спілкування.

До уваги я візьму цю статтю.

Зелений - є таке. Червоний - це не про мене.

швидко вливаються в новий колектив і не відчувають дискомфорту під час спілкування з незнайомими людьми; Деякі люди своєю нав'язливістю викликають цей самий дискомфорт. Тому час від часу я відчуваю дискомфорт. Не до всіх, до 2-3 з 15-30 людей, з котрими спілкуюсь.

мають емпатію, розуміють і прислухаються до емоцій інших людей; Моя емпатія починається і закінчується на співчутті по відношенню до певних драматичних подій, котрі пов'язані з їх близькими. На цьому все.

у них ш��рше коло спілкування в порівнянні з інтровертами; моє коло спілкування починається і закінчується в інтернеті.

вони встановлюють з людьми глибший контакт на відміну від екстравертів. Є такий косяк. Ти просто хочеш спілкуватися з ними, але вони починають у тебе закохуватися. Що взагалі не приємно.

Дуже налякала наступна інформація:

Як працювати з амбівертами й ставити їм завдання: поради від команди Hurma

Дорога команда Hurma. Як амбіверт, я хочу нагадати що я також не хочу займатися важкою роботою. Складні завдання не любить ніхто. Взагалі ніхто.

Мені в більшості випадків не подобається ризикувати. Зі складних завдань я радже віддам перевагу власним проектам. Але ніяк не робочим. Залишайте таке добро власне самим собі.

Інколи амбіверти бояться публічних виступів. Ми - це поєднання екстравертів та інтровертів в одному тілі. Я не заводжу багато контактів, бо я не можу запам'ятовувати безліч імен і людей. Вони просто для мене стають частинами однакових певних груп і я їх постійно плутаю між собою.

Ми дійсно багато думаємо і аналізуємо. Це факт.

[katrusyapsycho]

22. 03 (переламний день)

Дуже складний сьогодні був день. Якийсь переламний. Нарешті я дожила до своєї терапії. І це все, на що я спромоглася сьогодні. Проговорили декілька тем. А потім я просто провела в ліжку частину дня, що лишилася. Майже нічого не робила. Ну, ледь вставала поїсти. Трохи переписувалася з подругами і сестрою. Під кінець дня закинула пару ідей в нашу групу з кризового консультування. А, ще якийсь чоловік сьогодні писав стосовно групи. Відписала йому. Порепортила тг-канали. Оце й усе. Ну, дивилася та читала новини, якісь відоси на ютубі. Були сирени, сиділи в коридорі. Пропустила сьогодні групу з американськими та ізраїльскими спеціалістами. Відчула, що мені і так забагато емоцій. Нема сил. З іншого боку, шкода. В мирний час такі групи коштують великих грошей. Вся наша група в інституті б'ється в істериці. Вони не хочуть писати дипломні роботи. І верещать, що в нашого інституту ноль емпатії. Тобто, якщо б в наших викладачів була б емпатія, то нам просто так раздали би дипломи. Ахаха))) Це трохи не так працює, мушу сказати. Логікою розумію, що мені краще закінчити інститут зараз. Щоб вже мати диплом. Щоб вже поставити на цьому крапку. Відкладати ще на рік не хочеться. З іншого боку, так, як я пролежала сьогодні на ліжку день, я багато не напишу. Ще з іншого - день на день не приходиться. І можна було б щось накарябати. Треба братися до справи. Стосовн�� переживань... Сьогодні моя дика ненависть переплавилась на жаль та сум. На біль, на смуток, на журбу. Це, звісно, добре. Для психіки це більш продуктивні переживання. Більш зрілі. Такі, що допомагають психіці функціонувати. Коли психіка перевантажена деструктивними імпульсами, вона не функціонує. Це як для організму отруїтися чимось несвіжим. АЛЕ. Ненависть давала енергію. Зараз мене взагалі звалило в безсилля та апатію. Я сподіваюсь, що завтра буде трохи краще. Хоча, можливо, це ще результат нічного недосипу. Ці блядські сирени заїбали. За день я відпочила, і мені стало трохи краще. На завтра є деякі плани. До речі, моя терапевтка сказала, що дуже круто вийшло з цим акаунтом, який я створила, а потім виявила, що не маю до нього доступу. Окрім того, що це дисоціація, вона сказала, що це виявлення дисоціації. Тобто, я таки виявила, що є якась загублена частина. А до цього вона була загублена, і я про неї не знала. А зараз ніби можу щось повернути. Сьогодні така сесія була - через відчай до якоїсь надії і усвідомлення того, що починає з'являтися щось нове, позитивне, обнадійливе. Не знаю, наскільки цьому можна довіряти. Можливо, це ще якийсь рівень адаптації до ситуації. Ця адаптація проходить хвилями. Я пам'ятаю, як відпустило через 3 дні, тиждень, два... і зараз от теж якийсь момент, що, проходячи через депресію, я виходжу до чогось принципово нового. Ну, хоча б так. Так ще більш менш цікаво жити. Коли маєш змогу рефлексувати, дивитися зі сторони. А не коли вони захоплює повністю. Цікаво, чи можна бути достатньо зрілим для війни? Щоб не впадати в примітивні захисти? Я не знаю. Здається, що ні. Бо дуже сильний вплив емоцій. І сила регресії також. А хоча, може, хтось і є достатньо зрілим. Сьогодні натрапила на замітку про те, як працювати терапевту, якщо він знаходиться у ситуації травми разом з пацієнтом. Проте цю статтю перекладав один рососіянець. Так, він казав, що хоче допомогти українським колегам, тому взявся за ці переклади. Я поки не можу зрозуміти, чи варто приймати таку "допомогу". І так. Війна ставить багато питань, на які потрібно випрацьовувати свої відповіді. І ці питання дуже концентровані, бо дуже радикально змінилися умови існування. І дуже швидко продовжують змінюватись. В мирному житті це все відбувалось набагато плавніше.

[saturnarium-blog]

Справжній чоловік

Що повинен справжній чоловік?

Багато заробля��и?

Любити пиво, машини і футбол?

Бути хорошим водієм?

Бути джентельменом?

Завжди стояти на своєму?

Бути стильним та слідкувати за трендами?

Розбиратись в політиці та економіці?

Сьогодні образ чоловіка ввібрав в себе безліч ярликів та обмежень. 

Жінки часто засліплені яскравими персонажами кіно, серіалів, популярних журналів чи розповідей подруг. Адже чоловік має бути брутальним та романтичним, сильним та ніжним, розумним та багатим...

Суспільство теж вкоренило своє трактування «справжнього чоловіка». Він має бути добросовісним, активним, самодостатнім, твордо стояти на ногах...

Батьки ж, в свою чергу, виховують сина скромним, слухняним, охайним, дружнім...

Так що ж усого найгловніше?

На мою думку, для чоловіка це любов, доброта, співчуття, милосердя, емпатія та людяність. 

Справжні сила та мужність народжуються лише з цих речей 🌱

Гроші, стиль, статус, імідж, репутація, хобі, навички, м‘язи... Цінні та необов‘язкові речі.

Я прагну захистити дорогих мені людей, піклуватись тих кого люблю, довіряти, допомагати, знаходити час на коханих та рідних, бути вірним та надійним другом, пробачати, любити... 

Дякую