#інсульт
Explore tagged Tumblr posts
buchanews · 6 months ago
Text
Контроль артеріального тиску - корисні поради
Контроль артеріального тиску - корисні поради
Tumblr media
Медсестра Бучанського центру первинної медико-санітарної допомоги Юлія Бабенко розповіла про важливість самостійного контролю артеріального тиску, як це робити, на що звернути увагу. «Контроль артеріального тиску – важливий крок до запобігання
0 notes
uadoct · 10 months ago
Text
Лікування інсульту не за протоколом. Клінічний випадок
Пацієнтка, 86 років, усе життя пропрацювала вчителькою української літератури. В 2003 році перенесла ішемічний інсульт. Лікування у стаціонарі було вчасним, відновлення — практично повним. Від артеріальної гіпертензії для постійного прийому призначений Престаріум по 5 мг на добу.
Родичі звернулися з приводу погіршення стану: не змогла вставати на ноги та обслуговувати себе.
При огляді контактна, налаштована оптимістично. На гомілках набряки (сімейний лікар призначив тіазіди), м’язи ніг спазмовані. Рефлекси з черепних нервів, черевні рефлекси жваві. Пальценосова проба не порушена. Симптом Марінеску-Радовичі не виявляється. Рефлекси з ніг, в тому числі патологічні (клонус, пірамідні знаки) достовірно оцінити не вдається з-за спастичного параліча.
Діагноз повторного ішемічного інсульту сумівів не викликав. ВІд лікування в стаціонарі пацієнтка та родичі категорично відмовилися: не могла обслуговувати себе без допомоги родичів та не бажала змінювати звичну домашню обстановку. Стосовно лікування — завжди пам’ятайте: лікувати треба людину, а не хворобу.
Я продовжив фізикальне обстеження. Артеріальний тиск 170/95, пульс 82, серце збільшене вліво на 3 см за рахунок лівого шлуночка. Легені чисті, живіт без особливостей, підвищений тонус задньої групи м’язів шиї. Симптоми Керніга та Брудзинського негативні.
Оскільки інсульт — це судинне захврювання, лікування вирішено розпочати кардіологічними методами, а саме — із стабілізації артеріального тиску. Першим кроком Престаріум замінений на інший інгібітор АПФ в аде��ватному дозуванні. β-адреноблокатори не призначалися, доза тіазідів зменшена вдвічи.
При повторному огляді пацієнтка відзначає поліпшення загального стану. Об’єктивно: тиск 155/90, пульс 78, набряки на ногах зменшилися. Неврологічно: зменшилася спастика ніг, стало можливим чітко виявити симптом Бабінського та клонус стопи, здатна напружувати передню групу м’язів стегна на прохання лікаря.
Оцінка. Зменшення набряків на фоні інгібіторів АПФ при зниженні дози тіазідних диуретиків переконливо свідчить про механізм утворення набряків у цьому клінічному випадку. Вони зумовлені переважно не водно-електролітними та білковими порушеннями, а недостатністю кровообігу на фоні збільшення постнавантаження на серце при високому артеріальному тиску. Покращення неврологічного статусу на фоні гіпотензивної терапії свідчить про те, що провідною ланкою порушення мозкового кровообігу була артеріальна гіпертензія.
Я продовжив лікування, спрямоване на цьому етапі на подальшу компенсацію артеріальної гіпертензії. До лікування був доданий блокатор повільного кальцієвого каналу. Сечогінні препарати відмінені.
При черговому огляді стан задовільний, тиск 145/80, пульс 74, пірамідна симптоматика зменшилася, стали можливі довільні рухи у нижніх кінцівках. Після стабілізації кровообігу для покращення трофіки міокарду та головного мозку був призначений внутрішньовенно препарат метаболічної дії, який застосвується переважно у кардіології. Також проводилося остеопатичне лікування на голові та шиї (краніосакральна терапія).
Лікування виявилося успішним, пацієнтка одужала.
Що я можу порадити колегам, які ще не набрали досвіду? Будьте уважними до кожної деталі, не обмежуйтеся протоколами, не перетворюйтеся на бездумних роботів, частіше вимикайте у собі вузького спеціаліста та вмикайте Лікаря широкого профілю. Й головне — завжди пам’ятайте про пацієнта.
Tumblr media
0 notes
youkomorie · 3 months ago
Text
Писати подолання проблеми пацієнтів складно...Нам дали ситуацію, ситуація схожа на інсульт, і потрібно розписати декілька довгострокових цілей та короткострокових по SMART.
8 notes · View notes
nadehika · 4 months ago
Text
10.09.2024
Пишу про те що мені зараз дуже болить.
Десь в березні-квітні цього року я була в найтяжчому за моєї памʼяті психо-емоційному стані. Причин було декілька:
1. Мій двоюрідний брат був на війні і я дуже за нього переживала.
2. Моя бабуся (��амина мама) десь в той момент отримала інсульт і в неї стала паралізована ліва сторона тіла (вона не могла ворушити рукою і ногою). І через це моя мама їздила до неї кожні свої вихідні. А моя мама працює 2 через 2 (день/ніч і потім 2 вихідних). І з 4 ночей моя мама могла спати лише 2, так як одна була нічною зміною, а наступну вона проводила в селі в бабусі з дідусем, тому що мій дід теж старенький і йому самому було дуже тяжко міняти бабусі памперси, готувати їсти і кормити її. Благо йому ще допомагала бабусина сестра. Але суть в тому що в баби крім паралізованої лівої сторони тіла почалися деякі проблеми з головою. Вона іноді не впізнавала людей, не розуміла де вона, не розуміла яка пора року говорила про людей яких ніхто з нас не знав, питала де її мама яка померла 12 років тому і т.п. Але моя мама не могла спати тому що ночами бабуся кричала від болю (і не можна було зрозуміти чи це їй дійсно щось болить чи це в неї в голові). Вона кричала майже кожну і цілу ніч.
І в той момент мені було дуже шкода всіх, і бабусю яка дуже мучиться, і дідуся який біля неї, і мама яка не спала, ходила на роботу і ще мала хазяйство в нас вдома (благо моя інша бабуся дуже допомагала в цьому), мала доглядати свою маму (так як її брати працюють і не можуть приїхати навідати свою маму). І ще городи і т.д.
І я відчувала свою вину що я тут закордоном, адже якби я була б вдома, я б могла трохи допомогти мамі і взяти якусь частину роботи чи догляду на себе + могла б возити маму в село так як у мене є машина. І ці відчуття мене дуже пригнічували. Плюс у мене були певні проблеми на роботі (я вирішила спробувати працювати на кухні джуніор шефом, і головний шеф мене постійно абʼюзив), плюс робота була фізично тяжкою, в мене постійно були опіки на руках, боліла спина і ще приходилося ходити на роботу на 6 ранку.І це все мене просто вбивало. Переживання за сімʼю, за брата який на війні, за себе так як я фізично вже не вивозила цю роботу… Тоді я в черговий раз почала займатися з психотерапевтом, і мені ніби стало легше незважаючи на те що в основному я їй тільки жалілася на життя і плакала. Я трішки вилізла з того стану, потім ще пішла в спортзал і стала почуватися ще трохи краще.
Потім перевелася з кухні назад до кейтерингу і стало ще легше.
А потім мій двоюрідний брат загинув на війні. І весь цей стабільний стан розбився.
За декілька днів до смерті він говорив зі своєю мамою, і казав що у них зовсім немає зброї. І їм немає чим відбиватися. А потім на нього і його побратимів скинули протитанкову гранату.
Я була вдома (але на похорони я не встигла).
Його смерть відчулася так ніби якась частинка мого серця почорніла і висохла.
Але ще ця поїздка дала мені змогу побачитися з сімʼєю. Я ходила, всіх втішала, обіймала, смішила…
А по приїзду назад і залишившись на самоті ця пустота почала їсти мене зсередини.
Але я знала що на кінець серпня в мене запланована відпустка і куплені квиточки додому. Напевно тільки це тримало мене на плаву ще 2 з половиною місяці. Спочатку я рахувала тижні, а потім почала дні.
І от коли я була на етапі рахування днів - померла моя бабуся. Померла у сні. Не дочекалася мене хоча обіцяла. І я знову не попала на похорон (я б і не встигла). А я майже не плакала за нею. Не знаю чому. Точніше десь в глибині душі я навіть раділа за неї. Що може бути краще за смерть у сні? А вона ще й дуже мучилася перед смертю. Як і моя мама і дідусь які її доглядали. А за день до смерті до неї ніби повернувся її здоровий мозок. Вона питала в мами коли я приїду бо казала що скучила за мною. Мені здається я майже не плакала за нею. Мій мозок не розуміє що вона померла. Я плакала тільки коли збирала чемодан і клала в нього консерви, які вона у мене просила щоб я їй привезла. Я їх привезла, але бабуся мене не дочекалася…
Я плачу зараз
А потім була відпустка і я повернулася додому. Я виявляється дуже сумувала за сімʼєю. І я так боюся втратити когось наступного… Вдома було добре. Я допомагала як і чим могла батькам, ходила на кладовище, і намагалася жити це життя. А потім були новини про Полтаву (моє серце застигло). На наступний день про Львів (ракета впала на будинок який навпроти того де живе моя найкраща подруга) здається тут моє серце заніміло. І поїздка назад сюди - де мене ніхто не чекає.
Але в дорозі сталася ще одна річ яка по суті не така страшна як смерть і яку я вирішила, але мені здається що ця ситуація остаточно зжувала останки моєї психіки.
Моєму молодшому братові- 22 роки. Він ��же півроку працює за спеціальністю і паралельно вчиться. Я його дуже люблю.
Але я нічого не замітила. Точніше я думала що в нього постійний сум через те що і в мене, але була штука яка його дуже гризла, і яку він мені сказав лише коли я була напівшляху в Ірландію. Надіюсь для когось це стане уроком, і ніхто більше не потрапить в таку ситуацію.
Коротше в мого брата був акаунт в пейпал який хтось зламав і хз як але взяли кредит? (Я сама в цьому не розбираюсь і не знаю чи так можливо чи ні) на 15000 грн. І почали вимагати ці гроші з мого брата. Він не мав такої суми бо тоді ще не працював, і взяв мікрокредит. Після отриманих грошей цей акаунт видалили і ці шахраї пропали, а мікрокредит ні. Оскільки в нього не було таких грошей, і повертав він їх зовсім потрохи, відсоток ріс, він брав інший мікрокредит і т.д. Хз як це все відбувалося, але коли він попросив в мене про допомогу (я підозрюю що він був за декілька кроків до самогубства), це стало 115000грн. Я надіюсь що мій брат не думав про самогубство але з багатьох фраз це було зрозуміло. Можливо я не права (я надіюсь що я не права). Але дуже багато факторів на це вказувало. Мої батьки цього не знають. Сума досить велика для нашої сімʼї. На секунду в моєї мами зп 7000 грн а в тата 10000грн.
Чому він не звернувся до мене раніше? Тому що думав що якщо візьме ще мікрокредит то зможе закрити той, і так далі. Як назбиралася така сума? Я в душі не розумію тому що для мене мікрокредити ніколи не були зоною інтересів.
В результаті ситуація жахлива. Борг велетенський. Моя сімʼя нічого не знала тільки я. І моя сімʼя не мала таких грошей. Я просто не бачила виходу.
Я дала йому 2500 євро і він закрив всі борги.
Я не бачила іншого варіанту. Він сам би його точно не закрив бо в нього немає таких грошей як і в батьків.
Але як мені шкода всіх в цій ситуації. Я думаю що він би не зміг сказати про борг батькам як і я, адже вони в подвійному траурі. Я не хочу, навіть, уявляти яким би це ударом стало для мами. Мені шкода і батьків. І його дурня такого, тому що всі ці півроку він крім навчання і роботи був ще й в постійному стресі через цей борг, і що брехати мені шкода моїх грошей, бо щоб назбирати таку суму мені треба десь півроку. І незважаючи що брат дуже дякував і обіцяв все повернути, я розумію що це буде не зовсім скоро. Я ще згадала як як я жаліла цих грошей собі на корекцію зору чи щоб зробити ринопластику а в результаті віддала ��ї щоб погасити не свій борг🙂 Більше того я згадала як вже більше десяти років я для себе жаліла 100 євро на електронну книжку…
Я знову плачу
Просто в мені знову пустота. Мені здається що ця ситуація мене просто морально добила. Я більше не хочу нічого відчувати. Я просто зрозуміла що я та людина яка допомагає всім, і ще жодного разу ніхто не допоміг мені. Я та людина яка рятує всіх, але ніхто не рятує мене. Більше того тепер в мене немає грошей на психотерапевта 🙂 Я не знаю як це все вивезти, і за що це все мені…
Мені реально так боляче і одночасно так пусто. Це життя таке несправедливе…
Я взагалі не розумію чи варто далі жити його…
І я не знаю як витягнути себе з цієї ями. На цей раз дійсно не знаю…
І мені немає з ким поділитися цією ситуацією. Дійсно немає. Немає в кого попросити хоча б про моральну підтримку…
Пишу сюди з надією що хоч так виговорюся і мені стане хоч трішки легше…
Але ж ми всі розуміємо що не стане…
13 notes · View notes
northern-vortex · 1 year ago
Text
Сьогодні контингент в відділенні такий:
Апендицит нічний з іншого міста,
Помираючий інсульт, з яким ми граємо в гру, яка називається збий моб температуру.
Дід який знатно побухав якоїсь дурні і попік всередині там все/згадалась відразу бабка яка хотіла померти і напилась отрути для колорадських жуків, а ми її врятували /
Чел з переломом другого хребця в шийному відділі, якому не можна рухатись і взагалі йому там операцію в Києві мають робити, в понеділок везти, а він ігнорує слова про те, що йому не можна шевелитись, сідати чи вставати. І чисто такий встав ходить по палаті, крутиться, вночі знімав комір той що для підтримки його дурновутої голови. Ну в мене просто нема слів
24 notes · View notes
ambulatoriia7 · 3 years ago
Photo
Tumblr media
☝️Як надати людині домедичну допомогу при підозрі на інсульт. 🧠Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій. ⬆️МОЗ публікує інформацію про ознаки інсульту, а також як надати домедичну допомогу у разі підозри на інсульт. 📌Пам'ятайте головне: при підозрі на інсульт у людини одразу викликайте бригаду екстреної медичної допомоги. 📲Підпишіться на наш Instagram та канал в Telegram. Отримуйте новини на тему охорони здоров'я і не тільки. #амбулаторія #пацієнт #інсульт #сімейнийлікар #сімейнамедицина #моз_перша_допомога (at Odessa, Ukraine) https://www.instagram.com/p/CdNOXHJoF1J/?igshid=NGJjMDIxMWI=
0 notes
newsundphotos · 3 years ago
Text
Людям віком після 60-ти небезпечно регулярно приймати аспірин - експерти
Людям віком після 60-ти небезпечно регулярно приймати аспірин – експерти
Низькі дози аспірину давно використовуються як профілактичний засіб проти серцево-судинних захворювань. Минулі дослідження показали, що щоденне вживання аспірину може знизити ймовірність першого серцевого нападу або інсульту у певних груп населення. Але такий режим не без ризиків, і нові рекомендації пропонують лікарям переглянути застосування аспірину їхніми пацієнтами. У проекті заяви…
Tumblr media
View On WordPress
0 notes
fotoinform · 6 years ago
Link
0 notes
malesick · 4 years ago
Photo
Tumblr media
віддана бездарним бездарно забута в хвилині у тіні фальши старатись - страждати, любити - марно клеймо доброти - ставлять зажИво
йти бігти їхати - виїжджати начхати на перелом і інсульт останню кістку хрящо ́ву зламати та на похороні слізьми ́ омивати
у труні лиш самі м"язи і язви збиті цвяхАми й пустими словами забиті міцними думками не щоб убивати, а щоб виїжджати
заїжджені слова - не звучали комбінацій чуттів бракувало лиш репетицій й сценічних образ з твоїх вуст достатньо лунало
3 notes · View notes
buchanews · 1 year ago
Text
Інсульт – вчасно розпізнати симптоми
Інсульт – вчасно розпізнати симптоми
Tumblr media
15 мільйонів людей у всьому світі щороку страждають від інсульту, з них 5 млн помирають, 5 млн отримують інвалідність, і ще 5 млн одужують. На жаль, 30% людей віком до 45 років не знають ознак цього захворювання. Про цю небезпечну хворобу розпов
0 notes
uadoct · 10 months ago
Text
Особливості лікування мозкових гіпертонічних кризів
Допис присвячений світлій пам’яті мого Вчителя професора Миколи Степановича Заноздри
Актуальність артеріальної гіпертензії не викликає сумнівів. Зокрема, вона може призводити до таких небезпечних ускладнень як мозковий інсульт та інфаркт міокарду. Величина артеріального тиску визначається такими факторами як тонус судин (переважно артеріол), серцевий викид та об’єм циркулюючої крові.
Досвід показує, що більшість пацієнтів, а часом і лікарі недостатньо розуміють механізми регуляції мозкового кровообігу. Спробуємо заповнити цей пробіл. Розглянемо коротко особливості мозкового кровотоку та судинні реакції при церебральному гіпертонічному кризі.
Досить зазначити, що через судинну систему мозку для нормального функціонування повинно постійно протікати близько 20% усієї циркулюючої в організмі крові. Мозок практично не має у розпорядженні запасів кисню, що робить його не лише надзвичайно чутливим до гіпоксії, а й ставить функціонуючі мозкові струтури у пряму залежність від оптимального режиму кровопостачання. На думку більшості дослідників, в основі гіпертонічного церебрального кризу лежить рефлекторний спазм мозкових судин. На цьому моменті ми згодом зупинимося докладніше. Проте у подальшому деякі науковці категорично заперечували можливість спазму мозкових судин.
Підсумовуючи дані, що стосуються можливості спазму мозкових судин, можна стверджувати, що більшість дослідників дотримуються думки про їхнє існування. Так, мозкові судини забезпечені нервовими симпатичними та парасимпатичними волокнами та степень їхньої функціональної діяльності залежить від постачання тієї чи іншої ділянки мозку на даний момент, від судинорухових функцій розподільчої артеріальної мережі м’якої мозкової оболонки. До того ж є підстави думати, що нервовий апарат судин головного мозку виконує рефлекторну судинорухову функцію, як і нервові апарати інших областей.
В регуляції мозкового кровообігу певне значення має глія. Розташовані у тканині мозку судини самі є джерелом впливу на регуляцію різних судинних областей під впливом вегетативної нервової системи. Безперечну роль в цьому процесі відіграють також нейрогуморальні впливи і навіть нейрогістогормональні реакції на діяльність різних органів.
В експерименті методом герметично вставленого у череп «віконця» викликали емболію мозкових судин у собак (M. Villaret, R. Cachera). При цьому дослідники спостерігали спазм артерії м’якої оболонки головного мозку. Це послужило підставою для визнання вченими можливості розвитку спазму мозкових судин. Вельми складним є питання про причину подразнення рецепторів стінки мозкових судин та рефлекторного виникнення судинозвужувальних реакцій. В цьому випадку не останню роль відіграють, напевно, біохімічні фактори. У період кризу кількість адреналоподібних речовин в крові збільшується вдвічи, вміст гістаміна та ацетілхоліна — в 1,5 рази, з’являється також вільний адреналін. Спазм внутрішньої частини сонної артерії інколи чітко спостерігається при мозковій ангіографії, його часто бачать нейрохірурги у момент операції на мозковій речовині.
Нерідко причиною спазму мозкових судин є остеохондроз шийного відділу хребтового стовбура, коли остеофіти в унковертебральному сполученні стискують хребцеву артерію, яка проходить поблизу, спричинюючи при цьому тимчасове ускладнення кровотоку. Разом з цим подразнення периваскулярного симпатичного нервового сплетіння сприяє розвитку церебрального судинного кризу, що часто спостерігається при форсованих повоторах голови та тривалому збереженні незручного її положення.
Таким чином, найбільш розповсюджена уява про те, що у відповідь на гостре підвищення артеріального тиску відбувається значне звуження судин, що спричинює зменшення кровотоку та ішемію тканини мозку. Після спазму розвивається параліч артерій, який супроводжується підвищенням прониклості судин для води та навіть білків плазми крові. Як зазначає М. В. Верещагін, в процесі еволюції створена досконала та надійна система кровопостачання з таким основними характеристиками, як відносна автономність мозкового кровообігу та стабільність мозкового кровотоку. Це дозволяє у нормі сучасно і повністю покрити енергетичні та інші витрати мозку при диференційованому гемодинамічному забезпеченні.
Отримані науковцями дані вказують на те, що пусковим механізмом ряду патологічних реакцій, що виникають при гіпертонічному кризі, слід вважати збільшення мозкового кровотоку, спричинене зривом авторегуляції на фоні підвищеного артеріального тиску, чим, як правило, порушується функція гематоенцефалічного бар’єру та розвивається фільтраційний набряк головного мозку. Встановлено, що при помірному підвищенні артеріального тиску авторегуляція мозкового кровотоку зберігається на сталому рівні. Значне підвищення артеріального тиску як в експерименті на тваринах, так і у хворих ведуть до збільшення мозкового кровотоку з-за зриву механізмів авторегуляції, коли артерії мозку вже не в змозі чинити опір артеріальному тиску та пасивно розтягуються кров’ю, внаслідок чого до капілярів мозку спрямовується кров під високим тиском.
Поясню на простій моделі авторегуляцію мозкового кровопостачанні при мозковому гіпертонічному кризі. При підвищенні артеріального тиску зачиняються «шлюзи» та мозкові судини звужуються, щоб захиститися від пошкодження дією високого системного тиску.
Перейдемо до практичної частини, а саме — лікування гіпертонічних кризів. Схеми лікування не наводитиму. Зупинимося лише на важливих деталях.
При лікуванні застосовуються препарати різних фармакологічних груп. Стосовно судинорозширюючих препаратів (інгібітори фосфодіестерази, блокатори повільного кальцієвого каналу, α-адреноблокатори тощо) я переконаний, що їх категорично не можна використовувати не лише у якості монотерапії, але й до початку зниження системного артеріального тиску іншими препаратами, тому що це може призвести до небезпечного пошкодження мозкових судин. У своїй практиці я широко застосовую судинні препарати при плановому лікуванні артеріальної гіпертензії, а також при інших захворюваннях. Однак при лікуванні гіпертонічного кризу терапевтична тактика має бути іншою, бо кожен випадок вимагає індивідуального підходу.
0 notes
we-politica-ua-news-love · 6 years ago
Photo
Tumblr media
Інсульт у спеку стається від нестачі води — Не думав, що в такому віці матиму інсульт, — розповідає 47-річний Борис Попенко з Херсона. — Того дня був на роботі. Працюю на ринку. Спека, як завжди, стояла неймовірна. Біди нічого не передвіщало, на самопочуття не скаржився. Десь ­пообіді відчув, ніби потроху німіє права частина обличчя, далі перейшло на руку. Слова вилітали наче "жовані". Прямо з ринку забрали до лікарні. Ледь прийшов до пам'яті. Зараз проходжу ­ре­абілітацію. Рукою ще погано володію, над мовою теж треба працювати. — У спекотні дні люди більше пітніють, але води п'ють недостатньо, — каже столичний невролог Сергій Пелешок, 55 років. — Нестача рідини призводить до згущення крові і, як наслідок, до утворення тромбів. Це створює підвищений ризик виникнення інсульту. Коли кров гусне, організм починає сам себе рятувати: спеціально підвищує тиск, щоб "прокачати" її судинами. За наявності в них бодай однієї бляшки й трапляється судинна катастрофа. У спеку організм має отримувати достатню кількість рідини. — У середньому норма складає 25–30 мілілітрів на 1 кілограм ваги. Надавати перевагу треба питній воді без газу. Тиск за спекотної погоди слід перевіряти регулярно. — Гіпертонія є однією з тих хвороб, що можуть призвести до інсульту. Кожен має знати, які показники є для нього нормою. Важливо регулярно приймати призначені лікарем препарати. Щоб уберегтися від інсульту, необхідно також стежити за харчуванням. — Слід максимально обмежити вживання продуктів, що містять консерванти, нітрати й різноманітні хімічні добавки. Побільше їсти фруктів, овочів, риби, нежирного м'яса, молочних продуктів, яєць. Фізична активність теж захищає від інсульту. — Навантаження на м'язи сприяє покращенню кровообігу й допомагає організму спалити шкідливі речовини. Тож, щоб зменшити ризик виникнення хвороби, фізичну активність необхідно збільшити. Але в межах розумного. Спати слід не менш як сім годин. — Окрім того, що треба виспатися, важливо також по максимуму берегтися від емоційних потрясінь і стресу. За перших ознак інсульту варто одразу викликати швидку допомогу. — Порушення мовлення, асимет­рія обличчя, слабкість й оніміння руки чи ноги, запаморочення, подвоєння в очах — усе це перші симптоми. Чекати "раптом минеться" вкрай небезпечно. Що швидше людині нададуть допомогу, то більше нервових клітин вдасться зберегти. Якщо вкластися в 3–4 години з моменту появи перших проявів, можна впоратися з ураженням мозку. gazeta.ua
0 notes
interestingfactsfan · 5 years ago
Text
Медик розповів про ознаки та першу допомогу при інсульті
  Заступник директора Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Києва з організаційно-методичної роботи Уляна Божко. Це актуальна проблема, тому що мозковий інсульт – це одна з основних причин смертності та інвалідизації, не тільки у нас, але і в усьому світі. Крім того, третина усіх інсультів виникає у людей працездатного віку", - сказала Божко. З її слів, згідно зі статистикою, близько 40 тис. жителів України помирає щорічно від інсультів.
Tumblr media
  Ознаки інсульту
  "Інсульти – це проблема не тільки дорослих, а і дітей. Як правило, кілька випадків за рік трапляється. У дітей причиною є патологія судин головного мозку", - розповіла вона.Як пояснила лікар, розрізняють два види інсульту: геморагічний та ішемічний."Геморагічний інсульт виникає рідше, ніж ішемічний, проявляється вираженим головним болем, нудотою, блюванням, які можуть передувати втраті свідомості. Нерідко спостерігаються при геморагічному інсульті також і судоми. А от ішемічний інсульт – найбільш поширений. Його ознаки – це порушення мови, погіршується вимова, може бути слабкість в руці і нозі з одного боку. Може бути значне запаморочення або слабкість. Людина навіть не в змозі ходити. Може бути порушення зору, короткочасна сліпота на одне око або двоїння в очах і асиметрія обличчя. Це основні ознаки ішемічного інсульту", - роз’яснила медик.
  Важливе значення мають не лише симптоми, а і причини інсульту. Існує значна поширеність таких факторів ризику, як артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння і куріння. У групі ризику перебувають люди старшого віку. Важливим, наголошує Божко, є вчасне звернення за медичною допомогою."Звертатись за медичною допомогою в разі виявлення таких симптомів інсульту важливо в перші хвилини, адже терапевтичне вікно – період, у який необхідно звертатись за допомогою – це 3-6 годин. Це час, протягом якого людині надається допомога і можна уникнути не тільки інвалідизації, а і смерті. Тобто, відновити прохідність мозкової судини, відновити кровотік і попередити подальші тяжкі наслідки. Чому необхідно протягом кількох хвилин після виявлення ознак інсульту звернутись? Тому що, коли виникає ішемічний інсульт, тромбом закупорюється судина, виникає некротична смерть клітини, і навколо цієї зони утворюється ішемія, в якій нейрони ще не загинули", - зазначила Божко.Вона пояснила, що, якщо відновити кровотік, тоді можна запобігти подальшим ускладненням."Таким лікуванням є проведення тромболітичної терапії. Тобто при виникненні інсульту для відновлення кровообігу судинам головного мозку у вену вводяться ліки, які розчиняють кров’яні згустки", - зауважила експерт, додавши, що така терапія матиме результат, якщо спеціалісти провели її у перші 3-6 годин.
  Домедична допомога у разі інсульту
  Заступник директора ЦЕМД та МК розповіла також, що треба зробити до прибуття лікарів."По-перше, треба створити умови спокою, покласти людину, зібрати ліки, які людина приймає, щоб передати лікарю, або історію хвороби, або кардіограму – тобто докум��нтацію, яка є на руках. Розстібнути комір, щоб був доступ повітря, і очікувати швидку допомогу. Як правило, дуже частою причиною (інсультів – ред.) є підвищений артеріальний тиск. Але у період інсульту його не можна різко знижувати. Навіть бригади швидкої допомоги його, при дуже високих цифрах, можуть знизити на 10-20 мм, не більше, тому що це якраз у критичний період може погіршити стан пацієнта. Головне вчасно викликати, зібратись і підготуватись до госпіталізації", - пояснила Божко.
  Профілактика інсульту
  "Фактори ризику – це артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння і куріння. Звідси випливає і профілактика. Тобто люди, які мають підвищений артеріальний тиск, повинні контролювати його – не тільки вимірювати, але і медикаментозно. Артеріальна гіпертензія має лікуватись пожиттєво. Не така страшна гіпертонія, як її ускладнення, а одним з ускладнень і є інсульт. Цукровий діабет – контроль глюкози крові. Тут і харчування, і медикаментозне лікування. Взагалі, повинен бути спосіб життя і філософія життя – рух, здорове харчування, необхідно відмовитись від шкідливих звичок, як куріння, вживання алкоголю, сидіння за комп’ютером, і більше рухатись, займатись фізичними вправами, спортом. Це профілактика не тільки інсульту, але і багатьох хвороб і проблем у житті", - додала вона.
1 note · View note
northern-vortex · 1 year ago
Text
Поступив військовий. Інсульт. З розряду допився називається. І такі випадки часто, блін і до лампочки те, що в них гроші за такі зальоти знімають
10 notes · View notes
andriy-lysenko · 2 years ago
Text
Моя зачарована Десна
Tumblr media
У мене була своя «Зачарована Десна». Покійна нині бабця Шура (Олександра) не вміла говорити інакше, як із прокльонами та матюками. Тобто літературні слова в лексиконі теж були. Але рідко.
Кличе вона кота попоїсти. (Бабця любила котів. А коти – її. Однак, якби бідні тварини розуміли людську мову, вони б нізащо не наближалися до хазяйки ближче, ніж на десять метрів.) Вона виходить на поріг, ставить миску з їжею й гукає: «Кис-кис-кис, мій хороший, іди сюди, мій маленький, я тобі поїсти винесла, щоб тебе покорчило!» І кіт ішов…
Так само бабця годувала курей: «Ціпа-ціпа, мої гарненькі, ціпа-ціпа, щоб вас порозривало!»
З великою любов’ю та шаною бабця Шура ставилась до людей. Особливо до мене, свого єдиного онука. З яким теплом у голосі вона говорила про моє обличчя: «У нього ж морда, як у коняки». Любила бабця і свого чоловіка, мого діда. Причому, здається, іноді аж занадто сильно. Не ризикну тут наводити всі епітети, якими вона його нагороджувала – раптом це прочитають діти…
Бабця Шура померла 2002 року влітку. Перебирала квасолю на порозі й – похитнулася, впала би, якби дід не підхопив на руки. Інсульт. Вона промучилася кілька місяців. А потім її не стало.
Цей текст – найменше (і вже, напевно, єдине), що можу зробити для неї. Просто щоб пам’ятали. Вона на це заслужила.
Дитинство
Повне ім’я бабусі – Олександра Григорівна Кухаревська. Народ��лася вона 25 січня 1926-го (у паспорті чомусь 1924 роком записали) в селі Семенасте Новоукраїнського району. Була дванадцятою дитиною в сім’ї. Після війни їх лишилося тільки троє: найстарша сестра Ольга, брат Микола й Олександра.
У війну Ольга була в Ананьєвому, Микола служив у армії, був на фронті (там загинули кілька братів), ще одна сестра – Маруся – померла від якоїсь хвороби (ховали як наречену, бо сталося за тиждень до весілля).
Була ще одна Саша – її, як тоді говорили, завалки задавили (гнійна ангіна). Орали кіньми поле, холодно вже було, приморозки, а вона з дітьми гуляла, ховалася в борознах. Який же там одяг був тоді… Коротше кажучи, застудилася й померла.
У 1932 році померли їхні батьки – Федір і Устина. Олександру забрала найстарша сестра Ольга.
– Який же Федір, якщо вона – Григорівна? – питаю в її доньки, моєї мами.
– А послухай. Побігла вона з дітьми в ліс збирати ягоди. Рочків шість було тоді. І загубилася. Бродила, бродила й вийшла на шлях. А там люди підводами на базар у Малу Виску їхали. Забрали дитину. Вона не пам’ятала, як село називається, в якому з Ольгою жила. Пам’ятала прізвище – Кухаревська, знала ім’я – Шура. Коли ж спитали, як батька звати, переплутала і сказала: «Гриша» (це найстарший брат був). Усе життя дві рідні сестри так прожили: Ольга Федорівна й Олександра Григорівна.
Переїхала, отже, Шура в Малу Виску. Там тоді був притулок колгоспний. У ньому жили з понад десять дітей, чиї батьки повмирали. Колгосп їх годував, щоб у голодовку не повмирали. Куховарила баба Єлька – Олена. Це бабуся композитора Павла Яковича та поета Володимира Яковича Бровченків. Ось що Володимир Бровченко писав у автобіографічній книзі «Вікнина: спогади»: «В одній половині куркульської хати містилося колгоспне правління, а в другій – інтернат: хлопчики й дівчатка (за ширмою), душ дванадцять, і геть малі, такі, як я, і трохи старші. Кілька літ я жив серед них – як одна родина. За довгим столом зі струганих дощок гуртом і уроки робили, і обідали. До самої війни зберігався той дружній дитячий гурт: Маша, Шурка, два Івани, Ілько, Маруся… Маша й Шурка (Шурка – Бабина, так її прозвали, бо, коли дід Семен помер, за��жди жила у баби Олени як рідня) ще й донині живуть у Висці».
Історія з притулком ледь не завершилася трагічно. «І все було б нічого, так заходився Семен Степанович у тридцять третьому створювати отой артільний пансіонат (чомусь у нас його називали інтернатом): зібрав з околишніх сіл дітей, родини яких вмерли з голоду, – згадував Володимир Якович. – Колгосп одягав їх, кормив і в школу опреділив. Райпарткомові це дуже не сподобалось – розбазарює Семен ��олгоспне добро! – і діда стали тягати на різні допити, зняли з головування, вигнали з партії. Добре, що не посадили за “шкідництво”».
Війна
У 1941-му Шура закінчила семирічку й поїхала в Одесу – якісь родичі Бровченків там жили – вступати до ФЗО (на кшталт теперішніх ПТУ). У Південній Пальмірі її застала війна. Зібралися повертатися в Малу Виску четверо дівчат – усі Шури, до речі, – й хлопець Іван. Доїхали до Березівки (неподалік Смоліного), але далі їх не пустили – у Малій Висці вже були німці. Розвернули на Херсон, посадили в попутки. Дорогою потрапляли під бомби, у хлібах і кукурудзі ховалися. Але до Херсону чотири Шури й Іван таки дісталися.
В евакуаційному пункті в Херсоні їм призначили на Астрахань, а звідти – до Гур’єва. Проте в Астрахані вони теплохід проспали. Їх посадили на інший і привезли в Єнотаївський район, село Миколаївка.
У Миколаївці працювали, де хочеш (усе для фронту, усе для перемоги!) Працювали на птахофабриці – птицю годували не зерном, а вареною рибою. Варили у величезних казанах і кидали на землю. Кури та качки обкльовували так, що лишалися тільки ребра й хребет. А щоб собі рибки попоїсти, брали пляшку і йшли до рибалок. Ті дозволяли набирати в мішок стільки, скільки зможеш донести. Червона і чорна ікра ложками, осетрина…
Орали, сіяли, перевозили вантажі верблюдами. Коли жнива були, у величезні короби на колесах складали мішки з врожаєм, запрягали верблюдів. Ззаду воли йшли, бо верблюди дорогу додому обов’язково знайдуть, а воли – не факт. Робітники просто вмощувалися зручніше на мішках з зерном і спали. Верблюди самі йшли, куди треба, хоча там був голий степ, ніяких доріг чи стежок.
Одного разу воли відірвалися. Верблюди далі потихеньку посунули в село, а воли напаслися, лягли на травичку й сплять. Чоловіки з села – інваліди в основному, старики й малі – зразу на коней (а коней дуже мало було) і шукати, щоб калмикам не дісталися. Але того разу все обійшлося, знайшли волів.
Після війни Шура повернулася в Малу Виску, як не вмовляли її залишитись на Волзі. Влаштувалася працювати в аптеку – спочатку санітаркою, потім – касиром.
Весь цей час старша сестра Ольга ніяк не могла собі пробачити, що загубила дитину в далекому тридцять другому. А менша навіть не здогадувалась про існування старшої.
Дві сестри
Шура й Ольга були дуже схожими ззовні, незважаючи на серйозну різницю у віці, – двадцять один рік. За сім кілометрів від Малої Виски, в селі Чуйкове (Мар’янопіль зараз) Новомиргородського району жили їхні родичі. У Новомиргороді тоді ні млина, ні олійні не було, тому всі у Виску їздили за борошном і олією. Заодно і на базар заходили, і в аптеку заглядали ліків прикупити. Побачили там Шуру. Старшу сестру вони добре знали, бо родичалися. А Шура ж зовсім малою загубилася! Давай її розпитувати:
– Ти хто? Як звати тебе?
– Шура Кухаревська. Григорівна.
Вони здогадалися, чому Григорівна.
– А ти знаєш, що у тебе є рідна сестра?
– Нікого я не знаю, я взагалі в притулку виросла, а потім у баби Єльки в сім’ї.
Ольга ж тоді була домпрацівницею. Діти її в голодовку повмирали. (Мишко, ще один хлопчик і Валя. Дівчинка ця років у дев’ять померла. Голодовка тоді була, Ольга десь роздобула зерна. Запарила кашу й сховала, щоб увечері попоїсти. А Валя знайшла й накинулася на їжу – заворот кишок.) Чоловік – Семко – не хотів вступати в колгосп, і його заслали кудись як ворога народу. Там – невідомо, де точно, – і згинув. Ольга працювала вдома в багатших людей в Ананьєві, Первомайську, а потім – в Одесі. Хазяїн спочатку був першим секретарем райкому, згодом – обкому. Вона ж за всіх була: і нянька, і хатніми справами займалася. (Дуже довго потім зв’язок підтримували, фактично до розпаду СРСР.)
З Одеси ходили потяги на Малу Виску, на Новомиргород. На Войнівці – це біля Чуйкового – зупинялися. І коли Ольга вкотре приїхала до родичів у Чуйкове, ті її буквально ошелешили:
– Ти знаєш, що Шура жива? Знайшлася!
– Як?! Скільки ж часу-бо минуло.
– Отак! В аптеці в Малій Висці працює.
Привезли Ольгу у Виску – так дві сестри й зустрілися. Років через п’ятнадцять розлуки.
Потім, коли в Олександри народилася донька (моя мама) – а тоді декретів не було, два місяці до пологів, два місяці після, і все, на роботу йди, – сестра попросила Ольгу приїхати допомогти доглядати дитину. З тих пір Ольга постійно жила з ними: Шура, її чоловік Володя, донька Таня й вона. Вигляділа Тетяну, а потім і онука (мене). У Малій Висці Ольга ніде не працювала. Платили щось на зразок пенсії – десять карбованців на місяць. Шура з чоловіком ніколи тих грошей не брали, вона збирала їх докупи. То, коли доньці купували будинок, доклала. Померла, коли я ходив у другий клас. Їй було 83 роки, так жодного разу більше заміж не вийшла.
Ну а бабця Шура… Що ще можу сказати про неї? Любила київське «Динамо» і котів. Варила розкішний холодець. До останнього не могла всидіти на місці – постійно щось треба було робити. Ходила на базар о п’ятій ранку – «щоб не пропустити нічого». Жила, як могла та вміла. Але найголовніше – чесно.
Земля пухом!
0 notes
vseobvsem · 2 years ago
Photo
Tumblr media
Ловіть кілька інформаційних плакатів про інсульт💔 їх можна роздрукувати🖨 і повісити в місцях скупчення людей🗣: в під'їзді, на роботі, вдома і взагалі будь де💪 #Ловіть кілька інформаційних плакатів про інсульт💔 їх можна роздрукувати🖨 і повісити в місцях скупчення людей🗣: в під'їзді, на роботі, вдома і взагалі будь де💪 #инсульт #профилактика #здоровье https://www.instagram.com/p/CgbzwDgq4Ff/?igshid=NGJjMDIxMWI=
0 notes