#пора року

[buchanews]

Дім для родини Дремлюг: дитячий будинок сімейного типу в Гаврилівці

Дім для родини Дремлюг: дитячий будинок сімейного типу в Гаврилівці

Бучанська громада радо вітає нових мешканців – родину Дремлюг та їхніх десятьох прийомних діток. Яна та Володимир, які є внутрішньо переміщеними особами з окупованого Бердянська, опікуються десятьма дітьми. Та спілкуючись із цією неймовірною, по

[poisonousmelissa]

Підсумки 2024 року

Все як завжди в останній день, бо, а коли ще підбивати ці ваші підсумки.

В'яальні

Почну з в'язальних напевно. Я зв'язала собі варежки, мітенки, шкарпетки, светр, кардиган, майже дов'язала ще один кардиган з квадратів, і здається топ я теж в цьому році дов'язувала. А, ще светр, який я буду розпускати, бо мені не подобається. Це все це багато чи мало? Бо мені здається, що мало.

А планувала я... А нічого я не планувала. Ясно. Ну, те що я в'язала, я дов'язала, так що будемо рахувати, що план я виконала.

А на наступний рік я планую:

Дов'язати кардиган з квадратів

Зв'язати кардиган з жовтої пряжі

Зв'язати светр

Дов'язати прабабусі шкарпетки

Мітенки прабабусі

Подруга шарф просила

Треба отой светр, що я дов'язала, але тепер він мені не подобається в кофту перев'язати, але я ще думаю, тому можливо просто розпущу його

Мама просила плюшевого кота зв'язати

І топ, що я на це літо в'язала треба або перев'язати, або розпустити

Я вже другий рік дивлюсь на люрікс і пряжу на светр і ніяк не почну

Пряжа на сукню також вже другий рік просто так лежить, теж пора почати

Ніби нічого не забула. Губа не трісне, я не спішу що от обов'язково треба все встигнути ��в'язати і обов'язково в ті строки які я собі поставила. Не зв'язу в 25 році, зв'яжу в 26, я нікуди не спішу.

Читацькі

Книжки мої книжки. Рорк каже, що я в цьому році прочитала аж 12 книжок. Давайте я просто скрін вставлю і не буду перечисляти всі ці книжки.

Ота де написано, що автор і назва з'являться згодом це пісок у склянці.

А ще ви можете помітити, що я аж пів року читала аж цілих нічого, насправді навіть більше, бо я робила дійсно великі перерви між книгами. І іноді посеред книг.

Планувала я звісно ціле нічого. Тому вважаю, що свої читацькі плани я виконала. Я дочитала майже все, що в мене було.

В планах дочитати всі непрочитанні книги, що в мене лежать. А саме: Корчма на перехресті світів, трилогію Королівство нечестивий/проклятих/страхітливих, трилогію Жорстокий принц/Лихий король/Королева порожнечі і в мене ще є з цього всесвіту Як колороль Ельфгейму зненавидів оповідки. І я дивлюсь коли там виходить продовження серії розпусних хлопців. Як раз Король Неверленду перша книга серії. Якщо не помиляюсь їх там чотири. Ну і все що я там куплю теж сюди ж. Я, до речі, назвала вам всі непрочитані книги, що в мене є. Поки я встигаю читати все що купую, але може в майбутньому щось зміниться. А може і ні.

Ну і просто життєйські плани

Якщо пам'ятаєте я писала про фанфіки. І звісно я дописала, аж ціле нічого. Буде мем звісно, якщо я за пару годин до нр ультану і допишу хоча б одну роботу. В цьому році в мене назріла одна ідея по фанфіку по вінкс. І я навіть намалювала ОС для нього. Так що в плани ставлю хоча б почати його. Так що тут плани не виконала. Оттака я бука.

Раз я заговорила про малювання, то перейдемо до нього. Я аж відкрию всі свої малюнки за цей і минулий рік. Цілей я особливо не ставила. Ото аби ж то малювала. І в цьому році я дійсно покращила свої навички. В минулому році я багато обводила і змальовувала, тому думаю не варто це показувати, а ось в цьому році в мене почали виходити пальці і руки в цілому. Не кожен раз, але хоча іноді. Це вже великий прогрес для мене. Я правда так і не зрозуміла, чому саме вони почали виходити. Просто в один момент, ніби щось клацнуло і в мене почало виходити.

Малюник я кидати не буду, але скажу, що минулого року я намалювала аж 17 малюнків, тут і скетчі і повноцінки, а в цьому році аж 6 і один незакінчений. Ладно все стало гірше. От я в 2020 році нормально так малювала, а потім з кожним роком все менше і гірше стала. У мене в якийсь момент був скачок і прям сильно продвинулась, а потім майже нічого нового і не було і я ото досі застопорилась. Зараз потроху почався прогрес, але потроху. Так що сподіваюсь, що наступного року в підсумках я вам покажу останні роботи 24 і 25 року і там буде дійсно помітна різниця, бо поки, що з роботи минулого року я крінжую. А останню роботу цього року ви і так бачили. Ладно я покажу її ще раз, але тільки тому, що вона мені дуже подобається.

А так. План на цей рік у вигляді пункту вижити, виконаний. І я магістратуру закінчила. На роботу ще не влаштувалась, це вже в наступному році, так що з планів на життя просто працювати, купити пам'ять в ноут і манікюрну витяжку. Ну і книги. Так що всіх �� минулим Різдвом і наступаючим Новим Роком.

[loftysmb]

Яка ж осінь неймовірна пора року. Навіть сьогодні: сіре небо, десь далеко видно важкий туман, дощик ледь-ледь моросить і повітря холодне немов вже грудень, а не початок жовтня.

Іноді мені ��дається, що, народившись в жовтні, я просто закохалась в перші речі, які зустріли мене в цьому світі. І важкі дощові хмари, і пожовкле листя, і калюжі, і холодний вітер. Ніяка інша пора року не дає мені такого відчуття затишку і комфорту.

[meowluox]

осінь це завжди така комфортна пора року для мене прямо як весна і не уявляю яким чином я відчуваю комфорт від настільки протилежних енергій. просто відчуття що "перехідні" сезони ��ачіпають щось усередині мене. можливо я навіть бачу себе в них.

[nadehika]

10.09.2024

Пишу про те що мені зараз дуже болить.

Десь в березні-квітні цього року я була в найтяжчому за моєї памʼяті психо-емоційному стані. Причин було декілька:

1. Мій двоюрідний ��рат був на війні і я дуже за нього переживала.

2. Моя бабуся (мамина мама) десь в той момент отримала інсульт і в неї стала паралізована ліва сторона тіла (вона не могла ворушити рукою і ногою). І через це моя мама їздила до неї кожні свої вихідні. А моя мама працює 2 через 2 (день/ніч і потім 2 вихідних). І з 4 ночей моя мама могла спати лише 2, так як одна була нічною зміною, а наступну вона проводила в селі в бабусі з дідусем, тому що мій дід теж старенький і йому самому було дуже тяжко міняти бабусі памперси, готувати їсти і кормити її. Благо йому ще допомагала бабусина сестра. Але суть в тому що в баби крім паралізованої лівої сторони тіла почалися деякі проблеми з головою. Вона іноді не впізнавала людей, не розуміла де вона, не розуміла яка пора року говорила про людей яких ніхто з нас не знав, питала де її мама яка померла 12 років тому і т.п. Але моя мама не могла спати тому що ночами бабуся кричала від болю (і не можна було зрозуміти чи це їй дійсно щось болить чи це в неї в голові). Вона кричала майже кожну і цілу ніч.

І в той момент мені було дуже шкода всіх, і бабусю яка дуже мучиться, і дідуся який біля неї, і мама яка не спала, ходила на роботу і ще мала хазяйство в нас вдома (благо моя інша бабуся дуже допомагала в цьому), мала доглядати свою маму (так як її брати працюють і не можуть приїхати навідати свою маму). І ще городи і т.д.

І я відчувала свою вину що я тут закордоном, адже якби я була б вдома, я б могла трохи допомогти мамі і взяти якусь частину роботи чи догляду на себе + могла б возити маму в село так як у мене є машина. І ці відчуття мене дуже пригнічували. Плюс у мене були певні проблеми на роботі (я вирішила спробувати працювати на кухні джуніор шефом, і головний шеф мене постійно абʼюзив), плюс робота була фізично тяжкою, в мене постійно були опіки на руках, боліла спина і ще приходилося ходити на роботу на 6 ранку.І це все мене просто вбивало. Переживання за сімʼю, за брата який на війні, за себе так як я фізично вже не вивозила цю роботу… Тоді я в черговий раз почала займатися з психотерапевтом, і мені ніби стало легше незважаючи на те що в основному я їй тільки жалілася на життя і плакала. Я трішки вилізла з того стану, потім ще п��шла в спортзал і стала почуватися ще трохи краще.

Потім перевелася з кухні назад до кейтерингу і стало ще легше.

А потім мій двоюрідний брат загинув на війні. І весь цей стабільний стан розбився.

За декілька днів до смерті він говорив зі своєю мамою, і казав що у них зовсім немає зброї. І їм немає чим відбиватися. А потім на нього і його побратимів скинули протитан��ову гранату.

Я була вдома (але на похорони я не встигла).

Його смерть відчулася так ніби якась частинка мого серця почорніла і висохла.

Але ще ця поїздка дала мені змогу побачитися з сімʼєю. Я ходила, всіх втішала, обіймала, смішила…

А по приїзду назад і залишившись на самоті ця пустота почала їсти мене зсередини.

Але я знала що на кінець серпня в мене запланована відпустка і куплені квиточки додому. Напевно тільки це тримало мене на плаву ще 2 з половиною місяці. Спочатку я рахувала тижні, а потім почала дні.

І от коли я була на етапі рахування днів - померла моя бабуся. Померла у сні. Не дочекалася мене хоча обіцяла. І я знову не попала на похорон (я б і не встигла). А я майже не плакала за нею. Не знаю чому. Точніше десь в глибині душі я навіть раділа за неї. Що може бути краще за смерть у сні? А вона ще й дуже мучилася перед смертю. Як і моя мама і дідусь які її доглядали. А за день до смерті до неї ніби повернувся її здоровий мозок. Вона питала в мами коли я приїду бо казала що скучила за мною. Мені здається я майже не плакала за нею. Мій мозок не розуміє що вона померла. Я плакала тільки коли збирала чемодан і клала в нього консерви, які вона у мене просила щоб я їй привезла. Я їх привезла, але бабуся мене не дочекалася…

Я плачу зараз

А потім була відпустка і я повернулася додому. Я виявляється дуже сумувала за сімʼєю. І я так боюся втратити когось наступного… Вдома було добре. Я допомагала як і чим могла батькам, ходила на кладовище, і намагалася жити це життя. А потім були новини про Полтаву (моє серце застигло). На наступний день про Львів (ракета впала на будинок який навпроти того де живе моя найкраща подруга) здається тут моє серце заніміло. І поїздка назад сюди - де мене ніхто не чекає.

Але в дорозі сталася ще одна річ яка по суті не така страшна як смерть і яку я вирішила, але мені здається що ця ситуація остаточно зжувала останки моєї психіки.

Моєму молодшому братові- 22 роки. Він вже півроку працює за спеціальністю і паралельно вчиться. Я його дуже люблю.

Але я нічого не замітила. Точніше я думала що в нього постійний сум через те що і в мене, але була штука яка його дуже гризла, і яку він мені сказав лише коли я була напівшляху в Ірландію. Надіюсь для когось це стане уроком, і ніхто більше не потрапить в таку ситуацію.

Коротше в мого брата був акаунт в пейпал який хтось зламав і хз як але взяли кредит? (Я сама в цьому не розбираюсь і не знаю чи так можливо чи ні) на 15000 грн. І почали вимагати ці гроші з мого брата. Він не мав такої суми бо тоді ще не працював, і взяв мікрокредит. Після отриманих грошей цей акаунт видалили і ці шахраї пропали, а мікрокредит ні. Оскільки в нього не було таких грошей, і повертав він їх зовсім потрохи, відсоток ріс, він брав інший мікрокредит і т.д. Хз як це все відбувалося, але коли він попросив в мене про допомогу (я підозрюю що він був за декілька кроків до самогубства), це стало 115000грн. Я надіюсь що мій брат не думав про самогубство але з багатьох фраз це було зрозуміло. Можливо я не права (я надіюсь що я не права). Але дуже багато факторів на це вказувало. Мої батьки цього не знають. Сума досить велика для нашої сімʼї. На секунду в моєї мами зп 7000 грн а в тата 10000грн.

Чому він не звернувся до мене раніше? Тому що думав що якщо візьме ще мікрокредит то зможе закрити той, і так далі. Як назбиралася така сума? Я в душі не розумію тому що для мене мікрокредити ніколи не були зоною інтересів.

В результаті ситуація жахлива. Борг велетенський. Моя сімʼя нічого не знала тільки я. І моя сімʼя не мала таких грошей. Я просто не бачила виходу.

Я дала йому 2500 євро і він закрив всі борги.

Я не бачила іншого варіанту. Він сам би його точно не закрив бо в нього немає таких грошей як і в батьків.

Але як мені шкода всіх в цій ситуації. Я думаю що він би не зміг сказати про борг батькам як і я, адже вони в подвійному траурі. Я не хочу, навіть, уявляти яким би це ударом стало для мами. Мені шкода і батьків. І його дурня такого, тому що всі ці півроку він крім навчання і роботи був ще й в постійному стресі через цей борг, і що брехати мені шкода моїх грошей, бо щоб назбирати таку суму мені треба десь півроку. І незважаючи що брат дуже дякував і обіцяв все повернути, я розумію що це буде не зовсім скоро. Я ще згадала як як я жаліла цих грошей собі на корекцію зору чи щоб зробити рино��ластику а в результаті віддала її щоб погасити не свій борг🙂 Більше того я згадала як вже більше десяти років я для себе жаліла 100 євро на електронну книжку…

Я знову плачу

Просто в мені знову пустота. Мені здається що ця ситуація мене просто морально добила. Я більше не хочу нічого відчувати. Я просто зрозуміла що я та людина яка допомагає всім, і ще жодного разу ніхто не допоміг мені. Я та людина яка рятує всіх, але ніхто не рятує мене. Більше того тепер в мене немає грошей на психотерапевта 🙂 Я не знаю як це все вивезти, і за що це все мені…

Мені реально так боляче і одночасно так пусто. Це життя таке несправедливе…

Я взагалі не розумію чи варто далі жити його…

І я не знаю як витягнути себе з цієї ями. На цей раз дійсно не знаю…

І мені немає з ким поділитися цією ситуацією. Дійсно немає. Немає в кого попросити хоча б про моральну підтримку…

Пишу сюди з надією що хоч так виговорюся і мені стане хоч трішки легше…

Але ж ми всі розуміємо що не стане…

[youkomorie]

Хочу купити гарних квітів, свічку з приємним запахом та облаштувати це в кімнаті 🥰. наготувати смачну за запашну випічку, якісь страви з гарбуза приготувати.

Це ж осінь, пора року, де можна нарешті гарно та тепло вдягатися, гуляти з парасолькою під дощем, збирати жовті листя. Малювати та готувати щось смачне 🥰.

Естетік.

Я це виконаю, обов'язково.

[you-should-not-read-this]

до неї. на правах останніх годин 2023 року. я тебе люблю і, на жаль, ця любов мене вже давно душить, не говорячи, щоб отримати щось нове від цього світу. я все ще за тобою дуже сумую і моє серце наче щоразу розбивається на маленькі кусочки. І складається враження, що так буде до тих пір, поки вони не будуть настільки маленькими, що стануть непомітними і на цьому можна буде ставити хрест. я сподіваюсь таки, що наступний рік або через рік або коли-небудь у нас буде можливість поговорити щиро та без образ. мені все ще боляче і я завжди сподіваюсь, що у якийсь момент, я буду тобі потрібна. Нехай не на постійно, нехай не на місяці, нехай на хвилину, але і це вже для мене буде радість. нехай ти щаслива з іншою і шкода, що не зі мною, але я хочу, щоб в тебе склалось все найкращим чином, навіть якщо це завдасть мені невимовного болю. я буду завжди десь поруч, але не з тобою. І нехай. in another universe, we are together. у цьому ж світі - пора відпустити, так, Всесвіте, я готова до нових брейк даунів.

[kitniavchyt]

Офіційно: я люблю осінь 🥰 Топ 1 пора року в моєму рейтингу улюблених сезонів. Номер 2 це весна, на цьому рейтинг всьо. 🍂

Кожну осінь я згадую про Гімнопедії Еріка Саті. Чудовий час, щоб їх переслухати 🎵

Трохи сумно, що всі мої друзі (які несподівано у мене з'явились) роз'їдуться на навчання, у нас буде куди менше можливостей збиратися по вечорах, грати і спілкуватись, вони мають старанно вчитися і виконувати купу завдань (у декого навіть буде шестиденка).

Чомусь захотілось всім цим поділитись, зрештою це мій блог, хоча рік тому він виглядав інакше (більше фандомних штук). Я не планувала, що він стане більше особистим. Тому наступний пост буде про майнкрафт! (або не буде, в мене 7 п'ятниць на тиждень лол)

[lisa-is-chilling]

важко іноді розуміти, куди рухатись. планів немає, останні пів року в університеті будуть тягнутись резиною, війна триває, світ просто лайно собаче. аж жити не хочеться. роблю усе можливе, щоб зберігати надію, але в мене пмс, і екзистенційна криза як раз по розкладу.

подруга знайшла чудового хлопця-американця, з яким будує здорові стосунки, і вже роздумує над переїздом у штати. вона вже поїхала по обміну до польщі і живе там вже рік. дуже важко не порівнювати своє життя з її, бо я ніби стою на місці, поки вона біжить.

нормально перебувати на різних стадіях, але як же набридло никатись в темряві, як сліпе кошеня: куди не тикнешся - глухий кут. я просто хочу врешті зрозуміти, чим займатися. я не хочу працювати в офісі з 9 до 6, бо це буквально капіталістичне пекло, в якому я згорю менш ніж за рік. таке життя не для мене, моя душа потребує свободи, і трішки непередбачуваності.

я знаю, що це просто період. я знаю, що будь хто в 20 років почувається так само, як я. я знаю, що це нормально - шукати себе та усвідомлювати власну особистість. але я - не умовна юнка з Америки, біла, середнього класу, з можливостями нічого не робити та шукати себе. мені потрібно працювати, існувати в умовах війни, навчатись та якось при цьому підтримувати психіку в діапазоні між "пора в дурку" і "злегка неврівноважена".

я просто хочу знати. будь ласка.

[sharp-as-c]

я повинна економити.

вчора не купила сукню, бо в мене їх 4 на літо. і пляжні красивенні штани, які дуже пасували, але головою я збагнула, що вони лиш для фото, а інсти в мене вже немає.

зате купила купу інших речей (хоч не з одягу).

скоро доведе��ься платити більше за житло. і мене тривожить відсутність фінансової подушки.

варто перестати купувати, що хочу. варто почати харчуватись не за покликом, а за знижками, як колись в студентські роки. і пора відмовляти собі в одязі, іграшках та косметиці (сказала людина, яка протягом останнього року купувала тільки одну і ту ж підводку і єдиний блиск для губ, але ок, не варто й починати)

[buchanews]

Волонтери збирають кошти на парафін для окопних свічок

Волонтери збирають кошти на парафін для окопних свічок

У холодну пору року окопні свічки будуть гріти наших захисників на фронті. Тож благодійна організація «Бучанські павучки» збирає кошти на парафін для виготовлення таких свічок. Зазначимо, 1 кг парафіну коштує приблизно 83 грн. Ціллю волонтерів є

[poisonousmelissa]

Після захисту і випуску відсипаюсь і все ще відчуваю, що нічого не встигаю. Бо мені ще треба написати вам про три книги (про дві я вже написала, треба фото зробити і можна викладувати) Можливо тільки про дві. Я подумаю чи розповідати вам про треттю. Вона просто 18+, а тут як мінімум одна людина не 18+, тому я подумаю ще.

А ще пора б вже підсумки року підбивати. Думаю цього року окремо підбити книжкові, в'язальні і життєві.

А ще я завтра йду влаштовуватися на роботу, щоб два місяці чекати на пропуск.

[tearosecell]

Подяки добрим людям

Одержував від людей подаяння, просив милостиню, і так потихеньку, не померши з голоду, дожив до кінця року  Та я ще себе до щасливчиків зарахую на старості літ! Мацуо Басьо Рік виразно закінчується, настала пора підбивати підсумки. Я насамперед хочу від усього серця подякувати тим, хто матеріально підтримував мене і мій блоґ протягом усього нелегкого року Дракона. Дехто з моїх жертводавців – от…

[zhitomir]

Чи є сенс купувати найновішу модель смартфона - Pixel 9, iPhone 16.

Із сезоном нових смартфонів усіх, хто святкує! Знову прийшла пора року, коли технологічні гіганти докладають усіх зусиль, щоб переконати нас оновити свої гаджети. Нещодавно Google випустила останні т... Читать дальше »

[svyatosogodni]

День знань 🔔 Сьогодні в Україні традиційно відзначається День знань — офіційний початок навчального року. А значить, час діставати зошити і гострити олівці, бо пора гризти граніт науки. ⠀ Нехай цей навчальний рік буде сповнений цікавих відкриттів, нових друзів та яскравих вражень. Бажаємо всім учням легких контрольних, веселих перерв і щоб домашка робилася сама собою! 😉 А вчителям — терпіння, натхнення та креативних ідей. Гайда за знаннями! 🚀🎒 Більше про свято читайте у нашій статті https://sogodnisvyato.com.ua/den-znan/

[fotoinform]

Літо – улюблена пора року всіх дітей: канікули, яскраві враження, цікаві книги, веселі пригоди.