#для дачі

[zabavaua]

Висока Якість Матеріалів у круглих гойдалок

Гойдалка Гніздо створені для довговічного та безтурботного використання. Ми використовуємо матеріали найвищої якості, щоб гарантувати, що ваш відпочинок буде не лише захоплюючим, а й довговічним.

Подобається і Дітям, і Дорослим

Уявіть: легки�� шепіт вітру, ніжне хитання, посмішки на обличчях. Наші Гойдалки Гніздо - це місце, де веселощі стає природною частиною вашого будинку. Їм насолоджуються і ваші діти, і ви, створюючи чудові спогади.

Витримують навантаження 90-120кг

Наші гойдалки гніздо - це не тільки зручність, а й надійність. Спроектовані з урахуванням безпеки, вони легко витримують навантаження від 90 до 120 кг, забезпечуючи безпеку кожної миті веселощів.

[sportigraua]

Переваги дерев'яних дитячих площадок: Виготовлені з натурального дерева і абсолютно безпечні для здоров'я дітей та навколишнього середовища. Наші майданчики прослужать вам довгі роки, радуючи не одне покоління дітей. Дерев'яні майданчики гармонійно вписуються в будь-який ландшафт, створюючи затишну та природну атмосферу. Ігрові деревяні майданчики оснащені різноманітними ігровими елементами – гірками, гойдалками, лазанками, пісочницями та іншими, що дозволить кожній дитині знайти заняття до душі. Універсальність: ми пропонуємо широкий вибір готових рішень, а також можливість створення індивідуального проекту, який врахує всі ваші побажання та особливості вашої ділянки. Не відкладайте щастя вашої дитини на потім! Подаруйте їй можливість насолоджуватися активними іграми та безтурботним дитинством на власному дерев'яному майданчику. Замовте дитячий майданчик з дерева на дачу або в заміський будинок вже сьогодні та перетворіть свій двір на справжній рай для дітей!

[neposedam]

Усередині будиночок обладнаний лавами, на яких дитина може сидіти, грати або спілкуватися між собою. Такі сидіння запобігатимуть сидінню дітей на сирій землі або в бруді. Така конструкція часто використовується на території дитячих садків та прибудинкових приватних територіях.

[nepoedakievua]

Дитячий майданчик із дерева з гіркою та гойдалками

Дитячий майданчик "Три елемента" із дерева з гіркою та гойдалками

Висота: 3,2 метра

Ширина: 4,1 метра

Довжина: 4,6 метрів

Нові фігурні Стоєв балки.

Матеріал: Хвойне дерево, оброблене антисептиком

Вага товару: 200 кг

Гарантія: 12 місяців

Колір: Натуральне дерево

Довжина гірки: 3 метра, ширина 50см.

Одна з найпопулярніших майданчиків з широким набором ігрових елементів. На вулиці такий майданчик займає трохи місця і при цьому займає дитину на довго. Дітям весело і цікаво.

Спортивна сітка і стіна Скелелаза це два незвичайних і завжди привертають діток модуля в будь-якому майданчику. А в цій моделі вони входять обоє.

Підходять і для хлопчиків і для дівчаток.

[lonestone]

Вже не вмію писати...вже навіть тут цураюсь своїх почуттів, а точніше їх відсутності...

Зима затягнула мене у свій барліг та приспала мене своєю колисковою, засипала снігами вхід та вихід, зробила мене своєю маленькою лялечкою...з якої навесні повинен бути гарний метелик та чи судилося?

Щось всередині мене підказує, що ні. Світле очікування закінчилося минулого року...коли виглядала свого нареченого. Перед нашою першою зустріччю (про яку ще не відала) купила дуже гарну білу сукню, уявивши себе чудовою судженою поряд з ним...тим ще розбишакою, що вривався ураганом в моє спокійне життя...

Красувалася перед дзеркалом у магазині, а в голові тільки й грали мелодії юності, нескореності війні та смерті, бо живе любов. Дихає в кожнім моїм русі, проймає тіло та зігріває з середини невидимим божим сяйвом, що так тягнулося до нього...як можна було до мене не прийти? Як можна було тоді в мене не закохатися? Я не дала йому іншого вибору.

Світле очікування було подібне тій сукні, яка й досі чекає його, але він вже не прийде. Досі чекає ще той незварений борщ, шашлики на дачі, тепла спальня в старій трьох кімнатній. Та він мене не дочекався. Не схотів. Не здолав бажання випити і викурити шмаль, не здолав бажання піти у свої кошачі гульки...просто не.

Мене не мучають питання, не чекаю відповідей, не тішуся пустими надіями...хоча, можливо, то був єдиний вихід з цієї стіни, що тримає мене наче мумію, закутану для кращих часів.

Живи, сонце моє...і тільки моє. Твоє внутрішнє гаряче сонце, яке ти мені колись подарував. Я дістаю його з самого серця та цілую його, коли мені геть кепсько. Від моїх губ воно стає дедалі холоднішим та відчуженим...та врешт стане місяцем, що покаже тобі дорогу додому.

[ruushinynerve]

Дивлячись на фото мами з дачі, де її діти, її хлопець, я відчуваю провину, бо в мене відчуття, що її засмучує її життя, що вона шкодує про усе і я частина цього, бо якби не я, вона не втратила б можливості і роки, якби я була хорошою дитиною, я б підтримувала б і в її житті це мало б сенс, а не просто проблеми. Я відчуваю, що винна у тому, яке її життя зараз, що я мала б щось зробити, щоб її життя було хорошим. Я винна у цьому, не знаю як.

Дивлячись на фото тітки з червон��ми запаленними руками від хімікатів для прибирання, я знову відчуваю провину, що мала щось зробити, щоб їй було добре і вона не мала б так вбиватися.

Я знаю, що погана людина і завдаю людям шкоди. Вони не можуть покластися на мене, а я нічого не можу зробити для них. Відчуття, що просто моя присутність псує людям життя.

[luyitheguy]

Венера

Блін, не знаю чи є тут київські...

Але є кортше в Києві Труханів острів, типу Київ ділиться на два береги — Правий і Лівий, а Труханів острів між ними. Зараз там зазвичай лише п'яні підлітки і дорослі на вихідних, але я пам'ятаю його трохи інакше.

Коли я ще був малий, от прям малий-малий, років ну шість максимум, дошкільнятко, мене туди мама возила на верхову їзду. Я дійсно мало що пам'ятаю, спогадів штук п'ять певно, не знаю чому.

Але пам'ятаю стайні: вони були високі і пахли пташиним кормом у зоопарках та гнилим деревом. В них завжди, навіть в сухе душне безвітряне спекотнє літо було ніби після дощу. Конів пам'ятаю лише четверо: дві чорні кобили — Марта і Венера, один жеребець кольору... стін на дачі вашого діда і ще один самець, який виглядав як дуже наїдене поні, хоча він не був поні, так і ніколи не знав, що то з ним.

Всі спогади про цих коней чомусь саме з зимового періоду, коли на вулиці коло стаїнь відморожує пальці ніг і рук, смердить конячими відходами, і взагалі стоїть якийсь дух дискомфортности, ніби тут побували дементори, прости Доле. Я пам'ятаю, що завжди мерз і рідко повертався з "коней" додому радісний. Мій брат постійно насміхався з мене коли в мене щось не виходило, а не виходило в мене багато, бо я не міг спокійно розслабитись — постійно боявся, що впаду і мене задавить велика, та шо там, гігантська для п'ятирічного мене, мускуліста Венера радісно іржачи.

На конях малому мені було страшно їздити, моєму на той момент одинадцятирічному брату подобалось набагато більше. Я не любив коли мене трясло під час рисі, не любив звук батога, не любив "підштовхувати" хлистиком Вереру, ще більше не любив коли хлистик під час рисі випадав з моєї крихітної невмілої руки, падав на холодний пісок під нами і знаходив свою смерть під копитами Венери з гучним трускітом.

Найгріше було на "довгих проходках" — це коли наша вчителька випускала нас, п'ятьох дітей, найстаршим з котрих був мій брат, в лісок поруч манежу на великі кола. Вчителька йшла з великим батогом в середині всього "каравару", найменший ж я — невпевнено вився десь в кінці на своїй захеканій від життя Венері. Іноді, не бачачи хто і що там попереду, бо відстав надто, не знаючи, що там відбувається, лиш чуючи відголоски криків і гучне ляскання батога, я боявся. І Венера відчувала мій страх. Такі випадки були найгірші.

Одного разу ми так обоє злякались, що вона зненацька завила і стала на дибки.

Не знаючи що робити і не вміючи швидко орієнтуватись я впав з неї на пісок під нами. Я лежав хекаючи від болю в ребрах поки намагався стримати в собі крик від страху: я опинився під ногами навіженої величезної гнідої кобили з чорнющими очима, що ярісно верещала стоячи на дибках.

Вона верещала своїм крихким кобилячим голосом, а я з залитими сльозьми очима ледве підійнявся на хлипкі ноги хворобливого п'ятирічного хлопчика і побіг куди очі бачили в істериці, поки розлючена Венера тікала в інший бік. Через деякий час, я в своєму незручному до будь-яких рухів зимовому світло-блакитному комбінезоні добіг до велодоріжки, де взимку бігали люди. Тоді була десь дев'ята година недільного ранку, але людей майже не було. Я біг по зношеній, розбитій асфальтованій доріжці плачучи і бурмочучи крізь задихання самому мені невідомі слова, що більше походили чи то на хекання помираючого, чи то на якісь відомські закляття.

В якийсь момент мене піймала якась тітонька. Я почав ревіти ще більше — а раптом вкраде чи щось, але жіночка спокійно тримала мене за плечі доки я не прийшов до стану, коли хоча б можу говорити. Спитавши де мої батьки вона у відповідь почула тихий бурмотьож охриплого від істерики горла: "мама де коники...". Пані знадобилось трохи усвідомити спочатку сенс сказаного мною, а потім де ж ці коники знаходяться, бо моя орієнтація на місцевості тоді бажала кращого. І жіночка відвела мене "до коників".

На кониках вже чекала в такому ж істеричному стані мама. Мене по класиці відсварили: спочатку бо злякав кобилу, потім бо втік, потім бо підійшов до незнайомців, потім шоб просто не розслаблявся. Вчителька напоїла мене бридким дешевим чорним чаєм у пластиковому стаканчику, що пік мені руки. Я сьорбав його потріскавшимися від холоду губами, доки мій брат призирливо прожигав очима мою русу потилицю.

Додому їхали в дискомфортній тиші — мама схвильована і розлючена, брат — як завжди незадоволений усім, я — в калюжі свого сорому.

Вдома вона роздратовано вручила нас двох бабусі, а сама поїхала "покататись" — дві години намотувати кола під Києвом бовтаючи по телефону з подругами, вивітрюючи гнів.

Бабуся ж на контраст мамі, ніжно впихнула нас в ванну з кип'ятку і вручила так само несмачний чорний чай, але тепер вже солодкий і у милих горнятках з ведмедиками. Нас вимили, відігріли, утішили, мене потім ще й заплели, як завше приговорюючи, які гарні в мене коси.

Брату вручили ноутбук з його тоді улюленим другим відьмаком ксґо, мені — мультики на малятко тб, поки Ба йшла на кухню готувати чергові макові рулети, пиріжки з капустою, гречані супи, голубці, тєфтєлі і що там ще середньостатистичні бабусі готують з старими нудними радянськими фільмами на фоні.

Всім ніби як стало краще. А я сидів з кружкою вже охолонувшого чаю і косичками, що натягували очі на скроні і бачив розлючену Венеру над собою.

Наступної неділі ми знову, як завжди, поїхали "на коні". Тільки цього разу мене чомусь посадили на Марту — добреньку кобилку, так само гніду, як і моя попередня. На питання, де ж Венера у відповідь я отримав: "А, вона прихворіла трохи, видимо застудилась минулого тижня, тому поки її тут нема".

Венеру я так ніколи більше і не побачив.

[classypeanutpeace-blog]

Існує багато різних систем відеоспостереження, які можуть відрізнятися за функціональністю, вартістю, розміром та складністю. Однак, можна виділити кілька основних типів систем відеоспостереження:

Аналогові системи відеоспостереження - це системи, які використовують аналогові камери передачі відеосигналу по коаксіальному кабелю на видеорегистратор. Такі системи зазвичай дешевші, але мають обмежену функціональність та якість відео.

IP-системи відеоспостереження - це системи, які використовують цифрові IP-камери для передачі відеосигналу через мережу Ethernet на мережевий відеореєстратор або комп'ютер. Такі системи забезпечують більш високу якість відео, а також мають ширший спектр функціональності, такої як розпізнавання облич, детекція руху та інші.

Бездротові системи відеоспостереження - це системи, які використовують бездротові камери для передачі відеосигналу радіочастотою на мережевий відеореєстратор або комп'ютер. Такі системи забезпечують гнучкішу установку, але можуть мати обмежену дальність передачі і можуть зазнавати перешкод.

Хмарні системи відеоспостереження – це системи, які зберігають записи на віддаленому сервері у хмарі. Такі системи зазвичай дозволяють віддалено переглядати записи, а також мають можливість використання аналітики відео за допомогою хмарних сервісів.

Гібридні системи відеоспостереження - це системи, які використовують як аналогові, так і цифрові камери, що дозволяє використовувати старі аналогові камери разом з новими цифровими.

Вибір системи відеоспостереження залежить від цілей, бюджету та вимог користувача.

https://intervision.ua

[wefamexxx]

Ламзак – це інноваційний продукт, унікальний у своєму роді надувний шезлонг для пляжу та дачі, для парку та подорожей

Купити Надувний матрац Lamzak / Шезлонг / Надувний диван

[fernsensei]

по ночах я чую цвіркунів

ще коли я була малою, літом усіє родиною ми їздили на дачу до села, біля лиману. село селом — старі кургани, бозна як проведена електрика, балони з газом для готування, воду питну треба привозити із собою. але там було приємно і затишно, особливо вночі. місяц сяє над водою, шум хвиль та незліченна кількість цвіркунів. вони цвірінькали прямо під моїм віконцем і під них я засинала що літньої ночі. цвірк-цвірк.

і досі, коли я думаю про ніч, перше що спадає на думку — це вид стіни та віконця, через яке видно худюще дерево, кущі, траву, дикий виноград, і все синє-синє. а разом із цим, чутно цвіркунів. цвірк-цвірк.

можливо, я так одразу і не згадаю нічого конкретного з тих часів, однак сині світлі ночі та цвіркуні полишаться зі мною надовго. останнім часом, коли лягаю спати, у вухах я чую цвіркунів. і чи то мій тіннітус еволюціонував у щось схоже, чи я просто з глузду починаю їхати. але кожну ніч, коли не чутно нічого, крім мого власного дихання, я чую їхню музи́ку, як тоді, коли мені було п'ять і я засинала на дачі, під яскравим місяцем.

цвірк-цвірк.

[zhukua]

Як обрати настільну плиту https://bit.ly/3EXQGrj?

B наших реаліях такий пристрій стане в пригоді практично кожному українцю.👌

На що звернути увагу при вибору дивіться в новому відео🔽🔽🔽

🇺🇦Разом ми сила

[zabavaua]

Пісочниці – гармонійний розвиток та захоплююча гра

Дитячі пісочниці – невід'ємний ігровий елемент будь-якого майданчи��а. всі діти люблять у них поратися грати годинами. Дитяча пісочниця – не просто місце для захоплюючих ігор, а й величезна користь для гармонійного розвитку малюків. Інтернет магазин товарів для дітей Забава (Київ, Україна) величезний вибір моделей різних параметрів та дизайну на будь-який смак: дерев'яні, ��ластикові, з навісом, у формі звірів та автомобілів, пісочниці-басейни, пісочниця малюк. Кожна модель відповідає стандартам безпеки та якості. До кожної додається схема установки. Ціна на дитячу пісочницю в українському супермаркеті Забава найоптимальніша. Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя – міста, де малюки вже радіють новому ігровому елементу та активно грають у пісочницях, придбаних у нас. 

[sportigraua]

Карусель дитяча для вулиці. Спеціальні кріплення бетонуються в грунт, а опори каруселі прикручуються до них. На дачі можна зняти всю конструкцію і на зиму прибрати під замок. Для дітей до 10 років.

[neposedam]

Конструкція відповідає європейським нормам, тому безпечна для дітей. Кожен кут обладнаний круглим сидінням, яке дозволить відпочити дитині або покласти на неї свої іграшки. Яскраве забарвлення притягуватиме малюків як магнітом.

[oliviafelt]

У @olechkas була фраза, що сюди треба записувати не лише погане, так що нарешті я пишу сюди о другій ночі не через те, що я ридаю або у мене істерика

Моє 24річчя загалом пройшло класно. Я відчула дуже багато любові від всіх. І я так рада, що мене оточують такі люди. Зрештою, я сама обрала своє оточення і я на на секунду в той день не пошкодувала, бо мої друзі і моя родина - це щось неймовірне. Я безмежно люблю кожну людину в своєму житті.

А ще я почала свій рік закінчивши те, що мене так мучало і завдавало дуже багато болю. Таке враження, ніби просто в один момент хтось зняв з мене мої рожеві окуляри, в яких я пробула майже три місяці. І це так прекрасно нарешті бути вільною. Звісно, є якісь переживання, страхи, іноді навіть сумніви, буває і грустінка нападає. Але я намагаюсь триматись.

Я провела два дні в розмовах з самою собою. В справжніх розмовах. Я говорила вслух, я сама себе втішала і сама себе мотивувала, влаштувала розбір свого життя і задала купу питань. Це був перший крок до мого щасливого 24річчя. Наступним кроком було те, що я почала думати, а де я взагалі хочу себе бачити через рік. Де я маю бути в найідеальнішому варіанті свого життя? І тут було два моменти.

Перший - я дуже рада, що я не мрію про якусь фігню і розумію, що щастя в дрібницях (кава з голіка на Подолі, відпочинок на дачі з батьками, зустріч в хв з друзями, поїздка в якусь цікаву країну, новий проєкт на роботі, цікава лекція, душевні прогулянки і тд).

Другий - як би я не нила, що хочу зустріти кохання, я його не бачу поки що в своїх планах. Можливо це дійсно не так і важливо для мене на цьому етапі?

Коли я ��писала своє ідеальне життя через рік, я зрозуміла, що це все так просто здійснити. Ну не прямо просто, але цілком реально. Просто взяти, напрягтись і зробити. Так, звісно, я зараз кажу це, бо у мене купа мотивації і спочатку все здається простим. Але я хочу вірити, що я триматиму цей образ в голові і буду робити все, щоб 1.05.2021 і сказала «офігеть, оце я мощная»

Я зараз максимально заряджена на цей рік. Хочеться вчитись, працювати над собою і робити все, щоб мої мрії здійснились

[priboinews]

Справа "Дачі Маразлі": розслідування завершено

Справа “Дачі Маразлі”: розслідування завершено

НАБУ і САП завершили розслідування за підозрою начальника управління з майнових відносин Одеської обласної ради у зловживанні владою, що спричинило збитки у понад 75 млн грн. 26 серпня 2022 року стороні захисту відкрили матеріали справи для ознайомлення перед скеруванням до суду. Дії підозрюваного кваліфіковано за ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України. Як встановило слідство, колишній…