#мудрість

[0le9-mind]

[cartava-soroka]

Джон Доу, мій улюблений Джон. Кульбабо, сонечко ти моє…

А тепер щодо всіх варіантів адаптації імен, що колись або спадали мені на думки або хтось писав))))

1. Іван Іваненко, Петро Петренко (більш схиляючись до Івана). Популярні імена, що наразі використовуються в нормативних документах як прик��ад їх заповнення. Ідеальне нічого.

2. Дмитро Мельник. По-перше названий в честь Деметри, що я лю). Теж поширене, але може бути Динькою (дяки змійко за ідею).

3. Давид Мельник. На честь царя Давида. Асоціація з королем (правлячою фігурою), але вже свій. Можливо Лілі, щоб заповнити тишу починала розказувати різні байки, історії, чи книжки, тож так і про мудрого царя Давида могла розсказати.

Може в когось є інші ідеї?

P.S. На захист Івана:

- Як і з князем Давидом, Лілі могла співати народні пісні. З популярних там імен є Івани, до котрих звертаються прямо. Джон міг відчувати себе частиною, може навіть підспівувати через деякий час.

- Івасик-Телесик.

Пацан (котрий як той Піноккіо з деревини родився), спочатку розумно НЕ плив на голос змії, потім коли зрозумів що його трошки обдурили, ледь видерся з цієї ситуації.

Можливо сама Лілі могла порівнювати: «от що в тебе явір додолу хилився, а гуси не летіли? Ось ми як той останній птах тебе із зміїних пащек спасаєм. Ти Івасику, на човнику своєму плив, а мами не чув, нічог��, допливемо до берегу»

- пізніше Артур може йому про Каменярів Івана Франка розповідати. І взагалі про Франка.

- а ще (технічно) Іван є укр аналогом Джона. І означає «Боже милостивий». Типу, ХЕЛ ЙЕА!

[fasdimo]

#Shorts_renault trafic ремонт склоочисників

[foolish-neko-reads]

"Таємна троянда" В.Б. Єйтс

Майже випадково мені трапила на очі друга збірка оповідань Єйтса з циклу його видань українською мовою. Мені кортіло її прочитати одразу після "Кельтських сутінків", але чи то вона мені тоді ніде не трапилась, чи що, але потрапила вона до мене тільки зараз.

Мушу сказати, що я у цілковитому захваті від ілюстрацій Олега Кіналя у обох книгах. Вони чудово передають настрій творів та чарівний стиль Єйтса.

Дві третини цієї книги - бувальщини, сповнені ірландської міфології, її зелених пагорбів, вересових пусток та глибоких дзеркальних озер. Поетична натура Єйтса у оповідках змальовує вічні, досі живі мотиви кельтських легенд. Вони нагадують казки, розказані імлистого дня біля груби. В них присутні всюдисущі в Ірландії сиди, друїди, мандрівні співці (що чимось нагадують кобзарів) та божевільні, що бачать реальність повнішою, ніж люди при тямі.

Найбільше мені сподобалось оповідання про "Мудрість короля", де дитя ші стало королем над людьми, бо ті втомилися від своїх недоладних й незграбних правителів. Мені неймовірно припала до душі ідея Єйтса про те, що мудрість юного короля короля була непридатною для людей. Його слова приносили людям одкровення, прозріння, розуміння стану речей, але ніколи не давали розради. Його розум був несь��госвітнім, а тому - не призначеним для людського розуміння. Й хоч придворні поклонялися його мудрості, королівство занепадало, а його поради робили людей нещасними. Гадаю, це дуже влучне зображення різниці між фейрі та людьми. Й те, що, довідавшись правду, юнак-ші зрікся корони та сказав людям обрати собі короля з-поміж таких самих людей, а тоді зник назавжди (чи то ставши птахом у лісі, чи то повернувшись до Чарівної країни), теж є прикметним. Той, хто був королем, не знайшов щастя серед людей й проміняв владу над ними на долю лісового птаха. Дуже по-фейрівськи, чи не так?

А от цикл про "Алхімічну троянду" мені не дуже сподобався. Розумію, що він є завуальованою алегорією та присвятою "культовому" життю Єйтса, оскільки він був членом окультного ордену. Розумію, що культистам у ній відкриються таємні знання та сенс. Але мені ця остання частина збірки нагадала Аластора Кровлі. Звісно, Єйтс є незмірно приємнішою особистістю та письменником, ніж Кровлі, але оця таємнича алхімічна філософія не для мене. Було цікаво дізнатися нові алхімічні терміни, бо Магнум Опус та його етапи є доволі цікавим явищем, але мені не припала до душі така мішанина між реальністю та мареннями. Дивні видіння, зміст яких, мабуть, зрозуміли б лише спільники Єйт��а по ордену, посилання на якість (як я розумію) вірування ордену про ґельську культуру тощо - я на цьому не розуміюся, тому схожі за атмосферою "Оповідки про Рудого Ганрагана" мені сподобались значно більше.

Також після праці Ейтне Месі стало трохи легше орієнтуватися у посиланнях та згадках кельтських міфів, бо з'явилося краще розуміння того, кими є Даґда, Луґ тощо, що то за чотири священних предмети Ірландів й так далі.

В цілому, вважаю, добре, що в мене тепер є повне зібрання перекладів Єйтса українською. В нього чудові оповідання за мотивами ірландських міфів, а самі книги гарно оформлені ілюстраціями О. Кіналя.

[bogdansavchenko]

«ХИЖАКИ» Кіт символізує дикість і мудрість природи. Саме ці якості притаманні нашим захисникам. І саме вони роблять їх найнебезпечнішими воїнами у світі.

«PREDATORS» The cat symbolises the wildness and wisdom of nature. These are the qualities that are inherent in our defenders. And they make them the world's most dangerous warriors.

[istoma-v-doma]

Любов до читання — це дуже особистий досвід, але ось кілька причин, чому

1. **Втеча від реальності**. Книги дозволяють відпочити від повсякденних турбот і поринути у нові світи. Це як можливість на кілька годин забутися і відкрити для себе щось зовсім нове — будь-то через фантазію, історії чи пригоди героїв.

2. **Задоволення від пізнання**. Читання — це постійне відкриття нового. Кожна книжка розкриває нові ідеї, концепції, факти або просто цікаві аспекти життя. Це стимулює допитливість і бажання дізнаватися більше.

3. **Емоційне збагачення**. Книги здатні викликати сильні емоції, допомагають переживати радощі і суму героїв, що дає відчуття глибокого емоційного зв'язку.

4. **Розвиток і самопізнання**. Читання сприяє розвитку критичного мислення, саморозуміння і навіть допомагає вирішувати власні проблеми, коли ти знаходиш ідеї або мудрість у текстах.

5. **Естетичне задоволення**. Добре написані книжки — це справжні шедеври мови. Гра слів, метафори, описові сцени — це частина того, що може зачаровувати й захоплювати.

6. **Спільнота та розмови**. Книги дають теми для обговорень, знайомств та спільних захоплень. Це допомагає відчути себе частиною більшої спільноти людей, що поділяють твої інтереси.

7. **Задоволення від досягнень**. Кожна завершена книга — це маленька перемога. Вона дає відчуття задоволення від завершення великої справи.

Читання часто стає особистим шляхом до зростання, самопізнання та отримання справжнього задоволення від процесу.

[northern-vortex]

Чорт в мене резинка в трусах надійніше ніж деякі люди в моєму житті

©мудрість яка прийняла цим літом

[lisa-is-chilling]

Could

Вони могли б зірватися з місця та податися в світи. Переплисти океан, перейти материк, перелетіти весь світ. Зупинятися в дешевих готелях, де матраци підозріло жовті та пролежані, замки на дверях хиткі та ненадійні, який можна зламати без надзвичайних зусиль, із байдужим лисим дядьком за стійкою адміністрації, який зміряв би їх масним поглядом та підморгнув. Вставати зранку з болем у спині, снідати на заправці дешевими хот-догами, їхати порожньою трасою з повністю опущеними вікнами та співати пісні Тейлор Свіфт настільки голосно, наскільки можливо. Вони могли б доїхати до самого Парижу, гуляти по застелених сторічною бруківкоюю вулицях, тіснитись біля Ейфелевої вежі у натовпі туристів та намагатись знайти найдешевші круасани, щоб ��отім докупити pain au chocolat (бо круасани за один євро, виявляється, без начинки). Вони могли б вирушити на Майорку, де сонце лагідно пече обличчя, і все здається трішечки яскравішим лиш від того, що їх оточує вічне літо. Вони поїхали б у Лондон та обійшли усі книгарні (бо у Британії книжки англійською найдешевші), намагалися б скидатись на місцевих та виходити під дощ без парасолі, загубитись між гілками метро та від пуза наїстись звичайної смаженої картоплі, яка на смак тут чомусь особлива. Вони б полетіли до Нью-Йорка економ-класом, під музичний супровід із криків малих дітей, що того було б варте, бо вони у Нью-Йорку - де Бруклін, де Бродвей, де Статуя Свободи, де пил, і бруд, і зубожіння, і відчуття абсолютної свободи. Вони б відвідали Індію, Китай, Єгипет, Австралію, Норвегію, Гренландію, Катар... Якби не були намертво притиснуті вантажем реальности, відповідальности та дорослого життя, де мають місце бути лише відповідальні рішення, життєва мудрість та зрілість. Де робота, сім'я, свіжа вечеря кожного вечора та "а коли вже діти?". Де нескінченні плани, які ніколи не виконані повністю, відкладені зустрічі, жертви та компроміси, де суспільний осуд та ходіння по канату над безоднею з ризиком зірватись в "та що ви за люди такі". Де мрії всихають та відмарають, як перецвілі бутони квітів, бо ніщо не вічне, і їм вже не 25, коли життя лише починалось - їм 28, коли люди повинні мати все, тому що... просто тому що. І байдуже, що оте "усе" на них чекає за кермом старої автівки, яку вони виміняли на нову модель. Ну бо негоже їздити на ауді, якщо можна купити тойоту, правда?

[nyotka]

Компанія інтровертів на відпочинку і один постраждалий Толік

- Та давно пора зібратися! Не бачилася тисячу років, ну, справді! - Іра міряла кроками кімнату притиснувши телефон до вуха. Вона намагалася узгодити з друзями дати для відпочинку за містом. У всіх своє життя, різні графіки. Добре хоч смаки на дозвілля співпадають.

Та які нафіг настолки? – вигукнула в трубку Іра, - Цього разу я хочу геть інакшого проведення часу, ніж зазвичай! Літо закінчується, молодість – теж, треба тряхнути старовиною, щоб запам’яталося на роки! Краще ящик вина, а не ось це ось все! Сказано, зроблено. Вже в кінці тижня мчали з Києва у авто Віктор з Ірою, Артем з Юлею і Ваня з мрійливою посмішкою. В багажнику приємно дзвеніли плящинки у ящиках.

Ви куди стільки набрали? – здивувалался Юля, як побачила це вєліколєпіє.

Ну, Іра казала, що цей відпочинок має бути несхожим на інший.

То ви рішили заллятися спиртним, як наглою кров’ю?

Та нехай! – гукнула з переднього сидіння Іра, - Нам давно пора стрепенутися. Вийти за рамки нашого інтровертного середовища, набратися нових вражень.

Або просто набратися, - муркнув Ваня

Ну, стрепенемся! - відсалютував пивом Артем. За 3 години вже трохи втомлені дорогою, сонцем і пивом компанія заселилася на базі відпочинку «Дубки».

От йо! – сплеснула руками Юля, - Я забула молоко взяти до кави

Обійдешся, значить, - розсудив Артем

А я думаю, ти знайдеш мені молоко…

З чого б це?

Бо інакше, Артемку, ти теж обійдешся!

Поняв, приняв, - підняв руки вгору чоловік, - Буде тобі молоко. За якийсь час в Дубках вже був натягнутий гамак, між двома березами. Накритий стіл із закусками. На мангалі весело шкварчали шашлики. Кружало сонця ліниво рухалося на захід, а біля психоделічно розфарбованого будиночка не стихали тости та розмови. Іра лежала в гамаку з бокалом вина і говорила:

Друзі, я вас так усіх люблю! Давайте вип’ємо за те, щоб на наступну вилазку нас було на одну людину більше.

Нє, якщо я завагітнію, то ми не зможемо так гарно алкогольно відпочивати, - захмеліло гикнула Юля.

Та тьху на тебе! Я маю на увазі, щоб Ваня собі пару знайшов.

А, ну так то да… Артем тим часом хитнув Юлі головою в бік будиночку. Не встигли за нею зачинитись двері, як чоловік гаряче проше��отів на вухо:

Не знаю, як щодо результату. А ось за процес я всіма стирчащими запчастями! – та потяг вгору її футболку.

А куди ми поставили презервативи? - пройшлась язиком по його шиї Юля.

Ах, ти ж… А презервативи ми забули, по ходу.

Тьху! - роздосадувано видихнула Юля, - Спокусник із вас, Містере, як я не знаю що!

Ну, люба, ну може ми якось так…

Навіть не думай. Роби, що хочеш. Шукай, де хочеш. І ти мені, між іншим, ще молоко обіцяв!

Та буде тобі молоко!.. Юля грюкнула дверима будиночка. Артем поплентався за нею.

Ей! – підморгнув йому Віктор, - Посварилися?

Та таке…

Клич Ваню, в мене є засіб від поганого настрою. Хлопці пішли до альтанки над берегом річки. Там Віктор дістав сірникову коробку і наспівуючи почав скручувати косячок. По якімсь часі Віктор з Артемом вже дико ржали дивлячись одне на одного аж поки Містер не спохватився:

Вікторе, – повів він осоловілими очима по навколишньому пейзажу, - А нас же наче було троє… Друг захихикав:

Ну, да. З нами був Ваааня

А де наш Ваааня?

А не знаю.

Пішли шукати?

Пішли. Ваню вони знайшли на мосту через Рось. Заплаканий чоловік намагався перелізти через перила. Віктор схопив його за штанину:

Ваня, ти куди?

Топитись.

З якої радості?

Із горя, - похмуро проказав друг.

Що за горе? – веселилися хлопці. Їм здавалося це дуже кумедним.

А ви усі разом, а я сааам, - захлипав Ваня

Відставити топитись, - вигукнув Артем, - ти зараз ідеш до дівчат їсти шашлики. А ми тобі знайдемо пару. Хлопці попросили дружин приглянути за другом, коротко обмалювавши ситуацію.

А ви куди? – насупилась Юля.

По молоко до кави тобі і кондоми, кохана, - шепнув їй Артем на вушко.

А, ну тоді ладно. Недовго лиш. До найближчого села навігатор показував кілька кілометрів.

Для скаженої собаки 7 верст не гак, - згадав народну мудрість Віктор і хлопці тримаючись попідручки та підпираючи один другого поплентали попри ліс присвічуючи собі смартфонами.

Толік матюкнувся та підтягнув панчохи. Вони неприємно хляпнули до ноги силіконовою смужкою і одразу ж прищемили волоски на ногах.

Та щоб тебе! – вилаявся хлопець. І як його угораздило так проспорити? А Лєна ж главне, така піська, подруга дитинства й так підставила – змусила не просто переодягтися у дівчину, а й прийти в такому прикиді в клуб та пробути там весь вечір. Сама ж і лахи підігнала – сукню, туфлі (благо, хоч на платформі), ліфак свій і панчохи – будь вони неладні! На голову обруч косою. Губи йому якоюсь липкою фігньою навозюкала… «Красунька», - каже. Красунька Толік доштиїуляла до клубу, поправила бюстгальт��р.

Життя ігра, а ми в ньому актьори! – розправила плечі і походкою від бедра ввійшла в освітлену зону біля східців. Зустріли Толіка усі з гумором. Він жеманничав, хихотів, обіймався, навіть потанцював кілька медляків з хлопцями. Всі сприймали його переодягання на ура, розваг бо не так багато, а тут такий цирк. Близько півночі Толя вийшов на вулицю стрільнути у когось цигарку, як із темряви вийшли 2 мужика з коровою.

На ловця і звір біжить, - гикнув Віктор, вказуючи на худющу дівчину з обручем-косою на порозі сільського клубу.

Страшненька якась, - з сумнівом протяг Артем.

Ну, слухай, Ваня пив пиво. Потім коньяк. Тоді понизив градус вином і ще пихнув. Думаєш роздивиться? На крайняк… може в неї душа красіва!

Ну, ок, давай спробуємо, - Артем підійшов ближче, - Дєвушка, а де тут магазин?

Магазини вже закриті, - відповів Толя, - Але он там нижче є бар.

А ви нас проведете? Хлопець почухав ребра, куди впивався лівчик, подумав, ну, тут поруч і всі свої, що вони йому зроблять, зрештою?

Ну, ходіть, покажу. Мужики з коровою потупцяли за ним. Поки Артем скуплявся, Віктор розглядав дівчину. «Ріл, страшненька якась, але зате вже поруч»

А тебе як звати, красуне?

Т… т… Таааня, - промекав Толік.

А років тобі скільки?

19, - чесно відповів Толік.

Таня, а Таня. А пішли з нами.

Ттта ні, я краще додому… В цю мить із бару вигулькнув Артем.

Знайшов! – заволав він розмахуючи стрічкою презервативів довжиною у вічність, - Ходіть! Артем підхопив Толіка попід одну руку, Віктор під іншу.

Ти пойми, - втирали хлопці, волочачи буксуючих корову і Толіка за собою, - В нас друг є – отакий мужик! Плечі – во! Руки – во! Характер – золото. Тільки не щастить йому. А тут ти така… душею красива. Ми зараз йому покажемо, може що й зростеться у вас. Толік ледь не зомлів від почутого. Його ведуть в єбеня, до трьох бухих в сраку мужиків. Вони гандонів купили, як на роту. А от коли той їх Ваня плечистий і ручистий побачить, шо він Толік ше й не дєвочка. Як піть дать голову відірвуть і в лісі прикопають. Від таких перспектив хлопець аж схлипнув.

Тттти чого? – спитав той із резинками.

�� туалет потрібно.

Ща ми тебе до кущиків проведемо, ік! Кавалери його нарешті відпустили. Толік присів, але замість зняти труси, розстебнув туфлі. Швиденько роззувся і припустив по росі тільки подолом майнув. «Живим добіжу додому, більше закладитися в житті ні на що не буду. Й палити кину. За розум візьмусь…» За ним чувся свист і п’яні вигуки.

До вікна будиночка зазирнув ранок. Юля розплющила очі, потягнулась, глянула на хроплячого поруч Артема. «Штин, хоч святих винось», - подумала дівчина вибралася з-під ковдри, натягла на себе шорти з майкою, відчинила двері на вулицю і….. її лункий вереск розрізав літню спеку та понісся над Россю, лякаючи поодиноких птахів. Вся компанія очуняла та помчала, хто в трусах, хто в ковдрі дивитися, що трапилося. Прямо на них із дверей дивилася корова. Вона мирно дожовувала забуту вчора кимось пачку цигарок і філософськи дивилася великими вологими очима прямо в душу усім присутнім.

Ццце звідки тут? – пробелькотіла Юля.

Ну, ти ж вчора хотіла молока до кави, - позіхнув Артем.

І де молоко?

В корові, вєстімо.

Чуєш ти, алкаш –стендапер, ти де її взяв?

Треба Віктора спитати, я щось не дуже пам’ятаю, якщо чесно. Вітя теж не особо пам’ятав, що було вночі. Але відвоював хлопцям право відвести тварину в село після обіду, як хоч голова перестане боліти. Тому вони поправили келихом здоров’я за сніданком і пішли кататися на човні. Трохи повеселілі дівчата косплеїли на кормі Титаннік, Артем сидів на веслах. Ваня з Віктором дуріли та перекривлялися з дівчат обіймаючи один одного. Та всякі приємності закінчуються, а необхідність відвести корову залишається. Вирушили в село по обіді знову вдвох, Ваня повів дівчат на пляж на сусідній базі.

Добре, що ми удвох, Артеме, я поговорити хотів. Ти зі вчорашнього щось пам’ятаєш.

Ну, клуб помню. І шо дівчину Вані знайшли. Помню, як йшли втрьох і з коровою. А до цього і після – провал.

Я теж десь так пам’ятаю. Оскільки дівчини вранці не було, значить Вані вона не сподобалась, січеш?

Натякаєш, що сьогодні зробимо другу спробу знайти йому тьолку?

Другу спробу, так. Тьолку – ні.

Не поняв.

Та схоже, що йому не дівчинку треба, а хлопчика.

Йобу дав???

Та ти не гарячкуй! Сам розсуди, ві�� давно один, дівчина йому не сподобалась. А сьогоднішні обнімашки на човні наштовхнули мене на думку, що ми не там шукали йому пару.

Ти хочеш сказати, шо наш друг задньопривідний???

Ну, а навіть якщо так, то що? Він же наша сім’я. Це ж Ваня! Надійний, як скеля, завжди прикриє спину…

Де він тобі, блядь, спину прикриє? В Макдональдсі, шоб в тебе піднос з картохою не спиздили?

Ну, а навіть так? Ти що хочеш відмовитись від багаторічної дружби через таку дрібницю, як Ваніні уподобання у ліжку?

Та нє?

Тоді ми маємо йому допомогти. Не вийшло з дівчиною, знайдемо йому хлопця.

А як ми будемо його шукати?

Та хз. Давай пихнем, може щось проясниться.

Давай! Хлопці розкурили косячок і потиняли далі. Сонце пекло, село невмолимо наближалось, але трава вже почала діяти, тож їм їх план здавався чітким та надійним, як швейцарський годинник.

А що це ви Василишину корову водите? – підозріло стрельнула на друзів очима жінка з граблями на початку села.

Василишину? О! А де та Василишина живе? Нам до неї треба. Жіночка знавігувала їх на сусідню вулицю. Але Василишина хлопцям не зраділа

Грошей не віддам, - заявила вона, щойно відповіла на привітання.

То ми її купили??? – охнули хлопці.

Аякже! Приперлися вночі по молочко і вмовили продати вам цілу корову.

Так в нас же готівки стільки не було.

А ви на карточку перечислили. Артем з Віктором полізли в кишені за смартфонами перевірити додатки банку.

Тваю ж мать! Та це стільки корова нам коштувала?

Ні, - гавкнула бабця, - корова пішла по ціні корови. Остальне ви заплатили за мотузку. Хлопці застогнали і забили фейспалми. Віктор оговтався першим:

Розумієте, - сказав він, - Ми були трохи не в собі. Відпочивали, випили вина…

Кіно, вино і доміно. Не вмієш пити – їж гавно! - войовничо виплюнула бабка та схопила вила, - А ну пішли звідси! Разом з коровою! Понаїхали, ходять ночами, грошей вимагають. Людонькиииии!… Хлопці дременули вулицею від скаженої пенсіонерки, поки на її ґвалт не збіглося усе село.

І що будемо робити? – з сумом спитав Артем. Віктор не встиг відповісти, бо з іншого двору вже виходила ще одна бабуся.

Що це ви Василишину корову тут вигулюєте

Уже не Василишину, - буркнув Артем, - Купили ми її. Хочете вам продамо?

Та мені нащо? Я маю своє хазяйство. А ви її купили, а чи ви в курсі, що її ше доїти треба? Дивіться, он як вим’я роздуло.

Та коли ваша ласка, може ви допоможете, та здоїте? А молоко собі заберете. Бабуся погодилась.

А ви хлопці звідки? – питала вона цвіркаючи тугими цівками у оцинковане відро, - А відпочиваючі? А корова з вами відпочиває? В мене там на сусідній базі невістка працює, то я її попрошу, вона приходитиме доїти, поки ви там будете. А молоко заберете? Не треба стільки? То я вам в слоїка налляю, будете мати до кави.

Тітонько, - згадав Віктор про ще одну їх міссію в селі, - А ми хлопця шукаємо. Молодого, красивого такого, худенького.

Нащо нам молодий і худий? – пошепки спитав його Артем.

Щоб не зміг Вані фейс начистити, на випадок чого, - підморгнув Віктор.

Аааа, ну да, тоді да, – і вже вголос, - Худого нам треба!

Молодий, худий… То ви Толіка, напевно, шукаєте! Вам треба на сусідню вулицю. Там раптом що спитаєте, де Толя сирота живе, вам розкажуть.

А Сирота, це прізвище?

Та де! Сирота, бо сам один живе. 19 годочків і нікого в нього не залишилось.

Толік сидів за столом під вишнею, обганявся від мух і мастив скибку хліба свіжо купленим маргарином. Він якраз примружився від сонця та в очікування смакового задоволення, коли хвіртка відчинилась і на подвір’я зайшли 2 мужика з коровою на мотузочку. «Шо за грьобане дежав’ю?» - подумав хлопець, - «Як вони мене знайшли?»

Чуєш, пацан, - сказав той мужик, що нижчий, - Нас до тебе направили. В нас до тебе діло є. Розумієш, в нас друг є Ваня. Плечі – во! Руки – во! Характер…. Далі слухати Толя не став і чкуранув у темпі городами.

Блядь! Блядь! Блядь! – думав Толік на бігу, зашпортуючись об гарбузиння, - Богинюшка, де я так нагрішив? Жив, нікого не чіпав. А їхній Ваня, шо всєядний? Вчора дєвочку йому, сьодні мальчіка…Чи вони мене впізнали? Йой, шо буде?… Толік впав у сусідську копицю сіна і не вилазив звідти до самісінького вечора. Хоча його ніхто не чекав. Віктор з Артемом та коровою повернулися на базу відпочинку й там до ночі заливали невдачу вином і жіночими звіздюлінами. Про свої невдалі спроби знайти Вані пару вони мовчали.

Ранок дня від’їзду зустрічав трохи запухшу компанію друзів тверезою тишею і коровою. Остання відв’язалася, але ��е пощастило, щоб втекла. Продовжила пастися обдриставши мотузку.

Хлопці, з цим рогатим чудовиськом треба щось рішати, - сказала Іра. Вона підійшла і спробувала трохи обтерти жмутком трави мотузок, щоб можна було його тримати в руках.

А це і є налигач? – задумливо спитала вона.

Налигач – це ми вже 2 дні, - зітхнув Віктор, - А корова на поводку.

Може заберемо її до міста і на м’ясо здамо, - почухав потилицю Артем.

Як варіант, – підхопив Віктор, - Прив’яжемо за роги до машини і поїдемо потихеньку.

Ви дебіли? – звилася Юля, - Грінпісу на вас нема! Відведіть туди, де взяли.

Туди ми вчора водили, - хмикнув Артем, - Ледь на вилах не покатались. А що якщо… Якщо продати її тому сироті?

Там скоріше віддати. Бачив той двір і халупу?

Та, бляха, вже чи віддайте, чи продайте, але нам через 3 години виїжджати і, надіюсь, цього парнокопитного з нами не буде, - взяла руки в боки Іра. Хлопці поїжилися.

Та є проблема. Той пацан якийсь перешуганий.

Так, всьо! – піднявся з пенька Ваня, - Сьогодні я з вами піду.

Толік встав пізно. Натяг труси, попив водички, коли двері його будинку скрипнули. Він метнувся до входу і спинився об мужика. Той стояв у одвірку, як скеля, плечі – во! Руки – во!

Добрий день. Мене звати Ваня… «Кабзда!» - подумав Толік. Тікати було нікуди. «От і смерть моя прийшла. Анальна. За шо?» Хлопець так поринув у свої думки, що й не одразу зрозумів, про що мужик говорить. Корову? Яку корову?

Так ти купиш в нас корову, чи ні?

Яку корову? Я дай Бог, шоб гречку сьодні купив.

Пацан, забери тоді безплатно, га? Ну, не везти ж нам її в Київ. Забереш?

Безплатно заберу, - кивнув Толік, думаючи, що краще зі всім погоджуватись, може буде не так боляче.

Ну, слава Богу, - закотив очі Ваня, - Лишайте її тут мужики, пішли скоріше, поки цей чумний не передумав!

Іра, Юля, Віктор, Ваня і Артем їхали додому в повній тиші. Кожен осмислював все, що прожили за 2 дні. Артема щось муляло в задній кишені, не витримавши, сягнув в штани рукою і витяг сяючу фольгою стрічку дешевих пре��ервативів. Якусь хвилю втикав на неї, а тоді протяг на Прибалтійський манер:

Не пригодиилоооось. Всі заржали нервовим сміхом, заговорили навперебій:

Оце так вийшли з зони комфорту!

Чуть ферму не завели!

Вчасно поїхали.

А як би ви охарактеризували відпочинок в двох словах? – сказала Іра

За що? – озвучив Ваня.

Більше ніколи! – сказав Віктор.

Кидаю пити, - відповів Артем.

Краще настолки, - зітхнула Юля.

А в селі понад Россю залишався Толік. Щасливий власник вгодованої тільної корови. Тільки спав ще кілька місяців погано. Зривався на кожен шурхіт, чекав чи не прийде хтось забрати анальні дивіденди за рогатий подарунок. А потім і його відпустило.

[crbfranko]

Виставка-ювілей «Поетична мудрість від Максима Рильського», бібл. І. Франка, 18.03.25

[maks-bookman]

Анна Дейна - авторка нестандартних сюжетів

Анна Дейна - авторка нестандартних сюжетів

Анна Дейна авторка Аркушу, яка займає друге місце за кількістю підписників. 630 людей слідкують за її творчістю. На її сторінці 23 оповідання. Про деякі я розповім. Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/34

«Названа донька Чугайстера»

Зворушлива історія кохання, яка нагадує класичні твори про любов чи якусь стародавню легенду. Але ця історія привертає увагу ще й містичною родзинкою, та чуттєвим сюжетом. Оповідання вийшло сумне та емоційне. «Воїн у білому халаті» Наша сучасність. Оповідання неймовірне не тільки за цікавим сюжетом, а ще й позитивною хвилею, яке воно несе. Проникливе до сліз. Фінал твору радісний й сумний водночас. Крапля містики додала сюжету якоїсь сили, яку важко описати. ЇЇ можна лише відчути, коли читаєш цю історію. Це оповідання дійсно важливе та актуальне. «Дивозір» Ще одне чудове містичне оповідання. Авторка створила сюжет де присутня українська міфологія. Дуже цікаві головні герої. Живі й справжні. Романтична лінія теж на висоті. Читається оповідання легко. Порушені питання дружби, сім’ї, вибору та пошуку себе, свого справжнього «Я». Трохи сумне, але з гарним фіналом. «Ти українець чи росіянин?»

Ще один важливий твір про наше сьогодення. Тема дуже болюча й авторка не побоялася пофантазувати. Але не все можна вирішити силою. Містична крапля, яка додає сюжету надії, оптимізму. Є над чим задуматися. Мова має велике значення. Але як довести це до людей? Поки людина сама до цього не дійде, її важко переконати. Особисто для мене цей твір дуже актуальний. «Самотня душа»

Це оповідання авторка присвятила Андрію Кузьменко. Трохи більш як 500 слів, але як чітко авторка розкрила тему самотньої душі. «Самотня душа стояла біля роздоріжжя, на краю прірви, і дивилась у низ. Там, поза хмарами пролітали тисячі життів різноманітними птахами.» Щемливий твір, який порушує питання материнської любові до дітей. Сподобалась, як Анна закрутила сюжет про спогади та пісню. Що одне пробуджувало друге і так по колу. Кажуть, що поки пам’ять про людину зберігається вона завжди жива, завжди поряд. Для мене Кузьма завжди залишиться людиною, яка пробудила мої спогади про мою молодість та службу. Його пісня «Західний кордон», а точніше кліп знімався в Закарпатті, у Великому Березному, де я служив та в інших місцях. Та й людиною він був чудовою. «Аюра» Фентезійна історія про дворфу (гному чи гномку), яка намагалася стати ковалем. Але у світі чоловіків-ковалів пробитися не так вже й легко. Але дівчина не втрачає надії. Цікавий твір, в якому порушені питання дружби, дискримінації жінок, віри у себе та свої сили. У цього оповідання є ще два продовження, в який авторка розповідає про подальшу долю головної героїні та її друзів. Зазвичай, у фентезі, гноми не виступають головними персонажами. Але письменниця вирішила зруйнувати цей стереотип та зробити новий, в якому все можливо. Тому й читати було вдвічі цікавіше. «Полювання на Жар-птицю» Казкова історія про Жар-птицю. Історія сумна, але дуже гарна та емоційна. Читачу розкривається таємниця Жар-птиці, її доля. У звичайних казках вона одна, в авторки цього твору зовсім інша. Але фінал оповідання вийшов теплим. Він дає надію на краще. «Крижина і Полум'яна» Ще о дна казкова історія про кохання, надію, самопожертву, мудрість. В історії присутня філософська нотка, яка робить цю історію щось на кшталт притчі. Мені дуже сподобалось. «Як лицар Корені щастя знайшов»

Це останнє оповідання, яке я прочитав у авторки. Чудова казка про добро, про кохання, про вибір. Твір теж має філософську нотку. Цікаві герої, майже всі позитивні, як і сама казка. Гарний та щасливий фінал. У підсумку можу сказати, що Анна Дейна, чудово вміє привернути увагу читача, створюючи свої цікаві, іноді нестандартні сюжети. Авторка володіє неймовірною уявою, яку переносить на папір. Її головні герої позитивні, мужні, добрі, світлі. Сюжети мають повчальну філософську нотку, іноді мораль.

Мені творчість письменниці сподобалась.

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Анна_Дейна  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів  

[labrcblog]

Пейотль – священний кактус шаманів

Пекуче сонце висне над безкраїми пустелями Мексики. Вітер колише рідкісні кущі, а десь у піщаних розломах, майже непомітний, ховається він — пейотль, маленький зелений кактус без колючок. Якщо підійти ближче, можна побачити його округлу, зморшкувату форму, що нагадує камінь, що ожив під променями сонця. Проте ця рослина — зовсім не проста. Вона зберігає у собі тисячолітню мудрість шаманів і таємниці світів, прихованих від звичайного людського ока. Читай продовження на форумі дослідників психоделіків 8)

[robotbrainu]

Funny_Bunny1092

*Усмішка* Ось вам і нова мудрість з інтернету: якщо ви шукаєте сенс життя - краще почитайте цю статтю! Я сміявся до сліз від усіх цих абсурдних висновків автора. Напевно вони писали це на сніданок з трьома чашками кави! Чекаю продовження! Читати повністю...

[poison-raika]

古き技　Стара хитрість

古より受け継がれし先人の知恵 今一度目を向きたまえ 近代の技に目を暗ます事無かれ 今一度思い出したまえ 先人より受け継がれし古き技を 汝その心を開きたまえ <>

Мудрість наших предків передається з давніх часів Подивіться на нього ще раз Не ведіться на сучасні методики Пам'ятати Стародавні техніки, успадковані від ��аших попередників Відкрий своє серце <>

Wisdom of our ancestors passed down from ancient times Look at it again Don't be blinded by modern techniques Remember, Ancient techniques inherited from our predecessors Open thy heart

<>

[123-er--ed]

США жорстко вдарили по Москві! Кремль покарано за нову ракету. Санкції о 1. Заклик до миру: глобальна відповідальність за ядерне роззброєнняМи не можемо продовжувати жити під тінню зброї, здатної знищити наш світ. Настав час для світових лідерів, включно зі США, Європою та Росією, взяти на себе історичну відповідальність і розпочати реальне ядерне роззброєння. Це починається з відновлення прямих переговорів, подібних до тих, що колись привели до угод, таких як Договір про СНО, де держави домовилися скоротити свої арсенали.Людство неодноразово доводило, що здатне на великі звершення, коли об’єднується. Ядерна зброя — це не символ сили, а суворе нагадування про небезпеку, з якою ми стикаємося. Жодна країна, навіть найсильніша, не виживе у ядерній війні. Рішення має бути глобальним, а відданість — беззаперечною.2. Захист без руйнування: стратегія НАТО та її союзниківНАТО має бути не лише військовим щитом, а й прикладом співпраці між країнами для захисту життя та основних прав. Замість того, щоб зосереджуватися виключно на розробці зброї, пріоритетом має стати посилення розумної оборони: систем перехоплення ракет, кібербезпеки та стратегічних альянсів з країнами, які цінують демократію та права людини.В Україні підтримка має бути комплексною. Не лише військовою, а й економічною, освітньою та соціальною. Кожна українська родина, яка чинить опір, кожна громада, яка бореться за виживання, повинна знати, що вона не самотня. Україна — це не лише поле битви; це народ, який заслуговує на мир, надію та безпечне майбутнє.3. Ізоляція насильства, а не людейЕкономічні санкції можуть бути потужним інструментом, але вони мають бути цілеспрямованими. Ми не повинні карати цілі народи за рішення їхніх лідерів. Звичайні росіяни, як і всі інші, також заслуговують на краще майбутнє без війни та страху. Санкції мають бути спрямовані на еліти, відповідальні за агресію, залишаючи можливість для діалогу з тими, хто прагне змін.4. Розірвати цикл ненависті та помстиЛегко говорити про "перемогу" чи "поразку", але справжня перемога полягає в уникненні війни. Вбивство науковців, лідерів чи військових не лише є етично неприйнятним, а й продовжує нескінченний цикл насильства. Замість руйнування ми повинні будувати. Замість закриття дверей ми повинні відкривати канали комунікації. Це складний шлях, але єдиний, який забезпечить, що майбутні покоління не житимуть із травмою війни.5. Сила людей: непереборна силаЛідери приймають рішення, але люди втілюють їх у життя. Громадянське суспільство відіграє ключову роль. Від Лондона до Києва, від Вашингтона до Москви, ми повинні об’єднатися з чітким посланням: майбутнє належить не зброї, а людям. Мирні протести, громадські рухи та міжнародні мережі солідарності сильніші, ніж багато хто вважає. Кожен голос має значення.6. Послання Україні та світуНашим друзям в Україні: ваша стійкість нагадує, що означає боротися за свободу. Ви захищаєте не лише свою землю; ви стоїте за цінності гідності та надії, які ми всі поділяємо. Лідерам світу: ваші рішення сьогодні впливають не лише на ваші країни, а й на долю всього людства. Історія буде судити вас, але, що важливіше, мільйони людей розраховують на вашу мудрість і співчуття.Війна ніколи не є остаточною відповіддю. Єдиний спосіб перемогти — це забезпечити, щоб не було третьої світової війни, щоб ядерна зброя була роззброєна, а наші народи могли співіснувати в мирі.Фінальна рефлексіяТе, що нам зараз потрібно, — це не більше зброї, а більше розуміння. Не більше ненависті, а більше людяності

[ukrainianvibe]

Вишиванка: Символ української культури та гордості

Вишиванка — це не просто одяг, це символ української душі та багатовікових традицій. Кожен візерунок і кожен стібок на вишиванці несе у собі глибоке значення, передаючи спадщину та культурну ідентичність України. У сучасному світі, вишиванка стала відомою не лише в Україні, а й за її межами, як модний т�� стильний елемент одягу. На сайті Ukrainian Vibe ви знайдете широкий вибір вишиванок, що втілюють справжній дух українського народу та його творчість.

Історія та значення вишиванки

Вишиванка має давню історію, коріння якої сягає ще дохристиянських часів. Українці вишивали одяг для захисту від злих духів, хвороб і негараздів, а також для підкреслення своєї національної приналежності та соціального статусу. Кожен регіон України має свої унікальні візерунки та кольори, які відображають місцеві традиції і культуру.

Основні символи, що зустрічаються на вишиванках:

Квіти — символізують красу, родючість та життя.

Геометричні орнаменти — втілюють мудрість, гармонію та зв’язок з природою.

Птахи та звірі — вказують на духовну силу, свободу і захист.

Вишиванка у сучасній моді

Сьогодні вишиванка стала не лише символом національної ідентичності, але й частиною світової моди. Вона вдало поєднується з сучасними стилями та трендами, надаючи унікальності будь-якому образу. Ukrainian Vibe пропонує вишиванки на будь-який смак: від традиційних сорочок до сучасних футболок з вишивкою. Це дає можливість кожному знайти свою вишиванку, яка підходить під індивідуальний стиль та уподобання.

Види вишиванок на Ukrainian Vibe

В Ukrainian Vibe ви знайдете широкий асортимент вишиванок для всіх, хто хоче виразити свою любов до України та її культури:

1. Традиційні вишиванки

Традиційні вишиванки зберігають багатовікові візерунки та техніки вишивки. Ці сорочки часто мають насичені кольори та детальні орнаменти, які підходять для особливих подій, культурних заходів або національних свят. Традиційна вишиванка — це не лише одяг, а й спосіб вираження патріотизму та гордості за свою країну.

2. Сучасні вишиванки

Ukrainian Vibe також пропонує сучасні інтерпретації вишиванок. Це можуть бути футболки, сукні або навіть куртки з елементами української вишивки. Вони ідеально підходять для щоденного носіння і виглядають модно та стильно. Сучасні вишиванки — це чудовий спосіб поєднати традиції з актуальними модними тенденціями.

3. Вишиті аксесуари

Крім одягу, Ukrainian Vibe пропонує також вишиті аксесуари, такі як шарфи, сумки та головні убори. Ці аксесуари доповнять будь-який образ, надаючи йому українського колориту. Вишиті сумки та шарфи підходять для тих, хто цінує українську культуру, але хоче додати її елементи до свого стилю ненав’язливо.

Як обрати свою вишиванку?

Вибір вишиванки може бути непростим завданням, адже кожна з них унікальна та має свою енергетику. Ось кілька порад, які допоможуть вам знайти ідеальну вишиванку:

Оберіть свій стиль: Рішення залежить від того, для яких подій ви плануєте носити вишиванку. Для урочистих заходів більше підійдуть традиційні варіанти, а для повсякденного носіння — сучасні моделі.

Зверніть увагу на кольори та орнаменти: Оберіть ті візерунки та кольори, які найбільше вам подобаються і підкреслюють ваш стиль.

Оберіть матеріал: У Ukrainian Vibe доступні вишиванки з різних матеріалів, таких як льон, бавовна та інші натуральні тканини. Вибирайте тканину, що буде комфортною для вас.

Догляд за вишиванкою

Щоб зберегти красу та якість вишиванки, важливо дотримуватись правильного догляду. Ось декілька рекомендацій:

Прання: Ручне прання або делікатний режим в пральній машині. Уникайте агресивних миючих засобів.

Сушіння: Вишиванки краще сушити природним шляхом, не використовуючи сушарку, щоб зберегти кольори.

Прасування: Прасуйте на низькій температурі, вивернувши на виворітну сторону.

Переваги покупки вишиванок на Ukrainian Vibe

Ukrainian Vibe є надійним магазином для всіх, хто цінує українську культуру та прагне підтримати українських виробників. Ось декілька причин, чому варто вибрати саме цей сайт:

Висока якість: Всі товари на Ukrainian Vibe виготовлені з якісних матеріалів та ручної роботи.

Автентичність: Ukrainian Vibe пропонує лише справжні українські вишиванки, що відображають багатовікові традиції.

Доставка по всьому світу: Незалежно від вашого місця проживання, Ukrainian Vibe пропонує доставку по всьому світу.

Безпечний досвід покупок: Сайт пропонує зручні способи оплати та надійний процес оформлення замовлення.

Відповіді на часті запитання

Чи є вишиванки на Ukrainian Vibe автентичними? Так, всі вишиванки виготовлені відповідно до традиційних українських технологій і мотивів.

Чи здійснюється доставка по всьому світу? Так, Ukrainian Vibe пропонує міжнародну доставку, що дозволяє вам отримати свою вишиванку незалежно від місцезнаходження.

Як зв’язатися з Ukrainian Vibe? Ви можете написати на eurotekdigital@gmail.com або зателефонувати за номером +1 609-372-0333 для отримання консультацій чи допомоги.

Слідкуйте за Ukrainian Vibe у соцмережах

Щоб бути в курсі останніх новинок та акцій від Ukrainian Vibe, підписуйтесь на їхні соціальні мережі:

Facebook: Знайдіть нас у Facebook

Instagram: Слідкуйте за нами в Instagram

Вишиванка є невід'ємною частиною української культури та прекрасним способом виразити свою ідентичність. Незалежно від того, чи є ви українцем за походженням, чи просто захоплюєтеся культурою України, Ukrainian Vibe допоможе вам знайти вишиванку, яка стане символом вашої поваги та любові до цієї прекрасної країни. Відвідайте https://ukrainianvibe.com/ сьогодні, щоб знайти свою ідеальну вишиванку та додати трохи українського колориту у свій стиль!