#бальні танці

[ukrgleb]

Схоже я нарешті почав розуміти: діяльність нас формує. Але не сам факт яи результат, а саме процес.

Тобто байдуже чим ви заробляєте на життя, і чи заробляєте взагалі, байдуже чи вважають інші вас успішним чи ні. Головне це те що ви робите. Навіть якщо це не буде мати жодної користі для інших, треба нарешті зрозуміти - те що ми робимо, ми в першу чергу робимо для себе.

Я все ще не можу вирішити який сервіс буду робити далі, але треба рухатись, не можно далі просто так сидіти. Хочу зануритись у процес, свій процес. Буду писати статті роздуми про ту сферу де займався може якісь сюжети. Задіяти розум на те що доступно, бо якщо я не почну рухатись то так і буду наче у сні, розум не рушить.

Доречі, я збираюсь піти на бальні танці. Колись у першому класі я відвідував трохи, але тоді мамі не сподобалось що хлопці такі зализані.

А тепер, мені дійсно хочеться, я хочу вести активне життя: зал, бальні танці, сноубордінг. Хочу щоб кров пульсувала в мені. Доречі хто відчував колись як кров пульсує у шиї? Це напевно вже занадто, але…

Поки ти живий треба жити, рухатись, не пірнати в безкінечні роздуми, бо нічого нового розум не вигадає, якщо в житті не відбувається нічого нового.

А ще я хочу спілкування з ді��чатами, і танцювати теж. Взаємодія. Бо самота вже мене трохи притамила. Я звісно амбіверт, але спілкування теж потребую.

Тепло, відчуваю його.

Не знаю за які гроші я буду взагалі далі щось робити, але як показало життя, гроші з‘являються коли справді необхідні. Тому… десь намучу, може робота якась. Може … не знаю.

[vladaukr]

Вплив інформаційних технологій в умовах пандемії

Ми живемо у складний час. Ще півтора років тому, багато людей не розуміли значення таких слів, як «пандемія», «локдаун», і всі ми вперше почули «коронавірус». І ніхто не міг подумати як ці слова можуть змінити наше життя. Багато людей перенесли втрати. Хтось втратив улюбленну роботу, інші отримали великі грошові збитки, в когось не здійснилося бажання поступити в омріяний ВНЗ через закриття кордонів, чи побачити своїх близьких на свята. Або побачити їх ще раз взагалі…

Ми на деякий час стали заручниками своїх домівок, хотіли ми цього чи ні. Спочатку більшість сприйняли цю подію як відпуску, але дуже скоро розуміння цього змінилося. Тим кому пощастило, знаходилися цей час з родиною, деякі навіть дізналися багато нового про членів своєї сім’ї, і наздогоняли час, який раніше проводили на роботі.

Але є і інші приклади. Моя знайома, яка працювала за кордоном, поверталася у карантинний час до України з пересадкою у Словаччині. І в цей самий час країна зачинила кордони. Вона залишилася в чужій країні на місяць, без знання мови. Я не уявляю, як би хвилювалися її батьки, якщо би не було інформаційних мереж. І таких ситуацій було тисячі.

Цей час неможливо уявити без інформаційних технологій. Для багатьох користування інформаційними технологіями—єдина можливість спілкування. Людина соціальна істота, спілкування—необхідність для неї. Також у цей час нам була необхідна інформація, новини, які надавали нам саме ТБ, інтернет ресурси, друковані видання.

Трохи згодом почали використовувати онлайн платформи для роботи і навчання. Це був необхідний крок. Можливо, якість навчання іноді погіршувалася, але це все ж набагато краще, ніж не навчатися взагалі.

Думаю кожен з нас пройшов хоч один вебінар чи онлайн-марафон за цей час. І взагалі, онлайн-навчання вийшло зовсім на новий рівень.

Я професійна спортсменка, займаюся спортивними танцями і готова поділитися своїми спогадами. Перший тиждень я зі своїм партнером не тренувалася. Це був березень місяц, у мене саме на цей час був запланований невеликий відпочинок у іншій країні, який зірвався через закриття кордонів, а найближчі міжнародні змагання планувалися у травні. Зали тоді зачинили, епідеміологічний стан погіршувався, ми вирішили залишитися вдома. Думали, що це максимум на два тижні. Ми підтримували свою фізичну форму вдома, використовували комплекси вправ відомих фітнес-тренерів знайдені у мережі YouTube та ін. Потім зрозуміли, що це надовго. Разом з партнером ми тренуватися не могли, тому займалися вдома поодинці. Пізніше стали проводитися онлайн-заняття, як індивідуальні, так і групові. Видатні танцюристи з різних куточків світу стали проводити майстер-класи онлайн. Я протягом місяця, три рази на тиждень прокидалася о четвертій ранку, щоб потрапити на тренування до тренера зі Сполучених Штатів Америки. І я була щаслива. Це взагалі неймовірна можливість навчатися у викладачів, тренерів, які є справжніми професіоналами своєї справи, і з якими до карантину ти не уявляв, що зможеш позайматися, так як вони живуть далеко від твоєї домівки, багато з них не прилітають до Європи, а до локдауну онлайн-уроків не давали.

Також стали проводитися змагання онлайн, спочатку маленькі, де можна було змагатися знаходячись у своїй квартирі, пізніше Чемпіонати. Навіть Чемпіонат Світу провели онлайн. Пари повинні були танцювати у залі в своєму місті, а судді, порівнювали дуети з екранів. Я не дуже раділа саме таким змаганням, але якщо це єдиний спосіб проявити себе і свою щоденну працю, то і це краще, ніж сидіти вдома. І це все можливо тільки завдяки інформаційним технологіям і ініціативністю декяких людей.

Звичайно був і негативний вплив, наприклад, деякі люди дуже багато часу проводили у своїх ґаджетах, вони просто втрачали міру, але, на мою думку, це питання більше до цих людей, ніж до інформаційних технологій.

Загалом, інформаційні технології дуже допомагали, і допомагають надалі, відчувати себе комфортніше у наш час.

[vladaukraine]

Вплив інформаційних технологій в умовах пандемії

Вплив інформаційних технологій в умовах пандемії

Ми живемо у складний час. Ще півтора років тому, багато людей не розуміли значення таких слів, як «пандемія», «локдаун», і всі ми вперше почули «коронавірус». І ніхто не міг подумати як ці слова можуть змінити наше життя. Багато людей перенесли втрати. Хтось втратив улюбленну роботу, інші отримали великі грошові збитки, в когось не здійснилося бажання поступити в омріяний ВНЗ через закриття кордонів, чи побачити своїх близьких на свята. Або побачити їх ще раз взагалі… 

Ми на деякий час стали заручниками своїх домівок, хотіли ми цього чи ні. Спочатку більшість сприйняли цю подію як відпуску, але дуже скоро розуміння цього змінилося. Тим кому пощастило, знаходилися цей час з родиною, деякі навіть дізналися багато нового про членів своєї сім’ї, і наздогоняли час, який раніше проводили на роботі. 

Але є і інші приклади. Моя знайома, яка працювала за кордоном, поверталася у карантинний час до України з пересадкою у Словаччині. І в цей самий час країна зачинила кордони. Вона залишилася в чужій країні на місяць, без знання мови. Я не уявляю, як би хвилювалися її батьки, якщо би не було інформаційних мереж. І таких ситуацій було тисячі.

Цей час неможливо уявити без інформаційних технологій. Для багатьох користування інформаційними технологіями—єдина можливість спілкування. Людина соціальна істота, спілкування—необхідність для неї. Також у цей час нам була необхідна інформація, новини, які надавали нам саме ТБ, інтернет ресурси, друковані видання. 

Трохи згодом почали використовувати онлайн платформи для роботи і навчання. Це був необхідний крок. Можливо, якість навчання іноді погіршувалася, але це все ж набагато краще, ніж не навчатися взагалі. 

Думаю кожен з нас пройшов хоч один вебінар чи онлайн-марафон за цей час. І взагалі, онлайн-навчання вийшло зовсім на новий рівень.

Я професійна спортсменка, займаюся спортивними танцями і готова поділитися своїми спогадами. Перший тиждень я зі своїм партнером не тренувалася. Це був березень місяц, у мене саме на цей час був запланований невеликий відпочинок у іншій країні, який зірвався через закриття кордонів, а найближчі міжнародні змагання планувалися у травні. Зали тоді зачинили, епідеміологічний стан погіршувався, ми вирішили залишитися вдома. Думали, що це максимум на два тижні. Ми підтримували свою фізичну форму вдома, використовували комплекси вправ відомих фітнес-тренерів знайдені у мережі YouTube та ін. Потім зрозуміли, що це надовго. Разом з партнером ми тренуватися не могли, тому займалися вдома поодинці. Пізніше стали проводитися онлайн-заняття, як індивідуальні, так і групові. Видатні танцюристи з різних куточків світу стали проводити майстер-класи онлайн. Я протягом місяця, три рази на тиждень прокидалася о четвертій ранку, щоб потрапити на тренування до тренера зі Сполучених Штатів Америки. І я була щаслива. Це взагалі неймовірна можливість навчатися у викладачів, тренерів, які є справжніми професіоналами своєї справи, і з якими до карантину ти не уявляв, що зможеш позайматися, так як вони живуть далеко від твоєї домівки, багато з них не прилітають до Європи, а до локдауну онлайн-уроків не давали. 

Також стали проводитися змагання онлайн, спочатку маленькі, де можна було змагатися знаходячись у своїй квартирі, пізніше Чемпіонати. Навіть Чемпіонат Світу провели онлайн. Пари повинні були танцювати у залі в своєму місті, а судді, порівнювали дуети з екранів. Я не дуже раділа саме таким змаганням, але якщо це єдиний спосіб проявити себе і свою щоденну працю, то і це краще, ніж сидіти вдома. І це все можливо тільки завдяки інформаційним технологіям і ініціативністю деяких людей.

Звичайно був і негативний вплив, наприклад, деякі люди дуже багато часу проводили у своїх ґаджетах, вони просто втрачали міру, але, на мою думку, це питання більше до цих людей, ніж до інформаційних технологій.

Загалом, інформаційні технології дуже допомагали, і допомагають надалі, відчувати себе комфортніше у наш час.

[mapamapaua]

Микола (МАГАzine, The Symbioz, Обрій)

1.      Каким ты был ребенком и какими были первые музыкальные влечения?

Дітваком я був затурканим і несоціалізованим. Тому часто замість спілкуванню з однолітками я витрачав час на сидіння дома за читанням чи телевізором. Також дома була досить непогана колекція радянських платівок з різним батя роком, тому паралельно слухав те, що включав батька. На рахунок перших самостійних музичних вподобань, до з самого початку це були ac/dc, трохи пізніше the prodigy, cypress hill, німецький треш. Це типу як самостійний усвідомлений вибір в 10-13 років. Ну і далі мене понесло...

2.      Расскажи про свой Ужгород и ту музыкальную сцену, которая тебя окружает?

Місто мале, компактне, поряд словацький кордон. Більшості людей, які приїздять, як туристи на декілька днів подобається. Ну, а місцеві звісно помічають проблеми, яких вистачає. А саме неякісні транспортні послуги, нищення архітектурної спадшини, хаотична застройка без мініиального уявлення про грамотну інфрастоуктуру (додаткові садки, школи, парковуи тощо). Хоча це проблема багатьох міст зараз, нічого незвичайного. На рахунок сцени, то в нас маленька, але цікаве і міцне ��омюніті. А саме:

- Furuvgerendufuroval  - двоє чоловік грають шумовий чорний метал. Драм машина, примочки, перегружений бас і вокал. Дуже потужні наживо.

- Nooit – тіж люди , але трохи інший вектор. Грають нойз/павер електронікс. Так само наживо дуже кайфові виступи.

- Hulla – горграйнд з відчутним впливом смерть металу. В справі ветерани, люди грали в купі жанрових проєктів, знають, що роблять.

- Unfocused — смерть метал замішується з трешем, виходить досить качово. Нажаль нема стідійних записів, лише живі, але і по ним можна скласти позитивні враження про гурт.

- Smile,Chaos! - шумовий рок з Мукачева, але базуються в Ужгорді. Наші люди. Бас, барабани і вокал. Енергія з них аж пре.

3.      Ты есть участником нескольких групп, расскажи о них? Какие новости, что ждать от Вас?

З активних гуртів хіба Обрій. Ми граєм суміш старорежимного смерть металу, приреченого металу і хардкору. Маєм в активі низку релізів, активні наживо. Зараз має вийти наш спліт з столичними колегами по жанру Terrorscum, також працюємо над повноформатним альбомо, який плануємо видати осіню 2022. По можливості будем грати наживо, перші підтверджені дати вже в лютому.

4.      Любимая история из прошлого?

Історій купа, улюбленої нема, але спробую щось згадати. Наприклад ця от. Я люблю суміщати декілька речей зразу. Наприклад відвідати декілька виїздних концертів зразу як відвідувач. Чи пі�� час літнього туру угорців Human Error Україною , який ми організовували і супроводжували в якості місцевих я примудрився пробити два виїзди на футбол. На матч з львівськими Карпатами у Львові і з на матч з Динамо в Києві. Я ж присвятив 12 років навколофутболу, підтримував місцевий клуб фк “Закарпаття”. Ну так от сама історія. Якось в один день в мене наклалося один на одне, що в Мукачеві у нас мала бути домовлена бійка з львівянами, а в Перечині ввечері ми з The Symbioz грали для мешканців місцевого інтернату. А це в різні напрямки від Ужгорода. Ну так от, відмахав я в Мукачеві. Трохи отримавши по голові, швиденько повернувся в Ужгород, встигаю перевернути одне пиво в себе і їду в Перечин. Там місцевий будинок культури, купа дітей підлітків. В програмі різні співаки місцеві, бальні танці, ведучі такі нарядні. І ми в кінці. Ведучі торжественно ( як в телевізорі) нас оголошують, ми починаєм грати, світло блимає, дим з дим машини валить, зал в задоволенні верешить. Стоїш такий в ахуї і думає “”Єбать, ми Металліка”. Потім ще памятаю, купа народу підходило брати автографи до мого тренера з айкідо. Нас весь чвс плутають, а він якраз приїхав підтримати нас. Короче, дуже кайфовий день вийшов.

5.      Неформат сегодня - какой он?

Неформат зараз, це пофесійна редакція, яка видає кожен тиждень купу якісного контенту. Новини, статті, в’ю, рецензії тошо. Справа то не сама легка , ми вибрали не саму популярну нішу, та хоч повільно, але впевнено ми рухаємось вперед. Також учасники редакції весь час приймають участь в купі журналіських курсів, піднімаючи свій професійний скіл все вище і вище. Мені подобається той напрямок, куди рухається портал.

6.      Как и когда появилась идея сделать МАГАzine? Почему не так много украинского видео-контента о музыке? Якщо ми говорим про телеграм канал, а почалось все з нього, то певна кількість людей мене питала, а що нового послухати, а я більш розуміючі їх смаки щось пропонував ну і мені часто казали, мол заведи телеграм канал і пиши там. Я собі подумав і вирішив, що вже якщо робити, то як прийнято у нас в народі після свят. От після Нового року і запустив. З того часу пишу з задоволення собі і іншим.

Що до відео, то перші тематичні випуски ми стали знімати ще минулого року, але в нас не було постійного місця, був поганий звук, та ще й ковідна епопея почалась. Тому тоді все заглохло. Але пізніше у наших знайомих з’явилась студія  і запропонував знімати там. Наша команда це Ярина Денисюк, вона операторка, Віталій Лендєл, він монтує і я торгую обличчям в кадрі.  Стабільно випускаєм огляди релізів місяця і пробуєм в інші форматию Добре заходять жанрові випуски, також зняли декілька звітів з концертів. Надалі будем експерементувати з форматами, наприклад скоро буду відео дегустація веганської тушонки столичног бренду Залупци. Коротше, будем бачити як воно буде, але хочеться знімати більше контенту в майбутньому.

7.      Когда украинский андерграунд перестанет быть подземным?

Коли гурти почнуть займатися грамотно своїм менеджментом, перестануть забивати на промо, почнуть шукати слухача за межами нашої невеликої підземної бульбашки. За них це ніхто не зробить. 

8.      ТОП-5

-5 групп на всю жизнь

хай це буде Stuck Mojo, GBH, SOD, Immortal, Six Feet Under Але я не люблю це от все, типу улюблені команди, можу спокійно ще 5 по 5 такого зібрати.

-5 групп сегодня

Цього року я багато слухав Section H8 (лютий кроссовер з LA), The Last Agony (металізований хк, дбіт), Heavy Sentence (розпанкований хітови хеві метал), Whell (не той шо клон Tool, а той шо епічний приречений метал) і хай буде Worm (похмурий почорнівший приречений смерть метал).

-5 лучших песен на всегда Нема такого, я слухаю музику релізами.

-5 украинских групп давай з активного цього року Mortal Vision, треш з Дніпра, кайфовий альбом.

True Tough, столична мош машина, танци, танци і сводіт музика с ума.

Milktuth, дуже приємний шугейз з столиці.

Floodlight, пост хк , альт метал по 90м, я таке люблю, чекаю великий реліз.

Відмерший шмат, кияни майже на ничку видали хорший чорнометальний альбом в перемішку з шумовими колажами.

А також всі гурти, які я згадував по питанню ужгородської сцени, вони заслуговують на увагу.

-5 лучших концертов которые ты посетил как слушатель или музыкант

Body Count в Будапешті

Hatebreed в Києві

The Exploited в Кощіце

Napalm Death в Києві

Unsane на Brutal Assault

[amyr-kosmos]

#hello#u#ua#ukraine#look#amazing#art#as#photography#nature#naturelovers#instagramanet#instagood#талановитим_вхід_без_черги#знакомства#знайомства#youtubechannel#youtube#telegram#lifestyle#followers#follow4followback Дорогі друзі, в даному пості я хочу розповісти вам трішки про себе та свої захоплення.. Одне з улюблених хобі- танці, як бальні так і сучасні.. шкода що я ними не довго займався... Також у моєму арсеналі належить до філіногронології та нумізматиці.. також писати пісні та вірші...#poetry#poems Вірш присвячений одні милі #girls#time Сон Було колись Здається то не давно В серці йокнуло щось Невже це сон Та ні реальність Чому суворо ти Мовчиш ігнориш Як важко то на серці страх Самітний А я все думаю про тебе #цитатыпролюбовь#цитатыпрожизнь#философияжизни https://www.instagram.com/p/CIH6RA7hqha/?igshid=1hvzku7m6vbkd

[vaniavelychko]

Юхууу! Відпочивайтe як слід на вихідних і з понeділка ми вас чeкаємо на наших відкритих заняттях! Обмeжeнь нeмає,можeтe сeбe спробyвати хоч в усіх стилях,до того ж всe цe абсолютно БEЗКОШТОВНО!😍😍😍😍 Збeрігайтe собі розклад для зручності!🤗 🗓25.09 💥16:00 💥 @alinakuvila HIP-HOP (9-14 р.) 💥17:00 💥 @lucky_hotdetta DANCEHALL (7-13 р.) 💥17:00 💥 @christina_gonchar KIDS CHOREO (3-5 р.) 💥18:00 💥 @velychkosvitlana HIP-HOP (6-9 р.) 💥19:00 💥 AEROBICS 💥19:00 💥 @k.di_hotdetta HOUSE (12+) 💥20:00 💥 @lucky_hotdetta DANCEHALL & TWERK (14+) 🗓26.09 💥15:30-17:00 💥 @yaremad80 CONTEMPORARY(6-12р.) 💥17:00 💥@velychkosvitlana HIP-HOP (12+) 💥17:00-18:30💥@lucky_hotdetta VOGUE 💥18:00 💥@velychkosvitlana JAZZ FUNK (12+) 💥18:00-18:45 💥@bboy_seventh BREAKING (5-8 р.) 💥19:00 💥 @alinakuvila HIP-HOP (5-8 р.) 💥19:00 💥 BREAKING (8+) @bboy_seventh 💥20:00-21:30 💥 СПОРТИВНО-БАЛЬНІ ТАНЦІ (MoveOn Dance Studio)

[dontyouseame]

Тендітна армія

«ПРЕПАРАСЬО-О-О-Н І РАЗ-ДВА-ТРИ-ЧОТИРИ, І РАЗ-ДВА-ТРИ-ЧОТИРИ», — ПІД ДИВНИЙ ТАКТ МИ ПІДНЯЛИ НОГУ, ДОТЯГНУЛИ П`ЯТКУ ДО КОЛІННОЇ ЧАШЕЧКИ ТА ЗРОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ТО Є НАШЕ БУДЕННЕ ЗАНЯТТЯ.

Це була субота, 10-та ранку. Трьома годинами раніше мене розбудив вимогливий чоловік, з яким я познайомилась 2 місяці тому. За домовленістю із ним же, прийняла ванну. Однією рукою зміксувала яблуневі оладки, переглядаючи інстаграмний скріншот з рецептом правильного харчування. І вже о 10-ій годині, зауважу, у СУБОТУ, мої ноги перший раз в житті торкнулися паркету у балетній залі.

Перечитала цей абзац і зрозуміла, що я не знаю цю жінку. Хто її сюди пустив? Ще півроку тому я могла прокинутись на роботу, нагородивши себе за це смачнесеньким тостом із арахісовою пастою, а потім в обід відсвяткувати з біг-тейсті якесь надумане свято типу «ну сьогодні ж п’ятниця». І мені чесно здавалося, що так і виглядає щастя.

Вагітність робить тебе (або ж, особисто мене) таким собі розміреним товстеньким котом, що ніжиться на сонці і не помічає зайвих кілограмів – вони йому просто нецікаві.

Всі тебе оберігають,  намагаються зробити твоє існування максимально наближеним до спа-готелю «Даймонд лакшері рояль». Однак, коли вже тобі ніде не болить і дитина наче не репетує кожну хвилину, люди потихеньку перестають тебе чмокати та жаліти. Спочатку, звичайно, ти стоїш з обличчям «Гей, в мене ж дитина, ану всі допомагайте мені!». Проходить день, три, тиждень. «Всі» мовчать, у «всіх» є справи, робота, хоббі. За тим тижнем наступає другий, а потім ще. І настає той страшний час – час братися за себе.

Чому балет? Ні, не тому, що це жіночно і гарно виглядає з картинки, та я розповім свою історію. Спершу я придбала абонемент у невеличкий тренажерний зал біля дому, це трішки повернуло мене до життя. Вже через два тижні я могла присідати зі штангою і пишалася собою, наче я – Усманова Катя. Проте ситуацію, як завжди, змінив той самий 2-місячний чоловік. Після декількох синових купань, моя спина нахабно відмовилася співпрацювати і одного ранку я просто не змогла розігнутись. Тоді ж у бій вступив мозок і почав генерувати ідеї спасіння. У моєму спортивному арсеналі мається багато експериментів – бокс, теніс, бальні танці, серфінг. Чого ще не було? І тут мені подумалось, що балет – це ж Всесвіт із людьми, у котрих спини стоять немов стрункі берізки. Цей виклик самій собі здався мені цікавим, та діяти треба було швидко, аби не передумати. Озброївшись легінсами за 70 грн, шкарпетками та подружкою, я записалась на заняття.

Велика зала, наповнена дзеркалами висотою аж до неба, голосове відлуння, вже злегку пошарпаний шаленими танцями паркет – мене у мить поглинула атмосфера Великого.

Балет — мистецтво, яке пахне інтелектом та смакує величчю.

Тут все нагадує тобі про досягнення мрій та жорстоку дисципліну. Як і гадалося, він лише виглядає танцем легкості. У першому ж гранд-пліє виявилося, що присідати я не вмію, адже на відміну від тренажерного виставлення свої найкрасивішої частини назад – у балеті діє правило «втяни все в себе». Живіт прилипає до спини, спина до живота, плечі до пола. Мені здається, що «невтянутим» в мене залишився лише ніс, та і те помилково. До пліє додалися численні батмани – махи ногами у різні сторони, під кутами 45 та 90 градусів (в кого 90, а в мене й до 75 не дотягувало). Виглядає дуже витончено та допомагає гаряче відчути ті м`язи, про які я раніше й не здогадувалася. Ноги майже палають, але ж приємно палають, скажу я вам!

Далі на нас чекала розтяжка біля станка – це коли одна нога лежить на станку, а інша стоїть на полу, та ще тобі треба отою ногою по станку їхати, щоб розтягнутись на шпагат. Тренерка зі словами «На сім-вісім кладемо ногу на станок» із змахом крила метелика продемонструвала завдання. Виглядало все просто, однак моя нога злетіла на станок не зовсім на «сім-вісім» – можливо, десь на дев’ятнадцять все й увінчалось успіхом, але з важким кряхтінням та допомогою рук. Разом із подружкою ми були схожі на громіздких продавчинь м`яса з Привокзального ринку, але ніяк не на балерин. Добре, на станковий Еверест ми взібралися, та далі ж треба ще їхати ��а той шпагат! Наступні хвилин п’ять діялося щось дуже галасливе: сміх змінювався на регіт, регіт на благання вмерти, благання вмерти знову на сміх і т.д. Мушу зізнатися, за майже рік без тренувань тіло стало схожим на дерев`яну ляльку, і це додавало пікантності.

Після ще півгодинних тортур із розтяжкою, ми нарешті повернулися до роздягальні. Ноги й сідниці тремтіли так, ніби я замовила у телемагазині вібро-тренажер для схуднення і пролежала із ним тиждень, не вимикаючи. Проходячи до кулера з водою, наче людина у пустелі, я побачила своє відображення у дзеркалі. Спина посміхалася мені звідти зовсім новою поставою, по армійські сильною та рівною. Та головне було в очах – з них світилася якась по жіночому світла енергія, що ніби виплескувала. Одразу ж з`явилися сили та бажання стати тією лебідкою, яка легенько кружляє на оперній сцені. Тільки-но я відчула це, як в мить додала собі ще два тренування на тиждень.

Сівши у таксі додому, я дістала червону помаду і за допомогою селфі на першому ж світлофорі нафарбувала губи. Погляд у фронтальній камері телефону зупинився, а у голові кокетливо промайнуло: «то ось ти який, балет!»

П.С: Шпагат, я чекаю на тебе. Подзвони!

Статья опубликована на сайте Слоvо

[mapamapaua]

Саша (Rene Maheu, Зірвані Голоси)

•      Каким ты был ребенком и какими были первые музыкальные влечения?

Які були риси характеру в дитинстві, такі й лишились, думаю. Був завжди спокійним, чутливим до усього, завжди старався вгодити усім друзям в моєму дворі, тому завжди пускав їх до себе додому на водопій після "вечірніх перегонів", футбола (ненавидів його, та й зараз не люблю) чи гри в "зомбі", а також завжди пригощав усіх цукерками. Буду відвертим, іноді моя доброта та "м'ягкість" формувала з мене особу, з якої можна було трохи поглумитись, чи щось таке. Але спогади теплі, виріс не травмованим, завжди з посмішкою :)

Знайомство з музикою починалось з маминого піаніно "Аккорд", яке ніхто не тюнив, певне, з років 30 вже, точно не знаю. З самого дитинства любив потикати там то-сьо, мама і бабуся показували як грати якісь прості пісеньки, мама, наприклад, "Хаву Нагілу", а бабуся - "Собачий Вальс", це я пам'ятаю точно. Потім в хід йшли різні касети на магнітофоні, від Скетмена до Сердючки. А вже після років 10-12, коли в мене з'явився інтернет, соц.мережі, а у батьків телефони, на які можна було щось закачати, то я вже почав собі шукати усіляке. Тоді, як раз, я почав ходити на бальні танці, потім на хіп-хоп, тому слухав відповідну музику, але й паралельно в нашому дворі стали дуже популярнисм Rammstein, і ще так сталось, я затягнув на хіп-хоп свого однокласника, а він для мене відкрив усіляку панк-"попсу" типу Green Day чи Sum41, а там далі Блінки знайшлись, Система і тому подібне. Згодом я забив на танці і почав займатись музикою та грати в першому гурті, а однокласник - став тренером по сучасним танцям. Направили один-одного крч, ха.

•      Расскажи про свой Хмельницкий и музыкальную сцену которая тебя окружает?

Нажаль вона мене вже не оточує, але розповісти можу звичайно. Нова андеграудна сцена, яку я, можна сказати, започаткував з Рене Майо досить молода. Перший концерт був в кінці 2017-ого, але за цих три роки Хмельницький відвідало більше 30-ти різних гуртів зі всієї України та з-за кордону також. Дякую вам усім!!! Я цим дуже пишаюсь, а саме, що справді вдалось подарувати нашій аудиторії дійсно нову музику, про яку в Хмельницькому мало хто згадував останні роки, нових виконавців, нові емоції, почуття, сприйняття, ідеї, знайомства, відносини. Та і на мене ��собисто це досить сильно вплинуло, навчило, змінило та подарувало багато знайомств. Справді, досить багато людей стали друзями завдяки цій тусовці, дуже, і я не перебільшую. Кількість відвідувачів завжди вражала, гурти, що виступали дуже приємно дивувались цьому, тому, як я вже казав, ліхтарик під назвою "TharnBooking" тепло загорівся на андеграундній музичній карті України. Зараз усю діяльність, звичайно-ж, припинено, але відповідальність за подальшу орг. діяльність на себе узяв Віталік Калужський - мій вірний товариш та гітарист Рене Майо. Та й усі учасники Майо на протязі усього часу завжди допомагали та підтримували організацію двіжів. Без вас, та інших друзів зі сцени, які завжди долучались, все б давно згинуло, це правда!

•      Впервые на концерт в Хмельницкий я попал в 17-18 году и очень приятно был удивлен субкультурной составляющей, как ты думаешь, как это удалось сохранить?

Ох, тоді по атмосфері било дай боже.....)

Я би не сказав, що у нас завжди був якийсь стійкий субкультурний контингент, відвідувачі завжди були досить різні. Звичайно, що більшість місцевих - більш юні у своїх поглядах та музичних смаках, але це не заважало їм відриватись та набиратися певного досвіду. Ну, і також Хмельницький прийма�� велику кількість гостей та друзів з інших міст, тому все дуже круто виходить.

•      Расскажи о Rene Maheu? Очень интерессно как все начиналось и какие сейчас новости у группы?

В цьому році Рене Майо виповнилось вже 5 років. Почалось все з того, що я записав та виклав демку "Believe in Hope" на ВК-сторінку. На неї зреагував наш самий перший бас-гітарист Артем, який тоді грав в місцевому кор-гурті Escape From Tomorrow. Каже "го попробуем сыграть на репе", ну, і я погодився, а далі пішло поїхало. Склад дуже часто змінювався, але гурт тримався та продовжує працювати та виступати до сих пір. Зараз все прийшло до того, що з самого першого складу лишився лише наш вокаліст - Фадя (який був на репетиціях менше всіх!!! але ми його дуже любимо, ахах), але сам гурт, по своїй суті, не змінився, а, думаю, навпаки - подорослішав та став лише краще.

Окрім Фаді по складу зараз наступна ситуація. Замість мене на гітарі тепер Артур Мазурець (ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS, Duct Tape, MatyrBoja), який майже від самого початку відвідував канцики в Хм, на барабанах - Вадим (Cios, The Visitors, Теорія Гвалту), людина, яка з самого початку нашої історії відкривала нам репетиційну базу, налагоджувала обладнання, ставила драми і тп. На басу - Андрюшка, один з ліпших друзів нашої хмельницької компанії, який також з самого початку відвідував музичні події, з Віталіком Калужським така сама історія, тепер він гітарист Рене, ну і Антон Вараниця - відомий скрипаль Хмельниччини, який був настільки далекий від подібної музики, що у нас у всіх щелепи відпали, коли він погодився грати з нами, та в подальшому став нашим дуже хорошим другом, який активно бере участь у допомозі в організації наших музичних подій. Цей весь "твір" до того, що в даний момент в мене є дуже хороше і приємне відчуття - відчуття спокою, що зараз в гурт прийшли ті люди, які і мали у ньому бути. Навіть в іншій країні, на даний момент, я не бентежусь за його долю, тому що знаю, що все буде ок!

Я не знаю якими словами передати наскільки Рене - це важлива частина мого життя, думаю ви і так все розумієте.

З новин: ХЛОПЦІ ЧЕКАЮТЬ УСІХ В КАЛУШІ НА BTY! Я теж ;)

•      Ваш сплит с pusca, расскажи о его записи?

Все проходило на Hardwave Studio у Петра та Макса, як і завжди. Pusca також були там, це було несподівано та приємно, що у них з'явилось бажання приїхати в Хм та записатись на студії, де ми писались від початку свого існування. (навіть трошки допомагали її будувати, коли не було грош��й на перший альбом, але тссс, це секрет! ха).

По технічній складовій я майже повний 0, тому тут нічого не скажу. Я записав свою партію за пару днів до того, як покинув Україну, тому на студії присутнім не був. Але за спліт, думаю, усі були безумовно раді, потребую більше сплітів в просторі українського андеграунду, це дуже зближує!

•      Переезд в другую страну, как это было для тебя?

Неймовірно важко. Так і до сих пір. Це ж повністю змінити своє життя. Занадто багато речей та людей, з якими довелось попрощатись, але не назавжди! Сім'я, друзі, гурт, сцена - все це і було моє життя, але ніяких зв'язків я не обірву, це зрозуміло!

•      Из твоего инстаграма, я понимаю, что в Израиле вы долго без дела не сидите? Есть какие то музыкальные новости?

Є таке! Взагалі я мав продавати свою гітару майже за копійки перед переїздом, тому що за габаритний багаж треба було нормально так доплатити, да і, на диво собі, я думав, що в мене не буде можливості і часу займатись тут музикою спочатку. Але дякую, що я цього не зробив, бо був би тотальним лохом. Я дуже радий, що тут одразу знайшлись люди, які цікавляться музлом, і їх не мало. На разі вийшло зібрати щось типу емо-хардкор проекта з легким присмаком скрімо. Спочатку ми були дуже невпевнені, тому що грав в гуртах лише барабанщик (він родом з Харкова), та й не дуже довго, а вокалістка (родом з Казані, Республіки Татарстан) та бас-гітарист (родом з Москви) взагалі не мали такого досвіду. Але начебто все пішло, поки що вже є 2 пісні, а там буде видно. Як релізнимо щось - обов'язково повідомлю.

Ну і також разом з собою я прихватив декілька пісень на свій (ЕМО!!!)краст-проект, що має назву Hmara, дуже сподіваюсь, що і з ним усе вийде, але загадувати не хочу. Та й в кінці-кінців, організувати україно-ізраїльський зв'язок сцен, якихось турів там, наприклад, чи сплітів, не така вже й погана ідея, хоч і поки недосяжна.

•      Расскажи когда и после чего тебе пришла идея сделать «Зірвані Голоси»? Только переезд стал причиной перевоплощения ЗИНа в аудио\видео формат?

Важко дати чітку відповідь на перше питання. Просто бажання робити щось для сцени ще і ще та отримувати задоволення від цього.

Я думаю так, саме переїзд. Спочатку думав, що реально організувати видання тиражів дистанційно, але трохи втратив віру у цю ідею. Хороша альтернатива знайшлась, маю приємний фідбек, сподіваюсь це буде розвиватись й надалі. Матеріал я готую не дуже часто, це так, але все одно ідеї для реалізації на майбутнє є, тому як кажуть на івриті "Мазаль Тов!".

•      Следишь ли ты за украинской сценой? Какие группы из родного города мог бы выделить, на кого стоит обратить внимание?

Звичайно слідкую та спілкуюсь з багатьма людьми з неї.

З рідного міста виділив би лише один тематичний уанменбенд-проект - хаос внутри меня. Його заснував Паша Романюк, наш хороший друг і фотограф усіх наших подій. Поки що він видав лише один сингл.

•      ТОП-5

-5 групп на всю жизнь

ISIS

Schifosi

Alcest

Amenra

Nothing

 Але їх набагато більше)

-5 групп сегодня

Agalloch

The Twilight Sad

Habak

Blindead

Tigers Jaw

 Але їх набагато більше)

-5 лучших песен навсегда

Petrol Girls - No Love for a Nation

Jawbreaker - Accident Prone

Fall Of Efrafa - For El Ahrairah To Cry

Sed Non Satiata - Les Hommes Sans Visage

The Twilight Sad - There's A Girl In The Corner

 Але їх набагато більше)

-5 украинских групп активных или уже нет которые можешь посоветовать (можно и свои)

Важко. Українська панк/хардкор/метал сцена живе, дивує, вражає та процвітає. То ж хай так буде завжди!

-5 лучших концертов, которые ты посетил как слушатель или музыкант

Fluff Fest 2019 - Рокіцані, Чехія

Amenra / E-L-R/ YLVA - Кошице, Словакія

Раньше Было Лучше 2019 - Дениші, Україна

Kharkiv Hardcore Fest - Харків, Україна

SEASIDESUICIDE FEST '18 - Одеса, Україна

 Насправді з тих, де я виступав важко згадати декілька конкретних, бо завжди отримував люті емоції.

БОЛЬШОЕ СПАСИБО)

І тобі дуже вдячний за таку чудову нагоду! Респект за те, що робиш, усім всього найліпшого!