#компанія

[adminexpertsys]

1.11.01. Описання! З якою метою наша команда була утворена?

було створено як альтернативу SMS-повідомленням. Наш продукт зараз підтримує надсилання та отримання різноманітних медіафайлів: тексту, фото, відео, документів, даних розташування, а також аудіодзвінків. Ми вбудували у свій додаток наскрізне шифрування, адже ви ділитеся через нього своїми найособистішими моментами життя. Кожне наше рішення щодо продукту базується на нашому бажанні дати змогу…

[grom222]

«СЕРВІССТРОЙ» — компанія широкого профілю, яка працює на ринку будівельних послуг України з 2009 року.

Проектування, виготовлення та монтаж металоконструкцій – основна спеціалізація компанії «Сервісбуд». Металоконструкціями (МК) називають тримальні (несучі) елементи будівель, виготовлені зі сталі та сплавів. Металеві конструкції застосовуютьс... Читать дальше »

[demiurgeua]

Соледар і Бахмут на супутникових світлинах

Соледар і Бахмут на супутникових світлинах

Американська компанія Maxar Technologies оприлюднила супутникові світлини районів міст Соледар і Бахмут, на яких точаться запеклі бої з рашистськими окупантами. Бої за Соледар і Бахмут – опубліковані супутникові знімки | РБК-Україна https://www.rbc.ua/rus/news/znachni-ruynuvannya-opublikovano-svizhi-suputnikovi-1673476203.html Maxar показав супутникові знімки Соледара і Бахмута – фото —…

[melnikovv]

Компанія Чайка Бізнес Консалт створена у 2015 році на основі набутих знань та практики, зв’язків молодих успішних юристів у сфері ліцензування та узаконення бізнесу.

[enegen]

Будівельна компанія "QUALITY": 20 років Втілення Якості та Успіху в Ремонті Квартир та Будинків!

З моменту появи двадцять років тому, будівельна компанія "QUALITY" невпинно прагне до досконалості в області ремонту та будівництва житлових приміщень. Наш шлях був непростим, але кожен крок, який ми робили, був спрямований на досягнення найвищої якості, надійності та інновацій.

Ключовими аспектами нашого успіху є:

1. Професійна Команда Експертів: Ми пишаємося нашою командою висококваліфікованих фахівців, включаючи архітекторів, менеджерів, дизайнерів, інженерів та майстрів-ремонтників. Наші експерти мають багатий досвід і знання в галузі будівництва та ремонту, що дозволяє нам звертатися до наших клієнтів з передовими рішеннями.

2. Якість та інновації: Ми очікуємо постійного доступу до наших ресурсів та технологій. Унікальні сучасні матеріали та інноваційні підходи, ми створюємо міцні та довговічні конструкції, що відображають найвищі стандарти якості.

3. Індивідуальний підхід до Історичного проєкту: Ми розуміємо, що кожен проєкт є унікальним, тому наша компанія надає індивідуальний підхід до кожного клієнта. Ми уважно вислуховуємо побажання та вимоги клієнта, щоб створити його ідеальне рішення, яке відповідає на запит.

4. Дотримання Термінів та Гарантій: Ми розуміємо значні терміни виконання робіт, тому проєкт планується та здійснюється з дотриманням кожного терміну. Ми також пишаємось нашим дотриманням гарантій, забезпеченням надійності та безпеки наших будівельних та ремонтних робіт.

5. Задоволені Клієнти: Наші клієнти – наш головний відвідувач. Ми пишаємося тим, що багато наших клієнтів стали особливо важливими учасниками і рекомендували нас своїм друзям і знайомим.

Будівельна компанія "QUALITY" - це не тільки якість та надійність, а й довгий шлях у приємному та стильному просторі для наших клієнтів. Ми раді поділитися досвідом і в��ілити найсміливіші ідеї в реальність.

Будівельна компанія "QUALITY" www.quality.luxury +380974079636 +380974087411

[blavatflowers]

не бачила, щоб на тамблері писали за цю ситуацію, тож поширюю тут

thatgamecompany (компанія, якій належать ігри sky cotl і journey) нещодавно на етері висловили щодо російського вторгення ��еседж "обидві сторони бачать одна одну як жертву [ війни ], підтримують одна одну і досі залишаються на зв'язку"

дуже потрібно поширити в твіттері, щоб цей кейс не пройшов мимо, і щоб донести компанії, що ширити наративи про дружбу з агресором це не нормально

особливо з врахуванням того, що вони буквально вкинули цей меседж через тиждень після рос атаки на Охматдит. тупо щоб показати на етері, що їх гра така вже 'пречудова' і 'прекрасна', що, бачте, виявляється навіть єднає агресорів і їх жертв (тільки думки укр ком'юніті гри щодо цього вони щось не питали)

[where-is-dniproman]

дніпромен як нова тваринка енімал кросінг

Найкраща компанія!

[messyfentanyl]

Іноді я згадую людей, які були "випадковими перехожими" у моєму житті, і розумію, що я втратила можливість дізнатися їх краще, хоча вони мені й подобались.

Ми просто були одногрупниками/співробітниками, і я думала, що в них вже є сформована компанія, і вони не захочуть спілкуватися зі мною.

Я завжди здавалась закритою, скромною, може це їх і зупиняло. Але насправді я хотіла знайомств, я хотіла гуляти разом, проводити час.

Зараз, коли цих людей більше нема в моєму оточенні, я розумію, що це лише моя помилка. Тепер деякі з цих людей в інших містах чи районах, іноді я згадую про них, думаю, як склалось їхнє життя. Але який в цьому сенс?

Думаю, головне зараз - це не повторювати цю саму помилку.

[vallxlkzal]

🥀💔ЧАСТИНА 4 (🔪ЧОТИРИ🔪)💔🥀

🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔

Воллі тихо простогнав від болю і відчуття, що щось колюче і неприємне впирається в його щоку. Це були гілки дерев, мох і листя. І це зовсім не було схоже на зручне сидіння в машині Детектива. Приклавши неймовірно сильні зусилля, щоб відкрити очі, смугастий зрозумів, що він лежить в лісі, довкола ніч і доволі прохолодно. Ну, живий — це головне, але поруч почулися інші звуки. Хтось плакав і торкався Вальдіні маленькими руками.

— Воллі! Воллі! — кликав Джуніор і, побачивши, що той відкрив нарешті очі, дитина міцніше обійняла це миле створіння.

— Джуніоре... Що трапилося?.. Де ми?... Де твій тато? Чому я абсолютно нічого не пам'ятаю... — Воллі слабо присів, опираючись на дерево, і обережно притиснув до себе дитину, щоб заспокоїти. Здається, з-під шапки і волосся Вальдні знову йшла кров і бинт вже не спиняв її. Воллі скривився від неприємних відчуттів, витерши кров рукавом.

— Я не знаю! Ми їли морозиво з тобою і татом в кафе, потім я заснув в машині і прокинувся тут, з тобою! — налякано відповів Джуніор і міцно обійняв Воллі, тремтячи. Воллі зрозумів, що надворі занадто холодно і зняв свій светр, одягнувши його на хлопчика. Зазвичай Воллі носив на собі одразу два светри і цей всесвіт, на диво, винятком не став, тому що під ще одним светром теж був такий сами смугастий червоно-білий. Схоже, Валдо теж притримується такої ідеї.

Це лякало. Воллі вважав себе зовсім не схожим на ту злу річ.

— Не хвилюйся, ми знайдемо дорогу, все буде гаразд. Скоро ми повернемось до твого тата, тільки не плач, добре? — Воллі погладив дитину і та похитала головою в знак згоди.

Потрогавши свої кишені, Воллі знайшов телефон зі вже потрісканим екраном і зрозумів, що так і не спитав номер Детектива, тому просто набрав у всі можливі рятувальні номери, але, на жаль, зв'язку не було. Та і заряд батареї обіцяв сісти дуже скоро.

І тут до Воллі дійшло, що вони не просто в лісі. Вони в небезпечному лісі з болотами довколо. Пощастило лише бути на відносно сухому острівку, в іншому — жахливо, кошмарно не пощастило.

А, трохи поодаль від них, прямо в болоті, стояло дещо і широко посміхалось, зовсім не тонувши, тому що лайно не тоне. Дехто.

— Одлав? — Воллі пригорнув Джуніора до себе, захищаючи обіймами, бо, крім Одлава, їх оточували ще двоє Валдо. Хтось з них сидів на деревах, хтось — стояв на твердій землі, не бажаючи бруднитись болотом. Де ще один Валдо? Та він у в'язниці, замість Одлава! Сидить і посміхається.

— Викрадач дитини і причина аварії прокинувся, — пролунав несамовитий сміх одного з двійників Валдо, а слідом за ним — всіх інших, включаючи мерзенного Одлава.

Дуже скоро, проте, всі замовкли і зникли. Залишився тільки Одлав, який дивився і дивився на Воллі. Дивився так жадібно, неначе хотів з'їсти, наближаючись, ні, підкрадаючись, неначе хижак до здобичі.

— Я відбираю в дітей всі цукерки, а особливо — такі, як ти, — шипів жовто-чорний смугастий мерзотник, явно натякаючи на дуже неприємні наслідки, якщо він опиниться зовсім поруч. Воллі взяв Джуніора на руки і спробував піти через болото, використовуючи всі свої знання, щоб не потонути.

Валдо підставив бідолашного Вальдіні, по��тавив йому болючу підніжку, встромив ножа в спину. Але поки що тільки морально, бо фізичну розправу він залишив персонально своєму Детективу.

Воллі і Джуніора викрали і зараз, очевидно, за словами Валдо, є безвісти зниклий Джуніор і його злий з-за цього батько, який чи то потрапив в аварію, чи то зараз в лікарні, чи то помер, чи то... Шукає Воллі і свою дитину з думками "я так і знав, що йому неможна довіряти".

Думки Воллі дійсно співпадали з реальністю, тому наступна частина дня, яку ніхто не пам'ятав, розпочалась саме за цим сценарієм: Воллі згадав, як їм дали морозиво в кафе, як вони з Детективом розмовляли про Білоборода, як потім захотілося вийти до туалету і як Детектив наївно відпустив Вальдіні одного, хоча обіцяв і погляду не спускати. Компанія з милого персонажа книжок і мультфільмів занадто сильно розслабила цього копа. Так прикро.

Побувши в туалеті, смугастий хотів повернутся, але його затримав ніхто інший, як сам Валдо. Їх було декілька і діяли вони так швидко, що Воллі не встиг навіть покликати на допомогу, тому що його телепортували в інше місце, а з туалету, поправивши перед дзеркалом волосся і посміхнувшись собі у відображення, до Детектива і Джуніора, як ні в чому не бувало, пішов Валдо.

Далі Воллі нічого не пам'ятав, тому що на його місці, його ім'ям і довірою Детектива користувався тільки Валдо.

Детектив зовсім не помітив різниці. Зовсім. Хоча і мусив. Поруч з ним сидів розшукуваний серійний маніяк і спокійно їв морозиво, поводячись ідентично до Воллі, задаючи ідентичні питання і роблячи таке сумне і нещасне обличчя, що Детектив хотів обійняти це створіння... і поцілувати.

Ось що трапилось.

— Я знаю, де він живе. Він... Трохи дивний і займається наукою, але... Це вже хоч щось, я думаю, він буде кращим в розмові, ніж Одлав, — казав тоді Детектив і не знав, що Валдо і так все знає.

— Чи можу я з ним зустрітися? — награно-сумним тоном спитав Валдо і Детектив погодився. Вони доїли, розплатились і вирушили в дорогу, яка вимагала трохи часу. Валдо сміявся в своїх думках з того, що людям потрібні машини чи ще щось, щоб дістатися кудись хоча б зі швидкістю земної застарілої техніки, при цьому витративши на поїздку також час і енергію. Такі нікчемні.

Валдо виглядав відчуженим і мовчазним, хоча насправді всередин�� його розривало від сміху. Дурний Детектив знову відчуває себе в безпеці і в коханні. Наївний, недалекоглядний, втрачений пильності і смаку до їх кривавої, жорстокої гри — найгрубіша помилка. Він думає, що рятує Воллі, але насправді копає йому яму власними руками з кожним своїм мрійливим видихом, зовсім забувши про увесь кошмар, який Валдо старанно припас на потім.

— Страшно те, що за цей час Валдо ніде не з'являвся і нікого не вбивав... Мені це дуже не подобається... — нарешті згадав про справу свого життя Детектив, пильнуючи за дорогою і кермом. Валдо відвернувся до вікна, ховаючи самовдоволену усмішку.

— Вам не подобається те, що він нікого не вбивав? — якомога спокійніше і без підозрілої іронії спитав маніяк, розуміючи, що от-от засміється прямо в лице Детективу, але тримався. Ще поки що тримався.

— Що? Ні... Я маю на увазі, що він зникає з поля зору тоді, коли робить щось занадто погане. Мені це все сильно не подобається...

Потенційний Чарівник тире божевільний вчений Білобород жив далеко в лісі і, на щастя, тією дорогою простягалася траса. Пуста, без нікого. Жодної машини, жодних свідків. Лише Детектив, вбивця, якого він так старанно розшукує вже багато років і дитина, якій не пощастило народитися в цій шаленій сім'ї.

— Знаєте що, Детективе?

— Що?

Довгі пальці Валдо різко схопили чоловіка за плечі і розвернули до усміхненої морди душогуба. Перш ніж Детектив встиг хоч якось зреагувати чи зрозуміти, Валдо зі своїм звичним моторошним сміхом пригорнувся ближче і так глибоко поцілував цю надокучливу людину, що вона втратила контроль над кермом. І цілував так довго, наскільки це дозволила машина, що, злетівши з траси, врізалась в дерево.

З гучним, маніякальним сміхом Валдо знову зник прямо перед останніми секундами до аварії разом з Джуніором, а Детектив, відчуваючи себе зрадженим і розбитим всередині, встиг почути тільки одне: "Ти думав, що я Воллі? Ти дійсно так думав? Ну ти і дурень, ахахаха!"

"Ти більше ніколи, ніколи не знайдеш мене і Джуніора, а, якщо і знайдеш, то я даю тобі всього-лише декілька днів. Воруши мізками, Детектив!" — тремтів пізніше в закривавлених руках ще один лист з червоного конверту, знайдений неподалік від місця аварії. Тремтів і був зім'ятий з лютою злобою і всепоглинаючою агресією.

��оллі... Ні, Валдо. Валдо пошкодує про це.

🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔🥀💔

[sharp-as-c]

інстаграм мені пропонує книжку-порнушку з подругою і двома орками

це якась мотиваційна компанія, щоб переконати, що моя книга ще ок?

[poisonousmelissa]

Відьма і вампірка. Я купила цю книгу з рекомендації подруги, яка ще не читала її і походу тепер не буде.

Обкладинка дуже гарна, ще й кольоровий зріз. Я ще бачила що є версія з розмальованим кольоровим зрізом, але в мене просто однотонний зріз без малюнка.

Сюжет тут типовий для підліткового фентезі. Підлітки знову врятували світ, все як завжди. Правда в деяких місцях персонажі ведуть себе прям дуже нелогічно.

Книга від першого обличчя, всі непарні глави від обличчя Вампірки Ави, а всі парні від обличчя відьми Кає. Хоча насправді Ава теж відьма, та і Кає в кінці теж вампіркою стала.

На початку мені досить тяжко далась книга, бо глави Ави такі напружені, вона втікає з дому де вона вже декілька років замкнута в місті де вампірів терпіти не можуть і вбивають. А у Кає з проблем Трістан, якщо я правильно запам'ятала його ім'я, з яким обидві дівчини дружили, але після зникнення Ави компанія розпалась. На щастя з глав у лісі напруження вже майже однакове і можна насолоджуватися главами обох гг.

В самому лісі Кає хейтить Аву за те що вампірка, фукає, що та п'є кров тварин. А потім коли сама стає вампіркою в кінці то одразу вбиває людину і нічого страшного.

У Ави теж проблеми з логікою, бо зпершу ми йдемо до королеви Вампірів щоб не руйнувати кістяну стіну, а потім самі ж і руйнуємо.

У королеви Вампірів теж проблеми. Бо от мамі Ави вона відмовляє в руйнуванні стіні, бо хоче знайти інший спосіб щоб не руйнувати дерево яке годує її сина, який на межі життя і смерті. Але коли Ава просить, то королева передає свої здібності Аві, відмовляється від напівмертвого сина і уходить в світ з якого вона прийшла.

А тепер про романтичну гілку. Я книгу дочитала ще в листопаді, а купила її ще минулого року. І от я дочекалась зими, яка охолоджує моє полихання.

Взагалі романтична гілку тут відсутня. Тут був один поцілунок і все. І то. В анотації яку я читала коли замовляла рік тому і там написано, що гг були закохані одна в одну до початку подій. А оскільки я майже через рік сіла читати книгу, не перечитуючи анотацію, то дізналась я про це в самій книзі аж в середині. І то в середині одна гг спершу про це згадує, а потім ближче до кінця друга. І то, яка закоханість вони просто поцілуватися хотіли. Майже в кінці поцілувалися. Все. От вам і вся романтична гілка.

Кає взагалі описує свої відчуття до Ави ідентично до Трістана і обидві дівчини всю книгу носяться зі своєю дружбою. Май литл поні еквестрія ґьорлз версія темне фентезі блін.

Просто всюди цю книгу рекламують як лесбійський роман від котрого тут один незрозуміло звідки взявшийся поцілунок. Прибрати оцей поцілунок і фрази гг що вони колись там хотіли поцілуватися, рівно дві фрази по одній на кожну, і романтична гілку просто счезає. Все, нема її.

Вердикт 3.5 ікла з 5. Я трохи переросла вік цільової аудиторії цієї книги, тому саме оця частина темного фентезі мені трохи не зайшла, але нормально. Думаю підліткам взагалі чудово зайде. А романтична гілка тут настільки відсутня, що це марна витрата, якщо ви як і я захочете купити її заради романтики.

[demiurgeua]

Група Нафтогаз України розпочала сезон закачування газу у підземні сховища

За даними АТ «Укртрансгаз», впродовж опалювального сезону 2023/2024 рр. було відібрано 8.5 млрд куб. м природного газу з підземних сховищ газу, з них Україна використала 6.7 млрд куб. м. Загалом сезон відбору газу тривав 145 днів. _________ Ukrainian Naftogaz Group has started a new season of gas injection into underground storage facilities. According to JSC Ukrtransgaz, Ukraine withdrew 8.5…

[keitu]

У мене не було роботи по спеціальності, зараз нема роботи взагалі. Мене запросила на роботу компанія, яка мені не сподобалась ще на співбесіді. Дехто каже мені, що я мала погоджуватись, адже з чогось потрібно починати, що з такими темпами я роботу не знайду ніколи. І що все можна перетерпіти.

Я дуже сильно вагалась перед тим, як відмовити. Після співбесіди в��рішила, що не піду до них, проте коли вони подзвонили і сказа��и, що пропонують роботу, то впевненість зникла. Гроші пропонують, роботу пропонують, чому б не погодитись. Та і що, що у них дуже погана репутація, що у відгуках пишуть ніби там покривають співробітників матом і можуть не платити взагалі або штрафувати. І клієнтів вони, судячи по відгуках, теж дурять. І що, що як до кандидата до мене вони віднеслись без поваги і взагалі досить токсично. Це ж все-таки робота.

Я досі не впевнена у правильності рішення їм відмовити, але насправді зараз рада, що зробила це.

Але без грошей складно. Чи погоджуватись на роботу в своїй старій компанії не по спеціальності, чи відмовлятись і сподіватись на вдалу співбесіду? Я не знаю. Я хочу заробляти щось своє, але не хочу втрачати шанс якомога швидше знайти роботу по спеціальності

[not4yourmind]

Щось останнім часом залип на Ziferblat.

По життю все наче й стабільно, але не прямо, щоб дуже добре. Є проблеми в стосунках, є проблеми з менталочкою, які тягнуться вже дуже давно.

Стосунки на «паузі». Спочатку це здавалось мені хорошою ідеєю... Хоча, ні. Не так. Я раніше не розглядав взагалі концепцію «паузи» в стосунках, як щось здорове. В моєму розумінні це скоріше «репетиція» перед розлученням. Але потім, після тривалих дискусій та аргументацій, я дійшов, що, можливо, моїй (поки що?) Аліні це потрібно і вирішив погодитись. Але я був не дуже розумним, коли не визначив всі умови паузи задокументовано. Тому, деякі лишились в повітрі, а тому навряд є настільки важливими. Загалом, я повернувся до концепції «репетиції» і скоріше готую себе морально до всіх можливих сценаріїв. Мені буде дуже шкода втрачати цю людину, проте я все ж її люблю і, якщо відкидати всі-всі негативно-позитивні емоції,  в глибині душі я постараюсь пройти усі етапи гідно та з повагою як не до себе, то до спогадів, які в мене залишаться.

Що я в цілому планую робити? Якщо чесно не знаю. Буквально всі опитувальники, форуми та люди кажуть, що в мене серйозні проблеми з головою. І я насправді хочу їх чути, але в голові дуже часто виникають думки, що можливо це не правда. В тому плані, що є ймовірність, що я «підсвідомо» маніпулюю оточуючими і насправді є досить аб’юзивним партнером та й взагалі людиною. Не знаю. Складно це. Буквально всі рекомендують звернутись за допомогою, яка є досить таки вартісною: не менш 800-900 грн за сеанс, яких може бути чимало. Та й ще медичне лікування може влетіти в копійку, в разі чого. Не думаю, що я це все стяну на даному етапі. В тому плані, що гроші я заробити можу та й в мене є певні збереження. Але чи буде з того сенс, якщо насправді в мене немає проблем і це все маніпуляція мене та способи привернути увагу?

Про привернути увагу. Рефлексія протягом цих двох днів дала мені чітке розуміння, що більшість свого життя я був ніби запасна батарейка. Це звучить дуже пафосно, але дуже чітко демонструє моє життя. Буває в пульт потрібно 3 батарейки, а в магазині є лише комплекти з 4. Ти береш його, заряджаєш пристрій, а одна батарейка десь там лежить. Ти знаєш, що вона є. Але одразу не згадаєш де. Вона - запасна.

Так і я. І це тягнеться ще зі школи: в мене була «компанія» з першого класу. Дуже часто я відчував себе там зайвим. В тому плані, що всі троє людей з тієї компанії дружили не тільки в школі, а й в позашкільний час. Вони грали у футбол, ходили один до одного в гості і тд. Мене ніколи не кликали. Навіть в школі відчувалось так, ніби це я з ними дружу, а не навпаки. Потім компанія змінилась, почався 10-11 клас. Принципи трохи також змінились: єдина зв’язною став алкоголь та історії, які з ним пов’язані. Я насправді взагалі не люблю пити. Мені не подобається смак міцних напоїв і не дуже подобається ефект. Але іншого в мене не було. Я хотів відчувати себе потрібним, а тому був готовий навіть на таке.

Потім купа проблем з випуском. Дівчина, яка мала йти зі мною на імпровізований випускний бал сказала, що я огидний урод і ніхто мене ніколи не захоче, що в цілому підтвердило мої потаємні думки. Це було дуже складно, хоч я зараз і розглядаю це як поштовх. Після того моменту я дуже сильно змінився. Почав вдягатись так, як хотілось мені. Слухав музику таку, як хотілось мені. Відростив довге волосся і воно мені личить краще, ��іж коротке. Хоч і все ще не ідеально. Це, звичайно, стало дуже негативним досвідом в моєму житті, проте це був поштовх довести собі, комусь ще, що я можу жити в гармонії з собою і мені більше ніхто не потрібен. Звичайно, були спроби завести якесь спілкування, проте це не настільки важливо було. Головне було в гармонії. Я відчував себе впевненим та собою. Отаким от мовчазним одинаком. Я пізнавав свою «нірвану». Не вистачало мені лише людини, яка б прийняла мою любов та турботу такою, якою б вона була. Людина знайшлась, але зараз не про це.

Посил в тому, що все життя я намагався не бути запасним, а самодостатнім, бо це відчуття «запасу» в мене лякає ще з самого дитинства. Звичайно, це лише власні спроби зрозуміти що взагалі коїться. Якщо відкидати весь пафос, я виню себе у всьому: від того, що зіпсував стосунки до того, що не заслуговую бути НЕ запасом. І що зробить психолог? Він лише скаже, який я класний і що насправді мені потрібно розкривати свої сильні сторони. Він ж не скаже, що я маніпулятивний аб’юзер. Бо я більше йому не заплачу, як клієнт. Принаймні, мені здається, що психотерапія працює саме таке.

Я вчусь знову жити в гармонії з собою. Звичайно, ще трохи зриваюсь, але пообіцяв собі, що з свого боку буду дотримуватись усіх домовленостей в повній мірі. Все таки, я завжди вважав себе чесною людиною слова.

З хорошого: починаю оговтуватись. Насправді, можливо лишитись самому не таке вже й погане вирішення ситуації. Так, я перестану знову довіряти людям на дуже багато років. Та й чомусь впевнений, що тривалих стосунків більше в мене не буде. Але життя продовжується. Сьогодні мені в рекомендаціях вибився якийсь івент. Можливо сходжу. Єдине лякає те, що місце проведення дуже далеко. Та й можливо настільки інтерактивні «Ігри для еліти» (назва івенту) можуть лише зробити гірше.

Замовив собі недорогий подарунок, бо вичитав, що потрібно рефлексувати та виконувати свої бажання. Було не погано, але відчувається прихована провина за те, що я його не заслужив, зруйнував, знищив стосунки і турбується про себе. А ще зробив вчора дуже багато різної роботи. Зовсім трохи поговорив про ситуацію з рідними. Я не розповідаю всіх деталей, бо це виключно особисті справи. Але якось... В мене немає більше кому розповісти. Хотілось би мати якусь таку людину, кому без відчуття провини можу розповісти хоч частину всього, що я переживаю. Батьки та брат не підходять, бо вони не є об’єктивними. Та й враження, що це буде маніпуляція. Загалом максимальна каша в голові, яка варіюється від того, що можливо я не найгірша людина в світі до того, що насправді найгірша - маніпулятивна та аб’юзивна, яка потребує лише того, щоб її жаліли та в дупку цілували. Отаке.

По планах - з усіх сил тримати себе в руках та демонструвати не таку велику кількість унивання. В першу чергу потрібно знайти те, що приноситиме мені позитивні емоції. Раніше це була Аліна, гра та ще ряд дрібничок, які були так чи інакше підв’язані до моєї партнерки. А зараз гра вже взагалі не вставляє. Ніколи не думав, що цей момент настане, але шляхи буремні. Треба думати та шукати.  Думати, працювати і шукати. Життя не зупиняється, потрібно повертатись до відголосків себе та існувати на одинці з собою.

От наче й написав і легше стало. Враження, ніби поговорив з кимось.