#досить

[karp8]

самотність.

всепоглинаюча

всюдисуща

до блювотиння постійна

щоденна щохвилинна

невпинна

невблаганна

постійна

нескінченна самотність.

вона так міцно вчепилася, ніби без мене вже ніяк. немов закохана до нестями дівчина. що ти в мені знайшла? так, ми довго були разом, прожили роки, іноді були щасливими, але може вже вистачить? скільки це ще триватиме? я втомився від тебе, ти мені набридла. вибач, що так різко та прямо. просто як є. мені страшно, що я також не зможу без тебе, чесно. відпусти, давай залишимось друзями. або коханцями. давай іноді зустрічатись, коли нам буде погано, коли будемо втомлені від всіх навколо, коли захочеться трошки одинокості з крапелькою туги. ти постійно зі мною, дай мені спокій. навіть коли я в дрібній хатинці з побратимами день і ніч два тижні, де яблуку ніде впасти; коли у моїх навушниках грає музика і я дивлюсь крізь людей, роблячи вигляд що не бачу, як вони мені щось сигналізують чи намагаються сказати; коли розмовляю з друзями і раптом замовкаю, бо розумію що насправді я зараз не з ними, а з тобою, люба, бо не можу тобі зрадити. досить, кохана, я тебе не забуду, але все скінчено. будь ласка! ДОСИТЬ(

30.12.2022

[beastblade69]

до концерту цицька готовий

[biobiopsy]

[mikhnovskykinnie]

як же я люблю українців, попри все.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Колись репостила тут чийсь пост про місячні. Точніше те, як загалом цикл впливає на психо-емоційний стан. Я тоді не так ретельно слідкувала за своїм здоров'ям, та й не завжди звертала увагу - все-таки моє життя досить активне і я постійно в якомусь русі.

Але цей місяць виявився просто трешаком і я врешті зрозуміла, наскільки ж важливо відслідковувати такі моменти. Так погано я не почувалася дуже давно. Дні зо три ходила в пригніченому настрої, втомлена, намагалася якось функціонувати. Вчора проплакала весь вечір, поки не заснула. Написала якусь емоційну чухню своєму хлопцеві, що йому мене, мабуть, забагато, що нічого не виходить і взагалі життя лайно.

Сьогодні нарешті перший день прийшов. З'явився біль, але емоційно стало трохи легше. Досі хочеться плакати, почуваюся найнещаснішною дівчинкою (зазвичай кажу жінкою, але в такому стані дійсно дівчинка) у світі. Хочеться лю��ові, ласки, обіймів, а не цього всього.

Врешті, зате є розуміння, що це не я. Це внутрішні процеси організму, які змушують так почуватися, але насправді я не нещасна. Просто потрібно попіклуватися про себе, з'їсти смачного, взяти вихідний (власне так, я не пішла сьогодні в університет) і добре розслабитися. Завтра я знову спатиму в обіймах коханого, дивитимуся з ним фільми чи просто розмовлятиму про все на світі. Зараз же не потрібно нікуди ганятися і тим більше слухати внутрішній голос, який торочить щось про власну нереалізованість чи непотрібність.

Вже завтра стане легше. Чекаю наступного тижня, коли знову зможу перевертати гори, а поки, дівчатка, нагадаю: піклуйтеся про себе. Ви прекрасні абсолютно в усіх проявах, хай навіть іноді виникають думки, що це не так.

[benjamiina]

три дні тому, я прокинулась і сьорбаючи каву раптово захотіла написати мову для своєї творчості. за 15 хвилин на світ народилось це:

це перша чернетка.

а це друга, де були перші спроби писати цими символами.

тієї ж ночі я написала великий допис у фейсбук, де розібрала майже кожну букву. це допомогло мені краще зрозуміти ідею.

наступний ранок я провела розбираючи деталі, прописуючи можливі варіанти деяких букв

за основу взятий український алфавіт, та загалом мова. змінені символи, побудова речень, вітається видозміна слів, їх скорочення, створення нових.

кому цікаво, більш детально можна почитати в закріплених історіях в інстаграмі (вибачте)

це основний варіант алфавіту, за яким можна буде прочитати усі тексти, написані мною в майбутньому. не завжди, але я писатиму переклад українською (я не монстр)

так він виглядає в звичайному письмовому варіанті. (там вірш, але поки не про це)

цікавий факт: ще першого дня я запам'ятала частину букв, наче завжди їх знала. зараз я читаю та пишу ними досить швидко та майже не напружуючись. навіть тато навчився їх читати :)

вчора та сьогодні я розбиралась з технологіями. іііі розібралась! увага... я створила шрифт для компухтера, вхпзвххв

це було досить легко. набагато легше ніж писати цей допис. думаю я створю ще 2 таких. в одному додам алфавіт і тегну його, для легкого пошуку. а в іншому напишу детальніше про ідею та мої бажання.

не знаю чому, але я хвилююсь, публікуючи це тут D:

дякую за увагу, сподіваюсь це було цікаво

[miss-poem]

Потрібні слова в потрібний час можуть змінити життя... Іноді досить сказати, а іноді — й просто обійняти, щоб людина відчула себе захищеною та рідною.

[not4yourmind]

Стабільність, Сартр та Espresso-tonic

Незважаючи на те, що в моє життя повернулась певна сонливість, я не хочу спати. Багато переосмислень, якими накрило трохи не підготовленого мене насправді привели до досить чіткого розуміння.

За час після розриву я зустрівся десь з 4-ма дівчатами особисто. Певною мірою всі ці зустрічі можна назвати побаченнями, проте другого так і не було. Це дало мені певне усвідомлення того, що насправді це не моє. Тобто… Навряд моя «цільова» аудиторія буде сидіти в додатках типу Tinder та Badoo. Сам їх концепт мені не зрозумілий, але все ж я вирішив спроб��вати вдруге. І ця спроба дозволила мені усвідомити: мені досить добре самому. Кожна наступна зустріч сприймається надто прагматично та «точно» в негативному значенні цього слова. Все це виглядає як серйозна співбесіда на якусь важливу посаду. І зрештою. Зрештою кожне таке спілкування душиться в штучно награному офіціозі. Всі ці дівчата прекрасні кожна по своєму, але я не бачу сенсу цього продовжувати, розуміючи, що з цього нічого не вийде на перспективу.

Мені. Добре. Самому. Ситуація в моєму житті зараз максимально стабілізувалась. Я вибудував певну «рутину», яка дає мені розуміння подальших кроків. Кожен мій день починається з прослуховування музики, зарядки та кави на балконі з крекерами. Я дивлюсь на людей, які кудись поспішають. У всіх них свої думки і свої цілі. І це прикольно. Після кави я йду займатись дрібними робочими завданнями, працюю над квізом та ще чимсь під подкасти на Youtube. Так триває, поки я не йду в улюблену кав’ярню на пагорбі. Замовляю там Еспресо тонік, сідаю завжди в одне місце і читаю в навушниках під звуки дощу. Це стало настільки звичним для мене заняттям, що сьогодні офіціантка мене впізнала та спитала наперед «Еспресо тонік тут?». Це було дивно, але приємно водночас.

Йдучи сьогодні додому я зрозумів, що насправді не так і сильно потребую когось. Моя рутина повністю  збудована. Так, я впевнений, що маючи хорошу людину поруч я б відчував себе більш «довершено», але глобально зараз я можу обійтись без цього. Поступово я почав насолоджуватись бенефітами цієї самотності. І справді розслабитись я зміг лише після того, як дозволив собі відпустити той факт, що мені «хтось треба». Може й треба, але це не самоціль.

Після розриву я старався заповнити дірку, яка утворилась різноманітним спілкуванням. Чіплявся за людей, як побитий і викинутий пес. Хтось написав коментар? О, точно треба спробувати розвинути цей діалог. Хтось подивився? О, може варто підійти, бути впевненим та завести діалог. Купа «треба-треба», які спочатку протискала в мені психологиня, щоб я не засиджувався, а потім я й сам перейняв це як головну мету життя. Але насправді. Насправді мені не потрібен хтось лише для того, щоб він був. За ці пів року, що минули я очевидно став краще. Моє життя стало значно краще. В нього повернувся певний спокій та стабільність, якої не вистачало вже давно. Зараз воно надзвичайно інфантильне та, можна сказати, «інстаграмне». Але в цьому немає нічого поганого. Я працюю. Я читаю. Я реалізовую нові проекти. Я слухаю музику. Цікавлюсь цікавими фільмами та серіалами. До речі, дуже крутий серіал «Темна матерія». І багато чого з цих пунктів не можна було б реалізувати, будь я зараз в стосунках. Зрештою спокій. Я значно менше відчуваю тривоги. Значно менше чогось боюсь. Можливо це пов’язано з тим, що мені багато в чому стало пофіг. Я дозволив собі знову помилятись, як це було завжди. І поступово це спрацювало. Мозок на піку свого морального занепаду бреше. Важливо зрозуміти, де деструктивні думки. І тоді буде простіше.

Звичайно, я не можу поки усвідомити сенс цього всього, що зараз відбувається. Але може й не варто? Може й не варто.

Варто лише відпустити ситуацію і трошки попуститись самому. Тому, заминаю з цими всіма побаченнями. Вони не приносять мені задоволення. Краще піду приготую курячі відбивні під стрім Телебачення Торонто, а потім зіграю декілька каток в Lol, подумаю ще над варіантами питань на квіз і ляжу спати, обіймаючи «Нудоту». Бо завтра мене чекає кава з крекерами і люди, які завжди кудись спішать.

[meowluox]

ми всі такі блять дохуя розумні обсираємо своїх колишніх як правило навіть після років розставання замість того щоб жити своє прекрасне життя далі ніби нахуй забули що в свій час самі ж цих людей обирали кохати. мріяли провести з ними якщо і не все життя то роки разом. щиро піклувались і відчували до них тепло.

ця соціальна "традиція" дуже весела звичайно але досить себе вже попускати таким чином да в більшості випадків стосунки хуйовими були токсичними чи аб'юзивними але вибір усе ще був наш.

проаналізували помилки зробили висновки виділили час на відновлення менталки і попиздували далі в нове краще майбутнє. нахуя триматись за негатив минулих стосунків вони нам чисто для страждань були дані чи що?

лол.

[poisonousmelissa]

Другий графічний роман в моїй колекції і просто величезна важка книга. Вона більша за Карміллу і теж не влізає на полицю. А ще тут такі гарні форзаци, якщо я правильно пам'ятаю, що це називається форзац

Події відбуваються в інституті відьомства і тут навіть герб намальован:

Головна героїння учениця цього інституту і вона лише хоче знайти свою подругу, яка зникла пару днів тому і чомусь ніхто нічого з цим не робить.

Взяла цю книгу лише через детективну складову і мальовку. Ви тільки подивіться, яка вона гарна.

Скани взяті з сайта якабу

Історія досить цікава, хоча по суті всю інформацію куди пропала подруга гг розгадала інша відьма, але хто ж знав, що це пов'язано з директрисою закладу.

Взагалі на початку нас лякають тим що тут є таємничий ліс, де давно пропала дівчина і як виявиться це пов'язано з пропажею подруги гг.

А ще мене тут здивувало, що сусідка по кімнаті гг закохана в іншу подругу гг і в кінці вони почали зустрічатися.

Кінцівку не розкажу, цього разу обійдемось майже без спойлерів. Скажу лише, що кінець тут щасливий.

Оцінюю книгу на 10/10 дуже сподобалась, але не влізла на полицю і було відчуття що мало через те що книга велика і важка. Але мені здається, що це вцілому проблема графічних романів.

А ще у гг фамільяр лякливий кіт.

[lonestone]

Зараз сиджу оце і думаю, що...люблю вас, люди, які тут щось лайкають, коменти залишають. Серйозно, це так чудово і прикольно, що хтось небайдужий і добрий дивиться на мій світ, який є тут, у цьому маленькому колі тихих та особливих перехожих.

Хоч моя реальність тут не найприємніша, але мені хочеться бути дуже чесною. Це місце саме для глибоких потаємних бесід з собою, коли ніхто нічого не знає, окрім цих слів. Іноді цього досить, щоб вижити в якусь хвилину.

[futurenowua]

Як зробити смайлики як на айфоні, якщо у вас Android

У цій статті описано як зробити смайлики як на айфоні на телефоні Android. Інструкції стосуються Android 8 і новіших версій.Як зробити смайлики як на айфоні3 способи встановлення клавіатури емодзі iPhone на AndroidЩоб отримати емодзі Apple, завантажте програму, яка встановлює клавіатуру емодзі iPhone на Android. У вас є три варіанти:- Виберіть самостійно додаток для смайликів, перепробувавши різні варіанти: Хороший вибір, якщо вам зручно встановлювати програми на Android.- Спробуйте самий популярний додаток для смайликів: Хороший вибір, якщо ви хочете спробувати одну програму і подивитися, як вона працює.- Використовуйте нову клавіатурну програму з різними емодзі: Деякі клавіатури, такі як FancyKey, підтримують завантаження та використання різних наборів емодзі.Дотримуйтесь інструкцій нижче для того варіанту, який ви вирішили використовувати, якщо вас цікавить як зробити смайлики як на айфоні.Нові емодзі IOS 15.4: від тролів до вагітнихЯк вибрати програму зі смайликамиОгляньте Play Store, щоб побачити, чи не привертає вашу увагу щось особливе. Жоден з цих додатків не є ідентичним до Apple, але вони можуть бути дуже подібними. Можливо, ви віддаєте перевагу якомусь одному стилю. Озирніться навколо. Варіантів не бракує.Як зробити смайлики як на айфоні | Photo: https://Futurenow.com.uaВідвідайте магазин Google Play і пошукайте клавіатуру смайликів Apple або шрифт смайликів Apple.Як очистити кеш Телеграму на айфоні, на андроїд, на комп’ютеріУ результатах пошуку ви побачите такі програми для створення емодзі-клавіатури та шрифтів, як Kika Emoji Keyboard, Facemoji, Emoji Keyboard Cute Emoticons та Emoji Fonts for Flipfont 10.Виберіть програму смайликів, яку ви хочете використовувати, завантажте її та встановіть.Як знайти та використовувати нову програму для клавіатури на прикладі FancyKeyДеякі клавіатури, наприклад, FancyKey, дозволяють змінювати емодзі. FancyKey - це популярна клавіатура, яка включає опції налаштування та яскраві скіни. FancyKey завантажує і використовує емодзі Twitter, які досить схожі на емодзі Apple. Якщо вам не допомогло ніщо інше, FancyKey допоможе, не вимагаючи рут або спеціальних налаштувань.- Перейдіть до Play Store і встановіть додаток FancyKey.- Відкрийте програму "Налаштування" і перейдіть до "Система" > "Мова і введення" > "Віртуальна клавіатура".- Параметри налаштувань можуть дещо відрізнятися залежно від вашого пристрою. Якщо ви не можете знайти те, що шукаєте, перейдіть до "Налаштування" і знайдіть "Клавіатура".- Виберіть Керування клавіатурами.- Увімкніть перемикач FancyKey, а потім натисніть OK у спливаючому вікні.- Відкривши програму, в якій відображається клавіатура, натисніть піктограму клавіатури. Зазвичай вона знаходиться у правому нижньому куті клавіатури.- На екрані "Змінити клавіатуру" торкніться FancyKey.- Перейдіть на головний екран і відкрийте програму FancyKey.- У налаштуваннях клавіатури FancyKey виберіть Параметри.- У розділі Екран торкніться Стилі емодзі.- У списку стилів емодзі виберіть той, який вам подобається. Емодзі Twitter досить близькі за зовнішнім виглядом до емодзі Apple. Натисніть OK, щоб зберегти нові емодзі.Коли ви будете використовувати FancyKey, у вас буде доступ до нових емодзі, які ви щойно встановили.https://www.youtube.com/watch?v=atIFxMLy_8gВи можете помітити, що системний шрифт виглядає дещо інакше, ніж раніше, але це не зашкодить вашому телефону. Ви зможете без проблем використовувати емодзі iOS для Android.Як додати шрифти смайликів у стилі Apple за допомогою програми смайликівДодаток Emoji Fonts for Flipfont 10 змінює шрифт телефону, щоб додати емодзі в стилі Apple. Це працює лише на пристроях, які можуть змінювати шрифти. Якщо у вас є можливість змінювати шрифт, це зручний спосіб отримати емодзі в стилі iPhone.Як зробити смайлики як на айфоні | Photo: https://learn.microsoft.com/en-us/typography/font-list/segoe-ui-emojiНа Android 12 можливість налаштовувати шрифти недоступна, тому цей спосіб не працюватиме на пристроях з Android 12.- Перейдіть до магазину Google Play і встановіть додаток Emoji Fonts for Flipfont 10.- Перейдіть до Налаштування > Екран > Розмір і стиль шрифту.- Розташування параметрів налаштувань дещо відрізняється на різних пристроях. На пристроях HTC перейдіть до Налаштування > Екран і жести.Виберіть Стиль шрифту. Виберіть EmojiFont10, щоб зробити його шрифтом за замовчуванням.- Або ж відкрийте програму Emoji Fonts for Flipfont 10, протестуйте шрифти, а потім натисніть "Застосувати", щоб відкрити "Налаштування".Все готово! Тепер ми дізналися як зробити смайлики як на айфоні в стилі Apple на своєму пристрої Android.Якщо ви все ще хочете отримати точні шрифти з iOS, ви можете їх отримати, але для цього вам потрібно зробити рут вашого пристрою. Шрифти iOS доступні через рут-додаток Magisk.Джерело: www.lifewire.com/ Read the full article

[kekineko]

зникла трошки з тамблеру і не через те що забуваю про його існування

як раз навпаки

я завжди пам'ятаю, завжди заходжу щось читаю, але напевно мені абсолютно немає чим ділитися.

я оточила себе людьми, роблю роботу, спішу спішу кудись, інколи часто ловлю себе на думці що в мене навіть не вистачає часу подумати

звучить гіперболізовано але це правда.

мій період самотності був досить таки важким, але я ставлюся до нього з любов'ю. звісно, зараз краще, набагато краще бо це те чого я хотіла і те заради чого старалась

але оцього зв'язку зі своїми думками і з собою.. не вистає. не вистачає сліз, не вистачає емоцій, не вистачає аналізу наслідків та висновків

в будь якому випадку зараз мені треба навчитися це все балансувати

[panteleimonys]

Щось в голові постійно ситуації з минулого. Загиблий товариш, пригоди на розкопках і у буденності. Це життя таке дивне. Рухатись далі досить важко. Минуло вже п'ять років, я і досі не знайшов друзів і тільки більше почав жити минулим, перебуваючи тут. Як же дістало.

[marinusart]

Користування тамблером be like/Tumblr using be like:

Отже, що ми маємо: української мови як мови застосунку все ще нема (зате є російська, хто б сумнівався); людям помилково зносять акаунти і не відновлюють їх; художників, які викладають ЗАЦЕНЗУРЕН�� NSFW арти кидають в тіньовий бан, тоді як зграї повієботів штурмують особисті повідомлення і невинні теги; нове СЕО просто жахливе; проблемні особини усіх видів прекрасно тут почуваються... Тепер ще й штучний інтелект підключився. Без жодного попередження. При чому параметр, що запобігає використанню вмісту блогу для того ж тренування ШІ, був вимкнений з самого початку. Я про це взнала досить пізно. За цей час мене могли обібрати до нитки, і далеко не факт, що вони цього вже не зробили.

Хочеться просто взяти і знести акаунт до дідька матеревій, але я розумію, що це мені каже моя імпульсивність, та й не хочеться втрачати контакт з людьми, які важливі для мене. Тим паче що особливої погоди це не зробить. Але так чи інакше, я, скоріше за все, перестану постити на деякий час. Якщо зовсім не переїду кудись в інше місце (про що я замислювалася вже дуже давно, якщо бути чесною).

Коротше, поки що я лишаюся тут, буду відслідковувати ситуацію та шукати якісь рішення... Якщо тамблер остаточно не накриється.

So, what we have here: Ukrainian language is still not available as an application language (but there is russian, of course); people's accounts are mistakenly terminated and not restored; artists who post CENSORED NSFW art are thrown into shadow ban, while swarms of pornbots storm DMs and innocent tags; the new CEO is just awful; all types of bigots and other disgusting people are feeling just fine here... Now AI has also joined. With no warning, with that toggle turned off by default. And it was pretty late when I discovered it. I`m pretty sure my works were already stolen. They had plenty of time for it.

I want to simply delete the acc, but I understand it`s impulsive decision I can regret later, besides I dont want to loose people who are important to me. Its also kinda useless. But I`ll probavly stop posting here for a while. Probably Ill move to another site (I was considering this option long time ago tbh)

But I`m still staying here, watching and searching for solutions... If tumblr wont die completely.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Вчора ходила гуляти з одногрупниками. Вони приволокли своїх знайомих, які, не знаю чи іронічно, заливали шось про "батька леніна", "комунізм", "большевізм", цитували росняві вірші, захоплювалися роснявими авторами. І це досить інтелектуально розвинута молодь, яка, проте, якогось чорта опинилася в дивній інфобульбашці. Ще одна дівчина, яка все життя прожила у Львові, раптом почала переходити на російську і тішитися, шо в неї десь там були родичі із падмасковья. Я довго не витерпіла і пішла, настрій був на нулі.

І от зараз, коли бачу нови��и про влучання в дитячу лікарню, бачу ці фотографії, мене знову накриває як в перші дні повномасштабної. Мене так давно не накривало, але ж це діти. Крихітні люди, які не заслуговують такого. Ніхто не заслуговує. Вони їхали туди, лікуватися, з шансом на виздоровлення, натомість опинилися під завалами, в кращому випадку з величезним страхом, який в майбутньому ще точно в них прокинеться.

Я ніколи не зрозумію тих людей. Ніколи не зрозумію ту молодь, яка вже майже не знає, що таке зросійщення (бо ж навіть значно молодша за мене і росла вже в період квот, більш українського інфопростору), але врешті все одно продовжує вважати, що це от весело. Що це от нормально.

Ніколи не зрозумію отих от, які кажуть, що "главноє штоби чілавєк бил харошим". Коли дивлюся на ці перелякані обличчя, намагаюся не думати, що краще б там була я. Але все одно відчуваю відповідальність за те, що раніше роками споживала ту культуру також.

Головне зробити все, що залежить від нас, зараз. І мінімальне це відмовитися від російського, якщо в цьому немає нагальної необхідності. Хоча насправді за ці три роки я вже забула, що таке критично нагальна необхідність до російської, бо ж в багатьох випадках можна знайти англомовні, а то й україномовні аналоги.

Огидно. Просто огидно, страшно, ненависно. Купа змішаних емоцій, які потрібно кудись вилити, то й виливаю їх сюди. Русня це гній, яка має понести колективну відповідальність. Власне, це все.