#не було світла

[alicedarkmair]

Поспілкувався зі знайомими які працюють поряд, посміявся з того що магазини з генераторами такі

Ми працюємо навіть зара, нема світла? В нас є генератори!

Типу, все місто без світла, все, куліни та буфет такі

Салам папалам, хочете піци, круасан, чай?

[meowluox]

годину виписувала думки стосовно сьогоднішніх усвідомлень навіть докопалась до причини чому це так сильно вплинуло на мене навіть знайшла пояснення того від якого стану вона це сказала це заспокоїло мене. бо проблема не в тому яка я прекрасна для неї і не в тому що я була надто високо і це моя провина. ні.

спр��ва була просто в тому що вона не мала сил піднятись до мене тому було легше змусити себе повірити в те що ніхто не встані до мене піднятись. що я приречена на самотність через те наскільки високо.

я розумію і більше не звинувачую її.

але я не винна в тому як вона почувалась. це її вибір — залишитись позаду і боятись висоти і світла. яка мені тепер нахуй різниця?

я вже обіцяла собі це але проговорю ще раз бо ця обіцянка тепер має додатковий глибший сенс:

я обіцяю собі не зупинятись у своєму розвитку та зростанні не дивлячись ні на що і ні на кого. я обіцяю собі не ховати справжню себе наскільки б "завеликою і зависокою" я не здавалась іншим. це не моя провина. це моя характеристика.

я дійшла до неї завдяки своїм зусиллям і не планую збавляти темп. ті хто не в стані метчитись зі мною в цьому плані просто залишаться позаду а я піду далі.

все так просто.

мені не шкода. все є так як є.

[panimoonchild]

«Теодори з Васюківки» - top-tear видання

Краса безмежна. Підбір кольорів. Запах нової книжки - моє заспокійливе 😌

Скромно, але влучно🤌

Який почерк👌 Випадково не шульга.

Улюблена частина🥺

Це в Наталі не було світла, тому я читаю паперову, а не онлайн книжку😅

[plupk]

з кожним днем все складніше чомусь радіти, і все легше відчувати сум.

не можу зрозуміти звідки береться бажання від всіх закритись.

не розумію, як можна не ненавидіти себе. просто не можу уявити. намагаюсь згадати як це було в минулому - не пам'ятаю. ніби на це просто не звертав уваги і проблеми були зовсім іншими.

ще мені дуже хочеться когось полюбити. але я не вірю, що це комусь потрібно. не вірю, що я колись змогу вгамувати свої думки, щоб це не заважало.

був день народження. і от мені вже 20. відчуваю себе ще більшою нікчемою. але я до цього готувався кілька місяців, тому все пройшло не так погано як очікувалось. було лише складно в момент, коли вітала бабуся і в кінці додала "і люби себе". в неї чомусь навертались сльози, а я намагався перестати думати, як я себе ненавиджу.

психотерапевтка пішла у відпустку, тому ці два тижні я скоріш за все буду більше сюди писати. це справді допомагає, коли в голові велика кількість думок.

з відключеннями світла жити трохи важче. добре, що зараз немає навчання. проте це сильно втомлює, коли ти не можеш нічого спланувати. я багато лежу, багато сплю. став гірше їсти, проте є бажання це трохи змінити.

став займатись пет-проектом. він не тільки складається з програмування, тому мене це цікавить трохи більше. я зміг налаштувати оплату і видачу фіскальних чеків, аби все було правильно. це вартувало величезних сил, проте сам проект не зможе окупитись. це просто цікавий досвід.

не знаю, як можуть поєднуватись бажання закритись і відчуття самотності. вони ніби суперечать один одному. а всередині мене це наче ок.

точно знаю, що не хочу відчувати тривожність. але засоби, які доступні зараз - мені не подобаються.

друг шукає роботу. останніми днями часто зідзвонюємось з цього приводу. а ще через те що я зайшов подивитись вакансію на сайт з пошуку роботи - мені прийшла пропозиція від якоїсь компанії. можливо піду на співбесіду, якщо покличуть. хоча мені подоба��ться моє теперішнє місце роботи.

чомусь дуже сильно почали бісити соцмережі. раніше це приносило якусь нову цікаву інформацію. тепер це просто засіб себе виснажити.

[ruushinynerve]

Схоже з електроенергію дійсно буде все дуже погано. Я не готова знову пережити таку зиму. Серйозно. Я вже починаю відчувати це пригнічення і ��епресивний стан від згадок як це все було неприємно, холодно і важко.

Одне це змушує мене думати про переїзд навіть не будучи повністю готовою. Тобто, не всі ж їхали чітко знаючи де будуть працювати, де жити і тд, але ж впорались? Я не знаю. Все це дуже лякає, але жити так без світла і тепла я більше не хочу.

[rey-solros]

Купив кольорові ручки і хочаб було чим зайнятися коли не було світла

[zlabjola]

Останні пару років, з огляду на ситуацію в країні (особливо після відключень світла) весна мені подобається. Зараз хороша погода. Зручно не носити купу одягу. Особливо пуховик який ще і місця багато займає. Але це дивне відчуття з минулих років не ділося нікуди. Наче щось не так. Воно дійсно не так, не така погода, тиск, не така щільність повітря, навіть запах. Усі характерні зміни пори року. Але я наче не звикаю до них. Хоч це і відбувається кожного року. І це саме навесні. Всередині свербить неспокій. Можливо через те, що одягу менше. Я не люблю, коли не можна накинути якусь куртку зверху щоб закрити плечі. Але це ще щось. Не тільки через одяг. Я іноді відчуваю це і вдома, коли в кімнату заходить свіже весняне повітря.

І так завжди було. Ще зі школи. Раніше я думала, що це може через контрольні і екзамени вкінці року. Але зараз я закінчила навчання в принципі і всеодно. Якийсь дискомфорт.

Зазвичай я це ігнорую. Погода чудова, взагалі ідеальна. Тож не варто собі дозволяти пропускати цей чудовий і короткий період зациклюючись на дискомфорті.

Але до футболок я поки не готова.

[foolish-neko-reads]

Зібрання творів Амброуза Бірса

Хоч Бірса й пов'язують з творчістю Лавкрафта, який вважав Бірса своєю "музою" та захоплювався ним, передусім він був прозаїком військової тематики. Його оповіді про військових суцільно присвячені Громадянській війні в США, протистоянню ідеалів півночі та півдня, красі й жаху війни. Але пам'ятають його також й за химерні оповідання про містичні випадки у цивільному житті.

Кілька років тому мені ці оповідання здалися б піднесеними, якимись наївно-пишними, нарочито сентиментальними. З прикрашенням війни як явища, деяким навіть захопленням естетикою протистояння з обох боків. Але зараз, коли Україна відбиває геноцидальну агресію росії, це просто складно читати. Це інша епоха, інші часи, інші люди, інший континент, інша держава, інша мораль, але все одно неможливо не асоціювати описи війни з подіями сьогодення. Й це та причина, з якої мені просто не вистачить менталки читати книги про російсько-українську війну - мені боляче просто жити. Боляче читати про війну чужого мені народу у 1860х. Боляче від новин, боляче бачити повернених з полону, цивільних жертв. Я просто не витримаю. Якщо чесно, складно було навіть не кинути читати Бірса.

Його оповідання про цивільних чимось нагадують О. Генрі, якби той писав жахастики. Є щось таке сентиментальне та навіть передбачуване у містичних історія�� Бірса. У цьому його вини немає, я звинувачую сучасне перенасичення інформацією та жанрами. Люди бачать стільки сюжетів у кіно, театрі та літературі, що їх складно здивувати. Але Бірс мене здивував.

У своєму оповіданні "Дорога в місячному світлі" він виклав історію злочину та трагедії, які спричинив чоловік своїй родині. Надумавши собі, що дружина його зраджує, він підлаштував її вбивство. Дружина не підозрювала чоловіка, а тому навіть не думала йому помститися. Усвідомивши, що вона примарою застрягла на цьому світі, вона лише хотіла попрощатися з любими чоловіком та сином. Вона хотіла втішити їх й почути втішливі слова для себе. Для розкриття сюжету Бірс викладає події від трьох осіб - сина, батька та матері. І оповідь від особи матері я неіронічно вважаю чи не найкращим з усього, що написав Бірс.

Він описує, що привиди не бачать сонячного світла, вони бачать лише місячне. Отже, удень вони блукають у непроглядній темряві, а вночі можуть бачити світ лише у тьмяному світлі місяця, якщо він не сховається за хмарами. Така концепція примарного світу мене дуже вразила. Це не лише дотепно та лірично, а й дійсно моторошно, тривожно. Уявляючи світ привидів, де вдень усе поглинає абсолютна темрява, а вночі все постає химерним та ��ьмяним у слабкому місячному сяйві, можна відчути сироти на шкірі. Мені дуже сподобалась ця ідея.

Бірсу взагалі була цікава тема привидів, що видно з того, як багато його творів присвячені заблукалим душам. Його оповідання цілком можна читати замість кріпіпасти темної ночі, хіба що ліричний стиль навіває радше містичні настрої, аніж переляк.

[deep-ai]

Танець Зірок над Аріоном

У глибинах космосу, де зорі танцюють навколо чорних дір, існує планета Нексарія.

Її небо було наповнене сяйвом галактик, а ніч здавалася вічною.

Нексаріянці, високі істоти з сріблястою шкірою, жили у величних кришталевих містах, що випромінювали блиск і тепло.

Легенда розповідала про давню катастрофу, що мало не знищила планету, залишивши після себе лише місто Аріон.

Його мешканці стали свідками найбільшої трагедії та водночас найвеличнішої краси.

Нічне небо Аріону було наче полотно, на якому мерехтіли зоряні світла, але інколи вони ставали занадто яскравими, нагадуючи про небезпеку.

У центрі міста, під прозорим куполом, стояла Велика Обсерваторія, де старійшина Іліан досліджував космічні явища. Він виявив, що наближається потужна зоряна буря, яка могла знищити все живе на планеті.

Іліан зібрав раду мудреців, щоб обговорити план порятунку. Він спілкувався з іншими відомими світами, щоб винайти рішення.

Тея вихованка Іліана і молода вчена Ліра на Землі, що щиро спілкувалась з нею через просторово-квантовий зв'язок. Разом вони запропонувала неймовірний план – створити енергетичний щит, який міг би відбити зоряну бурю.

Тея спромоглася переконати раду, і всі ресурси міста були спрямовані на створення щита.

Під час зоряної бурі, коли небо Аріону вибухнуло всіма кольорами веселки, щит був активований.

Енергія бурі обійшла планету, створюючи захоплююче видовище. Жителі, що спостерігали за цим, відчули силу і красу космосу, а також вразливість їхнього дому.

Ця подія стала поворотним моментом у житті Нексаріянців. Вони зрозуміли, що лише разом, об'єднавши знання та сили, можна вижити у безкраїх просторах Всесвіту.

І так, планета, що колись мало не загинула, відродилася, ставши символом надії та єдності у безмежному космічному океані.

(с) DeParadox, 2023

[rihu-w]

мене накрило. знову. перший раз був після 24-го лютого, декілька днів лежала в ліжку і ридала, бо вважала що загину. тоді я була дитиною, слухала "дайте танк", "монеточку", не думала ні про що крім як списати контрольну з біології, не цікавилася нічим крім як подивитися відео російських ютуберів. а потім війна. повномасштабна. вибухи, переїзд до польщі. поселилися в однушку трьома родинами. мами працювали щоб хоч якось нас прогодувати, а я і ще один хлопець сиділи з двома дітьми. потім ставало краще. я забувала про все - воно було далеко. в кінці літа приїхала назад додому, бо потрібно було навчатися.... і в перший же вечір провели в коридорі. вибухи. багато. потім холодна темна зима. масові відключення світла, не було зв'язку і води. пам'ятаю, що один з "блекаутів" припав на сесію з фізики, її по-ітогу не провели.

і я подорослішала. бо не було вибору. мабуть, якщо б не війна, цей процес би почався тільки зараз. але знову хочу забитися в куточок і ридати безперестану тижнямі. бо в будь-який момент будь-хто може померти, і я в змозі нічого з цим зробити. все ще маленька дівчинка, яка не знає, чи буде у неї "завтра".

[alicedarkmair]

Я живий

Вчора зникло світло десь о четвертій годині вечора, і з'явилось о 10 ночі

Ми о шостій лягли спати, бо робити було вже нічого, ми приготували їсти, побісились, полякали один одного і..все.

Потім лягли спати

А дівчинка з робити пише

Я погано прибралась :") Тобто взагалі не змогла толком прибратись бо ні води, нічого не було.

І я така

Хспд, коли ситуація не в твоїх лапках, нічого страшного, а коли ти принципово забува прибрати, ну, то інше)

Короче зійшлись на тому, що вона не повинна в даній ситуації нервувати, бо головне що вона жива і це головне (і що вимкнула все світло)

[nzarlissa]

2018 vs 2022 Cпонтанний редрав арту з початку мого творчого шляху як діджиталіста.

Боляче так, що зім'ята ніч Падає бризками протиріч Понад містами і вздовж узбіч [Кожна нестримна, невірна річ.]

З пальців тримаючись пліч-о-пліч Падають краплі, здіймають клич: Там до зірок через хор облич Рветься крізь вітер безмежна мить.

Вітер і небо, скоріш пустіть — Космос отам, де крапки суцвіть Стали зірками із розмаїть І вколисали до смерті світ.

Сонце не схоже на давній слід Того що було між снів порід, Давніх давен, що ростуть крізь лід [Наче безмежний і перший Рід.]

Світло завжди є лише зі слів, З наших гарячих, дурних голів. Чуєш мій спів, мій холодний спів? [Пісню води, річкових лісів.]

Пісня істерик, сліпих дощів [Бачиш як світло в кінці блищить?] Це не кінец, не зі світла щит — Просто тумани і міражі.

Просто стирчать там тупі ножі. Будь обережним, мені лиши: Я розіб'ю їх на вітражі Ребра��и, що дістаю з душі.

Анна Щербак (https://www.facebook.com/anna.shcherback)

[peachgull]

Поки не було світла, то сидів довбав oc maker з пінтереста

[strawberryspider777]

поки не було світла читав з ліхтариком прискоренний світ. Нарешті зловив той самий комфортний стан в якому можно читати. ( ´ ▽ ` ) це кайф

[thesolyanka]

Капіталізм та Лівацтво

"Кронос заздрив могутності свого батька, Урана, правителя всесвіту. Уран накликав на себе ворожнечу матері Кроноса, Геї , коли сховав гігантських молодших дітей Геї, сторуких гекатонхейрів та однооких циклопів, у Тартарі , щоб вони не побачили світла. Гея створила великий кам'яний серп і переконала Кроноса каструвати батька." - "Теогонії" Гесіода.

Дуже прикметно, що ліваки всю дорогу борють капіталізм, якому вони ж і мають завдячувати за своє існування. При тому, що більшість ліваків, скоріш за все, не знають що таке той капіталізм.

В епоху феодального суспільного ладу, серед підлеглих феодалів, напевно, були купа людей, які вважали поточний лад несправедливим. Адже статус "феодала" було майже неможливо отримати не народившись "феодалом", а він був напряму пов'язаний з ресурсами, які дають можливості, що покращують якість життя. Коли ліваки починають, а точніше продовжують, розповідати про те, що "капіталізм то зло, так не має бути, є інший шлях і т.д.", то вони (не)свідомо брешуть. В совдепівській історії перехід від "царату" до "республіки" відбувається в один конкретний визначений день, а вчорашні кріпосні моментально (ментально) стають вільними громадянами тоді, коли "люди зверху" підписують якійсь папірець. Найпримітивніший курс історії для більш менш дорослих людей, коли йде розгляд еволюції суспільно-економічного ладу, завжди має хоча б одну дві тези, які свідчать про те, що перехід від феодалізму до капіталізму це сукупність великої кількості подій, процесів та еволюційних змін, розтягнутих не на одне сторіччя. Безумовно, що в процесі багаторічного процесу зміни суспільно-економічного ладу, "підлеглі феодала" еволюційним шляхом отримали унікальну можливість самореалізації без прив'язки до свого фамільного статусу. Саме поступове розірвання залежності обсягів та доступності ресурсів від статусів обумовили появу лівацтва.

Очевидно, що поступове розірвання залежності якості ресурсів від статусів порушили тогочасний суспільний лад, надавши колишнім "підлеглим" феодала доступ до ресурсів без необхідності мати особливий статус від народження. Десь тут і з'являється та сама омріяна "рівність", про котру вже не перше століття скиглять ліваки. Ось тільки ця рівність обумовлює те, про що ми всі продовжуємо сперечатись й до сих пір: "на старті" всі повинні мати рівні можливості, а далі вже все вирішують особисті якості окремо взятої людини. Звичайно, що це "на старті" не з'являється само собою, а в деяких суспільствах досі немає натяку на це умовне "на старті". Хоча навіть без цього "на старті", колишні піддані феодала мають різні людські якості - фізичні, розумові, моральні й так далі. В процесі трансформації суспільного ладу, від феодалізму до капіталізму, абсолютно природним шляхом формуються ці, кого лівацтво ненавидить ще більше за самих феодалів - середній клас, чи як його таврували за совдепії, буржуї. Бо лівацтво, і всі його прояви, це органічна відповідь найслабших, найгірших й най нерозвиненіших колишніх підданих феодала, які не змогли стати буржуа, бо не вистачило ані фізичних сил, ані мізків.

Але річ у тім, що саме капіталістичний лад, дає їм змогу утворитись через самоосягнення, і врешті самоствердитись. Замість того, щоб через створення зайняти місце серед представників середнього класу, а то й вищого класу, ліваки шукають "легкі способи" досягнення кращій якості свого життя - як відняти те, що є у середнього (і не тільки) класу, які більш успішні й вдалі за слабкого й злобного колишнього підданого феодала.

Ліваки постійно придумують нові ізми, аби максимально підірвати фундаментальні основи поточного порядку денного: підривати родини, суспільства, створювати конфлікти в будь-якій спільноті, користуючись принципом "розділяй та володарюй". Ліваки створюють нові деструктивні концепції, та карбують їх в памфлетах до палких промов про "справедливість", яка насправ��і є просто ненаситною жагою слабкої людини до володіння якомога більшим обсягом благ.

Соціалізм залазив людям в кишені, а сучасні веселкові борцуни - людям під нижню білизну. Супутні блми їм та радфеми є не просто дзеркальним уособленням расизму та шовінізму. Глобалізм - перефарбований червоний інтернаціоналізм. Печерні рускій мір - колишнє панславянство, а рускоє православіє - перефарбований лєнінізм. І обидва вони теж лівацька маніпуляція.

Під маскою мультикультуралізму та різноманіття є лише кілька "правильних культур та традицій", домінування яких надасть більше ресурсів обмеженому колу плутократів. Під маскою "давайте допоможемо" - повномасштабна війна та геноцид, а під маскою "допоможіть нам" - повзуча окупація та знову геноцид.

Зверніть увагу на того, кого більше за всіх лівак звинувачує в "несправедливості", і ви легко зрозумієте, хто є Кронос, а хто - Уран. Прикметно те, що врешті Кронос повторив долю Урана.

[lisa-is-chilling]

для тих людей, яким цікава історія мого звільнення:

я хуйово робила свою роботу. і на цьому можна було б закінчити, але мушу додати, що

а) в мене рдуг, і ці всі ваші розсилки доводять мене до сказу,

б) я не люблю людей, і спілкування з клієнтами виводить мене на агресію,

в) мені було нецікаво і важко, і я сама підняла цю тему: "мені взагалі варто бути на цій посаді, чи я марную свій та ваш час?"

ця робота не для мене, тож я пішла з посмішкою і радістю в душі (і непоганою зарплатою, за що реально образливо). наразі я шукаю іншу роботу, хочу спробувати в переклад, але ніхто сука не бере. всі хочуть досвід, а де мені його взяти в перекладацькій галузі, якщо роботу ніхто не пропонує, то нікого не їбе. може спробувати в фріланс на переклад? чи якісь side hustles на іноземних сайтах. но в мене вже немає ідей, звідки витягати досвід (коли навіть 4 ро��и на перекладі в університеті не вважають сука досвідом).

вже завтра (26) запланована співбесіда. знову менеджер, знову подзвонили мені, тому я не кладу великих надій чи очікувань. тим паче, в мене 13 листопада сесія починається, і кому захочеться брати людину, яку вже через буквально декілька днів роботи треба відпускати на два тижні.

\хотілося б взагалі працювати вдома, але ж ЙОБАНА БЛЯТЬ РОСНЯ і гарантовані відключення світла. з перекладом все не так погано, там сіла і офлайн все зробила.

знайшла я декілька вакансій перекладача, сподіваймося, хоч хтось відгукнеться - хоч би для вигляду надіслали тестове завдання.