#Авторське

[polubotok]

Фотопауза

Ці фото я зробив на днях, і щиро сподіваюсь, що комусь вони припадуть до душі)

[sweetsoursalty]

корисні лекції для фрілансерів

В PRJCTR Institute є колекція доступних безкоштовно відео для художників, копірайтерів, перекладачів, дизайнерів, айтішників та інших фрілансерів. Зібрала всі в одному місці, можливо комусь іще буде цікаво.

Як стати краще в своїй роботі:

самоосвіта в професійному розвитку

ніколи не застарівати як професіонал

Як вести успішний бізнес:

як працювати з маркетплейсами (на прикладі Upwork)

how to get a job in international company

Як захистити свій заробіток, будучи відповідальним громадянином України:

про авторське право, договори і реєстрацію ФОПа

ведення ФОП і оподаткування для фрілансерів

взаємодія з кліентами, укладання контрактів та інші юридичні питання фрілансу

[alexhorrorfilms]

La loi du survivant (Закон выжившего)

Авторське прочитання «Шукачів пригод». Жозе Джованні в жорсткій манері екранізував власний роман. Жорстке чоловіче кіно з сюрпризом у фіналі та вродливою Александрою Стюарт

[thesolyanka]

What IF - "Old Man James"

Стрічка про Джеймса Бонда “Number 007” зірвала шалений куш в кінопрокаті, та побивши попередній рекорд "Skyfall" стала найуспішнішою картиною про агента 007. Режисер та сценарист цього прориву, Голліс Мартенсон, як ніколи був на коні. Незважаючи на те, що Голліс вже дописував свій новий оригінальний сценарій, плануючи зняти авторське експериментальне кіно, ідея зробити ще один фільм про Бонда не відпускала його. Особливо в умовах, коли родини Брокколі та Флемінгів, шаленіючи від грошей, які вони отримали з “Number 007”, вимагали від кінематографіста "зробити це ще раз". Врешті, Мартенсон піддався вмовлянням продюсерів і власної зацікавленості. Тим не менш, умова була такою, що цей фільм буде останнім, аби сформувати з “Number 007” окрему завершену ділогію. Аби досипати у майбутню стрічку трошки фансервісу, на роль агента 007 вдалось затягти Тімоті Далтона. І ось що вийшло...

1963 рік.

Пролог:

Східний експрес. Група радянських агентів намагається зловити людину, яка викрала у них закодовану базу даних зі списком радянських спецагентів, інспірованих на Заході. Цією людиною виявляється Джеймс Бонд, який переносить погоню на дах поїзда, де розправляється з усіма ворожими агентами. З повітря атакує гвинтокрил, але Бонду вдається потрапити на його борт, захопивши апарат.

Крутезні титри

1969 рік.

Джеймс Бонд пішов зі служби і оселився на віллі на Багамах. Він маскується під сноба-орнітолога, і проводить свої дні спостерігаючи за птахами, піднімаючи та опускаючи чарки, і заводячи нові романи час від часу.

Єдина людина, яка знає де знайти Бонда - Фелікс Лейтер. Він відвідує Джеймса, і просить того за старою дружбою допомогти, з дуже заплутаною справою, а саме допомогти у справі Еріка Голдфінгера - впливового мультимільйонера з Британії, який, ймовірно, є найбільшим контрабандистом золота у світі. Бонд відмовляється і Фелікс самостійно проводить операцію з занурення в організацію Голдфінгера під прикриттям. На жаль, його розкривають, і люди Голдфінгера вбивають Фелікса. Коли Джеймс дізнається про це від колеги Лейтера, агента ЦРУ Джека Вейда, то вирішує помститися за друга. З ним на зв'язок виходить новий М, і пропонує тимчасово відновитися на службі, а також працювати разом з агентом Олівією Менсфілд - новим агентом 007.

Джеймс Бонд, за допомогою Олівії, виходить на колишнього радянського агента, грека Крістатоса, у якого є зв'язки зі злочинним світом Європи, і який підтримує бізнес-контакти з Голдфінгером. За підтримки зв'язкового МІ-6 Рене Матіса, Джеймсу та Олівії вдасться дістатися до Кристатоса, а також зірвати його вартісну нелегальну операцію. З'ясовується, що Голдфінгер використовує у торгових операціях одну і ту саму партію золота, яку після переплавки “перепродає” своїм “партнерам”, таким чином відмиваючи брудні гроші. Після перестрілки, внаслідок якої гине Крістатос, Джеймсу та Олівії, вдається втекти, забравши всі гроші від зірваної операції.

Матіс з'ясовує, що Голдфінгер влаштовує велику зустріч із партнерами у Римі. Джеймс та Олівія вирушають до Риму. Використовуючи гроші Крістатоса, вони планують видати Бонда за потенційного ділового партнера Голдфінгера. На великій зустрічі впливових багатіїв та міжнародних злочинців, Голдфінгер звітує, що г��оші, які були ними вкладені в проєкт "Омега", вже дуже скоро повернуться в 50-ти кратному розмірі. Голдфінгер помічає та впізнає Бонда, хоча до цього вони жодного разу не бачились. Зав'язується перестрілка, і Джеймсу з Олівією доводиться втікати через весь Рим.

Тим не менш, ім вдається сфотографувати деяких з гостей Голдфінгера. Серед них: Макс Зорін, власник фармацевтичної компанії з США, афганський принц Камаль Хан та німецький океанолог Штромберг. Всі троє, як і Крістатос, колишні радянські агенти, згідно з базою даних, яку Джеймс викрав 6 років тому. За допомогою нового Q, який аналізує зібрані дані, Бонду та агенту 007 вдається з'ясувати, що бізнеси учасників зустрічі пов'язані: Голдфінгер відмиває брудні гроші своїх партнерів, які потім легалізуються у якості інвестиції в підприємства партнерів. Джеймс та Олівія вирішують проникнути в штаб-квартиру фармацевтичної корпорації Зоріна у Сан-Франциско, адже на зустрічі Голодфінгер наголошував, що найголовнішою ланкою таємничого проєкту "Омега", є корпорація Зоріна. Між тим, по всьому світу відбуваються чисельні теракти, і Бонд пов1язує їх саме з діяльністю синдиката Голдфінгера.

В штаб-квартирі Зоріна, Джеймсу та Олівії вдається знайти документації про проєкт "Омега": розробку вірусу, який знищує сільськогосподарські врожаї. Джеймс припускає, що нещодавні теракти й були влаштовані з використанням вірусу. Так чи інакше, агентів викривають, і цього разу їм не вдається втікти.

Захоплені агенти опиняються на базі Голдфінгера в Альпах, де антагоніст розкриває карти: насправді Голдфінгер це Блофельд, який вижив після провалу операції на Карибський островах. Він змінив свою зовнішність, щоб стати схожим на Еріка Голдфінгера - колишнього члена СПЕКТР - та від його імені керувати міжнародним злочинним синдикатом. Підприємство Голдфінгера-Блофельда фінансується генералом кгб Орловим, мета якого зруйнувати західні фінансові ринки. Для цього, Блофельд використовує широкий арсенал: від вірусу "Омега", до терактів та вбивств. Всі поважні бізнесмени та багатії, які приймають в цьому участь - діючі чи колишні радянські агенти інспіровані на Захід. Особиста мета Блофельда особливо не змінилась - максимальне особисте збагачення в обмін на знищення фінансових потужностей країн Заходу. При чому, Блофельд не думає о помсті Бонду за спричинені каліцтва, адже чудово розуміє, що Бондом знову керує жага помсти - Блофельд вбив не тільки дружину Бонда, але й його найліпшого друга. Тому, за логікою Блофельда, він спричинив Джеймсу куди більше болю, аніж Блофельд отримав фізичного болю від Джеймса.

Тим не менш, агентів стратять, але Олівія через спеціальний підшкірний передавач, вже встигла передати МІ-6 всі знахідки агентів, а Джеймс - залишити мікровибухівку в одному з приміщень бази. Агенти влаштовують диверсію та звільняються. Блофельд намагається евакуюватись та активує систему самознищення всієї бази, що знаходиться на альпійській вершині. Олівія намагається сфотографувати документи в кабінеті Голдфінгера-Блофельда, але раптом той вбиває її. Бонд женеться за своїм заклятим ворогом, до його гвинтокрилу. Блофельду вдається злетіти, але Джеймс потрапляє на борт, та б'ється з ним. База остаточно вибухає та руйнується, а гвінотокрил з Бондом та Блофельдом зазнає трощі на альпійських схилах. Поранені Бонд та Блофельд вибираються, та Джеймсу вистачає сил наздогнати ворога та вбити його. Цього разу, Джеймс всаджує в Блофельда всі набої, що в нього є, аби переконатись, що його остаточно вбито.

Джеймс дивлячись на Альпи, пригадує, що десь тут загинули його батьки.

Сцена після титрів:

У москві, в своєму кабінеті генерал Орлов віддає наказ "зачистити" агентів, які приймали участь в операції Голдфінгера. Однак, самого Орлова, з снайперської гвинтівки, вбиває таємничий кілер.

В Лондоні, М зустрічається з Рене Матісом. З їх розмови стає зрозумілим, що база даних радянських агентів, яку поцупив Бонд, була лише часткова справжньою: загалом в неї були внесені вже вбиті агенти, а також ті агенти, яких кгб хотіло позбутись. М та Матіс приходять до висновку, що таємнича мережа радянських агентів на Заході не підкоряється москві, а веде свою окрему гру, і треба виявити того, хто керує цією організацією.

А це означає, що Джеймс Бонд ще повернеться...

[redbaryama]

Івент-контрфактуальний контент

Івент-контрфактуальний контент. Подія-скрипт.

Делегування праці.

Авторство, імʼя автора та івент-контрфактуальний контент, як об`єкт та предмет мистецтва.

Про вироблення власного я у практиці автора. Про авторство та ім'я автора. Про делегування та доручення бути автором та художником, про комплексне виробництво абстрактної присутності та декваліфікацію. Про альтернативну історію та івент-контрфактуальний контент. Про проблему архівації.

Скрипт-вставка з вікіпедії: 

“Ролан Барт, аналізуючи цитату з новели Бальзака, поставив собі запитання, кому вона належить: самому Бальзаку, героєві твору чи романтичній психології загалом? Дати однозначну відповідь неможливо, — вважає філософ, — поняття про джерело та будь-яка суб'єктивність насправді зникають в письмі.

У первісному суспільстві оповідь велася шаманом чи казкарем, особа якого, втім лишалася неважливою. Цінність мав сам текст, а людина, що його промовляє, була лише посередником між текстом і аудиторією. Від середньовіччя зростає значення індивіда та набуває найвищої значущості в Новий час. Автор тексту починає цікавити аудиторію, як особа зі своїми деталями біографії, вподобаннями тощо. Саме через них починає тлумачитися сенс тексту. Вважається, що автор передує будь-якій книзі, вона є його дітищем і власністю.

Натомість у сучасності автора замінює скриптор — людина, що лише певним чином поєднує інформацію, котра вже існувала до неї. Скриптор, на відміну від автора, не творить текст, а компонує його з цитат інших текстів. Таким чином не людина творить текст, а мова проявляє себе через неї в тексті. Такий текст набуває самостійного існування в свідомості кожного читача. Як наслідок розшифровка тексту втрачає сенс, розкриття особи, яка надсилає аудиторії текст, нічого не дає. Має значення лише читач, який знаходить власний сенс у взаємопов'язаних частинах тексту. Автор «помер», звівшись до живого механізму, що просто записує вже існуюче, натомість «народився» Читач.”

Далі скрипт-вставка з вікіпедії: 

“Дж. С. Карльє (псевдонім Седріка Воттса, професора університету Сассе��са[1]), в есеї «Воскресіння автора Ролана Барта і спокута біографії» (2000), стверджує, що есей «Смерть автора» — це «лакмусовий тест» критичної компетентності. Ті, хто сприймають його буквально, автоматично провалюють тест. Ті, хто іронічно сприймають есей і визнають твір прекрасною художньою сатирою на тему значення автора — проходять його. На думку Каральє, Барт насправді висміював уявлення про те, що автора слід ігнорувати. Філософ начебто доводить, що всякий читач сам обирає що означає будь-який твір. Однак, це ж стосується і «Смерті автора», тоді як постмодерністи бачать там лише один сенс, апелюючи до особи Ролана Барта. Не дивно, що Барт підписав есей і заявив на нього авторське право: він тим самим підтвердив традиційне поняття авторства.[2]”

Що таке ім'я, які асоціації ми маємо коли чуємо ім'я? 

Художник підписав порожнє полотно ще до того, як намалював свою картину. Точніше відомий художник підписав порожнє полотно і “нічого” на ньому не намалював. Така практика була та є в історії мистецтва, коли художник підписував та підписує «порожнє» полотно, або малюнок і відпускає «порожній», підписаний твір у світ за очі, або продає. І вже хтось інший кому в руки потрапило це “порожнє” підписане полотно намалював щось на ньому, але вже не було потреби для підпису бо підпис там вже був поставлений до нього. Чи створення фільму за сценарієм в котрому герої фільму взяті з біографій реальних людей є делегованими акторами-виконавцями.

Делегування мистецької праці, як частина методу художників та кураторів представлення праці

Скрипт:

“Клер Бішоп: «делеговані перформери», не зовсім найнятих виконавців / не зовсім художників, які так часто зустрічаються у мистецькому світі. Бішоп використовує словосполучення в Artificial Hells, щоб пояснити «акт найму непрофесіоналів чи спеціалістів в інших галузях, котрі беруть на себе завдання бути присутніми та виступати в певний час у певному місці від імені художника, виконуючи ��ого або її вказівки”. 

Чи Дюк Райлі, котрий делегував птахів для переправлення контрабандою сигарет нелегально через кордон на Кубу. 

Куратор-художник проектує, делегує та можливо інструменталізує іншу людину, та визначає її підписати свою працю своїм іменем до того як ця праця, твір, або предмет, чи обʼєкт є показаний на розгляд глядача в галереї, чи іншій художній інституції. Відбувається пропозиція бути автором та виконавцем твору вперше людині котра не мала до цього такого досвіду. Чи можна вважати підписану працю визначеного заздалегідь виконавця, як такого, що саме він, як виконавець і є автором твору? Сумніву про те що саме виконавець є виконавцем показаної праці, обʼєкту, чи твору глядачу в галереї немає. Проте виконавець є делегованим виконавцем і його іменний підпис авторства вже був визначений іншим автором-куратором до того, як виконавець праці надав (віддав) своє імʼя та авторство та виконану ним працю для експозиції на виставці та участі у виставці. Виконавець є винагороджений умовним гонораром за це. Чи є виконавець справжнім автором мистецтва, якщо так то якої саме виконаної ним праці, коли його імʼя котре є співзвучне з відомим імʼям номінанта Пінчук Арт Центру є обовʼязковим у цій виставці на кшталт попереднього «підписаного порожнього шаблону полотна» коли там вже стояв підпис співзвучний з його ім'ям та прізвищем? В цьому випадку презентоване на виставці «імʼя та прізвище» та «авторство» є не врахованим (не вимушеним), або врахованим (вимушеним) предметом мистецтва, автором котрого є художник-куратор. Звичайно можливість розглядати співавторство для виконавця замовлення художньої праці «авторства» є і воно напевно є правдою. Проте, саме “авторство” виконавців замовлення та їх “ім'я і прізвище” та «Контрфактуальне враження аудиторії» є представленими на виставці твором (творами) мистецтва підписаними авторами-кураторами, що і є об'єктом та предметом мистецтва авторами котрого є куратори.

Чи можливо відмовитись від авторства створюючи твір мистецтва? На кшталт “смерть автора” у Барта. Чи могли куратори-автори виставки не зазначити себе кураторами виставки з окресленими іменами в котрій вони піддають сумніву імʼя за котрим стоїть досвід? Наскільки важливим є кураторам виставки їх власні імена котрі були вказані на виставці і чи впливали їхні імена на реалізацію їх експериментального проекту? Чи були враховані імена-інституційні, та досвід що стоїть за імʼям відомого художника та досвід інституціональний організацій котрі представляли цю виставку? Експеримент «а що буде якщо» відносить дещо до практики з альтернативної історії, або сценарного твору «Мертві душі» Гоголя та не тільки.

Скрипт-вставка з вікіпедії:

«Альтернативна історія, контрфактуальна історія (англ. Counterfactual history) — в історичній науці — напрям, що ґрунтується на описі можливого розвитку історії за умови зміни результату певної події в минулому. В західній історіографії поширений також термін «контрфактуальна історія».

Основоположником альтернативної історії вважається римський історик Тит Лівій[2], що описав можливу історію протистояння Стародавнього Риму й імперії Александра Македонського («Історія від заснування міста», межа ер). У ХХ ст. стають популярними колективні праці у стилі альтернативної історії («Якщо б це відбулося інакше», 1931; «Варіанти Гітлера», 1995; «А якщо?», 1999; «Варіанти Наполеона», 2000; «А якщо? 2», 2001; «Перемоги Висхідного сонця», 2001; «Перемоги Третього рейху», 2002; «А якщо? В американській історії», 2003; «Гаряча холодна війна», 2003 та ін.)[3].»

Далі скрипт з вікіпедії: «Теоретичне обґрунтування:

«Історики в цьому напрямі намагаються визначити закономірності історичного розвитку та вплив випадковостей на історичний процес. При цьому особлива увага приділяється наслідкам можливих змін у минулому та порівнянню їх із дійсним перебігом історії.

У творах, створених в жанрі альтернативної історії, неодмінним елементом сюжету є зміна історії в минулому. За ідеєю автора, в деяку мить минулого з якої-небудь причини, або випадково, або в результаті втручання зовнішніх сил (наприклад прибульців з майбутнього) відбувається щось відмінне від того, що відбувався в реальній історії. Те, що трапилося може бути пов'язане з широко відомими історичними подіями чи особами, а може видаватися, на перший погляд, малозначним. В результаті цієї зміни відбувається «розгалуження» історії — події починають розвиватися за іншим сценарієм.

«Без альтернативних варіантів будь-яке осмислення історії буде спочатку неповноцінним, таким, що виключає засвоєння уроків історії. Адже саме в уроках історії, якщо вірити підручникам, суть і сенс занять історією. І якщо та чи інша подія могла відбутися тільки так, як відбулося — то який звідси урок? Іншими словами, якщо у минулого немає альтернатив, то їх бути не може і у сьогодення та майбутнього. Оскільки те й інше є, як загальновідомо, всього лише логічним продовженням минулого. З цієї позиції майбутнє стає таким же фатальним, жорстко детермінованим, як і минуле» (І. В. Бестужев-Лада «Ретроальтернативістика в філософії історії»)»

Про обговорення для визначення, про те що саме є та було мистецтвом у реалізованому художньо-кураторському проекті «Виставка про проект «Групова виставка» Вікторії Дорр та Томаша Гажлінскі в неформальній галереї Коридор є цікавим та можливо безмежним. 

Для безперечно цікавої виставки, шорт лист імен котрої куратори виставки обирали з номінантів ПАЦ різних років номінацій, таким чином куратори невимушено присвятили свій проект важливому в історії українського сучасного мистецтва інституційному досвіду Пінчук Арт Центру, десь можливо оминувши увагою учасників «Виставки про проект «Групова виставка», як свобідних на самовизначення авторів.

Кураторський проект Вікторії Дорр та Томаша Гажлінскі «Виставка про проект «Групова виставка» був представлений у серпні 2019 року резиденцією Вибачте Номерів Немає у галереї Коридор. Показана виставка була цікавим зокрема критично-інституційним проектом на резиденції ВНН. Учасниками виставки були в головному однойменні виконавці та виконавиці, імена котрих один в один співзвучні з відомими іменами українських сучасних художників та художниць, номінантів Пінчук Арт Центру. А саме: Анна Звягівнцева, Павло Ковач, Станіслав Туріна, Микола Карабінович, Жанна Кадирова, Микита Кадан, Лада Наконечна, Мітя Чуріков, Антон Варга, Юрій Білей, Катерина Єрмолаєва, Добриня Іванов. 

Текст та скрипт: Петро Ряска

31 травня, 2023 року.

[jewelrylimanska]

Авторське намисто Лісова пісня. Матеріал: деревина, полімерна глина, бурштин, натуральна шкіра. Олень — це символ, що асоціюється із Сонцем, сходом Сонця, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням і духовністю. Через схожість рогів оленя з гілками образ оленя поєднано з Древом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець — сонячна емблема достатку. #deernecklace #designernecklace #vikingwoman #vikingnecklace Зроблено з любов'ю Jewelrylimanska (Irlanda) https://www.instagram.com/p/CpPn9DQNFB5/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[tanyaelpoetry]

ПІСНЯ - поезія- авторське виконання поетеси Tetyana Lourenço

[melnychuk-partners]

У цій статті ми розглянемо ситуацію, коли  фотографи виявляють факти використання їхніх фотографій у господарській діяльності без належного правового оформлення. Для формування у вас практичного  уявлення про правові позиції судових інстанцій під час врегулювання спору пропонуємо відштовхуватися від реальної судової справа № 755/11029/15-ц.

 📌І так, фабула справи наступна:

 Позивач - фотограф звернувся до суду з позовною заявою про захист виключних авторських прав, в якій просив захистити ��орушені відповідачем ТОВ «ЕпіцентрК» авторські права шляхом зобов’язання припинити використання будь-яким способом (розповсюдження, продаж тощо) контрафактної продукції - фоторамок із фотографіями (автором яких є позивач) без зазначення імені автора фотографій та без його письмового дозволу; стягнути з відповідача на його користь 8 214 192,00 грн. компенсації за порушення авторських прав та 100 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що влітку та на початку осені 2012 року позивач своєю особистою творчою працею створив ряд (серію) фотографій, на яких зображені фізичні особи, що підтверджується RAW- файлами (електронними оригінальними зображеннями, які створені ним за допомогою власної цифрової фотокамери), письмовими угодами з цими особами, публікаціями цих фотографій в мережі Інтернет, де він зазначений, як автор цих фотографій.

У 2014 році між позивачем та представниками ТОВ «Епіцентр К» проводилися усні переговори щодо укладення договору про передання авторських майнових прав на зазначені вище фотографії, однак, не було досягнуто згоди щодо істотних умов, в результаті чого договір не було укладено.

В березні 2015 року позивачем було випадково виявлено, що в мережі будівельно-господарських гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К» (в тому числі, в м. Києві за адресами: вул. Берковецька, 6-В; вул. Братиславська, 11; вул. Полярна, 20-Д; просп. Григоренка, 40; у м. Бровари Київської області за адресою: вул. Київська, 253; у с .Новоселівка Чернігівської області за адресою: вул. Шевченка, 57) здійснюється продаж фоторамок «tag1» та «Vintage» різних розмірів (10 х 15 см; 13x18 см; 15x21см) та різних кольорів (бронзовий лист, сірий, зелений, жовтий, фіолетовий, рожевий, сріблястий, золотистий, шампань), у яких містяться відтворені зображення зазначених вище фотографій, автором яких є позивач.

Судом першої інстанції у задоволені позивних вимог відмовлено повністю. Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, яка була задоволена частково. Суд зобов'язав ТОВ «Епіцентр-К» припинити використання фотографій, автором яких є позивач, без зазначення його імені та його письмового дозволу та стягнув з відповідача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень та судові витрати в розмірі 1534 (тисячу п'ятсот тридцять чотири) гривні 64 копійки.

Наразі ми не будемо обговорювати те наскільки визначена судом сатисфакція є справедливою, адже, для нас більш цінним є ті висновки, які зробили суди у якості обґрунтування своєї позиції.

🚩 Суд першої інстанції:

✅ Згідно ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Об’єктом авторського права відповідно до ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визнається твір. Згідно положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (надалі - «Конвенція») (Україна приєдналася до Конвенції 25.10.1995 року) -твором є результат інтелектуальної та творчої діяльності людини - автора, яка вирізняється своєю оригінальністю та новизною. Підлягає захисту в порядку визначеним цивільним законодавством не будь-який фотографічний об’єкт, який зазначений у ст. 8 Закону та ст. 433 ЦК України, а лише той, який підпадає під визначення твору.

 ✅Проблемним питанням захисту авторського права на фотографічні зображення залишається відсутність чіткого визначення терміну «фотографічний твір» та момент виникнення права інтелектуальної власності на такий твір. Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р., яка є чинною для України з 25 жовтня 1995 року, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.

 👉Отже, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів розрізняє поняття фотографії і фотографічного твору, які Закон України «Про авторське право і суміжні права». Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» одним із об’єктів авторського права визначено фотографічні твори, утому числі твори, виконані способами, подібними до фотографі��.

 ✅ Європейське законодавство при визначенні фотографічного твору виходить із зазначення загальних критеріїв, яким повинен відповідати цей результат. Так у Директиві 93/98/ЄЕС зазначено, що фотографічний твір повинен розглядатися як самобутній, якщо він є продуктом індивідуальної творчості автора, що відображає його особистість, але без врахування інших критеріїв, таких як цінність або призначення, проте держави-члени можуть передбачити охорону і для інших фотографій. У ст. 6 Директиви 2006/116/ ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12грудня 2006 року про строк охорони авторського права і деяких суміжних прав встановлено критерій, що визначає, яка саме фотографія підпадає під авторсько-правову охорону: охороняється лише самобутня оригінальна фотографія, що становить інтелектуальний витвір автора. У цьому випадку права на фотографію охороняються за загальним для усіх авторських прав на літературні і художні твори правилом ст.1 Директиви, тобто, ( як і в Україні) протягом життя автора і 70 років після його смерті. За відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували використання автором при створенні спірних фотографій певних оригінальних унікальних прийомів фотографування, оригінальних та унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо, правових підстав для висновку про те, що спірні фотографії є фотографічними творами, тобто, є об’єктами авторського права та підлягають відповідному режиму правової охорони згідно чинного вітчизняного законодавства в сфері захисту авторського права та суміжних прав, у суду немає.

 ✅Створені позивачем в процесі надання фото послуг на весіллі та на дні народження результати є саме фотографіями, які звичайно виготовляються на різного роду заходах, таких як весілля, дитячі дні народження та інші святкові заходи за класичною шаблонною постановкою, дані фотографії не містять певних оригінальних унікальних прийомів фотографування з боку позивача, оригінальних, унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо.

 🚩Апеляційний суд

✅Згідно зі статтею 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів(до якої приєдналася Україна) та статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

✅Така ознака як наявність результатів творчої діяльності є безумовною для визначення об'єкта авторського права. Проте, творінням, яке не є результатом творчої праці є переважно технічна робота, без творчої складової, така як копіювання, передрук та інше. Таким чином, до неоригінальних фотографічних творів відносяться репродукції мал��нків, карт, планів, креслень, гобеленів, вітражів та інші похідні фотографії, які передають суть сфотографованого об'єкта не вносячи до зображення творчої складової.

✅В даному випадку, фотографії місять зображення людини в певні моменти її життя, які відображають її настрій та значимість події, а тому не можна стверджувати про відсутність творчої складової при їх створенні.

✅Відповідно до ч. 1, 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

✅Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору(зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до п. 9 ч.3 ст. 15цього Закону. Крім того, в силу останньої норми таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. А отже, оприлюднення позивачем в мережі Інтернет фотографій із зазначенням власного імені, є об'єктивною формою такого твору із зазначенням імені його автора.

[zvychaynedivchysko]

Саме по цій дисципліні я заробила плюсик.

Через авторське право в нас немає можливості бодай щось зробити з його доками, окрім як фоткати (скрінити на парі) і щоб якась ще програмка розпізнавала текст. Бо я чесно намагалась переписати кодік, мене вистачило суто на дві функції.

А ще ми з цією людиною домовились на першому занятті що він буде нам завдання дз робити в класрумі, здогадайтесь хто заговорив за папочки на гугл дискі🙃. А я всього навсього зробила дз позаминулого заняття, бо вирішила що треба хоч щось, бо людині потрібен фітбек хоч чогось. І знов півтори пари мудохались з проектом з минулого семестру😔. А хочеться як раніше, прийшов зі страхом, пішов з завданням. І ніхто не мудохаєиься з твоїм проектом окрім тебе, бо раніше перевіряли суто що ти розумієш що тут коється ( в своєму то проекті).

Судячи з усього людині просто хочеться помучитись і ми ще 20-30хв дізнавались чому 15.2 записує як 15.199999997(я не буду рахувати, це абстрактно те що видавав комп'ютер). Мені сподобалась фраза одногрупника "це Ви задались питанням" на що у відповідь пролунало алкогольне порівняння "я не пив я просто рядом стояв, а потім всі не алкоголіки, просто поруч стоять", якось так)

Кайфую, викладач говорить "всі коди працюють і копіюються, тому можете перевірити як вони працюють". Я другу пару намагаюсь скопіювати фрагмент🥺, я вже думала прикол саме в но��ті, але телефон зовсім не хоче то копіювати😓

[polubotok]

​​Без світла бачимо ми вашу сутність,

Без пам'яті згадаємо весь біль.

Коли ж ви запитаєте про мудрість -

Ми злижемо із ран криваву сіль.

Запам'ятаєм зло все і нехлюйство

Мільйонами і сотнями людей.

Віддячимо за кожнеє паскудство,

Що ви робили сотнями ночей.

Пробудимо всередині героїв,

Що полягли за нас і нашу землю.

Знекровимо ваші псевдотеорії

Не лишимо й цеглини ми від кремлю.

Не лишимо із вами ми контактів.

Не хочемо вас знати ані дня.

Роквітнемо, укладем сто контрактів

Поїдем в поле, верхи на конях.

Збудуємо міцнішую державу!

Високу стіну зведемо від вас.

В Криму будемо пити львівську каву,

Видобувати свій природний газ.

Оздобимо хатини квіточками -

Ті квіти будуть спогадом німим.

Помолимось за тих, хто ще є з нами,

Пишаючись, що маєм власний дім.

[telegid]

��узичне видавництво Best Music закликає переглянути проєкт Закону  “Про авторське право та суміжні права"

Музичне видавництво Best Music закликає переглянути проєкт Закону  “Про авторське право та суміжні права”

Днями у Верховну Раду України був запропонований новий законопроект у сфері права інтелектуальної власності. Команда музичного видавництва Best Music, яке співпрацює з Іриною Білик, Олександром Пономарьовим, MONATIK, Сергієм Бабкіним, Без Обмежень, Артемом Пивоваровим та багатьма іншими авторами та артистами, проаналізувала проект Закону. Висновки невтішні для творців та бізнесу. Проект потребує…

[drpbk-collegelibrary]

Дотримання академічної доброчесності

Поняття академічної доброчесності визначене законом України про вищу освіту. Це – сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.Положення цієї статті…

[virtualdevkit]

Види ліцензій/Виды лицензий

Хотілося б позначити, що наявність ліцензії дуже зручна за наявності патенту. Якщо ви запатентували роботу, ви можете подавати до суду за умови, що у вас також є ліцензія.

Авторське право БЕЗ офіційного оформлення патенту та ліцензій є штукою проблематичною. Тому подібні справи у суді рідко виграються. Через деякий час термін авторського права на роботи спливає. Тому люди мають багато (хоч і обмежені) права на вашу роботу.

У США є не зовсім приємний закон, який дозволяє іншим використовувати вашу роботу у своїх цілях.

Патент на вашу роботу діє 90+ років.

Free/Public License - безкоштовна ліцензія, за якої не обов'язково уточнювати нюанси авторства. CC BY - ліцензія із зазначенням авторства, її ще називають Creative Commons. Будь-яка інша людина може розповсюджувати, редагувати, адаптувати та розвивати вашу роботу навіть у комерційних цілях, за умови визнання вас як автора оригіналу. Найпоширеніша ліцензія, яка існує у світі. Найчастіше кредитування не зовсім обов'язково.

CC BY-SA - люди можуть редагувати, адаптувати та розвивати вашу роботу навіть у комерційних цілях. Але тут вони повинні кредитувати вас як автора на схожих умовах. Ця ліцензія часто порівнюється із безкоштовним програмним забезпеченням, яке має відкритий вихідний код.

CC BY-ND - ліцензія, що дозволяє іншим повторно використовувати твори з будь-яких цілей, зокрема й у комерційних. Однак, така річ не може бути передана іншим особам в адаптованій формі і також потребує надання кредитування на автора оригіналу.

CC BY-NC - ліцензія, що дозволяє змінювати, адаптувати та розвивати роботу автора З НЕКОМЕРЦІЙНИМИ цілями. Власникам ваших робіт не потрібно кредитувати.

CC BY-NC-SA - ліцензія, що дозволяє змінювати, адаптувати та розвивати роботу автора З НЕКОМЕРЦІЙНИМИ цілями. Власникам ваших робіт необхідно вас кредитувати.

CC BY-NC-ND - ліцензія, яка дозволяє завантажувати ваші роботи і ділитися ними з іншими, поки вони вказують ваше авторство, але вашу роботу не можна використовувати в комерційних цілях або будь-яким чином змінювати.

-----------------------------------------------------------------------------------------------

Хотелось бы обозначить что наличие лицензии очень удобно при наличии патента. Если вы запатентовали работу, тогда вы можете подавать в суд при условии того, что у вас также имеется лицензия.

Авторское право БЕЗ официального оформления патента и лицензий является штукой проблематичной. Поэтому подобные дела в суде редко выигрываются. Через некоторое время, срок авторского права на работы истекает. Поэтому люди имеют многие (хоть и ограниченные) права на вашу работу.

В США имеется не совсем приятный закон, который позволяет другим использовать вашу работу в своих целях.

Патент на работу действует 90+ лет.

Free/Public License - бесплатная лицензия, при которой не обязательно уточнять нюансы авторства. CC BY - лицензия с указанием авторства, её ещё могут называть Creative Commons. Любой другой человек может распространять, редактировать, адаптировать и развивать вашу работу даже в коммерческих целях, при условии признания вас как автора оригинала. Самая распространённая лицензия, которая существует в мире. Зачастую кредитование не совсем тут обязательно. CC BY-SA - люди могут редактировать, адаптировать и развивать вашу работу даже в коммерческих целях. Но тут они обязаны кредитовать вас как автора на идентичных условиях. Эта лицензия часто сравнивается с бесплатным программным обеспечением, которое имеет открытый исходный код. CC BY-ND - лицензия, позволяющая другим повторно использовать произведения для любых целей, в том числе и в коммерческих. Однако, такая вещь не может быть передана другим лицам в адаптированной форме и также предполагает необходимость предоставить кредитование на автора оригинала. CC BY-NC - лицензия, позволяющая менять, адаптировать и развивать работу автора В НЕКОММЕРЧЕСКИХ целях. Владельцам ваших работ не нужно вас кредитовать. CC BY-NC-SA - лицензия, позволяющая менять, адаптировать и развивать работу автора В НЕКОММЕРЧЕСКИХ целях. Владельцам ваших работ необходимо вас кредитовать.   CC BY-NC-ND - лицензия, которая позволяет скачивать ваши работы и делиться ими с другими пока они указывают ваше авторство, но вашу работу нельзя использовать в коммерческих целях или каким-либо образом изменять.

[afarransilent]

Крашфест :)

День 4. Атос, aka граф де Ля Фер

Цікаво, як за чотири дні фесту у мене тут зібралися усі типажі, що я їх любитиму все подальше життя. Бо ми оце дісталися до типажу "травмований мудак", одна штука.

Бо якщо замислитися зараз, то хто він, наш благородний Атос? Алкоголік, аб'юзер і цинічний вбивця.

Але тоді авторське замилування героєм (і юнацький захват д'Артаньяна), звісно ж, не залишили мені ані найменшого шансу. Взяти хоч першу появу героя на сторінках роману:

"...З цими словами бездоганно вдягнений, при перев'язі, мушкетер твердим кроком увійшов до кабінету. Схвильований до глибини серця цим доказом мужності, пан де Тревіль кинувся йому назустріч.

— Я сказав цим панам, — мовив він, — що забороняю своїм мушкетерам без потреби важити життям, бо хоробрі люди дуже дорогі королю, а король знає, що його мушкетери — найхоробріші в світі люди. Вашу руку, Атосе!

І, не че��аючи, поки Атос відповість на цей доказ прихильності, пан де Тревіль схопив його праву руку і міцно стиснув її, не помічаючи, що Атос, попри все своє самовладання, аж сіпнувся від болю і ще дужче зблід, хоч це й здавалося неможливим.

Присутні були настільки вражені появою Атоса, про поранення якого, незважаючи на таємницю, знали всі, що ніхто й не подумав зачинити двері. Гомін задоволення заглушив останні слова капітана мушкетерів, і кілька радісно збуджених облич зазирнуло між портьєрами. Зрозуміло, пан де Тревіль одним гострим словом міг би вгамувати порушників етикету, але враз він відчув, що Атос судорожно вчепився в його руку. Глянувши на нього, Тревіль зрозумів: Атос от-от знепритомніє. У ту ж мить мушкетер, який напружував усі сили, аби не виказати страждання, не витримав болю і, наче мертвий, упав на паркет.

— Хірурга! — вигукнув пан де Тревіль. — Мого або королівського, найкращого! Хірурга! Бо, чого доброго, мій хоробрий Атос помре".

"З усіх Д'Артаньянових друзів Атос був найстаршим і, здавалось би, мав бути найменш близький йому за смаками й звичками.

І все-таки Д'Артаньян вирізняв його серед усіх. Шляхетна зовнішність Атоса, спалахи величі, що проривалися час од часу через тінь непомітності, якою він доброхіть себе оточив, врівноваженість, витриманість, щира това��иськість, дошкульна веселість, нарешті, хоробрість, яку можна було б назвати сліпою, коли б її не зумовлювала дивовижна холоднокровність, — усе це викликало в Д'Артаньяна почуття куди сильніші за повагу або дружню прихильність; наш юнак захоплювався Атосом.

Атос, коли він був у гуморі, міг витримати порівняння з паном де Тревілем, цим вишуканим і благородним придворним. Він був середній на зріст, але такий стрункий і ставний, що не раз і н�� двічі, борючись із Портосом, перемагав цього велетня, фізична сила якого була приказкою серед мушкетерів; його обличчя з проникливими очима, прямим носом і чітко окресленим, як у Брута[151], підборіддям, мало в міру владний і привітний вигляд; руки, за якими він зовсім не доглядав, доводили до відчаю Араміса, який не жалів на свої ні мигдального мила, ні ароматичної олії; голос його був глибокий і водночас мелодійний; та найсуттєвішою прикметою, яка здавалася зовсім незбагненною в Атосі, що завжди намагався бути ненав'язливим і непомітним серед інших, було те знання світу та звичаїв найвишуканішого товариства, ті сліди шляхетного виховання, які мимоволі вчувалися в кожному його вчинку.

Коли йшлося про званий обід, Атос влаштовував його краще за будь-кого з придворних, пропонуючи кожному гостю місце відповідно до того становища, яке він успадкував од предків або здобув сам. Коли йшлося про геральдику[152], Атос показував себе знавцем усіх дворянських ліній королівства, їх генеалогії[153], сімейних зв'язків, гербів і походження цих гербів.

Він блискуче знав геть усе про старовинні звичаї та про спадкові права, які мають великі землевласники, й чудово розумівся на полюванні з псами та соколами; якось у розмові про це високе мистецтво Атос здивував навіть самого короля Людовіка XIII, якого усі вважали бездоганним знавцем цієї справи.

Як і всі вельможі того часу, Атос блискуче фехтував та їздив верхи. Понад те, він так знався навіть на схоластичних науках[154], які нечасто вивча��ися тоді військовими, що тільки поблажливо всміхався, дослухаючись до тих нечисленних латинських фраз, якими хизувався Араміс і які начебто розумів Портос. Кілька разів, коли Араміс припускався помилки в правилах граматики, Атос дозволяв собі, на превеликий подив друзів, поставити дієслово в потрібний час, а іменник — у належний відмінок. До того ж він був бездоганно чесним, і це в ту добу, коли військові так легко обходилися з вірою та совістю, коханці — з делікатністю, властивою для наших днів, а бідняки — із сьомою запозіддю Божою[155]! Словом, Атос був незвичайною людиною.

Але траплялося й так, що часом цю витончену натуру, це прекрасне створіння, цей проникливий розум долала низька буденщина — подібно до того, як це буває зі старими людьми, що помалу підупадають на силах і втрачають глузд. Коли — справа цілком звична — Атос потрапляв у скруту, все світле, що було в ньому, згасало, і всі його достойності розвіювались, немов поглинуті темрявою ночі.

Напівбог зникав — але й людині майже не лишалося місця. Схиливши голову, ледве повертаючи язиком, Атос довгими годинами дивився згаслими очима то на пляшку і склянку, то на Грімо, який, звикши підкорятися кожному його знаку, читав у безтямному погляді свого хазяїна найменші його бажання й одразу ж виконував їх. Якщо четверо друзів збиралися саме в такий час, Атос за всю розмову прохоплювався одним-двома словами, та й то сказаними через силу. Натомість він пив за чотирьох; але це зовсім не впливало на нього, хіба що він трохи більше насуплював брови та ставав ще сумнішим, ніж звичайно.

Д'Артаньян, що, як ми знаємо, мав допитливий і проникливий розум, не годен був, попри всю свою цікавість, збагнути причин цієї глибокої байдужості або хоч визначити обставини, що породжували її. Атос ніколи не отримував листів, як ніколи й не робив чогось такого, про що було б не відомо його друзям.

Не можна було сказати, що в такий смуток його вкидало вино: навпаки, він пив саме для того, щоб побороти журбу, хоч, як ми вже казали, ці ліки тільки додавали Атосові печалі..."

На щастя, книгу я прочитав раніше, аніж побачив недолугу радянську екранізацію. Тому образ "справжнього" Атоса не надто постраждав через Смехова з його ліліями, що цві-і-іту-у-уть. :) Хоч, звісно, певний вплив на мою вразливу дитячу психіку він усе ж таки справив.

На своє виправдання маю зазначити, що я цінував у Атосі не лише травмованого мудака. Тверезий і розсудливий граф де Ля Фер з другої частини заворожував мене анітрохи не менше. Відтоді, мабуть, і люблю історії про відновлення травматиків.

І так, це було моє друге рольове "я". З моєї подачі весь клас на цілий рік розділився на мушкетерів короля й гвардійців кардинала, ми влаштовували дуелі на перервах і плели інтриги на уроках, і ніхто не міг дати з нами ради, аж до спеціального і особливого наказу директора припинити цей безлад під страхом виклику батьків до школи. Благородний Атос в моїй особі не пережив би такої ганьби... :) Тож ми зупинили гру. До моїх наступних рольовок мене відділяло двадцять років.

[supremecourtua]

Хороший пример того, что решения и выводы суда кассационной инстанции судам не обязательно соблюдать, а необходимо самим изучать дело и давать оценку всем обстоятельствам. В данном случае, Большая палата указала, что суд первой инстанции, с которым согласился и апелляционный суд, правильно исходил из того, что решение этого дела влияет на права и обязанности в качестве ответчиков - физических лиц, так и компании ТРЕЙДИНГ СЕРВИС Сполка с о.о., поскольку требования истца к ответчику являются общими, следовательно, при условии рассмотрения такого спора в рамках одного дела гарантируется эффективная защита прав и интересов истца, что повлияет, в частности, на эффективность выполнения соответствующего судебного решения с обеспечением прав всех участников соответствующих правоотношений.

[tsytrynowa]

отож! продовжуючи про україномовний контент - що можна було би робити, щоб його більшало, враховуючи, що я не вмію у гіфки, не малюю і не пишу фічки? можу якісно перекладати з інглішу всякі тексти, але хз наскільки це потрібно і чи автори цих текстів даватимуть згоду. мені самій цікаво було би перекласти щось про матчасть, такбимовити, але є два але: 1) достовірність джерел 2) авторське ставлення до того, що їх пост хтось буде перекладати (бо автору воно імхо і задарма не треба).

*усамітнилась в цзіньші для медитації і роздумів)*