fs0c180

[fs0c180]

Життя в окупованому Херсоні, Україна

Хочу поділитися з вами та щоб ви поділилися цим з іншими за можливістю. Одразу попереджаю, що це не черговий пост про заклики говорити, не мовчати. Бо кожен українець і так все знає і розуміє. Єдині кому не треба мовчати — інша частина цивілізованого світу. Тому як ми з вами бачимо, що зацікавленність подіями в Україні все більш вщухає, бо всі вже втомилися. Якщо ви втомилися від подібних повідомлень/історій, просто пропустіть це. Мовчати просто не можливо, потрібно виговоритися.

Так склалося, що довелося виїхати з оккупованного Херсону. Мого Херсону. Чому? Морально зломлений. Для мене як і для багатьох жителів цього міста та області пройшло не 4 місяці, а один день. Ти засинаєш з думками про те як буде завтра і чи буде те «завтра» взагалі. А коли прокидаєшся думаєш про те як знов будеш засинати с цими ж думками. Замкнуте коло.

Я ні в якому випадку не жалію себе. Подивіться що відбувається на лінії фронту. Місту Херсон дуже сильно повезло. Навколо самого міста — жах. Знищені будинки, згорівша техніка (навіть цивільні автомобілі). Стосовно населених пунктів у регіоні: сказати що все погано — це нічого не сказати. Але рашисти показують картинку «как живьот і працвєтаєт «руський» горад». Викрадають людей, відбирають телефони, автівки, навіть собак. Всі знають про Бучу, Ірпінь, Маріуполь. Але це все квіточки. Таких випадків набагато більше, ми просто не можемо все те побачити.

Минула друга доба моєї «мандрівки». Побачивши на власні очі що відбувається навколо тебе — абсолютно міняється твоє світосприйняття. Так, я виїхав з окупованного Херсону. Зрада? Ні. Покинув назавжди? Ні. Повернусь? Обов’язково!

Звісно, Херсон не знаходився під обстрілами як населені пункти навколо нього. Тоді виникає питання: «то життя в окупації то не так погано?». Відповідь - ні, погано — це м’яко кажучи. Як воно жити в окупованому Херсоні? Окупація — це життя у вічному страху. Ти боїшся вийти на вулицю. Ти боїшся розмовляти з людьми (бо не знаєш ким ця людина може виявитись: колаборант, проросійськи налаштований чи то перевдягнутий в цивільне окупант). Ворожа техніка їздить по вулицях як ні в чому не бувало. Ти боїшся сказати щось зайве коли розмовляєш по вайберу з родичами з підконтрольної території (про зв’язок розповідаю далі). Ти постійно видаляєш усе з телефону, щоб нічого пов’язаного з Україною не було, бо навіть у самому місти на блок постах окупанти перевіряють телефони.

Повне беззаконня. рашисти літають по місту у прямому сенсі слова на викрадених у цивільних автівках. Збивають людей. Переїздять автівки на бтр-ах. Тікають з місць злочинів. Викрадають все що можна красти: зерно,  овочі, метал, сонячні батареії тощо. 

Місто «живе» зрання до обіду. Під вечір людей на вулицях практично немає. Настає темрява — місто «вмирає».

Зі зв’язком дуже погано. Мобільного зв’язку немає. Намагаються втюхати рос сім карти які ніде не зареєстровані і працюють лише на території Херсону (за містом воно вже не працює). Деякі інтернет провайдери не працюють взагалі або ж працюють через Крим а там, нажаль, через мережі роісі… В деяких населених пунктах області взагалі немає ніякого зв’язку.

Медикаментів не вистачає. Аптеки не працюють. Лікарі виписують рецепти на рос препарати бо інших немає, а їх завозять знов таки з окупованого Криму.

Безробіття. Величезна кількість населення залишилась без роботи. Банкомати не працюють. Зняти готівку можна лише у відділені банку але і їх стає все менше і менше. Не відомо скільки часу ще відділення які працюють будуть функціювати. Терміналом розрахуватись майже не можливо, таких магазинів одиниці. В деяких магазинах почалось розрахування в «дерев‘яних».

Психологічний тиск, залякування місцевого населення та придушення спротиву про-українськи налаштованих методами викрадення, погроз та катування. Ось що таке «рускій мір». Вже дійшло до того що рашисти увімкнули свою пропаганду серед місцевих, розповідаючи про те що Херсон історично належить роісі. Вже немає ніякої «денацифікаціі» та «демілітаризації» чи яка там в них була пісня? Ворог вже відверто заявляє про захоплення територій які начебто «історично належать їм» та знищення нас як народу.

Коли вам погано — донатьне нашим захисникам.

Коли вам добре — донатьне нашим захисникам.

Щоб там не було — донатьне нашим захисникам.

Замість того щоб випити кави — донатьне нашим захисникам. Навіть ці 20 гривень приблизить нас до перемоги.

Допомагайте один одному та тім хто дійсно цього потребує.

Разом — ми сила. Разом — нас багато. Нас не подолати.