#екранізація

[ostebee]

Малоймовірно що це колись станеться звісно, але імеджін екранізація Ґайї у візуалі спайдерверса з всіма текстурами і дещо хаотичним стилем

[zephyread]

🪦Книга кладовища

Ніл Ґейман

⭐8/10. Життя, смерть, дорослішання та естетика надгробків.

❗Дисклеймер: Ніл Ґейман обісрався і його звинувачують у сексуальному насильстві. Через це новий сезон Добрих передвісників і екранізація Книги кладовища на паузі.

Сюжет: Сім'ю маленького хлопчика вбивають і його самого мають вбити теж, адже за пророцтвом він стане загибеллю однієї секретної організації. Але хлопчик дивом тікає і опиняється на кладовищі, де його усиновлюють привиди.

Персонажі:

Ніхто Овенс або просто Ніх — наш головний герой.

Овенси — подружжя привидів, які його усиновили.

Сайлас — місцевий вампірюга, опікун Ніха і ваш новий краш.

Особисті враження: читала я Книгу кладовища після Кораліни (на яку теж колись зроблю огляд), тож на її фоні Книга дещо просідає. За сюжетом проходить багато років, поки наш герой стає підлітком, тож деякі моменти були нуднуваті, але кінцівка змусила пустити сльозу.

Хоч атмосфера кладовища не найвеселіша, але головний мотив — погляд на життя крізь призму смерті. Життя для живих, воно мінливе і непостійне, ним треба насолоджуватися, адже у світі мертвих не можна вже змінити те, ким ти був.

[alexhorrorfilms]

The Death of Stalin (Смерть Сталина)

Іаннуччі нещадно висміює всю авторитарну систему. Портрет тоталітаризму вийшов страшним і відразливим. Екранізація коміксу, а не реставрація історичних подій, суворо протипоказана шанувальникам СРСР і комунізму Яскрава політична сатира не тільки про минуле, а й про те, що робиться просто зараз.

[mkhnnko]

Пуаро із Буше найкраща екранізація творів..

[lisa-is-chilling]

додивилась 3 сезон "відьмака". трішки сумно шо генрі кавілл покидає роль, але якщо мужик заїбався, то дайте вже йому свободу. подивимось на шо спроможний ліам гемсворд - в мене буквально нуль очікувань. буде цікаво подивитися яким буде 4 сезон, і чи зможу я дивитись його далі. 3 сезон був... не сказати жахливим, але шо це було блять. попри це мені подобається цей серіал, щось по типу оцього відбірного крінжа, якого іноді прагне душа. мені в принципі все одно шо "відьмак" то буквально найгірша екранізація, яку можна зробити - я буду його дивитися.

тепер хочеться прочитати першоджерело (і потенційно остаточно розчаруватися у серіалі), бо фанфіки не дають той ефект, який я шукаю. я намагалася, але не могла пробратися навіть через перші 30 сторінок. але в мене більше 20 непрочитаних книжок і 6 в процесі читання - "відьмак" буквально стане останньою краплею у переповненій склянці.

[librarius-ua]

«Там, де співають раки» — про самотність, природу та пошуки справедливості

Іноді дика природа стає нашим єдиним справжнім другом, а безкраї простори боліт — домівкою, де можна сховатися від жорстокості зовнішнього світу. Кая — дівчина, що виросла на болотах північної Кароліни, знає це як ніхто інший. Їй було лише шість років, коли її сім’я почала ��озпадатися. Мати зникла першою, далі пішли старші брати і сестри, не витримавши свавілля батька. Залишившись само��ньою, Кая мусила навчитися давати собі раду, зрощувати власну волю та мужність, знаходити втіху у природі, яка стала їй замість родини. Її прозвали «Болотяним Дівчиськом», а це ім’я нагадувало, що вона — чужа для місцевих мешканців містечка Барклі-Коув. Та Кая не зламалася. Вона збирала мідії, продавала їх, колекціонувала мушлі та пташині пера, досліджувала навколишній світ, що був сповнений замовчаної краси та невимушеної гармонії. І хоча дівчина уникала людей, усе змінилося з трагічною подією: у містечку сталося вбивство. Детективи та пліткарі спрямували свої підозри на Каю. Чи справді ця тендітна, відлюдькувата мешканка боліт може бути винною у злочині? Чи розкриють поліція та громадськість правду про цю загадкову постать? Чому варто прочитати «Там, де співають раки»? Це одночасно таємнича історія вбивства, розповідь про дорослішання та поетичне оспівування природи. Роман понад 100 тижнів поспіль утримувався у списку бестселерів The New York Times, доводячи, що історія Каї промовляє до сердець багатьох читачів. Книжка стала читацьким вибором книжкового клубу Різ Візерспун, а її екранізація (2022) з Дейзі Едгар-Джонс у головній ролі дарує можливість побачити цю історію на екрані. «Там, де співають раки» — це історія, яка нагадує, що навіть серед дикої природи й самотності можуть проростати воля до життя, людяність і любов. Прочитати цю книгу онлайн можна у застосунку Librarius.

[ukrainingposts]

одна річ яку хаус робить дуже правильно як екранізація шерлока холмса це підкреслює що ватсон в ніякому разі не нормальний

Your post got ukrainianized!

one thing that house does extremely right as a sherlock holmes adaptation is emphasize that watson is not fucking normal

[zhitomir]

Чому фільм «Втеча з Шоушенка» провалилася в прокаті, а потім стала кіношедевром

Екранізація відомого роману Стівена Кінга, що вийшла в 1994 році і зараз вважається кінематографічним шедевром, провалилася в прокаті й навіть не змогла покрити свій скромний бюджет. У 2004 році режис... Читать дальше »

[maarchantal]

Істота Франкенштейна на першій (!!!) виданій обкладинці книги 1818

VS

Перша екранізація 1910

[homebody-lu]

Я дуже давно не втрачала книжкових персонажів, дуже давно не стикалась з їхньою смертю і дуже давно так сильно не плакала за кимось вигаданим.

Бакман - геній.

І хоч екранізація виявилась слабкою, та актор, обраний на роль Беньї - ідеальний. Читаючи останню частину, уявляла саме його. І від того боліло сильніше.

[anastasiathewriter]

“Daisy Jones and The Six” by Taylor Jenkins Reid (Українська версія)

Переклад: “Дейзі Джонс & The Six”

Goodreads: 4,24/5

Жанр: роман

Рік написання: 2019

Вікове обмеження: 18+

��Passion is... it's fire. And fire is great, man. But we're made of water. Water is how we keep living. Water is what we need to survive. My family was my water. I picked water. I'll pick water every time.”

Сьогодні хотілося поговорити про книгу, яка перевершила всі мої очікування. Так, я з самого початку це стверджую, бо… Ну гаразд, треба зайти здалеку. Влітку я взялася читати книжку "Сім чоловіків Евелін Гюго". Це типово розпиарена книжка у booktok, але тоді я ще нічого не розуміла у цьому. Починалася книга добре, всередині стало нудно та, чесно кажучи, не цікаво. Кінець я так й не зустріла, тому що було занадто передбачувано.

Я тоді подивилася на автора та й зареклася більше ніколи не купувати її книги. Так, так, враховуючи той факт, що в мене вже стояла на полиці ще одна книжка.

Ахх, Дейзі Джонс. Я не покладала великої надії на цю книжку. Ну правда, коли я таки наважилася прочитати її, тому що вона була в моєму списку до прочитання вічність, я все тягла.

Перші п'ятдесят сторінок, і я загубилася. Я читала книжку залпом, вночі, вранці, вдень, ввечері і так дві доби.

Перше, що було круте у книзі, – це стиль написання. Я взагалі дуже люблю, коли автори мають свій стиль. У Рейд у цьому плані він існує. Вона любить писати книжки у стилі інтерв'ю у зірок минулого століття. Це було в "Сьоми чоловіках", це також було й в "Дейзі Джонс". Але якщо Евелін Гюго мене дратувала, та жодного разу не викликала в мене симпатії чи жалю, то Дейзі Джонс мені запа��а в душу.

Коротко:

Дейзі Джонс є центральним персонажем книжки. Вона відірва 1970-х років, трохи групіз, трохи композитор, трохи співачка. Все разом призводить до того, що її помічає продюсер. Разом вони записують альбом та він вистрілює.

Біллі Данн – це другий центральний персонаж, та він із групи “The six”, яку він створив разом зі своїм братом, та ще чотирма персонажами. Біллі дуже своєрідний. На початку книги він зустрічає своє кохання – Каміллу – і вони одружуються. У перемішування з цим у групи починається зоряна година, і це вдаряє Біллу в голову. Він починає сильно вживати різні незаконні речовини, тусуватися з групіз, і загалом втрачати себе.

Дейзі та шістка, які працюють, на той самий лейбл, домовляються записати дует, щоб пропіарити один одного. Але так відбувається, що після дуету публіка хоче постійно бачити їх разом. Таким чином й відбувається "Дейзі Джонс & The Six".

Далі я спойлерувати не буду, хоча дуже хотілося б! Головні персонажі мені дуже імпонують, і це з огляду на те, що я зазвичай не люблю читати книги такого типу. Мені не цікаво читати про музику, як вона створюється та загалом шлях музичних гуртів. Але ця книга затьмарила все. Персонажі наповнені. Сюжет насичений. Це та сама книга, яку ти не можеш припинити читати. Тобі цікаво, що станеться далі. Та на моїй пам'яті, я рідко зустрічала романи, які мене так затягували.

І на секунду це книга з рекомендацій booktok. Але це також книга, яку просував Reese's book club. Це книжковий клуб, створений Різ Візерспун. Особисто я читала лише три книги з її клубу. І дві з них мені дуже сподобалися. Про другу я ще напишу, якщо не забуду.

Але це ще не все. Також планується екранізація, і дуже скоро. У березні наступного року Amazon Prime випустить серіал з Дейзі Джонс. І щось мені нагадує, що це буде пожежа.

Ця книга – моя особиста жирна рекомендація.

Моя оцінка 5/5

[pervertsguidetocinema-blog]

“Щиголь”- Акторські поповнення

Вілла Фіцджеральд

Продовжуючи тему екранізацій. 

Фінн Вульфгард (”Дивні дива”, “Воно”) зіграє юного Бориса в фільмі “Щиголь” (за романом Донни Тарт). Роль "дорослої версії” цього персонажа дісталась Анайріну Барнарду (”Дюнкерк”). До речі, це буде вже другий герой з таким ім'ям у фільмографії Барнарда, в серіалі “Війна і мир” актор грав Бориса Друбецького.

Борис - однокласник і найкращий приятель головного героя роману Тео (якого має зіграти Енсель Елґорд), виходець з України (!!!) та шукач проблем на власну голову.

��ежисер стрічки - Джон Кроулі (”Бруклін”). 

Також у фільмі зіграють: Сара Полсон,  Джеффрі Райт, Люк Вілсон. На роль Кітсі Барбур розглядається Вілла Фіцджеральд.

Початок зйомок запланований на кінець цього місяця, а прем’єра - жовтень 2019.

[alexhorrorfilms]

Suitable Flesh (Подходящая плоть)

Екранізація оповідання Говарда Лавкрафта "Тварюка на порозі", задумана як данина поваги режисерові Стюарту Гордону.

У психіатричному відділенні сидить Елізабет Дербі, в недавньому минулому процвітаючий психоаналітик. Вона бурмоче "Ріжте голову, ріжте голову, знищіть тіло, часу немає".

Фільм історія її незвичайного божевілля

Хороший акторський склад. Але як триб'ют одному з найкращих майстрів екранізацій Лавкрафта - не дуже.

[pointofviewmovies]

Поштування (англ. Going postal)  — двосерійний фільм 2010 року, екранізація однойменного роману Террі Пратчетта. Це фентезійна кумедна історія про геніального шахрая Мойста фон Ліпвіга (або в перекладі Мокриця фон Губвіга), якому довелося очолити поштамт міста Анкх-Морпорка.

Фільм більше нагадує театральну виставу, де спостерігати за чудовою акторською грою так само цікаво, як і за пригодами героїв історії. 

Глядачі, що добре знаються на творчості Террі Пратчетта, будуть приємно вражені деталізацією сетінгів та подій, і тим, як вдало підібрані актори для головних та навіть другорядних ролей.

У всіх фільмах про Дискосвіт, знятих до 2010 року, Террі Пратчетт грав епізодичні ролі, де з’являвся у самому кінці. Фактично, фільми закінчуються його появою та словами.

Важлива порада: перед переглядом спочатку варто почитати книги, щоб доскона��ьно розуміти все що відбувається і хто є хто.

[lisa-is-chilling]

"Uncharted: Незвідане". (Не)величкий огляд (без спойлерів)

Отож, вчора я сходила в кіно на "Анчартед", і пишу свій відгук в спробі систематизувати свої думки та в��аження, а ще - спробувати себе у ролі "блогєра". Прочитайте, поставте вподобайку, підтримуйте україномовний контент. Я, звісно, не Geek Journal, але одного дня хочу стати.

Сюжет: екранізація однойменної гри, і, як на мене, доволі достойна. Я ніколи не грала, і поняття не маю, наскільки фільм збігається з тим, що у ній робиться, але як продукт кінематографу - більш ніж прохідний. Історія розповідає про Нейта Дрейка, що тихо-мирно працює в барі, поки до нього не завалюється якийсь рандомний чувак Віктор Саліван і не пропонує знайти скарб, що раніше шукав зниклий брат нашого головного героя, Сем. Чувак морозився, але потім погодився, звідки почався весь "замєс".

Персонажі: Том Голланд, як завжди, грає добре. Персонаж Нейта у його виконанні мені резонує, хоч і чимось нагадує його Пітера Паркера. Як на мене, справа в однаковому психотипі персонажів: різниця в тому, що один - мутант-підліток, а інший - двадцятип'ятирічний хлопчина з прямопропорційним Людині-павуку бажанням знайти пригоди на свою сраку. Низький уклін творцям за те, що змусили Голланда зняти сорочку. От дякую від усієї душі, всі дівчата в залі, включно зі мною, попісялись від радості.

Персонаж Вітька Марка Волберга залишив після себе змішанні почуття. Я зрозуміла це тільки коли почала читати відгуки на IMDb. Чомусь віє від нього відштовхуючим вайбом, а може це просто персонаж придурок, что вірогідно приблизно на 80%. Його арка закінчується в принципі по канону будь-якої "історії виправлення", а от наскільки це гармонічно - вже інша історія.

Жіночі персонажі тут виключно другорядні. Хлоя Фрейзер просто крашиха, добре прописана персонажка, мотиви зрозумілі, хоча більшість із них зводяться буквально до "я зрадила вас тому, що мене би зрадили ви, бо Вітьок мудак". Сумнівно, але най буде; чи це роль жертви, чи дами в біді - незрозуміло. Інша наша дівчинка - Бреддок, що працює на Сантьяго Монкаду у виконанні Антоніо господи-як-він-тут-опинився Бандераса. Між сильним жіночим персонажем і останньою паскудою є межа, і творці її перейшли. В цьому і сіль, але мотивація Бреддок так і залишилась "просто тому що" навіть наприкінці фільму. Або я була дуже зайнята залипанням на Голланда без сорочки, хто знає.

Сантьяго Монкада теж теліпається між "непогано" і "ме". Забери його з сюжету - майже нічого не зміниться. Вся його роль зводиться до його грошей і статків, що робить його буквально непотрібним. Сподіваюсь, Бандераса взяли не лише через його латиноамериканське коріння і яку не яку популярність.

Короткий підсумок: із 5 ключових персонажів, у 4 зрозумілі мотиви (Нейт, Віктор, Хлоя та Монкада), тоді як ліше до двох у мене лежить душа (Нейт та Хлоя), переважно через їхню хімію разом. Хоч за це дякую.

Пригодницька складова на висоті. Є і таємниця, і шлях до розгадки, і цікава історія. Екшон шикарний, бійки, погоні, пошуки скарбу - навіть придертись немає до чого. Видно, що цю частину фільму продумали до найдрібніших деталей, за що я навіть готова виправдати деяку пласкість персонажів. Це все ж пригодницький фільм, якби пригоди були на рівні "ми поїхали в Істанію", то я б просто вийшла у вікно.

Кінцівка, як на мене, вийшла доволі сумбурною. Весь 3 акт в цілому лишає декілька запитань. У фінальній сцені закинули вудочку на наступний фільм, хоч як плоттвіст це було навіть трохи очевидно. Сподіваюсь, вони його все-таки зроблять, а не полишать напризволяще.

Гумор добротний, плоттвісти виправдані, деякі �� них навіть несподівані. Атмосфера пригод мене затягнула, я відчула, ніби перебуваю у фільмі разом з головними героями, що є ще одним знаком якості. Протягом цих двох годин я чекала, коли ж Нейт та Хлоя засосуться, та цього так і не сталось *сльози обділеного шиппера*. Режисерська робота чудова, спецефекти просто цукерочка "Рошен", сценаристи молодчинки, роздати їм усім пиріжки. Актори чудово роблять свою роботу, що для мене як бальзам на душу. Я точно передивлюсь цей фільм ще раз, і буду сподіватись на наступну частину. Про витрачені гроші не шкодую ні разу. Пішла я на цей фільм через Тома Голланда, але моя симпатія вийшла далеко за межі його гарного личчка, і це тільки плюс.

Оцінка: 8/10. Комусь буде на один раз під попкорн, комусь сподобається, комусь ні. До перегляду рекомендую, а дивитись чи ні - це вже ваше рішення.

[ukrworldcinema]

"Марсіянин"(2015)

Події картини розгортаються на Марсі. Місія «Арес-3» під час своєї роботи на поверхні планети зіткнулася з аварійною ситуацією і змушена була терміново відлітати. У інженера і біолога Марка Уотні (Метт Деймон) в результаті піщаної бурі пошкодився скафандр. Його визнали мертвим і залишили на Марсі. Через деякий час вчений приходить до тями. Тепер, аби вижити, йому необхідно дочекатися прильоту чергової місії на Марс. А для цього потрібно на чотири роки розтягнути скромний запас провіанту.

Фантастичний фільм «Марсіянин» – екранізація однойменного роману американця Енді Уїра.