#листівка

[rosalugretu]

Ось четвертий малюнок для марафону #xmas_stickersmarathon Організатори марафону: @vio_lettaart @tanya_krendel_art @squamige ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ ★ #xmas_stickersmarathon #drawingart #marathon #xmasmarathon #christmasgifts #stickerart #лисТІВКА #стікер #артмитчі #ua22art #ukrainearts22 #digitalartist #illustration #artillustration #ukraine #digitaldrawing #illustration #illustrationoftheday #characterdrawing #characterillustration https://www.instagram.com/p/Cl1ialZrvI5/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[benkaden]

Поштова листівка / Ansichtskarte / Vintage Postcard

Суми. Водна станція на річці Псьол Фото Я. Паволоцького

БФ 13592. 3.IX-1958. 3. 163 Тираж 10 000. Київ, кн.-журн. ф-ка. Ціна 10 коп.

[du-sha]

Вирішила поновити своє навчання з корейської, тому сьогодні мені прийшли мої примірники для навчання🥰

*всередині була листівка по магістру😁

[unhonestlymirror]

«За що борються українські повстанці?» Агітаційна листівка УПА.

"What are the Ukrainian rebels fighting for?" UIA leaflet.

[cuteneughbour]

myy baaaby my baaabyyy

finally I can publish this art, which became part of the calendar for nykanon.co . Make pre-orders and enjoy (worldwide delivery available)

[sharp-as-c]

сьогодні о восьмій у Варшаві було 14

листівка з теплої Іспанії

[firelitmoon]

What if I will like nonchalantly post a little thing I wrote about post and mail, hoping to film a little video for it once

Пошта, пошта, пошта, історія.

Історія кохання, звістка о смерті брата. Квитанції, журнали, газета правда.

«Кінотеатр Дружба було зачинено»

всі отримали цю звістку.

Революція, корупція, окупація, проституція.

Повістка в скриньці, до червоних, до АТО.

Часи ідуть, конверти залишають.

Листівка «В мене народилась донька» про бабусю заплутану в новинах.

Вбили Хлопця, Вкрали гроші.

Купками конвертів доставляли горе, сльози, радості, цілунки, декілька малюнків, для особливо близьких друзів.

Знали всі, хто тішився пошті кожну середу тижня, Хто радів в вівторок, хто плакав в пʼятницю.

«Кохаю вас, містер, чекатиму листа»

«Ви вступили до університету імені Т.Г. Шевченка!»

«В полон взяли вашого рідного, сподівайтесь та моліться що повернеться живим, приходьте на богослужіння у неділю, у девʼяту»

Пошта пошта пошта, це Історія

Іс-то-рі-я а ви її, на слині висіти залишили.

Makes more sense in my head!

[plupk]

Ахахахахвзвхв. Боже. Перше, що сказала мати, коли побачила рюкзак - "якийсь він жіночий". СУКА. Та як так, як вони це бачать. Мені він сподобався, от і все.

А ще там була гарна листівка

[rihu-w]

чому по запиту "ідеї для подарунків" немає нічого, крім "пляшка для води, нутелла і саморобна листівка"????

[maks-bookman]

Птахівці"  в Ізраїлі

Сьогодні отримав маленьку посилочку. Шеврон та листівка з підписом Пташки (@ptashka_from_azovstal).Тепер "Птахівці" є в Ізраїлі.Дякую Катерині Поліщук "Пташка"  та команді за вагомий внесок в нашу Перемогу.Також дякую Тетяні Коломієць (@kolomiets_tetiana) за її роботу.

[yellowedfizalis]

Незаправлена постіль.

Остання рожева хмаринка нарешті відірвалась від стелі і почала спускатись донизу, змусивши Ремуса трішечки нервово засоватись на лавці. У нього червоніли вуха - зазвичай його черга доходила десь посеред, і ніхто не звертав на це уваги. 

Сіріус, що сидів навпроти, ледь помітно усміхнувся, і Ремус присоромлено відвів погляд. 

Чорноту Блекового волосся майже не було помітно за сріблясто-золотистими блискітками та ніжно-рожевим конфеті, а у його пустій тарілці вже лежала купа валентинок різної масті, які він з притаманною йому лінивістю перебирав - шукав ту, яка його цікавила. 

Джеймс був вкритий золотом та сріблом не менше за Сіріуса і тепер ще більше був схо��ий на ретрівера, хоча його погляд весь час стікав кудись до слизеринського столу. 

Хмаринка нарешті підпливла до їх столу, Ремус набрав повітря у легені і здригнувся, коли хмаринка нарешті вибухнула кольором, а від неї у різні боки розлетілись зачаровані метелики. 

На тарілку впала величезна валентинка з якимись цуценятами на обкладинці. Ремус встиг їх розгледіти, поки другокурсниця, ім’я якої він не пам’ятав, неможливо зашарілась, взяла листівку до рук і заховала за нею палаючі щоки. 

Ремус здригнувся знову - як собака, струшуючи із себе неприємний холод, що раптом огорнув тіло. Лише на мить - коротку та важку, він кинув поглядом на Сіріуса. Той лиш ширше усміхнувся, навіть не дивлячись у відповідь, і продовжив перебирати свої святкові листівки. 

Люпина трішки занудило. Три тости, які він з’їв до церемонії вручення валентинок, попросились назад, і він підійнявся, відчуваючи, що його трішки похитує. 

— Хей, Муні, та не переймайся. Он Пітеру теж дісталась листівка тільки від його мами, - Джеймс спробував розважити друга, але зробив тільки гірше. 

Вперше за всі роки у школі йому не стало подарунка. Вперше він відчував себе настільки обманутим та покинутим. Це була їх традиція, яку започаткував Блек з першого ж курсу, хоч і намагався залишитись таємним Валентином, але завиток над літерою «Т» у підписі його видав, навіть якщо Сіріус намагався трішки змінити почерк. 

Ремус не чекає, коли друзі нарешті насолодяться валентинками — завжди отримували багато, може навіть могли заснувати свої власні фан-клуби, бо Сіріус - красивий і благородний, а Джеймс - красивий і капітан квідичної команди, а Ремус - всього лише вовкулака, знівечений шрамами і…

Він не буде плакати. Він не якесь там дурне і мале, щоб лити сльози по якійсь там дурнуватій Валентинці, але очі все одно пече, а щоки горять, а пароль Гладкій Пані він ледь вичавлює із себе, захлинаючись і зло витираючи вологу з вій рукавом светра. 

До спальні він влітає, грюкає дверима і ��арячково витягує валентинку із кишені. Просто роздирає її на шматки, швиряючи шматки картону у корзину для сміття, хоч і не дуже влучно, залізає на ліжко. Коліна власні обіймає, видихає. Знову тре очі і з такою невимовною люттю сіпає за балдахін, що зриває його з кріплень над ліжком. 

Але навіть не дістає паличку, щоб полагодити. Просто згортається у комочок, ковдру на себе натягнути пробує, але лише більше дратується, бо двері за спиною скриплять. Ремусу ледь стає витримки, щоб не гаркнути на того, хто потурбував його. 

— Що, я вже навіть валентинки не заслуговую? 

Голос Сіріуса ще ніколи не звучав так надокучливо, ще ніколи Ремус не відчував стільки гніву та злості до цього хлопця. 

Люпин заскриготів зубами і міцніше обійняв себе руками. 

— Ремусе! 

— Що ти від мене хочеш? — Ремус різко підвівся, сів на ліжку, впиваючись поглядом у Блека, ніби бажав його спопелити чи як мінімум - змусити капітулювати. Сіріус не зрушив з місця. Руки склав на грудях. 

— Міг би мені хоча б від руки щось нашкрябати. 

Ці слова звучали з такою насмішкою, що Ремус затремтів. Навіть не помітив, що Сіріусове волосся вже не блищить, а у пасмах не плутається конфеті. 

— Тобі мало листівок від твого фан-клубу? - Ремус огризнувся і навіть не пожалкував про це. 

Він вперше в житті хотів зробити щось настільки сміливе - подарувати кляту валентинку особисто.  Доросле - бо у п’ятнадцять років ти відчуваєш себе дорослим, правда ж? Але тепер пошив себе у дурні. 

— Ну, я хоча б тобі приготував подарунок, - голос Сіріуса ледь помітно забренів від злості, а Ремус у відповідь спалахнув ще більше. 

— Та невже? Щось я не помітив. 

— Може це тому що ти не заправляєш ліжко зранку?

Ремус заціпенів. Губи піджав і перевів погляд на ліжко, куди кивнув Блек. Він буквально стік рукою під подушку, і пальці зіштовхнулись з чимось твердим. Як виявилось, подарунком. Невеличкою коробочкою, загорнуту у блідо-рожеву обгортку і з золотистим бантиком на ній. 

Ремус кинув ще один погляд на Блека і відкрив подарунок. 

— Не дякуй, - Сіріус фиркнув і розвернувся на каблуках, пнувши шмат якогось паперу. Зупинився і підняв рожевий огризок з під��оги. А тоді зазирнув у корзину - йому не потрібно багато часу, щоб додати два і два. 

— То не твоє! - Ремус злітає з ліжка, але Сіріус вже дістав паличку, і шматки картону з’єднались у цілісну листівку. Блек повернув її і прочитав підпис. 

Губи знову зламались у посмішці.

Ремуса паралізувало посеред кімнати. 

— Хотів дати тобі особисто. 

Ремус відчув, що від ніяковості ситуації у нього шия та щоки вкриваються плямами. Він відвів погляд, але відчув, коли прохолодні пальці торкнулись підборіддя. 

Поцілунок був таким обережним, що Ремус мимоволі застогнав і тихо, ще досі розлючено схипув, але спробу Сіріуса відійти зупинив обіймами. Посміхнувся ледь помітно. 

Сіріусу довелось трішки стати на носочки, щоб дотягнутись до губ Ремуса. 

А Ремус подумав, що бути дорослим дуже, дуже важко. 

[taemnyi-santa]

Олифтина: Всім привіт! Зі Святом!!! 💛💙

Я сьогодні отримала подарунок! І це неймовірно. Я мабуть дуже добре себе вела )))

Отримала набір стака��ів, дякую, дуже сподобались! Свічку, що зараз актуально )) та набір шоколадок. Але саме важливе, що було це листівка и те, як подарунок був упакован. Це дуже приємно. Дякую Снігуронька.

Бажаю тобі всіх благ в Новому році.

Окрема подяка ведучому 💙💛

[yakymenko]

ЗНОВ ПРО МОСКОВСЬКИХ ПІДАРАСІВ

Сьогодні в Києві поліція двічі охороня��а масовий захід ЛГБТ.

Двічі, бо один кордон поліції був довкруг "нетрадиційних" мітингувальників (щоб "нетрадиційників" не було побито "традиційниками"), другий кордон поліції був навколо Маршу "традиційників" (щоб "традиційники" не побили "нетрадиційників"). Щоправда, Марш сексуально здорових людей таки наприкінці прорвав кордон поліції. Але на той час "нетрадиційників" і слід здимів...

Я не розумію: а щó, в нас Ті-що-в-попку (дивіться на плакаті) мають право на порушення заборони мітингів під час війни?

І я згадав, що Кремль, сам переслідуючи "нетрадиційників", уже давно нам укидує ці нездорові "руховіруси".

Ось що я писав у 2017 році на своїх соцмережах (©Андрій Якименко, 19.06.2017):

«Про хеїв і ґеїв

Років зо 5 тому [тобто, у 2012 році] я простував у Дніпропетровську (так тоді називався Січеслав (майбутній), нині м. Дніпро) проспектом Пушкіна і внизу Кірова (нині це проспект Поля) дівчина-рекламчиня на тротуарі вручила мені яскраву листівку. Як завжди, я миттєво зиркнув на рекламу, продовжуючи йти.

"Хей!", - закликáла листівка українською (українською!) мовою, - "Приходь туди-то на молодіжну вечірку!". Мова йшла про якусь молодіжно-студентську подію. Я, ще не відійшовши від рекламчині і двох метрів, обернувся, зупинившися, і гукнув до неї: "А тут у вас помилка!". "Яка?", - здається, українською запитала юнка. "В українській мові немає вигуку "Хей!", треба писати "Гей, приходь на вечірку!" ", - сказав я дівчині. І вона поглянула на мене як на бовдура, який не знає, хто такі  "геї", тому, щоб не образити "негея" організатори вечірки придумали нове "українське" слово "хей", як вигук...

Я не став пояснювати юнці тонкощів української фонетики і правопису. Не став роз'яснювати їй, що особи нетрадиційної, як нині кажуть, орієнтації українською вимовляються і пишуться як "ґеї". Так само, як чуємо англійською (gay). А от "гей" - то справді вигук ("Гей, Карпати сині!", з пісні). Я пішов собі геть.

І я тоді чи не вперше усвідомив, що широкі народні мас�� таки цю нетрадиційність не вважають доброю справою. І так не вважають, що навіть широкі, мовнобезграмотні маси ладні придумати неологізм, щоб ненароком не образити "традиціонала".

Відтоді я подібних мовних вигадників, котрі українські слова замінюють англізмами чи русизмами, або придумують питомо українським словам непритаманне їм значення, я цих вигадників називаю хеями. Ну, ніби ґеї з філології, ги.

Так от, хеїв ми перевчимо. А що робити з ґеями?

Після останнього ґей-параду в Києві ("Марш рівности", Київ, 18 червня 2017; вже вчетверте) я бачу, як щороку більше й більше публічних людей, блогерів, політиків виступають за цих ґеїв. Ну, на своїх сторінках у соцмережах пишуть щось на кшталт: "Ми йдемо в Європу, там рівноправ'я, навіть для тих, хто "любиться" в ж...пу, гм, нетрадиційно кохається!". Цього року дехто з широкопублічних осіб навіть пройшовся Києвом з цим ґейським цирком. Навіть разом із дітьми... А в соцмережах розпочалася дискусія "про права ґеїв".

Знаєте, мені не до вподоби ця ґейська пропаганда! Колись ми починали свій Націоналізм з мітингів українською мовою. Це ще за Совка. Потім ми шили прапори, купуючи у крамницях синю і жовту тканини. Досі маю кілька таких прапорів, пошитих мені мамою у 1989-1990-х роках (я тоді мав 24 роки, був неодружений). Потім були нічні смолоскипові Ходи. Ми тоді були "фашистами, нацистами" навіть для українців. Зараз ми такі тільки для кацапів. Тобто, пропаганда робить своє діло! Вода камінь точить.

Так само з цими ґеями. Я розумію, як юрист, що вже давно з кримінального кодексу вилучено статтю за мужолозтво. Я розумію, що в Європі "повно ґеїв". Але я знаю (знаю!), що не можна, навіть ідучи в Європу, переймати європейські "цінності", що не є цінностями для нас!

Так, Націоналізм не любить ґеїв! Ми - за природні стрсунки, сім'ю і почуття! Ми за те, щоб було більше українців. Їх народжує тільки сім'я, де чоловік і жінка! Нам потрібно мати нас, українців, - сотні мільйонів! Сотні мільйонів українців!

Тому із цими ґеями нам - не по дорозі!

Мною вибрано з інтернету і соцмереж думки тих українців, котрі є прихильниками звичайних, традиційних родинних цінностей, як і я. Остання світлина про кремлівського "журналіста"- пропагандиста Кісельова - як вишенька на тістечку: той теж, як і ґеї, вважає, що заборона московської пропаганди і недопуск його до Євросоюзу є "утисками" свободи слова...

Одним словом:

Ґеї! Ви - московські підараси!

В мене все.

19 червня 2017 року».

Додатки: а це сьогодні антиґейські масові заходи в Києві.

©Андрій Якименко

16.06.2024

[crab93725]

Трохи акрилу та кулькової ручки,планувалось як закладка для книги але вийшла листівка ..буває і таке.

Хоча, саме такими виразом, зараз дивишся на життя під час війни..

Дибільне відчуття спустошення та самотності..

[homebody-lu]

Сиджу перед пустим розворотом блокноту, де мають бути цілі на 2024. Я роблю це кожного року. Не так цілі, як напрями. Важливі орієнтири, які згодом можуть втратити свою актуальність, проте все одно важливо їх записати, аби зафіксувати свій шлях, свої бажання і бачення майбутнього.

Цього року не хочеться записувати нічого. Бо важливі тільки два пункти: стосунки з Ю. і розвиток у фотографії. Все інше - другорядне. Намагаюсь згадати якісь пункти, щось таки виводжу на папері, та воно зовсім не відгукується. ��уде - супер. Не буде - не важливо. Бо важлива людина і мій шлях поруч з нею.

— Це мій перший новий рік, коли я не відчуваю себе самотньою. Головне, щоб не останній. — Це залежить від нас.

Хочу вірити, що у цьому році я зроблю все залежне від мене, щоб ці стосунки зберегти. І що людина зробить те ж.

Ми танцювали, обвішувались гірляндами, готували салат і канапки, дивились абсолютно не святкові Паразити і дуже атмосферну Різдвяну історію. Ми цілувались, обіймались і зливались в одне ціле. Ця ніч занадто швидко пройшла. Так би і валялась з ним цілий день під одіялом. Вручаю ілюстрованого ГП і керамічну голубку, відсилку до Сам удома. Романтично не получається, кажу: "ви - мій бомж". Проте є підписана листівка, яка, надіюсь, скаже значно більше. Він вручає пакет з прикріпленими шнурочками - тягни по одному. Я ледь стримуюсь щоб не заплакати. Ніхто і ніколи з такою увагою не робив мені подарунків.

[dedtoot]

Листівка