#не великий текст

[alicedarkmair]

Тамблер це щось типу щоденника, так?

Так от, в мене проблема, я не вмію вести щоденники , втому розумінні в якому я це сприймаю.

Бо я постійно забуваю писати в щоденнику щось, взагалі забуваю їх вести, для мене це якась проблема, та і порівняння тамблера з щоденником для мене це, ее, коректно- так, дуже схоже, чи зможу я вести як щоденник - точно ні..

Я можу вкидувати сюди якісь смішні історії, якісь цікаві речі, або просто щось про життя+малюнки та мої роботи, бо я не тіки малюю, я ще й в'яжу, намагаюсь ліпити та і в цілому творча людина.

Я б хотіла і записувати як я граю/співаю але я боюсь камери, і тому навіть обзори скетчбуку не можу ніяк зняти, а в мене їх багато.. та і думки про те що там показувати нічого, бо до свої робіт я ставлюсь якось ніяк, мені частіше соромно за мої роботи, соромно за те як я веду скетчбук, дивлячись на інших художників/ниць.

[alicedarkmair]

Диви, якщо тобі прийшлі із запасними затичками(я забула як називається) то можна їх змінити

Якщо це крапельки, то так, звук може бути чути навіть людям які йдуть із тобою поруч, і тобі повинно бути,байдуже) ти у навушниках, а не з колонкою йдеш по вулиці)

Ну а про якість звука... Якщо це можна, я можу спробувати зрівняти свої старі безпровідні і твої, усе рівно я більше по провідним навушникам

П.с. якщо що, якість звуку може дуже відрізнятись ву провідних та безпровідних, перевірено)

Что же, думаю выйти на качелю, почему нет?

Я люблю качели, это хорошая вещь, ты расслабляешься, слушаешь музыку и радуешься жизни

А ещё, я заказывал беспроводные наушники с Джума за 120/130 грн и они сегодня приехали. Что могу сказать? Они ужасные. Они рабочие и даже заряженные приехали, но:

1. Качество звука дерьмо

2. Размер большой и из-за этого очень неудобно , выпадают даже из ушей немного

3. Они прослушиваются очень силь��о, то есть на расстоянии вытянутой руки можно свободно услышать песню, играющую на полной громкости, даже если вокруг будут люди , всё равно будет слышно

Ну ладно, я не отчаиваюсь, это был мой первый опыт заказать технику в интернете и пусть они будут лежать на случай, если мои проводные сломаются и не будет возможности купить новые

[draumurt]

This post is for Ukrainians. If you know people from Ukraine, please, send them this post, this is extremely important.(FINISHED)

Я вже двічі підписую цю петицію і у нас знову великий шанс її продути. У нас залишилося всього 20 днів, щоб набрати достатньо голосів на петицію про відставку Миколи Хавронюка.

Микола Хавронюк розробляє новий кримінальний кодекс України. В суспільстві він висловлювався за зняття відповідальности із насильника. Мовляв, занадто жорстоко, перекладає відповідальність на жертву (спровокувала), ставить запитання чи було проникнення і (!)яка інтенсивність. В петиції є повний текст і з цитатами, тому прошу прочитати і ПІДПИСАТИ. Людина, яка поширює подібні наративи в суспільстві не має жодного права впливати на закони нашої держави. Я прошу поширити цей допис, посилання і залучити якомога більше людей, инакше ми вдруге продуємо цю петицію.

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/5329

Donate to the Ukrainian army, spread information about the ruzzian war crimes, Stand With Ukraine

[teawithatasteofwretchedness]

Провітрюю кімнату, перед тим як лягти спати. Провітрюю кімнату, і пишу вам цей до біса не потрібний текст 😔🙏 Вибачте...

І ось, вчора я якось побачила тік ток, де дівчинка показала скільки вона написала у своєму щоденнику про книгу, яка ��й подобається, і яка їй не подобається.

І думаю ви здогадуєтеся, про яку книгу вона написала більше. Звісно про книгу, яка їй не сподобалася. 🤷 Про книгу, яка їй сподобалася, вона написала одне.коротке.речення. Проте про книгу яка не сподобалася вона написала дуже великий текст.

І ось, я написала подрузі: " як ти думаєш, чому ми про речі, які нам подобаються говоримо так мало, проте про речі, які нам не подобаються ми говоримо так багато?? "

"Думаю, що через низку причин. У мене є припущення, що тому що, коли тобі щось не подобається, у тебе може бути якесь, не знаю, упереджене ставлення, і прям супротивне проти цього, можливо відчуття якоїсь відрази настільки сильне? Типу ти можеш аргументувати те, чому тобі це не подобається, бо починаєш, якось дратуватися у певному сенсі чи інше. От, коли тобі щось подобається, ти не завжди можеш пояснити чому, бо можливо тебе захоплює якась ейфорія чи що"

Нас навчили аргументувати, чому тобі щось не подобається. Але дорослі забули навчити й говорити, чому тобі це подобається...Дорослі забули звертати увагу й на те, що треба вміти сказати за що тобі це подобається, а не лише чому ти це ненавидиш.

Як я маю жити, коли я навіть не можу сказати людині, за що її так люблю, і за що вона мені так подобається?

Зате людину, яку я ненавиджу можу обліпити цілими текстами й текстовими творіннями, за що її ненавиджу.

Хіба так має бути ?

[narrator-n3-plrzd]

Дуже давно в мене з'явилися ідея. Ідея одного великого і багатовекторного проекту. На той час це було практично неможливо реалізувати, оскільки зібрати команду однодумців - складно, узгоджувати між собою всі деталі аспекти проекту - складно. До того ж, років мені було не дуже багато, ресурсів практично не було, розуміння як і що робити теж. Тим не менш, протягом тривалого часу просто писав музику. Буквально не так давно я усвідомив, що технології зробили великий крок вперед і багато що контролювати та створювати стало простіше. З'явилися інструменти і тепер, в принципі, я можу і потягнути самостійне розгортання всіх процесів.

Nebula Topia. Туманність Топія.

Покищо все в тестовому режимі, та і сам всесвіт тестовий. Основна ідея полягає в наступному: я написав музику, вирішив створити лор під кожну пісню, подумав, що було б цікаво, щоб всі ці пісні об'єднувалися якоюсь спільною історією, вирішив вигадати всесвіт для цієї історії, тепер не певен що головніше всесвіт чи музика (хоча наче так і має бути, типу вони пов' язані, але спокійно існують окремо).

Всього я бачу три фази, які мені треба зробити.

Фаза #1 : 1.Попрацювати над треками, переробити, поексперементувати. Прогнати через нейромережу. Вже є, здається, 17 пісень, які пройшли відбір. 2.Нагенерувати зображень, які будуть робити візуальний супровід. Відсотків на 80 готово. Тобто всі поточні потреби в зображеннях закриті. 3. Зробити чернетку, нариси лору всесвіту, чекпойнти сюжету, робота з нейромережею для запам'ятовування лору для подальшого з нею роботою і послідовним, логічним розвитком. 4. Інші дрібні моменти.

З цим начебто завершив.

Фаза #2 (поточна) : 1. Більш детальний лор всесвіту. Більш детальний сюжетний лор. Збирання першого до купи з другим. Варіанти подавання матеріалу. Поєднання епізодів: пісня "тутякасьназва", текст-ілюстрація-текст - ілюстрація. Чи якось інакше. Сюжет +довідка по ЛОРу і тд. Загалом, робота по суті і формі. 2. Генерація додаткових зображень за потребою. 3. Додавання розгалуження сюжету, які залишуть можливість розширення всесвіту, глибини героїв, кількості героїв (вважайте це як DLC, спін офф, окремі історії, які з'являться в майбутньому і не увійдуть в основну лінію). 4. Узгодження, перевірка нейромережею всього матеріалу на логіку, відповідності ЛОРу і тд. 5. 6.

Фаза #3 : згенерувати або в інший спосіб зробити відео-візуалізацію історії. План на 2025й або пізніше

P. S. Все в тестовому режимі, технології роблять дива, але досі не ідеальні. Це не буде повноцінна історія з діалогами і текстом на 800+ сторінок. Я не письменник. Це не буде навіть класичний сценарій на розповідь/гру/аніме. Я сприймаю це як "я написав пісні, створив довкола них загальну історію і розробляю дещо інтерактивний лор"

Я не планував з цим іти в tumblr, але тут буде зручніше всього працювати з розміщенням тексту, музики і зображень. А також їх порядком і загальним розташуванням. Телеграм покищо не такий вправний для історій такого виду

Посилання на саму музику тут і тут

Посилання на саму історію тут

[shelf-days]

Режевская весть

01.09.2024

В мире есть несколько великих газетных шрифтов, наверное самый узнаваемый и роскошный это конечно логотип газеты Зэ Нью-Йорк Таймс:

Основной текст газетки набирают гарнитурой Челтенхэм, а логотип точно дизайнерский, да он похож на шрифты Олд Инглиш Текст или на Темпорал, но это логотип и его точно дорабатывали руками — хэнд тулед, так сказать!

Ещё мне нравится логотип Известий:

Это просто круто.

А больше не знаю великих газет, ну может еще конечно Ежедневный пророк, ну так это и не настоящая газета да и она копирует Зэ Нью-Йорк Таймс из реального мира:

Ещё почти все азиатские газеты это отвал башки по красоте, но это я думаю из-за того что иероглифы воспринимаются как орнамент, а остальные газеты все какие-то безликие и вторичные, если ошибаюсь прошу в комменты или выслать на электро почту. 

Но есть ещё одна великая газета, одно особенное издание, чей логотип такой-же запоминающийся и уникальный, как первые два, может быть он даже и ярче! Этот логотип — великий из великих! Я люблю шрифт этой газеты особенной, нежной любовью.

Конечно же это газета — Режевская весть

Раньше была монохромной:

Потом появился цветной вариант, голубой:

В моей памяти остался конечно голубой вариант — он выпал на моё детство, ясно-понятно что в детстве газет я не читал, а когда вырос, то газеты уже стали электрическими, но у всех стариков в семье эта газета была в подписках и она всегда была у меня на глазах.

Ещё голубой вариант нативно перекликался с реальностью, потому-что в городе Реж на огромной скале стоит церковь из белого кирпича с синими куполами, её видно отовсюду в городе и это самое красивое здание в Реже, а ещё я ходил в первую школу, которая построена из такого же белого кирпича что церковь, их архитектура перекликается, а оконные рамы и металлические козырьки над окнами школы покрашены в такой-же синий цвет как и купола храма, первая школа — это ��торое по красоте здание в городе!

Церковь:

Школа:

Этим летом я приехал домой и купил свежий выпуск Режевской вести, почитал на стиле:

Великий логотип на месте, фотография памятника Режевским умельцам-основателям завода сбоку от логотипа — тоже на месте! Я почему-то до этого года думал что это памятник Минину и Пожарскому.

Хотя голубой цвет и заменили на сине-фиолетовый и да, он больше не перекликается с городской архитектурой и пропала метафизическая связь, но с другой стороны — завода то тоже нет, а памятник основателям есть! Что ж теперь делать?

Интересно, а можно оформить подписку в Питер? Будет прикольно, приятно и тепло получать Режевскую весть так далеко от дома.

________________

Моя любимая платформа это ВК и ЖЖ, заманиваю туда, пожалуйста, ну пожалуйста)

[leilamuslim]

СУБХАНАЛЛАХ, ЭТОТ ТЕКСТ СОДЕРЖИТ ОЧЕНЬ ИНФОРМАТИВНЫЕ ЗНАНИЯ ДЛЯ ВСЕХ!! ЧИТАЙТЕ И РАСПРОСТРАНЯЙТЕ ЕГО КАК МОЖНО ШИРЕ, ЭТО БУДЕТ САДКА-И-ДЖАРИЯ ДЛЯ ВАС И ДЛЯ МЕНЯ.

1-Акхи - Брат

2-Ухти - Сестра

3-Джазакаллах хайр - Да наградит тебя Аллах Аджаром /Савабом за твой поступок.

4-Машаааллах - Так было угодно Богу.

5-Хаякаллах - Да дарует тебе Аллах жизнь.

6-БаракАллаху Фик - Пусть Аллах вложит бараку в то, что ты делаешь.

7-Ва фика баракаллаху - и да благословит вас Аллах. (в ответ на Фику Баракаллаху)

8-Ва айякум - И тебе

9-Альхамдулиллах - Хвала Аллаху

10-Аллах - God

11-Аллах Акбар - Аллах Самый Великий

12-Амана - Доверие

13-Ассаламу Алейкум - Мир вам - "официальное" исламское приветствие.

14-Ассаламу Алейкум ва Рахматуллахи ва Баракатух - "Мир, Милость и благословения Божьи да пребудут с вами" - Расширенная форма вышесказанного.

16-Астахфир Аллах - Я прошу прощения у Аллаха (используется при упоминании чего-либо, что противоречит стандартам ислама)

17-Аят / Ayat - стих из Корана

18-Бид'а - Нововведение, дополнение к основам религии

19-Бухари - один из самых известных составителей хадисов. Его сборник 20-ти известен как Сахих Бухари.

21-Бисмиллах ар-Рахман ар-Рахим - Во Имя Аллаха, Милостивого, Милосерднейший

23-Дава - Приглашение (для человечества к исламу)

24-Дуа - Мольба

25-Ид - исламский праздник

26-Фетва - Исламское правовое постановление

27-Фикх - исламское право в интерпретации ученых

28-Фитна - Разврат и беспорядок, а также искушение

29-Хадис - сообщение о высказывании или поступке Пророка

30-Хадж - Паломничество

31-Халяль - разрешено (согласно исламскому законодательству)

32-Харам - Запрещено (по исламским законам)

33-Хазрат/Hadrat - Достопочтенный

34-Хиджаб - скромный способ поведения и одежды (включая головной платок для женщин)

35-Имам - Лидер

36-Иман - Вера

37-Ин Шаа Аллах - Если Бог пожелает. (Используется, когда речь идет о будущем событии)

38-Инджил - Священное Писание, ниспосланное пророку Иссе (Иисусу)

39-Иснад - Цепочка передатчиков, список людей, которые последовательно передавали данный хадис

40-Джанна - Рай

41-Джазакаллах Хайр - Пусть Бог дарует тебе все хорошее. (Часто используется вместо "Спасибо")

42-Джихад - Стремление к исламу, будь то мирными или насильственными средствами

43-Джинны - Невидимые существа, которым, как и людям, дана сила выбирать между добром и злом

44-Кафир - тот, кто отрицает правду. Буквально, тот, кто "прикрывает" правду (иногда применяется к немусульманам).

45-Халифа - Халиф: лидер мусульманской нации

46-Хилафа - Халифат

47-Хутба - Проповедь

48-Куфр - Отрицание Истины, бунт против Бога

49-Ла Илаха Илла Аллах - Нет божества, кроме Бога

50-Ма Шаа Аллах - То, чего пожелал Бог! (Обычно используется для выражения удивления творением Аллаха)

51-Мазхаб - Школа юридической мысли

52-Макрух - Ненавистен, но не запрещен (согласно исламским законам)

53-Мандуб - Рекомендуется, но не обязательно (согласно исламскому законодательству)

54-Мубах - Не запрещено и не приветствуется. Нейтрально (согласно исламским законам)

55-Мушрик - Тот, кто совершает Уклонение

56-Мусульманин - тот, кто подчиняется Аллаху и является последователем ислама; также имя одного из самых известных знатоков хадисов. Его коллекция известна как Сахих Муслим

57-Наби - Пророк

58-Коран - Слова Аллаха, переданные нам Пророком

Мир Ему и благословение Аллаха. То же, что ВИДЕЛ

59-РАА - (Радиа Аллаху Анху / Anha.) Да будет доволен им / ней Аллах.

60-Ра-сул - Посланник (Пророк, которому ниспослано Священное Писание)

61-Расул Аллах - Посланник Бога (используется для обозначения пророка Мухаммеда)

62-Сахабы - Сподвижники Пророка. ��динственное число - "Сахаби"

63-Сахих - "Звук в иснаде". Технический атрибут, применяемый к "иснаду" хадиса.

64-Салам - Мир. Сокращенная версия исламского приветствия.

65-Намаз - Молитва

66-ПИЛА - (Да благословит Его Аллах и Приветствует.) Мир Ему.

67-Савм/Сиям - Голодание

68-Сира / Sirah - История жизни Пророка

69-Шахада - Свидетельствующий о том, что нет бога, кроме Аллаха, и что Мухаммад - Его Посланник.

70-Шариат - Божественный Закон

71-Шейх - Ученый (или любой пожилой и / или уважаемый человек)

72-Ширк - Приобщение партнеров (например, помощников, других богов) к Аллаху

73-Шура - Консультация среди мусульман

74-Субхан Аллах - "Слава Богу"

75-Сунна/Sunnah - Традиция Пророка

76-Сура / Sura - Глава в Коране

78-Тафсир - Устный перевод

79-Таврат - Священное Писание, ниспосланное пророку Мусе (Моисею).

80-Улемы - Религиозные ученые

81-Умма - Нация, сообщество.

82-Устадх - Учитель

83-Вассалам - И мир. Это означает "прощай".

84-Закят - Необходимая благотворительность

[roykalmarov]

М. Харитонов "Похождения Буратины"(2)

Ещё пару слов.

15. Удивительны время и обстоятельсва написания и дописания книги. Автор скончался в 2020-ом году. Третий том он дописать не успел, но успел закончить историю, как это ни парадоксально. Сделал он это удивительно изящно, сломав стену между автором и произведением. Очень монти-пайтоновский приём, да и сама книга носит какой-то такой дух. Благо сам стиль написания позволял проделывать такие фокусы. В итоге третий том как бы распадается, главы превращются в пустые страницы, комментарии к которыми - авторские черновики и наброски. Заканчивается всё последними главами, написанными полностью и ставящими точку. Одна посвящена Базилио и Алисе, другая Буратине, натурально с песенкой и феерией, возникающей вокруг этого персонажа всю книгу.

16. И вот эта распадание под конец, напоминающее зажёвываение плёнки магнитофоном (кто помнит магнитофоны ё-моё, дед таблетки иди пить), вкупе со смертю автора наполняет роман каким-то совсем уж новым метафизическим измерением. Это сатира на общество, историю и культуру совего времени, состоящая из дичайшего месива знакомых образов и сюжетов, которые пересобраны в новый, удивительно продуманный мир, который тускнеет и теряет свои краски вместе со своим автором. Который и успел закончить произведение, и в то же время не успел его дописать. Последние главы, кстати, потусторонне-торжественные. Знаете этот троп в фантастике, наверное, когда разум умирающего закольцовывают, растягивая посленее мгновение в бесконечность, полную безмятежной колки дров на ранчо? В книге это не так, но какой-то такой вайб чувствуется от главы про Базилио и Алису. А вот глава Буратины ставит точку. Абсурдную и потустороннюю точку в истории. И в то же время это точка в жизни самого автора произведения. Это уже просто литературный перформанс какой-то, а не роман.

17. "И так, и так" преследует меня в любых попытках описать что-либо в этой книге. Удивительная книга и удивительный экспириенс, затмевающий вообще всё что я читал у современных российских авторов за... да не знаю даже, из современников я даже поставить рядом никого не могу. Может, конечно, я просто не читал великий русский роман конца 20-го века, но вот даже сравнивать это произведение с чем-либо как-то странно. Другого порядка вещь. Если читая какого-нибудь Пелевина или Елизарова восхищаешься автором, но особо ничего не выносишь из художественного текста, то в случае Харитонова с Буратиной ты как будто подключаешься к мегамозгу автора и видишь мир его глазами. Смешливыми глазами хулигана, с божественной непосредственностью обращающимся с любыми явлениями окружающей жизни. Мир одновременно твой, родной, и в то же время абсолютно фантастический.

18. Мир настолько обширный, что изрядная часть третьего тома поясняет: а что же, смобственного говоря, произошло на Земле. Плюс ещё одна книжка с маленькими рассказами-ключиками, дполняющими основной текст. Все 2700 страниц герои решают свои проблемы, как бы между делом случайно затрагивая такие высокие сферы, что невольно мы узнаём историю таинственной катастрофы, уничтожевшей человечество. Что рождает рассуждения о реальном мире и как причудливо и случайно всё происходит в жизни. Просто звёзды так сошлись и случайный человек в случайном мире может определить культурный фон будущего. И всё же, что именно и как всё устроено, мы поймём в самом конце.

19. То есть опять же мысль о человеке и его осведомлённости. Ты можешь мнить сколько угодно о себе, но на деле, никто, вообще никто в этом полностью живом и логичном мире не понимает до конца что именно произошло и как. Просто античность погибла, ну вот революция свершилась. Так сказали. А что на самом деле было - знают только божественные сущности, контролриющие само течение времени. А мы просто муравьи в муравейнике.

20. В обшем, столько знаков написал, а ничего толком и ��е сказал. Ну что поделать. Слаб язык человеческий. А реальность развивается в правильном направлении.

[tired-aori-15]

обіцяний пост з новинами регіоналіті та про кого з персонажів ґайї це могло би бути, пані й панове. спершу текст, про кого мова, а далі власне новина. а ще є спойлери. так от...

просто іґніс з ґайєю, коли вибираються з декорацій не туди, куди треба.

момент з другого розділу, коли пан косіу, голова магічної комісії, намагався підкупити сайлена с і забрати ґайю й абсолют.

коли іґніса в розділі тринадцятому врятували крила таріса, хоча до того він з ними не ладнав.

знаєте, хто б матюкався в коментарях міської ради? тал ортес рейнардін.

а це геніальний фінт іґніса, коли великий м йому погрожував, і замість просто зникнути він врешті вирішив обставити все як свою смерть.

будь-хто з голів трьох великих родів.

одразу дві новини, бо вони одна одну доповнюють. іґніс у розділі восьмому, коли терміново треба було маскувальне зілля для ґайї роздобути, але ніхто не хотів нічого продавать, тому довелося перейти до погроз.

стрею не 15, але так міг би минути його день. можна ще підставити сюди марка аллонсі, він на таке здатен.

і знов про голів трьох родів, але це більше стосується великого с з його кількістю родичів і онуків.

знов про іґніса й комісію або як рятуватись, якщо біля тебе людина з абсолютом.

селеста летта. просто селеста летта.

крихітний спойлер про те, як жінці в тоскарді зайняти престол (ніяк).

не про конкретний момент в сюжеті, однак з тим, як доводиться ґайї й іґнісу подорожувати різними країнами, гармоніює. наприклад, коли ленн, скандієць, допомагав іґнісу, який виріс у поланні, і ґайї фіг зна звідки чкурнути геть з родинного замку.

це знов про стрея.

перехід до сарманни в 14 розділі був трошки невдалий.

правда про те, чому великий р так і не покарав іґніса за вбивство своїх вартових. так, це вигаданий світ, але якби там у кожній країні побутувала своя мова, нашому дуету було б складніше в рази.

і нарешті про ґайю й що було у вісімнадцятому розділі. щоправда, там діло йшло до вбивства.

отаке. знаю, можна було ретельніше підготуватися, підібрати цікавіші новини, але це суто жарт, тому й головне, аби було смішно. та й мені давно хотілося це втілити, так що цьом.

[phileins]

i. відчал

Коли Одисей відчалював від Ітаки, він, мабуть, дивився в неосяжну величину синього моря й знав, що повернеться додому.

Дивне відчуття, мабуть: не знати, що чекає попереду, але знати, що ти обов'язково повернешся. Попереду — страшна далечінь, дзвін мечів й лик славетного коня; попереду двадцять років розлуки, та Одисей цього ще не знає. Перед Одисеєм тінь грізного Посейдона, допоки вдоволеного церемоніальними жертвоприношеннями; поза Одисеєм — силуети гнучкої Пенелопи й маленького Телемаха, примарний запах оливкового дерева та такий бажаний, такий рідний дім.

Перед Одисеєм прокляття богів, якому він вже під час відчалу кидає виклик.

Моя любов до Одисея дещо лицемірна, оскільки саму Одисею я досі не прочитала. І все ж, є щось поетичне в цьому миті; колись я Одисею прочитаю, й можливо, зроблю свій вклад до великої гомерівської спадщини.

Та поки я невміло латаю слова одне до одного й сподіваюсь, що вони в собі мають якийсь сенс. Навіть великий Одисей не завжди був загартованим моряком; навіть він був маленьким хлопчиком, що з висунутим язиком учився зав'язувати морські вузли. Я вже давно не маленька, та й хлопчиком ніколи не була. А все ж, візьму його за приклад. Мені теж потрібно навчитися основам.

Руки незграбно клацають по клавіатурі, й слова криво складаються в речення. Англійською не так складно, та й не так непевно; хоча англійською цей текст мав би геть інший ритм й геть іншу мелодію.

Англійською я пишу добре.

Я живу у моєму місті у моїй хаті, і ходжу я у свій навчальний заклад. Коли я іду по вулиці, над головою перешіптуються мої дерева; і коли я дивлюся у небо, я знаю, що воно моє. Звати мене моїм іменем. У голові в мене мої думки.

Я — центр. Чого, невідомо; своєї хати, свого міста, своєї школи; і все ж таки я — центр, я — це Я. На землі безліч таких центрів, і безліч таких Я. Чи всі ми — Я, чи Я — це всі ми? Філософське питання на потім, мабуть; філософи люблять роздумувати про Я. �� будь якому випадку, я тут, за своїм стареньким ноутбуком; викладаю свої думки на сторінку з тою самою дитячою завзятістю, з якою маленький Одисей в'язав вузли.

Я спробую писати; в'язати вузли, стругати дошки, ткати вітрила.

Одного дня, можливо, я лишу свою Пенелопу, й погляну в очі морю й богам; й можливо, одного дня я відчалю, що б повернутись навіки зміненою.

[eeeropka]

Никак не хочу пинать каст второго сезона, просто мне показалось забавным будь Мадам Трейси и демон Шакс одним персонажем. Это и звучит как какой-то советский анекдот. Отдыхают как-то ведьмолов и Маркиз Ада... ну, вы поняли)

Для справки, мистер Ш во втором фрейме не нагоняет жути . Если описывать, то он осёкся, замечает что-то неладное, а ВЕЛИКИЙ МАРКИЗ АДА сильнее затуманивает разум бедного сержанта. Я всеми силами хотела подчеркнуть это: и лайн расфокусе, и текст баллона буквально впал во внутрь, но этот взгляд 💀💀💀

Кстт для англичан:

[alicedarkmair]

Я живий

Прибирав усе що тіки міг (знову) і сподіваюсь що мене також зустріне чиста кав'ярня через два дні. Бо інакше я буду сваритись за змінщицею, бо це вже, те що вона мені залишає, буде дуже

Дуже

Не приємно для мене.

[foolish-neko-reads]

“Вибрані твори”(1928) Е. А. По

Нещодавня прем'єра "Падіння дому Ашерів" натхнула мене ознайомитись з творчістю По ближче. Бо його ім'я відоме усім, його твори постійно надихають митців. Особисто я можу пригадати такі відображення його ідей у сучасній масовій культурі, як: геловінська серія-антологія “Сімпсонів” (2с. 3еп.), один з сюжетів в якій був натхненний віршем “Крук”; серія коміксів та мультсеріал за ними “Лінор - мила маленька мертва дівчинка”, що були натхненні віршем “Лінор”; та геть новітній серіал “Падіння дому Ашерів”, що, власне, натхненний однойменним оповіданням Едґара Алана По. Але, здається, мало хто дійсно читав його творчість, і ще менше людей знають, що взагалі-то саме По ми маємо завдячувати за існування такого жанру, як детективна література. Саме він дав поштовх цьому жанрові і навіть відомий Шерлок Голмс був натхненний творчістю По, ба більше, запозичив свій образ у персонажа По.

А коли мені трапилася ця збірка, перекладеня представником Розстріляного Відродження, Майком Йогансеном, то вибір став очевидним.

Зрештою, мушу сказати, що особисто мені переклад Йогансена здався надто складним, громіздким. Схиляюся до того, що особливості літературної української мови на початку 20ст., стилізація під маніру По та якісь особисті вподобання Йогансена у купі дали такий результат, бо у збірці є оповідання, які читати лег��е, а є й більш, скажімо, велемовні.

Через те, що інколи текст було складно читати, процес читання у мене затягнувся. Або, можливо, так впливає кінець року. Найбільше мені сподобалася, мубуть, саме трилогія про Оґюста Дюпена - попередника та "рольову модель" Шерлока Голмса. Хоча він й трохи зануда та діалоги є, як на мене, затягнутими й доводиться ну дуже довго продиратися крізь розлогі та надлишкові мудрування перш ніж справа розкриється, але в цих оповіданнях чітко видно усі елементи класичних детективів та звідки вони взагалі взялися.

Також мені сподобалися "Метценґерштайн" та "Дідько на дзвіниці". Мабуть тому, що вони напизані у казковому антуражі і не є тякими обтяженими розлогими філософуваннями. Бо По дуже любить "налити води", як то кажуть. Інколи стає нудно читати ці мудрування.

Гадаю, вірші в нього більш динамічні. Бо, очевидно, у вірш не наллєш стільки ж води, скільки у прозу, тому вони завжди лаконічніші та влучніші через те, що з римою й так достатньо клопоту, щоб ще й розводитись.

Але це був безсумнівно приємний та потрібний досвід, бо По зробив дуже великий внесок у розвиток літератури. Неможливо навіть уявити якою була б сучасна література (та й кіноіндустрія) без творів По, без його впливу та наслідувань його.

[meisess]

Хранитель древностей/Факультет ненужных вещей.

«В мире сейчас ходит великий страх, все всего боятся. Всем важно только одно: высидеть и переждать.»

Дочитала я полностью книжки еще, недели две назад, но не могла заставить себя сесть за рецензию - то настроения не было, то была занята. А ещё я триста раз редактировала этот текст и уже больше НЕ МОГУ.

В первой части мы знакомимся с Георгием Зыбиным, историком, который приезжает в Казахстан из Москвы (в книге не упоминается, но учитывая, что автор писал во многом автобиографичный роман, то это была ссылка), устраивается в музей, его называют там «Хранителем древностей», потому что он закопался в этих древностях, работает на чердаке музея, куда никто не заходит, в окружении горшков, которым может быть и несколько тысяч лет и просто - семьсот.

Рассказ ведется от первого лица, повествование медлительное, поэтому сначала кажется, что ничего не происходит, ближе к концу меняется темп событий и люди начинают "исчезать" как в "Мастере и Маргарите", о них перестают говорить, их портреты снимают со стен в музее. Но об этом говорится только косвенно. Зыбин все таки сам-в-себе.

Есть момент, где Зыбин просит (обращаясь ни к кому, у себя в мыслях) чтобы его оставили в покое. Ссылка в Казахстан, была не только ссылкой из одного города в другой, но и ссылкой внутрь себя - он сидит у себя на чердаке, пьет со сторожем, газет не читает, ведает своими раскопками и пишет карточки на экспонаты, а вокруг - 37 год. Но когда начинают нести откровенный бред - про вредителей и шпионов, Георгий постепенно, шаг за шагом начинает выходить из своей ссылки-внутрь, из своего личного "Казахстана" и начинает что-то говорить и тем людям, и людям не тем. Ему все говорят "молчи!". А он не может.

«Есть времена когда слово - преступление. Мы живем сейчас именно в такое время»

Далее - спойлеры к первой части

II «Факультет ненужных вещей». Во второй части романа смещается точка зрения, теперь рассказ ведется не от первого лица, а от третьего. Структура романа становится запутаннее - то Зыбин в тюрьме, то он видит сон, то вспоминает прошлое, и прошлое внезапно оказывается сном, а Зыбин лежит на койке в камере и в глаза ему бьет белый , ослепительно белый свет. Вот эти пробуждения были очень болезненными - Георгий отдыхал на пляже, вокруг солнечно, песок, море, рядом девушка в которую он влюблен, а потом внезапно - свет, кого-то волокут в камеру, слабость, холод, пробуждение. Но нам показывают не только Зыбина, автор как бы охватывает всех - и жертв репрессий, и пособников и палачей, у каждого из этих «жертв» машины внутри происходит такая буря чувств!

«Он теперь был готов поверить во все это. Вот он попал в машину, колесо завертелось, загудело, заработало, и нет уже ни входа, ни исхода. И ничто больше не имеет значения. Ни ложь, ни правда, ни стойкость, ни мужество - ничто!»

Чего стоят хотя бы разговоры двух доносчиков про Христа и Иуду - настоящие философские споры на кухне за водкой и ни один из них не знает, что один другого предал, а только предполагает это.

И доносчики эти - не бабульки, с которыми ты в коммуналке живешь и у которых портрет Сталина заместо иконы, а люди, которые понимают что происходит на самом деле, которые прошли через это сами, но все равно шестеренки этого механизма - просто переместились на другое место, но они знают - перемещение обратно тоже возможно.

У одного из капитанов ЧК упитанного краснощекого веселого дядьки, зыбин говорит «был нечеловеческий ужас» в глазах потому, что знает, что судей тоже судят.

Зыбин противится системе, противится этой машине, у него за плечами багаж знаний «ненужного факультета» - философия, гуманизм, литература, юриспруденция, право. То, что не исповедуется в новом мире и потому он становится как бы ненужным человеком в этой системе.

Один из доносчиков, тот от которого никто хорошего не ожидает и т��т, кто буквально подписывает все, что ему приносят подписать на Зыбина (практически своего друга), о нем есть сцена, где он, можно сказать, умирает внутри.

Он переходит эту грань, порог, когда ты уже перестаешь быть человеком. В конце главы о нем, есть фраза из Гоголя: «Он умер и сейчас же открыл глаза. Но был он уже мертвец и глядел как мертвец».

Я еще читала статьи о книгах, и вот что пишут на «Полке»:

«Для чего Домбровскому понадобилась такая запутанная сюжетная ситуация? Видимо, чтобы подчеркнуть, что следует избегать любого сотрудничества с репрессивными органами, так как во все времена оно разрушительно действует на личность.»

[goshminherz]

https://www.mk.ru/blogs/posts/nadeyus-rossiyskie-chinovniki-otkazhutsya-ot-sodomitskikh-ayfonov-i-aypadov.html?fbclid=IwAR2fgjMsCcRNyFmPXEwfnnKVwH0MME5f1x7W9ipbUoT9i4JtDh9lUEjgXSw

Неполный список тех, кого надо запретить вместе с айфонами Тима Кука:

…..Кроме того, необходимо оградить несовершеннолетних от использования предметов, автоматически пропагандирующих неправильную (с точки зрения российских законов) любовь. В этой связи я бы так же запретил следующее:

- научные знания (изначально изобретены в Древней Греции, в полисах, где однополые отношения были частью этической, а затем и государственной доктрины калокагатии), основные виды обретенных там же и при тех обстоятельствах искусств. Отдельным законом запретить упоминать имена Сократа, Платона, Аристотеля, Антисфена.

- запретить использовать перспективу в живописи (открыта содомитом Леонардо да Винчи)

- запретить использование компьютера (Алан Тьюринг).

- запретить литературные произведения: Софокла, Еврипида, Петрония, Аппулея, Сервантеса, Марлоу, Шекспира, Флобера, Уайльда, Пруста, Стринберга, Т. Уильямса, Г. Х. Андерсена, Жюля Верна, С��мерсета Моэма, Томаса Манна, Андре Жида, Лорки, Брехта, Э. Олби, Трумана Капоте, Гора Видала, Алена Гинзберга, Кортасара, Сэлинджера, Арагона, Габриеля Арно; плюс – запретить поэтов: Вергилия, Катулла, Горация, Ювенала, Саади, Хафиза, У. Блейка, Байрона (он «би» - его можно запретить наполовину – по середине собрания сочинений), Шелли, фон Клейста, Бодлера, Верлена, Рембо, Киплинга, Уитмена, Кавафиса, Цветаеву, Рильке (связь с Кокто), Кокто, Батюшкова, Кузмина, Клюева, Есенина (так же – запретим наполовину собрания сочинений), Лермонтова в юбилейный госпраздник трогать временно не будем, но, как праздник закончится, - государственно запретим!

- запретить исполнять музыку: Генделя, Люлли, Беллини, Шуберта (наполовину клавиров), Вагнера (наполовину опер – все равно очень длинные), Чайковского, Сен-Санса, Пуленка, Бриттена (кстати, мелодия «Нежности» А. Пахмутовой – это плагиат из «Сентиментальной Сарабанды» Б. Бриттена!), Кола Портера и т.д.

- запретить упоминания о следующих полководцах: Александр Македонский, Юлий Цезарь («муж всех жен и жена всех солдат», как его называли современники; он тоже «би» - значит, запрещаем до времени «Рубикона»), Ричард Львиное Сердце, Фридрих Великий, Жак де Моле (великий магистр ордена тамплиеров), маршал принц Конде, маршалы Вандом и Тюренн, принц Евгений Савойский, генерал Макдональд (англо-бурская война), ген. Монтгомери (Вторая мировая) и т.д.

- Запретить чтение философов: Сократ, Платон, Аристотель, Диоген, Зенон, Э. Роттердамский, Фрэнсис Бэкон, Мишель Монтень, Людвиг Витгенштейн, Кьеркигор, Сантаяна, Ролан Барт, Мишель Фуко, Жак Деррида, Константин Леонтьев (кстати, православный «философ») и т.д.

- вырвать из школьных учебников главы про 99 % древнегреческих политических деятелей и римских императоров, 88 % римских пап, 70 % фридрихов немецких и людовиков французских (+ их же Генрихов), прибавив к ним тов. Хамураппи (вместе с его законами), библейского Давида (если воспринимать текст библейского эпоса всерьез), султанов Баязета Первого и Махмуда Газневида, халифов Аль Амина и Аль Мутаваккида (это из зафиксированных в источниках – а так-то в их банях вообще….), практически всех японских сёгунов и т.д., и т.д.

- изъять из магазинов диски пианистов: Рихтера, Владимира Горовица, Вэна Кляйберна (в транскрипции СССР – Ван Клиберн) и им подобных.

- отобрать у российских чиновников и их семей одежду всех (всех это значит – всех!) дизайнеров с мировым именем (интересно, что после этого на депутатах останется??).

Так же необходимо отказаться от просмотра патриотических басен, созданных гомосексуалистом и лауреатом двух Сталинских премий Сергеем Эйзенштейном. Но запрет большого искусства духовный народ переживет, а вот от комедий Григория Александрова его будет сложнее отвадить…

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, ��еребрати ба��ато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти всю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб ��юди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть