offellia

[offellia]

він сказав записувати думки завжди, коли хочеться, навіть якщо зовнішні обставини цьому не сприяють. хто я така щоб не дослухатися?

досі відчуваю на собі його дихання і смак губ. якби могла, я б лишилася біля нього сьогодні. у повітрі завис запах його цигарок. тепер я часто відчуватиму його, правда? і я зараз не про запах. він справді унікальний. я знаю, для нього я не така, та я безумовно в��ячна, що він стає таким для мене.

посміявся, коли я вкусила його губу при поцілунку. цікаво, чи бачить він, як я посміхаюсь дивлячись на нього?

[offellia]

мій щоденний маніфест: не знати щось це нормально.

[offellia]

раніше я сказала б, що мені більше подобається бути з собою, ніж у стосунках з кимось. але сьогодні зрозуміла: твердження неправильне. мені подобається бути у стосунках з людиною, яка надає мені достатньо простору для саморозвитку та 'вільного дихання'. здорові стосунки – це не про обмеженість, нав'язливе проводження часу разом та не про жертви.

[offellia]

я спілкуюсь з масами, але завжди помічаю індивідуальність: інколи вона ніяка, інколи підходяща. коли стається останнє, то відчуття які ти відчуваєш вже не опишеш словами. їх поки ще не придумали, тобі доводиться пояснювати це собі самостійно. звичайно, ти робиш помилки в цьому, але з часом все стає на свої місця. хоча все ще не знаходиш слів у будь-яких мовах. по почуття індивідуальні.

[offellia]

дуже сильно втомилась. навіть не розумію чому. просто не бачу майбутнього взагалі ніяк. все безсенсовне.

[offellia]

з ним ділитися нічим не можна. він роздасть це світу. це перестане бути моїм. або нашим.

[offellia]

так, навчатися це складно. але як же я рада, що я вчу те, що мені подобається. як же я рада, що мене оточують люди які стимулюють мене ставати краще і розвиватися в улюбленій (і важкій водночас) сфері.

[offellia]

колись я теж хотіла б бути тією людиною яка подорожуватиме і викладатиме фото по типу "some from the day in paris" так, наче те що я там опинилась це цілком звичайно. це зрозуміло. нормально. не щось таке чим я по-доброму вихвалятимусь все своє життя.

[offellia]

кожен раз коли бачу якісь відео з милими фразами я дуже хочу відправити їх йому. але натомість просто ставлю лайк і йду далі. чомусь мені здається, що він і так все розуміє. чи ні? заплуталась.

[offellia]

буду потроху повертатися в тамблер, бо є що сказати, але не іншим людям вживу. :)

[offellia]

так приємно коли з усіх вона фотографує саме тебе.

[offellia]

My roman empire is that meme of Tarkovsky saying: 'Poetic cinema' while looking awe-struck, and that ppl use it thinking he means like "when a movie is really good", but he's actually talking about a specific film movement - Ukrainian Poetic Cinema - which influenced his work a tone, and a Ukrainian film director - Oleksandr Dovzhenko who was on the forefront of this movement in the 1920s - 1930s, and you can find also find the influence of the artistic continuation of the Ukrainian Poetic Cinema in the 1960s in his works, and he stanned Parajanov, and still the Western academia erases that influence, pushes the Ukrainian Poetic Cinema of the 1960s into the same box of the Soviet New Wave, even though this is a very distinct artistic movement with a unique visual grammar that you don't find in the russian New Wave, because the lens through which the cinema is viewed is still deeply colonialist

[offellia]

In the first week of April the weather turned suddenly unseasonably, insistently lovely. The sky was blue, the air warm and windless, and the sun beamed on the muddy ground with all the sweet impatience of June.

– Donna Tartt, The Secret History

[offellia]

проблема (перевага?) полягає в тому, що ти назавжди залишишся з собою. неважливо що і хто навколо тебе, це все тимчасово, як би ти не заперечував цього. але ти у себе будеш завжди. особистість в людині вкрасти неможливо. видозмінити – так, але не забрати.

цінність.

[offellia]

я стаю залежна від фіолетового кольору.

[offellia]

пишу рецензію на "Марію-Антуанетту" Софії Копполи. :))