#історія мистецтв

[offellia]

історія мистецтв це максимально різностороння наука: вона охоплює всю історію + загострює увагу на культурі + поглиблюється в саме мистецтво. ти не дійдеш до третього етапу поки не пройдеш попередні два.

[asakena]

"Вона просто спостерігала"

Я почала у кінці листопада 2022 року писати історію. Тому привіт тим, хто любить читати! Це ще початок подорожі, яка на Вас чекає! Увага: можуть бути тригери, смерть.

Про що історія?

Студентське життя. Повсякденність, але під питанням. Не хочу розкривати карти. Ви спостерігаєте за ламаною історією групи друзів, слідкуєте за їх особистим життям, романтикою, проблемами, тригерами. Вони живуть у великому місті, Ходять у спільні кав'ярні, навчаються у Академії мистецтв на різних спеціальностях.

Нічого особливо. Комфортна історія на зимовий вечір. Але, все ж, у ній закладена інша. Чого ніхто не помічає. Вона просто спостерігає за ними, але не бачить себе. Хто вона?

P.S. Я сама люблю спостерігати за людьми. Мене розуміють ті, хто мовчить у компаніях, або має схожі ситуації. Хотілося створити щось на цій основі. Розкрити хвилюючі мені миті, написати у стилі, який вибудувала собі спеціально задля цієї історії. Сподіваюсь, відчуєте комфорт, який відчували ті, кому давала читати (посилаю сердечка).

[buchanews]

Італійська культура в Бучанському міському парку (ФОТО)

Італійська культура в Бучанському міському парку (ФОТО)

Святкування дня італійської культури у Бучі – творчо, пізнавально, разом. Це був знак дружби та подяки італійському народу за підтримку після звільнення від окупації.День італійської культури у парку Бучі – це не лише про смачну італійську піцу. Це

[reposted-yura15cbx]

Альбомы - Архитектура

Искусство, арт, история искусств, каталоги

Albums - Architecture, art history, catalogues, Альбоми - Архітектура, Мистецтво, арт, історія мистецтв

[sorrynoroomsavailable]

Олег Харч учасник резиденції Вибачте Номерів Немає у серпні-вересні 2024 року

Народився у місті Суми в 1963 році. З 1980 по 1985 роки навчання на факультеті будівельної технології в Дніпрі (тоді Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут). 1981- 83 рр навчався в художній студії Станіслава Черевко у м.Дніпро (Дніпропетровськ). В своїх наївно сюрреалістичних творах я висвітлюю паралельну реальність, яка константо тяжіє до деконструкції існуючих на цей день історичних подій, як в персональному житті пересічного українця (мене) так і на соціо-політичному театрі (умовне суспільство). Завдячуючи текстам-зображенням я маю можливість звужувати поле уяви глядача, тим самим досягаючи максимальної різкості в ідейному виражені та доводжу концепт до майже гротескного (де присутні комізм, сарказм чи то іронія) градусу кута зору споживача плодів моїх старань. Тематично це можуть бути особиста історія, соціально політичне потрясіння, історичні міфологія, вплив людини на навколишнє середовище. 

Олег Харч український сучасний художник, що працює у фігуративному напрямку актуального мистецтва. Новий наїв (або як відзначив мистецтвознавець, історик Олег Сидор-Гібелінда – квазі-наїв), що й проявлялося в творчості художника цитат��ми з пост- концептуального часу в урізноманітнених сучасних техніках. Його мистецтво занурюється в колажі з паперу, асамбляж, традиційний живопис, вуличні проекти. А також в діджітал-арт, відео роботах, інсталяціях, перфомативних практиках та різних інтернет медіа. Олег піднімає питання «Хто ми, звідки ми та куди прямуємо?».

Впродовж крайніх років митець бере участь у численних (понад 60) персональних і групових виставках, включаючи в таких значних інституціях: 4-а та 5-а Одеські Бієнале, KYIV ART WEEK 2019 в Україні, а також Португалії - XXII Bienal Internacional de Arte de Cerveira, США - Художній музей Торранса та Італії «Україна: Оповідання. Сучасні митці», MAXXI - Національний музей мистецтв 21 століття в м.Римі. Роботи автора знаходяться в Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Й.Д.Буханчука, Imago Mundi Collection власником котрої є італійський колекціонер Лучіано Бенеттон (Luciano Benetton) а живописний твір з серії "Такі вони заробітки" «Ремонт — стан душі» входить до музейної колекції Мистецького Арсеналу. Авторська рукописна книга художника "Ватна Бухгалтерія" від листопада 2023 року придбана в колекцію збірок манускриптів Бібліотеки Прінстонського Університету Штату Нью Джерсі. 

Програма резиденція ВНН звертає увагу на роль культури та мистецтва в часи російсько-української війни, має на меті реалізацію інституційно критичних проектів пов'язаних з культурною спадщиною (матеріальною і нематеріальною), розвитком художньо-культурних інституцій.

Програму резиденції ВНН та участь Філатової Марії-Луїзи реалізовано завдяки грантовій підтримці від The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

(eng)

Oleg Kharch participant of the residence Sorry No Rooms Available in August - September 2024

Oleg Kharch was born in the city of Sumy in 1963. From 1980 to 1985 he studied at the Faculty of Construction Technology in Dnipro (then the Dnipropetrovsk Engineering and Construction Institute). 1981-83 studied at the art studio of Stanislav Cherevko in Dnipro (Dnipropetrovsk). In my naively surrealist works, I highlight a parallel reality that constantly gravitates towards the deconstruction of current historical events, both in the personal life of an average Ukrainian (me) and in the socio-political theater (conditional society). Thanks to the texts-images, I have the opportunity to narrow the field of the viewer's imagination, thereby achieving the maximum sharpness in the ideological expression and bringing the concept to an almost grotesque (where comedy, sarcasm or irony is present) degree of the angle of view of the consumer of the fruits of my efforts. Thematically, it can be personal history, socio-political upheaval, historical mythology, human impact on the environment. 

Oleg Kharch is a Ukrainian contemporary artist working in the figurative direction of current art. The New naive (or as noted by the art critic and historian Oleh Sydor-Hibelinda – quasi-naive), which was manifested in the artist's work with quotations from the post-conceptual era in various modern techniques. His art is immersed in paper collage, assemblage, traditional painting, and street projects. Also in digital art, video works, installations, performative practices and various internet media. Oleg raises the question "Who are we, where are we from and where are we going?".

Over the years, the artist has participated in numerous (over 60) personal and group exhibitions, including in such important institutions: the 4th and 5th Odesa Biennials, KYIV ART WEEK 2019 in Ukraine, as well as Portugal - XXII Bienal Internacional de Arte de Cerveira, USA - Art Museum of Torrance and Italy "Ukraine: Stories. Contemporary artists'', MAXXI - National Museum of 21st Century Art in Rome. The author's works are in the Kmytiv Museum of Fine Arts named after Y. D. Bukhanchuk, Imago Mundi Collection owned by the Italian collector Luciano Benetton, and the painting "Renovation - state of mind" from the series "This is how they earn'' is part of the Mystetskyi Arsenal museum collection. The author's handwritten book of the artist "Watna Accounting" from November 2023 was acquired in the collection of manuscript collections of the Library of the Princeton University of the State of New Jersey.

The SNRA residency program draws attention to the role of culture and art during the russian-Ukrainian war, aims to implement institutionally critical projects related to cultural heritage (tangible and intangible), development of artistic-cultural institutions.

The SNRA residency program and the participation of Oleg Kharch were implemented thanks to grant support from The Académie des beaux-arts in Paris (French Academy of Fine Arts)

[uageek]

🌟 UA Comix анонсували попередній план видань Other Comix на 2024 рік.

📕 «The Rocketeer: The Complete Adventures Deluxe» Дейва Стівенса.

📜 Кліф Секорд, пілот-невдаха, завжди шукає легкої наживи. Поява викраденого ракетного ранця може стати доленосною подією в його житті… але чи справді це так? Бо попереду – урядові агенти, німецькі шпигуни, обман, небезпека та пригоди. Це світ… Ракетника!

📗 Перший том «Twig» Скотті Янґа та Кайла Стрема

📜 У Пагона перший день на новій роботі, і, звісно ж, в перший день треба проспати і запізнитися. Пагін – спраглий до пригод мандрівник! Під час подорожі йому треба всього-навсього врятувати світ і бажано не загинути самому. Кожна нова локація — це окрема пригода. І кожен новий чудернацький друг може виявитися не таким вже й дружнім, як з��авалося на перший погляд.

📙 Перший том «Public Domain» Чіпа Здарскі

📜 Сід Далас відповідальний за найвідомішого героя поп-культури: Домен! Але у його синів Майлза і Девіда складні стосунки як з творінням, так і з його творцем. Чи зможуть вони переконати свого батька боротися за спадок родини?

📘 «My Life Among Humans» Джеда Макґовена

📜 Безіменний компілятор даних прибуває на землю, щоб вивчати людей. Для цього він відкриває магазин на околиці невеликої пустелі в Північній Америці, де потайки спостерігає за людьми, надсилаючи регулярні звіти своєму керівництву. Інопланетянин може читати думки людей, і досить швидко починає проявляти інтерес до віла, одного з його «піддослідних». Цей інтерес стає проблемою, коли прибулець випадково відкривається сім’ї Віла, котра вживає відчайдушних заходів, аби врятувати власне життя. Разом з тим, прибулець має виконати місію, з якою він і прибув на землю, а отже – приймати складні рішення. Піддослідні раптом стають близькими, тож наш герой має розв’язати непросту моральну дилему – хто він тепер?

📒 «A Figura Intera» Міло Манари

📜 A Figura Intera – автобіографія Міло Манари – одного з найвидантніших творців фуметті сучасності. Оповідь з перших уст про мистецтво і життя, дитинство та юність, любов до малювання та першу зустріч з мальованими історіями, дружбу з уґо пратом, і, зрештою, становлення автора, чиї роботи викликали захоплення в усьому світі. Його пензлю належать найвпізнаваніші образи жіночого тіла, що вже стали надбанням колективної уяви. Це також історія, де фуметті зустрічається з іншими видами мистецтв, зокрема кіно і стає небаченим раніше медіумом.

Також в плані на 2024 анонсовані раніше:

«Привид» Віла Айзнера

Другий том «Мідлвест» Скотті Янґа та Хорхе Корони.

«Комікс для України. Насіння соняшника»

[darkrwitch]

The book: Heartstopper vol 1/2/3/4

(Коли завмирає серце том 1/2/3/4)

Author: Еліс Осман

Publisher: Видавництво

Series: Heartstopper

Year: 2018 - 2019 - 2020 - 2021 / 2022 - 2023

Genre: Романтична комедія, підліткова драма, повсякденність, ЛГБТК+

Pages: 288 / 320 / 384 / 384

Language: Англійська / українська

The description: Чарлі та Нік навчаються в одній школі, але вони ніколи ��е перетиналися… допоки якось їх не посадили за одну парту. Вони швидко стають друзями, і незабаром Чарлі сильно закохується в Ніка, хоча й не думає, що у нього є шанс.

Але кохання працює дивовижним чином, і Нік зацікавлений у Чарлі більше, ніж вони обоє усвідомлювали.

~

Нік і Чарлі найкращі друзі. Нік знає, що Чарлі ґей, а Чарлі впевнений, що Нік ні. Але любов працює дивовижним чином, і Нік дізнається багато нового про своїх друзів, родину… та самого себе.

~

Чарлі не думав, що коли-небудь сподобається Ніку, але тепер вони офіційно пара. Нік навіть наважився зізнатися мамі у своїй орієнтації.

Але камінґ-аут не трапляється раз і назавжди. Старший брат Ніка, шкільна поїздка до Парижа, не кажучи вже про всіх інших друзів і родину… Життя може бути непростим, навіть коли поруч із тобою кохана людина. Почуття Чарлі та Ніка серйознішають, тож надалі вони потребуватимуть одне одного більше, ніж будь-коли раніше.

~

Чарлі не думав, що Нік коли-небудь зможе його покохати, але тепер вони офіційно пара. Чарлі починає відчувати, що готовий сказати ці три простих слова: Я кохаю тебе.

Нік відчуває те саме, але у нього багато чого на думці. Не в останню чергу його бентежать потреба камінґ-ауту перед батьком і той факт, що у Чарлі може бути розлад харчової поведінки.

Коли літо переходить в осінь і починається новий навчальний рік, Чарлі та Нік дізнаються багато нового про те, що таке кохання.

Taken: 27.08.23

Started: 28.08.23

Finished: 30.08.23

First impression: Суто гомо-історія, у якій немає жодного нормального представника гетеро відносин. Це майже єдине і важливе, що мене змусило знизити оцінку. У будь-якому випадку історія не те що цікава, а мила і проста, уособлення кохання в епогеї щастя. Мені сподобалося, що все відбувається у Британії і зближуються практично два кардинально різних серця: Чарлі — тихий та плюшевий чорний кіт, Нік — золотий, м'який ретрівер. Найкраща клішована комбінація. Файно, що авторка зобразила плавний перехід розуміння Ніка щодо його почуттів, починаючи з бромансу, закінчуючи поцілунком з коханим. Так як я читала 4 тома підряд, можу одразу перескочит�� на те, що мені точно запам'яталося: історія з анорексією Чарлі, зображено доволі правдоподібно, коли у нього ставалося моральне падіння, я відчувала це і навіть трохи сплакнула. Незважаючи в загальному на дуже ризиковану ЛГБТК+ книгу піднята ще й ця непроста тема, це дуже класно.

Повернуся до сюжету: друзі - можливо закохані - коханці - в майбутньому подружжя (:D) Дуже легкий троп, зрозумілий, не нав'язливий, відбудований правильно навіть якщо це кліше. За вуха нічого не притягнуто, хіба що булінг «колишнього» Чарлі, який до останнього не вірив, що його кинули, тому засосав бідолашного. А тут принц Чармінг нарісовалься. Шкода, я подумала про це тільки зараз, але треба було порахувати скільки за 4 тома ці двоє поцілувалися то тут, то там. Засос теж рахується.

Після чого в команді реґбі викладачка застукала голубчиків і я до останнього думала, що вона просто не гомофобка, але ні, як я вже казала: всі хороші персонажі тут — представники меншинств. Це мене трохи обурює, бо нормальні гетеро-відносини зображенні тільки у батьків головних героїв. Викладачка, вчителі мистецтв та науки, азіат з гендерсвап-дівчиною, лезбійки, геї. І тільки Торі, старша сестра Чарлі, вкрашилася в свого друга у 4 томі, хоч і не визнає цього.

Не читала інших робіт авторки, які пов'язані з Торі, але, дідько, вона хот. Найкраща дівчинка, мені вона так подобається: спокійна, врівноважена, похуїстична, але порве за брата і насправді любить свою сім'ю, ну і Ніка, який майже її сім'я. Момент, де вона пнула ногою телефон старшого брата-гомофоба Ніка, бо він пиздів, що його молодший піддався свому хлопцю драма-квін — 🔥

(Жаліюся, що тут всі ЛГБТ, а сама вкрашилась в дівчину. Класика)

В загальному відчуття дуже приємні, легка історія, яку можна залпом прочитати за вечір. Малюнок доволі легкий у виконанні, він приємний, але я люблю більш реалістичні малюнки, а не cartoons. Також там була сторінка з підбіркою треків Чарлі, які, як я зрозуміла, усі про геїв, але не слухала, тож не можу нічого сказати про неї. Неллі він лав.

Rating: 8/10

[shahananasrin-blog]

[ad_1] Як часто ви стикалися з тим, що перед святом не можете визначитися з подарунком? Коли йдеться про близьких людей, — простіше, ми знаємо їх добре, а часом і можемо запитати, чого людині хотілося б. Але якщо це формальний презент, та ще й з обмеженим бюджетом, складніше врахувати усі нюанси. Важливо дотриматися такту, не порушити встановлені у відносинах кордони, взяти до уваги уподобання й дійсно потішити, не розорившись через подарунок. Ми пропонуємо універсальні ідеї, які виручать, якщо немає сил і часу розмірковувати. Подарунки для знайомих та колег за умов різного бюджету 1. Книга. Її можна подарувати і чоловікові, і жінці незалежно від віку. Якщо знаєте, чим захоплюється людина, оберіть щось відповідне, наприклад, навчання малювання, історія мистецтв, діалекти Західної України. Викладачеві української літератури — подарункове видання Кобзаря, історії — біографію всіх гетьманів у гарній палітурці тощо. Художні твори також завжди актуальні. 2. Набір Rituals. З таким подарунком складно помилитися. Бренд добре зарекомендував себе. Набір підійде для тих, хто цінує комфорт та любить розслаблювальні процедури. Якщо бюджет обмежує, оберіть тільки крем для рук, або рідке мило, або гель для душу, або свічку. 3. Візитниця обкладинка на паспорт. Потрібна та практична річ. Обираючи дизайн, враховуйте смаки отримувача та формат ваших стосунків. Для дівчини, яка любить яскраві, красиві речі, можна вибрати сильний милий малиновий, лимонний або салатовий колір, дизайн з камінчиками або строкатим патерном. Для більш серйозної, стриманої леді — бордовий чи синій, можливо, замшу та шкіру. Чоловікові (якщо ви не знаєте його конкретних уподобань) підійде чорний, коричневий, синій, хакі, сірий. 4. Червона помада, подовжувальна туш, палетка тіней. Зверніть увагу, якому макіяжу віддає перевагу одержувачка. Якщо вона не любить створювати яскраві образи, помаду насиченого тону не варто дарувати. Якщо дівчина нарощує вії, туш швидше за все ні до чого. Наведені варіанти можна замінити на прозору пудру (універсального тону). Іноді доречно презентувати крем для обличчя, для рук, або сироватку, або маску. Але якщо не впевнені, не ризикуйте. 5. Пляшка гарного вина, розсипний чай або чайне асорті, кава. Такий подарунок доречний, якщо ви йдете в гості. Що саме прийнятніше, орієнтуйтеся на спосіб життя одержувача. Чого дарувати не варто Ми, звісно, прогресивні розвинені люди, і головне в подарунку — увага, проте чашку презентувати не варто. Це настільки ординарно, що навіть думати немає бажання. Таким презентом складно вразити (за винятком тих випадків, коли чашка з особливим посилом для людини, яку ви добре знаєте, або ситуацій, коли одержувач сам про неї просив). Жартівливі подарунки… Ви завжди ризикуєте. І ризик не виправданий. Краще обійтися без супергуморної атмосфери, але переконатися, що не перейдете межу. Одна дівчина подарувала керівнику фейковий абонемент на стриптиз, тоді як його дружина теж працювала в цій компанії. Ситуація була, м’яко кажучи, незграбна. Чоловікові — шкарпетки, пінку для гоління. Жінці — кухонне начиння. Може, хтось і хотів би це мати, але ми говоримо про універсальні подарунки. «Милі банальності» вже давно приїлися, а натяк на «призначення жінки» в патріархальному світі може бути образливим. Який би варіант ви не обрали, даруйте від душі! Нехай презент тішить, створює гарний настрій та залишається приємним спогадом. 47 Читайте нас у Facebook та Instagram [ad_2]

[findwayua]

"Білий лотос" - це найбільший храм бойових мистецтв в Європі. Храм побудований Володимиром Скубаєвим - першою білою людиною, яка стала майстром кунг-фу в Лаосі. Він пообіцяв своєму вчителю побудувати на батьківщині школу кунг-фу, а вибудував цілий храм бойових мистецтв 💪 . Учні переказують історію, що при будівництві храму була знайдена стародавня статуетка, яка, за висновком експертизи, складалася з трьох металів, один з яких позаземного походження - сплав, який можна отримати тільки в умовах вакууму і за межами гравітаційного поля Землі 👽👽👽 . . 🚀 Більше фактів та історія про найбільший буддійський храм України та що ще подивитись у Черкасах на сайті проєкту #FINDWAY 👉 find-way.com.ua 😊 . . Автор тексту на сайті @yutosepa, монтаж відео @mikhail.mural 🦄 . #україна #черкаси #цікавімісця #білийлотос #храм #буддізм #кунгфу #findway #cherkasy #ukraine #whattosee #buddism #temple #video #caption #неймовірнаукраїна #унікальнаукраїна (Черкаси Черкассы Cherkassy) https://www.instagram.com/p/B-zkGzKl7Ze/?igshid=6msa1u396jm

[svyatosogodni]

🎨 День художника

⠀

🎨 Історія свята. День художника з'явився в українському офіційному календарі в 1998 році, після того, як 9 жовтня того року другий президент України Леонід Кучма підтримав ініціативу Спілки художників України та підписав відповідний указ.

⠀

🎨 У День художника проводиться нагородження живописців державними нагородами і званнями як, наприклад «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений художник України», «Народний художник України» тощо. Також проводять різноманітні виставки та фестивалі.

⠀

🎨 Міжнародний день художника, який бу�� заснований у 2007 році Міжнародною Асоціацією «Мистецтво народів світу», відзначається 8 грудня. Деякі творчі об'єднання пропонують проведення свята 25 жовтня, в день народження Пабло Пікассо, якого майстра і знавці живопису вважають найбільшим художником 20 століття.

⠀

🎨 Свято кожен день на https://sogodnisvyato.com.ua/

🎨 День художника

⠀

🎨 История праздника. День художника появился в украинском официальном календаре в 1998 году, после того, как 9 октября того года второй президент Украины Леонид Кучма поддержал инициативу Союза художников Украины и подписал соответствующий указ.

⠀

🎨 В День художника проводится награждение живописцев государственными наградами и званиями как, например «Заслуженный деятель искусств Украины», «Заслуженный художник Украины», «Народный художник Украины» и др. Также проводятся различные выставки и фестивали.

⠀

🎨 Международный день художника, который был учрежден в 2007 году Международной Ассоциацией «Искусство народов мира», отмечается 8 декабря. Некоторые творческие объединения предлагают проведение праздника 25 октября, в день рождения Пабло Пикассо, которого мастера и знатоки живописи считают крупнейшим художником 20 века.

⠀

🎨 Праздник каждый день на https://segodnyaprazdnik.com.ua/

[futuriafantasia-blog]

Жити в пам'ятці

Комфорт однієї людини чи комфорт багатьох? Вішати кондиціонери чи зберігати історичний вигляд будинків? Дивимося, як можна примирити ці два світогляди, розповідаючи містянам про архітектуру.

Опубліковано 30.06.2020 в журналі КУСТ.  Фото, відео - Аркадій Мількін, Аня Заікіна

У будинку на Харківській, 5 два балкони. Власники правого замовили ковані решітки – саме такі, які стояли тут з 1860-х років – і відновили задум автора.

Власники лівого зробили пластиковий “цар-балкон”.

Перші турбуються про історичну пам’ятку, в якій живуть. Надія Лиштва, голова управління з питань охорони культурної спадщини, могла б годинами говорити про таких людей. Але таких одиниці. Говорити доводиться про тих, хто прибудовує балкони і прикручує вивіски та кондиціонери.

Скільки у Дніпрі пам'яток?

Зі статистикою все складно. У переліку на сайті міськради можна нарахувати 147 пам’яток архітектури та містобудування. Але у Державному реєстрі нерухомих пам’яток вказано лише 14 із них, бо реєстр – неповний.

Зараз найбільш вичерпний список пам’яток культурної спадщини України знаходиться на сайті фотоконкурсу "Вікі любить пам’ятки – Україна". Щоб зробити для учасників чіткий список об'єктів, які треба фотографувати, організатори написали сотні запитів на публічну інформацію до адміністрацій різних рівнів. Всього у їхньому списку 41 466 пам’яток (сюди входять пам’ятки історії, культури, архітектури та археології України).

Але навіть у цьому списку є не всі пам'ятки з переліку на сайті міськради. Отже. У Дніпрі 147 пам’яток архітектури та містобудування: 127 – місцевого значення і 20 – національного. За словами Надії Лиштви, із цих 147 пам’яток набереться ледве з десяток не зіпсованих кондиціонерами.

Також у Дніпрі більше 600 щойно виявлених пам’яток. Їх іще немає в реєстрі, але все ж вони охороняються законом. Будівля на Харківській, 5 – це щойно виявлена пам’ятка.

Чому не працює закон?

Діяльність мешканців пам’яток регулюють, зокрема, Закон про архітектурну діяльність, Закон про охорону культурної спадщини, Цивільний кодекс. Деякі статті цих документів суперечать одна одній.

Наприклад, повна реставрація будівлі передбачає прибирання балконів та інших прибудов. Але якщо мешканці вже оформили їх у техпаспорті як невід’ємну частину свого майна, то зрізати їх не можна: власники подадуть в суд на міськраду.

Кожний власник пам’ятки має укласти охоронний договір з управлінням.

–  Легко, коли власник будівлі один, наприклад, банк. Якщо ж будинок житловий, то підписати договір мають усі власники, тобто всі, хто живе у цьому будинку. І деякі просто відмовляються ставити підпис.

Оформлення одного договору забирає місяць. У штаті дніпровського управління з питань охорони культурної спадщини дев’ятеро людей, із них лише два архітектори та один історик. Тому й встигають оформлювати договори лише з тими, хто звертається. Зараз це театри і п'ять будівель історичного музею.

Працівників не вистачає по всій Україні, не тільки у Дніпрі. Мешканці будинків мають іти назустріч. Зняття балконів, кондиціонерів – це добровільна справа, бо притягнути до відповідальності власника, який руйнує пам’ятку, складно.

Чи вижити будинку з такими жителями?

Мешканці Харківської, 5, які відновили історичний вигляд балкону, зробили це дуже швидко. Вони звернулися до управління, і за чотири дні їм показали архівні фото і дали поради щодо відновлення. Ще тиждень пішов на те, щоб замовити, виготовити і встановити решітки.

Але сумних історій більше.

За роки роботи Надія помітила: ставлення до архітектурної спадщини споживацьке. Люди хочуть, щоб їм ремонтували фасади, але не дотримуються закону зі свого боку. "Це наш фасад, що хочемо, те й вішаємо".

До управління часто звертаються мешканці кутової будівлі на Південній, 8. Просять відремонтувати фасад, бо там тріщини. Але Надія переживає, щоб цю пам’ятку взагалі не зняли з обліку. І не у тріщинах справа: там майже не лишилося предмету охорони. Мешканці встановили балкони різних габаритів, збили ліпнину у вигляді жіночого обличчя і через неї провели труби опалення. Вода з кондиціонерів капає прямо на фасад і вибиває дірки. "Відновити цю будівлю реально, але чи захочуть люди, щоб у них відрізали газову трубу?"

Зараз управління з питань охорони культурної спадщини Дніпра розробляє регуляторний акт. Він пояснить, які роботи можна проводити на пам'ятках і хто за це відповідальний. Поки документ на стадії розробки, у ньому можна лишати коментарі.

Але регуляторного акту замало. "Потрібно щось змінювати в головах".

Маленькі зміни

Балкони склять, бо вулиці Дніпра загазовані і шумні. Вікна замінюють на пластикові, бо у квартирах холодно. Кондиціонери ставлять, бо у квартирах спекотно.

Чому збивають ліпнину, пояснити неможливо.

Звісно, не можна просто взяти і вирішити всі проблеми. Для цього потрібні роки роботи державних і міських структур.

Але маленькі рішення є. Наприклад, можна встановлювати віконні чи портативні кондиціонери. А рами пластикових вікон фарбувати "під дерево" або під колір фасаду.

Як це зробили у Дніпровському коледжі культури і мистецтв. Фото: Urban Dnipro 

Так, жити в пам'ятці архітектури означає нести відповідальність.

Буває, що власник будинку хоче зробити "красиво" і замовляє проєкт у приватного дизайнера-архітектора. Часто дизайнери або не розбираються у стилях, або лінуються переконувати власника.

–  Елементи рококо ліплять на будівлю в стилі конструктивізму чи радянської неокласики, щоб було "по-багатому". Але ж у кожного стилю були свої особливі елементи, і можна зробити красиво у будь-якій будівлі. Доля кожного об’єкта залежить від власників. Щоб усе зробити правильно, можна завжди звернутися до нас, –  говорить Надія.

Знання

Мешканці історичних будинків рідко поступаються своїм комфортом, ще рідше співпрацюють з охоронними органами. Щоб це змінити, норм і правил недостатньо. Потрібно пояснити цінність архітектурних пам’яток.

Перше, що спадає на думку – книжки. Кілька років тому виходила серія про пам'ятки різних районів нашої області – кожної книжки по 500 примірників. Навряд чи їх активно поширювали. У Чернівцях видали книжку про решітки та інші ковані елементи архітектури австрійського періоду. У Києві – про маскарони.

Але дуже важливо, щоб інформація була стислою, доступною з будь-яких носіїв, зі зручним пошуком по базі і детальними фото кожної пам’ятки.

Сайт про міську архітектуру

Таку базу планує створити дніпровське управління. Це буде сайт з інформацією про пам’ятки архітектури і фотографіями архітектурних деталей: кованих решіток, різьблених піддашків, ліпнини, маскаронів. У сайту буде одна небанальна функція. Якщо власник захоче оновити будівлю або поставити огорожу, на цьому сайті він зможе подивитися, як виглядають типові для нашого міста архітектурні елементи. І замовити правильний проєкт, без колон та левів.

Зараз працівники управління фотографують пам’ятки для бази міської архітектури. Сайт робитимуть після того, як закінчать регуляторний акт.

У чеському місті Брно схожий сайт працює з 2011 року.

Брно

Брненський архітектурний мануал (БАМ) починався як гід міжвоєнною архітектурою міста, а зараз охоплює майже все 20 століття. На сайті, крім фотографій деталей та опису будівель, є архівні фото, плани і карти. В окремому розділі – маршрути та аудіогіди до них. Паперові карти з маршрутами також можна взяти у місцевому туристичному інфоцентрі. Сайт зробили спільно міська рада та Будинок мистецтв у місті Брно.

Крематорій у місті Брно

Сайт завжди актуальний: автори слідкують за тим, що відбувається з будівлями, і пишуть про це. Часто й самі виступають проти деяких рішень влади.

– Ми повідомляємо широкому загалу про плани з реконструкції або знесення, з якими ми незгодні. Іноді завдяки цьому муніципалітет змінює своє рішення, – розповідає Veronika Jičínská (Вероніка Йїчинська), координаторка проєкту БАМ. – Ось свіжий приклад, так званий "White House" of Brno. Його хочуть продати забудовнику, і ми не знаємо, що він планує робити з пам’яткою, тому приєдналися до кампанії з її захисту.

Зараз головна проблема у Брно – це утеплення, яке дуже активно підтримує держава і яке псує фасади будівель. Вероніка визнає: у авторів мануалу небагато шансів переконати тих, хто не цінує історичні будівлі. На її думку, цим мають займатися установи на кшталт Департаменту з охорони пам’яток.

На сайт заходить 140 відвідувачів щодня. Авторам пише багато людей, які пишаються тим, що їхні будинки увійшли до цієї бази.

– Я думаю, що бази, книжки та гіди все ж виконують важливу функцію. Такі проєкти роблять інформацію доступною. Цією темою, особливо архітектурою 20 століття, дуже цікавляться молоді люди, вони вже в ній дуже обізнані. Ми віримо, що єдиний спосіб навчити людей цінувати свою культурну спадщину – це давати їм якомога більше інформації і показувати хороші при��лади реконструкції.

За прикладом архітектурного мануалу міста Брно з’явилися мануали й у інших чеських містах: Плзень, Літомишль, Злін і Градець-Кралове.

Дерев’яне мереживо Чернігова

Так називається онлайн-музей, який розповідає суто про дерев’яне зодчество Чернігівщини. У ньому є галерея будинків з усієї області, їхня історія та карта з п’ятьма маршрутами. Свою ідею автори виклали на сайті:

– Ми несемо відповідальність за все, що відбувається навколо. Саме від нас залежить збереження унікальної для України дерев’яної архітектури нашого краю, яка сьогодні зникає на очах.

Радянські артефакти

У Дніпрі два роки тому з’явилась мапа, на якій відмічено 142 об’єкти: вітражі, мозаїки, скульптури, барельєфи, сграффіто. На мапі є їхні фото, імена авторів та короткі історичні факти. На сьогодні вона має 7252 перегляди.

Роботу над мапою ускладнило те, що це радянська спадщина, яку намагалися фотографувати у період декомунізації. Кілька разів дослідницю Таню Журій виганяли з будівель, звинувачуючи у шпигунстві. Спілкуючись із власниками та орендарями, вона помітила: багато людей відчуває страх і нерозуміння. Менше таких, хто бачить у цьому красу і намагається її зберегти.

Та головне її спостереження: коли об'єкт постійно знаходиться в по��і зору, його перестають помічати. Увага повертається, коли з ним щось стається.

Коли у відділенні Укрпошти хотіли закрити утеплювачем радянську мозаїку, присвячену, власне, робот�� пошти, про це писали всі місцеві медіа. Врешті мозаїку залишили відкритою.

– Укрпошта просто пішла на поступку і тихо зняла утеплювач. А могла розкрутити цю історію – всім розповідати, що у неї є така мозаїка, обіграти окремі елементи, – вважає Таня Журій. – Її можна було навіть реставрувати. Це ж частина історії, частина професії. Моя тактика спілкування з такими людьми останнім часом – або розповідати про те, як дорого коштувало створення цього об’єкта, або говорити про імідж. Це ж класно, коли на пошті є тематичний вітраж або у звичайній школі висить робота відомого скульптора.

Радянську спадщину помітили, стало модно фотографуватися на тлі архітектури того періоду. Модерністські готелі і театри приваблюють туристів. А робити селфі з пам’ятками 19 століття стане модно тільки тоді, коли з них зникнуть кондиціонери і повернуться маскарони.

Сама Надія не вірить у феєричний успіх сайту, який планують запускати в управлінні. Якщо кілька людей змінить своє ставлення до архітектури – це вже добре.

Зробити ідеальний путівник

Мапа з вітражами та мозаїками – це один із путівників д��іпровського проєкту wayme. У ньому також є путівники зі стріт-артом, музеями та навіть громадськими туалетами. Щоб підвищувати інтерес до міського середовища, автори влаштовують екскурсії, беруть участь у лекторіях 15х4, співпрацюють з міськрадами Дніпра та Кропивницього.

Основний напрямок роботи проєкту – аудіопрогулянки різними містами від колекціонерів, архітекторів та мандрівників. Нещодавно wayme зробили усі аудіопрогулянки по Дніпру безкоштовними – аби тільки більше людей їх послухало і зацікавилося власним містом.

Влад Ганілов, режисер і продюсер проєкту, вважає, що зробити хорошу карту чи базу – це ще не все. Свої путівники wayme оновлюють, як тільки помічають зміни у місті.

– Міське середовище – динамічна структура. Зробити каталог не так важко, хоч це й вимагає витрат і досліджень. Значно важче підтримувати його в актуальному стані. А ще вищий рівень – займатися його просуванням. Мало хто закладає ці етапи у стратегію розвитку проєкту. От і виходить, що хороші бази лежать нікому не потрібні, час іде, і вони втрачають актуальність.

Влад переконаний, що база – це лише інструмент, і сама по собі вона нічого "змінити в головах людей" не зможе. Навколо неї потрібно створювати бренд: серію освітніх лекцій, статті у ЗМІ, колаборації. Так, це робота, яка вимагає грамотного менеджменту, багато часу і грошей. Зате такий підхід допоможе охопити ширшу аудиторію і краще донести до неї цінність культурної спадщини.

Тритони, гноми і домовики

В аудіопрогулянці від wayme "Изнанка Днепра" гід звертає увагу на маскарони. Для людини, яка рідко вдивляється в архітектуру, це стає відкриттям: на будівлях Дніпра є такі ж чудернацькі ліпні голови, як в Ужгороді чи Києві. Пошук маскаронів може стати цікавим квестом по місту.

– Маскарони починали вішати як захисний символ, – розповідає Надія Лиштва. – Страшні, як домовики, вони мали відлякувати злі сили. Потім вони стали позначати статус будівлі: школа – зображення Афіни, банк – кадуцей Меркурія. Пізніше просто стали декоративним елементом.

У Дніпропетровській області зустрічаються тритони та жабки. У Марганці – всередині будівлі електростанції, у Кривому Розі – на фасадах. У Дніпрі вони теж є на декількох будівлях. Що вони означають, Надія поки відповіді не знайшла.

Скоро такі деталі буде зібрано в єдиній базі міської архітектури.

Фотографує пам’ятки для цієї бази всього одна людина. Ще двоє допомагають за можливості.

І що з того всього?

Парадокс: ми робимо чудову анімацію з мозаїк на "Українську ніч" у Відні. Але деяких із цих мозаїк давно не існує. Ми двічі стаємо першою країною за кількістю завантажених фото на конкурс "Вікі любить пам’ятки" (37 тисяч у 2017-му та 32 тисячі у 2019-му). Але якщо сфотографувати першу-ліпшу історичну вулицю Дніпра, то це фото можна буде надіслати хіба що у паблік… ем… "Плохой Днепр".

Ми розповідаємо світові про свою історію, але самі її не зберігаємо. Перш за все місцеві повинні розуміти, що пам'ятка, в якій вони живуть, – цінна.

Можливо, ті, хто збиває ліпнину, і ті, хто зацікавиться ліпніною на сайті, – це зовсім різні люди. В такому випадку база не вирішить проблеми. Але давайте сприймати її як інструмент і допомагати управлінню робити наше місто привабливим.

Ми можемо прочитати та доповнити регуляторний акт, який знаходиться на етапі розробки. Запропонувати провести лекцію чи інтерактив у партнерстві з управлінням. Розповідати всім про базу міської архітектури. Розробити екскурсію за її матеріалами. Записати аудіогід. Пропонувати конкретні способи порятунку пам’яток (як це зробили засновники Центру сучасної культури у Дніпрі). Укладати охоронні договори й надавати управлінню всі необхідні документи, якщо ми живемо у пам’ятці архітектури.

І пам’ятати одну рі��. Фасад будинку знаходит��ся у публічній площині, і з ним не можна поводитись як з приватною власністю. "Ми несемо відповідальність за все, що відбувається навколо".

[astrolabiumpublishing]

Обраниці муз: давньогрецька жіноча поезія — українською

Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова й коментарі Тараса Лучука; ілюстрації Ольги Шингур. — Львів: Астролябія, 2019. — 448 с.

Якщо запитати сучасних студентів-філологів, які поетеси Давньої Греції їм відомі, то добре, якщо вони назвуть ім’я Сапфо/Сафо. А тим часом канон давньогрецьких поетес — перших поетес в історі�� світової літератури, — окреслений в епіграмі Антіпатра Тессалоніцького (кінець І ст. до Хр.), відправній точці новочасних уявлень про жіночий відділ давньогрецької літератури, містить дев’ять імен — Анита, Праксілла, Мойро, Сапфо, Телесілла, Ерінна, Корінна, Носсіда, Миртіда. Минали століття, публікувались, досліджувались і перекладались європейськими мовами розпорошені вітрами часу твори та фрагменти з доробку перших поетес, віднаходились нові писемні пам’ятки (в тому числі єгипетські папіруси елліністичної доби) — і канон давньогрецьких поетес зростав. Проте український читач досі мав лише поодинокі переклади цих літературних скарбів, що належать Іванові Франку, Людмилі Старицькій-Черняхівській, Григорієві Кочуру, Андрієві Содоморі, Віталієві Маслюку та іншим майстрам.

І от наприкінці 2019 року у львівському видавництві «Астролябія» з’явилася — в рамках проєкту «Класична та сучасна європейська література в Україні», підтриманого програмою Єврокомісії «Креативна Європа», — взірцева антологія, яка відразу вивела українське перекладацьке мистецтво та класичну філологію у перший ряд руху світової думки з осягнення давньогрецького жіночого поетичного письма. Упорядкував тексти, виконав переклади й підготував науковий апарат видання відомий перекладач, поет і філолог Тарас Лучук. І поетес тут — 18, від Сапфо (VII–VI ст. до Хр.) до Евдокії Авґусти (V ст. після Хр.), між іншим — візантійської імператриці. Антологія взірцева завдяки цілій низці чинників. По-перше, вичерпна широта охоплення збережених до сьогодні «жіночих» текстів давньогрецької літератури. По-друге, майстерний переклад, стільки ж фаховий, скільки мистецький, з ретельним відтворенням вигадливих за ритмікою давньогрецьких канонізованих строф, побудованих на принципах квантитативного віршування, тобто базованого на впорядкованому чергуванні довгих та коротких складів (авжеж, ідеться про відтворення цих строфічних структур засобами силабо-тонічної версифікації, хоча водночас я б відзначила тенденцію до силабізації, тобто послаблення ролі метричного наголосу з неухильним дотриманням кількости складів, що суголосне багатій українській бароковій традиції силабічної поезії). Окремо слід привітати такі ��юанси, як відтворення імен та інших власних назв з урахуванням особливостей давньогрецької ортоепії, навіть на рівні діялектів (тому — Анита, Алкай, Ґарґара, Кипріда, але в беотійському діялекті, яким писала Корінна, — Купріда), і доцільне застосування українських діялектних форм для відтворення строкатої мозаїки діялектів, якими послуговувались поетеси («сквар» — спека, «нігди» — ніколи тощо). І без архаїзмів під час перекладу таких архаїчних текстів, звичайно ж, не обійтись — і Тарас Лучук застосовує їх з великим тактом («Ізволив несмертельний Дій…», «юнь поховала тебе, ратоборче […] Фідію…»). А як поетично звучать відтворені українською складені орнаментальні епітети — «медвяноголосо», «рясноувінчана (земля)», «фіялколонна (діва)», «злотоувінчана (Афродіта)»! За цим стоїть і словотвірна гнучкість нашої мови, і мовне чуття перекладача.

Також до чеснот Лучукової антології належить бездоганно опрацьований науковий апарат, з докладними коментарями, бібліографією, покажчиками творів і фрагментів, імен і назв, а до того ж — ґрунтовною і системною передмовою, написаною з інтелектуальним блиском та, сказати б, науковою куртуазністю, — адже перекладач щедро складає данину шани своїм попередникам: упорядникам антологій давньогрецької жіночої поезії, починаючи від італійського антиквара XVI ст. Фульвіо Орсіні, й колегам-перекладачам, німецьким, італійським, польським, англомовним та, звичайно ж, українським.

Тарас Лучук

І передмова, і коментарі рясніють різноманітними цікавинками з історії давньогрецької літератури, — бо звідки ж іще дізналися б ми і про згаданого вже Антіпатра Тессалоніцького та його епіграму з переліком грекинь-поетес, де, до речі, Сапфо названо «жіночим Гомером» (дослівно «жінка Гомер»), і про те, що «лесбоська поетеса [Сапфо], мабуть, першою згадала в Гелладі про скитів», а з Алкаєм (більш знаним українським шанувальникам давньогрецької літератури як Алкей) вони «між собою навіть не зналися»… Впевнена, що багатьох зацікавить і заплутана історія про те, як прикметник «лесбійський» з суто географічного означення перетворився на нетрадиційно-сексуальне і хто завинив у цьому найбільше, кинувши тінь на світле ім’я Сапфо…

Давньогрецька жіноча поезія в тому вигляді, в якому вона дійшла до наших днів, нагадує скалки аттичної амфори, вкриті досконалої краси малюнком (невипадково й ілюстраторка Ольга Шингур оформила видання у стилі червонофігурного вазопису: з вдало стилізованими уявними портретами всіх вісімнадцятьох поетес, виконаними у двох барвах — чорній та помаранчево-теракотовій). Лише годі відновити малюнок цієї розбитої амфори у повному обсязі, можемо хіба що насолоджуватися спогляданням прекрасних фрагментів. Тарасові ж Лучуку вдалося неможливе — не лише відтворити українською повний корпус давньогрецької жіночої поезії, повну колекцію скалок розбитої амфори, а й зазирнути за грань матеріальних артефактів, завдяки феноменальному філологічному слуху, а водночас інтуїції перекладача, по змозі реставрувати «суміжну область», беручи реставровані фрагменти у квадратні дужки й позначаючи область безповоротно втраченого фатальними крапками, як-от у поезії Сапфо «До нареченого» (с. 52):

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ніч[чю. . . . . . . . . .

А дівчата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

На всенощ[нім святі співали пісню

Про твою лю[бов і про наречену

Фіялколонну.

Прокидайся, йди . . . . . . . . . . . . . . . . .

До своїх одноліт[ків. . . . . . . . . . . . . .

Сну нам не вида[ти,як тій пташині

Дзвінкоголосій.

Образ музи, який бере початок у давньогрецькій мітології (де музи — богині, безсмертні покровительки мистецтв і наук, надхненниці мистців та вчених), з часом став уособлювати надхнення як ірраціональне джерело творчости, але зрештою, в сучасному світі, збаналізувався і стерся від довгого вжитку — серед безлічі високих образів і по��ять. Але з отакою сучасною позитивістською настановою категорично протипоказано торкатися коштовного спадку давньогрецьких поетес — адже вони вірували в муз і вшановували їх з усією щирістю релігійного почуття, а Евтерпа з Ерато і Полігімнією навіювали їм проникливі ліричні поезії, палку любовну лірику та урочисті гімни. І якщо перекладача, як мені видається, можна назвати — в ідеалі — подвійним медіумом, оскільки вінмає передати божественне послання, вже висловлене кимось іншим, — іншою мовою, то Тарас Лучук цілком відповідає цьому визначенню, бо ж відтворює українською мовою (живою і справжньою!) не лише букву і сенс оригіналів, а й їхній дух, високу енергію, яка наснажила їх за античних часів, на світанку європейської цивілізації. І в цьому творчому подвижництві наш перекладач шукає і знаходить, за словами Тичини, справжню музу неомузену на українському шляху.

Буктрейлер:

Олена О’Лір для видання «Буквоїд»

[strivinghome]

Прагнення Дому

18.00, 18 травня, 2019 року

Ніч музеїв в музеї Михайла Дзиндри

вул. Музейна, 16, Брюховичі, м.Львів

Куратори: Петро Ряска, Галина Хорунжа

учасники: Karolina Glusiec, Володимир Топій, Станіслав Туріна, Петро Ряска, Grzegorz Bożek.

Якось побачив у одному сквоті на стіні фразу: «Людина не є там де народилась, але там де хоче померти».

Прагнення додому та пошук свого дому. Привезення свого життя та своїх питань в Україну. Відмова від перспективи мати свій музей під відкритим небом в Америці та історія великого перевозу 808 своїх скульптур з США в Україну з даруванням їх Україні.

Поміж землею і землею, перебування у трьох контейнерах, в дорозі, коли з Америки виїхав, а в Україну ще не прибув. На який результат сподівався Михайло Дзиндра коли приймав таке рішення вести своє життя в Україну? Чи міг бути варіант подій, що митець не привіз свої скульптури додому? Жест, акція котра планувалась впродовж всього життя. Чи є вона зрозумілою нам, чи залишається абстракцією сприйняття?

Михайло Дзиндра скитався  понад 40 років свого зрілого життя по Америці, де сформувався як художник. Постійно  перебував у думці повернення додому. Жив у цій думці майбутнього, прагнув цю мить.

Подія реалізовується за сприяння Львівської національної галереї мистецтв ім Б.Г.Возницького та Музею Модерної Скульптури Михайла Дзиндри.

[olena-a]

Хей! Ну не призвичаїлась я ще писати пости зранку чи вдень😄 Не виходить покищо, але я стараюсь💪🏻😁 Люблю коли хтось приїжджає у Київ. Та і взагалі подорожувати з друзями це весело. Щоразу знаходимо якісь нові та цікаві місця, заблужуємось і знаходимось.. Та і загалом дуже класно проводимо час. Сьогодні вперше побувала біля університету культури та мистецтв. Там досить гарно, а як ми добирались туди- то окрема історія. Проходили мабуть пів Києва😄 Зате ноги накачали, та і попа як 🍑 Народ, моя вам щира порада, ходіть частіше гуляти пішки- це краще всяких залів та зарядок зранку😄 • #трінста_челендж3 #трінста_челендж3_день4 #трінста_челлендж_lemmon_tea #столичні_трішнаїди • • • #vsco #vscokyiv #vscoukraine #sea #sealover #orange #yellow #blue #sunset #sun #nature #Odessa #Ukraine #like4like #follow4follow (Odessa, Ukraine) https://www.instagram.com/p/BzqutEpINXa/?igshid=6tx5y5mp0v2b

[reposted-yura15cbx]

Альбомы - Живопись

Искусство, арт, история искусств, каталоги, изобразительное искусство, импрессионизм, экспрессионизм, авангард, кубизм, сюрреализм, минимализм, ренессанс

Albums - Painting Art, art, art history, catalogs, fine arts, impressionism, expressionism, avant-garde, cubism, surrealism, minimalism, renaissance Альбомы - Живопись Мистецтво, арт, історія мистецтв, каталоги, образотворче мистецтво, імпресіонізм, експресіонізм, авангард, кубізм, сюрреалізм, мінімалізм, ренесанс

[sorrynoroomsavailable]

Наталія Лісова  учасниця резиденції Вибачте Номерів Немає у квітні - травні, 2023 року

Наталія Лісова народилася в Літині Вінницької обл. З 2000-х рр. навчалась у заслуженого художника України Михайла Чорного та приймала участь у мистецьких проєктах ГО «Лабораторія актуальної творчості» у Вінниці під керівництвом Олександра Никитюка. З 2008-2016 р. координатор творчих проєктів в ГО «Лабораторія актуальної творчості». У 2011 р. закінчила Вінницький факультет Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю Дизайн середовища. З 2009 р. студентка Школи перфомансу у Львові та учасниця мистецьких проєктів, фестивалів й симпозіумів з лендарту. У 2017 р. Пройшла курс мистецтва з Method Fund «Академія. Підвалини» (Київ). У 2018 р. стипендіатка GaudePolonia від міністра культури і національної спадщини Польші, куратор Януш Балдига (Познань, Польща). У 2019 р. закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю Теорія та історія мистецтва (Київ). У 2021 р. співкураторка міжнародного фестивалю лендарту МІФОГЕНЕЗ (Вінниця). З 2021 р. здобувачка PhD, НАОМА (Київ). Мешкає в Києві.

STATEMENT:

Як художниця-практик, знайшла себе у напрямку лендарту, сайт-специфік арту, перформансу, інсталяції та файнарту. Намагаюсь розкрити теми: Присутність художника у перформансі та межі перформансу, Психологія сприйняття глядача та Форма часу простору. 

У творчості схиляюсь до методу спостереження, виявлення, взаємодії, доповнення та фіксації навколишнього середовища. Усі мої роботи певним чином відображають або вміщують частинку ландшафту. 

Набутий практичний досвід втілюю в теорії мистецтва шляхом дослідження специфіки формування лендарту в Україні та працюю над дисертацією «Вернакулярна мова українського лендарту». Формую архів вітчизняного мистецтва довкілля. 

Вважаю за необхідне вивчати та поширювати знання про творчу взаємодію українських лендартистів з метою піднесення кордоцентричної складової в сучасному мистецтві та поза ним, оскільки діалог людини з природою є її споконвічною та невід'ємною складовою життя, яка сьогодні у час глобальних перетворень потребує посиленної уваги.

Резиденція Наталії Лісової стала можливою завдяки підтримці: European Cultural Foundation The beaux-arts Academy in Paris

Зображення у пості: ВІБРАЦІЯ, Урбан фестваль «Симбіоз», Алмати, Казахстан, 2016. Світлина: Іван Бєсєдін

(eng)

Natalia Lisova participant of residence Sorry No Rooms Available in April - May, 2023

Natalia Lisova was born in Lytyn, Vinnytsia region. Since the 2000s, she studied with the Honored Artist of Ukraine Mykhailo Chorny and took part in art projects of the NGO "Laboratory of Actual Creativity" in Vinnytsia under the leadership of Oleksandr Nikityuk. From 2008-2016, the coordinator of creative projects in the NGO "Laboratory of Actual Creativity". In 2011, she graduated from the Vinnytsia Faculty of the Kyiv National University of Culture and Arts, majoring in Environmental Design. Since 2009, she has been a student of the School of Performance in Lviv and a participant in art projects, festivals and symposiums on land art. In 2017, she completed an art course with the Method Fund "Academy. Foundations" (Kyiv). In 2018, a GaudePolonia scholarship holder from the Minister of Culture and National Heritage of Poland, curator Janusz Baldyga (Poznan, Poland). In 2019, she graduated from the National Academy of Fine Arts and Architecture, majoring in Theory and History of Art (Kyiv). In 2021, co-curator of the MYTHOGENESIS international landscape art festival (Vinnytsia). From 2021, PhD candidate, NAOMA (Kyiv). Lives in Kyiv.

STATEMENT: As a practicing artist, I found myrself in the direction of land art, site-specific art, performance, installation and fine art. I am trying to reveal the following topics: The presence of the artist in the performance and the limits of the performance, Psychology of the viewer's perception and Form of time of space. In creativity, I lean towards the method of observation, detection, interaction, addition and fixation of the environment. All my works reflect or contain a piece of the landscape in some way. I put the acquired practical experience into the theory of art by researching the specifics of the formation of land art in Ukraine and work on the dissertation "Vernacular language of Ukrainian land art". I am creating an archive of domestic environmental art. I consider it necessary to study and spread knowledge about the creative interaction of Ukrainian landartists with the aim of elevating the cordocentric component in modern art and outside of it, since the dialogue of man with nature is his primordial and integral part of life, which today, in the time of global transformations, needs increased attention.

Natalia Lisova’s residence was made possible thanks to the support of: European Cultural Foundation The beaux-arts Academy in Paris

Image in the post: VIBRATION, Urban Festival "Symbiosis", Almaty, Kazakhstan, 2016. Photo: Ivan Byesedin