#the jossers

[johnfpederson]

pop art (42)

there's a box stored away in the attic

with a book from a different time

when the gods walked among us unashamed

when the kings would pay heed to the wise

if you're too quick to read what's within it

you might find yourself falling behind

if you're too scared to even go near it

you'll've chosen to forfeit your life

i do not want to know the truth love

i only want to waste my youth love

i cannot stand to watch you die love

i only only want to close my eyes love

there's a scroll in the sanctified city

that's been tied with the ribbon of time

there's a charmer that lives by the river

should you chose to awaken your mind

up the stairs of the holiest temple

there's a candle, a josser, a shrine

as you open the book your hands tremble

have you ever once felt so alive?

[snakepeeker]

I actually got a bit fired up about python morphs and now have a strong desire to share some videos about ball pythons in no particular order. Hope it will be helpful and/or entertaining!

1) "21 Ball Python Morphs with Problems!" from a ball python breeder Chris Hardwick. [posted 19.02.2020]

It is a video from a breeder standpoint, so some morphs he lists have problems with breeding but not, well, being a snake (desert ball python, for example).

2) "WHAT TO LOOK FOR WHEN BUYING A BALL PYTHON (And where to look)" by Jossers Jungle [posted 15.07.2017]

General tips of getting a snake from an afab snake enthusiast

3) "Should You Get a Baby or Adult Ball Python?" by GoHerping [posted

An important question to consider. The owner of the channel is not a breeder, but had/has a reptile rehabilitation place "Emerald scales".

4) "Ball Python, The Best Pet Reptile?" from Clint Reptiles [posted 08.09.2017]

Ball python rating from snake enthusiast and herpetologist from Utah.

5) "How to Care for Ball Pythons!" by Snake Discovery [posted 11.09.2018]

Helpful video by snake rehabilitator and breeder. I think she is one of the best snake keepers on YouTube. Definitely recommend to check the whole channel out!

6) "Lethal Ball Python Combos Part 1" by Raphy Martinez [posted 18.04.2011]

This one... More niche than others, but might be interesting to watch and definitely something I don't want to be lost. The most talkative guy here is Kevin from NERD, considered somewhat of an expert. He appears at New England Reptiles channel, check it out )

7) "PICK THE BEST PET SNAKE - SNAKE CARE GUIDE" by New England Reptiles [posted 25.04.2019]

The man himself. The legend.

[sulfurousmirrorscapes]

Going to make notes of the vocab and slang I find in the book I'm currently reading, Dubliners by James Joyce.

The Encounter

have some gas - have a laugh, have an amusing time

to funk - to flinch from responsibility out of fear

bob - shilling

tanner - sixpence

swaddler - offensive Irish term for a Protestant

huckster - peddler, hawker

josser - a foolish chap

[seekerstone]

SKY PILOT?????? OH YEAH LET ME JUST GO GET A BLESSING FROM HOLY JOE THE SKY PILOT THANKS MAN YOU OLD JOSSER YOU

wdym the carrionplace is the only location denoted on the map. how am i supposed to live laugh plagiarize under these conditions hmm

[pidpillyazine]

Зэ Джозерс "Сложные машинные биты" (2018)

У вересні 2016 року український пост-панк гурт із Калуша The Jossers випустив свій перший повноцінний альбом під назвою "Unsupported Bravery of Local Kids". Досить непоганий альбом, який високо оцінили українські музичні критики. Хоча й до оригінальності йому було дуже далеко: нотки Nirvana та Radioheadтак і вчувалися в звучанні калуських пост-панків. Та все ж, слід зазначити, що у хлопців вийшов добрий, канонічний жанровий продукт, який справді можна вважати гарним рівнем для української сцени. Особливо якщо зважати на те, що пост-панк музика в Україні не особливо адекватна, зокрема на заході країни її презентують такі надмірно галицькі та пафосні колективи, як Плесо чи The Castle.

Після релізу та не надто великого хайпу довкола альбому музики з Калуша щезли з горизонтів українського музичного простору, але знову замайоріли на його небосхилах в листопаді місяці 2017 року з новим ЕР "Спор", але вже під новою назвою Зэ Джозерс. Окрім назви станіславські бойки дещо змінили й ліричну складову своєї творчості, а саме, записали декілька треків російською мовою, бо до того "найсміливіші діти провінції", як вони самі себе називають, такого не робили. ЕР також була незлецькою, витриманою в стильовому жанрі та з чітким реверансом, як мінімум, у назві треку "одсенденс" до німецького пост-панк колективу Lebanon Hanover.

Після цього в травні 2018 тепер вже Зэ Джозерс винесли в маси свій мікстейп "Подуставшая юность" з 6 російськомовними треками, які були перекладами старої творчості хлопців під виглядом The Jossers. На мікстейпі вже можна було відчути зміни в звучанні. Колись такий теплий пост-панк перетворився на електронно-рейвовий саунд із закосом під Буерак, Пасош, Вхоре чи Мы. Цікавою родзинкою цього мікстейпу була запрошена для треку "Зачем ты хочешь жить" співвокалістка Майя Раневич, яка є відомою в українському скрімо/емо середовищі фронтвуменкою івано-франківсько-сумських гуртів the worst is yet to come, Neyemia Grue та свого сольного проекту renevich.

Згодом, в серпні цього року джозерси релізнули ЕР з трьох треків "Кто же здесь", які ввійшли в перший повноцінний альбом "Сложные машынные биты" за який калушанчики отримали нагороду на ��езалежній музичні пре��ії Jäger Music Awards – "Вибір Jägermeister". Саме з цього моменту розпочинається глобальний хайп "провінціалів" поміж вітчизняних хіпстерів.

Альбом "Сложные машынные биты" побачив божий світ 26 жовтня 2018 року. Анотацією до альбому були такі слова: "Мы застряли внутри этого ужасного мира пост-всего. Он умирает. Мы добиваем его сложными машинными битами". Та, на жаль, добити хлопакам вдалося лише здоровий глузд хіпстерочків, які так обожнюють слухати "шоб було не таке, як у всіх", своїм нарочитим пост-модерним пост-сенсом та пост-пост-панковим звуком.

Інтро та перші два треки "Сложные машинные биты ч.1" і "Сложные машинные биты ч.2" концептуально позв'язані любовною історією нещасливого кохання. Відразу можна відчути ті ностальгійно-радянські мотивчики, які зараз настільки популярні в Росії на прикладі гурту Комсомольск чи Антохи МС. Переслухавши це тріо виникає резонне питання: "Для чого було робити ці три треки, якщо в музичному та сюжетному планах вони нічого нового не сказали?". Не особливо зрозумілий хід зважаючи навіть на те, що на альбомі є ще два треки, які розділили на частини і в яких, за бажання, можна відшукати логічний сенсовий розвиток. Наступним після трилогії є трек під назвою "Но нужно мне чтобы ты была здесь", який підіймає вже настільки заїжджену пострадянською молоддю пост-тему для філософувань та надмірних душевних страждань – юність. "Быстро взрослеть не пришлось, но уже 22" – після цих слів так і хочеться вдягнути свій улюблений теплий світшот із постмодерним загадковим прінтом, залізти на підвіконня, закутатись пледом, пити гарячу каву та важно покурювати цигарку з проникливим виразом обличчя.

П'ята композиція на альбомі "Лови меня" несподівано тішить слухача гарним поєднанням електроніки з ембіентом та шугейзом, що створює відчуття космічної безодні та відсилає цією атмосферою до психоделії 60-х. Наступний трек "В могиле мертвых надежд", як і "Но нужно мне чтобы ты была здесь", продовжує працювати на тінейджерську аудиторію з банальністю Дивергентів. Він висовує тезу про "вони", які живуть в штиках і тягнуть із собою на дно всіх кого тільки можливо й "ми", які попри весь бруд навколо є цнотливими героями, які не дадуть світу щезнути в проваллі сірої маси. Попри попсовість змісту треків таки варто звернути увагу на ламані пост-панкові ритми (із якими джозерси вміють працювати), які й надають пісні гарної форми, і саме тому вона не настільки нудна, як усі інші.

Сьомий трек "Вон", за словами музикантів, є першим треком, який вони записали у новій звуковій концепції. Як виявилося дві частини "складних бітів" є сліпою самокопіпастою цієї пісні. Така вона сучасна індустрія: коли байтити немає з кого, "переосмислю" краще власну творчість. І ось так ми вже прослухали умовну половину альбому.

Якщо в першій його частині, докладаючи зусиль, можна було вслухуватися у тексти (які чомусь іноді дуже важко розібрати через "особливості" пост-саунду пост-пост-панків, хоча раніше таких проблем хлопці не мали ні на старих записах, ні вже після зміни назви та нового амплуа) та намагатися відчути на собі всі тонкі музичні деталі й знаходити свої родзинки кожного окремо взятого треку, то на другій половині диску з цим розпочинаються архіважкі проблеми. Відчуття, що ти не можеш нормально сфокусуватися на музиці виникає через загальну схожість пісень (у вокалі та бітах). У нюскульному репі чи трепі всі використовують однакові бочки, семпли та інші ефекти, і так роблять настільки однаковий звук, що іноді неможливо розібрати хто виконує той чи інший трек. А ще суттєвим недоліком є однакове закінчення майже кожної композиції на альбомі. На фініші треку ти вже на підсвідомому рівні розумієш, щось ось-ось Воронов (Сергій Воронов – соліст та колишній барабанщик гурту) буде робити спроби надривно прокричати слова з приспіву, щоб витягнути слухача хоч на якісь емоції після затхлого та занудного, як модно зараз говорити, вайбу своєї музики.

Наступний трек під назвою "Человек убежал" не приносить нічого нового в музичне розмаїття альбому та невпинно продовжує резонувати на ��ідлітково-хіпстерських трендах: самотності, нічогонехотіння та депресії. І доносить до слухача це калуський колектив не атмосферою тління, яка досягається симбіозом звучання та ліричного складника, а просто говорячи про це прямою мовою, мовляв: "Мені не хочеться нічого дивитися, мені не хочеться нічого читати, мені не хочеться нічого взагалі. Подивіться, я такий, як ви". Наступна діалогія "Кто же здесь" – ремікс на вже згаданий трек "Одсенденс" із ЕР "Спор". Аранжування диптиху знову таки нагадує сучасні популярні реп-композиції та майже нічим від них не відрізняється. Окремої уваги за версією LiRoom (блог про українську музику, який з усіх сил піарить калушан) заслуговує "пронизливий крик", який змусив авторку "навіть не вслуховуючись у весь інший текст, відчути, як по тілу пробігають клішейні мурахи, а в горлі застиг ком". Гадаю, що якби авторка почула щось в стилі $uicideboy$, Pouya, Ghostmane чи щось із гороркору, то клішейні мурахи на її тілі за пару пісень встигли б зробити цілий мурашник.

11-й трек "Не влюбляйся никогда" виявився найкращим на альбомі. На ньому калушани вирішили віддати данину своєму старому стилю і записали якісний інструментал, а також не перемудрили з постмодернізмом у тексті. На тлі однаковості іншого матеріалу, який задумувався, як щось новаторське та прогресивне, "Не влюбляйся никогда" достатньо стильний та приємний на слух трек. Але вже далі Зэ Джозерс продовжують годувати слухачів репліками самих себе: в другій половині треку "Как быть с тобой" після характерного викрику Воронова "Воу!", гітарні партії та ритміка сильно нагадують стилістику "Не влюбляйся никогда" (а ще занудним закосом під психоделію в теці "Говорить").

Наприкінці диску молоді дарування з Калуша тішать всю чарівну Бойківщину українською інтерпретацією своєї пісні "Давай еще раз" (з ЕР "Спор"). Хлопці дещо переробили його для свого нового концепту, забрали трубу в кінці та додали більше електро-ефектів. І це навіть краще, ніж у попередньому варіанті. Закінчує ж альбом "Сложные машинные биты" трек "Мы начинаем вспять", який вкотре повертає слухачів до тем "юності" та парадигми "вони-ми" під невиразний треповий саунд.

Отож, підсумовуючи можна сказати, що новий альбом Зэ Джозерс став не особливо вдалим експериментом з двома-трьома гідними треками, купою байту російських і не тільки артистів, копіпастом своїх же пісень, паразитуванням на популярних та давно заїжджених для молоді тем. І звинувачення в паразитуванні на російському контенті це не якісь там голослівні слова чи фантазії оглядача-масона, а об'єктивна реальність, де навіть сам Сергій Воронов визнає, що наразі його гурт орієнтується саме на ту хвилю музичного розвитку.

Ось що він каже в інтерв'ю для DTF Magazine: "Після Майдану багато наших поп-музикантів відсторонилися не тільки від Росії, а й від нафталінового попу взагалі, вирішили робити музику західного зразка. І одразу ж ставали зірками в найбільших медіа, телебаченні, бо звільнилося місце. А ось російські інді-музиканти за замовчуванням не мали доступу до широкої публіки. На такому контрасті виникають андеграундні хвилі. Російські інді-музиканти набагато далі зайшли в бік голосу покоління, ніж наші. Молодь, яка не дивиться телебачення, знаходить в Інтернеті купу російських виконавців, які співають про те, що їм потрібно". І далі в інтерв'ю – Пасош, Буерак, Sonic Death і ціла низка інших представників російської нової сцени приїжджають в Україну й зачепили наше культурне поле. І відокремлюватися від цієї хвилі, переконаний Сергій, немає сенсу, бо вона не несе політичного контексту: "Буерак можна спокійно слухати в Україні, бо відчуття себе маргіналом, коли ти переїхав з провінції в мегаполіс, є близьким для багатьох".

Напевне Сергій не знає таких російських артистів, як Motorama, Therr Maitz чи Tesla Boy, які теж "за замовчуванням не мали доступу до широкої публіки", але завдяки своїм зусиллям зробити щось справді якісне таки змогли вийти на міжнародний рівень. Звісно, робити чисто комерційний продукт для вибагливого слухача з пост-совка, який не хоче цікавитися західною музикою, набагато легше. Можна спокійно клепати нашвидкуруч декілька альбомів, мікстейпів та ЕР на рік. Про це в тому ж інтерв'ю зізнається й сам Воронов: "Майбутнє саме за ��видким виробництвом, тож не треба "дрючити" саунд аж настільки, щоб саундпродюсерам не було до чого причепитися. Я не бачу сенсу закриватися в тусі й писати музику, яку зацінять тільки музиканти й критики. Краще закритися в кімнаті й робити те, що буде потрібне людям у плеєрі".

Але якою зрештою тоді буде творчість після такого пост-робінгудства? Після цуплення вкраденого вже до тебе та мішанини пересічного сюжету й сакрального постмодернізму з'являтимуться на швидкоплинному конвеєрі лише "Сложные машинные биты".

[xemmexvancex]

Episode I

Chapter I

“Josser, Margret.”

Margret’s heart hammered against her throat as she approached the rickety wooden stool. It all seemed rather anticlimactic when she plopped down, bracing herself as a large worn hat obstructed her vision. But this point, she had seen enough of the magical world not to flinch when the hat began moving.

“Aha! I sense a challenge... a sharp one, yes, but a wee bit temperamental. Nevertheless, it’s becoming clear where you belong... RAVENCLAW!”

[lila-rae]

Imagine Z’s face watching the Megan Josser story.

😂

[is-the-snake-video-cute]

You said to ask about specific youtube channels, so. Is Jossers Jungle good?

This channel looks really good!

It's very ball python specific, but the information seems really solid! I especially like the "how to handle defensive snakes" videos, and the videos on ball python husbandry also look very nice. The information is a little basic, but I can totally see this being an awesome channel for new ball python owners especially!

Great channel!

[skin-slave]

*adjusts my lovely black wool touring hat, topped with hot pink marabou, electric blue glittered lace, penis beads and band patches*

Thanks to the recent anti podsnappery, I thought I'd try mafficking against censorship with some truth about rpf. If you've heard of rpf from the side of someone who wants to shake a flannin over the right to make it, there are some things you might not have considered, or aren't clear on.

"Real person fiction," rpf, is a bit of a misnomer. You see, no one you read about in rpf is a real person. They're caricatures, based on a celebrity's public persona and mein, the things they want us to think about them, which are more often overtures to the evening wheezes than any kind of truth. Writers fill in the characters with whatever they want and send the little namelings out nanty narking.

The "fiction" part, though, is absolutely true. Whether a sophisticated problem novel or some bow wow mutton, it's fiction. No one's selling a dog, here. Leave that to the yellow rags. We have the right to stock our mullock and our butter-on-bacon, our raspberry and our collie-shangles, starring whomever we please, regardless of pantry politics.

Look, I'm not saying you're a josser for being orf chump about a character, a ship, a theme, or anything else. We all have squicks. Just read the tags so you can guttle your fizz and don't have to get the hump every time you open AO3.

[elcinelateleymickyandonie]

WILFRID HYDE-WHITE.

Filmography

1934 Josser on the Farm

1935 Admirals All

1936 Rembrandt

1936 The Scarab Murder Case

1937 Elephant Boy

1937 Bulldog Drummond at Bay

1938 Murder in the Family

1938 Keep Smiling

1939 Over the Moon

1939 Poison Pen

1939 The Lambeth Walk

1940 The Briggs Family

1941 Turned Out Nice Again

1942 Asking for Trouble

1942 Lady from Lisbon

1943 The Demi-Paradise

1946 Night Boat to Dublin

1946 A Voice in the Night

1946 Appointment with Crime

1947 The Ghosts of Berkeley Square

1947 Meet Me at Dawn

1947 While the Sun Shines

1948 The Winslow Boy

1948 Quartet

1948 My Brother Jonathan

1948 Bond Street

1948 My Brother's Keeper

1949 The Passionate Friends

1949 The Bad Lord Byron

1966 The Sandwich Man

1967 The Million Eyes of Sumuru

1967 Mission: Impossible

1969 Run a Crooked Mile

1969 The Magic Christian

1969 Gaily, Gaily

1969 Skullduggery

1970 Fragment of Fear

1974 The Cherry Picker

1976 Columbo

1976 The Great Houdini

1979 A Touch of the Sun

1979 The Cat and the Canary

1979 Battlestar Galactica

1979 The Rebels

1980 Oh God! Book II

1980 Xanadu

1981 Buck Rogers in the 25th Century

1982 The Toy

1983 Fanny Hill.

Créditos: Tomado de Wikipedia

https://es.wikipedia.org/wiki/Wilfrid_Hyde-White

[fanotastic]

Do you watch any herp channels on YouTube? Like snake discovery and such

So lemmie say this. I think no yter has a PERFECT method of care or layout. Reptiles are extremely varied in personality and care, same goes for that opinion on care. The channels that I recommend are HOPEFULLY people who know their pets, some others are breeders and they might not know their animals well but they can turn out offspring, others have herps as their pets and want to provide the best enrichment.

It's a very hard and complicated field using an animal that can't emote like a dog or cat so that makes it perhaps a controversial or confusing opinion.

I am NOT endorsing any of the behavior listed but I like to pull some tips from channels here and there. Below are the yters I watch:

Snake Discovery (Love the host, love their husbandry)

Mutation Creation (Mixed feelings on host, like their husbandry)

Jossers Jungle ( Like the host, love their husbandry)

Viperkeeper (Love the host, obv venomous snakes soooo...)

AfroHerpKeeper (Mixed on host, controversy, I was there for Saturn updates)

GoHerping (Very mixed on host ((just something about him that make him so unlikeable to me, maybe the way he talks)), like their husbandry)

Chandler (love the host, last I checked they were upgrading so liking/loving their husbandry)

There's a few smaller other channels I cannot remember atm

Animal husbandry is really controversial in the reptile community so I like to pull from a few different (hopefully) responsible owners and learn from poor owners.

[blindrapture]

This is it. This is the introduction to James Joyce’s last two books. This is the one, as far as I am concerned. For some reason I have felt massively unsettled while reading this, in the best of ways. It’s reminding me of why I started reading Joyce: The scale, juxtaposed with the meticulosity and the depth, is so artistically humbling that the feeling is closer to outright fear (and I have long been interested in fear).

It helps that this article, itself, is startingly well-written. Beginning with a humorous anecdote about a student paper that baffled its professor, the article stays lighthearted for a while (with gems like ‘One can more readily imagine a discussion of or essay on "the absence of Ulysses in Ulysses" than one on "the absence of Oliver Twist from Oliver Twist’), and then we get this paragraph:

I have remarked elsewhere on how strange it is to observe that so much of Finnegans Wake scholarship, even to date, amounts to descriptive guides and wobbly paraphrases. Moreover, so much of Joyce's work depends upon what does not happen, what does not take place. Rudimentary but ever-tantalizing examples include what the queer old josser is "doing" in the field (D 26) and whether Alf Bergan, like Don Quixote, saw the ghost of Paddy Dignam, unaware of his having been buried earlier that day. Such ellipses and absences are not simply minor exceptions to an otherwise seamless or comprehensive totality. Rather, they point us to "the incertitude of the void," a phrase repeated in "Ithaca" (U 17.1014-15): Joyce's universe is not only "decentered," as Margot Norris was the first to point out, but, like the universe we live in, is mostly made of empty, negative space. Molly Bloom's watchword is "yes," but that is simply how she herself proceeds energetically from the unknown to the known through the incertitude of the void: "the greatest earthly happiness" may be to answer "a gentlemans proposal affirmatively" but "my goodness theres nothing else" (U 18.744, 744-45, 745). Between the text and the events, the signification and signified, and even between the words themselves yawns "the incertitude of the void"—itself the starting point for Finnegans Wake: "In the buginning is the woid" (FW 378.29). Despite "the excess of signification" in the Wake, Sam Slote observes, "there remains a profound absence of a single unifying and over-riding meaning."

See that? It broaches the subject of Joyce scholarship while still keeping the tone absurd and light, then it slips in some mention of ghosts and a decentered universe primarily made up of negative space, and.. well. Before I was aware of it, I was looking at my copy of Ulysses like it wasn’t even authored but just came into existence. (I am as yet unwilling to “look at” the Wake; it feels like looking at a glitch.)

I, uh. Had some several more paragraphs of rambling about my feelings, but that isn’t the point. The point is this is a good article. It’s genuinely fun to read, even the footnotes keep me engaged. It probably won’t fill you with feelings? Maybe I’m weird. But. Maybe you will start to see, maybe you’ll feel a glimpse, a little ambiguity, a little bit of magic. That’s how it starts. That glimpse is the introduction to the books themselves, that glimpse of something unfathomably vast, so unfathomable that even the discourse can only talk around it.

You cannot summarize Finnegans Wake. You cannot summarize even Ulysses. This article gets into why that is.

[anotherwellkeptsecret]

Whatever Remains: 75 Previous - Next - Beginning

Bobby on the beat: Policeman patrolling the territory. Josser: a man, typically an old man or one regarded with some contempt.

Support me on Patreon - Follow the WR Tumblr

[un-pobre-diablo]

Un día llegaste.

Un día llegaste, así de repente,

Moviste todo lo que no sabía que tenía,

Inspiraste canciones y noches en vela,

Me negaste y amaste a la vez,

Creí tenerte en sentido de posesión,

Creí ofrecer lo que buscabas,

Creí saciar hasta el más bajo de tus instintos,

Un día llegaste y cambiaste todo,

El sentido de dos se hacía más fuerte,

Un día llegaste, y así de repente te fuiste.

JoSSer.

[lost-kinn]

just received the hollow knight wanderer’s journal from fangamer, or as i like to call it, Instant Fanfic Josser Roulette

[whatever-remains-comic]

Whatever Remains: 75

Bobby on the beat: Policeman patrolling the territory. Josser: a man, typically an old man or one regarded with some contempt.

Previous - Next