#хороші_книги

[maks-bookman]

Українське фентезі від Дари Корній

Для мене світ фентезі дуже цікавий. Я люблю читати книги фентезійного жанру і на моєму рахунку їх дуже багато.

Але я ніколи не читав українське фентезі, хоча багато чув про нього. Я розумію, що то моя проблема, що не звертав увагу на українських письменників, які творять фентезійні світи.

Книга «Зворотний бік світла» Дари Корній, це моя перша книга українського фентезі. Чесно скажу, мені сподобалось, ні, МЕНІ СПОДОБАЛОСЬ.

Для мене ця книга була відкриттям нового світу. Світу цікавого, світу слов'янських богів, про яких ми позабули. 

Розумію, що кожен вибирає в кого йому вірити, але були рабом божім чи онуками сварожими, це різні поняття.

У своїй книзі Дара Корній трохи знайомить нас з забутими богами слов'янської культури. Сюжет мені дуже сподобався. Поєднання міфології предків з сучасним світом. Мелодійна мова, цікаві, багатогранні герої, різноманітні сюжетні лінії. 

Все це робить книгу доброю, якоюсь таємничою, з гіркуватістю про наше минуле. А ще повчальною.

Мова, оберти, слова ллються, події тривають швидко. Акцентується увага на найважнішому, на душі, доброті, людяності, любові, сім'ї.

Мені здається що такі книги дуже важливі, особливо в наш час, коли люди втрачають себе, втрачають віру, втрачають душу. Можливо письменниця не дуже підходить на роль рятівниці душ, але є щось в сюжеті, в словах, що змушує читача задуматися.

Коли реальність переплітається з казкою, коли все це описано гарною мовою, яка рисує живі картинки сюжету - це завжди цікаво. Трохи філософії, трохи кохання, трохи сучасних актуальних питань, трохи старих богів й магії, трохи життєвих істин, мультивсесвіт й вийшов цікавий сюжет.

 Головні персонажі мені теж сподобалися. Головна героїня, Мальва - сильна дівчинка, добра. Було цікаво спостерігати за її становленням та пригодами.

Друга головна героїня Птаха, це світ у всіх його проявах, та ще мудрість й любов. Другорядні світлі герої теж цікаві, але про них написано не так багато. Сподіваюсь, що у продовженні про них буде більш інформації.

Темні персонажі. З одного богу дійсно темні, а з другого, по-своєму добрі, люблячі, та як не намагаються жити без світла, але все ж є в них щось сонячне. 

 �� мінусів, це сленг на якому говорить головна героїня. Це щось огидне, не приємне. Хоч сама героїня імпонує. Я вважаю що сленг та матюки треба вживати лише тоді, коли це буде чутися органічно, коли це буде посилювати емоції. А просто так випускати ці коряві слова, це якось не природно. 

 Книга сподобалась самим задумом автора показати українську міфологію в суміші з сучасністю. Сподіваюсь що й продовження пригод головної героїні мене не розчарують.

*************************************************************

А вам знайома творчість Дари Корній? Яке враження залишилося у вас від цієї книги? Які ще книги Дари Корній можете порекомендувати? Пишіть у коментарях.

**************************************************************

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

**************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Ідея не нова, виконання майстерне

 І. Павлюк "Білий попіл"  

 Ще одна книга Павлюка прочитана. Ще одне задоволення отримано.

 І. Павлюк "Білий попіл", книга яка залишила дуже хороше враження. Не зважаючи на те, що сама ідея книги не нова, виконання ідеї безперечне.

Чим же мені ця книга сподобалась.

1. Сюжет книги. Як я вже казав, ідея книги не нова. Взяти з�� основу якогось знаменитого персонажа, чи якусь історію й зробити щось нове, розкрити другий напрямок, обіграти іншу пригоду, змішати декілька стилів, помістити героїв чи історію в інший час, треба ще вміти.

 Не кожен письменник візьметься за таке.  

Але Ілларіон Павлюк дуже смачно обіграв гоголівського Вія. І тим самим показав ще один бік свого таланту.    Я прихильник таких сюжетів, тому було цікаво читати та зрівнювати інших авторів, які пишуть у цьому напрямку.

  Сюжет вийшов неймовірний. Ретро-детектив зі смаком містики, з таємницями минулого, зі зламом мозку.  Все це вміло закручено, атмосферно, майстерно вплетено в історію про Вія. Несподівані виверти сюжету теж додали смаку книзі. 

 Дуже цікаво зробленні вставки-невеличкі. Марення, чи сни, чи тощо. Автор настільки вміло це написав, що здається, що тим сам опиняєшся у цьому потойбіччі.  А ще були скелети у шафі... 

 А яка кінцівка сюжету. Це ж просто бомба.  Всі крапки над і розставлені, всі отримали своє.

Навіть після отримання всіх відповідей, остається думка чи відчуття, що і містика не заперечує та пояснює всі події, що відбувалися у книзі.

Тримати в напрузі читача, не давати йому розслабитися є фірмовим стилем автора.

2. Персонажі книги. 

Головний герої саркастичний авантюрист. Гострий розум, винахідливість, в якомусь сенсі дедукція. Зухвалий та нахабний.

Непоганий боєць, але в нього є одна велика проблема. Він не пам'ятає свого минулого, лише кілька останніх років. Його вміння допомагають розібратися в таємницях хутора "Білий попіл", розгадати загадки свого минулого, знайти себе справжнього. 

Він дуже імпонує читачеві.

Всі інші персонажі, крутяться навколо головного. Кожен з них додає перцю в цієї історії. Кожен виконую свою роль, розкриває не тільки якусь таємницю, але й характер головного героя.

  Персонажі прописані цікаво, мають об'єм, свої характери, свою мову, та свою правду.

3. Різне.

Історія кохання пронизує всю книгу тонкою, але міцною ниткою.  З кож��ою прочитаною сторінкою виникає все більше питань й ти вже не сподіваєшся, що автор виведе все в нуль.

Деякі моменти були дуже сильно написані, і я уявляв то зустріч з Вієм, то з якоюсь іншою істотою, але все вийшло по другому.  Атмосфера книги огорнута легендами, пітьмою, роздумами, містикою, нагадує казку.

Сподобалось, що в книзі не має маловажних подій. Всі події цілком створюють цікавий сюжет, де є місто дружбі, коханню, довірі тощо.  Взаємовідносини між людьми теж майстерно виписані.

Книга дуже сподобалась. Є в неї щось таке, що приваблює читача. Скоріше за всього, це талант автора, його фантазія й вміння передати читачам свій задум.

А яке враження залишилось у вас від книги? Що сподобалось, а що ні?  Пишіть в коментарях.

*****************************************************************************************

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

*******************************************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#хороші_книги #література #список_книжок#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA#література_українською_читання_книги_фільми_серіали#книжкове_суспільство #блог_українською#українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу

[maks-bookman]

В кожному з нас є пітьма

 Ілларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Довго не міг написати відгук на цю цікаву книгу.  Не знаю чому, але мені здається, що треба було перехворіти на цю книгу.

Ніби містика, а таке відчуття що все було по справжньому. Такий натік, що в кожному із нас є пітьма, яка хоче вилізти назовні й панувати.

Мені дуже сподобалось як пише Павлюк. Це була його перша книга, яку я прочитав. Можу відверто сказати, що полюбив стиль автора й те, як він вміє пригорнути увагу читача.

Що мені сподобалось у книзі.

1. Сюжет. Я люблю все, що пов’язано з містикою. А ця книга просто скарбниця потойбічного. Може десь кому здається в сюжеті якась безглуздість в житті головного героя, але це вибір автора, він так бачив, він так написав, й це книга. Можна щось й вигадати таке собі.

Сюжет зразу бере читача в круговерть та не відпускає до самого кінця. Павлюк так закрутив гайки, що іноді здавалося що я заплутався, але ні, два три кроки та все на своїх містах. Знову плутанина й знову все вирівнялося.

Де кілька сюжетних ліній крутили та й вертіли мене. Не давали продиху. Щось було більш цікаве, щось менш, але Буськів Сад, чи Буськів Ад, я запам’ятаю надовго. Місто де всім на все плювати. Кожен шукає вигоду лиш для себе. 

Місце, де життя йде по колу. Місце, де ніхто не пам’ятає минулого. Місце, де мертві повертаються до життя.

Спокута гріхів, віра, вибір. Трохи детективу про маніяка, трохи психології. Різноманітність героїв. Просто супер.

Важко визначити жанр, в якому це все написано. Дуже багато алюзій, відсилань і натяків на все, що пов’язано зі смертними гріхами, колами пекла, вірою, спокутою. А ще я побачив трохи фільму «Матриця». Вибір між червоною полуничкою і синьою лохиною. А ще міфи, легенди, та багато іншого.

2. Головні герої.  Почну з найголовнішого. Андрій. Людина, яка багато бачила смертей. Людина, яка звинувачує себе у деяких смертях. Людина з розладом у психіці, але це не заважає йому працювати кримінальним психологом.

 Для того, щоб ловити маніяків, треба самому бути трохи маніяком. А може й не трохи?

Андрій в романі стоїть на межі світла та пітьми. В ньому втілено як зернятко сили світла, зернятко боротьби з темрявою так й зернятко чогось темного, потойбічного.

І як би ти не ходив в темряві по колу, натикаючись на стіни, завжди можна знайти вихід, якщо є віра, якщо є серце. 

   Дуже зацікавила людина у красному плащі. Загадковий персонаж. Майже всемогутній, постійно спокушає людей. Укладає з ними різні угоди, випробує на міцність та мораль.  Ніби диявол, а ніби бог. Тут ще треба поміркувати, до кого його віднести. 

 ХАРитОН Еребович (Ереб - бог вічного мороку, пітьми та туману, син Хаосу)

Другорядні герої теж мають свої характери, мову, таємниці та пітьму. Дуже вони похожі на реальних людей, мабуть, автор змальовував своїх героїв з людей, які зустрічалися йому у справжньому житті.

В книзі, автор показує читачеві що можна достукатися, докричатися до сліпих та глухих. Що в кожного є шанс відкрити очі, стати людиною, досягти мети.

Книга дуже вразила. Динамічна, атмосферна, цікава, повчальна, психоемоційна. Після роману залишається багато міркувань про світло та пітьму. В наш час це дуже актуально.

Можна ще довго шукати порівняння, та писати про цю фантастичну книгу, але час…

А вам сподобалась ця книга? Які враження залишилися у вас? Пишіть у коментаряхСтавте вподобайку. 

Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям

.***************************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#хороші_книги #література #список_книжок#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA#література_українською_читання_книги_фільми_серіали#книжкове_суспільство #блог_українською#українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу#читаюукраїнськихавторів #читаюпідчасвійни #ПроКниги_Що_почитати

[maks-bookman]

Сергій Бут «Листи з того світу»

Ще одна книга прочитана. Ще одна історія закінчилася. Ще одне за��оволення отримано.

 На жаль все добре закінчується швидко й знову треба шукати щось унікальне. 

 Сергій Бут «Листи з того світу» 

 Випадково взяв читати цю книгу та з перших сторінок закохався в сюжет, яких тримав мене міцно в обіймах до самого кінця. Як я не розтягував задоволення, але історія закінчилась.

 Емоцій багато. Страшна та захоплива історія із життя сучасних людей. Зло, яке дрімало та проснулося. Ніби казка, а ніби справжня детективна історія.

 Книга зі смаком містики. Лабіринт лячних таємниць пришлого та сучасного. В кращих традиціях авантюрного роману. 

 Сюжет книги цілком переносить тебе у місце дії. Вискочити з сюжету не має сил. Ти все глибше та глибше занурюєшся у чужі таємниці, які відкриваються поступово. Нерви не витримують напруги. Тобі здається, що замість головного героя ти сам та всі ті несподіванки відбуваються з тобою.

 Знову Львів, знову смак та запах кави, знову трохи містики та розслідування. Все це дуже гармонійно поєднується в книзі. Питання, підозри, несподівані розв'язки, щось потойбічне.

 А які яскраві персонажі. Головний герой правильний хлопець. Добра, чуйна людина. Має цікаве хобі збирати старовину. Дуже комунікабельний, має друзів. Людина з характером та таємницею.

Хазяйка квартири. Коли я читав, як автор описує цю жінку, то зразу перед очима побачив радянську та українську акторку Марію Капніст. Та впродовж всієї книги цей образ з'являвся, коли йшла річ про неї. 

 Автор майстерно передав всі тонкощі характерів своїх головних героїв. Вони, мабуть, живі сходили зі сторінок книги й мандрували з тобою, сиділи на спіритичному сеансі тощо.

 Ще одним з головних героїв є само місто Львів. Таємничий та старовинний. Зі своєю цікавою історією та атмосферою. Автор це передав дуже точно, навіть шедеврально.

Другорядні персонажі теж вийшли живими, об'ємними. Поліціянт, друг хазяйки квартири, друзі головного героя, сусіди. Ніби сам автор жив серед них й просто малював своїх героїв з натури. Трохи додавав свого, трохи забирав, але всі персонажі вийшли дуже реалістичними.

 Сам сюжет з легкою детективною жилкою постійно тримає атмосферу напруги. Таємниці, несподіванки, вкраплення чогось містичного, збіжжя подій. 

Автор постарався зробити все так, щоб зацікавити читача. І це в нього вийшло чудово. Першокласна робота. Книга сподобалась.

 Моя оцінка 10 із 10 

 А ви читали цю книгу? Яке враження залишилось у вас? Які книги такого жанру чи напрямку можете порекомендувати? Пишіть в коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед! *************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#хороші_книги #література #список_книжок #блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA #література_українською_читання_книги_фільми_серіали #книжкове_суспільство #блог_українською #українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу

[maks-bookman]

Петрик П'яточкін та намір

Знов мене здивував Любко Дереш своїм «Наміром». Новий книжковий рік почався з гарних книжок.

У автора неповторний стиль та манера писати свої твори. Його вміння наганяти туману висловлюванням, якась метафоричність придає книзі шарму.

Ця книга про людину, яка одержима жагою пізнання. Жагою розкрити свій дар. Але це не робить його суперлюдиною, він як був звичайним, так й залишився. Тільки став віддалятися від людей.

Початок книги інтригує та заволікає до читання. Тим поглинаєш у круговерть сюжету, занурюєшся все глибше. Книга наштовхує на роздуми. В голові крутиться різне.

Але в кінці за сюжетом у головного героя починаються проблеми з «дахом» і я відчував теж, що й в мене щось не те. Так приворожити читача, це ще треба вміти. А так завантажити голову це талант.

Матюки й вульгаризми, які присутні в книзі, як на мене, додають та посилюють складний період головного героя, а може й самого автора. Пізнання світу кожному дається по різному. Хтось проходить це відносно легко, а хтось проходить цей період дуже неспокійно. Пошук свого міста у житті, своєї долі - це важлива справа, яка може тривати все життя. 

Містами трохи було нудно, життєва філософія – це не дуже весело. Містами якось дивно, але в цілому книга цікава. Дереш вміє так подати сюжет, що це здається на якийсь вибух реальності. Він не затверджує істин, не малює ідеальних героїв, він створює щось нове, щось, що пройме читача.

Смішні моменти теж є, життя без посмішки не життя. Сподобалось, що автор взяв для головного героя ім'я та прізвище Петрик П'яточкін. Мабуть, теж любив той мультик. А може для більшої інтриги?

Хтось рахує що цей роман для підлітків. Може й так. Але і дорослим є чому повчитися. Філософськи проблеми хоч і не нові, але подача щодо їх вирішення мені сподобалось.

Ще було цікаво поміркувати над назвою. Чому «Намір»? Намір для чого, чи для кого? Може назва пов’язана з вмінням людей досягати якихось висот у житті за допомогою одного лише бажання? Прагнення? Наміру?

Але мені здається, що тільки бажання буде замало. Мабуть, ще треба діяти, щось робити. Люди пов’язані між собою. Й впливають одне на одного. Хтось пробує на самоті знайти свій шлях, а хтось шукає інших людей для допомоги.

Так. Міркувань багато. Можна витрачати на це час, а можна … Може я щось не помітив, та здається, що я ще не один раз буду звертатися до книги, та щось вишукувати в тексті.

А яке враження у вас від цієї книги? Що можете сказати про назву книги? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#хороші_книги #література #список_книжок

#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA

#література_українською_читання_книги_фільми_серіали

#книжкове_суспільство #блог_українською

#українські_письменники #хроніки_книголюба

[maks-bookman]

Книга хорошого настрою

Юрій Винничук «Груші в тісті»

Ця книга для мене стала книгою хорошого настрою. Я дуже люблю слухати справжні життєві історії. Ця книга, просто колодязь історій, гумору, кохання й легкої еротики від автора.

Книга складається з невеличких оповідань, захопливих, цікавих, справжніх, з перчинкою.

А яка мова. Автор має справжній талант розказувати пустощі, веселощі, фантазії тощо. Та справжня родзинка в тому, що автор пише про себе, про своє життя, про іронію долі, про людей.

Жарти Винничука вийшли гострі, смішні, майстерно намальовані А ще вони вийшли дуже живі. Коли читав, розумів, що таке не придумаєш. Таке може бути тільки в справжньому житті.

І хоч іноді ти не віриш, що таке було насправді, але та атмосфера, пригоди, налаштовують на віру у правдивість історії. Дуже дотепно.

Пригоди в Америці, на вокзалах, барах, генделиках. Якісь забігайлівки, галереї, чужі помешкання, сади. Білосніжні тіла красунь, та вино. І це ще не все, що розповів у своєму романі Юрій Винничук.

Вийшла дуже смачна книга, яка надає гарний настрій, та захоплює неймовірними пригодами автора. Книгу можна розтаскувати на цитати. Бо у книзі все настільки урівноважено, всі приколи балансують на межі сміливості, якогось літературного садизму, самоіронії та гумору, що хочеться читати далі й далі.

І все це приправлено пряним еротизмом та духом тих часів. Всі ці дрібниці утворюють неповторний смак пригод.

Книга дійсно дарує гарний настрій. До неї можна повертатися у будь-який час, та починати читати з будь-якої історії. Мені дуже сподобалась ця книга як за сюжетом, так й чудовою мовою автора.

Груші в тісті, читайте та насолоджуйтесь.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилос�� у вас? Які книги Винничука можете порекомендувати? Пишіть в коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

*****************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

******************************************************************

#хороші_книги #література #список_книжок

#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA

#література_українською_читання_книги_фільми_серіали

#книжкове_суспільство #блог_українською

#українські_письменники #хроніки_книголюба

[maks-bookman]

Люко Дашвар "Село не люди"

Знов для мене новий автор та його книга 2007 року.

Не буду переказувати сюжет, але він вражає своєю правдивістю та прямолінійністю.

Мені сподобалось ця історія, де головні герої прості люди. Вони живуть своїм непростим життям. Перемелюють кістки своїм сусідам, заздрять, кохають, пліткують.

З перших сторінок читача шокує сцена розбещення неповнолітньої. Як на мене, це був геніальний хід автора. Пастка для читача, дуже гаряча та перчена. Пастка, яка дає розуміти, що в романі буде ще багато того, що люди зазвичай приховують. Це відкритість, прямолінійність тощо.

Та не дивлячись на це розпутство, паскудство, авторка робить з цього парадокс. Парадокс кохання дорослого, одруженого чоловіка та тринадцятирічної дівчинки. Ця сюжетна лінія буде проходити через всю книгу, через всі вузли сюжету та долі.

Книга просто насичена депресивним життям людей українського села. За вірогідність життя я нічого не можу сказати, але здається, що десь таке є. Може це не поширена версія життя у селі, може це збірка всіх негативів сільської реальності, та написано все дуже правдиво.

В книзі багато соціальних проблем. Це й алкоголізм, й корупція, насильство над жінками, педофілія, відсутність освіти, та ще багато чого.

Читач бачить чітко розмежоване поняття між селом та містом.

Відношення людей з міста до сільських, на яких вішають всі кліше щодо крадіжок, розпусти, безкультур'я. Межа між «справжніми» людьми та сільським непорозумінням.

Книга захоплює. Захоплює долею людей в цілому, та долею героїв книги особисто. Несподівані повороти сюжету, несподівані викрутаси долі. Вир емоцій.

Містами було соромно за моє давнішнє відношення до сільських людей. Але можливо це й моє виховання, та мій колишній юний вік. З віком моє відношення змінилося.

Люди всі різні. Є хороші, є не дуже. Але завжди треба залишатися людиною. Співчувати другим, при можливості допомагати.

2022 рік в Україні це доказав. Люди згуртувалися перед великою бідою. Міськи, сільські, усі разом роблять все для перемоги. Та з другого боку є ті, які перейшли до темряви.

Герої книги вийшли дуже живими, прямо бачиш цих людей. Бачиш їх характери, снобізм тощо.

Людська нелюдяність, темрява у душах, у серцях. Тупість, неповага, якась несусвітня сліпота до оточення.

Наряду з гіркістю історії головної героїні, присутня крапля містики, віра у найкраще.

З мінусів це багато матюків, лайки. А книга є лауреатом конкурсу творів для дітей. Хоча зараз діти знають більш дорослих, щодо такої лексики.

Чув, що Люко Дашвар, це письменниця, яка своїми книгами рве душу. Мені важко сказати щось на цю тему, тому що це моя перша книга цієї письменниці і я не можу порівняти. Але книга дійсно рве душу, змінює світосприйняття.

Можна ще багато писати про цю книгу. Розмірковувати, філософствувати, ламати собі мозок. Можна сперечатися за сюжет, за його правдивість.

Але задоволення від книги штовхає до нових книг письменниці, до нових сюжетів, що розривають душу, до нових цікавих героїв.

А яке враження залишилося у вас від цього роману?

Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#хороші_книги #література #список_книжок

#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA

#література_українською_читання_книги_фільми_серіали

#книжкове_суспільство #блог_українською

#українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу