#відшкодування шкоди

[supremecourtua]

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

86. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 20.06.2018 у справі № 348/2116/16-ц, щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

[melnychuk-partners]

У цій статті ми розглянемо ситуацію, коли  фотографи виявляють факти використання їхніх фотографій у господарській діяльності без належного правового оформлення. Для формування у вас практичного  уявлення про правові позиції судових інстанцій під час врегулювання спору пропонуємо відштовхуватися від реальної судової справа № 755/11029/15-ц.

 📌І так, фабула справи наступна:

 Позивач - фотограф звернувся до суду з позовною заявою про захист виключних авторських прав, в якій просив захистити порушені відповідачем ТОВ «ЕпіцентрК» авторські права шляхом зобов’язання припинити використання будь-яким способом (розповсюдження, продаж тощо) контрафактної продукції - фоторамок із фотографіями (автором яких є позивач) без зазначення імені автора фотографій та без його письмового дозволу; стягнути з відповідача на його користь 8 214 192,00 грн. компенсації за порушення авторських прав та 100 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що влітку та на початку осені 2012 року позивач своєю особистою творчою працею створив ряд (серію) фотографій, на яких зображені фізичні особи, що підтверджується RAW- файлами (електронними оригінальними зображеннями, які створені ним за допомогою власної цифрової фотокамери), письмовими угодами з цими особами, публікаціями цих фотографій в мережі Інтернет, де він зазначений, як автор цих фотографій.

У 2014 році між позивачем та представниками ТОВ «Епіцентр К» проводилися усні переговори щодо укладення договору про передання авторських майнових прав на зазначені вище фотографії, однак, не було досягнуто згоди щодо істотних умов, в результаті чого договір не було укладено.

В березні 2015 року позивачем було випадково виявлено, що в мережі будівельно-господарських гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К» (в тому числі, в м. Києві за адресами: вул. Берковецька, 6-В; вул. Братиславська, 11; вул. Полярна, 20-Д; просп. Григоренка, 40; у м. Бровари Київської області за адресою: вул. Київська, 253; у с .Новоселівка Чернігівської області за адресою: вул. Шевченка, 57) здійснюється продаж фоторамок «tag1» та «Vintage» різних розмірів (10 х 15 см; 13x18 см; 15x21см) та різних кольорів (бронзовий лист, сірий, зелений, жовтий, фіолетовий, рожевий, сріблястий, золотистий, шампань), у яких містяться відтворені зображення зазначених вище фотографій, автором яких є позивач.

Судом першої інстанції у задоволені позивних вимог відмовлено повністю. Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, яка була задоволена частково. Суд зобов'язав ТОВ «Епіцентр-К» припинити використання фотографій, автором яких є позивач, без зазначення його імені та його письмового дозволу та стягнув з відповідача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень та судові витрати в розмірі 1534 (тисячу п'ятсот тридцять чотири) гривні 64 копійки.

Наразі ми не будемо обговорювати те наскільки визначена судом сатисфакція є справедливою, адже, для нас більш цінним є ті висновки, які зробили суди у якості обґрунтування своєї позиції.

🚩 Суд першої інстанції:

✅ Згідно ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Об’єктом авторського права відповідно до ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визнається твір. Згідно положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (надалі - «Конвенція») (Україна приєдналася до Конвенції 25.10.1995 року) -твором є результат інтелектуальної та творчої діяльності людини - автора, яка вирізняється своєю оригінальністю та новизною. Підлягає захисту в порядку визначеним цивільним законодавством не будь-який фотографічний об’єкт, який зазначений у ст. 8 Закону та ст. 433 ЦК України, а лише той, який підпадає під визначення твору.

 ✅Проблемним питанням захисту авторського права на фотографічні зображення залишається відсутність чіткого визначення терміну «фотографічний твір» та момент виникнення права інтелектуальної власності на такий твір. Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р., яка є чинною для України з 25 жовтня 1995 року, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.

 👉Отже, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів розрізняє поняття фотографії і фотографічного твору, які Закон України «Про авторське право і суміжні права». Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» одним із об’єктів авторського права визначено фотографічні твори, утому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.

 ✅ Європейське законодавство при визначенні фотографічного твору виходить із зазначення загальних критеріїв, яким повинен відповідати цей результат. Так у Директиві 93/98/ЄЕС зазначено, що фотографічний твір повинен розглядатися як самобутній, якщо він є продуктом індивідуальної творчості автора, що відображає його особистість, але без врахування інших критеріїв, таких як цінність або призначення, проте держави-члени можуть передбачити охорону і для інших фотографій. У ст. 6 Директиви 2006/116/ ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12грудня 2006 року про строк охорони авторського права і деяких суміжних прав встановлено критерій, що визначає, яка саме фотографія підпадає під авторсько-правову охорону: охороняється лише самобутня оригінальна фотографія, що становить інтелектуальний витвір автора. У цьому випадку права на фотографію охороняються за загальним для усіх авторських прав на літературні і художні твори правилом ст.1 Директиви, тобто, ( як і в Україні) протягом життя автора і 70 років після його смерті. За відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували використання автором при створенні спірних фотографій певних оригінальних унікальних прийомів фотографування, оригінальних та унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо, правових підстав для висновку про те, що спірні фотографії є фотографічними творами, тобто, є об’єктами авторського права та підлягають відповідному режиму правової охорони згідно чинного вітчизняного законодавства в сфері захисту авторського права та суміжних прав, у суду немає.

 ✅Створені позивачем в процесі надання фото послуг на весіллі та на дні народження результати є саме фотографіями, які звичайно виготовляються на різного роду заходах, таких як весілля, дитячі дні народження та інші святкові заходи за класичною шаблонною постановкою, дані фотографії не містять певних оригінальних унікальних прийомів фотографування з боку позивача, оригінальних, унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо.

 🚩Апеляційний суд

✅Згідно зі статтею 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів(до якої приєдналася Україна) та статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

✅Така ознака як наявність результатів творчої діяльності є безумовною для визначення об'єкта авторського права. Проте, творінням, яке не є результатом творчої праці є переважно технічна робота, без творчої складової, така як копіювання, передрук та інше. Таким чином, до неоригінальних фотографічних творів відносяться репродукції малюнків, карт, планів, креслень, гобеленів, вітражів та інші похідні фотографії, які передають суть сфотографованого об'єкта не вносячи до зображення творчої складової.

✅В даному випадку, фотографії місять зображення людини в певні моменти її життя, які відображають її настрій та значимість події, а тому не можна стверджувати про відсутність творчої складової при їх створенні.

✅Відповідно до ч. 1, 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

✅Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору(зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до п. 9 ч.3 ст. 15цього Закону. Крім того, в силу останньої норми таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право. А отже, оприлюднення позивачем в мережі Інтернет фотографій із зазначенням власного імені, є об'єктивною формою такого твору із зазначенням імені його автора.

[mhhposts]

ВС висловився щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди #гражданский #договор #Закон #право #работник #страховой #суд #труд #Украина #форма

[agtltaxlegal]

ВС висловився щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди #гражданский #договор #Закон #право #работник #страховой #суд #труд #Украина #форма

[yakymenko]

28 РОКІВ ПРИСЯЗІ

Сьогодні - 28 років моїй Присязі українському народові.

Ось що я писав про мою Присягу у 2017 році.

Також додатково до допису за 2017 рік додаю скрини Google-коментарів, коли ще існувала Google-соцмережа.

21.02.2020

©Андрій Якименко

Моя присяга*

* допис 21.02.2017, Андрій Якименко, Facebook

Сьогодні мій Ґуґл-календар (Google Calendar) нагадав мені про один мій 25-річний ювілей. Саме 25 років тому, 21 лютого 1992 року, я прийняв військову Присягу на вірність українському народові.

Мені тоді було 27 років, нині мені 52. Я був депутатом Дніпродзержинської (тепер Кам'янської) міської ради Дніпропетровської области і одночасно депутатом Дніпропетровської обласної ради. Тоді законодавство дозволяло таке депутатство у кількох радах різного рівня. Працював я юристом Дніпродзержинської міської ради, мав кабінета на 4-му поверсі міськради.

Який там комп'ютер, ви що? В Україні комп'ютерів тоді ще не було. Принаймні, місцевим органам влади комп'ютери були не потрібні. Та й які то були комп'ютери... Сучасний смартфон має більшу пам'ять, як постійну, так і оперативну, більшу функціональність тощо! Отож, у власному кабінеті комп'ютера я не мав, але мав шафу для книжок-законів, стіл, кілька стільців для відвідувачів, телефон (телефон!!) на столі, залізний вішак-роги для свого одягу. Ага, ще й ручку. Чистого паперу не давали, папір був у друкарок машбюра через кілька кабінетів. Чернетки і проекти документів, листів-відповідей громадянам писалися вручну на чистому звороті використаних документів і здавалися до машбюра дівчатам на друкування... Скільки мали ми кумедних випадків, коли друкарка неправильно читала й друкувала вручну написаний тобою текст! Пам'ятаю, як мій документ з постійно повторюваною фразою "відшкодування завданої шкоДи" друкарка видрукувала як "відшкодування завданої шкоЛи", ги-ги. Ну, потім виправляла, звісно.

Україна вже проголосила незалежність 24 серпня 1991 року, відбувся всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року на підтвердження Акта проголошення незалежности. Були ухвалені Верховною Радою закони про Збройні сили, Службу національної безпеки (так-так! така була назва СНБУ служби! комуністи-інтернаціоналісти наполягли, а рухівці-демократи не драконили їх "націоналізмом", і закон був переголосований на назву СБУ).

Одного дня призначений працівник міськради-виконкому обійшов усіх працівників і сказав назавтра усім військовозобов'язаним мати паспорти і військові квитки для прийняття української присяги. В державі розпочалася масова кампанія прийняття присяги Україні у зв'язку з новим законом про збройні сили. Усі військо��озобов'язані, навіть якщо колись присягалися Совітському Союзу, мусили присягнути Україні. Бо Союзу вже ж не було. Спочатку присягала влада, потім усі нижчі ланки, аж до директорів фабрик і заводів. У Дніпродзержинську першими присягнули Україні військовики військкоматів та працівники міської влади, до якої належав і я.

Назавтра, 21 лютого 1992 року керівництво виконкому й ради, міський владний апарат був скликаний до малої зали виконкому. Перед тим нам сказали, що хто не встигне прийняти присягу, хвор��й там чи у відрядженні, відпустці, мусить потім сам іти до військкомату і там приймати нову присягу. Присягу слід приймати в залі перед майором, працівником районного військкомату, який викликає за прізвищем. Слід чітким військовим кроком підійти до нього, виструнчитися, назватися, сказати, що за його наказом ти прибув для прийняття присяги, взяти в нього аркуш з текстом присяги, урочисто прочитати текст, розвернувшися обличчям до "військових товаришів", віддати аркуш, розписатися в журналі, сісти на місце. Військові квитки нам повернуть через кілька днів з печаткою про прийняття присяги.

Ми зайшли до зали й сіли. Зала була невеличка, десь на 30 місць, так її й називали - мала зала. "Новобранців" теж було небагато, осіб 12-15. Пам'ятаю міського голову (тоді називався голова міської ради, обирався не мешканцями міста, а на сесії міськради з числа депутатів) Гаманюка Леоніда Юхимовича, пам'ятаю заступника голови міськради депутата В'ячеслава Коваля, пам'ятаю детутата міської ради Володимира Говорунова, який теж був працівником міськвиконкому, очолював Комітет Народного Контролю (ги, були такі КНК по всій країні), пам'ятаю Анатолія Якименка, мого однофамільця, не родича, депутата Дніпропетровської обласної ради, працівника оргвідділу міськвиконкому, зорово пам'ятаю працівників апарату виконкому, імена яких забув. Усі чоловіки. Здається, військовозобов'язаних жінок не було.

Кожен на виклик майора військовим кроком рушав до нього, доповідав (російською) "Товарищь майор! Такой-то для принятия украинской присяги прибыл!", і далі здійснював процедуру, як нас інструктували. Слід сказати, що я був неприємно вражений слабкою урочистістю події... Не пам'ятаю чи стояв тоді у залі синьо-жовтий прапор, мабуть-таки стояв, але усі виконкомівці, особливо наш керівник Гаманюк Л.Ю. якось так мляво, затихо і буденно здійснювали всю цю за ідеєю урочисту процедуру... Коротше, мені не сподобалося. "Я присягатиму не так!", - твердо вирішив я.

Ось було названо моє прізвище. Я підвівся з місця і військовим кроком, намагаючись його чітко карбувати, рушив до військкоматівця, що підвівся з-за столу президії. У президії він був сам, на столі папери. Я клацнув підборами і виструнчився: "Пане майоре! Андрій Якименко для прийняття присяги українському народові за вашим наказом прибув!", - чітко й голосно викарбував я. З-заду я почув легке пожвавлення у залі. Я розумів, що українська мова і звертання "пане майоре" розворушили сонну процедуру.

Майор усміхнувся, дав мені аркуша. Я його взяв, розвернувся до зали і, карбуючи кожне слово, урочисто прочитав:

"Я, Якименко Андрій Григорович, вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю ніколи не зрадити народу України.".

Текст цієї Присяги був затверджений постановою Верховної Ради України ще за спікера Івана Плюща 6 грудня 1991 року. Текст досі не мінявся. Цю постанову було ухвалено разом із Законом про збройні сили України, тому 6 грудня ми щороку відзначаємо День ЗСУ. Незалежно чи хто служив, не служив, усі приймали Присягу саме за таким текстом.

Щоправда, я трохи схитрував. Як тоді, так і досі мені ріже слух оце "народ України", ну, ніби "насєлєніє". Тому під час проголошення присяги я це словосполучення в усіх місцях замінив на "український народ". Здається, такі тонкощі ніхто не помітив.

Але мою Присягу не закінчено! Я бачив, як притишена зала зацікавлено слухала як я приймав присягу. У залі лунали мої чіткі слова державної клятви... Коли я закінчив читання, я сказав до зали:

- Я хочу сьогодні прийняти також присягу українських націоналістів!

Я витягнув з нагрудної кишені заздалегідь приготовленого папірця і глянув у залу. Від несподіванки запала тиша, "що там ще вигадав Якименко?" - читалось на обличчях.

- Декалог українського націоналіста! - урочисто виголосив я, і продовжив:

"Я, Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи і поставив на грані двох світів творити нове життя!

Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї.

Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.

Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

Пімсти смерть Великих Лицарів.

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.

Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави."!

Наприкінці я додав своїх слів, дивлячись у залу:

- Я присягаюся ніколи не зрадити Декалогові та цій Присязі!

Декалог був укладений у 1929 році Степаном Ленкавським та того ж року затверджений на 16-му Великому Зборі Українських Націоналістів (ВЗУН).

Коли я закінчив Свою присягу, зала ще перебувала ошелешена, потім усі заусміхалися. Але гармидеру не було. Усі давно знали цього "ну, ду-у-уже вже українця, ну, просто-таки націоналіста Якименка"...

Я розвернувся до майора, який продовжував стояти за столом президії, віддав йому аркуш із текстом державної присяги, розписався у журналі і карбованим кроком рушив на своє місце.

За кілька днів я отримав свого військового квитка із записом:

"Военную присягу (украинскую) принял 21.02.1992 г.

Заводский райвоенком полковник Ершов", підпис, штамп.

...Ще деякий час по моїй Присязі свідки її, зустрівши мене, усміхалися у кути губ і мугикали щось на зразок "гм... ну-ну, Якименко..."...

На світлинах:

1. Мій військовий квиток. Військову присягу прийняв!

2. Це будівля Кам'янського виконкому (тоді ще Дніпродзержинського виконкому), площа Дзержинського, 2 (тепер площа Калнишевського, 2). Тут на 2-му поверсі, у малій залі, 21 лютого 1992 року я прийняв Присягу - військову (державну) та національну.

Світлина січня 2017 року, знімкував Андрій Якименко.

Слава Україні! Героям слава!

Слава Нації! Смерть ворогам!

21 лютого 2017 року

©Андрій Якименко

[we-politica-ua-news-love]

Розенблат виграв суд по «бурштиновій справі» Про це він повідомив 14 червня під час прес-конференції у Житомирі, передає кореспондент УНІАН. «Вже зараз я готую позов проти Національного антикорупційного бюро України щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої мені протиправними діями детективів НАБУ.

[chenewsnet]

Митрополит ПЦУ Олександр подав у суд на Онуфрія Митрополит Православної церкви України Олександр Драбинко подав позов у Печерський суд Києва проти предстоятеля УПЦ Московського патріархату Онуфрія про захист честі, гідності й ділової репутації та з вимогою відшкодування моральної шкоди, повідомила прес-служба Переяславсько-Вишневської єпархії.

[supremecourtua]

Постанова ВП ВС про відсутність відповідальності держави за терористичні акти, масові вбивства громадян перед своїми громадянами

Справа № 635/6172/17

https://forum.antiraid.com.ua/topic/13701-postanova-vp-vs-pro-vidsutnist-vidpovidalnosti-derzhavi-za-teroristichni-akti-masovi-vbivstva-gromadjan-pered-svoyimi-gromadjanami/

Суддя-трирічка - львівський професор виснував, що держава не несе відповідальності фактично перед громадянами за їх вбивство на своїй території терористами і іншими незаконними формуваннями.

Велика палата зазначила, що передбачене у частині першій статті 19 Закону № 638-IV право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від України такого відшкодування за моральну шкоду, завдану внаслідок загибелі людини під час терористичного акту, зокрема у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил, незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт.

102. Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції (зокрема у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за статтею 2 Конвенції. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 Конвенції). Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за Конвенцією самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема і у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

103. Згідно з Конвенцією держава-учасниця несе відповідальність лише за власні дії чи бездіяльність щодо виконання негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов`язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Якщо держава поширювала її юрисдикцію на відповідну територію, де сталося стверджуване порушення права, обставини (факти) невиконання чи неналежного виконання державою у конкретній ситуації певного з наведених обов`язків для притягнення її до відповідальності на підставі Конвенції та протоколів до неї треба чітко встановити.

104. Відсутність у законодавстві України приписів щодо відшкодування моральної шкоди, завданої особі у зв`язку із загибеллю її близького родича внаслідок терористичного акту, не перешкоджає такій особі доводити у суді, що стосовно права на життя її близького родича у відповідній ситуації певний конвенційний обов`язок - негативний або позитивний (матеріальний, процесуальний) - держава не виконала чи виконала неналежно, та вимагати від неї відшкодування (компенсації) за це на підставі статті 2 Конвенції. Причому право на відшкодування за порушення державою позитивних обов`язків особа матиме впродовж усього часу їхнього невиконання чи неналежного виконання (відсутності компенсаційних механізмів, неналежного розслідування тощо).

105. Залежно від обставин порушення права на життя та зумовлених ним наслідків для потерпілого відповідна компенсація (відшкодування) з огляду на практику ЄСПЛ може суттєво відрізнятися. Так, у разі встановлення факту порушення державою позитивних обов`язків розробити компенсаційні механізми за неправомірне втручання у право на життя та провести об`єктивне й ефективне розслідування незалежним органом факту такого втручання, це відшкодування буде суттєво меншим, ніж як за порушення державою негативного обов`язку не втручатися у вказане право людини, яка перебувала під державним контролем.

106. Присудження особі компенсації (відшкодування) за порушення державою позитивного обов`язку є стягненням відшкодування моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов`язку залежно від виду права, про яке йде мова, може передбачати відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди (наприклад, за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи).

107. У кожному випадку звернення з позовом про відшкодування Державою Україною шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами у періоди проведення АТО, Операції об`єднаних сил, суди мають з`ясувати: (а) підстави позову (обставини, якими обґрунтована позовна вимога); (б) чи мала Держава Україна у сенсі статті 1 Конвенції юрисдикцію щодо гарантування прав і свобод на тій території, на якій, за твердженням позивача, відбулося порушення; (в) якщо мала юрисдикцію, то чи виконала її конвенційні обов`язки з такого гарантування (якщо мало місце невиконання або неналежне виконання конкретного обов`язку, то у чому воно полягало, якими були наслідки цього та причинно-наслідковий зв`язок між ними і невиконанням або неналежним відповідного обов`язку); (г) чи є підтвердження всіх цих фактів (належні, допустимі, достовірні та достатні докази).

108. У визначених у частині другій статті 1167 ЦК України випадках не потрібно встановлювати вину держави як елемент суб`єктивної сторони складу цивільного правопорушення. Проте це не позбавляє позивача обов`язку обґрунтувати, а суд - обов`язку встановити інші елементи такого правопорушення (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача).

[melnychuk-partners]

 ВС висловився про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури.

ВС підкреслив, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Також ВС зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

 У постанові Верховного Суду у склад�� колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що «відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.

 ВС нагадав, що у частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, суди встановили, що позивачем не було надано доказів, що бездіяльністю службових осіб прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду.

 За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

 Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

[lawyerroman]

 Укр. УВІЙТИ БІЗНЕС Головна/ Новини/Суд вказав, як можна забезпечити докази, що знаходяться на веб-сторінках  $ 26.21  € 29.43 СУДОВА ПРАКТИКА Суд вказав, як можна забезпечити докази, що знаходяться на веб-сторінках 8.05.2019, 09:00    1487    0 Суд здійснює забезпечення доказів, лише якщо учасник справи не може самостійно їх забезпечити Суть справи: разом із пред'явленням позову про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, позивач подав заяву про забезпечення доказів шляхом проведення огляду особистої сторінкивідповідача в Facebook. В заяві вказано, що такий огляд може підтвердити зміст поширеної інформації, яку заявник просить спростувати. Також він зазначив, що оскільки відповідач може безперешкодно вилучити відповідні дописи, то засіб доказування може бути втрачений. Місцевий суд відмовив у задоволенні цієї заяви, вказавши на її необґрунтованість. Він зазначив, що в заяві не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, про необхідність саме такого способу забезпечення доказів та про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. Апеляційний суд також відмовив у задоволенні заяви, однак частково погодився із доводами позивача про ризик втрати засобів доказування. Суд вказав, що відповідно до ст. 116 Цивільного процесуального кодексу, суд зобов'язаний забезпечити докази за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача. Однак таке забезпечення здійснюється лише щодо тих доказів, в силу специфіки яких, учасник справипозбавлений можливості самостійно здійснити таке забезпечення. Колегія суддів зазначила, що позивач мав технічну можливість самостійно зафіксувати зміст відеозаписів, шляхом їх збереження на відповідних носіях, його представник також не був позбавлений можливості провести огляд веб-сторінки з наступним складанням протоколу. Відповідну постанову № 583/792/19 Сумський апеляційний суд прийняв 15.04.2019. #суд #доказ #доказательства #юрист #суми https://www.instagram.com/p/BxUO8SPh_EG/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=d0rx982ylp42

[mhhposts]

ВС висловився щодо відшкодування моральної шкоди #гражданский #договор #право #преступление #семейный #страховой #суд #уголовный #Украина #юрист

[agtltaxlegal]

ВС висловився щодо відшкодування моральної шкоди #гражданский #договор #право #преступление #семейный #страховой #суд #уголовный #Украина #юрист

[goodgameuniverse-blog]

Необережність потерпілого не є підставою для відшкодування шкоди

Необережність потерпілого не є підставою для відшкодування шкоди

🔥🔥НЕОБЕРЕЖНІСТЬ ПОТЕРПІЛОГО (ПІШОХОДА) НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПОКЛАДЕННЯ НА НЬОГО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ ДЖЕРЕЛУ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ 🔥Постанова КЦС ВС від 11.12.2019 № 601/1304/15-ц (61-33216св18): http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86309982 ⚡Ключові тези: ✔️Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю…

[supremecourtua]

Постанова ВП ВС про юрисдикцію спору щодо стягнення з ФГВФО коштів в межах гарантованої суми, суми за ст. 625 ЦК, моральної шкоди й неможливості застосування ч.5 ст.10 ЗУ ПЗПС

Справа № 761/28949/17

https://forum.antiraid.com.ua/topic/13699-postanova-vp-vs-pro-jurisdikciju-sporu-shhodo-stjagnennja-z-fgvfo-koshtiv-v-mezhah-garantovanoyi-sumi-sumi-za-st-625-ck-moralnoyi-shkodi-j-nemozhlivosti-zastosuvannja-ch5-st10-zu-pzps/

Бажання Великої палати захищати інтереси банкірів та ФГВФО, який за безцінь розпродає активи банків, а потім йому держава ще й списує всі борги навіть з податками, перейшли вже здоровий глузд. Розглядаючи спір про захист прав споживача, Велика палата зазначила, що сам ЗУ Про захист прав споживачів тут не застосовується.

В іншому Велика палата вирішила не змінювати позицію судді-трирічки - львівського професора про те, що спори з ФГВФО до 200 000 грн розглядаються в адміністративних судах, а вище 200 000 грн у цивільних чи господарських, в залежності від позивача, в тій же юрисдикції потрібно стягувати і моральну шкоду, а також санкції за ч.2 ст. 625 ЦК.

[melnychuk-partners]

ВС висловився про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури.

ВС підкреслив, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Також ВС зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

  У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що «відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.

ВС нагадав, що у частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, суди встановили, що позивачем не було надано доказів, що бездіяльністю службових осіб прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду.

 За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

 Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

[dop3full-blog]

ДТП. Допомога адвоката при ДТП. Автоадвокат / Адвокат Дупак В.Г.

ДТП. Допомога адвоката при ДТП. Автоадвокат / Адвокат Дупак В.Г.

ДТП – неприємна ситуація, яка може трапитись з кожним учасником дорожнього руху. І якщо у разі пошкодження транспортного засобу винуватця очікує адміністративна відповідальність (штраф, відшкодування шкоди, позбавлення прав), то у разі тілесних травм середнього та тяжкого ступеня або смерті людини винній особі загрожує кримінальна справа.

(more…)