#рушник

[etuusdominaattori]

The Orthodox Church of Kajaani had a käspaikka display, and I just had to go. I've been looking at käspaikka pictures online for quite a while now, I love the symbolism and the motifs and the general aesthetic, but I'd never seen one in person.

The word "käspaikka" is Karelian and the literal translation is "hand cloth".

[ukrainian-aesthetic]

Культурний код.

[eu-ukraine]

Вишивка Чернігівщини. Рушник другої половини 19 ст. - подарунок друга

На місці його поховання і дотепер росте кущ глоду . Зовнішній вигляд стовбура указує на те, що дереву вже дуже багато років. "Даніла Р-ч. пасадів отой глуод на панськуой магилі, за теє що пан був паганий" - довелося почути років п'ятдесят тому. Цікав... Читати далі »

[chekhol-na-mebel]

🆕 Кухонні рушники сухоцвіт Розмір: 60 см х 40 см ▪️Упаковка 6 шт. ▪️Виробник: Туреччина Матеріал: бавовна ▪️Приємні на дотик, добре вбирають вологу #рушники #рушники #рушникитуреччина #полотенцатурецкие #полотенцатурция #рушникитурецькі #купитирушники #турецькірушники #наборидлялазні #наборидлясауни #наборидлясаунижіночі #наборидлясауничоловічі #наборидлялазніжіночі #наборидлялазнічоловічі #рушник #полотенце #наборполотенец #набіррушники https://www.instagram.com/p/CnXEQGZtrom/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[wizerunok]

[san-demetrio-corone]

Nataliia Kokhal (Ukrainian, 1967- ) Рушник (2022)

[lillelily]

В библиотеке была неделя славянских культур. Побывала на онлайн-встрече с Дмитрием Петровым (это тот, который делает базовые курсы по языкам за 16 уроков), немножечко вдохновилась на изучение языков, потом все-таки дошла до кафе у метро, чтобы пообедать.

***

Лекция по хтони в славянской литературе отменилась, поэтому я тут же перезаписалась на открытый урок македонского. Очень похож на словенский, тот же обязательный глагол быть, похожие местоимения, похожие слова и наличие феминитивов.

Jас се викам Анастасија. Јас сум од Казан, живеам во Москва. Jас сум програмерка.

Мне кажется, это вообще первый раз, когда я использовала именно эту профессию в описании себя, а не метеорологию.

***

Потом прогулялась по библиотеке и дошла до лекции «Традыцыйны беларускі строй» (а строй - это костюм), причем читали ее на белорусском с комментариями сложных слов, что было весьма интересно. Намитки, которые сохранились аж до начала XX века меня прям поразили. Это рушник, который наматывали на голову замужние женщины, чтобы скрыть волосы.

27 мая 2024

[sharp-as-c]

дуже вдячна життю і всім причетним, що колись поїхала з хором в Іспанію в жовтні і знаю, як тут восени спекотно і приємно купатись

тепер маємо можливість відчути літо сіллю на шкірі, нагрітою сонцем потилицею, піском, що його вітром нанесло на рушник, морозивом зі смаками щастя, тінями пальмових листочків на тротуарах і прозорою теплою водою

після холодного літа Литви це ще прекрасніше, ще відчутніше

сьогодні чули українську звідусіль на пляжі. заплющувала очі, уявляла, що вже в Криму

[bez-nichoho]

Сніг

Як це почалося?

Ми зустрілись випадково. Біля заваленого снігом скверика, освітленого кількома м’якими і теплими, як спіла помаранча, ліхтарями. Вона зосталась в центрі, аби прогулятись, аби розвіяти смуток порожнього помешкання, який нависає над нею далеко не першого вечора. Ми стояли і говорили — дещо сором’язливо про якісь дурнички, як це зазвичай буває під час неочікуваних зустрічей людей, які колись були близькими, але з часом віддалились так, що знову стали чужими. Сніг вкривав наші плечі, пролазив за комір, всотувався в наші шарфи і пальта. Запала незручна мовчанка. Я помітив, що вона хоче попрощатись, але не знає, як про це сказати. Але замість того, аби й собі попрощатись і піти самітно блукати містом далі, запропонував — неочікувано навіть для себе — подуркувати в снігу. Здається, було саме так. На її обличчі спершу з’явився подив, опісля — сумнів, а ще за мить — посмішка.

Що ти зробив?

Взяв її за руку і побіг до скверу. Вона сміялась і бідкалась, що їй незручно бігти, бо з плеча спадає торба. Але бігла за мною. Я відчував, як до її захололих пальців повертається тепло. І відчував те саме.

Чим ви займались у сквері?

Лежали і робили снігових янголів. Кидались сніжками. Ставали під дерева, смикали за гілки і чимдуж тікали з-під стовбурів, аби нас не присипало снігом, що осипався з високих крон. А потім повертались назад і знову стрясали сніг. На наші плечі, шарфи і пальта. Ми реготали і видихали клуби пари. Мені здається, ми скидались на щасливих людей.

Як довго це тривало?

Ми втратили відчуття часу. Його ніби не існувало. Був лише сніг, високі чорні дерева і медові ліхтарі. І ми посеред них. Був наш сміх і наше дихання, яке холод робив видимим. Я не знаю, скільки ми дуркували на тій площі. Схаменулись тоді, коли почало бути мокро і холодно. Місто майже заснуло. Останній транспорт з сонними пасажирами вже поїха��. Тепер справді були лише ми, дерева і ліхтарі.

Як тобі було?

Радісно і холодно. Їй — так само. Я бачив, як вона втягує шию і чув, як цокотять її зуби. Ми намагались викликати їй таксі, але через рясний вечірній снігопад, який лише посилювався, це було неможливо. Авта стрягли в кучугурах, а довкола них крутились чоловіки з цигарками в губах. Крутились діловито, так, ніби могли щось змінити. Я запропонував піти до мене, оскільки мешкав недалеко, і намагатись викликати таксі звідти. Попередив, що у мене холодно, бо чомусь вимкнули опалення, але все ж тепліше, аніж на вулиці. Вона погодилась — на цей раз без сумніву, лише з посмішкою.

Де було твоє помешкання?

У старому австрійському будинку. До нього слід було підійматись рипучими дерев’яними сходами і заходити через балкон. Там вона на мить зупинилась, спершись на холодне поруччя. Розглядала дворик і квадрат неба, який накривав його.

Що було потім?

Ми розвішали верхній одяг на спинки крісел. Я ввімкнув обігрівач і вигрібав речі з полиць, шукаючи якусь одежину, аби дати їй, бо наші тіла розтопили собою стільки снігу, що ми промокли ледь не до білизни. Або: на нас впало стільки снігу, що ми промокли майже до білизни. Або: ми лежали у стількох снігах, що промокли ледь не до нитки. Або. Або. Або. Тим часом вона розглядала мої книжкові полиці і шморгала носом. На кухні закипів чайник, але ми не зважали на нього. Ображений, він побулькотів ще якусь мить, а потім в квартирі знову стало тихо. Серед речей, які я вигорнув, вона знайшла рушник і почала витирати свої скуйовджені кіски. А потім підійшла і, усміхаючись сказала, що й мені слід витерти волосся. І закутала мою голову рушником, який вже пахнув нею. Торкнулась плеча і сказала, що моя футболка геть мокра.

Що ти відповів?

Нічого. Я дивився на неї і шукав слова — але так само невдало, як і одяг. Спершу вона зняла футболку із себе. Я побачив красиву тонку шию і чорне мереживо. Не роздивився, бо очі мені закрила футболка, яку вона знім��ла з мене. Кинула її на стіл і притулилась до мене усім тілом. Я відчував, як вона тремтить. Як пришвидшується серце у її грудях. І як тепло наших тіл росте й змішується. А потім відчув поцілунок на своїй ключиці.

Ти цілу��ав її?

Не одразу. Спершу я віддався на її поцілунки, які ставали все щільнішими. Вона цілувала мої ключиці і шию. Її гарячі губи торкались моєї сонної артерії і я на мить подумав, що це справді сон. Але вона не дала мені нагоди подумати. Цілувала вуста і обличчя. Цілувала повіки і скроні. Куйовдила пальцями вологе волосся. Цілувала щоки і вуха. Я чув її дихання, яке ставало все глибшим. Я пригорнув її до себе, мої губи відчули її тонку шкіру. Акуратні вигини шиї, немов у античної скульптури, пришвидшене пульсування її крові, п’янкий і наповнюючий кімнату запах її волосся і тіла. Її гострі ключиці і м’які тонкі губи. Я цілував їй зап’ястя долоні. Цілував плечі, невеликі пружні груди і рівний плоский живіт. Цілував вигини ребер і лінію білизни. Цілував стегна. Цілував, цілував її далі і чув, як глибоко вона вдихає, як її долоні скискають мої плечі, як довгі пальці заплутуються у волосі. Як вона відкидає голову, як наростає її стогін. Як її руки за якийсь час тягнуть мене на себе. Як знімають з мене рештки одягу. Як пульсує її тіло, як воно прагне ввібрати мене.

Яким було ліжко?

Спершу холодним. Як і крісло. І стіл. І підлога. І стінка книжкової шафи. Ми кохались всюди. Спершу в ліжку. Я бачив, як на її чолі виступають крапельки поту. А може, то був розталий сніг. Як вона закидає за спину коси, які щоразу спадали мені на обличчя. Слухав, як відлуння її стогону відбивається від стін і перемішується з моїм. Відчував, як її нігті впинаються в шкіру на моїх грудях. Як вона то повільно, то швидко рухає бедрами. Як падає на мене, задихана, як цілує і знову підіймаєтся. Коли вона втомлювалась, я перевертав її і дивився на її красиве обличчя. Дивився, як вона закусує губи. Як натягується, немов струна. Спершу на столі, потім на кріслі. Воно порипувало, але це не зупиняло нас. Однією рукою я тримав її за шию, а іншою — під коліном. Вона відкинула руки і заплющила очі. Потім я знову заціловував її. Вона міцно трималась за бильця, стискаючи мою голову колінами. А потім ми знову мінялись. І так без перестанку. Вона заціловувала мене. Я відчував її дотики і губи, налиті й пружні. З полиць випало кілька книжок. Зі столу впала чашка. Крісло надалі порипувало. Ми закінчували разом. Якийсь час лежали, віддихуючись і тулячись, а потім любились знову. Знову із знову.

Коли настав світанок?

Заскоро. Незадовго перед цим ми поснули, щасливі та зморені. Залюблені одне �� одного та одне одним. Так близько тіло до тіла, як люди, які віддались одне одному сповна. Вона загорталась у мої обійми як у ковдру. Я ліниво й ніжно цілував їй шию і пригортав до себе. Коли ранкове світло вдарило у вікна, ми обоє прокинулись. Лежали у своїх порожніх помешканнях, оповитих смутком. Далеко не першого ранку. Я подумав, що після вчорашньої короткої розмови і незручного прощання нам міг наснитись один і той же сон. Вона думала так само. Сніг, здається, не припинявся ні на мить.

[2572331]

мами плакали, стелили рушник

[avisunstuff]

Північна Полтавщина. Убрання молодої. | Northern Poltava region. Young woman's outfit.

Миргородський повіт Полтавської губернії (Миргородський р-н Полтавської обл.) кінець 19 — початок 20 століття. Myrhorod District of Poltava Province (Myrhorod District of Poltava Region) late 19th — early 20th century.

Стрій молодої: додільна біла лляна сорочка вишита білим (для цих вишиванок було характерне виколювання, вирізування та мережка). Поверх сорочки вдягали плахту та запаску. Стан оперізував вишитий гарусом рушник. На сорочку одягали керсетку (заможні українки одягали ще й кожух). Голову прикрашала весільна хустка з ріжками та вінок. На шию одягали намисто, коралі та дукати. Bride's outfit: a fitted white linen shirt embroidered in white (for these embroideries, gouging, cutouts and netting were characteristic). A sheet and a spare were worn over the shirt. Stan belted a towel embroidered with garus. A corset was worn over the shirt (wealthy Ukrainian women also wore a coat). The head was decorated with a wedding scarf with horns and a wreath. A necklace, corals and ducats were worn around the neck.

[helgchell]

Йду з матір'ю по вулиці та збираю з кущів чорної смородини, що ростуть обабіч шляху, їх зелене листя. Роблю певного роду букетик. На якомусь етапі навіть пробую його листя на смак. Знаю, що ми йдемо в лазню, тому пахуче листя для парної має бути в пригоді. У другій руці несу чорний дипломат. Міркую: як так, йду купатися, а рушника не взяв? Дивлюсь у свій дипломат, а там так би мовити "набір джентльмена": льняний кухонний рушник, присушений бутерброд, складений із чорного хліба. Пробую і його гризнути, але більше для оцінки їстивности. Отже, так-сяк покупатися буде можна!

Беру участь, як цивільний, у гущі військових подій, які нагадують Першу світову війну. (Так суджу за одягом і зброєю). Якісь солдати заходять в моє селище (таке переконання уві сні) і ведуть прицільний розстріл, можливо, й мирного населення. З шумом розстрілів чую, як рухаються від околиці в центр і розповзається по вулицях. По мірі наближення я тікаю далі. Якоїсь миті в моїх руках опиняються дві рушниці, так, наче десь їх підхопив, або хтось дав у руки. Не маю наміру стріляти, бо не вмію. Переконаний, що зброя в руках одразу вказуватиме на того, кого обов'язково треба знешкодити. Біжу. В одному з дворів бачу священника (пізнаю за одягом) та його помічників, видно, приватний дім святого отця, забігаю на його обійстя, кидаю зброю в траву, бо чую: вже ось-ось вороги в "кількох кроках від нас"...

Повторний перегляд фільму у стилі фентезі, в якому я мало не беру участь. Початок мені не подобається: він мені знайомий і чимось нудний. Кажу це тому, з ким сів дивитися, а це - головна героїня. Тепер її бачу в місячному сяйві, голою, босою,біля берега, на гладкій поверхні замерзлого озера. Спочатку не розумію, що вона тут робить, а згодом бачу, як "звільняє" від невидимих пут чиюсь душу. Коли душа отримує свободу, я її врешті-решт бачу, адже починає світитися посеред ночі наче маленький ліхтарик. Вона піднімається у небо, а там з'являються вже сонми таких самих, виказуючи своєю об'явою велику радість.

[chekhol-na-mebel]

Накидки після купання дитяча. Матеріал: 100% бавовна 🍃 Виробник: Туреччина Розміри: 100 см х 100 см✨ Дуже крута якість 🔥 #рушникитурецькі #рушник #Рушник #рушники #рушникитуреччина #рушникидитячі #рушникидлядітей #рушникпіслякупання #текстиль #купитирушники #купитидитячийодяг https://www.instagram.com/p/CnW-0CSttFo/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[zhitomir]

Чому туристи цього літа не їдуть до Туреччини

Влітку на узбережжі Туреччини вздовж Середземного моря переповнені пляжі - це звичайне видовище. Важко знайти місце, щоб покласти бодай один рушник. Так було раніше, але не цього року. Хоча офіційна... Читать дальше »

[svobodnaiaminutka]

Во сколько вам обойдется свадебное счастье

Свадьба – событие грандиозное, это не праздник, это действительно событие, когда сердце парит в небесах и ноги тоже норовят оторваться от земной тверди. Счастье, восторг, нежность, радость – все присутствует в этом слове. Но для того, чтобы не было болезненного столкновения с материальной действительностью, нужно заранее собрать информацию о необходимых минимальных или максимальных финансовых вложениях сопровождающих это мероприятие.

Итак! Минимальная цена классической праздничной регистрации брака 13 – 35 евро, в выходные дни стоимость выше. Свидетельство о регистрации выдаётся бесплатно. Если пара планирует выездную церемонию, средняя цена регистрации – 210 евро.

На праздничную церемонию бракосочетания необходимо взять паспорта, кольца, свадебный рушник и каравай. Стоимость свадебного каравая от трех евро за килограмм (он вам понадобится для того, чтобы угостить всех гостей), необходимо не менее трёх килограмм. Свадебный рушник на рынке от 16 евро, в специализированном магазине от 38 евро. Цена соответствует качеству и эстетическому восприятию. Приобретение колец обычно ложится на плечи жениха, и стоят от 30 до 150 без бриллиантов, конечно, а за 500 – 600 евро можно приобрести кольца с камнями.

Любая девушка имеет свои критерии, касающиеся свадебного платья, поэтому на его выбор обычно тратится очень много времени и достаточно много денег. Так что прежде чем начинать кросс по точкам продажи платьев, следует определиться с суммой, которую вы готовы потратить. Цвет платья чаще всего выбирается традиционный снежно- белый или цвет слоновой кости. Цена платья естественно варьирует от минимума, равняющегося 150-450 евро, до бесконечного максимума. Можно приобрести «эксклюзив», стоимость которого индивидуальна. На платье можно сэкономить, взяв его на прокат (первый прокат обходится в 60-70%, второй – от 50% от стоимости платья).

Аксесуари для невесты включают в себя фату – средняя цена 10-55 евро, перчатки – от 13 евро, диадема – от 13 евро. На украшение для невесты денег тратится столько, сколько не жаль, в соответствии со вкусом и возможностями. «Праздничное» нижнее белье в среднем обойдется в10- 50 евро, туфли – от 20 до 150 евро. Свадебную прическу и макияж вам сделают, опять-таки в среднем, от 15-25 евро, маникюр – от 50, акриловое или гелиевое наращивание ногтей от 17 -40 евро.

С одеждой для жениха дело обстоит проще – пришел, увидел, купил, если конечно жених не слишком капризен. Лучше приобретать рубашку, костюм, галстук в одном магазине – будет легче создать полноценный образ, за который придется заплатить 200-500 евро. Обувь обойдется в 40-200 евро.

Свадебный букет обычно создают флористы, учитывая рост невесты и фасон платья. Стройным и высоким невестам подойдет «спадающий» букет – «муфта», «водопад», «капля», а для миниатюрной невесты больше подойдет букет-шар. Букет обойдется в 15-120 евро.

Планируя заказ стола, следует учитывать, что средняя стоимость на человека обойдется в 20-30 евро. Можно найти и более привлекательные предложения – в столовых больших предприятий вы выложите 10-15 евро с человека. При выборе места празднования следует учитывать количество гостей, расположение ресторана, контингент гостей и ваши финансовые возможности. За услуги музыкантов вы выложите еще 100 евро с кошелька. Тамада или конферансье стоят приблизительно 150 евро.

На чем вы захотите сэкономить, чтобы атмосфера сказки и исключительности этого дня все же сохранилась – решайте. Главное, как не крути – это настроение.

[homebody-lu]

Записую Іванці голосові, коли стою під своїм домом, і безліч разів повторюю "Добре! Було добре". Бо справді було добре. Це щось абсолютно нове для мене, незвідане та лякаюче у своїй перспективі. Я не знаю як люди будуть стосунки, як все відбувається, які тут правила та закони, як слід поводитись, що правильно, а що - неприпустимо. Повертаю себе у потік легкості: нехай все складається, як складається. Я не хочу ускладнювати, надавати занадто велике значення цьому всьому. Досі не розумію, чим йому могла сподобатись і чого він від мене хоче. Але поки все складається правильно. Я навіть до кінця не можу усвідомити те, що відбувається і куди може призвести. Заземляю свої очікування. Він в любий момент може передумати, між нами може не виникнути потрібної хімії, нам не буде про що говорити. Я це допускаю і приймаю без будь-якої драми. Тому поводжусь природньо, не намагаюсь здаватись кимось іншим, не стараюсь сподобатись.

Ми сидимо на водній арені і спостерігаємо за зірками. Одна впала на моїх очах. А я це навіть не намагаюсь якось романтизувати. Спеціально не заводжу першою розмови про сузір'я. Вже нічого не видно: ліс злився з водою. Чай, який він приніс в термосі, допитий. На мені його куртка. Він навіть взяв з собою рушник, яким протер крісла. Нечувана дбайливість. Він не схожий ні на кого, в кого я закохувалась. Це інша історія, яка починається інакше. Не з залежності і маніпуляцій, а з відкритості і ��егкості. Ми багато говоримо і сміємось, продовжуємо тримати дистанцію. Розумію, що тримаюсь закрито, не даю ні одного натяку, що можна бути ближчими. Він і не намагається. Під домом ми прощаємось обіймами після легкої ніяковості. Він кличе зустрітись ще. Все поступово... надіюсь. Ми знайомі менше тижня - слід про це собі нагадувати і нічого не вимагати від себе.

Я привикла до інших сценаріїв, нездорових: знайомство, флірт, маніпуляції, щось, що нагадує стосунки, емоційні гойдалки, правда про іншу дівчину. Ця ж історія, нова, більше нагадує про те, як було з Андрієм. Наче мені дали другий шанс, щоб я зробила все правильно, цінувала турботу, а не гналася за нарцисами.

Я не відчуваю метеликів. Чогось, що можна назвати закоханістю. Моє серце залишається спокійним. Я в безпеці.