#вихідні

[buchanews]

Соціальний робітник Тетяна Волинська – рідна людина для своїх підшефних (ФОТО)

Соціальний робітник Тетяна Волинська – рідна людина для своїх підшефних (ФОТО)

Тетяна Волинська, працівниця соціальної служби Управління соціальної політики Бучанської міської ради, має під опікою у різний час 8-11 людей. Її телефон завжди активний і під рукою. Адже будь-якої хвилини хтось із підопічних може зателефонув

[nadehika]

10.09.2024

Пишу про те що мені зараз дуже болить.

Десь в березні-квітні цього року я була в найтяжчому за моєї памʼяті психо-емоційному стані. Причин було декілька:

1. Мій двоюрідний брат був на війні і я дуже за нього переживала.

2. Моя бабуся (мамина мама) десь в той момент отримала інсульт і в неї стала паралізована ліва сторона тіла (вона не могла ворушити рукою і ногою). І через це моя мама їздила до неї кожні свої вихідні. А моя мама працює 2 через 2 (день/ніч і потім 2 вихідних). І з 4 ночей моя мама могла спати лише 2, так як одна була нічною зміною, а наступну вона проводила в селі в бабусі з дідусем, тому що мій дід теж старенький і йому самому було дуже тяжко міняти бабусі памперси, готувати їсти і кормити її. Благо йому ще допомагала бабусина сестра. Але суть в тому що в баби крім паралізованої лівої сторони тіла почалися деякі проблеми з головою. Вона іноді не впізнавала людей, не розуміла де вона, не розуміла яка пора року говорила про людей яких ніхто з нас не знав, питала де її мама яка померла 12 років тому і т.п. Але моя мама не могла спати тому що ночами бабуся кричала від болю (і не можна було зрозуміти чи це їй дійсно щось болить чи це в неї в голові). Вона кричала майже кожну і цілу ніч.

І в той момент мені було дуже шкода всіх, і бабусю яка дуже мучиться, і дідуся який біля неї, і мама яка не спала, ходила на роботу і ще мала хазяйство в нас вдома (благо моя інша бабуся дуже допомагала в цьому), мала доглядати свою маму (так як її брати працюють і не можуть приїхати навідати свою маму). І ще городи і т.д.

І я відчувала свою вину що я тут закордоном, адже якби я була б вдома, я б могла трохи допомогти мамі і взяти якусь частину роботи чи догляду на себе + могла б возити маму в село так як у мене є машина. І ці відчуття мене дуже пригнічували. Плюс у мене були певні проблеми на роботі (я вирішила спробувати працювати на кухні джуніор шефом, і головний шеф мене постійно абʼюзив), плюс робота була фізич��о тяжкою, в мене постійно були опіки на руках, боліла спина і ще приходилося ходити на роботу на 6 ранку.І це все мене просто вбивало. Переживання за сімʼю, за брата який на війні, за себе так як я фізично вже не вивозила цю роботу… Тоді я в черговий раз почала займатися з психотерапевтом, і мені ніби стало легше незважаючи на те що в основному я їй тільки жалілася на життя і плакала. Я трішки вилізла з того стану, потім ще пішла в спортзал і стала почуватися ще трохи краще.

Потім перевелася з кухні назад до кейтерингу і стало ще легше.

А потім мій двоюрідний брат загинув на війні. І весь цей стабільний стан розбився.

За декілька днів до смерті він говорив зі своєю мамою, і казав що у них зовсім немає зброї. І їм немає чим відбиватися. А потім на нього і його побратимів скинули протитанкову гранату.

Я була вдома (але на похорони я не встигла).

Його смерть відчулася так ніби якась частинка мого серця почорніла і висохла.

Але ще ця поїздка дала мені змогу побачитися з сімʼєю. Я ходила, всіх втішала, обіймала, смішила…

А по приїзду назад і залишившись на самоті ця пустота почала їсти мене зсередини.

Але я знала що на кінець серпня в мене запланована відпустка і куплені квиточки додому. Напевно тільки це тримало мене на плаву ще 2 з половиною місяці. Спочатку я рахувала тижні, а потім почала дні.

І от коли я була на етапі рахування днів - померла моя бабуся. Померла у сні. Не дочекалася мене хоча обіцяла. І я знову не попала на похорон (я б і не встигла). А я майже не плакала за нею. Не знаю чому. Точніше десь в глибині душі я навіть раділа за неї. Що може бути краще за смерть у сні? А вона ще й дуже мучилася перед смертю. Як і моя мама і дідусь які її доглядали. А за день до смерті до неї ніби повернувся її здоровий мозок. Вона питала в мами коли я приїду бо казала що скучила за мною. Мені здається я майже не плакала за нею. Мій ��озок не розуміє що вона померла. Я плакала тільки коли збирала чемодан і клала в нього консерви, які вона у мене просила щоб я їй привезла. Я їх привезла, але бабуся мене не дочекалася…

Я плачу зараз

А потім була відпустка і я повернулася додому. Я виявляється дуже сумувала за сімʼєю. І я так боюся втратити когось наступного… Вдома було добре. Я допомагала як і чим могла батькам, ходила на кладовище, і намагалася жити це життя. А потім були новини про Полтаву (моє серце застигло). На наступний день про Львів (ракета впала на будинок який навпроти того де живе моя найкраща подруга) здається тут моє серце заніміло. І поїздка назад сюди - де мене ніхто не чекає.

Але в дорозі сталася ще одна річ яка по суті не така страшна як смерть і яку я вирішила, але мені здається що ця ситуація остаточно зжувала останки моєї психіки.

Моєму молодшому братові- 22 роки. Він вже півроку працює за спеціальністю і паралельно вчиться. Я його дуже люблю.

Але я нічого не замітила. Точніше я думала що в нього постійний сум через те що і в мене, але була штука яка його дуже гризла, і яку він мені сказав лише коли я була напівшляху в Ірландію. Надіюсь для когось це стане уроком, і ніхто більше не потрапить в таку ситуацію.

Коротше в мого брата був акаунт в пейпал який хтось зламав і хз як але взяли кредит? (Я сама в цьому не розбираюсь і не знаю чи так можливо чи ні) на 15000 грн. І почали вимагати ці гроші з мого брата. Він не мав такої суми бо тоді ще не працював, і взяв мікрокредит. Після отриманих грошей цей акаунт видалили і ці шахраї пропали, а мікрокредит ні. Оскільки в нього не було таких грошей, і повертав він їх зовсім потрохи, відсоток ріс, він брав інший мікрокредит і т.д. Хз як це все відбувалося, але коли він попросив в мене про допомогу (я підозрюю що він був за декілька кроків до самогубства), це стало 115000грн. Я надіюсь що мій брат не думав про самогубство але з багатьох фраз це було зрозуміло. Можливо я не права (я надіюсь що я не права). Але дуже багато факторів на це вказувало. Мої батьки цього не знають. Сума досить велика для нашої сімʼї. На секунду в моєї мами зп 7000 грн а в тата 10000грн.

Чому він не звернувся до мене раніше? Тому що думав що якщо візьме ще мікрокредит то зможе закрити той, і так далі. Як назбиралася така сума? Я в душі не розумію тому що для мене мікрокредити ніколи не були зоною інтересів.

В результаті ситуація жахлива. Борг велетенський. Моя сімʼя нічого не знала тільки я. І моя сімʼя не мала таких грошей. Я просто не бачила виходу.

Я дала йому 2500 євро і він закрив всі борги.

Я не бачила іншого варіанту. Він сам би його точно не закрив бо в нього немає таких грошей як і в батьків.

Але як мені шкода всіх в цій ситуації. Я думаю що він би не зміг сказати про борг батькам як і я, адже вони в подвійному траурі. Я не хочу, навіть, уявляти яким би це ударом стало для мами. Мені шкода і батьків. І його дурня такого, тому що всі ці півроку він крім навчання і роботи був ще й в постійному стресі через цей борг, і що брехати мені шкода моїх грошей, бо щоб назбирати таку суму мені треба десь півроку. І незважаючи що брат дуже дякував і обіцяв все повернути, я розумію що це буде не зовсім скоро. Я ще згадала як як я жаліла цих грошей собі на корекцію зору чи щоб зробити ринопластику а в результаті віддала її щоб погасити не свій борг🙂 Більше того я згадала як вже більше десяти років я для себе жаліла 100 євро на електронну книжку…

Я знову плачу

Просто в мені знову пустота. Мені здається що ця ситуація мене просто морально добила. Я більше не хочу нічого відчувати. Я просто зрозуміла що я та людина яка допомагає всім, і ще жодного разу ніхто не допоміг мені. Я та людина яка рятує всіх, але ніхто не рятує мене. Більше того тепер в мене немає грошей на психотерапевта 🙂 Я не знаю як це все вивезти, і за що це все мені…

Мені реально так боляче і одночасно так пусто. Це життя таке несправедливе…

Я взагалі не розумію чи варто далі жити його…

І я не знаю як витягнути себе з цієї ями. На цей раз дійсно не знаю…

І мені немає з ким поділитися цією ситуацією. Дійсно немає. Немає в кого попросити хоча б про моральну підтримку…

Пишу сюди з надією що хоч так виговорюся і мені стане хоч трішки легше…

Але ж ми всі розуміємо що не стане…

[youkomorie]

Завтра починаються вихідні. Побалую себе, встану о 9 ранку, замість 7/8).

[zlabjola]

Хочу спробувати поїхати у Львів. Але це треба вихопити квитки і знайти не дорогий одномісний номер в хостелі, та домовитися за вихідні.

В такі моменти я думаю, чого в мене немає родичів десь за межами київської області.

Поки спробую додати в список місця, куди можна було б сходити. Колись я там була, але всього на день в екскурсія була жахлива.

[lisa-is-chilling]

стосунки з людьми у моєму житті наразі дуже дивні.

я майже не спілкуюсь з друзями (що насправді заслуговує на окремий пост, але нехай). одна подруга приїхала в україну та не має часу на спілкування - хоча я вірю в політику "виділяти час, а не писати коли є вільний час". іншу подругу я все ніяк не витягну на прогулянку. в обох випадках я вже забила хуй, бо чесно, це двосторонній рух, і мене підзаєбало постійно бути відповідальною за наше спілкування. даша написала мені декілька тижнів тому, я їй відповіла та більше нічого від неї не чула - вона мабуть переконалась, що я досі alive and kicking, і вирішила не заморочуватись. і ще є подруга дитинства, яку вже подругою язик не повертається назвати, бо списуємось ми раз на півроку.

мені треба розширити, а то і оновити коло спілкування, бо мене ці люди вибішують нахуй своїм ставленням до мене.

сюрпризом цього літа для мене стало покращення відносин з батьком. чи то йому бабуся моралі вичитала, чи то прийшло усвідомлення власної смертності через можливість відправитись на війну, і в такому випадку мати хуйові стосунки з єдиною дитиною не дуже хочеться, чи то в нього просто гарний настрій, бо він у відпустці, і його не їбуть в мозок кожен день. хуй знає яка причина, але приємно. я аж відчула, як мої daddy issues покидають моє тіло.

з мамою стосунки стабільно хороші, найкращі за усе моє життя. я вважаю, що це через розлучення з вітчимом. і слава богу блять.

молодший брат мене бісить. я цю реакцію аналізувала, і мені здається, що це тому, що я частково сприймаю його з позиції матері, де є постійна відповідальність та потреба піклуватись про нього, а воно мені нахуй не всралось, і я не готова до такого тягаря. якось приїхала до мами на вихідні, поки він був у свого батька в селі - навіть не хотілось нікуди тікати, як зазвичай, я спокійно пробула в неї три дні. не можу сказати, що я хотіла б, аби мого молодшого брата на світі не існувало, але було б добре, якби і мене за нього не боліла голова, і я могла бути для нього просто сестрою.

насправді, мої проблеми з людьми вирішує письменство, що добре, бо від однієї лише думки про тіндер чи чат-боти в телеграмі мене перетрушує. не знаю, чи коли-небудь готова буду повернутись туди. єдиний варіант, який залишається - ходити по якихось івентах (яких не те щоби багато в хмелі), займатись чимось по типу танців та знаходити ком'юніті, або сидіти і загадково читати книжку в парку чи біля річки.

бути інтроверткою сакс, знаєте?

[adeseya]

Мені купили квиток на вихідні в інше місто і я маю думати чи згодна їхати. До людини, з якою знайома лише онлайн. Наскільки я йобнута, якщо погоджуся?

[not4yourmind]

Сьогодні снилось, що я ловив покемонів у Львові. Ходив по вуличках собі не поспішаючи і накручував покеболи з місцевих пам'яток. Треба буде катнутись на вихідні в те місто, з'їсти найкращу в світі шаурму на Шуварі в місцевої тьотіньки, прогулятись знайомими районами, центром і задовольнити жилку Святої Галичини, яка оце щось прокинулась сьогодні. Моє ставлення до того міста дещо своєрідне, як власне й саме місто, проте воно мені подобається і можливо колись я пов'яжу себе з ним більше, ніж можу зараз.

[tenderdevil]

Чому коли я маю пити курс вітамінів і на цей період хочу відмовитися від алко, нам привозять вино з назвою SCREAMING DEVIL!

Вітаміни ще не приїхали, тому може і бахнути цю пляшечку за вихідні 😏

[du-sha]

Чому інші вважають, що я після 12-ти годинного робочого дня повинна ще, приходячи додому, зразу ж готувати їсти, прибирати все до ідеальної білизни та встигати виспатись?

Я готую, коли маю вільний час, а прибираю, коли маю вихідні.

[keitu]

Відпочити - то вже окрема таска на вихідні

[northern-vortex]

Я три вихідні підряд тупо настраювалась на те, щоб прибрати в себе. Але по суті спромоглась тіки раз закинути стірку розвісити, підмести ну і їсти приготувати на роботу і так. Весь вільний час пішов на лежання, читання роману, тривожні думки, що треба прибрати та довгі вечірні прогулянки

я сьогодні після дурнуватих суток на роботі: поспала чотири годинки і замість того щоб лежати відпочивати бо ноги болять і слабкість, видраїла все, навіть відвигала меблі щоб помити та підмести добре, видраїла кухню де три дні був апокаліпсис, викинула з холодильника пару нових цивілізацій, розібралась з частиною темного одягу, що лежав чекав свого часу, розвісила сохнуть і щось мені підказує, що зара на вулиці йде дощ, тож ліниво помолюсь, щоб навіс вберіг і вона не полоскалась там тиждень, а ще одним махом глянула декілька серій нової дорами. І це тільки основне, а ще скільки я зробила маленьких справ по типу, зарядити пристрої, почистити підписки, розкласти речі і т д. Ну я сьогодні прям сама продуктивність вважаю....

[rihu-w]

задля різноманіття замість традиційної порції вечірнього ниття напишу сьогоднішні приємні дрібнички (як колись робили в чаті тумби/шухляди... but щось пішло не так).

нарешті потренувалася;

зробила гарну (шикарну я б сказала) укладку;

сьогодні не довелося їхати в ліцей як я думала;

отримала гарні оцінки з фізики (єдиний предмет по якому у мене низькі відмітки в другому семестрі);

була продуктивною вихідні+сьогодні.

[zlabjola]

Я заїбалася. Дуже втомлена після поїздки. Тож по традиції.

. 🕯. 🕯

. 🕯 Щоб 🕯

🕯. Сьогодні 🕯

🕯. Без 🕯

. 🕯 Завдань🕯

. 🕯 🕯

Я вагаюся між "це було прикольно" і "це було жахливо". Наступний раз я точно поїду сама, або лише з однією людиною. І візьму додаткові вихідні.

В принципі, сам Кам'янець-Подільський нудний. Цікавим для мене був тільки старий замок і стрільба з лука всередині. Мало де можна нормально поїсти. Так, в Києві оверпрайс, але смачніше зазвичай. Повітря там свіжіше. В Києві душно, повітря густе. Але я всеодно була рада повернутися.

Можливо я б ще раз поїхала, але заради Хотинської фортеці. Не було часу. Хоча якби я одразу знала, що вона вдвічі ближча за Бакоту, то точно не поперлася б за 50 км дивитися краєвиди в спеку. Не жалкую, що там була. Там гарно, але туди точно не на день їхати і краще з машиною. І хорошою камерою.

Ще одне фото блакитного біотуалета.

[tea-with-taste-imperfections]

Треба якось зробити все дз за вихідні.....

Я навіть не знаю, шо я маю зробити...

[traveler-from-ukraine]

Бухарест. Румунія

Частина 1: Прогулянка містом

Столицю Румунії вдруге я відвідав в середині осені. Минулого разу я проїхав це місто транзитом, тому майже нічого не встиг побачити. Цього ж разу в мене був час погуляти містом і роздивитись його.

Почав я прогулянку на березі річки Димбовіца. Вона протікає через все місто і перетинає його з заходу на схід. Протікає річка і через центральну частину міста.

Цікаво, що в будь-якій частині річки, можна зустріти рибалок. Для мене було незвично побачити їх серед міської забудови, що оточила річку. Доречі про неї, більшість будинків, за межами історичного центру, мають архітектуру типову для пост-комуністичної країни. Та попри візуальну схожість з будівлями, що можна побачити в Україні, тут вони дещо відрізняються.

Є тут і деякі парадокси, що одразу кидаються в очі. Особливо в центральній частині міста, де можна зустріти поруч надсучасні і історичні будівлі. А ще, побачити справжні парадокси комунікацій.

Є тут і вражаюча алея фонтанів, що тягнеться декількасот метрів, а може навіть і декілька кілометрів.

По обидва боки фонтани оточені дорогою. Дорога, в свою чергу, оточена просторими тротуарами з великою кількістю рослинності.

Взагалі місто дуже зелене. Інколи можна побачити рослинність навіть на будинках.

Тому гуляти тут справді приємно. Особливо в історичній частині міста, де на вихідні перекривають частину руху для пішоходів.

Ну і в парках. Їх тут дуже багато. Є і великі є і не дуже. Деякі з них дуже давні — там можна зустріти справжні дерева-велети, як по розмірам так і по віку.

📍Бухарест

Підтримати ЗСУ