#листівка

[benkaden]

Поштова листівка / Ansichtskarte / Vintage Postcard

Суми. Водна станція на річці Псьол Фото Я. Паволоцького

БФ 13592. 3.IX-1958. 3. 163 Тираж 10 000. Київ, к��.-журн. ф-ка. Ціна 10 коп.

[du-sha]

Вирішила поновити своє навчання з корейської, тому сьогодні мені прийшли мої примірники для навчання🥰

*всередині була листівка по магістру😁

[unhonestlymirror]

«За що борються українські повстанці?» Агітаційна листівка УПА.

"What are the Ukrainian rebels fighting for?" UIA leaflet.

[cuteneughbour]

myy baaaby my baaabyyy

finally I can publish this art, which became part of the calendar for nykanon.co . Make pre-orders and enjoy (worldwide delivery available)

[sharp-as-c]

сьогодні о восьмій у Варшаві було 14

листівка з теплої Іспанії

[firelitmoon]

What if I will like nonchalantly post a little thing I wrote about post and mail, hoping to film a little video for it once

Пошта, пошта, пошта, історія.

Історія кохання, звістка о смерті брата. Квитанції, журнали, газета правда.

«Кінотеатр Дружба було зачинено»

всі отримали цю звістку.

Революція, корупція, окупація, проституція.

Повістка в скриньці, до червоних, до АТО.

Часи ідуть, конверти залишають.

Листівка «В мене народилась донька» про бабусю заплутану в новинах.

Вбили Хлопця, Вкрали гроші.

Купками конвертів доставляли горе, сльози, радості, цілунки, декілька малюнків, для особливо близьких друзів.

Знали всі, хто тішився пошті кожну середу тижня, Хто радів в вівторок, хто плакав в пʼятницю.

«Кохаю вас, містер, чекатиму листа»

«Ви вступили до університету імені Т.Г. Шевченка!»

«В полон взяли вашого рідного, сподівайтесь та моліться що повернеться живим, приходьте на богослужіння у неділю, у девʼяту»

Пошта пошта пошта, це Історія

Іс-то-рі-я а ви її, на слині висіти залишили.

Makes more sense in my head!

[plupk]

Ахахахахвзвхв. Боже. Перше, що сказала мати, коли побачила рюкзак - "якийсь він жіночий". СУКА. Та як так, як вони це бачать. Мені він сподобався, от і все.

А ще там була гарна листівка

[crab93725]

Трохи акрилу та кулькової ручки,планувалось як закладка для книги але вийшла листівка ..буває і таке.

Хоча, саме такими виразом, зараз дивишся на життя під час війни..

Дибільне відчуття спустошення та самотності..

[okkkkk-w]

чому по запиту "ідеї для подарунків" немає нічого, крім "пляшка для води, нутелла і саморобна листівка"????

[maks-bookman]

Птахівці"  в Ізраїлі

Сьогодні отримав маленьку посилочку. Шеврон та листівка з підписом Пташки (@ptashka_from_azovstal).Тепер "Птахівці" є в Ізраїлі.Дякую Катерині Поліщук "Пташка"  та команді за вагомий внесок в нашу Перемогу.Також дякую Тетяні Коломієць (@kolomiets_tetiana) за її роботу.

[librarius-ua]

«Чорні водяні лілії» — таємниче вбивство у світі імпресіонізму

Уявіть собі мальовниче село Живерні у Франції, де колись жив і творив геніальний Клод Моне. Тут, серед затишних куточків, повних кольорів і світла, народилися знамениті «Водяні лілії». Але після від’їзду останніх туристів тиша села набереться густого присмаку таємниці та страху. Неподалік саду, де Моне писав свої шедеври, знаходять тіло Жерома Морваля — людини з пристрастю до мистецтва, жінок і, здається, до чогось набагато темнішого. В його кишені — листівка з «Водяними ліліями» та дивним написом: «Одинадцять років. З днем народження». Чому ці слова стали ключем до трагічного злочину? У центрі подій — три жінки. Молода художниця, яка вчиться помічати найтонші відтінки світла. Спокуслива сільська вчителька, чия краса здатна зачарувати та збити з пантелику. Стара вдова з млина біля струмка, чиї очі бачили більше, ніж може здатись на перший погляд. Їх об’єднує таємниця, що проростає крізь легенди про «Чорні водяні лілії» — легендарний твір Моне, який, за чутками, досі не знайдено. Чому варто прочитати «Чорні водяні лілії»? Місце дії — справжній рай для поціновувачів імпресіонізму: Живерні, де творив Клод Моне. Автор майстерно відтворює культурний колорит, звички та атмосферу тихого французького села, що приховує темні секрети. Насичений, багатошаровий стиль оповіді переплітає долі героїв у витончений візерунок, де кожен поворот може стати несподіваним одкровенням. Цей роман занурить вас у світ мистецтва, краси, таємниці й людськ��х пристрастей — усе те, що перетворює звичайну історію на справжній витвір літературного мистецтва. Прочитати цю книгу онлайн можна у застосунку Librarius.

[crbfranko]

Майстер-клас «Різдвяна листівка власноруч» з Оленою Ковалинською 08.12.24 ім. В. Некрасова

[yakymenko]

ЗНОВ ПРО МОСКОВСЬКИХ ПІДАРАСІВ

Сьогодні в Києві поліція двічі охороняла масовий захід ЛГБТ.

Двічі, бо один кордон поліції був довкруг "нетрадиційних" мітингувальників (щоб "нетрадиційників" не було побито "традиційниками"), другий кордон поліції був навколо Маршу "традиційників" (щоб "традиційники" не побили "нетрадиційників"). Щоправда, Марш сексуально здорових людей таки наприкінці прорвав кордон поліції. Але на той час "нетрадиційників" і слід здимів...

Я не розумію: а щó, в нас Ті-що-в-попку (дивіться на плакаті) мають право на порушення заборони мітингів під час війни?

І я згадав, що Кремль, сам переслідуючи "нетрадиційників", уже давно нам укидує ці нездорові "руховіруси".

Ось що я писав у 2017 році на своїх соцмережах (©Андрій Якименко, 19.06.2017):

«Про хеїв і ґеїв

Років зо 5 тому [тобто, у 2012 році] я простував у Дніпропетровську (так тоді називався Січеслав (майбутній), нині м. Дніпро) проспектом Пушкіна і внизу Кірова (нині це проспект Поля) дівчина-рекламчиня на тротуарі вручила мені яскраву листівку. Як завжди, я миттєво зиркнув на рекламу, продовжуючи йти.

"Хей!", - закликáла листівка українською (українською!) мовою, - "Приходь туди-то на молодіжну вечірку!". Мова йшла про якусь молодіжно-студентську подію. Я, ще не відійшовши від рекламчині і двох метрів, обернувся, зупинившися, і гукнув до неї: "А тут у вас помилка!". "Яка?", - здається, українською запитала юнка. "В українській мові немає вигуку "Хей!", треба писати "Гей, приходь на вечірку!" ", - сказав я дівчині. І вона поглянула на мене як на бовдура, який не знає, хто такі  "геї", тому, щоб не образити "негея" організатори вечірки придумали нове "українське" слово "хей", як вигук...

Я не став пояснювати юнці тонкощів української фонетики і правопису. Не став роз'яснювати їй, що особи нетрадиційної, як нині кажуть, орієнтації українською вимовляються і пишуться як "ґеї". Так само, як чуємо англійською (gay). А от "гей" - то справді вигук ("Гей, Карпати сині!", з пісні). Я пішов собі геть.

І я тоді чи не вперше усвідомив, що широкі народні маси таки цю нетрадиційність не вважають доброю справою. І так не вважають, що навіть широкі, мовнобезграмотні маси ладні придумати неологізм, щоб ненароком не образити "традиціонала".

Відтоді я подібних мовних вигадників, котрі українські слова замінюють англізмами чи русизмами, або придумують питомо українським словам непритаманне їм значення, я цих вигадників називаю хеями. Ну, ніби ґеї з філології, ги.

Так от, хеїв ми перевчимо. А що робити з ґеями?

Після останнього ґей-параду в Києві ("Марш рівности", Київ, 18 червня 2017; вже вчетверте) я бачу, як щороку більше й більше публічних людей, блогерів, політиків виступають за цих ґеїв. Ну, на своїх сторінках у соцмережах пишуть щось на кшталт: "Ми йдемо в Європу, там рівноправ'я, навіть для тих, хто "любиться" в ж...пу, гм, нетрадиційно кохається!". Цього року дехто з широкопублічних осіб навіть пройшовся Києвом з цим ґейським цирком. Навіть разом із дітьми... А в соцмережах розпочалася дискусія "про права ґеїв".

Знаєте, мені не до вподоби ця ґейська пропаганда! Колись ми починали свій Націоналізм з мітингів українською мовою. Це ще за Совка. Потім ми шили прапори, купуючи у крамницях синю і жовту тканини. Досі маю кілька таких прапорів, пошитих мені мамою у 1989-1990-х роках (я тоді мав 24 роки, був неодружений). Потім були нічні смолоскипові Ходи. Ми тоді були "фашистами, нацистами" навіть для українців. Зараз ми такі тільки для кацапів. Тобто, пропаганда робить своє діло! Вода камінь точить.

Так само з цими ґеями. Я розумію, як юрист, що вже давно з кримінального кодексу вилучено статтю за мужолозтво. Я розумію, що в Європі "повно ґеїв". Але я знаю (знаю!), що не можна, навіть ідучи в Європу, переймати європейські "цінності", що не є цінностями для нас!

Так, Націоналізм не любить ґеїв! Ми - за природні стрсунки, сім'ю і почуття! Ми за те, щоб було більше українців. Їх народжує тільки сім'я, де чоловік і жінка! Нам потрібно мати нас, українців, - сотні мільйонів! Сотні мільйонів українців!

Тому із цими ґеями нам - не по дорозі!

Мною вибрано з інтернету і соцмереж думки тих українців, котрі є прихильниками звичайних, традиційних родинних цінностей, як і я. Остання світлина про кремлівського "журналіста"- пропагандиста Кісельова - як вишенька на тістечку: той теж, як і ґеї, вважає, що заборона московської пропаганди і недопуск його до Євросоюзу є "утисками" свободи слова...

Одним словом:

Ґеї! Ви - московські підараси!

В мене все.

19 червня 2017 року».

Додатки: а це сьогодні антиґейські масові заходи в Києві.

©Андрій Якименко

16.06.2024

[homebody-lu]

Сиджу перед пустим розворотом блокноту, де мають бути цілі на 2024. Я роблю це кожного року. Не так цілі, як напрями. Важливі орієнтири, які згодом можуть втратити свою актуальність, проте все одно важливо їх записати, аби зафіксувати свій шлях, свої бажання і бачення майбутнього.

Цього року не хочеться записувати нічого. Бо важливі тільки два пункти: стосунки з Ю. і розвиток у фотографії. Все інше - другорядне. Намагаюсь згадати якісь пункти, щось таки виводжу на папері, та воно зовсім не відгукується. Буде - супер. Не буде - не важливо. Бо важлива людина і мій шлях поруч з нею.

— Це мій перший новий рік, коли я не відчуваю себе самотньою. Головне, щоб не останній. — Це залежить від нас.

Хочу вірити, що у цьому році я зроблю все залежне від мене, щоб ці стосунки зберегти. І що людина зробить те ж.

Ми танцювали, обвішувались гірляндами, готували салат і канапки, дивились абсолютно не святкові Паразити і дуже атмосферну Різдвяну історію. Ми цілувались, обіймались і зливались в одне ціле. Ця ніч занадто швидко пройшла. Так би і валялась з ним цілий день під одіялом. Вручаю ілюстрованого ГП і керамічну голубку, відсилку до Сам удома. Романтично не получається, кажу: "ви - мій бомж". Проте є підписана листівка, яка, надіюсь, скаже значно більше. Він вручає пакет з прикріпленими шнурочками - тягни по одному. Я ледь стримуюсь щоб не заплакати. Ніхто і ніколи з такою увагою не робив мені подарунків.

[dedtoot]

Листівка

[nelligekata]

🟥 Наш шлях не веде ані до Берліна, ані до Москви! – листівка ОУН.

🟥 Наш шлях не веде ані до Берліна, ані до Москви! – листівка ОУН.