#тексти��

[thalia-pages]

For Justine

Тепер можна не поспішати мити сковорідку, не залишати прочиненими двері до кімнати аби почути коли у ванній знову буде вільно. Можна не озиратись праворуч зайшовши до кухні, можна голосно розмовляти по телефону після десятої.

Кришталики дощу зрошують пізньочервневе повітря, мерехтять на сонці, що добросовісно обпалює, ніби глину, охайні фасади будинків, поодинокі острівці зелені, обличчя місцевих з травня по вересень, і, зрештою, не лишає і сліду від дощу. Тобі вдається тримати рівновагу на межі такої необхідної печалі через прийдешню розлуку і такої неминучої радости очікування нових досвідів.

Коли спростити усе до потреби в безпеці, то кожна зміна обставин – ніби укол. А нам же з дитинства відомо, що уколи, попри те, що болючі, часто необхідні. За їх допомогою, зокрема, людині вводять ослаблений вірус, аби організм запам’ятав його та навчився йому протистояти.

Ми свідомі того що є випадковими сусідами на рік. Це – дивна інтимність з незнайомцями, на яку погоджуєшся раніше, ніж запам’ятовуєш нову адресу. Я знаю що ти їси на обід, якого кольору твої рушники і, якщо ми не бо��мось бути взаємно засудженими почати балачку про роботу або релігійні свята, усе те, що ти дозволиш про себе дізнатися. За такого життя неможливо розслабитись: постійно перебуваєш у когось під оком.

Ти повертаєшся до себе, а тоді – додому. Ти дорослішатимеш, побудуєш кар’єру і створиш сім’ю серед тих, хто розумітиме твою швидку говірку на тлі портового шуму одного з узбережь Бретані.

Діти зі змішаною етнічністю і вільним  володінням кількох мов, яких я відмовлюсь народжувати, збиратимуть мушлі до скарбнички з-під печива, подарованого твоїми батьками.

[mar1-ka]

Ця осінь впаде під ноги рожевим гроном...

Ця осінь впаде під ноги рожевим гроном,

Потрісканим в вільгості вересня виноградом.

І станеться жовтень прадавнім отим законом,

І станеться слово шумливим пожовклим садом.

І станеться діло, і зміями ляжуть лози,

Сплетуться тілами з сиренним тривожним гулом.

І пройдуть над нами ракети і пізні грози.

І прийде спокута за прісно і за минуле.

І прийде, вплететься дощами сирими в коси,

Зашепче на вушко спокусу сліпців та дурнів,

І зорі впадуть снарядами у покоси,

І шпальти газ��тні розвіють останній сумнів,

Що можна не чути, не бачити, відболіти,

Що можна закрити очі і якось буде…

Ця осінь впаде під ноги і стане світом.

Скривавленим світом, розстріляним просто в груди.

Фото — Eriks Abzinovs

[beastblade69]

таке враження ніби мене жували 50 років і виплюнули сука ну шо це за піздець, га? шо це за хуйня я не можу вже просто сука зпїьало все

[yakumenkko]

Я останнім часом шукаю все про копірайтинг. Ютуб, статті, книги, брала участь в марафоні з сторітейлінгу, та навчань. Я постійно шукаю, інколи знаходжу що хочу, інколи впираюсь у стіну. Частіше друге. Але я точно знаю, що знаходить той, що шукає.

Я знайшла багато курсів для копірайтерів, але це питання тисяч гривень і я не маю поки в кого запитати чи дійсно вони варті того. Просто кожна сторінка створена так, щоб ти купив. Гарно описано, представленні спікери, але чи дійсно вони такі круті? Я поки не готова сфомолювати думку. І вирішила вивчити всі безкоштовні джерела.

І найзмістовніші це книги. На жаль більшість вони російською мовою. Так, я навіть купила книгу однієї з українських копірайтерів, до якої вже маю довіру, але поки вона не в мене, я не хочу гаяти час. Я довго впиралась і не хотіла читати книги російською, але сьогодні почала за для знань. Єдине що це безкоштовні джерела і я за них гроші не плачу. Хоч це мене трохи заспокоює.

Можливо колись, я досягну успіху і також напишу свою книгу про те, як гарно писати тексти українською.🫰🏻

[maarchelll]

ХЕЙ!!

Зазвичай я пишу маленькі тексти чи віршики завдяки хвилям емоцій та почуттів, які часом накривають мене морськими хвилями, але!

Тепер хочу спробувати писати без них, створювати щось не лише завдяки емоційним "просвітленням", тож

Напишіть, будь ласка, якесь слово, що надихає вас.

Або можливо речення(вислів) , яке не може вийти у вас з голови.

Напишіть те, що викликає у вас щось солодко-приємне, як літній дощ,

Або меланхолійно-самотнє, неначе похмура жовтнева середа.

[benjamiina]

три дні тому, я прокинулась і сьорбаючи каву раптово захотіла написати мову для своєї творчості. за 15 хвилин на світ народилось це:

це перша чернетка.

а це друга, де були перші спроби писати цими символами.

тієї ж ночі я написала великий допис у фейсбук, де розібрала майже кожну букву. це допомогло мені краще зрозуміти ідею.

наступний ранок я провела розбираючи деталі, прописуючи можливі варіанти деяких букв

за основу взятий український алфавіт, та загалом мова. змінені символи, побудова речень, вітається видозміна слів, їх скорочення, створення нових.

кому цікаво, більш детально можна почитати в закріплених історіях в інстаграмі (вибачте)

це основний варіант алфавіту, за яким можна буде прочитати усі тексти, написані мною в майбутньому. не завжди, але я писатиму переклад українською (я не монстр)

так він виглядає в звичайному письмовому варіанті. (там вірш, але поки не про це)

цікавий факт: ще першого дня я запам'ятала частину букв, наче завжди їх знала. зараз я читаю та пишу ними досить швидко та майже не напружуючись. навіть тато навчився їх читати :)

вчора та сьогодні я розбиралась з технологіями. іііі розібралась! увага... я створила шрифт для компухтера, вхпзвххв

це було досить легко. набагато легше ніж писати цей допис. думаю я створю ще 2 таких. в одному додам алфавіт і тегну його, для легкого пошуку. а в іншому напишу детальніше про ідею та мої бажання.

не знаю чому, але я хвилююсь, публікуючи це тут D:

дякую за увагу, сподіваюсь це було цікаво

[meowluox]

я боюсь свого таланту.

страшно випускати його на волю бо я страждала через це раніше. страждала і дуже вміло подавила всі спогади та емоції як мені блять розбиратись тепер із цим.

вдих.

я так боюсь це правда.

але

позитивного досвіду ж більше.

найголовніше — я роблю себе щасливою і проводжу енергії свого натхнення бо ці застої погано впливали на моє здоров'я. хоча б заради цього варто продовжувати не дивлячись ні на що. мені хочеться вірити що мої тексти можуть зігріти врятувати чи закомфортити когось але я не почуваюсь настільки впевненою щоб спиратись на цю думку. можливо зворотній зв'язок інших колись доведе мені це хоча скільки отримую прекрасних коментарів стільки і не вірю до кінця. тож із кукухою доведеться потеревенити за це.

нещодавно робила медитацію на інтеграцію своїх тіньових сторін у свою особистість але я не врахувала що крім темної тіні є золота. ось її я вперто і залякано ігнорую вже стільки років. іноді вона пробивається своїм сяйвом з підвалу в якому я її зачинила і я воістину сяю разом із нею.

але більшість часу я зажата і ховаю своє світло. і ховаюсь від світла.

воно відчувається таким небезпечним.

я вирішу це з часом можливо навіть найближчим але зараз я справді вперше за довгий період у паніці.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Чи є самогубство гріхом? Дуже часто над цим думаю, особливо тоді, коли не стягую того, що відбувається навколо. Зараз я дійсно не стягую.

Почуття зайвості починає тиснути. Мені немає куди дітися, у мене зараз немає житла, немає заробітку, бо ж роками писала тексти з акаунту колишнього, а він не дав мені контактів замовників. Лишилася просто ні з чим: без грошей, без можливості нормально існувати, без майбутнього. Не бачу сенсу продовжувати рухатися вперед, мій позитив поволі згасає.

Хоч наче все добре з коханою людиною зараз, але я не можу йому нічого не дати. Колишній був правим, коли казав, що я нічого не даю, бо ж власне - у мене навіть заробітку свого немає, а щоб знайти роботу, потрібно полишити навчання, яке я дуже сильно люблю, бо в цьому випадку поєднувати не вийде.

Батьки футболять мене зі сторони в сторону. Ні, я не прошу в них фінансів, але зараз стоїть ��а кону питання житла і врешті я є третьою зайвою. Просто п'ятим колесом, об яке впирається їхнє особисте щастя.

Тато сьогодні про курсову сказав "не треба було взагалі починати цей проєкт". Я продовжила "взагалі в житті є багато проєктів, які взагалі не варто було починати". Загалом, одним з таких проєктів є я. І зараз абсолютно не знаю, де себе діти, бо питання стосовно того, щоб зняти себе з буття як абсолютно зайву ланку суспільства вже висить на волосині.

Можливо нарешті я все-таки на це наважуся

[luerron]

В таку спеку не завадить трохи зимового Ластерії ❄️

Це повинна бути ілюстрація одного з найболючіших епізодів його життя але поки шо писати тексти в мене нема часу 🫠

[rihu-w]

спотіфай для простих смертних, себто тих, хто не купив собі преміум, вимкнув можливість переглядати тексти пісень. вангую: він скоро заблокує функції перемикання і зупинки треків.

[nezoriy]

«Гей, чоловіче на човні», 2024, акрил і пастель на картоні | “River Styx”, acrylic and pastel on cardboard. Available for sale. Dm if interested

Дуже люблю тексти Zwyntar в тому числі за яскравий візуальний ряд. Останнім часом, коли працюю з фарбами, намагаюсь дозволити руці робити що їй хочеться, не включати голову занадто сильно, і вже не перший раз рука хоче малювати щось про «Човен». Підозрюю, це ще не остання робота на цю тему.

Картина продається, 2к гривнів. Якщо оформити, хрупкість матеріалу компенсується, проте оформлення потягне ще на 2к само по собі, тому, якщо хтось зацікавиться, будемо домовлятись окремо. Пишіть в директ, якщо вважаєте, що на вашій стіні не вистачає саме цього 😊

[thalia-pages]

Торта вистачило би ще на два дні. Відчуттям покинутості можна було конкурувати хіба що із сукнею у шафі – сутула, вона висіла на вішалці так, ніби її і не вдягали вчора, і, ймовірно, найближчим часом не вдягнуть знов. Білі кросівки були завбачливо переміщені зі спільного передпокою, ніби з неблагополучного району, до кімнати. Немов не наважуючись ступити ще крок, стояли на вході поряд з комодом, загорнуті у білий пластиковий пакет з написом “Все буде Ukraine“.

Права частина ліжка – непорушно застелена із двома, складеними одна на одну подушками. Попід ними притулився ведмедик Teddy з якоїсь особливої серії, оскільки на додачу має ангельські крила. На лівій половині ліжка – ортопедична подушка без наволочки, плед визира�� із підковдри, зім’ята нічна сорочка персикового кольору, сині шерстяні шкарпетки.

Відкривши двері до кімнати, наштовхуєшся на інші двері. На них висять два рушники – більший синьо-зелений і менший малиновий. А ще – легінси і спортивний топ.

На дивані – який вже день – піна пакувального паперу лилась із бузкової коробки з-під кросівок. Зовсім поряд – весь у зморшках – пакет із логотипом пекарні felzl, у який ще не так давно, мов кераміка чи кришталь у газету з оголошеннями, був турботливо загорнутий такий нетутешній, прикрашений білими квітками, торт із коржів та крему.

[mar1-ka]

Пісня білої туги (白头吟)

Спроба намбер раз перекласти щось з китайської. Ханська народна пісня, яка вважається ще й авторською, проте самі ж китайці визнають, що, скоріш за все, те авторство просто гарна легенда. Переклад ритмічний, тобто його можна співати, правда з нюансом: в оригіналі 白头吟 має всього вісім рядків і її часто виконують або просто двічі підряд (16), або повторюють з третього рядка і до кінця (14). В мене ж рядків дванадцять, і якщо з випадком, де співають два рази, все просто: буквально виходять два куплети і приспів (п'ятий-восьмий мої в класичній версії), то в другому два рядки випадає і треба мізкувати які. Ну і ще одне: варіантів її виконання, як я вже казала, є досить багато, при тому більшість з них тоновані-римовані плюс-мінус однаково. Проте я починала переклад заради саундтреку до 風中奇緣, а з ним ситуація інша: друга половина пісні, відносно народного варіанту, сильно змінена. В українській це буквально означатиме неправильні наголоси в словах. Так що в результаті вийшли дві версії: під класику (і більшість виконань) і під той саундтрек (смішно, проте якщо його мелодія мені подобається більше народної, то текст приспіву, що вийшов, навпаки, менше).

А взагалі з нею одна цікава історія пов'язана, але це вже іншим разом :)

Класичне виконання:

Кажуть що любов всіх снігів чистіш,

Що душа людська всіх багатств цінніш.

Ранком ми клялись, смерком розійшлись —

Всі твої слова мов гірська вода.

Тихо плакати, вздовж каналу йти —

Не спинити вже бистрої води.

В сіті радісно рибка так пливе,

Якби ж відала вона, що її там жде!

Кажуть що любов всіх зірок ясніш,

В серці до кінця для одної лиш.

Кажуть, милий мій, в тебе серця два

І тому піду далі я одна.

Версія до саундтреку 風中奇緣:

Кажуть що любов всіх снігів чистіш,

Що душа людська всіх багатств цінніш.

Ранком ми клялись, смерком розійшлись —

Всі твої слова мов гірська вода.

П-пів:

Іти, тужити, слізоньки лити,

Вода на захід — та й не спинити.

Рибина в сітях радісно грає,

Та свою долю вона не знає.

Іти тужити, слізоньки лити,

Вода на захід — і не спинити.

Іти тужити, слізоньки лити,

слізоньки лити — і не спинити.

Кажуть що любов всіх зірок ясніш,

В серці до кінця для одної лиш.

Кажуть, милий мій, в тебе серця два

І тому піду далі я одна.

[feyapyva15]

Я забув що в нас контрольна зі шведської.... А до неї тре було трохи аналізувати тексти котрі нам дали, а я забуув. 😔🕯️🕯️🕯️

[tiger-manya]

Шановне товариство, ми разом з @mrsheo та командою інших чудових людей зробили гру.

Це короткий детектив, де вам доведеться розкривати справу, аналізуючи й редагуючи тексти.

Завітайте до нас, бо ми маємо:

- lo-fi вайби;

- жарти;

- приємний арт від моєї сестри;

- імена-каламбури в найкращих традиціях "Хоч куди адвоката".

[lonestone]

Дихається якось вільно...так дивно. М'які промені вогняної зірки цілують мої щоки...вітер куйовде волосся, птахи зграями розсікають небесну блакить, декілька метеликів ще ховаються від неминучості...

Спогади та сьогодні змішалися в моїй голові, серце напрочуд спокійне, сигарет все менше та більше роботи. Спокій вже під шкірою...охолоджує мій розум, сповільнює дихання, фокусує мене на тому, що є дійсно важливим.

За моє важливе хтось віддає життя...за мою каву, за сон, за фільм ввечері. За ці безглузді тексти, за спокій ночей та теплоту розмов з друзями, за обійми найдорожчих.

Я є. Така як є. І мені подобається це сонце золоте, і осінь ця така щемливо тиха.