#ліна костенко

[rrondo]

“Ще вчора була я висока, як вежа. Здається, ще трохи – дістану зеніт. 

І раптом, як вибух, – обвал і пожежа. Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач! Під попелом смутку похований шлях. Зажурені друзі сахнулися врозтіч. Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, – будуємо хатку. Над хаткою – небо. А знов голубе. Найвище уміння – почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.”

  Ліна КОСТЕНКО 

tattoo by korniets.tattoo

[destroity]

Що я знаю про нього? Мені він подобається. Це моє суб'єктивне враження. А як там об'єктивно, я ж фактично не знаю. Для мене він такий, яким я його бачу. Це властивість мого зору, я не спотворюю об'єкт.

[ua2daynews]

Легендарній поетесі Ліні Костенко виповнилося 93 роки

Усе своє життя Ліна Василівна бореться за Україну, за її свободу і принципи. А сьогодні її вірші надихають і підтримують українців. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. Її батько — педагог, який знав 12 мов. Його засудили на 10 років таборі як «ворога народу». Перший вірш 11-річна Ліна написала на стіні окопу, де разом із батьками ховалася під час…

[kobzars]

Ліна Костенко. Поезії. Видавництво Смолоскип. 1969 рік

Ліна Костенко відома українська поетеса. Багато її творів було перекладено на різні іноземні мови. Ліна народилась 19.03.1930 року в місті Ржишев на Київщині, в 1936 році разом з батьками-вчителями переїхала до міста Київ.

Ваша Достойносте. Насамперед дозвольте нам подякувати всім тим Вельмидостойним особам, які попередньо зложили свої пожертви на Видавничий Фонд “Смолоскипа” ім. В. Симоненка, що уможливило нам продовжувати нашу видавничу діяльність і видати вперше довгоочікувану і найповнішу збірку поезій Ліни Костенко.

[nzarlissa]

За́єць (лат. Lepus)

Сузір’я Заєць – одне з найдавніших. Воно відоме з незапам’ятних часів. Воно згадується ще у Птолемея. За зайцем веде полювання Оріон.

Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік - ця тривога, ця ніжність, незатьмарений рай без вагання, заворожене щастя, - чи буває таке навік?

Що з осяянь своїх ми щодня непомітно втрачаєм? Як сахається розум! Втомилась душа від шулік. Заклинаю тебе, будь навіки мені незвичайним! Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік.

Ліна Костенко

[miss-poem]

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел — печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

Ліна Костенко

[itsloriel]

«Я чую дощ. Він тихо плаче правду, що я когось далекого люблю»

Ліна Костенко

[marykk1990]

My next post in support of Ukraine is:

Next site, will be another Ukrainian. Lina Vasylivna Kostenko (Ліна Василівна Костенко). She is a poet, journalist, writer, publisher, and a former soviet dissident. She was a founder of the Sixtiers poetry movement. I'll attach an article about the Sixtiers and one about Lina Kostenko. Lina "has been described as one of Ukraine's foremost poets and credited with reviving Ukrainian-language lyric poetry." She was born in Rzhyshchiv in Kyiv Oblast in 1930. She received many honors during her life, including an honorary professorship, at Kyiv Mohyla Academy and doctorates for Lviv & Chernivtsi Universities. She also received the Shevchenko National Prize, which is the highest state prize of Ukraine for works of culture & arts. It has been awarded since 1961 & is named after Taras Shevchenko, of course. Some of her works were removed from print during soviet times, and some of her poems were published outside of the soviet union and Ukrainians didn't have access to them, except through what is known as samizdat. That was a dissident way of spreading censored & suppressed works. People would reproduce these works, often by hand, and they would then be manually passed around to different readers. In 2005, then President Viktor Yanukovych tried to give Lina the highest Ukrainian award & name her a Hero Of Ukraine, but she tuned it down, saying, "I don't wear political jewelry."

#StandWithUkraine

#СлаваУкраїні 🇺🇦🌻

I usually post quotes by Volodymyr Zelenskyy, but today, I'm going to share a quote from Lina Vasylivna Kostenko.

#StandWithUkraine

#СлаваУкраїні 🇺🇦🌻

[ddamysc]

В пустелі сизих вечорів

Ліна Костенко

В пустелі сизих вечорів,

в полях безмежних проти неба

о, скільки слів

і скільки снів

мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,

де живеш,

кого милуєш і голубиш.

А знаю — ти чекаєш теж,

тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.

Тебе, незнаного, впізнаю,

як син вигнанця впізнає

прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.

Всі інші хай проходять мимо,

аби в повторах не згубить

одне,

своє,

неповториме.

Нехай це — витвір самоти,

нехай це — вигадка й омана!

Моєму серцю снишся ти,

як морю сняться урагани.

DAMN IT THIS IS SO so lady moon and traveller btw. tgis is traveller dreaming of lady moon as tge fairy of the night from their favorite childhood fairytales Before they actually get to meet her in the magical forest

[mmwe0il]

Пост про те, чому я не розповідаю своїм однокласницям про те що я пишу.

в мене є дві однокласниці, вони важають себе такими супер пупер писаками. автори від бога.

зараз поясню.

вони кидають свої роботи, і пишаються тим що вони такі творчі. класні. але, читаєш... і я вахуї. чому?

перше. це руснява. але я вже не дуже в шоці від цього, бо,ну, це мої однокласники. вони усі спілкуються руснявою. хоча деякі на суржику спілкуються.

друге. я читаю, і ну брєд. це така маячня. таку маячню треба тільки знайти. і це пишуть мої однокласниці.

перша моя однокласниця. Діанка.

пише вірші. як вона каже «с самава детсва.». «я гаварила маме, мама записивала маи стихи.»

оці її «стихи». я навіть це віршами називати не буду.:

як можна помітити, їх багато в неї на сторінці в інсті. я не усі буду скринити, бо мене нудить від цього. на цьому її «искуства» закінчується.

друга однокласниця. Аліна.

вона пише вірші, а ще фанфіки. вірші, якщо моя подруга їх зберегла бо вона «архів» усього. а ось фанфіки))))

в мене є її акаунт на ватпаді)))))

https://www.wattpad.com/user/fghtfffg

хочете, можете зайти почитати що вона там пише, хочете, не заходьте. але, я попереджаю. руснява.

чому не кидаю їм свої роботи?

вони вважають що пишуть таке, ну що обісратися нахуй. коли я кинула декілька своїх робіт, вони таки типу «ну знаєш, надь, ну, ти не датягиваєш.». вибачте, але ви бачили те шо ви пишите? мені не потрібна ваша критика. я хотіла щоб ви почитали мої роботи. І ВСЕ. я знаю, я не пишу як класики. я не Шевченко вам тут, не Леся Українка, не Іван Франко, не Ліна Костенко. Я вам не Жадан. але я теж творець. я знаю що в мене є помилки. я знаю. але, що? чому, коли вам пишуть ну що хуйня якась, ви ображаетесь. а чому коли ви кажете мені таке, ви виправдовується що «ну, наша критика єта тебе мативация писать дальше і лутше.». що? а собі мотивацію таку не хочете? чому тоді я повинна таке на собі терпіти?

коротше, я більше їм нічого не розповідаю про те що я пишу. і не буду. але, можливо, якщо в мене буде там якась супер пупер аудиторія, і вони мене знайдуть і будут казати «єбать, мне так нравица єта авторка». я все ж таки така прикольна скажу «а це я. привіт мої любі))))»

в мене стільки до них неприязні. розумієте. критика вона не повинна вас ображати та принижувати. а те що вони казали мені, не вказуючі на помилки. ну це піздець.

все, мене попустило, дякую.

[sinilga]

І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

Ліна Костенко

[shamanicnoise]

Lina Kostenko's poem - Wings(1958)

Translation 'word-to-word':

The wings

It's true that there is no need in soil for winged.

There is no ground, then there will be a sky.

No field, then there will be freedom.

There is no pair, then there will be clouds.

This is probably the bird's truth...

And what about a human? What is a human?

Lives on earth.

Doen't fly by itself.But it has wings.

And it has wings!

Those wings aren't made of fluff and feathers,

But of the truth, virtue and trust.

Someone's - from loyalty in love.

Someone's - from eternal bursting.

Someone's - with sincerity to work.

Someone's - from generosity to care.

Someone's - from a song, or from hope,

Or from poetry, or from a dream.

Human does not fly...But it has wings.

It has wings!

Lina Vasylivna Kostenko (Ukrainian: Ліна Василівна Костенко; born 19 March 1930) is a Ukrainian poet, journalist, writer, publisher, and former Soviet dissident. A founder and leading representative of the Sixtiers poetry movement, Kostenko has been described as one of Ukraine's foremost poets and credited with reviving Ukrainian-language lyric poetry.

[ua-stranger]

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором возкальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

©Ліна Костенко

©Lina Kostenko

(Фото були зроблені в місті Харків;The photos were taken in the city of Kharkiv )

[plitkinya]

tagged by : @liemurienn thanks for tagging me it’s actually cute🥺

3 ships : fruk… i guess it’s just my favourite ship dynamic. asakiku and robul yeah that’s it

1st ship : amepan i really liked this one of the begging of my hetalia era but now i’m neutral about them.

last song : “la petite fille de la mer” - vangelis

last movie : pearl harbor (2001) just watched last night

currently consuming : nothing

currently watching : want to rewatch a series of films about chernobyl

currently reading : “триста поезій” ліна костенко, “the reconstruction of nations: poland, ukraine, lithuania, belarus, 1569-1999” timothy snyder

currently craving : i want to look at the collapse of the russian federation PLEASEEEE

tagging : @vino-shumuye (😘) idk who else if u see this do it

[nuansea]

Що в нас було? Любов і літо, Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то Не так і мало, як для двох.

Ліна Костенко

[nzarlissa]

Поки зі мною, моя душа підноситься на небо

Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузи безвихідь Красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого. (Ліна Костенко)