#дозвілля
Explore tagged Tumblr posts
Text
Стараюсь не відчувати провини за непродуктивне витрачання часу суцільно на байдикування, читання фф і книжок, перегляд серіалу і малювання розважальний замальовок. Я мала б вивчати програми, мови, робити якісь міні проєкти для практики та портфоліо. Мати в іншій країні займається справами, виховує трьох дітей (що складно робити самій так далеко), має адаптовуватися. Всі чимось займаються. Не знаю чи прийнятна моя лінь зараз. Я не перестаю тривожитися, і це відчуття постійне.
Дозвілля трохи відволікає зараз, особливо малювання, я буквально провалюсь на пів дня у часову діру. Кліп. Вже вечір і я майже не їла.
8 notes
·
View notes
Text
мені майже 25, а я досі не можу позбутись відчуття, що я "не крута". мені досі ніяково заходити самій в хіпстерські кафешки, мені здається, що модні баристи дивитимуться на мене згори вниз.
я ще здалеку відчула "не свою" атмосферу цього кафе. але з цікавості вирішила заглянути. замовила long black і брауні. мене потішило, що бариста схвально відреагував на мій вибір.
обрала місце на вулиці. усе було в дуже гарному чорному посуді. але я стримала себе від фотографування. з одного боку, я боялась осуду через те, що "фотографую їжу". з іншого - це мій протест популяризації споживання. ну і по-третє, я хотіла просто насолоджуватись кавою зі смаколиком, розфокусувати зір на вулиці, відчути вітер.
одна з експозицій в музеї Віктора Франкла закликає до кожного дня ставитись як до подарунка. бути вдячним за блага цивілізації. я вдячна за красиві горнятка. я ловлю себе на думці, що навички, які я здобуваю зараз, допоможуть мені в майбутньому робити речі, що матимуть значення для мене. я знайду ці речі.
в одній з експозицій йдеться про сміттяра, котрий збирав покинуті іграшки, ремонтував їх та дарував нужденним дітям. таким чином, людина надала своїй праці іншого сенсу. сенсу, який би задовольняв цю людину.
я обожнюю фотографувати робочий стіл, горнятка кави. але я не хочу підтримувати цю культуру споживання, хочу просто насолоджуватися кавою, відчуттям чистої зосередженості. я сама можу годинами просидіти листаючи красиві фотографії. натомість я хочу мати час на роботу та дозвілля, на сон і йогу, на читання і письмо.
24 notes
·
View notes
Text
Компанія інтровертів на відпочинку і один постраждалий Толік
- Та давно пора зібратися! Не бачилася тисячу років, ну, справді! - Іра міряла кроками кімнату притиснувши телефон до вуха. Вона намагалася узгодити з друзями дати для відпочинку за містом. У всіх своє життя, різні графіки. Добре хоч смаки на дозвілля співпадають.
Та які нафіг настолки? – вигукнула в трубку Іра, - Цього разу я хочу геть інакшого проведення часу, ніж зазвичай! Літо закінчується, молодість – теж, треба тряхнути старовиною, щоб запам’яталося на роки! Краще ящик вина, а не ось це ось все! Сказано, зроблено. Вже в кінці тижня мчали з Києва у авто Віктор з Ірою, Артем з Юлею і Ваня з мрійливою посмішкою. В багажнику приємно дзвеніли плящинки у ящиках.
Ви куди стільки набрали? – здивувалался Юля, як побачила це вєліколєпіє.
Ну, Іра казала, що цей відпочинок має бути несхожим на інший.
То ви рішили заллятися спиртним, як наглою кров’ю?
Та нехай! – гукнула з переднього сидіння Іра, - Нам давно пора стрепенутися. Вийти за рамки нашого інтровертного середовища, набратися нових вражень.
Або просто набратися, - муркнув Ваня
Ну, стрепенемся! - відсалютував пивом Артем. За 3 години вже трохи втомлені дорогою, сонцем і пивом компанія заселилася на базі відпочинку «Дубки».
От йо! – сплеснула руками Юля, - Я забула молоко взяти до кави
Обійдешся, значить, - розсудив Артем
А я думаю, ти знайдеш мені молоко…
З чого б це?
Бо інакше, Артемку, ти теж обійдешся!
Поняв, приняв, - підняв руки вгору чоловік, - Буде тобі молоко. За якийсь час в Дубках вже був натягнутий гамак, між двома березами. Накритий стіл із закусками. На мангалі весело шкварчали шашлики. Кружало сонця ліниво рухалося на захід, а біля психоделічно розфарбованого будиночка не стихали тости та розмови. Іра лежала в гамаку з бокалом вина і говорила:
Друзі, я вас так усіх люблю! Давайте вип’ємо за те, щоб на наступну вилазку нас було на одну людину більше.
Нє, якщо я завагітнію, то ми не зможемо так гарно алкогольно відпочивати, - захмеліло гикнула Юля.
Та тьху на тебе! Я маю на увазі, щоб Ваня собі пару знайшов.
А, ну так то да… Артем тим часом хитнув Юлі головою в бік будиночку. Не встигли за нею зачинитись двері, як чоловік гаряче прошепотів на вухо:
Не знаю, як щодо результату. А ось за процес я всіма стирчащими запчастями! – та потяг вгору її футболку.
А куди ми поставили презервативи? - пройшлась язиком по його шиї Юля.
Ах, ти ж… А презервативи ми забули, по ходу.
Тьху! - роздосадувано видихнула Юля, - Спокусник із вас, Містере, як я не знаю що!
Ну, люба, ну може ми якось так…
Навіть не думай. Роби, що хочеш. Шукай, де хочеш. І ти мені, між іншим, ще молоко обіц��в!
Та буде тобі молоко!.. Юля грюкнула дверима будиночка. Артем поплентався за нею.
Ей! – підморгнув йому Віктор, - Посварилися?
Та таке…
Клич Ваню, в мене є засіб від поганого настрою. Хлопці пішли до альтанки над берегом річки. Там Віктор дістав сірникову коробку і наспівуючи почав скручувати косячок. По якімсь часі Віктор з Артемом вже дико ржали дивлячись одне на одного аж поки Містер не спохватився:
Вікторе, – повів він осоловілими очима по навколишньому пейзажу, - А нас же наче було троє… Друг захихикав:
Ну, да. З нами був Ваааня
А де наш Ваааня?
А не знаю.
Пішли шукати?
Пішли. Ваню вони знайшли на мосту через Рось. Заплаканий чоловік намагався перелізти через перила. Віктор схопив його за штанину:
Ваня, ти куди?
Топитись.
З якої радості?
Із горя, - похмуро проказав друг.
Що за горе? – веселилися хлопці. Їм здавалося це дуже кумедним.
А ви усі разом, а я сааам, - захлипав Ваня
Відставити топитись, - вигукнув Артем, - ти зараз ідеш до дівчат їсти шашлики. А ми тобі знайдемо пару. Хлопці попросили дружин приглянути за другом, коротко обмалювавши ситуацію.
А ви куди? – насупилась Юля.
По молоко до кави тобі і кондоми, кохана, - шепнув їй Артем на вушко.
А, ну тоді ладно. Недовго лиш. До найближчого села навігатор показував кілька кілометрів.
Для скаженої собаки 7 верст не гак, - згадав народну мудрість Віктор і хлопці тримаючись попідручки та підпираючи один другого поплентали попри ліс присвічуючи собі смартфонами.
Толік матюкнувся та підтягнув панчохи. Вони неприємно хляпнули до ноги силіконовою смужкою і одразу ж прищемили волоски на ногах.
Та щоб тебе! – вилаявся хлопець. І як його угораздило так проспорити? А Лєна ж главне, така піська, подруга дитинства й так підставила – змусила не просто переодягтися у дівчину, а й прийти в такому прикиді в клуб та пробути там весь вечір. Сама ж і лахи підігнала – сукню, туфлі (благо, хоч на платформі), ліфак свій і панчохи – будь вони неладні! На голову обруч косою. Губи йому яко��сь липкою фігньою навозюкала… «Красунька», - каже. Красунька Толік доштиїуляла до клубу, поправила бюстгальтер.
Життя ігра, а ми в ньому актьори! – розправила плечі і походкою від бедра ввійшла в освітлену зону біля східців. Зустріли Толіка усі з гумором. Він жеманничав, хихотів, обіймався, навіть потанцював кілька медляків з хлопцями. Всі сприймали його переодягання на ура, розваг бо не так багато, а тут такий цирк. Близько півночі Толя вийшов на вулицю стрільнути у когось цигарку, як із темряви вийшли 2 мужика з коровою.
На ловця і звір біжить, - гикнув Віктор, вказуючи на худющу дівчину з обручем-косою на порозі сільського клубу.
Страшненька якась, - з сумнівом протяг Артем.
Ну, слухай, Ваня пив пиво. Потім коньяк. Тоді понизив градус вином і ще пихнув. Думаєш роздивиться? На крайняк… може в неї душа красіва!
Ну, ок, давай спробуємо, - Артем підійшов ближче, - Дєвушка, а де тут магазин?
Магазини вже закриті, - відповів Толя, - Але он там нижче є бар.
А ви нас проведете? Хлопець почухав ребра, куди впивався лівчик, подумав, ну, тут поруч і всі свої, що вони йому зроблять, зрештою?
Ну, ходіть, покажу. Мужики з коровою потупцяли за ним. Поки Артем скуплявся, Віктор розглядав дівчину. «Ріл, страшненька якась, але зате вже поруч»
А тебе як звати, красуне?
Т… т… Таааня, - промекав Толік.
А років тобі скільки?
19, - чесно відповів Толік.
Таня, а Таня. А пішли з нами.
Ттта ні, я краще додому… В цю мить із бару вигулькнув Артем.
Знайшов! – заволав він розмахуючи стрічкою презервативів довжиною у вічність, - Ходіть! Артем підхопив Толіка попід одну руку, Віктор під іншу.
Ти пойми, - втирали хлопці, волочачи буксуючих корову і Толіка за собою, - В нас друг є – отакий мужик! Плечі – во! Руки – во! Характер – золото. Тільки не щастить йому. А тут ти така… душею красива. Ми зараз йому покажемо, може що й зростеться у вас. Толік ледь не зомлів від почутого. Його ведуть в єбеня, до трьох бухих в сраку мужиків. Вони гандонів купили, як на роту. А от коли той їх Ваня плечистий і ручистий побачить, шо він Толік ше й не дєвочка. Як піть дать голову відірвуть і в лісі прикопають. Від таких перспектив хлопець аж схлипнув.
Тттти чого? – спитав той із резинками.
В туалет потрібно.
Ща ми тебе до кущиків проведемо, ік! Кавалери його нарешті відпустили. Толік присів, але замість зняти труси, розстебнув туфлі. Швиденько роззувся і припустив по росі тільки подолом майнув. «Живим добіжу додому, більше закладитися в житті ні на що не буду. Й палити кину. За розум візьмусь…» За ним чувся свист і п’яні вигуки.
До вікна будиночка зазирнув ранок. Юля розплющила очі, потягнулась, глянула на хроплячого поруч Артема. «Штин, хоч святих винось», - подумала дівчина вибралася з-під ковдри, натягла на себе шорти з майкою, відчинила двері на вулицю і….. її лункий вереск розрізав літню спеку та понісся над Россю, лякаючи поодиноких птахів. Вся компанія очуняла та помчала, хто в трусах, хто в ковдрі дивитися, що трапилося. Прямо на них із дверей дивилася корова. Вона мирно дожовувала забуту вчора кимось пачку цигарок і філософськи дивилася великими вологими очима прямо в душу усім присутнім.
Ццце звідки тут? – пробелькотіла Юля.
Ну, ти ж вчора хотіла молока до кави, - позіхнув Артем.
І де молоко?
В корові, вєстімо.
Чуєш ти, алкаш –стендапер, ти де її взяв?
Треба Віктора спитати, я щось не дуже пам’ятаю, якщо чесно. Вітя теж не особо пам’ятав, що було вночі. Але відвоював хлопцям право відвести тварину в село після обіду, як хоч голова перестане боліти. Тому вони поправили келихом здоров’я за сніданком і пішли кататися на човні. Трохи повеселілі дівчата косплеїли на кормі Титаннік, Артем сидів на веслах. Ваня з Віктором дуріли та перекривлялися з дівчат обіймаючи один одного. Та всякі приємності закінчуються, а необхідність відвести корову залишається. Вирушили в село по обіді знову вдвох, Ваня повів дівчат на пляж на сусідній базі.
Добре, що ми удвох, Артеме, я поговорити хотів. Ти зі вчорашнього щось пам’ятаєш.
Ну, клуб помню. І шо дівчину Вані знайшли. Помню, як йшли втрьох і з коровою. А до цього і після – провал.
Я теж десь так пам’ятаю. Оскільки дівчини вранці не було, значить Вані вона не сподобалась, січеш?
Натякаєш, що сьогодні зробимо другу спробу знайти йому тьолку?
Другу спробу, так. Т��олку – ні.
Не поняв.
Та схоже, що йому не дівчинку треба, а хлопчика.
Йобу дав???
Та ти не гарячкуй! Сам розсуди, він давно один, дівчина йому не сподобалась. А сьогоднішні обнімашки на човні наштовхнули мене на думку, що ми не там шукали йому пару.
Ти хочеш сказати, шо наш друг задньопривідний???
Ну, а навіть якщо так, то що? Він же наша сім’я. Це ж Ваня! Надійний, як скеля, завжди прикриє спину…
Де він тобі, блядь, спину прикриє? В Макдональдсі, шоб в тебе піднос з картохою не спиздили?
Ну, а навіть так? Ти що хочеш відмовитись від багаторічної дружби через таку дрібницю, як Ваніні уподобання у ліжку?
Та нє?
Тоді ми маємо йому допомогти. Не вийшло з дівчиною, знайдемо йому хлопця.
А як ми будемо його шукати?
Та хз. Давай пихнем, може щось проясниться.
Давай! Хлопці розкурили косячок і потиняли далі. Сонце пекло, село невмолимо наближалось, але трава вже почала діяти, тож їм їх план здавався чітким та надійним, як швейцарський годинник.
А що це ви Василишину корову водите? – підозріло стрельнула на друзів очима жінка з граблями на початку села.
Василишину? О! А де та Василишина живе? Нам до неї треба. Жіночка знавігувала їх на сусідню вулицю. Але Василишина хлопцям не зраділа
Грошей не віддам, - заявила вона, щойно відповіла на привітання.
То ми її купили??? – охнули хлопці.
Аякже! Приперлися вночі по молочко і вмовили продати вам цілу корову.
Так в нас же готівки стільки не було.
А ви на карточку перечислили. Артем з Віктором полізли в кишені за смартфонами перевірити додатки банку.
Тваю ж мать! Та це стільки корова нам коштувала?
Ні, - гавкнула бабця, - корова пішла по ціні корови. Остальне ви заплатили за мотузку. Хлопці застогнали і забили фейспалми. Віктор оговтався першим:
Розумієте, - сказав він, - Ми були трохи не в собі. Відпочивали, випили вина…
Кіно, вино і доміно. Не вмієш пити – їж гавно! - войовничо виплюнула бабка та схопила вила, - А ну пішли звідси! Разом з коровою! Понаїхали, ходять ночами, грошей вимагають. Людонькиииии!… Хлопці дременули вулицею від скаженої пенсіонерки, поки на її ґвалт не збіглося усе село.
І що будемо робити? – з сумом спитав Артем. Віктор не встиг відповісти, бо з іншого двору вже виходила ще одна бабуся.
Що це ви Василишину корову тут вигулюєте
Уже не Василишину, - буркнув Артем, - Купили ми її. Хочете вам продамо?
Та мені нащо? Я маю своє хазяйство. А ви її купили, а чи ви в курсі, що її ше доїти треба? Дивіться, он як вим’я роздуло.
Та коли ваша ласка, може ви допоможете, та здоїте? А молоко собі заберете. Бабуся погодилась.
А ви хлопці звідки? – питала вона цвіркаючи тугими цівками у оцинковане відро, - А відпочиваючі? А корова з вами відпочиває? В мене там на сусідній базі невістка працює, то я її попрошу, вона приходитиме доїти, поки ви там будете. А молоко заберете? Не треба стільки? То я вам в слоїка налляю, будете мати до кави.
Тітонько, - згадав Віктор про ще одну їх міссію в селі, - А ми хлопця шукаємо. Молодого, красивого такого, худенького.
Нащо нам молодий і худий? – пошепки спитав його Артем.
Щоб не зміг Вані фейс начистити, на випадок чого, - підморгнув Віктор.
Аааа, ну да, тоді да, – і вже вголос, - Худого нам треба!
Молодий, худий… То ви Толіка, напевно, шукаєте! Вам треба на сусідню вулицю. Там раптом що спитаєте, де Толя сирота живе, вам розкажуть.
А Сирота, це прізвище?
Та де! Сирота, бо сам один живе. 19 годочків і нікого в нього не залишилось.
Толік сидів за столом під вишнею, обганявся від мух і мастив скибку хліба свіжо купленим маргарином. Він якраз примружився від сонця та в очікування смакового задоволення, коли хвіртка відчинилась і на подвір’я зайшли 2 мужика з коровою на мотузочку. «Шо за грьобане дежав’ю?» - подумав хлопець, - «Як вони мене знайшли?»
Чуєш, пацан, - сказав той мужик, що нижчий, - Нас до тебе направили. В нас до тебе діло є. Розумієш, в нас друг є Ваня. Плечі – во! Руки – во! Характер…. Далі слухати Толя не став і чкуранув у темпі городами.
Блядь! Блядь! Блядь! – думав Толік на бігу, зашпортуючись об гарбузиння, - Богинюшка, де я так нагрішив? Жив, нікого не чіпав. А їхній Ваня, шо всєядний? Вчора дєвочку йому, сьодні мальчіка…Чи вони мене впізнали? Йой, шо буде?… Толік впав у сусідську копицю сіна і не вилазив звідти до самісінького вечора. Хоча його ніхто не чекав. Віктор з Артемом та коровою повернулися на базу відпочинку й там до ночі заливали невдачу вином і жіночими звіздюлінами. Про свої невдалі спроби знайти Вані пару вони мовч��ли.
Ранок дня від’їзду зустрічав трохи запухшу компанію друзів тверезою тишею і коровою. Остання відв’язалася, але не пощастило, щоб втекла. Продовжила пастися обдриставши мотузку.
Хлопці, з цим рогатим чудовиськом треба щось рішати, - сказала Іра. Вона підійшла і спробувала трохи обтерти жмутком трави мотузок, щоб можна було його тримати в руках.
А це і є налигач? – задумливо спитала вона.
Налигач – це ми вже 2 дні, - зітхнув Віктор, - А корова на поводку.
Може заберемо її до міста і на м’ясо здамо, - почухав потилицю Артем.
Як варіант, – підхопив Віктор, - Прив’яжемо за роги до машини і поїдемо потихеньку.
Ви дебіли? – звилася Юля, - Грінпісу на вас нема! Відведіть туди, де взяли.
Туди ми вчора водили, - хмикнув Артем, - Ледь на вилах не покатались. А що якщо… Якщо продати її тому сироті?
Там скоріше віддати. Бачив той двір і халупу?
Та, бляха, вже чи віддайте, чи продайте, але нам через 3 години виїжджати і, надіюсь, цього парнокопитного з нами не буде, - взяла руки в боки Іра. Хлопці поїжилися.
Та є проблема. Той пацан якийсь перешуганий.
Так, всьо! – піднявся з пенька Ваня, - Сьогодні я з вами піду.
Толік встав пізно. Натяг труси, попив водички, коли двері його будинку скрипнули. Він метнувся до входу і спинився об мужика. Той стояв у одвірку, як скеля, плечі – во! Руки – во!
Добрий день. Мене звати Ваня… «Кабзда!» - подумав Толік. Тікати було нікуди. «От і смерть моя прийшла. Анальна. За шо?» Хлопець так поринув у свої думки, що й не одразу зрозумів, про що мужик говорить. Корову? Яку корову?
Так ти купиш в нас корову, чи ні?
Яку корову? Я дай Бог, шоб гречку сьодні купив.
Пацан, забери тоді безплатно, га? Ну, не везти ж нам її в Київ. Забереш?
Безплатно заберу, - кивнув Толік, думаючи, що краще зі всім погоджуватись, може буде не так боляче.
Ну, слава Богу, - закотив очі Ваня, - Лишайте її тут мужики, пішли скоріше, поки цей чумний не передумав!
Іра, Юля, Віктор, Ваня і Артем їхали додому в повній тиші. Кожен осмислював все, що прожили за 2 дні. Артема щось муляло в задній кишені, не витримавши, сягнув в штани рукою і витяг сяючу фольгою стрічку дешевих презервативів. Якусь хвилю втикав на неї, а тоді протяг на Прибалтійський манер:
Не пригодиилоооось. Всі заржали нервовим сміхом, заговорили навперебій:
Оце так вийшли з зони комфорту!
Чуть ферму не завели!
Вчасно поїхали.
А як би ви охарактеризували відпочинок в двох словах? – сказала Іра
За що? – озвучив Ваня.
Більше ніколи! – сказав Віктор.
Кидаю пити, - відповів Артем.
Краще настолки, - зітхнула Юля.
А в селі понад Россю залишався Толік. Щасливий власник вгодованої тільної корови. Тільки спав ще кілька місяців погано. Зривався на кожен шурхіт, чекав чи не прийде хтось забрати анальні дивіденди за рогатий подарунок. А потім і його відпустило.
5 notes
·
View notes
Text
The book: Into the water
(Глибоко під водою)
Author: Пола Гоукінз
Publisher: Клуб Сімейного Дозвілля
Year: 2017
Genre: Детектив
Pages: 320
Language: Англійська / українська
The description: Бережіться тихої води, адже ви не знаєте, що ховається під нею... Гарне мирне містечко. А поруч із ним Затон Утоплениць — затока, яка протягом століть забирала життя десятків жінок. Письменницю Нел Ебботт зачаровували моторошні легенди про це місце і його жертв. Та ось Нел стала однією з них... Здавна чорні таємниці затону отруювали свідомість тутешніх людей. І сьогодні мешканці містечка вже не мають вибору: його зробили за них сто років тому, а може, кілька століть. Загадку потрібно розгадати до того, як темна вода прийме у свої глибини нову жертву.
Taken: 04.02.23
Started: 11.06.23
Finished: 13.06.23
First Impression: Я читала цю книгу вдруге, тому дещо для мене не було здивуванням, а дещо навпаки провиднілось за другим читанням, те, чого я не помітила чи не зрозуміла вперше. І короче кажучи: капець. Я отримала такий шок коли деякі безобідні сцени зрозуміла…
Але почну з мінусів: мені дуже не сподобалась кількість героїв, точніше скачки від одного до іншого, ще й коли оповідання в одній главі йшло від першого лиця, а в другій вже від третього. Один персонаж, як на мене, важливий для сюжету, але його думки і переживання — ні, мені було нудно і тяжко читати глави від лиця цього персонажу. Хоча, якщо подумати, то і для сюжету він не настільки важливий… Не знаю.
І не ясно, хто головний герой, особисто для мене Джулс (не зрозуміла приколу, чому вона не Джулія, а Джулс, хоч її сестра ��азивала її Джулією), але і детектив Шон, хоч з ним є проблеми, він трагічний персонаж для мене. Отож бо мені не ясно, не зручно коли «головний герой кожен». Дехто не вартий звання головної ролі, а дехто… Все складно, це також можна назвати мінусом. Велика кількість героїв і не ясно, хто головний. Я раз навіть запуталася при прочитані.
Але мені сподобалася Ліна, її характер, що передавали через повадки і думки. Сподобався момент, який я не пам'ятала, що там є персонаж-лезбійка. І сподобалось звертання до тебе — Нел Ебботт. Та, хто померла і була початковою точкою всієї історії у книжці. Мені сподобалась ця жінка і те, як про неї відзивалися інші. Хоча було дивно, як її молодша сестра з глузду їхала в Млині і зверталася до померлої. Чесно, там було декілька сцен які викликали у мене питання і нерозуміння, вони не дуже були важливі, як на мене. І момент з Джулс… Я спочатку як не зрозуміла, а потім як зрозуміла! За другим читанням тексту я тільки зрозуміла той абзац і це повний абзац. А такі люди ж справді існують. І те непорозуміння між сестрами, через що одна ігнорувала іншу.
В загальному мені сподобалося, буду читати втретє вже для своєї особистості роботи, тому що моєму персонажу дуже близька доля персонажа із книги Поли Гоукінз.
Rating: 7/10
1 note
·
View note
Text
Про дозвілля дітей батьки турбуються цілий рік. На присадибній ділянці зробити це можна, встановивши ігровий майданчик – це весело та корисно для розвитку дитини. Інтернет-магазин "Забава" пропонує в асортименті дитячі металеві майданчики для дачі. Зверніть увагу на привабливість конструкцій та їх яскравий дизайн. Всі пропоновані вироби безпечні та виконані з екологічних матеріалів.
#майданчик#дитячий#ігровий#вуличний#металевий#з горками#з гойдалками#діти#магазин Забава#Забава#Україна
0 notes
Text
Дитячий ігровий комплекс №4 DIO703.15 – це багатофункціональна ігрова конструкція, яка створена для забезпечення активного та безпечного дозвілля дітей на свіжому повітрі. Комплекс складається з кількох ігрових зон, включаючи гірку, гойдалки, різноманітні сходи та лазалки.
#комплекс#ігровий#дитячий#на майданчик#металевий#у двір#магазин Спортігра#діти#Україна#Спортігра#з горками#з гойдалками
0 notes
Text
Екскурсія «Бібліотека – відкритий світ читання та дозвілля» 30.09.24 ЦРБ ім. І. Франка
0 notes
Text
Мадам селфи
Обмовлюся відразу, мова піде не про всіх активних користувачів соціальних мереж, а лише про деяку прошарку суспільства, які не користуються мережами, а живуть в них. Хтось може прикриватися роботою і бізнесом, хтось виправдовувати тим, що соцмережі допомагають мобільніше спілкуватися, але всі ці відмовки на користь бідних, особливо для тих, хто дійсно викладає кожен свій крок/подих/томний погляд у Инстаграме. Страждають цією недугою незалежно від статі, але в більшості, судячи з моніторингу инсты, цим захоплюються жінки. Заповнюють віртуальним життям своє дозвілля, і, часом, це виглядає як реаліті-шоу "Дом2". Такі жінки не дихають реальністю, їх завдання цю реальність перетворити у віртуальний світ. І от відкриваєш сторінку подібної жінки і починаєш захоплюючий перегляд. Ранок. Селфи-гламурний сніданок. Всім доброго ранку-селфи, установка на море позитиву, я помчали на роботу-селфи в ліфті з дзеркалами. Робота не свято, хочу у відпустку, сиджу сумую-селфи. Фух, нарешті робочий день закінчений, я побігла, селфи томного погляду. Я в зал-селфи. Я в залі-селфи. Вправи-селфи-попа, мудренный статус, мотивуючий на ЖОЗ і скидання кіло. Вечір-селфи будинку, селфи-ліжко-попа, всім до завтра. Хтось подарував квіти (будемо вважати, що подарував). Десять тисяч фото з різних ракурсів нещасного букета, смайли з сердечками, дають зрозуміти, що хтось з'явився і абонент щасливий. Фото рук, статуси, що щастя кожного знайде. Тов, лицар здався. Понеслася. Фото з лицарем, фото подарунки, фото ресторани, фото курорти, фото машини. Нескінченним потоком йдуть тиради про єдиної любові і як важливо в житті зустріти єдиного людини. Разосрались. Розлучилися. Фотки нахер. Пости пішли набагато зліші. Нікому не можна вірити, сподіватися можна тільки на себе. Всі мужики - козли. Подивившись цей міні-серіал, стає якось сумно. І хотілося б докричатися до таких віртуальних жителів, так не почують, бо давно це болото засмоктало. Ну а тих, кого можна ще врятувати, кричу - займіться справою. В реальності. Живіть в реальності. Вчіться готувати, дивувати своїми здібностями, читайте книги, вдосконалюйте мозкову активність. Це набагато більше в житті нагоді, ніж нескінченні фото-селфи-статуси покрокової життя. Всім добра.
0 notes
Text
На Одещині призупинена робота більшості шкільних літніх таборів
Всього влітку 2024 року в Одеській області працювало 300 пришкільних таборів відпочинку з денним перебуванням дітей на базі закладів освіти та таборів організованого дозвілля, які завершили роботу. У всіх закладах проводилися моніторингові комісійні обстеження за участю спеціалістів Головного управління. Перевірок було 324, порушення встановлено в 159 закладах. Під час перевірок особлива увага…
0 notes
Text
Спортивні комплекси для вулиці
Дорослі і дитячі спортмайданчики & ndash; найкраща можливість організувати цікавий, корисне дозвілля для населення міста або селища. Спеціально обладнану територію з вуличним спорткомплексом можна використовувати в будь-якому дворі житлового будинку, біля школи і навіть в безпосередній близькості від державної установи. Застосування різних спортивних снарядів і тренажерів розвиває у людини здоров'я, силу, гнучкість, витривалість, координацію рухів і т.д. Фізичні вправи також є корисною і змістовною формою відпочинку. Розрізняють декілька видів спортивних майданчиків & ndash; в залежності від того, для якого віку вони ��ризначені.
#комплекси#спортивні#дитячі#з горкою#з гойдалками#металеві#на майданчик#у двір#діти#Непосидам#магазин Непосидам#Україна
0 notes
Text
Вечори, сповнені захопливих пригод: обирайте настільні ігри для компанії в магазині Rozum
Чудовий спосіб провести час із друзями чи родиною – зібратися разом за настільною грою. Інтернет-магазин "Розум" пропонує Настільні ігри для компанії, що гарантовано зроблять ваш дозвілля яскравішим та веселішим. Таке дозвілля не лише приносить задоволення та веселощі, а й розвиває низку корисних навичок. Адже під час гри ми тренуємо логіку, уважність, стратегічне мислення, комунікативні здібності та багато іншого. Настільні ігри зміцнюють зв'язки між людьми, допомагають краще пізнати ... Читати далі »
0 notes
Link
0 notes
Text
Пам’ятна записка / Pro memoria: Дмитро Соловйов Модернізм Ужгороду. Дослідницький етюд Резиденція Вибачте Номерів Немає Куратор Петро Ряска Закарпатський обласний народний музей архітектури та побуту, 16.00, 26 квітня, 2024 В програмі (re)connection UA 2023/24
Дослідження:
Обласний будинок культури профспілок Рельєф на фасаді: Петро Бідзіля, 1982 Гобелен “Грай, трембіто, грай”: Терезія Чувалова, 1981 Мозаїка “Мирний труд”: Аттіла Дунчак, Петро Фелдеші, Володимир Базан, 1982 Фриз балкону глядацького залу: Гаррі Чувалов
Кінотеатр Комсомолець (нині Студентський центр дозвілля Ювентус) Вітражі: Іван Ілько, 1984
Будинок побуту Барельєф “Символи праці”: Михайло Санич, Михайло Попович, Костянтин Лозовий, 1979
Закарпатський драматичний театр Триптих гобеленів “Сучасний театр”: Терезія Чувалова, 1987 Диптих декоративних композицій з дерева “Ритми Карпат”: Мігаль Іванчо, Марія Іванчо, 1987 Диптих декоративних композицій з дерева “Карпатська рапсодія”: Володимир Щур, 1987 Об’ємно-просторова композиція зі скла: Андрій Бокотей, Ференц Ерфан, Микола Алмазов, 1987 Дерев’яна скульптура “В сім’ї єдиній”: Василь Свида, 1982
Сграфіто “Мир”: Василь Скакандій
Дитяча бібліотека “Казка” 6 мозаїчних панно “Казки Закарпаття”: Терезія Чувалова, 1984
ПАДІЮН Декоративні люстри: Андрій Бокотей, Ференц Ерфан, Микола Алмазов, 1986 Стінний розпис: Надія Кирилова, Петро Гулин, 1986
Резиденція ВНН продовжуючи приймати українських художників після повномасштабного російського вторгнення в Україну звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни піднімає питання матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Збереження цінності критичної пам’яті історії. Пошук культурно-гуманістичного музею історії травматичних історично-культурних об’єктів.
Проект резиденції Вибачте Номерів Немає підтримано в рамках програми (re)connection UA 2023/24, що реалізується ГО “Музей сучасного мистецтва” та Ukrainian Emergency Art Fund (UEAF) @ukrainian_emergenc_art_fund у партнерстві з UNESCO і фінансується через Надзвичайний фонд спадщини UNESCO @unesco
#reconnectionua
0 notes
Text
Теплый Дом: Идеальный Пансионат для Любящих Сердцем
Відкрийте для себе спокій та турботу в нашому "Пансіонат для літніх людей". Це місце, де кожен день наповнений увагою та теплом. Наш пансіонат пропонує високий рівень комфорту та безпеки, забезпечуючи здоровий спосіб життя та активне дозвілля. Тут ви знайдете все необхідне для гідного та безтурботного життя у зрілому віці. Подаруйте своїм близьким радість та спокій, які вони заслуговують.
В нашем быстром и суетливом мире, забота о наших старших поколениях становится все более важной. Именно поэтому "Теплый Дом" – ваш надежный партнер в уходе за вашими любимыми престарелыми. Мы предлагаем уют и комфорт в нашем приватном пансионате, где каждый гость чувствует себя как дома.
Комфорт и Забота
Наши уютные номера обставлены с любовью и заботой, чтобы создать домашнюю обстановку для наших гостей. Мы понимаем, что каждый человек уникален, поэтому наш персонал готов предоставить индивидуальный подход к каждому гостю. Мы обеспечиваем круглосуточный медицинский уход и поддержку, чтобы наши гости чувствовали себя спокойно и уверенно.
Активная Жизнь
В "Теплом Доме" мы ценим активный образ жизни. Мы предлагаем широкий спектр развлекательных и образовательных мероприятий, чтобы наши гости могли наслаждаться каждым днем. От занятий йогой до мастер-классов по рукоделию – у нас есть что-то для каждого. Мы также организуем экскурсии и прогулки на свежем воздухе, чтобы наши гости могли наслаждаться красотой окружающей природы.
Вкусная и Полезная Пища
Забота о здоровье наших гостей начинается с правильного питания. Наш опытный повар готовит разнообразные и вкусные блюда, учитывая индивидуальные предпочтения и диетические ограничения. Мы используем только свежие и натуральные ингредиенты, чтобы обеспечить нашим гостям полезное и питательное питание.
Поддержка и Забота
Мы понимаем, что переход в новое место может быть непростым, особенно для старших людей. Поэтому наша команда предоставляет всю необходимую поддержку и помощь на протяжении всего пребывания. Мы стремимся создать атмосферу взаимопонимания и уважения, где каждый гость чувствует себя частью нашей большой семьи.
Свяжитесь с Нами
Хотите узнать больше о нашем пансионате или запланировать посещение? Посетите наш веб-сайт tu-ne-odin.com или свяжитесь с нами по телефону. Наша дружелюбная команда с удовольствием ответит на все ваши вопросы и поможет организовать комфортное пребывание для ваших любимых.
В "Теплом Доме" мы стремимся создать уютное и заботливое место, где каждый гость чувствует себя как дома. Приходите к нам и убедитесь сами в том, как мы делаем заботу о вашем здоровье и комфорте нашим приоритетом.
1 note
·
View note
Text
Дитячі спортивні комплекси та куточки для квартири
Спортивний ігровий куточок для дітей у квартирі – здоров'я малюка. Інтернет-магазин "Забава" пропонує моделі різного рівня для дому. Універсальність та багатофункціональність – перевага спортивних ігрових куточків. Вони не займають багато місця у кімнаті, підходять для різного віку. Купивши його для дитини, ви забезпечите йому захоплююче дозвілля та гармонійний розвиток.
#розвиваючі#дитячі#спортивні#куточки#ігрові#спортивно-ігрові#дерев'яні#метелеві#для дому#для вулиці#розкладні#з горкою#з ігровими елементами#магазин Забава#Забава#діти#Україна
0 notes
Text
Споривний комплекс призначений для спортивних та ігрових вправ на свіжому повітрі. Забезпечує фізичній розвиток дітей, розвиває координацію рухів, покращує дозвілля на вулиці. Дозвольте нам представити вам наш найновіший дитячий ігровий комплекс, розроблений з урахуванням сучасних стандартів та вимог безпеки для дітей.
#спортивне#дитяче#ігрове#обладнання#металеве#на спортмайданчик#з ігровими елементами#вуличне#діти#Україна#Спортігра#магазин Спортігра
0 notes