#збереження

[syservicenter]

[dimishap]

Книги – тільки одне з вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути. У них немає жодної таємниці, жодного чаклунства. Чари лише в тому, що вони говорять, у тому, як вони зшивають клаптики всесвіту в єдине ціле. Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”

[olegzhdanovkiev]

Залежний від Путіна Макрон шукає виходи для збереження атомної енергетики

Залежний від Путіна Макрон шукає виходи для збереження атомної енергетики - Жданов Якщо Макрон розірве відносини з Путіним, то Німеччина може залишитися без світла через зупинку ядерних реакторів. Президент Франції Еммануель Макрон не ��оче сваритися з Путіним, адже у його країни є економічні зв'язки з країною-агресоркою Росією. Якщо диктатор заборонить використовувати територію РФ для французьких ядерних відходів, то Німеччина ризикує залишитися без світла. Про це в інтерв'ю Главреду р... Читати далі »

[julia--blake]

Taras Shevchenko  "The Tale", 1844

...Shevchenko's explanatory text to the etching:

" - And where and where does God take you, moscovian? and where did you take tobacco from: isn't it with veratrum?! Because we know you, underdogs!!!

- From Russia itself, we are going to the other world, lady death!… and the tobacco is truly from Lubensk…"

Also known in the literature as "The Soldier and Death".

The basis of the etching is a story about a soldier's conversation with death, common in Ukrainian folk art.

The dialogue between the soldier and death takes place on the outskirts of the village against the background of the Ukrainian landscape. Death with a large scythe in his right hand, dressed as a Ukrainian woman, does not look scary and relentless. Maybe she will just smell the tobacco, leave the "moskovian" and move on. Explanatory text, plot, images imbued with benevolent humor. The work is flooded with bright light - perhaps the action takes place at noon.

Previous places of preservation: T.G. Shevchenko Central Museum, Kyiv.

___________________________

Тарас Шевченко "Казка", 1844

Справа внизу на зображенні автограф і дата: Шевченко // 1844. Посередині назва: Казка. Нижче неї – пояснювальний текст Шевченка до офорта:

– А відкіля і куди Бог несе, господа москалю? і де таки табачку брали: чи не з чимиричкою часом?! бо ми вас знаємо, піддобрики!!!

– Из самой Расеи идем на тот свет, сударыня смерть!.. а табачок истинно лубенский…

В літературі відомий також під назвою «Солдат і смерть».

В основу офорта покладено поширений у народній творчості сюжет про розмову солдата зі смертю.

Діалог між солдатом і смертю відбувається на околиці села на тлі українського краєвиду. Смерть з великою косою у правій руці, вбрана як українська жінка, не виглядає страшною і невблаганною. Можливо, вона таки тільки понюхає табачку, залишить "москалика" і піде собі далі. Пояснювальний текст, сюжет, образи пройняті доброзичливим гумором. Твір залитий яскравим світлом, — можливо, дія відбувається в полудень.

Попередні місця збереження: Центральний музей Т. Г. Шевченка, Київ.

[poisonousmelissa]

У мене зламалось збереження в сімс 4. Там була сім'я з відьми, вампірки і їх дитини і зараз коли заходжу то ні вампірки ні дитини. У відьми нема більше відносин з обидвома, а в дереві є тільки вампірка. Через місто можно почати гру саме за вампірку, але при закінченні завантаження гра просто закривається. Моди я оновила, але збереження не полагодилось. Минула версія збереження така ж зламана.

В новому збереженні після оновлення вікед тепер забаговався. Коли в сімів починаються анімації то вони постійно перезавантажуються і вікед видає помилку.

[ohsalome]

"After the war, the environment will take centuries to recover."

According to Roman Strelts, Minister of Environmental Protection and Natural Resources, about 20% of protected areas in Ukraine are under threat of destruction, and about two thousand cases of environmental damage have already been recorded.

Ruslan Hrechanyk, Deputy Minister of Environmental Protection and Natural Resources, says that the military aggression has left no component of the environment intact: air, water, soil, flora and fauna. Engineering infrastructure facilities that help preserve the environment have also been damaged.

"We need one trillion hryvnias to restore the environment. But every day the damage is increasing. The coordination headquarters of the State Inspectorate works 24/7 together with law enforcement agencies to record the damage and make calculations," says Grechanyk.

Oksana Omelchuk, an environmental activist, says that shell explosions lead to pollution of the area and the death of large animals, as they are more likely to activate mines. Fires are also dangerous, as they are difficult to extinguish in the midst of hostilities.

According to the WWF report, the largest areas of forests that have been in the danger zone due to military operations are located in Chernihiv (423.5 thousand hectares), Sumy (287.9 thousand hectares) and Luhansk (205.1 thousand hectares) regions. In Zhytomyr, Kyiv, Kharkiv regions and the Chornobyl Exclusion Zone, the hazardous areas reach 126-165 thousand hectares. In total, about 1,849 thousand hectares of forests are in the danger and occupied zone due to military operations.

The Deputy Minister notes that cruise missile attacks, mine explosions and other dangerous objects have caused about 600 fires covering 13 thousand hectares. The environment is also severely affected by the burning of oil products, and harmful chemicals that get into the soil destroy it.

According to Ruslan Hrechanyk, the war has already affected 812 protected areas, the total area of which is almost one million hectares or 20% of the total area of all protected areas in Ukraine. The territories under occupation and those that have been subject to hostilities have suffered the most damage.

Under threat of destruction are 16 Ramsar sites (wetlands of international importance), about 160 areas of the Emerald Network (a network of protected areas created to preserve species that need protection at the European level) and two biosphere reserves. Some national parks are on the verge of a humanitarian catastrophe.

Environmental restoration requires a lot of money, so the Ministry of Environment is counting not only on the support of partners but also on compensation for damages from Russia after international courts. Ukraine may become the first country in the world to receive reparations for environmental crimes.

[not4yourmind]

Щось останнім часом залип на Ziferblat.

По життю все наче й стабільно, але не прямо, щоб дуже добре. Є проблеми в стосунках, є проблеми з менталочкою, які тягнуться вже дуже давно.

Стосунки на «паузі». Спочатку це здавалось мені хорошою ідеєю... Хоча, ні. Не так. Я раніше не розглядав взагалі концепцію «паузи» в стосунках, як щось здорове. В моєму розумінні це скоріше «репетиція» перед розлученням. Але потім, після тривалих дискусій та аргументацій, я дійшов, що, можливо, моїй (поки що?) Аліні це потрібно і вирішив погодитись. Але я був не дуже розумним, коли не визначив всі умови паузи задокументовано. Тому, деякі лишились в повітрі, а тому навряд є настільки важливими. Загалом, я повернувся до концепції «репетиції» і скоріше готую себе морально до всіх можливих сценаріїв. Мені буде дуже шкода втрачати цю людину, проте я все ж її люблю і, якщо відкидати всі-всі негативно-позитивні емоції,  в глибині душі я постараюсь пройти усі етапи гідно та з повагою як не до себе, то до спогадів, які в мене залишаться.

Що я в цілому планую робити? Якщо чесно не знаю. Буквально всі опитувальники, форуми та люди кажуть, що в мене серйозні проблеми з головою. І я насправді хочу їх чути, але в голові дуже часто виникають думки, що можливо це не правда. В тому плані, що є ймовірність, що я «підсвідомо» маніпулюю оточуючими і насправді є досить аб’юзивним партнером та й взагалі людиною. Не знаю. Складно це. Буквально всі рекомендують звернутись за допомогою, яка є досить таки вартісною: не менш 800-900 грн за сеанс, яких може бути чимало. Та й ще медичне лікування може влетіти в копійку, в разі чого. Не думаю, що я це все стяну на даному етапі. В тому плані, що гроші я заробити можу та й в мене є певні збереження. Але чи буде з того сенс, якщо насправді в мене немає проблем і це все маніпуляція мене та способи привернути увагу?

Про привернути увагу. Рефлексія протягом цих двох днів дала мені чітке розуміння, що більшість свого життя я був ніби запасна батарейка. Це звучить дуже пафосно, але дуже чітко демонструє моє життя. Буває в пульт потрібно 3 батарейки, а в магазині є лише комплекти з 4. Ти береш його, заряджаєш пристрій, а одна батарейка десь там лежить. Ти знаєш, що вона є. Але одразу не згадаєш де. Вона - запасна.

Так і я. І це тягнеться ще зі школи: в мене була «компанія» з першого класу. Дуже часто я відчував себе там зайвим. В тому плані, що всі троє людей з тієї компанії дружили не тільки в школі, а й в позашкільний час. Вони грали у фут��ол, ходили один до одного в гості і тд. Мене ніколи не кликали. Навіть в школі відчувалось так, ніби це я з ними дружу, а не навпаки. Потім компанія змінилась, почався 10-11 клас. Принципи трохи також змінились: єдина зв’язною став алкоголь та історії, які з ним пов’язані. Я насправді взагалі не люблю пити. Мені не подобається смак міцних напоїв і не дуже подобається ефект. Але іншого в мене не було. Я хотів відчувати себе потрібним, а тому був готовий навіть на таке.

Потім купа проблем з випуском. Дівчина, яка мала йти зі мною на імпровізований випускний бал сказала, що я огидний урод і ніхто мене ніколи не захоче, що в цілому підтвердило мої потаємні думки. Це було дуже складно, хоч я зараз і розглядаю це як поштовх. Після того моменту я дуже сильно змінився. Почав вдягатись так, як хотілось мені. Слухав музику таку, як хотілось мені. Відростив довге волосся і воно мені личить краще, ніж коротке. Хоч і все ще не ідеально. Це, звичайно, стало дуже негативним досвідом в моєму житті, проте це був поштовх довести собі, комусь ще, що я можу жити в гармонії з собою і мені більше ніхто не потрібен. Звичайно, були спроби завести якесь спілкування, проте це не настільки важливо було. Головне було в гармонії. Я відчував себе впевненим та собою. Отаким от мовчазним одинаком. Я пізнавав свою «нірвану». Не вистачало мені лише людини, яка б прийняла мою любов та турботу такою, якою б вона була. Людина знайшлась, але зараз не про це.

Посил в тому, що все життя я намагався не бути запасним, а самодостатнім, бо це відчуття «запасу» в мене лякає ще з самого дитинства. Звичайно, це лише власні спроби зрозуміти що взагалі коїться. Якщо відкидати весь пафос, я виню себе у всьому: від того, що зіпсував стосунки до того, що не заслуговую бути НЕ запасом. І що зробить психолог? Він лише скаже, який я класний і що насправді мені потрібно розкривати свої сильні сторони. Він ж не скаже, що я маніпулятивний аб’юзер. Бо я більше йому не заплачу, як клієнт. Принаймні, мені здається, що психотерапія працює саме таке.

Я вчусь знову жити в гармонії з собою. Звичайно, ще трохи зриваюсь, але пообіцяв собі, що з свого боку буду дотримуватись усіх домовленостей в повній мірі. Все таки, я завжди вважав себе чесною людиною слова.

З хорошого: починаю оговтуватись. Насправді, можливо лишитись самому не таке вже й погане вирішення ситуації. Так, я перестану знову довіряти людям на дуже багато років. Та й чомусь впевнений, що тривалих стосунків більше в мене не буде. Але життя продовжується. Сьогодні мені в рекомендаціях вибився якийсь івент. Можливо сходжу. Єдине лякає те, що місце проведення дуже далеко. Та й можливо настільки інтерактивні «Ігри для еліти» (назва івенту) можуть лише зробити гірше.

Замовив собі недорогий подарунок, бо вичитав, що потрібно рефлексувати та виконувати свої бажання. Було не погано, але відчувається прихована провина за те, що я його не заслужив, зруйнував, знищив стосунки і турбується про себе. А ще зробив вчора дуже багато різної роботи. Зовсім трохи поговорив про ситуацію з рідними. Я не розповідаю всіх деталей, бо це виключно особисті справи. Але якось... В мене немає більше кому розповісти. Хотілось би мати якусь таку людину, кому без відчуття провини можу розповісти хоч частину всього, що я переживаю. Батьки та брат не підходять, бо вони не є об’єктивними. Та й враження, що це буде маніпуляція. Загалом максимальна каша в голові, яка варіюється від того, що можливо я не найгірша людина в світі до того, що насправді найгірша - маніпулятивна та аб’юзивна, яка потребує лише того, щоб її жаліли та в дупку цілували. Отаке.

По планах - з усіх сил тримати себе в руках та демонструвати не таку велику кількість унивання. В першу чергу потрібно знайти те, що приноситиме мені позитивні емоції. Раніше це була Аліна, гра та ще ряд дрібничок, які були так чи інакше підв’язані до моєї партнерки. А зараз гра вже взагалі не вставляє. Ніколи не думав, що цей момент настане, але шляхи буремні. Треба думати та шукати.  Думати, працювати і шукати. Життя не зупиняється, потрібно повертатись до відголосків себе та існувати на одинці з собою.

От наче й написав і легше стало. Враження, ніби поговорив з кимось.

[nelligekata]

Відрядження не підписане!

Влада знову зірвала візит Порошенка і депутатів «ЄС» у США – заява «Європейської Солідарності»

В той час, як увага всього світу прикута до драматичних подій у США, українська влада тишком-нишком заблокувала поїздку делегації «Європейської Солідарності» на чолі з Петром Порошенком на передвиборчий Республіканський національний конвент у Мілуокі, де вже завтра зберуться республіканці та представники понад п’ятидесятьох правоцентристських політичних сил з усього світу.

Про наявність відповідного запрошення керівництво Верховної Ради було поінформоване кілька місяців тому – більше, ніж заздалегідь. Але воно так і не надало дозволу на виїзд, перелякано озираючись на Офіс Президента. Останній шанс виїхати сплив у неділю о 14.00.

Проблема, звісно, не в тому, щоб розпакувати валізи.

Ми завжди боролися за двопартійну підтримку в США і вважаємо, що влада із міркувань дріб’язкового політиканства зробила антидержавний крок. Замість того, щоб скористатися нашими зв’язками в обох політичних партіях США в інтересах України, вони заблокували візит і цим інтересам завдали шкоди. Варто зазначити, що ми планували зустрічі і з представниками Демократичної партії – за окремою програмою.

Втім, майбутнє американської підтримки України у найближчі роки значною мірою залежатиме в тому числі і від позиції республіканців, нашої партії-партнерки, яка вже має більшість у Палаті представників і претендує на Білий дім. Менш за все ми хотіли би, щоби спровокований українською владою скандал вплинув на це майбутнє.

Програма делегації «ЄС» у Мілуокі була насиченою, включно із участю у зустрічі делегації Міжнародного демократичного союзу з кандидатами на посади Президента (Трампом) та віце-президента США. Наша мета була єдина – посилити двопартійну підтримку України, мінімізувати вплив виборів на неї.

У Порошенка як пʼятого Президента України – успішний досвід роботи з Президентом Дональдом Трампом. Перші «Джавеліни», перші морські катери, початок перемовин про системи «Петріот» та гелікоптери «Апачі», «Декларація Помпео» про американську політику невизнання спроби анексії Криму – це далеко не повний список.

Замість того, щоб скористатися можливістю створення потенціалу для майбутньої підтримки нашої боротьби проти агресора, українська влада знову обирає шлях токсичності та конфлікту у відносинах з командою Трампа, як це вона зробила в 2020 році.

Слід також нагадати, що восени минулого року Банкова вже не випустила Порошенка на зустріч із республіканцями, чим втратила бодай якийсь шанс на швидше розблокування американської допомоги, на що потім ціною колосальних людських втрат прийшлося чекати ще півроку.

І сьогодні влада робить чергову помилку, плюючи на парламентський плюралізм та європейські стандарти міжпарламентської дипломатії.

Це удар по внутрішній єдності, по-перше. Влада її бачить не як діалог, а як авторитарне самодурство.

А, по-друге, зрив візиту демонструє наявність вже системних проблем з демократією в Україні. Саме її збереження назване передумовою нашого вступу і до ЄС, і до НАТО в численних резолюціях цих організацій.

Ця проблема постала давно. Ми стримували себе в оцінках. Спочатку щоби не нашкодити рішенню про початок переговорів про вступ до ЄС, потім – щоб не нашкодити ��озиціям України на саміті НАТО, що, на жаль, не завадило владі замість запрошення до членства отримати запрошення лише прогулятися мостом.

Настав час визнати всю глибину і серйозність проблем з демократією в Україні. Поки армія воює з росією назовні, є люди, які намагаються збудувати всередині України політичну систему за російським зразком. А в дечому її навіть випереджають. путін лише цього тижня підписав закон про заборону депутатам їхати за кордон без дозволу. У нас така норма діє вже кілька років!

Проблеми з демократією мають прізвище. Боягузливе керівництво Верховної Ради поїздку Порошенка до США заблокувало за прямою вказівкою головного клерка президентської канцелярії, який вважає себе директором-розпорядником не лише парламенту, але і всієї країни, ймовірно, навіть Президента.

Про ситуацію, що склалася, ми поінформуємо партнерів України в США, ЄС та НАТО, тому що тільки демократична країна може претендувати на членство в Європейському Союзі та Півнівчноатлантичному альянсі, на чому неодноразово наголошувалося в резолюціях цих поважних міжнародних інституцій, якими українська влада нехтує.

Ще важливіше, ми посилимо діалог із суспільством щодо загроз демократії, щодо зловживань владою умовами воєнного стану для вирішення свої шкурних інтересів.

Інакше негативні тенденції стануть незворотними, і метастази російського авторитаризму проростуть всередині України.

Ми цього не маємо допустити.

[darkrwitch]

The book: Темний бік будинку

Author: Марина Макущенко

Publisher: Видавництво Старого Лева

Year: 2018

Genre: Українське фентезі

Pages: 328

Language: Українська

The description: Люди покинули красиві столичні маєтки, але забули забрати Духів Будинків. Голодні, самотні та невидимі мешканці продовжують захищати оселі та понад усе шанують споконвічні традиції. Яра — донька звичайного київського домовика — завжди підозрювала, що вона не така, як усі. Дівчина опиняється у вирі потойбічних інтриг і дізнається страшну таємницю свого народження. Та саме її інакшість допомагає їй протистояти злу, знайти кохання та зрештою порозумітись із батьками.

Історію записа��а письменниця та мисливиця за враженнями — після того, як особисто обійшла усі кімнати, зазирнула в пічки та кутки Будинків. Провела інтерв'ю з істориками та попрацювала в архівах, вивчаючи історію та міфи Києва. За збереження історичної архітектури авторка боролася як телевізійний журналіст, та як мрійниця вона бореться за те, щоб старі Будинки жили заради нових ідей і нових Духів.

Taken: 08.03.20

Started: 27.06.24

Finished: 30.06.24

First impression: Двоякі відчуття. Не можу сказати, що мені сподобалося, мені було дуже складно змусити себе дочитати останні десять сторінок, бо мене неймовірно сильно під кінець почала харити головна героїня Яра. Мені було складно читати перші 50-70 сторінок, я тричі кидала цю книгу, але зараз часте відключення світла, тож я сиділа за книгою з книжковим ліхтариком. Якщо поділити книгу на чотири частини: вступ, зав'язка, розв'язка, фінал – мені сподобалось десь між зав'язкою і розв'язкою, і окремі глави. Якщо б не Яра, то мені б сподобалося все, окрім якось затяжного вступу, хоча не знаю чи він настільки затяжний, як мені здавалося. Мало що можу пригадати нормального, це просто чергова книга про «особливу, не таку як всі», в якої в кінці буде найкращий чоловік. Нічого не маю проти, але головна героїня проста, надокучлива і не дієва персона, все, що допомагало просувати сюжет робили другорядні персонажі, хоч можна було зробити її ініціативнішою. Це найбільший мінус книги. Плюсом дуже дивно злили головну злодійку, хоча вона мені більше подобалася, а злодія тим більше (фактично одним реченням).

Про другорядних персонажів: головний любовний інтерес Дамід – дуже класний хлопець, навіть якщо мулат він все одно мені сподобався, авторка прописала його добре; так само брат гг Кош. Був прикольним малим, а як виріс ще краще став. Химери сподобались, але відношення Яри до них – ні. І ще згадаю ще одного чоловічого персонажа, бо його стокгольмський синдром, опис зовнішності і, чесно кажучи, натяки на ЛГБТ почуття були класні, колоритно, хоч теж бісив. Більше не згадаю, бо було не так цікаво.

Два бали за цікаву ідею, один за відсутність опечаток (помітила лише одну), за Дамда і Коша ще по балу. Себто п'ять. Було б шість, але Старий Лев в 2018 році проїбався з версткою і в книзі на 328 сторінок зробив зміст зі всіма главами на 146. Не знаю, як це сталося, але коли я це помітила, як людина, що версткою займалася і розуміється мінімально, я охуїла.

Rating: 5/10

[kalceferia]

Хочу потратити всі свої збереження на дрібниці з аліекспресу

[zvychaynedivchysko]

"За день ця мавпяча орда зжирала вагон бананів і, безсоромно нехтуючи законом збереження маси, висирала два вагони гівна."

Знаєте закон збереження в школі звучав приблизно "ні що ні звідки не з'являться, ні що ні звідки не зникає", але лише зараз я дізналась нормальну назву, а я колись цілком могла стати людиною пов'язаною з хімією, але в якій сфері то вже інша історія.

[karen-chan-nya]

Еконекромантія

Холод. Сніг. Ніч.

Двоє чоловіків один на проти одного.

Один з дорослий і поважний джентльмен у пальто. Навпроти нього молодий хлопець у чорній мантії з емблемою на плечі.

Старший чоловік мав вигляд дуже освіченої людини. Бо він таким і був. Цей джентльмен — вчитель з великим стажем. І він завжди намагався бути тим викладачем, якому учні щиро подякують після випуску. І часто саме так і було. Він підтримував учнів і мав їх довіру.

Так само і зараз він намагався допомогти учню навпроти нього. Цей хлоп‘яга перед ним — учень 6-го й останнього курсу столичного університету. Колір його емблеми ясно казав — факультет некромантії.

— Але професоре, чому ні?! Моя проєктна підпадає під усі вимоги! І навіть більшість рекомендованих!

Треба уточнити: цей учень запросив свого професора в морозну і темну ніч на кладовище, щоб показати результати своєї випускної проєктної роботи.

— Несторе, ні, ні, і ще раз ні. Я розумію специфіку твого факультету, але навіть для некромантів є чітко визначені моральні норми. Я не можу допустити на здачу таку роботу.

— Але професоре, моє рішення може стати революційним! І в ньому немає серйозного виходу за моральні норми! Навіть більше, воно ідеально збігається з нинішніми пріоритетними вимогами до винаходів! Все для збереження нашої планети!

— Яке ще збереження планети! Несторе, от яким чином це допоможе збереженню планети!

Голос професора вже сходив на крик, але учень тримався впевнено і стояв на своєму. Він один із найкращих на потоці та стільки сил вклав у розробку свого проєкту! Щоб весь університет підняло й гепнуло, він не здасться зараз!

— Коли люди дійшли до створення магічних і не магічних технологій високого класу, ми почали використовувати надзвичайно об‘єми ресурсів. Але ці ресурси є вичерпними й наша планета почала спустошуватися. Щоб побороти цю проблему, всі процеси й технології тепер ��ають відповідати вимогам екологічної економії та реконструкції. Моя пропозиція використовування мертвих тіл задля важкої праці ідеально збігається з принципами повторного використання і перероблювання. Цей метод дасть нам не лише багато дешевої робочої сили, а й допоможе зекономити ресурси планети!

— Це. Все. Ще. Приниження. Честі. Загиблих.

— Це не зовсім так, професоре! За Статутом принципів некроманта, Том 2, параграф 24, злочинці, вбивці та відступники не заслуговують на право захисту їх тіла від маніпуляцій після смерті. Абсолютною є заборона лише над маніпуляціями з душами, живих чи загиблих, але цього моя робота не вимагає!

«Боже», — крізь зуби видихає професор. Йому часто доводилося мати справу з впертим учнями, але цей… гарно підготувався, але ще надто зелений, щоб зрозуміти, що не все що офіційно в рамках закону варто робити.

Як люди відреагують на те, що поряд з ними будуть працювати трупи. ба більше, трупи вбивць і злочинців! Навіть якщо цей план приведуть в дію, суспільство змусить їх зупинити його. Якщо не пощастить — ще й втопчуть репутацію хлопця, а разом з ним і університету, в багнюку.

— Ні. Використання трупів для такого неприпустиме.

— Але повторне використання! Перероблювання!

— Несторе, це примушення до роботи осіб, що не мають можливість висловити свою волю!

— Це трупи! У них немає волі, бо вони вже не особи! Вони лише ресурс, який можна повторно використати для власних цілей.

— Вони були людьми!

— Але вже ні! Вони більше не мають душі!

— Чи варто йти на такий ризик для соціуму задля такого? Ти не уявляєш, що це може спричинити!

— Що це може спричинити? Відлигу! Планета виснажена, виснажені й люди! Нам треба більше ресурсу. І чому б тоді мертвим не стати цим ресурсом.

Вони обидва тяжко дихали, створюючи навколо білу пару. Горла боліли від криків і морозу, але емоції пригнічують біль і холод.

— Професоре, прошу вас! Дайте мені шанс! Дайте шанс моїй роботі допомагати врятувати планету! Нехай давно загиблі зможуть врятувати тих, що ще живе!

Професор почувався виснаженим цією розмовою. За всю його кар‘єру скільки вже ризикових ідей він підтрим��в, але ця… може він ще пошкодує про це.

— Добре. Я не буду від��иляти твою роботу прямо зараз. Але ми про це ще поговоримо, Несторе!

І вчитель розвернувся на п‘ятках і пішов з кладовища.

Учень переможно усміхнувся, кричучи тому в спину «Дякую, професоре!». Пішла тріщина, професор здався. Якщо він погодився не відхиляти роботу одразу, значить у хлопця є всі шанси завершити й здати свою проєктну. Це перемога.

[lisa-is-chilling]

папа перестав давати кишенькові гроші.

-1 причина залишатись в університеті.🙃

зарплата зарплатою, а додаткові 3к на дорозі не валяються, особливо якшо вони одразу йдуть в мої збереження на поїздку до польщі.

[nati3197]

Поки на вулиці дощ Михаїл разом з Ирл мирно читають книгу в кабінеті

P.S. pose @simmireen

Правда тиша була не довгою. До них приєднався Арктур, йому також дуже цікаво все чим займаються батьки

Фото на пам'ять

P.S. pose @katverse

Погода не проблема якщо ти хочеш пострибати по воді

Тато прийшов забрати Арктура з вулиці, там було досить прохолодно ще й босоніж

P.S. pose @maddoxx012

Ну що маленький пішли в дім

Рідке явище, це збереження перше в якому тварини в мене переважно сплять на своїх підстилках