#Спілкування

[vk21sj]

Я зрозумів, що мені зовсім не вистачає спілкування. Настільки, що вже думаю зареєструватися на сайті знайомств, щоб просто комусь писати і говорити про щось.

Поверніть мої 14 років, коли в мене було купу знайомст і не соромився писати першій попавшій людині.

[toryhatake]

а як люди ведуть особисті блоги та постійно спілкуються?

я сьогодні відповіла на голосові повідомлення близькій подрузі і ріпнулась.

болить горло, голова, упав тиск і весь вечір не можу сконцентруватися (?)

чи я вже так відвикла від комунікації з живими людьми…?

[newsundphotos]

Чому у зрілі роки розумні люди обмежують коло спілкування

З роками багато людей, особливо ті, хто має високий інтелект, схильні звужувати своє коло спілкування, віддаючи перевагу самотності або обмежуються колом близьких. Це явище можна пояснити кількома причинами, повідомляє Третє око. 1. Перевага глибоких розмов над поверхневими Розумні люди часто надають перевагу змістовним і глибоким розмовам, уникаючи пліток та поверхневих світських бесід. Вони…

[zhitomir]

Як надсилати голосові повідомлення, щоб нікого не дратувати

Функція надсилання аудіоповідомлень є у більшості месенджерів та соцмереж. Цей вид зв'язку з'явився порівняно недавн��, але швидко набрав популярності. За даними аналітиків, функцією користують... Читать дальше »

[demiurgeua]

«Ми вбивали росіян і будемо вбивати росіян будь-де на всьому світі до повної перемоги України»

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Кирило Буданов дав розлоге інтерв’ю журналістам “YahooNews” ( https://news.yahoo.com/we-will-keep-killing-russians-ukraines-military-intelligence-chief-vows-232156674.html ). _________ Chief of the Main Directorate of Intelligence of the Ministry of Defense of Ukraine Kyrylo Budanov told about Russo-Ukrainian War…

[folklorespring]

Оця ще їхня гидотна манера зверхнього спілкування ніби з дитиною. Зараз мені розумний іноземець все пояснить, як думати і що казати!

[adeseya]

Не люблю, коли мною захоплюються через призму "не така, як інші дівчата".

Сьогоднішній приклад, людина дуже сильно акцентує увагу на тому, що я 😱не фарбуюся😱, дохуя розпинається про те які в мене класні живі "не вилизані" фотки, захоплюється моїм стилем спілкування, порівнюючи весь час з іншими, мовляв, от вони "несправжні", а ти..!

Камон, мені не цікаво. Я знаю, що я класна, але я не буду тобі дякувати за те, що ти паралельно з розхвалюванням мене попустив решту жінок.

Можливо, він не має на меті когось образити і справді йому просто так сильно подобається моя естетика. А можливо він розуміє, що не дотягує до інших прекрасних жінок, а я здаюся простішою мішенню, якій можна спробувати щось навішати про натуральність.

Якщо я не роблю щось або роблю інакше, це не означає, що в мене є мета відокремити себе від решти дівчат чи навіть поставити вище, бо я така особлива. Я все ще поважаю і сердечно люблю інших жінок. Я буду захищати їхнє право бути собою, так само як і моє бути мною. Я обираю робити ��и не робити якісь речі не з якогось протесту проти предстаниць моєї статі, а просто тому що особисто мені так подобається. Я не бажаю схвалення чоловіків. Я не збираюся засуджувати жінок. Для мене такі компліменти через порівняння недоречні.

[lisa-is-chilling]

писати плани на новий рік це звичайно добре, але я хочу поділитися своїми досягненнями:

почнімо з того, що я ВИЖИЛА. і на цьому дякую.

закінчила університет. причина (усіх) моїх панічних атак і нервових зривів - 👋🖕

переїхала жити сама. нехай в гуртожиток, нехай на позичену пралку, спільний душ та кухню, зате сама, на власні гроші

записалась на балет, попри проблеми зі сприйняттям власного тіла

пройшла письменницький курс від літосвіти після двох років відкладання на потім

знайшла нове суперське місце роботи, яке keeps on giving

відкрила фоп, почала платити податки

прочитала більше 12 книжок

стала найбільш читаною авторкою фанфіків по "майже хорошим хлопцям" (згідно зі статистикою на ао3)

опублікувала найбільше робіт у цьому фандомі - 10 (згідно з моїми навичками рахувати)

в цілому повернулась до письменства та "завагітніла" ідеєю для роману - термінологія любка дереша, don't come after me

відновила спілкування з подругою дитинства

відвідала київ (книжковий арсенал) та вінницю

не раз і не два успішно виставляла кордони, захищала особистий простір та обривала токсичне спілкування

набагато краще справлялась з ментальним здоров'ям, що вказує на успішне застосування терапевтичних інструментів

відкрила для себе нове гобі - вишивка бісером

в цілому просто піклувалась про себе, своїх рідних та близьких

діліться і ви своїми досягненнями, бо нам усім часом треба бачити, скільки у нас перемог - великих і маленьких, як і отримувати підтримку та любов 🤗

[meowluox]

так можливо мені стане легше якщо я зроблю це і нехай чують усі.

кхм-кхм. так я насправді зовсім не самодостатня незалежна й автономна. весь цей час я так боялась близькості нікого не могла підпустити до себе навіть якщо дуже хотіла тільки одиниці могли якимось чином прорватися крізь мої барикади. проти всіх інших моя психіка юзала все що могла я прекрасно і надто яскраво бачила всі їхні слабкості всі вади які кидались у мою увагу особливо яскраво і різко тому я віддалялась бо не потрібні мені такі кадри які настільки "не дотягують" до мене.

але я просто боялась що всі викриють що я тільки прикидалась автономною сильною та самостійною. насправді я потребую людей. не те щоб мені була потрібна прям любов я знаю як давати її собі самостійно. але мені потрібні люди я люблю людей я хочу друзів хочу коло спілкування як у сферах моїх хобі так і в професійній діяльності я втомилась слухати голоси моїх рідних у голові які з дитинства шепочуть що не може бути надійних зв'язків поза межами сім'ї.

тому так — я зовсім не самодостатня і зовсім не автономна. я липучка з тими кого люблю і поважаю я обожнюю проявляти свою любов і отримувати її від інших.

визнаю підіймаю лапки догори і здаюсь.

[wiviwx]

Здається.. ми втрачаємо щось дуже важливе.. №2

Я ще можу багато говорити на цю тему.

Звісно. Технології — ��е прогрес. Все робиться для комфортного життя. Але в дечому це життя стало штучним, несправжнім.

Скільки часу ми проводимо в телефонах? Багато. В когось це 2 години, в когось 4 а в когось взагалі 12 і більше. Але порахуйте скільки це днів. Днів, витрачених на що? На віртуальне життя? На несправжнє існування? А уявіть, скільки це вийде років, витрачених ні на що. Страшно уявити.

Через це віртуальне життя в нас ��'явилися хибні уявлення про деякі речі. Наприклад, про вподобайки під фото в інстаграмі, як прояв уваги та симпатії. А признання в коханні через переписку це повний жах (особисто для мене). Ви не бачите людину, не можете дивитися один одному в очі, не можете відчути цей момент, емоції тощо. Не буде навіть, що згадати.

Десь приблизно рік тому я видалила тік ток. Спочатку, така дія дає хибне уявлення того, що ви втратили щось важливе, тому тут треба проконтролювати себе і не зірватися. Після цього, я стала більш щаслива і продуктивна. Та десь близько місяця тому я вирішила знов скачати, просто для експерименту. Після перегляду декількох десятків відео я почувалася жахливо, ніби з мене всі соки вичавили. Тому я одразу видалила цю соцмережу і не хочу більше туди повертатися.

Я абсолютно не жалкую про це рішення, я нічого важливого не втратила. Все важливе у мене не в телефоні. Важливими є рідні, кохана людина, коти, собаки і так далі. Усе. Усе, що реальне, а не віртуальне. Телефон потрібен, щоб ми могли підтримувати зв'язок з усім важливим для нас. А не жити там інше штучне життя.

Зараз я така сама залежна від телефону, як більшість, але я хочу це змінити. Більшість екранного часу я витрачаю на спілкування та навчання, тому це вже прогрес, бо я не просто залипаю на якісь дурниці. Та всеодно хочу мати більше контролю над цим. Я хочу жити!

[youkomorie]

Мені хочеться говорити, розповідати те, що на думці, але я не хочу бути нав'язливою. Думаю, та кому цікаво про що я думаю?

Цей тиждень ще не закінчився, проте для мене він виявився важким, не тільки по навчанню.

Іноді, я не розумію, що сталося і у що вплуталася(якщо так можна сказати). Мені просто, як завжди хочеться допомогти, проте буває, що я ніяк не можу допомогти, бо не від мене залежить.

Я відчуваю, що спілкування з людиною яке дууже несподівано повернулося впливає на мене так, що мені буває складно спокійно вирішувати свої проблеми. Тобто, я починаю панікувати. Після розмови з цією людиною, я відчуваю себе пригніченою, не завжди, проте буває, останніми днями.

А ще, в мене є неприємне відчуття.

[vk21sj]

Мене з'їдає самотність, всі мої друзі перейшли в статус знайомих. В кожного з них є важливі люди, да і спілкування в нас раз в пів року. Так типу спитати, живий чи ні.

Кожного разу думаю, все таки в мені щось не так. Тяжко.

[demiurgeua]

Начальник ГУР МО України поспілкувався з журналістом американського телеканалу PBS

Після нових ракетних атак росії, які забрали десятки життів цивільних українців, та на тлі очікувань контрнаступу України журналіст американського телеканалу PBS поспілкувався з начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майором Кирилом Будановим ( https://www.youtube.com/watch?v=ab9UIAxk7n4 ). _________ Chief of the Main Directorate of Intelligence of the…

[not4yourmind]

Стабільність, Сартр та Espresso-tonic

Незважаючи на те, що в моє життя повернулась певна сонливість, я не хочу спати. Багато переосмислень, якими накрило трохи не підготовленого мене насправді привели до досить чіткого розуміння.

За час після розриву я зустрівся десь з 4-ма дівчатами особисто. Певною мірою всі ці зустрічі можна назвати побаченнями, проте другого так і не було. Це дало мені певне усвідомлення того, що насправді це не моє. Тобто… Навряд моя «цільова» аудиторія буде сидіти в додатках типу Tinder та Badoo. Сам їх концепт мені не зрозумілий, але все ж я вирішив спробувати вдруге. І ця спроба дозволила мені усвідомити: мені досить добре самому. Кожна наступна зустріч сприймається надто прагматично та «точно» в негативному значенні цього слова. Все це виглядає як серйозна співбесіда на якусь важливу посаду. І зрештою. Зрештою кожне таке спілкування душиться в штучно награному офіціозі. Всі ці дівчата прекрасні кожна по своєму, але я не бачу сенсу цього продовжувати, розуміючи, що з цього нічого не вийде на перспективу.

Мені. Добре. Самому. Ситуація в моєму житті зараз максимально стабілізувалась. Я вибудував певну «рутину», яка дає мені розуміння подальших кроків. Кожен мій день починається з прослуховування музики, зарядки та кави на балконі з крекерами. Я дивлюсь на людей, які кудись поспішають. У всіх них свої думки і свої цілі. І це прикольно. Після кави я йду займатись дрібними робочими завданнями, працюю над квізом та ще чимсь під подкасти на Youtube. Так триває, поки я не йду в улюблену кав’ярню на пагорбі. Замовляю там Еспресо тонік, сідаю завжди в одне місце і читаю в навушниках під звуки дощу. Це стало настільки звичним для мене заняттям, що сьогодні офіціантка мене впізнала та спитала наперед «Еспресо тонік тут?». Це було дивно, але приємно водночас.

Йдучи сьогодні додому я зрозумів, що насправді не так і сильно потребую когось. Моя рутина повністю  збудована. Так, я впевнений, що маючи хорошу людину поруч я б відчував себе більш «довершено», але глобально зараз я можу обійтись без цього. Поступово я почав насолоджуватись бенефітами цієї самотності. І справді розслабитись я зміг лише після того, як дозволив собі відпустити той факт, що мені «хтось треба». Може й треба, але це не самоціль.

Після розриву я старався заповнити дірку, яка утворилась різноманітним спілкуванням. Чіплявся за людей, як побитий і викинутий пес. Хтось написав коментар? О, точно треба спробувати розвинути цей діалог. Хтось подивився? О, може варто підійти, бути впевненим та завести діалог. Купа «треба-треба», які спочатку протискала в мені психологиня, щоб я не засиджувався, а потім я й сам перейняв це як головну мету життя. Але насправді. Насправді мені не потрібен хтось лише для того, щоб він був. За ці пів року, що минули я очевидно став краще. Моє життя стало значно краще. В нього повернувся певний спокій та стабільність, якої не вистачало вже давно. Зараз воно надзвичайно інфантильне та, можна сказати, «інстаграмне». Але в цьому немає нічого поганого. Я працюю. Я читаю. Я реалізовую нові проекти. Я слухаю музику. Цікавлюсь цікавими фільмами та серіалами. До речі, дуже крутий серіал «Темна матерія». І багато чого з цих пунктів не можна було б реалізувати, будь я зараз в стосунках. Зрештою спокій. Я значно менше відчуваю тривоги. Значно менше чогось боюсь. Можливо це пов’язано з тим, що мені багато в чому стало пофіг. Я дозволив собі знову помилятись, як це було завжди. І поступово це спрацювало. Мозок на піку свого морального занепаду бреше. Важливо зрозуміти, де деструктивні думки. І тоді буде простіше.

Звичайно, я не можу поки усвідомити сенс цього всього, що зараз відбувається. Але може й не варто? Може й не варто.

Варто лише відпустити ситуацію і трошки попуститись самому. Тому, заминаю з цими всіма побаченнями. Вони не приносять мені задоволення. Краще піду приготую курячі відбивні під стрім Телебачення Торонто, а потім зіграю декілька каток в Lol, подумаю ще над варіантами питань на квіз і ляжу спати, обіймаючи «Нудоту». Бо завтра мене чекає кава з крекерами і люди, які завжди кудись спішать.

[ukrgleb]

Іноді так самотньо, хочеться поговорити. Але тому, кому можна завжди і просто зателефонувати і не витратити ресурс, а отримати, немає. Колеги, я не можу казати все що думаю, з цими людьми мені ще працювати. І тому, брак спілкування виходить, навіть у такого хікана, якому потрібно не багато цього спілкування.

[juls-tsim]

А взагалі я хочу по-троху повертатись сюди, але зовсім не знаю зараз своїх м'ю, навіть якщо хтось зі старих залишився.

Якщо ми з вами взаємно підписані один на одного - напишіть мені як до вас звертатись (якщо не справжнє ім'я то те, яке вам комфортне)

Якщо хочете м'ючитись - також ввдпишитесь.

Мені хотілося б спілкування, або просто взаємного читання, але навіть в такому випадку все-одно хочеться знати хоч щось про людину.

Короче, you're welcome в коментарі, бо з україномовним сегментом тамблера я майже не знайома, а україномовний твіттер для мене занадто токсичний