#беззаконня

[leonid2013]

🔥Хто отримав Захмарні пенсії через суди? Умєрову приставлять громадську ...

[fotoinform]

У цьому переконаний Постійний представник України при ООН Сергій КИСЛИЦЯ.

[alexhorrorfilms]

Mr. Holmes (Містер Холмс)

Екранізація роману Мітча Калліна "Бджоли Шерлока Холмса" (2005). Оригінальна назва роману "Легка гра розуму")

1947 рік. Невеликий будиночок у глухому селі в Сассексі. У ньому живе старий. Але не простий – це той самий Шерлок Холмс. 93-річний старий, у якого починається хвороба Альцгеймера.

За ним наглядає стара покоївка місіс Манро.

Але великому детективу не дає спокою справа, яку він не зміг розкрити років 30 тому. Вона стосується зникнення японця у Лондоні.

Милий і людяний фільм про старого героя минулих часів. Тут уперше в шерлокіані "людська природа вища за логіку".

Ян Маккеллен чудовий, хоча його Шерлок Холмс дуже незвичайний.

Холмс Маккеллена ні на кого не схожий, це не постарілий герой Ретбоуна, не беззаконня Роберта Дауні молодшого, не герой Ліванова чи Камбербетча. Напевно, вперше (якщо були інші спроби, я про них нічого не знаю) зроблено спробу показати Холмса-людину, а не Холмса-детектива. На мій погляд, вдала спроба.

[news-21s-blog]

Коррупция в Украинских судах! Как судьи стают миллионерами, и сколько стоит стать невиновным?

Коррупция в Украинских судах! Как судьи стают миллионерами, и сколько стоит стать невиновным?

Коррупция в Украинских судах! Как судьи стают миллионерами, и сколько стоит стать невиновным? Юмор и приколы 2022 от Дизель шоу! ДИЗЕЛЬ КОМАНДА: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. ДРУГИЕ НАШИ КАНАЛЫ: ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ К НАМ В СОЦИАЛЬНЫХ СЕТЯХ: ЕЩЕ БОЛЬШЕ ИНТЕРЕСНОГО: Теги: #дизельукраїнською #українськийгумор #дизельукраїнськісеріали суспільство байден зеленський порошенко боротьба з корупцією

[loreleiblogsworld]

хочеш поговорити?

то говори

тільки говори відверто і прямо в очі

я готова на ніч стати твоїм мольбертом

малюй мене за бажанням плоті

малюй мої очі красиві і душу схильну до беззаконня

я ж до гріха нечечтива і серце моє то камінь в безодні

я ж долю твою згубила і шукати не вихід

питаєш за що мстила?

скажу натомість, милий, що так я любила

[fs0c180]

Життя в окупованому Херсоні, Україна

Хочу поділитися з вами та щоб ви поділилися цим з іншими за можливістю. Одразу попереджаю, що це не черговий пост про заклики говорити, не мовчати. Бо кожен українець і так все знає і розуміє. Єдині кому не треба мовчати — інша частина цивілізованого світу. Тому як ми з вами бачимо, що зацікавленність подіями в Україні все більш вщухає, бо всі вже втомилися. Якщо ви втомилися від подібних повідомлень/історій, просто пропустіть це. Мовчати просто не можливо, потрібно виговоритися.

Так склалося, що довелося виїхати з оккупованного Херсону. Мого Херсону. Чому? Морально зломлений. Для мене як і для багатьох жителів цього міста та області пройшло не 4 місяці, а один день. Ти засинаєш з думками про те як буде завтра і чи буде те «завтра» взагалі. А коли прокидаєшся думаєш про те як знов будеш засинати с цими ж думками. Замкнуте коло.

Я ні в якому випадку не жалію себе. Подивіться що відбувається на лінії фронту. Місту Херсон дуже сильно повезло. Навколо самого міста — жах. Знищені будинки, згорівша техніка (навіть цивільні автомобілі). Стосовно населених пунктів у регіоні: сказати що все погано — це нічого не сказати. Але рашисти показують картинку «как живьот і працвєтаєт «руський» горад». Викрадають людей, відбирають телефони, автівки, навіть собак. Всі знають про Бучу, Ірпінь, Маріуполь. Але це все квіточки. Таких випадків набагато більше, ми просто не можемо все те побачити.

Минула друга доба моєї «мандрівки». Побачивши на власні очі що відбувається навколо тебе — абсолютно міняється твоє світосприйняття. Так, я виїхав з окупованного Херсону. Зрада? Ні. Покинув назавжди? Ні. Повернусь? Обов’язково!

Звісно, Херсон не знаходився під обстрілами як населені пункти навколо нього. Тоді виникає питання: «то життя в окупації то не так погано?». Відповідь - ні, погано — це м’яко кажучи. Як воно жити в окупованому Херсоні? Окупація — це життя у вічному страху. Ти боїшся вийти на вулицю. Ти боїшся розмовляти з людьми (бо не знаєш ким ця людина може виявитись: колаборант, проросійськи налаштований чи то перевдягнутий в цивільне окупант). Ворожа техніка їздить по вулицях як ні в чому не бувало. Ти боїшся сказати щось зайве коли розмовляєш по вайберу з родичами з підконтрольної території (про зв’язок розповідаю далі). Ти постійно видаляєш усе з телефону, щоб нічого пов’язаного з Україною не було, бо навіть у самому місти на блок постах окупанти перевіряють телефони.

Повне беззаконня. рашисти літають по місту у прямому сенсі слова на викрадених у цивільних автівках. Збивають людей. Переїздять автівки на бтр-ах. Тікають з місць злочинів. Викрадають все що можна красти: зерно,  овочі, м��тал, сонячні батареії тощо. 

Місто «живе» зрання до обіду. Під вечір людей на вулицях практично немає. Настає темрява — місто «вмирає».

Зі зв’язком дуже погано. Мобільного зв’язку немає. Намагаються втюхати рос сім карти які ніде не зареєстровані і працюють лише на території Херсону (за містом воно вже не працює). Деякі інтернет провайдери не працюють взагалі або ж працюють через Крим а там, нажаль, через мережі роісі… В деяких населених пунктах області взагалі немає ніякого зв’язку.

Медикаментів не вистачає. Аптеки не працюють. Лікарі виписують рецепти на рос препарати бо інших немає, а їх завозять знов таки з окупованого Криму.

Безробіття. Величезна кількість населення залишилась без роботи. Банкомати не працюють. Зняти готівку можна лише у відділені банку але і їх стає все менше і менше. Не відомо скільки часу ще відділення які працюють будуть функціювати. Терміналом розрахуватись майже не можливо, таких магазинів одиниці. В деяких магазинах почалось розрахування в «дерев‘яних».

Психологічний тиск, залякування місцевого населення та придушення спротиву про-українськи налаштованих методами викрадення, погроз та катування. Ось що таке «рускій мір». Вже дійшло до того що рашисти увімкнули свою пропаганду серед місцевих, розповідаючи про те що Херсон історично належить роісі. Вже немає ніякої «денацифікаціі» та «демілітаризації» чи яка там в них була пісня? Ворог вже відверто заявляє про захоплення територій які начебто «історично належать їм» та знищення нас як народу.

Коли вам погано — донатьне нашим захисникам.

Коли вам добре — донатьне нашим захисникам.

Щоб там не було — донатьне нашим захисникам.

Замість того щоб випити кави — донатьне нашим захисникам. Навіть ці 20 гривень приблизить нас до перемоги.

Допомагайте один одному та тім хто дійсно цього потребує.

Разом — ми сила. Разом — нас багато. Нас не подолати.

[kiramilko]

2022/ 19 квітня ― День 55

Боги, я забула, коли то було. Справді, ніби зовсім інша глава в цій історії. 

Загалом я перфомерка. Чи-то минулого, чи-то позаминулого року під час локдауна, коли вже не працював громадський транспорт, я та інші перформери і перформерки Postplaylab взяли участь проєкті «Бувай, мово!». Ми створили фільм і аудіовізуальну інсталяцію. Але зараз не про саму роботу, а про сьогоднішній Zoom із китайцями.

Повномасштабне вторгнення РФ стало тригером. Тож не дивно, що західні, далекосхідні тощо куратори почали шукати й відновлювати шляхи співпраці з українськими митцями. Авторка ідеї «Бувай, мово!» близько 10 років жила й працювала �� Китаї. Зараз, повернувшись в Україну, спільно з китайськими друзями вона організувала виставку «Фронтири безпеки», де були представлені художні рефлексії з обох країн та, власне, наш проєкт. У той час як українські митці зосередили увагу на темі війни, китайські звернулись до ковіду. Просто зараз у Шанхаї та кількох інших регіонах країни запроваджено найжорсткіші обмеження. Люди не виходять на вулицю, двері будинків охороняє поліція. Ось це в усіх буквальних і символічних значеннях локдаун.            

Під час спільної розмови митців один із учасників висловив спостереження, що Китай готовий обміняти свободу на безпеку, а Україна ― безпеку на свободу. Також прозвучала теза, що «у критичні часи ми всі уйгури, ми всі гонконгзці, ми всі українці».

О, так. Ми люди.  Ми всі люди.  І ми маємо наше людське право на свободу. І ми маємо наше людське право на безпеку.

Те, що відбувається зараз у світі, ― це злам демократичних цінностей і повернення назад до 1940-х й раніше. Це «вік меча й сокири», час дикунів, беззаконня і патріархату. 

Частіше б відбувались подібні розмови. Так, відчуваєш єдність із людством і разом більш продуктивно виходить робити висновки.

[johnnydundulis]

DAILY BIBLE VERSE

It is joy to the just to do judgment: but destruction shall be to the workers of iniquity.

Proverbs 21:15

If you have a favorite Bible Verse you want to see in one of our newsletters, please email chris@mikehuckabee.com.

ЩОДЕННИЙ БІБЛІЙНИЙ СТИШ

Праведному радість творити суд, а погибель для тих, хто чинить беззаконня.

Приповістей 21:15



Якщо у вас є улюблений вірш із Біблії, який ви хочете побачити в одному з наших інформаційних бюлетенів, надішліть електронний лист chris@mikehuckabee.com.

[astrolabiumpublishing]

Джозеф О’Коннор. «Зоря морів. Прощання зі старою Ірландією»

Iсторико-кримінальний роман, світовий бестселер, який здобув чимало премій і нагород. Сюжет його розгортається важкої зими 1847 року, коли пасажирський корабель «Зоря морів» відплив до Нью-Йорка з Ірландії, яку роздирали беззаконня і жахливий голод. На борту — сотні втікачів. 

Серед них — служниця з фатальною таємницею, банкрут-землевласник, журналіст, укладач балад, а також інші пасажири, яких невідступно переслідують біди полишених домівок. Усі вони наважилися переплисти океан у пошуках нової батьківщини. 

Усі пов’язані між собою тісніше, ніж можуть собі уявити, а кораблем шастає убивця, що вичікує слушної нагоди. 

Прочитати фрагмент або замовити роман «Зоря морів» можна в нашій веб-книгарні (маємо друковане видання і електронний варіант)

[thesolyanka]

[vesku56]

Minsk, Valko-Venäjä

Syyttäjä vaatii hänelle 8,5 vuoden vankeutta. Kukkien jakamisesta.

[zhitomir]

У Києві на бульварі Тараса Шевченка водій Mercedes припаркував своє авто прямо на пішохідному переході. Пішохід не став обходити авто і просто пройшовся по його капоту. Відео інциденту опубліковано в спільноті "dtp.kiev.ua" у Facebook.

На ньому видно, як хлопець переходить дорогу на зелене світло і побачивши на зебрі припаркований Mercedes молодий чоловік не став обходити авто. Судячи з відео, водія в машині не було. Відео можна подивитися за цим посиланням.

В Києві Mercedes припаркувався на пішохідному переході (фото: facebook.com/dtp.kiev.ua)

Користувачі мережі також прокоментували це. Деякі повністю на стороні хлопця, а хтось каже, що так робити не можна і треба викликати патрульну поліцію.

Красень, а як по-іншому, їм можна в неналежному місті, а нам накажете в обхід...

Дуже лайтово, власнику мерина реально фартонуло;

Правильно зробив. Не поважаєш інших і тебе поважати не будуть;

Парковка не правильна, для цього є 102, а не псувати майно - це беззаконня;

Мерс там взагалі припаркований, треба було ще пострибати;

От тільки так і треба;

Молодець хлопець, нічого не порушив. Йшов прямо по пішохідному переходу!

Це говорить про те, що немає держави. Тому один так паркується, інший так ходить, це шлях у середньовіччя;

Шкода, що з машини не вийшло пару хлопців і не переламали йому ноги...і оператору заразом;

Схоже пішохід побачив, що за кермом сиділа дівчина - і так вчинив... Не буду говорити добре або погано. Але знаю одне - сидів би за кермом мужик пішохід би таке не робив;

Ну скільки можна. Якщо ти правильний чувак набирай 102 і чекай "копів"! Це єдине адекватне рішення! А в такому варіанті герой нічим ��е відрізняється від воділи Мерса!

Нагадаємо, українці у лютому витратили на нові авто 200 мільйонів доларів.

via Авто журнал

[molitva-online]

Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви! [Пс 66:18] https://www.instagram.com/p/B-C5HZODjsz/?igshid=2vx7b8qnms2v

[astrolabiumpublishing]

Заглянути у «Дзеркало смерті» Міґеля де Унамуно

Міґель де Унамуно. Дзеркало смерті : оповідання / пер. з ісп. Ольга Маєвська. Львів : Видавництво «Астролябія», 2020.

(ви можете читати цю публікацію з файла pdf)

Нещодавно видавництво «Астролябія» видало збірку оповідань Міґеля де Унамуно «Дзеркало смерті». Ця вже п’ята книга класика іспанської літератури, яка побачила світ завдяки зусиллям цього львівського видавництва. Раніше український читач з його допомогою зміг відкрити для себе головні романи і філософське есе письменника «Життя Дон Кіхота і Санчо». Тепер талант класика іспанської літератури ХХ століття розкривається новою гранню: перед нами Унамуно — майстер короткої прози.

Книга оповідань «Дзеркало смерті» була вперше опублікована в 1913 році — у період, коли завдяки численним коротким есе з найрізноманітнішої тематики і оригінальній з формального погляду прозі духовне лідерство Унамуно в Іспанії стало загальновизнаним фактом. То був час, коли він завершував роботу над своїми найвідомішими книгами — романом «Туман» і філософським трактатом «Про трагічне відчуття життя індивідів і народів». Цілком передбачувано, що оповідання збірки відображають чимало тем, що порушені в інших творах письменника.

Сказане насамперед стосується ставлення до смерті як до події невідворотної, а через це абсурдної. Показово, що книга так і називається — «Дзеркало смерті», так само як і перше оповідання, в якому йдеться про передчасне згасання дівчини Матільде. Смерть становить тло буденного існування. Вона і є тим дзеркалом, у якому Унамуно бачить відображення власного життя, а також історій своїх вигаданих персонажів. Або можна сказати інакше — смерть підставляє читачу дзеркало, в якому той бачить свій трагічний фінал, і це спонукає його замислитися над найважливішими питаннями буття: навіщо я прийшов в цей світ? що буде з моїм тілом і душею після того, як я його покину? як мені поводитися, якщо сумніви в існуванні Бога підривають етичні основи універсуму і ставлять мене перед повною невизначеністю?

Крім теми смерті, у збірці оповідань шанувальники творчості Унамуно легко знайдуть ситуації, мотиви, образи, які складають систему художнього мислення письменника. Це розуміння провіденціалізму як вияву гри випадку, що змінює життя на краще («Простак дон Рафаель, мисливець і картяр»), використання дитини як піддослідної тварини, що слугує для дорослих «матеріалом» до практичного випробування своїх химерних педагогічних метод («Діамант Вільясоли»), непереможна сила любові, такої ж потужної і абсурдної, як сама смерть («Коли заскочить любов»), брак оригінальності як кара Божа («Боніфацій» та «Хуан Мансо»), нерозвиненість і забобонність іспанського суспільства, ураженого ксенофобією і заздрістю («Ох уже ті французи», «Таїнство беззаконня, або ж Переси та Лопеси», «Хай живе інтроєкція», «Від ненависті до милосердя», «Спростування оповідання сідерійського періоду»).

Проте значення збірки для розуміння оригінальності Унамуно-письменника визначається не тільки тим, що твори, які увійшли до неї, це своєрідне дзеркало, а точніше сукупність маленьких дзеркал, що відображають складний і суперечливий інтелектуальний і художній світ їхнього автора. Особливе місце книги у доробку дона Міґеля полягає в тому що, зібрані в ній тексти є доказом того, що Унамуно був новатором жанру оповідання. Кожний окремий текст збірки — це невеличкий шедевр, який спонукає замислитися над екзистенційними проблемами, а саму збірку в цілому можна порівняти з таким важливим предметом у побуті кожного вірного християнина, як розарій. Один твір дорівнює одній кульці, яку читач ніби тримає пальцями, оглядає з усіх боків і розмірковує про написане, але для того, щоб духовна практика була завершеною, треба перебрати всі кульки — прочитати всі оповідання і потім ще раз проаналізувати цілу книгу як ансамбль текстів.

Коментар дивовижної поетики, яку Унамуно винайшов для своєї короткої прози, ми знаходимо у завершальному есе збірки «А йдеться про вигадане». Тут письменник, так само як і в романі «Туман», а також в іншому творі «Як робиться роман», змальовує свого двійника — автора на ім’я Міґель. Він не простий літератор, він — мислитель сократичного типу. Унамуно так і пише: «Міґель з мого оповідання не був письменником як таким», тобто він був швидше незвичним, як казали в іспанській літературі того часу, апокрифічним філософом, завдання якого — не в тому, щоб описати побут і звичаї, а запропонувати публіці загадку, притчу, параболу, яка передбачає багатозначне тлумачення. «Оповідання для героя мого оповідання, — читаємо в тому самому есе, — це просто привід для більш-менш мистецьких спостережень, польоту фантазій, парадоксів і так далі». На наш погляд, ми маємо справу з модерністським переосмисленням середньовічн��го жанру екземплум, прикладом, яким послуговувалися священники, роз’яснюючи смисл Біблії. Тільки на відміну від традиційних проповідників автор «Дзеркала смерті» не пропонує чіткої моралі, а спонукає читача до пошуку власних відповідей.

Значною мірою дієвість такої евристичної настанови забезпечується використанням розмовної інтонації, а також вільної імпровізаційної манери побудови оповіді. У жанровому плані прозові твори, представлені у збірці, краще називати оповідками — такими собі анекдотами про повсякденне, багатими на несподівані тематичні переходи, що оголюють несподівані глибинні філософські смисли і мають відкритий фінал. Міґель «якщо й складав принагідно які оповідки, то на основі того, що сам десь побачив чи почув, що зачепило його уяву, або ж витягав їх десь з глибин власного нутра. А оце витягування з глибин власного нутра, оце перетворення на літературу найпотаємніших буревіїв духу, найдуховніших мук розуму. О, про це!..». Вирішувати, що означають три крапки вкупі з останнім вигуком, ми залишимо читачеві.

Треба відзначити ще один важливий елемент поетики Унамунових оповідань. Це поєднання епосу і лірики, адже оповідання (оповідки) нагадують справжню поезію, в якій оживають сільські й міські краєвиди, лунають внутрішні голоси героїв, оприявнюється їхня складна душевна робота, яка виринає на поверхню яскравими метафорами. Джміль з однойменного оповідання перетворюється на голос совісті, який катує людину своїм болісним запитанням: «Ґабріелю, ти ж завжди будеш добрим?», а друзі-вороги дон Франсиско і дон Педро уподібнені до ножиць, які ріжуть одне одного, але нероздільні як половинки справжніх ножиць. Старий поет, персонаж оповідання «У старого поета», дещо інакше, ніж Міґель, нагадує самого Унамуно: він-бо, як і його герой, теж нехтував великими містами з їхнім галасом і суєтою і прагнув усамітнюватися, аби легше було думати. Ще один текст так і називається «Жива поема любові». В ньому йдеться про сліпого батька, якого супроводжує дочка. Чоловік, колишній декадент і прихильник урбанізму, опинившись у селі, поступово відкриває для себе красу провінційного пейзажу і красу світу, спогади про яку допомагають йому бути у злагоді з собою і любити життя навіть після того, як він утратив зір. Тут доречно нагадати, що Унамуно був чудовим поетом, стилістика оповідань у збірці «Дзеркало смерті» це переконливо доводить.

перекладачка Ольга Маєвська 

Такі складні поліфонічні тексти, як Унамунова коротка проза, становлять окремий виклик для перекладача, адже йому доводиться відтворити розмовність, спонтанність, багатозначну семантику вживаних в оповідках концептів і глибоку поетичність образів і слів. Слід підкреслити, що авторка українського перекладу Ольга Маєвська і редакторка Юлія Дембовська майстерно впоралися з цим непростим завданням. Їхня українська версія звучить так само природно, як і текст оригіналу. Мова перекладу, соковита і барвиста, виблискує чарівними метафорами. І не можна обійти увагою дизайн обкладинки. Він цілком точно розкриває головний задум письменника: смерть і життя нерозривно пов’язані між собою. Залишається тільки привітати видавництво «Астролябія» з виходом чудової книги, читання якої стане духовним досвідом, необхідним нам сьогодні в наші суєтні часи.

Олександр Пронкевич, іспаніст, доктор філологічних наук, професор кафедри англійської філології Інституту філології ЧНУ імені Петра Могили

газета Літературна Україна

29 січня 2022 року

№ 1-2 (5910-5911)

[yakymenko]

ПІДТРИМАЙМО ЗЕЛЕНИЙ КЛИН! або ХАБАРОВСЬКИЙ МАЙДАН - ЛИШЕ ПОЧАТОК!

Зелений Клин, що тимчасово належить Росії, повстав! Путін наказав заарештувати губернатора Хабаровського краю Фу́ргала. І Далекий Схід Росії вийшов на свій Майдан! Зауважу - без дозволів-погоджень з владою, як було б законно в Росії, люди масово вийшли по далекосхідних містах на протестні мітинги й ходи́.

Фургал звинувачується у причетності до викрадень людини і вбивство, вчинені нібито аж... у 2004 році. Вже три роки як Фургал обраний губернатором Хабаровського краю (до того навіть був депутатом Госдуми), припинив корупцію у краї, почав проводити людям водогони й будувати каналізації, дороги, навів лад у крайовій господарці (економіці). Рейтинг Фургала набагато вищий за рейтинг Путіна на Далекому Сході. Крім того, Фургал не возив до Москви валізи з грошима-хабарями московським урядовцям, тобто Путіну теж не возив. Тому все це і вирішило долю губернатора. Його схопила росгвардія, вдягла кайданки і відвезла до Москви на слідство й суд. Москва (Петербург) завжди так учиняли з неугодними. Згадаймо хоча б наших українських кошових і гетьманів, того ж Петра Калнишевського.

Так от, на їхньому "Майдані" чую наші, українські, гасла проти влади і корупції, проти беззаконня, які чув на нашому Майдані у 2013-2014 роках! І також я чую - не вірячи вухам! - "Путин - вор! Путин - вон! Мы не боимся!".

І я під роликом далекосхідного майдану теж написав свій коментар. Мені відповів краснодарський росіянин-вірменин (Краснодар, нагадаю, то вже за Кавказом, біля Чорного моря, за тисячі кілометрів від Хабаровська).

Нижче - мій діялог з цим вірменським москале��.

Так, розумію, маємо свою проблему і зелений клопіт - зеленська Наволоч-президент, Бужанскій проти Мови, Корбан, Коломойскій, ще й Філатов-сепар у Дніпрі, знову підле вбивство наших воїнів і навіть медиків на фронті... Не до Хабаровська з його Майданом...

Але я заперечую! Нам діло є до українців на узбережжях ріки Амур і Тихого океану! Наші спецслужби мусять бути там і розпалювати злість проти Москви, вкидати гасла про злочинну путінську Росію, нагадувати правнукам переселенців з України, що вони можуть мати свій Зелений Клин!!

Ось ролик (тривалість 5 хв. 56 с), посилання (https://www.facebook.com/eshkinkrot/videos/975702219572066/) й діялог (звісно, російською):

14.07.2020, коментарі під роликом про "хабаровський майдан" (граматичні помилки і знаки пунктуації у Погосяна довелось мені привести до російського правопису, ги-ги):

Андрій Якименко:

- Россияне, теперь вам понятно почему был украинский МАЙДАН? Потому, что украинцы вышли и сбросили Януковича - "украинского Путина"! И нет у нас никаких фашистов, иначе себя и свой Хабаровский Майдан тоже назовите фашистами! А на Дальнем Востоке России очень много украинцев, вывезенных из Украины, начиная ещё со Сталина. Поэтому, дальневосточные украинцы, вы молодцы за свой Дальневосточный Майдан! Вспомните ещё, что там у вас был Зелёный Клин в 1918-1920 годах. Отделяйтесь от Москвы и России, как это сделала Украина! И вместе победим Путина, Москву, Россию, Кремль! Делайте своё Дальневосточное Государство, как украинцы сделали своё Украинское Государство! Слава Украине! Слава Дальнему Востоку!

Сурн Погосян:

- Андрій Якименко, ну ты и замахнулся, братишка, не все так, как ты думаешь.

Андрій Якименко:

- Да, всё так даже хуже для Москвы и Путина, чем я написал, согласен. :)

Сурн Погосян:

- Андрій Якименко, ты знаеш, от всей информации, что в интернете, крыша едет. Я бы хотел, чтоб все бывшие республики снова стали вместе, мне надоел этат бардак. На Украине много друзей и одноклассников, также и в других местах.

Андрій Якименко:

- Сурн Погосян, ты должен понять, что весь этот бардак на постсовке и в мире делает Москва, Кремль, Россия, Путин. Вот и в ��абаровском Крае они сделали бардак, арестовав вашего губернатора. Вот ваш Хабаровский Майдан и наведёт порядок в путинском бардаке! Тут главное, чтоб вы не останавливались и ничего не боялись. Как не остановились и не боялись мы, украинцы, давшие России с её Путиным по грязной роже и гнилым зубам, остановив московскую заразу на Донбассе! А россияне так хотели "до Киева за три дня" дойти, бгггггг! И у вас всё получится! Ударьте с востока, мы поддержим на западе. И водрузим оба флага над Кремлём - украинский и дальневосточный! Я не шучу. Мы воюем против России и, как видишь, очень успешно. Начинайте и вы.

Сурн Погосян:

- Андрій Якименко, братишка, я россиянин, Россия моя родина, и я ни с кем из бывших республик СССР не собираюсь воевать. Всё в руках господа, человек предполагает, а господь располагает.

Андрій Якименко:

- Сурн Погосян, ну, вот твои соотечественники из Хабаровска сделали первый шаг. И они, кстати, тоже ещё не дозрели до высказанных мною идей. Не беда. Мы, украинцы, тоже не все сразу восстали против России в Украине. Кто раньше, кому позже дошло. Так и россиянам, и тебе, российский армянин, тоже со временем дойдёт изложенная мною правда. Я в позитивном ключе говорю, нет в моих комментариях смеха или унижения, серьёзно, не шучу. :)

**************

Українці, коли хочемо мати Українську Державу, мусимо стати імперцями і знищити конкурента - Росію!!

Підтримаймо Зелений Клин і Хабаровський Далекосхідний Майдан Росії!!

14.07.2020

©Андрій Якименко

http://yakymenko.blogspot.com/2020/07/blog-post_14.html?m=1