#Маю Честь

[syservicenter]

КУРСОВЕ ЗВЕРНЕННЯ ОСОБИ ТЕМАТИЧНЕ. [ КЗОТ ]

На

Шановні співробітники, колеги і сослуживці та професіональний спец.підрозділ окремої гвардії Мобілізованих Операцій (ГМО)і

СпецПрофКомітет (СПК) являє собою найвищу елітну у досвіду аналітичних спеціалізованих та професійних комітетів і що воно зможе надати: це Аналіз, також Аналітика та Прогноз і Комісія у Експертизі з Дослідження курс

Особлива «Управа Дієздатен Алгоритм ввідних» [ УДАВ]

УДАВ - це операційно основне і головне Управління під час коли до особового окремого у учасників які заступили щоби виконувати і нести службову в призначений згідно Табелю до виконання нарядів по службі у призначеними для службовця до виконання обовʼязку і наказ також Указ та Устав також щоб завжди притримувався Уставу у несення Караульної Служби з Окремим Спеціальним к осіб які виконують службові для їх у Караулі відведенні Вводні на період окрем��х Постанов, Акт, Указів, Наказів, Угод, Згоди та Протоколів Таблиць Вводні по Службі Завдання, Інструкції та Рекомендації і Устави (Збірка спеціалізації в Установленому порядку (ЗСУ)

Просимо особливо звернути у той саме бік коли виконується або несеться службові діяння у досягнення мети поставленої і призначеної задачі або Наказ і несення служби та при тому як виконуються усі Постанови що були назначені для окремого у колі ряду спеціалістів які діють в рамках призначених для їх та інших осіб кадровиків які були чи є діючими службовцями до проходження і несення у діючі службі завдання місії та умови у подолання перешкод для тих хто згодний йти до перемоги і отримання своєї мети чи згоди на які були поставлені Вводні і спеціалізовані професійні для виконання служби згідно діючі УСТАВУ (Вводиться Установчі Завдання ВУЗ) який розглядає інститут Головного Управління Розробок Авторизацій у несені спец.службових завдань або у виконання постановлених для службовців кінцеві результати та Вивід або Висновок як було і виконували Службові Наряди з Караульних Професійності при виконанні задачі.

Заповнення АНКЕТИ Авторів (Авторизація через Анкетні те які поставлені на тестування у курсові мобілізаційні (майстерні) бюлетені (Біржі, Бази, Бюро) [ КМБ ]

Шановні Службовці та Професіонали і Майстри до вас звертається Оператор Адміністрації Службової Редакції зі повагою до вас і схильною головою з пошаною і вічною памʼяті загиблих у виконанні службових дій та завдань і притримуватися установлених тих умов та узгоджені дій які були під час публічних оголошенню з редакції опубліковані та прийняти Присяги до ухвалених зі службовцем по несенню і виконанню умовлених і узгоджених для проходження служби Контрактів з прийняттям присягнувши на вірність і відданість під час виконання або несення та дотриманню службовими по контракту професійних спеціалістів із зобовʼязаннями і уповноваженню в озвучених публічно під час Присяг у виконанні зазначених в Контракті з яким підписав і прийняв Узгоджені зі описом та умовами несення спец Профспілки служби

Службові особові Кадрові професійні спеціалісти спілки члени та співробітники або під час несення і які протримали в службі УСТАВ (Установлення) і незалежно від будь яких подій та поворотів пригод чи законів всеодно Контракт повинен для службовця бути обовʼязково із встановленими переліками під час виконання службових або указаних згідно регламенту та досягнення кінцевої мети місії

СЛУЖБОВА ПРИСЯГА АБО ПО УСТАНОВЛЕНИМИ УМОВАМИ КОНТРАКТ�� УЗГОДЖЕННЯ ТА УХВАЛЕННЯ І ПОЛОЖЕННЯ В ВИКОНАННІ СЛУЖБОВИХ АБО НАРЯДІВ ЗГІДНО КОНТРАКТУ І ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ УСТАНОВИ АБО УЗГОДЖЕНИХ РІШЕНЬ ЯК ДІЯТИМЕ СЛУЖБА УСТАНОВИ У ПРИЗНАЧЕНІ І НАЗНАЧЕНІ З ВИКОНАННЯМ І ДОПОВІДІ ЧИ ВИВОДУ ЗАВДАНЬ ЯКІ БУЛИ У СЛУЖБІ ВИКОНАНІ ЗА ТИМИ УМОВАМИ ЯКІ БУЛИ ОБРАНІ В ВИКОНАННЮ У АЛГОРИТМИ З КОНТРАКТУ УМОВИ УГОДИ ЧИ УЗГОДЖЕНІ ДІІ ДЛЯ ОПЕРАЦІЇ І ПЕРЕМОЖНОГО РЕЗУЛЬТАТА В УСТАНОВЛЕНИХ Умовними ПРОГНОЗАМИ у Процесуальні АВТОНОМНІ Адміністрації для Активації і Авторизації Авторів як Абонемента у Акті Асоціації що має PS «УПА»

ДОКУМЕНТАЦІЯ АВТОРИЗАЦІЇ в РЕДАКЦІЇ з Різних Розділів та Джерел [ ДАР ]:

Директивні Документації у яких є Головний та Основний і він же ще являється Особливим ключем до будь якого іншого напрямку який указаний в курсових рухів згідно призначеної схематичної таблиці Обліку [ СТО ]3.

СЛУЖБОВІ ОБОВʼЯЗКИ ЗА ЯКІ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ САМЕ ТОЙ І ДРУГОРЯДНІ ДІЮЧІ КАДРИ ЗА ЯКИМИ ЗАКРІПЛЕНИЙ СТАВ З СЛУЖБОЮ КОНТРАКТ ЗГІДНО УМОВНИМИ УГОДАМИ УСТАВІ ЗА УЗГОДЖЕНИМИ УГОДАМИ З КОНТРАКТІВ УСТАНОВЧИХ І СЛУЖБОВИХ УРЯДУВАННЯ ЗА УСТАВОМ (Установлені Управи місій) - головні інформаційні джерела (ГіД) являється у будь якої прийнятої на несення або виконання служби та завдань і призначенні Установчі дії щоби виконати з результатами вивід [ УПА ] Установчі управління зі Правлінням для Авторизації чи Активації (АКТ- спец.діючі договори редакцій із рекрутів Бюлетенів з Бюро Біржової Бази Бібліотек - СДРБ)

«ГК» - Головний Комітет коли проводить ЗАЗ це (Зʼїзди для Авторизованих Зборів - ЗАЗ) є звичайним Кадровою особою глава кадрів це перелік згідно Глави та Розділу інформацією у проєктах який є джерелом і керує цей потік глави кадри у службі це Главком (який вже у відведеної служби де присутні вже завдання або напрямки то цим контролю «ГЛАВКОМ» це особа яка є головною під час у зʼїзді сесії устав (ЗСУ) він кадр являється Головою Комітету у зборах на зʼїзді ЗСУ під час як проходить зʼїзд ЗСУ він є тією самою кадровою особою яка несе за будь яке порушення за регламентом процесу ЗСУ тим самим саме службова особа у процесуальній операційної дії ЗСУ є відповідальна за увесь з зборів зʼїзду засідання щоб не порушилося у процесі порядку регламенту встановленому до ЗСУ

«АК - Авторизація Авторів по Кадрових Комітетів із курсів у ТО (Таблиця або Термінальні Операції;

«АК - Автоматичні Авторизації різних Асоціацій по курсам у які напрямок Кадрові Контракти із Комітетами» тобто вважається (АК як Активовані Активізації чи Авторські Авторизації Курсових Кадрів Комісійних Комітетів 8.

6

8. УФО - Управління Установи що діє та виконує службові Місії або Наряди і Алгоритм Служби актів (що є активною Формою або ще й Формула чи Формування Опера і Оперативної та організаційної під час несення ЗСУ Завдання Служб згідно Уставами

РОЗДІЛЕННЯ або РОЗДІЛ чи Відділення для Розгляду згідно Наказу з службового Наряду із РАДи (Реєстрація Авторизації з Договору Джерела Додаткам за Довідкою)

«РНБО» - Редакційні Рапорти і Напрямки Наказу Наряду Бази за Бюлетенями Бюрократії від Біржових Бібліотек

«КОДЕКС» : це Комплекс усіх Операційних Документальних Експертних Комітетів зі Спілки Службової Системності

«АРТ» : Активність у Активів (Акт) які фіксують Рядки подій і службові місії і дій Регламенту з Редакційної Тематичної Таблиці

{ ІКС - Х1 : індексація курсової сесії або сектора секцій чи ще й серійної сценарії

Х1 : це індексація за номером є 1 першою, що означає у якому в схемі на таблиці з району курси за якими призначений Комітет з Кадровиками ще й за Серійної у Секційної Сесії Систематизації.

«ТО» _ТО_ ТЕМАТИЧНІ тести у ТАКТИЧНИХ- ОПЕРАЦІЙНИХ та й Операторських Офісу Орденів за службовим Наказом або ще і вважають Наряд Напряму -ООН

«ОПЕРАТОРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ВІД Офісу Ордену Наряду Наказів» це “СО“ (Серійна Організація) у якої є вже сформовані Ордена і Кадрові Автори (ОКА)

«СЕРІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ» - це є Службові за серійними сесіями номерні сектори для окремого по службі Майстерні Установчі Регіональних редакцій. [ МУР ]

НУМЕРАЦІЯ СЕРІЙНОЇ [ НС ] : 012345 - це є номерні накази у Напрямку за Сценою по Серії і Сесії у Секторів.

НС: 0123445 - означає те що у в цій статті існують «іОС» (індекс Операції Серійної)

[ 0 ] - цифрова нумерація у якої за нею буде закріплена мапа лише у зразковому вигляді та формою не має мети з характерниками кадрі ХАН - характеризується Авторитетності Напрямки Наказів з Нарядами по несенню Служби.

{ 1 } : Перша, Початкова Вступна або Стартова для Редакторів як Загальний Режиму служби як при статуті та статусі перед Початком випуску обхідну перевірку комісії обовʼязково повинні службовці та співробітники складу ��ройти для несення караульної секційного по кадровим загонам службові акти

= 2 = Область Обʼєкту для Органу Операційних Службових Завдань від Адміністрації Операторів Норми (АОН-02). Це архівний акт Адміністративного Комплексу чи Комітете (Admin Complex-AK)

= 3 = РЕЄСТР ОПЕРАЦІЙ згідно по ДОКУМЕНТАЦІЇ [ РОД ] це є архів організаційної реєстрація операторів по відповідним опера (Операціям) згідно Директиви чи Документи (головні документи)

[benjamiina]

як сісти і точно почати щось робити, особливо коли накопичилось багато невиконаних справ? це майже як з котом Шредінгера, я вже перебуваю в такому стані, ніби роблю усе, але лише доти, доки не обираю щось прицільно. тоді умовний кіт переноситься на більш вузьку тему, залежно від того, що саме я почала робити.

так я сідаю за ноут, не знаючи, що конкретно робитиму. може полізу у вікіпедії, у старі мертві сайти, вичитуючи щось таке, що знадобиться мені для специфічних самотніх роздумів; або може сьогодні мені легко писатиметься вірш на п'ять стовпів; можливо я пограю гру, витрачений час на яку також є важливою частиною у моєму списку.

якщо розділити ступінь важливості між цими трьома справами: пошук інформації, писання вірша, проходження гри; - і додати до всього цього вінігрету ще всім кохану прокрастинацію, і в моєму випадку краплю божевілля - то в сумі я роблю усе це одночасно. буквально. надзвичайно нервозно і довго.

чи вдається мені ігнорувати кота, і успішно виконувати три справи? так, цілком. - чи корисно це для мене? можливо. - чи виконана мною робота достатньо якісна? опісля я ще довго ходжу колами і редагую.

ступінь важливості справи визначається лише поглядом окремого індивіда, його цінностями і потребами - сума яких і буде визначати буде писатись вірш чи прибиратись квартира; бо якісь там умовні родичі мають прийти на якесь умовне свято, створене на честь якогось умовного триклятого неіснуючого бога з нарцисичними відхилиннями.

я обираю вірш, бо це частина мене. матір обирає прибирання, бо ��ак треба. тут ми підходимо до теми сепарації, сімейності, і загалом синдрому старшої сестри. про все це в наступних дописах.

забагато різнотипного лайна, яке завжди існує навколо мене гуртом, ніколи по черзі. тому так багато але але але; тому я завжди все ставлю під сумнів; тому я завжди жертвую своїми інтересами заради інших; тому я завжди дратуюсь і хочу спокою.

просто хочу жити сама, працювати, і час від часу блядувати між чиїхось пахучих ніг і довгого кудлатого волосся

як сісти і почати щось робити? не маю жодного уявлення

[notatkygida]

Інтро

За роки назбиралось трохи матеріалу по різних зошитах та ресурсах, який хоче більше світла і свіжого повітря.

Та й я хочу врешті звести всі розкидані по записниках, файлах, закинутих сайтах тексти, щоб мати їх завжди під рукою в одному місці.

Останнім часом писав тільки англійською і вже заскучив за власним українським контентом. Може і хто інший вподобає. Тож побажаю собі рясного і доброго писання, а комусь забавної читанки.

В “Нотатках гіда...” має бути багато Львова, трохи спогадів з мандрів Україною і Європою. А також там буде Осло, по якому я маю честь ходити і досліджувати останні кілька років. А де Осло, там і Норвегія з її казковими фйордами, гарним узбережжям, срібними водоспадами і вгодованим тлустим лососем. Отакі от плани…

Тож вйо до “Нотаток”!

Фото автора

[shipoffoolsxd]

Бажання жити

Молода дівчина поспіхом перебирала різні старовинні пергаменти. Їй здавалося, наче кожен її подих віддавався відлунням у великому церемоніальному приміщенні. Неподалік від неї, на вівтарі, лежала закривавлена дівчина — одна з жертв окультистів. Як і у сотень інших дівчат, на чиїх тілах було побудоване це місце, колись у неї також були свої мрії і прагнення, а тепер життя поступово покидало її тіло. Ея усвідомлювала, що якщо не знайде бодай щось, що може допомогти їй вибратися звідси, то наступною на вівтарі лежатиме вона. Думки хаотично перепліталися між собою: її нудило від запаху свічок, а хриплі звуки з вівтаря не давали сфокусуватися на пошуках.

— Добий… Мене…

Ея стрепенулась, випустивши всі пергаменти з рук. Вона подивилася у бік вівтаря і побачила сповнені відчаєм золотаві очі аасимарки, які виблискували у світлі свічок. Її крила, залиті кров’ю, не були вже білосніжними...

Дівчина не встигла заперечити. Її руки, наче не свої, потягнулися за кинджалом. Піднявши кинджал над дівчиною, вона встромила його їй у горлянку. Хриплий звук роздався під руками. Коли тіло припинило смикатися, пелена з її розуму спала. Її знудило прямо під вівтарем. Їй хотілося якнайшвидше здихатися відчуття теплої крові на своїх руках та обличчі.

Роздався грім, і стіни замку затряслися. Де-не-де посипалися шматки цегли. Дівчина схопилася за вівтар, намагаючись втриматися на ногах. Коли пекучий дим охопив приміщення, їй стало важко дихати.

— Багато жертвоприношень було скоєно на мою честь, проте аватар Божества у подарунок я отримую вперше.

Ея різко обернулася і, піднявши з-під ніг кинджал, направила його у сторону чоловіка. Її руки тремтіли. Вона не могла відірвати очей від фігури, що прямувала до неї. Чи то від страху, чи то від диму, сльози мимоволі почали стікати по її щоках. Якщо це кінець її життя, то вона жадала швидкої смерті.

— Дитя, моє терпіння не безмежне. Перед тобою Асмодей — повелитель дев’яти кіл пекла. Ска��и своє бажання, а я назву свою ціну.

Голоси окультистів, які доносилися з коридору, змішалися воєдино. Ці тварини тарабанили у двері та осипали її прокльонами. Страх заполонив Ею.

— Хочу жити.

Сутність посміхнулася, схвативши її за підборіддя.

— Тоді ти житимеш, Ею. Натомість вимагаю сотні душ.

Роздався грім, осяюючи все приміщення. На мить вона жахнулась, побачивши перед собою спотворену гримасу — справжнє обличчя Асмодея.

Що трапилося далі, Ея запам’ятала на все своє життя. Те, як увірвалися окультисти і скинули бездушне тіло аасимарки на холодну підлогу, те, як десятки чужих рук намагалися прикути її до вівтаря, і те, як один за одним вона їх усіх убила, зустрічаючи світанок у крові.

Якби вона не побоялася смерті і відмовила Асмодею, її душу все ще можна було спасти, а тепер вже пізно.

Віднині ім’я їй — Страх. Еї більше не існує.

✹✹✹

Чоловік, прикутий мотузками до стільця, розплющив свої очі. Він спробував озирнутися навколо і визволити свої руки, проте це було марним. Тихий голос змусив його зціпеніти.

— То ти прокинувся?

На пошарпаному кріслі у кутку він запримітив невисоку фігуру. Як тільки йому вдалося сфокусувати свій зір, він пискнув, налякано здригаючись і падаючи на власну спину.

Тифлінґ.

Істота підвелася зі свого місця. Вона підійшла ближче і зверхньо зиркнула на чоловіка, нахиливши свою голову вбік.

— Шахрайство, вбивство, торгівля живими людьми. Цікава у вас професія, пане.

Його зіниці різко розширилися, варто було їй дістати кинджал.

— Скільки тобі заплатили? Я заплачу більше!

Нахилившись до чоловіка навприсядки, Страх посміхнулася і невагомо провела гострим предметом по його щоці. Її хвіст, неначе як у кішки, нетерпляче крутився в різні боки.

— Мій покровитель вже багато тисячоліть намагається загоїти рани після останньої битви, аби навести свої порядки у світі-

— Я не маю жодного відношення до окультистів! Донькою клянуся!

— Собакам слово не давали! — Чоловік мружиться, коли Страх підвищує голос і встромляє кинджал у дерев’яну підлогу прямісінько коло його обличчя. — Покровитель жере наймерзенніші душі цього плану, аби ��ідновити свою силу. Саме тут ти відіграєш свою роль.

Чоловік починає плакати.

— Будь-ласка! Я зроблю все, що завгодно… Пощади!

Тифлінґ прикладає зусилля своїм хвостом, аби підняти стілець разом з чоловіком з підлоги. У цю мить скриплять двері. Він бачить, як невпевнено зазирає його донька. Вона підходить ближче, кидаючи мішок з золотими монетами в руки Страх.

— Це тобі за маму.

Страх спостерігає за тим, як дівчина здавлює своїми тендітними пальцями горлянку чоловіка. Власна плоть та кров. Коли вона опускає свої тремтячі руки, він все ще залишається напівпритомним.

— Не шукай нас з матір’ю. Наступного разу пощади не буде.

І дівчинка йде геть. На дворі її чекає візок запряжений кіньми. Перед тим, як податися у невідомість, вона востаннє озирається назад на дім, в якому виросла, на той самий дім, який приніс їй лише одні тортури.

— Я чув про тебе, — хриплим голосом каже чоловік, ледь приходячи до тями. — Ти та сама наймана вбивця, яка вбиває лише тих, хто на це заслуговує. Але ти чула мою донечку. Вона не хоче, аби її татко загинув. Вона хоче, аби він повернув її з мамою додому.

У цю мить відточеними рухами лезо проходить прямісінько по його горлянці. По місцю, яке декілька хвилин тому стискали маленькі руки.

[vyvilha]

вечір в хату! загадок не маю, але мушу допитатися як равлика звати. такий красень кремезний.

добрий вечір. равлика звати чарлі на честь чарльза ксав'єра з ікс менів. називала не я

[tamgdenettebya]

Женщина с западной Украины пишет. «Как же нужно было стараться, чтобы люди столь массово, возненавидели всеми фибрами души все (подчеркиваю ВСЕ — от вышиванок до флага с гербом) украинское? Это страшно. Мы потеряли Украину. И в этом виноват не Путин. И в этом виноваты не известные наши русофобы из ЗУ. В этом виноваты мы. Именно мы — украинцы с Полтавы, Черкасс, Киева, Хмельницкого, Житомира, Чернигова со всей центральной Украины, позволили этим придуркам галычанам установить над всей Украиной свои нацистские порядки.

Ты вспомни!

Вспомни как во время застолий мы подхватывали их бандеровские песни, как смеялись вместе с ними над анекдотами «маю час та натхнення, пиду попыляю москаля», мы закрывали глаза на коверкание ими украинского языка на все эти «шпытали», «нарази», «летовыща» и прочие «мапы» с «милициянтамы» и «катедрами». Нам было безразлично установление в их городах и селах памятников тем, кто стрелял в спины нашим дедам в ВОВ. Потом они «невзначай» стали ставить на своих собраниях портреты Бандеры и Шухечива. А потом в открытую маршировать, вначале по своим, а потом уже и по нашим городам с флагами СС и фашисткими лозунгами. Мы сознательно закрывали на это глаза: «Ну что ж у них своя история, надо понимать…».

И эти -ИХ памятники стали появляться и у нас… Они называли нас «схидняками», весь Юго-Восток — «рабами», «совками» и «потомками сталинских кацапских палачей», а шахтеров «кучей бандитов. живущих с такой же кучей «анжелик».И мы, конечно же понимая, что это не так, дружески похлопывали их по плечу «Да ладно вам — и там нормальные люди есть…». Это мы пустили их в Киев. И Киев, КИЕВ! молча смотрел как приезжие галычане и студенты из ЗУ маршируют с факелами в честь дня рождения Бандеры по Крещатику и эти марши становились все многочисленнее год от года. Они переписали всю нашу историю. Наши предки, согласно этой истории, стали никчемными «потуракамы российской империи» а их колаборанты, рагули и ничтожества — новыми героями Украины. Мы и это проглотили. Когда в Киеве, во время Майдана они стали избивать в метро за русскую речь (и в это в русскоговорящем КИЕВЕ) русскоговорящим же киевлянам это было глубоко по-боку, «они же дети» резвятся, они же против Януковича, как-то и неудобно ставить на место. Они обосрали и разрушили весь центр Киева мы и тут молчали. Сейчас мы получаем ответку.

За наше безразличие, за нашу трусость и за нашу глупость. Мы ПОТЕРЯЛИ УКРАИНУ. Она больше никогда не будет не только в прежних границах, поменялись люди. Чаша терпения у Юго-Востока переполнена. Украина оказалась для них злой мачехой, с усиками под носом и свастикой на рукаве. У меня нету ни одного аргумента для крымчан против их справедливой ненависти к этой полоумной мачехе-Украине.»

[keyvory]

I

Стільки років цей місяць для мене був незрозумілим і непомітним, що вирішив голосно про себе заявити. Я була однією з тих, хто не хотів підтримувати і розводити паніку. На всі викиди, що треба збирати тривожну валізку, вивозити цінні речі зі студії, закупити довготривалих продуктів, я закривала очі і просила відійти на три кроки подалі від мене. Іноді це викликало посмішку. Місяць дуже змазався, коли я сильно захворіла перед 14 лютого, коли дуже важливо було залишатись в строю і багато працювати. Я провела два тижні вдома, виходячи декілька разів подихати свіжим повітрям у лісі. Пропустила все, що тільки могла пропустити. І одного дня, під час вечері, я вголос прочитала новину, що на нас мають напасти 16 лютого. Це (чомусь) вперше поселило в нас страх і розуміння, що треба зібрати хоча б мінімум необхідних речей. Але ми їх не зібрали. Коли одужала - вийшла всього на декілька днів попрацювати. Весь місяць ми робили квіткові композиції на ланч і тет-а-тет, в ��есть приїзду представників різних країн. Кожен божий день. До того, як я захворіла і після. Це був місяць потужних дипломатичних переговорів і я задумалась ще раз про неминучість того, що відбудеться, одне питання - коли? Кожного ранку дорога на роботу ставала все легшою, дороги Києва пустішими. Якась дивна прелюдія. 20 лютого ми зустрілись з друзями. Всередині була невимовна легкість і тиша і розмови про те, що має відбутись. Я запропонувала зробити сумісне селфі, бо в нас так мало спільних фото. Це була наша остання зустріч, яку ми згадуватимемо кожного відео-коллу. 23 лютого в моїй пост-радянській голові ще жила традиція щось дарувати Стасу. Я сказала йому, що це ні в якому разі не прив'язка до дати, але просто хотілось порадувати його. Подарувала кроси для бігу, він планував почати бігати на днях. Обирали йому куртку, купили підсвічник. Не встигли заправити машину. В цей день, увечері, Ірина сказала, що вони з чоловіком вирішили вивезти дітей з країни і нам, як колективу, потрібно провести завтра вранці збори, щоб спланувати подальші дії в разі наступу. Щось обірвалось всередині, це був знак, це був початок кінця. Збори, до речі, не відбулись. Ми прокинулись від дзвінка о 7:00. "Чому Стас замовив так рано доставку води?" Голос Єгора, я чую через телефон Стаса, що почалась війна. Тоді було страшно відкривати штори, бо з воєнного досвіду - тільки розповіді прабабусі про Другу світову, а в уяві все небо в бомбардувальниках і вогні. Відкривши, здавалось, що залишились тільки ми, інші ж поклопотали і зібрались/евакуювались/виїхали. Я десь почула, що люди, які по життю страждають від тривожності, краще вивезли початок повномасштабної війни. Типу "о, ми ж все життя до цього готувались". Я не готувалась, але в цій ситуації довгий час відчувала себе пристосуванцем. Наче дай мені зараз будь який сценарій і я буду його жити. Дай мені і я буду готова. Стас пішов за продуктами, а я? Я пішла в душ і дуже довго стояла там. Така я людина - маю бути до всього готовою. Я відмивалась дуже ретельно, а потім ретельно сушила волосся на браш. Потім вирішила зробити собі легкий мейк, дні на три. Універсальний боєць з присмаком психозу. Вже тоді був хаос. Друзі дзвонили, хтось виїздив. Розказували, що на дорогах жах - люди потрапляють в аварії, не зупиняються і їдуть далі. Це звучало наче у кіно, але не з нами. Бо я зараз знаходжусь за стінами свого дому, а вони зробили помилку і вийшли за його межі.

[blaga-nadiya]

[lisa-is-chilling]

приїхала в гуртожиток виселятись-заселятись, вирішувати питання з кімнатою та сусідками, складати речі, всяке таке. мені тут настільки комфортно, що не хочеться їхати, але водночас якось самотньо. немає купи університетської роботи, немає майже ніякої активності в місті. чудово, що є простір на подумати та подихати, але його ніби й забагато. моє життя тут було наче дуже-дуже давно, як би уві сні. дуже дивні відчуття, додаючи ще мої нервові сірпання від кожного голосного звуку. хмельницький то не київ, не харків, навіть не львів, а всеодно страшно капець. тому не лишаюсь надовго, а їду додому. там спокійніше, хоч і в безпосередній близькости до військової частини.

того тижня знайшла собі роботу. ну, як я знайшла, робота знайшла мене - благослови господь добрих людей. звичайний копірайт, нічого особливого: мені подобається писати тексти та загалом працювати з ними, тому особливих труднощів у мене не виникає. лиш довелось відмовитись від одного завдання про офіційні документи, бо я в них нічого не шарю, і два дні намагань щось родити не мали майже ніяких результатів окрім головного болю та сорому.

раптом ви не знали - я заганяюсь. типу, дуже сильно. це проблема, яку не вирішила навіть терапія. звісно, я над цим працюю, але мене йобнула нехіла така паніка коли мені довелось віддати це завдання на виконання іншим. я влаштувала міні-істерику своїй подрузі (вона була су��ер терпляча щодо цього) і вспокоїлась. у якійсь мірі. зараз у мене тривожність щодо того, що завдань немає. я новенька в цій справі (2 виконаних завдання лмао!), і я розумію, що ніхто не очікує від мене якихось неймовірних результатів. я знаю, що роблю усе від мене залежне та навіть більше. я розумію, що деякі завдання не підійдуть для мене апріорі, як от оці офіційні документи, які спрацювали як їбучі дементори та висмоктали усю впевненість після успішних двох завдань. але логіка не особливо працює в цій ситуації, тому я намагатимусь тримати себе в руках.

ще одна сторона цієї медалі - фінансова тривожність. мені завжди здається, що мені не вистачить грошей, і що я загнусь нахуй. скарги батьків на нестабільність та підвищення цін теж ніхуя не допомагають. батька переводять на чотириденку (чотири робочі дні та три вихідних), позаробочі години, яких дохуя, дякую укрзалізниця, йому не оплачують; і мамі, і папі затримують нарахування зарплати і авансу, перестали давати премії; у мами графік просто якийсь йобтвоюмать - то 30 годин на місяць, то 120, не вгадаєш. і я, якій потрібно оплатити гуртожиток, терапію, навчання в університеті та давати на щоденні потреби. сказати, що я стресую та почуваюсь винною - це тактовно промовчати. тому я намагаюсь хапатись за будь-яку можливість (знову ж таки, ось чому я взялась за ті документи, хоча мені сказали, що оплата так собі, та й сама я сумнівалась). копірайт, фріланс - речі непостійні, скільки працюватимеш, стільки й матимеш. і з моєю потребою у тотальному контролі це просто сказитись можна. ще врахуйте той факт, що працюю я через посередника, і маю мінімальний вплив на замовників.

це не скарги, насправді, а невеличка така істерика знервованої підлітки, яка просто намагається зібрати своє лайно докупи і стати кимось в цьому житті, але постійно отримує по башці як не ковідом, то війною, то дитячою травмою. і це все пройде зранку, як розберусь з гуртожитком і нічого не капне для роботи - сама напишу тій людині, з якою я працюю (тут мають бути оплески на честь моєї терапевтки, зусиллями якої я перестала вважати, ніби нав'язуюсь комусь (майже)). мене ніхто не виганяє, усе ще попереду. будуть злети та падіння, це життя, а я маю право істерити через це, бо я всього лиш людина. все, видихнула. а тепер до сну, завтра рано вставати та бути дорослою людиною з дорослим життям.

[alcestas-sloboda]

у сьогоднішньому сюжеті Романа порівняли з Сергієм і це порівняння настільки ж влучне, як і болюче. Такі неймовірні люди, яких я завжди буду порівнювати зі світлом. Вони його випромінювали своїми вчинками і своїми думками.

Єдине чого боїшся - їх підвести, щоб їхня смерть була марною. Вони хотіли бачити кращу Україну і ми маємо її такою зробити: для них, для себе. Наша боротьба має тривати.

Їх не замінить нам ніхто, а отже за них ми помстимось.

Дякую, хлопці. Маю за честь жити у нашій країні, у якій боролись такі люди, як ви.

[alina-rubanenko]

Друзі, в нас попереду неймовірно круте і квітуче майбутнє. Я в цьому ані трішечки не маю сумніву! За це я тримаюсь і в це вірю як ніколи. Ви всі прекрасні, любі мої УКРАЇНЦІ.

По чатиках гуляє ось таке, я не знаю звідки і хто ця неймовірна авторка, але це прекрасно і я хочу поділитися з вами, бо напруга неймовірна, кожна ніч непередбачуваніша за попередню, тож гумор допомагає. Люблю вас!

Ось:

Коли ми переможемо, треба обов'язково зняти комедію про цю війну. Так, саме комедію. Повний метр, який побачить увесь світ. І про бандераавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен. І про гопніків, які захопили голіруч ворожий БТР. І про циган, які вкрали танк у росіян. І про бомжів, які збирали пляшки для коктейлів молотова. І про бабуль, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладчиків. І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм з пургеном, а тоді спалила одного прямо в уборній. І про простого українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку. І про те, як рашисти злякалися пам'ятника афганцям і обстріляли його. І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші. Як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик, і коли москвота "приїхала" - двох "туристів" пов'язали і здали теробороні. І як голодні кцпскі солдатики крали продукти в супермаркетах. І як ті дебіли прийшли прямо до відділення української поліції в Харківській ��бласті, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася. І як русскій десант по старим картам спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був тут же зразу пов'язаний. І як одноразову десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода - 0 градусів, тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі передали власні м'ясо й кості рибам. І як ворожий танк збив свій же гелікоптер. І як у Миколаєві люди зловили і прив'язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував сраку. І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції. І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернули на Гадяч, а там натрапили на наших мисливців, покидали танки й чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу. Ще є баба Надя, як голос народу. Якась добра жіночка, котра поміняла їжу на танк расіянській. Дід Толя, який угнав БМП, причепивши його до свого трактора. І як під Золотоношею впав ворожий літак, а люди усім селом ловили пілота, поки не спіймали. І не забудьте про чела з Дніпра, який насрав на мітку. І про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віцепрезидента концерну з виробництва зброї “Ростех” – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний у Києві будинок, а іспанський суд його виправдав. І про кіберугрупування Anonymous, хакери якого яке поклали державні сайти РФ, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії. І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла. І про те, як цілий світ повторював: "Русский военный корабль, ИДИ НАХУЙ!" Ні, Україна більше не сумна й пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам'ять для наших Героїв. А ворогу - зневага цілого світу. Смішні й бридкі посіпаки хворого карлика. Слава Україні! P.S.; А в саундрек пустити лиш одне слово "паляниця", як його вимовляють перелякані 🐷🐶

Олена Донченко

[divinavulpesshrine]

To all Ukraine Travelers.

Your journey with us Genshin Impact players has been a memorable and a happy experience. We’ve had so many good events, and we hope you can experience them alongside us in the next few months.

I’m well aware most of the fandom knows how harsh conditions are in your country. 

There’s war...and many are fleeing. I am not sure if any of you will see this, but I will say what I have to say.

We wish all of you safety and healthy during these tough times...It is an honor to travel Teyvat with you, and we all hope we can travel together again.

Please please take extreme caution during the war.

And for those who were hurt during the war...or even worse...

...

I hope the journey continues happily in the afterlife.

We love all of you, our comrades.

---------------------

Ваша подорож з нами, гравцями Genshin Impact, була незабутньою та щасливою. У нас було так багато хороших подій, і ми сподіваємося, що ви зможете відчути їх разом з нами протягом наступних кількох місяців.

Я добре знаю, що більшість фандомів знають, наскільки суворі умови у вашій країні.

Іде війна... і багато хто тікає. Я не впевнений, чи хтось із вас це побачить, але я скажу те, що маю сказати.

Бажаємо всім вам безпеки та здоров’я в ці важкі часи...Для мене честь подорожувати з вами в Тейват, і ми всі сподіваємося, що зможемо знову подорожувати разом.

Будь ласка, будьте гранично обережні під час війни.

А для тих, хто постраждав під час війни...або ще гірше...

...

Я сподіваюся, що подорож триватиме щасливо в потойбічному світі.

Ми вас усіх любимо, наші товариші.

[cozy-stacy]

167/twenty-two//

День 15

Новий тиждень, нова зміна. Цього разу вдуге на першій, прокинутись було нереально. Ледь не розтрощила машину Андрія, поки добиралася до роботи. Підйоми о шостій ранку, переїдання, набрякші очі, затримка місячних - привіт гормональний збій. Працюю з Лією, з нею мені однозначно краще, вона не задає зайвих питань, працює швидко і дуже лаконічна у поясненнях будь-яких дій. А ще смішить мене своїми жартами, чим допомагає розрядити обстановку. Кросам з Кропу вже настав кінець, а їм всього 2 тижні. 

Після роботи заходжу в Берднрьонку, купую персиковий джем, яйця, горішки (арахіс, який після цього їла цілий тиждень і страждала) польські булочки з шоколадною крихтою та фрукти для салата, Джон зваблює мене сирною паличкою з тмином. 

Готую сирники та ячмінну кашу з засушини овочами. Так от у нас почалась Масляна неділька. Зважилась...краще б цього не робила, розридалась через Антона і його невдалі коментарі. Але потім відійшла. Втомилась постійно відмовляти собі у всьому і зробити тиждень зупинки без ниття про “як же я поправилась”. Тиждень перерви від РПП та вічної ненависті до себе. 

День 16

Завтра день народження...не відчуваю нічого окрім втоми. Черговий важкий день на роботі і приготування фруктового салата дома. Джон знаючи що в мене поганий настрій приносить мені шоколадку та пепсі. Ми дивимось серіал “ТИ” і мені стає краще. 

День 17 (моє день народження)

Так довго не можу заснути і зустрічаю своє день народження на кухні слухаючи свіжий альбом Мелані Мартінез. Усі сплять, в будинку так тихо, я чую лиш як в кутку облизується кішка. Поспати вдалося лише 3 години. 

У кімнаті дуже душно і моє обличчя дуже набрякло. Тим не менш я наношу на нього легенький макіяж, вдягаю облягаючу кофтику кольору хакі та навіть вирішую лишити волосся розпущеним. Так не хочеться йти на роботу, аж плакати хочеться. Ще й єдиний день коли ми працюємо 9 годин...ну чому не завтра?!

Першим мене вітає Джон. Я вже думала, що він цього не зробить. Настрій на нулі, сонливість на максимумі. Бачу його з букетом троянд і ромашок та пакетом...постілі. Не будь я в той момент розбита і сонлива то розсміялася, але реакція була апатична. По дорозі на роботу декілька разів хотілося кинутися під автомобіль. Це було б дуже символічно померти в день свого народження. 

І звісно робочий день проходить жахливо. Єдине ще було в ньому гарне так це рожевий світанок, який я спостерігала за вікном. Саме 26 лютого, ну звісно, а коли ще, як не в день мого народження. Наді мною кепкують швачки,і Оксана нагнітає і я вперше спостерігаю за проявом її справжньої заздрізної сутності з сидромом “всєзнающе всєстардающей” баби. Серйозно, вона іноді починає так говорити типу “мені ніхто нічого не поянював, мені було так тяжко” неначе мені несказанно пощастило, що я опинилась з нею в парі. 

Коли ми вирізаємо елементи для дивану я серйозно лажаю декілька разів, мене це звісно пригнічує, але знаєте стільки було всяких робіт і слів “ нє нє, ти не так робиш” і розчарованих зітхань у мою сторону, коротше все це можна пережити, нічого такого. А те що др, то пофіг. Для мене воно почалось в той момент коли я вдягнула бузкову сукню.

Планували з Джоном піти до озера, та він як завжди зморозився в останній момент (як завжди) мене це засмутило), але я не стала нічого говорити. Ми заглянули на ринок, закупились солодощами в Бедрьонці, та на жаль не змогли знайти тортика з кремом. Пиріг який ми взяли виявився шарлоткою, та все рівно я задула на ньому свої цифирки 22. Хоч��ться вірити в те що моє бажанн збудеться, принаймні я буду робити все для того. 

Поки ми дивились серіал, їли піцу та пончики до нас в кімнату заходили хлопці. Вони, абсолютно несподівано для мене, дарували мені подарунки...і це, знаєте, до біса приємно коли людям не все рівно. Сімейство дяді Васі подарували мені красиву орхідею в горщику, а Антон з Юрою плюшевого ведмедика Мішутку, розміром білишим за Даринку. 

Я вирішила, що після цього буде не гарно ховатися в кімнаті з Джоном дивлячись 2-й сезон “Статевого Виховання”. Тому Джон  з Антоном поїхали по шампанське поки я накривала на стіл солодощі. 

Це було лампове та миле день народження з атмосферою яку, я просто переконана, буду згадувати з посмішкою. Незважаючи на кепський настрій зранку, у мене був гарний день. Мене привітали усі люди від яких я чекала вітання за що їм дуже вдячна. Стільки теплих слів, стільки приємних емоцій, тоді починаєш розуміти, що не речі мають значення, а елементарна людська увага. Я заснула обіймаючи ведмедика. 

День 18

День коли Лія матюкалась більше ніж дихала. У яскраво-малиновій футболці з надписом “Безтурботність” який абсолютно не відповідав її настрою, вона матюкала нашого керовніка, але повітрте, було за що. 

Додому ми вже традиційно їхали разом з Андрієм. Джон також був зі мною. Ми доїдали вчорашні солодощі та додивлювались серіал. Ще замовили піцу, випробували місцеву доставку. Антон назвав нас черепашками ніндзя, занадто багато піци ми їмо по його словах. Втома підкрдалась непомітно.

День 19

Дала собі слово зранку, що ляжу спати як тільки приїду додому. На роботу мене відвіз Андрій, падав сніг. Ось так ти прощаєшся з нами зимо. Ну що ж, бувай, ти була дуже cozy.  День пролітає швидко, як власне і весь тиждень. Настрій маю навіть трохи кращий ніж на власне день народження. Зранку вперше вийшла за фабрику і побачила те чарівне озеро

Керовнік постійно дивно на мене поглядає увесь час повторюючи моє ім’я “Настя Настя”... ну файно що він його пам’ятає, бо до цього він називав мене Наташою. 

А ще сталася прикрість - я зламала ніготю на безіменному пальці, практично до м’яса. Засмутилась. Сьогодні кажу бувай не лише зимі, але й красивим доглянутим нігтикам. 

По приходу додому разом з Джоном вперше гот��ємо картоплю фрі.Вийшло дуже смачно. Глянули інтерв’ю з Данилком і втомлені лягли спати десь близько восьмої вечора. 

День 20

29 лютого, подарунок Всесвіту. Зайвий день у році...і ранок цього дня я провела на роботі з 5:00 до 11:00. Світанок був кольору індіго, неймовірна краса. Шкода що я не мала можливості зробити фото. 

Приємність: в честь мого дня народження мені подарували кульчики у формі лебедів та ще одну квітку в горщику - карликову орхідею. Це було так мило. 

Мали плани на цей день - поїздка в Мрангово, але мені обламали увесь кайф своїм пізнім приїздом та відсутністю трансапорта. Коротше я взбісилась і заснула. Ще й барадак на кухні і забита пралка мене засмутили. Я вирішила розслабитись і лягла в ліжко. Джон обіцяв приїхати через годинку....але все як завжди. Ну ок, я вже звикла до обломів. 

Настрій мій виправився походом в Бедрьонку і шавермою в налєсніку (просто в лаваші). Ми замовили доставкуф, затарились з хлопцями продуктами на тиждень і увесь вечір провели за переглядом фільмів. Я ще з’їла кокосові вафельки з чайком і трохи багету. Завтра можливо буде маленька подорож в Ольштин, але схоже мене і тут обламають. Ну прям тиждень пана Обломова. 

День 21

Прокидатися з думкою, що сьогодні неділя і тобі не потрібно йти на роботу...ох, який це кайф. Довго ніжимося з Джоном в ліжку, снідаємо канапочками з вареної згущенки та полуничним пудингом.

День такий хороший, на вулиці яскраво світить сонце, ми їмо чіпси під новий міні-серіальчик “Мені це не подобається”. Гарно, але наш день тррхи спотрворююється поганим інтернетом. Тому після обіду ми вирішуємо піти на прогулянку. 

Перший день весни, мокрий асфільт після дощу, тримаємось за руки і говоримо про всілякі дурниці. Небо ще похмуре, але неймовірно гротескне та гарне,а повітря свіже та приємне. Ми заходимо в кав’ярню “Mufinka”, єдину кондитерську в містечку, беремо там по каві та солодку булочку з цитриною. Йдемо до “лебединого озера”. Там небо зливається з водою, і по цій дзеркальній поверхні плаває сотня лебедів. Ніколи ще не бачила таке велике скупчення цих птахів в одному місці. 

Ми йдемо додому вже в сутінках, нас наздоганяє дощ. Ми обговорюємо можливість того, що можна буде поїхати кудись в інше місце з часом і почати працювати в кав’ярні, Джон баріста, а я кондитер. Красива мрії. 

Вдома був п’яний Антон, тепло та чай. Поки Джон дегустував різні види сидра на кухні я дивилась документалку Тейлор Свіфт та писала пост з планом великого весняного детоксу. 

[chevrcam-blog]

О 9 мая в России

Как бы с неприязнью к 9 маю я не относился, но я считаю данный день именно памятным днём в истории России и мировой истории в целом, а не праздником. В данном «празднике» всегда присутствует повод выпить и делать косплей детям на пушечное мясо (т.е. солдаты Красной Армии).

Я не люблю пьяных, особенно шумных и упрямых, а их в больших масштабах. Они пьют «в честь праздника», когда этот праздник в настоящее время подразумевает эксплуатацию военной тематики в развлекательных целях, а не в музейных, как это нужно. 

Мирного неба над головой всем.

[krateis]

Північна Традиція

Важливою частиною життя древніх скандинавів була віра в богів і духів, наприклад, діс. Звісно, з часом прийшло християнство і язичництво відійшло на другий план, проте не зникло повністю. Частина духів і істот стали фольклорними персонажами: йотуни стали тролями, дворфи перетворились на ніссе, а Локі став Аскеладдом (про це я розповім в майбутніх дописах). Але сьогодні мова піде не про це, а про скандинавське неоязичництво - Північну Традицію.

Увага! Описане нижче несе узагальнену інформацію, яку я сформувала тут, виходячи з власного досвіду. Тут можуть бути неточності, перемішані з тим, що я сама помітила. Тема гостра та тонка, я це розумію, тому не маю на меті когось образити чи ввести в оману. Текст писала таким чином, щоб він був зрозумілим людям, далеким від Північної Традиції. 

Як уже стає зрозуміло з назви, скандинавським неоязичництвом або Північною Традицією називається сучасна віра в скандинавських богів. Проте і тут усе не так просто, оскільки вона має багато відгалужень. Зараз я трішки розповім про них, виходячи з власного довгого досвіду.

Асатру та ванатру

Перші поклоняються асам, другі ж - ванам. Не зважаючи на те, що в Еддах Фрея, Фрейр та Ньорд названі асами, вони є фокусом поклоніння Ванатру.  

Ті, хто вірять у всіх богів та ті, хто обирає собі одного бога

Перші це ті, хто вірить в скандинавських богів в загальному, не виокремлюючи у своєму пантеоні якогось одного бога (хоча зазвичай Одін вважається верховним богом, іноді Тор). В другому ж випадку людина обирає якогось одного бога або богиню для поклоніння. Окремі боги користуються найбільшою популярністю, як от Одін чи Локі. 

Одіністи

Як стає зрозуміло з назви, це ті, хто поклоняється конкретно Одіну, батьку богів та людей. Він є взірцем самопожертви заради знань, та тим, хто править у Асгарді.

Локіанці

Ті, хто вважають своїм основним егрегором Локі. Проте, через упереджене ставлення певних груп язичників, котрі, як на мене, не вміють правильно трактувати Едди, ця група нерідко зазнає нападок. До прикладу, через те, що частина інших прихильників Північної Традиції схильна приписувати образу Локі демонічні риси, або самим локіанцям негативні характеристики. 

Рьоккатру (Rökkr = сутінки) 

Ця група окрім Локі вірить і в інших "тіньових богів" - Хель, Лаувейя, Егір, Ран, йотуни тощо. Не зважаючи на назву, група не несе в собі нічого негативного і не має на меті чинити якесь зло чи чвари в язичницькому суспільстві. Просто їх основний фокус припадає на тих богів і мітологічних осіб, чия фігура оповита таємничістю, або не розкрита до кінця в Еддах. 

Які ж основи скандинавського неоязичництва? Як такого священного писання немає, проте частіше всього неоязичники опираються на Едди та окремі саги. Крім того, серед Едд найбільшою популярністю користуються "Промови Високого" або "Hávamál", де описані основні принципи, згідно котрих необхідно жити.

Окремим дискусійним моментом також є НОГ - необґрунтований особистісний гнозис, а якщо простіше, то безпосереднє спілкування людей з богами. Звісно, такий досвід не може бути нічим підтверджений і на нього часто накладається суб'єктивна думка людини. В результаті хтось стає сотою жінкою Локі, а хтось внуком Одіна. Загалом спосіб життя та погляди на життя переплітаються з поглядами древніх скандинавів - цінується хоробрість, гостинність, воїнська честь. 

Крім того, в Північній Традиції є й свої свята. Частина з них є автентичними як Йоль, інші ж є новими. У той час, як у вікканстві ці свята називаються саббатами, в Північній Традиції їх називають блотами (так називались зібрання скандинавів з приводу жертвоприношення чи просто народні збори). На рахунок ритуалів, то і тут не все так просто. Оскільки чітких правил ритуалів немає, то кожен створює їх самостійно. Наприклад, локіанці запалюють свічки в суботу, оскільки для них це день Локі. Або ті, хто поклоняється Ідунн, розміщує на алтарях яблука або квіти.

Як висновок варто сказати, що в Північній Традиції не домінують сварки між різними напрямками віри, проте таке трапляється, як і в кожній іншій вірі. Якщо така тема вас зацікавила, я з радістю підготую матеріал про кожне відгалуження або ж про якесь конкретне. Я також відкрита до дискусій в коментарях (але без образ та сварок).

[vseobvsem]

Маю честь поговорити із Президентом України @ZelenskyyUa сьогодні ввечері. І він, і український народ можуть розраховувати на постійну солідарність та підтримку Великої Британії. Ми завжди будемо на боці України https://www.instagram.com/p/CkKxyZUKlVn/?igshid=NGJjMDIxMWI=