#реальність

[katiagray]

Таке життя... Думаєш, що довкола тебе багато друзів і близьких, а час показує протилежне...

Поруч залишаються тільки дійсно гідні люди, яким ти дорогий без будь-яких умов!

З Facebook

[katiagray]

Ех.........

Дуже люблю цей мем. Прям ДУЖЕ

[yakumenkko]

Я ніколи не уявляла себе мамою. Але зараз я мама, моєму сину 2,7 роки, і в нього криза 3 років. Моє миле янголятко перетворюється в бісесятко за долю секунди і назад. Інколи в мене просто їде дах. Через це я не маю достатньо часу для своїх хоббі, та навіть просто щось написати. А коли приходить вечір і тиха година, я обираю свої бажання(почитати, переглянути соц мережі, почитати). І тільки коли я буду мати більше вільного часу я зможу більше. Я знаю.

[zhitomir]

Окуляри Apple Vision Pro. Розповідаємо все про нову гарнітуру: скільки коштує, перші враження, технічні характеристики. ВІДЕО

19 січня Apple відкрила передзамовлення гарнітури Apple Vision Pro. Базова модель коштує $3499, варіант із внутрішнім накопичувачем на 512 ГБ — $3699, а варіант із накопичувачем 1 ТБ — $38... Читать дальше »

[not4yourmind]

Все вийшло навіть швидше, ніж я очікував. Хоч і втомився. З десяток годин, купка матюків, трохи гривень і "мрія" всього дитинства реалізована.

Відносно очкування/реальність я задоволений. На невеликий бюджет це найкраще, що можна було б реалізувати. Відносно чи принесло мені це радість? Не впевнений, бо зрештою.. Тепер треба вигадати нову "ціль", а з цим вже важче. Та й не знаю. Можливо я просто гівно не вдячне. Я колись відчував себе більш живим їбашачи по 14+ годин в Польщі на стройці, ніж зараз. І тоді, коли я нарешті повернувся і купив собі новий телефон, я декілька днів буквально стрибав від радості. А тут ціле "геймерське" місце та ще й своїми руками. А емоцій 0. Тільки спина болить.. Поки скрутив це все. Ой таке. Піду прибирати, може просто втомився.

[lisa-is-chilling]

зважилась нарешті подивитися "спіймати кайдаша". вже дев'ять епізодів охуїваю, які ті кайдаші пиздануті.

- омелько - алкаш, який вважає, шо всі йому винні чисто за його існування та два успішних процеси запліднення яйцеклітини його дружини

- марічка - буквально фінальний бос маніпуляцій та газлайтингу, і мені хочеться придушити її приблизно завжди

- карпо - емоційний інвалід, який хоче "жінку з перцем", але поняття не має як з н��ю порозумітися окрім як за допомогою прояву фізичної переваги у силі (ще й голосував за януковича)

- лаврін - настільки незрілий, що придумав собі образ та одружився на ШІСТНАДЦЯТИРІЧНІЙ ДІВЧИНЦІ ТА ЗМУСИВ ЇЇ ЗАВАГІТНІТИ

я до скону буду виправдовувати мелашку та мотрю, бо вони буквально морфують з адекватних людей в абсолютно відбитих, бо стали частиною сім'ї кайдашів.

більшість часу мені просто хочеться в'їбати когось із кайдашів башкою в стіну. і я підозрюю, що це так задумано, бо і першоджерело очевидно було не про здорову сімейну динаміку.

бабуся якось сказала мені, що цей серіал максимально наближений до реального життя в селі. якщо це реальність - то застреліть мене, бо я в такому світі жити не хочу.

[deadbattsblog]

після декількох днів ютубу та книг потроху повертаюсь в реальність та соц мережі

[lonestone]

Зараз сиджу оце і думаю, що...люблю вас, люди, які тут щось лайкають, коменти залишають. Серйозно, це так чудово і прикольно, що хтось небайдужий і добрий дивиться на мій світ, який є тут, у цьому маленькому колі тихих та особливих перехожих.

Хоч моя реальність тут не найприємніша, але мені хочеться бути дуже чесною. Це місце саме для глибоких потаємних бесід з собою, коли ніхто нічого не знає, окрім цих слів. Іноді цього досить, щоб вижити в якусь хвилину.

[meowluox]

захоплююсь однією психологинею яку часто дивлюсь на ютубі і вже за звичкою хотіла піти нишпорити по її соцмережах у пошуках інфи де вона навчалась і на яких курсах була а потім раптом така

так стоп а навіщо мені це?

ну очевидно щоб якісь орієнтири собі намітити бо я хочу прийти до схожої бази знань як у неї але лі

невже ти хочеш стати чиєюсь копією? фо ріал?

проте правда в тому що мені ніколи не треба було дізнаватися як саме люди прийшли до їхньої самореалізації та успіху. я завжди мала просто поставити собі свою власну щиро бажану ціль і дозволити моєму простору вести мене підсвітлюючи необхідні конкретно для мене ресурси.

моя реальність знає мене краще ніж будь-хто навіть краще за мене бо це і є я точніше моя підсвідомість. я сама створюю собі можливості але я також сама і забираю їх у себе через різного роду обмежуючі переконання.

я

мала

просто прийняти рішення

і діяти.

[justacynicalromantic]

В цю гру треба пограти чисто щоб відчути як це - віртуальна реальність з присмаком наших повсякденних реалій.

Ну от подивіться на цей антураж!

Що це? Це скарб✨️✨️✨️

[kekineko]

десь роки півтора тому напевно, після того як затяжна депресія та ліки від неї загнали мене у глухий кут, я вирішила стати на шлях зцілення?? не знаю як це назвати правильно.

під час декількох місяців існування, коли встати з ліжка було для мене справжньою перемогою а похід в магазин давався крізь сльози, я не витримувала того, наскільки це жахливо відчувається. болючі наслідки деструктивної поведінки, алкоголю, важкої праці та війни.

помста за відсутність піклування та любові до самої себе.

я не хотіла такого життя. я хотіла бути щасливою і радіти, та вже давно забула як це. але коли ліки подіяли я наче вперше побачила який же яскравий і гарний цей світ. неймовірне відчуття, яке я не хотіла відпускати.

проблема була весь цей час всередині а не в самій реальності. світ жорстокий - правда, але і добрий теж, тому я вирішила зробити все щоб навколо мене було якомога більше речей (і людей) які будуть нагадувати про це.

прогулянки під сонечком. хороша музика. булочки з вишнею. розмови з подружками. компліментики собі. "молодець" за будь які дрібнички. жовто-зелений колір. відстоювання кордонів. просити про допомогу.

моя реальність може бути інакшою, бо саме я її створюю.

я це пишу зараз бо знову забуваю і починаю тонути у власних темних думках, які фарбують все навколо у відповідний відтінок.

як невеличке нагадування

[katiagray]

[haileensy]

зустрічати новий рік з шампанським в руках, чуючи вибухи - оце реальність, в якій ми живем

[alwayshungryofelia]

13.03.24

Думай про яблуко.

Про його смак, текстуру і колір.

Уяви його в голові - його вагу і запах, і те, як відчувається перший шматочок між твоїми зубами.

Наш мозок працює таким чином, що не відрізняє фантазію від реальності, і

це чудово,

бо твої маленькі нейрони у нервовій системі вже почали передавати сигнали до залоз під твоїм язиком, підвищуючи рівень pH, аби зберегти твій шлунок від кислотності яблука.

Ось чому плацебо працює.

Мозок не відрізняє фантазію від реальності.

Якщо завтра ти зійдеш з розуму, ти не зрозумієш цього.

Цей маленький факт я дізналася у тендітні тринадцять. Мій власний маленький дебют.

Якщо тебе тошнить від одного погляду на таблетки, якщо твій мозок погано реагує тільки на згадку маленьких жовтих таблеток, які починають діяти через шість годин, від яких і досі мутить і здригається тіло навіть коли ти пишеш це, десять років потому,

Що ж

Думай про яблуко. Уяви його смак, вагу, текстуру і колір.

Твій мозок не зможе концентруватися на очищенні шлунку і запуску слиновиділення одночасно.

Якщо тобі погано - думай про яблуко.

Якщо ти не знаєш як жити далі - думай про яблуко.

Якщо ти заїбалася пити кожного вечора кляті таблетки,

Якщо ти ненавидиш те, що бачиш,

Якщо ти почув повітряну тривогу,

Якщо твоя власна тривожність сходить з розуму,

Якщо ти втрачаєш сенс свого існування і не можеш відрізнити реальність від фантазії

Думай про яблуко.

[not4yourmind]

Я вже просто у відчаї. Я не знаю. Цей світ сам хоче мене добити.

Вночі не спав майже взагалі. Заснув на зранку десь на дві години. Але справа в тому, що вже десь три тижні, а то й більше я не сплю міцно. Це щось таке, ніби примарне. Я ніби сплю, проте геть все усвідомлюю. Ніби просто лежу з закритими очима, а мозок не відключається геть повністю. Час йде швидше, але думки в голові не зникають і відчуття реальності теж. Просто лежиш. Це дуже виснажує і гнітить. Сили закінчуються.

І сьогодні десь близько п’ятої я відчув невеликий потяг до сну. Закрив усі двері, вимкнув усі гаджети, комп’ютер, телефон, ноутбук, зашторив вікно. І дійсно провалився в сон під тяжким і гарячим одіялом на хвилин 30, поки мене не розбудили звуки виламування моїх вхідних дверей.

Я, очевидно, зірвався, хоч і не одразу зрозумів, що відбувається. Голова була важка, тому ще пів хвилини десь я просто сидів на ліжку і не розумів взагалі нічого. Але звуки не припинялись. Вийшов в коридор, підійшов до дверей, стояли якісь два чоловіка бидлуватого вигляду, яких я подивився через «глазок». Один навіть наче в якійсь формі чи що. В коридорі було темно, я не розгледів та �� не до кінця реальність розумів. Щось там говорили між собою, матюкались і паралельно час від часу стукали в двері. Роздуплившись до кінця я пішов шукати речі аби вдягнутись та відкрити двері, але вони все ж пішли.

Чому саме зараз? Вже ж була сьома вечора, майже восьма. Якби це були якісь «домові» служби типу електриків чи сантехніків, то вони б мали приходити раніше. Це не через це. Взагалі не знаю хто це був, для чого і чому саме тоді, коли я міг виспатись.

Тепер до недосипу дуже жорсткого додалась мінімальна тривожність, що мене шукає хтось, кого я не знаю. Зрештою. Зрештою я дуже-дуже втомлений. Життєві події не дають мені виспатись. А цей сон в процесі стає не справжнім. Коли вже це закінчиться? Може це взагалі все галюцинація. Таке враження, що я вже десь гублюсь. Все таке неоднозначне… Вбийте мене вже хтось. Я дуже сильно втомився.

[yournextexmistake]

Занурення в жахіття, крізь сон, на межі божевілля.

Втеча.

Туди, де не можливо згадати, що є реальність та хто є я. Там, де Біси відстежують кроки, а Янголи не можуть захистити.

Порожнеча, яка існує в середині кожного.

Загадкове місце десь в ніде.

Хижий Ліс, де полюють чудовиська на людські душі, в землях Мрії.

темний та густий ліс.

крони високих дерев закривають сонце, ледве пропускаючи тонкі, як нитки, проміні світла. повітря вологе настільки, що мариться, ніби дихаєш водою.

Потопаєш.

холодний туман крутиться та димно повзе по траві й корінню.

Жінка в білій сукні. Блукає, як привид, під тінями чорних диких дерев, наче у власному садку.

Наспівує та нагострює золотого серпа, на березі дзеркального озера.

Перебирає темний пісок, котрий металево та різнокольорово виблискує, на її блідих долонях.

Торкається поверхні води, закривавленими пальцями. Щоб зіпсувати ідеально гладку поверхню хвилями. Зіграти скляні звуки, як по краю келиха.

Усі прикраси на ній, це його подарунки.

Дрімер.

боґ. демон. володар снів.

Чудовисько сновидінь. Істота з інших світів.