#інтерес

[dimishap]

У запалі боротьби люди схильні забувати про свої справжні інтереси і дозволяють емоціям взяти гору над розумом. Дешилл Гемметт, "Мальтійський сокіл"

[meowluox]

в мого тіньового архетипа the seeker є одна неприємна незручна пастка в яку я все одно потрапляю кожного разу — коли занурююсь у пропрацьовку великого пласту негативу запечатаних емоцій і травм та обставини складаються так що я вимушена присвячувати цьому більше часу і зусиль ніж зазвичай у мене миттєво згасає інтерес до матеріального світу.

я перестаю бачити цінність у своїх матеріальних цілях забиваю на навчання в універі перестаю дослухатись до потреб свого організму. чую їх але ігнорую.

жахливо незручно. я сама по собі в своєму "адекватному" стані надаю перевагу духовному світу а в такі моменти просто відмовляюсь визнавати щось крім нього.

треба вчитись якісніше заземлятись.

[apatiya-ua]

Я хочу створити блог в стилі милий блог ґьорлі ґьорл, але не знаю чи варто, оскільки у мене і так в тамблері 3 профіля

Але мені справді хочеться його зробити, бо я втрачаю інтерес до інших профілів, а ця ідея у мене була ще раніше

[marinusart]

Увага. Вперше за тисячоліття спроб і страждань над великими роботами, до яких я постійно втрачала інтерес, я презентую вам завершений фф, який писала ще з літа минулого року. Одразу попереджу, що доступ обмежено і прочитати можуть лише ті, в кого є акаунт (так, я вредна. Розумію, що не всім це буде зручно, але я все-таки вирішила це зробити задля свого комфорту).

Attention. For the first time in a thousand years of trying and suffering over big works I kept losing interest to I present to you a completed fic. I have been writing this since last summer. I'll warn you right away that I restricted access, so only those who have an account can read it (yes, I'm cranky. I understand it won`t be comfortable for everyone, but I decided to do it for my own good).

[haileensy]

моя найбільша проблема в спілкуванні з хлопцями - я втрачаю інтерес одразу, як вони визнають, що я їм подобаюсь

[darkrwitch]

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протистояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записала письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це просто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але від��ошення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше не згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[du-sha]

Буває, що я швидко втрачаю інтерес. І до куріння я втратила його через декілька днів після першої затяжки

[lisa-is-chilling]

прогортала статтю по "анатомії ґрей" у вікіпедії, нахапалася спойлерів і тепер хочу плакати - скільки головних героїв помирає, скільки йде з шоу. але це, в принципі, закономірно - в серіалі 19 сезонів, мать вашу, з оригінального касту до цього часу дотягнуло тільки 3. любовний інтерес головної героїні ше не помер (це буде в 11 сезоні, а я тільки на 3, їм ше одружуватись і трьох діточок клепати), а я вже буду йти і читати фанфіки шоб залікувати моє розбите серце. я починаю сприймати це гівно занадто серйозно, мені це не подобається, але мушу віддати належне шоуранерам - вони зліпили з посередньої любовної драми з сетингом у лікарні, цукерочку. я ще ніколи не закінчувала 27-серійний сезон за 3 дні, а це про щось говорить. я не думаю що подивлюсь усі 20 сезонів (на якомусь етапі цей серіал полюбе скурвиться і стане стовідсотковим лайном), але поки що я ловлю момент і насолоджуюсь убогою драмою.

[not4yourmind]

Втомився нити.

Життя тріщить по всіх швах. Тупо по всіх. Зараз немає сфери, де б у мене не було проблеми. Я втратив здоров'я. Втратив стосунки. Втратив гобі. Втрачаю тупо все. Але. Я не хочу цього всього. Тому, я більше не нитиму сюди. Треба зібратися. Життя продовжується. Я маю його продовжити. Як би складно мені не було. Через силу та через біль. Ставлю ціль - переїзд до Львова. І йду до неї. Чи зміг би я видати кращий перфоманс у цих відносинах? Можливо так. Чи був я найгіршим з усіх хлопців, які б могли потрапити моїй коханій? Однозначно ні. Я маю чимало переваг. І це буде несправедливо, якщо якась дівчина десь у світі мріє про такого як я, але я ось тут, на ц��ому етапі, сам загнув себе. Ні. Я буду рухатись далі. Через силу. Тому припиняю жаліти себе. Припиняю страждати, щоб страждати. І починаю рух. Я насправді вже його почав автоматично. Попрошу виписати мені якісь сильніші заспокійливі завтра в лікаря, якщо це можливо. Повернусь до того, чим я займався до стосунків: музика, просвітництво та дослідження себе, суспільства та людей в цілому. Поста��лю заново собі цілі. І буду до них йти. Все. Досить. Вперед і тільки вперед. Я викладався. Я був готовий йти на компроміс. І я зараз змінююсь. Я гідна людина. І заслуговую на те, щоб мене цінували також. Буду сам себе цінувати. Буду менше говорити "ні" та більше погоджуватись на виклики долі. Тільки вперед, бо інакше ніяк. Я хочу робити ще когось щасливим. Я хочу готувати салати на місячні. Бігати в дощ по смаколики. Приносити зранку чай. Готувати курочку та вирізати сердечка з ковбаски на бутерброди. Хочу щодня придумувати унікальні побажання для сну. Хочу щодня бажати доброго ранку. Хочу шкодувати, підтримувати, слухати та чути. Хочу гладити животик, коли він болить. Хочу стати надійним тилом, який буде цінуватись. В цьому я. Я хочу проявляти турботу, хай це й звучить дико та дивно. Я створений для того, щоб з усіх сил старатись робити приємно комусь, хто це буде цінувати. Я такий. І все ж я чув багато всього та змінював це. Цьому є багато прикладів. Сьогодні в бесіді про "аніме" я зміг підтримати розмову та назвати цікаві для себе тайтли, хоча я ніколи не проявляв інтерес до нього. І це свідчить про те, що я все ж не поганий. Я слухав, я чув та проявляв інтерес до не своїх захоплень для того, щоб покращити стосунки. Хай це не "чоловіча" гендерна роль. Хай в цьому немає достатньої ініціативи. Але таким був я з самого початку, коли приїхав на побачення з маринованою кукурудзою і таким лишився я, коли замовив улюблені суші в кінці. Ось в цих діях я. І я не маю цього соромитись. Я маю цим пишатись. Хай це ознака "залежності" в стосунках для більшості, але для мене це ознака відданості в них. Це останній пост до певного часу, поки я не почну втілювати зміни в світогляді. Але він важливий. Я не хочу загубити себе і оцю свою щиру потребу в турботі до своєї половинки та в майбутньому своєї дитини. Бо я це я. І мої цінності не є деструктивними. Вони просто є. Втомився нити. Зміщую фокус на себе. Зараз я потребую цієї турботи, а потім точно знайдеться хтось, хто її буде потребувати та буде мене любити за неї.

[umetnosst]

прийшла понити тут, бо це єдина мережа де немає мого знайомого, власне на якого і буде ця дія

я швидко втрачаю інтерес, типу в нас були насичені емоційно декілька тижнів, а зараз чисто 0 ще трішки і буде роздратування від його слів

[dimishap]

Я люблю людей, які прямо заявляють, що їм небайдужі власні інтереси. Ми всі такі. Я не довіряю тим, хто стверджує протилежне. А тим, хто справді не дбає про власний інтерес і говорить про це вголос, я не довіряю найбільше, бо вони віслюки, і понад те, віслюки, які йдуть наперекір природі. Дешилл Гемметт, "Мальтійський сокіл"

[kyivskamavka]

Уоо, нарешті ж місце де я можу сказати усі свої думки та понити, бо майже ніхто не побачить. Так ось, я відчуваю себе зайвою в активних фандомах, наприклад зараз це Детройт. Я не встигаю за усім, через це нічого не розумію і через це втрачаю інтерес до фандому в цілому, але потім приходить Айра, що треба дописати, потім треди вилазять і це все що тримає. Але типу я занадто наче нудна для цього фандому чи занадто спокійна та неактивна, в порівнянні з іншими 🤔 Не знаю я, але щось мені підказує, що допишу Айру і як з фандомом ГП я закину цей фандом(

[juls-tsim]

"Доктор Хто" (60й ювілей + новий Доктор)

Додивилась наразі всі серії Доктора Хто, що повиходили включно з першою серію з новим доктором і новою супутницею І. заради цікавинки, вирішила чєкнути коменти хосподи, я ще ніколи так не помилялась

Як можуть люди з на стільки обмеженим мисленням взагалі дивитись такий серіал? Так, я згодна, что в 13ї докторки (Джоді Уітакер) та її супутниці хімії було аж ніхуя і нахєр там була та кострубата любовна лінія - то велике питання але взагалі репетувати на фразу Донни після того, як 14й (Теннант) погодився з нею, що Ісаак Ньютон був красенем, а вона йому відповіла, що завжди це про доктора знала емммм

Знала шо? Шо іноземне створіння, яке живе і перероджується вже ледь не мільйони років, може не обмежуватись в сексуальних вподобаннях? Ви ж мої наївні діти літа Відкрию вам очі - скоріш за все, за всі свої довгі життя Доктор 100% перекохався, переїбався, переженився і т.д. з усім чим тільки завгодно Ми в принципі можемо відкинути навіть таку банальну причину як скука та одноманітність Він завжди був відчайдухою та авантюристом Завжди тяжів до нового та до експериментів Камон Ви про капітана Джека Харкнреса забули? Ви ніколи не бачили тієї напруги та хімії, що є між Доктором і Майстром ще з класичних часів? Ваш момент доїбатись - це фраза про те, що Доктор може не обмежуватись самими жінками? Жалюгідно З великим задоволенням додаю цю гіфку щоб нагадати, де ми з вами були у 2005му році

Це те, на що ви звернули увагу в 14му сезоні? Не на чудову хімію між Теннантом та Кетрін Тейт? У вас нічого не тьохнуло в серденьку? З чого ви блять зроблені взагалі?

Те, як 10й (чи правильно вважати його 14м🧐 ?) нарешті знайшов свій спокій та родину Що він нарешті призупинився Перестав "бігти", на що весь час скаржилась Донна і просто дав с��бі можливість пожити? Вам було важливіше пропиздітись, як він зацінив зовнішність Ньютона? Ото вам, душніли, важко в реальному житті напевно Це ж просто пізда

Для мене було важливішим, що оригінальні автори повернулись зняти прекрасну історію на честь 60-річного ювілею Я дійсно подивилась з великим задоволенням і з нетерпінням чекаю, що нам принесе новий, 15й сезон та новий (як символічно) 15й доктор

Так, я сама не люблю, коли в сучасному кінематографі пхають "повєсточкі" Але якщо на цьому не буде будуватись сюжет, то я не бачу аж нічого поганого Бо ми говоримо про персонажа, який буквально не обмежений жодними рамками Мені навіть прикро, що перший його одностатевий любовний інтерес показали ось так тупо через двох акторок, які поруч одна з одною відігравали дві каменюки Нічого поганого в том, що це одностатеве кохання Пагано те, що воно було хуйово прописано та зіграно Не на те люди взагалі звертають увагу

А я вам нагадую, що на дворі зараз 2024й рік, на хвилиночку

Джеронімо, дорогенькі! Із величезним захопленням чекаю нових пригод Доктора :)

[dariamarchin]

дивлюсь дивлюсь "єдиноріг: воїни вічності", в цілому цікавий сюжет та лор, а потім *бац* головні герої мають піти у фентезі росію, і аніматори сують в лице фентезі кремлі і фентезі кокошніки--

інтерес дивитися моментально відпав.

[strawberryspider777]

Це досить кумедно,але саме цей комікс закинув у душу зернятко цікавості до Дарк Соуз) Можу сказати що перші спроби увійти у світ темних душ були досить невдалими.Тоді я подумав що гра яка змушує тебе битися об стіну головою ( а саме так я відчував геймплей) насправді нудна.Але щось підказувало мені що слід спробувати ще раз повернутися до цього шедевру. Потім я побачив Blasphemous який МАЛО ТОГО ЩО БУВ ПЛАТФОРМЕРОМ(В які я ЗОВСІМ не вмів грати) ще й позіціунував себе як Соулс лайк.

Але я був у суцільному захваті від гри.І навіть після того як подивився летсплей виришив що МАЮ спробувати в неї пограти.І тут стаєтся диво,бо я починаю набиратись навичок гри у платформери і маю достатьньо наснаги щоб битися об стіну головою з суцільним задоволенням від цього процесса :D (Господи прости,як це жахливо звучить) Саме завдякі цій грі і моїй до неї любові я вирішую спробувати DS ще раз.І....розумію що в мене вже зовсім інший погляд на неї.Те що відштовхувало,скоріше принаджує до неї. І я страждавший вже не перший рік від ��ого що швидко втрачаю інтерес до ігор проходжу її від початку і до кінця. Тоді я мав лягати у лікарню,але я настільки був приголомшенний тим що я нарешті можу грати в гру,нарешті не втрачаю інтерес,категорично заявляю що поки я не пройду персший ДС до лікарні не ляжу.І мати яка бачила як я неіронічно страждав від того що втрачаю інтереси,і на сам перед інтерес до ігор погоджуєтся на такі умови. Так і почався мій шлях мазахіста обранного мерця. І я дуже счастливий що на нього ступив. Бо як би це дивно не було але саме цей похмурий,готичний світ дає мені надію.

[karlinwalker]

Привіт! Ну що, розказати вам щось про себе? Я є авторкою книги, яку скоро побачить світ. А ви, якщо вас зацікавить, зможете прочитати її на етапі створення 🔥

Вона про кохання, назва говорить сама за себе: "Твої губи солодші меду". Внизу залишу анотацію✍️.

А ще знаєте що? Чи хтось любить так само сильно фільми та серіали? Ох😅 Передивилась я їх купу, можете звертатися, пораджу на будь-який смак 👌.

Анотація ✨

Випускниця школи Окларду, Софі, що проживає у містечку під назвою Лінтон, останній вечір у школі проводить наодинці, в кабінеті, де пройшли її найкращі роки, з пляшкою дорогого шампанського в руках, згадуючи моменти, які гріють душу і хвилюють серце, згадки, котрі змушують посміхатися навіть коли зовсім не хочеться покидати свою рідну школу, Софі нерадісно приймає цей факт та замислює вчинити дещо страшне, поки в клас не заходить Ден Коуелл — молодий вчитель біології, в якого вона таємно закохана. Чи зможуть вони спокійно поговорити та що відбудеться, якщо алкоголь подіє, Ден підігріє інтерес, а Софі стане більш розкутіша та сміливіша? До яких наслідків призведе їх, здається, остання зустріч?