#укрвірші

[victoriada]

Що взяла я у дорогу?  Все, крім спогадів про дім.  Одяг, нерви, їжу, тривогу,  Те старе, що стане новим.

19.07.2023

[torontoshka]

[kaprisiya]

[shipoffoolsxd]

Задихаюся, любове

Нависли над цвинтарем хмари – Життя ось-ось зійде нанівець, Як довго чекатиму кари – Розкажи, жалюгідний мертвець.

Мандруючи та співаючи, Долю свою я прийму: Любов, біль та безкарність З фрески шматками здеру.

Втоплюся в сипучих пісках, Задихнуся зоряним пилом, Стиснута шия в твоїх руках – Який гріх ти скоїш з сим тілом?

Пірну в пронизливе марево, Зірвавши з кохання вінець. Згасне зоряне небо – Настане тоді мій кінець.

11.10.23

[syrnychok]

[Один у полі воїн]

Пройшов ворóнну тисняву проваль,

у шкірі залишивши гостре пір'я.

У ніжний луг ступа знемоги кроком кінь

і лискучий панцир — із одного солдата військо.

Мирним дзвіночкам соромно дивитись,

волошки з переляку сині, як мерці,

ромашка нишком слухає про що він плаче,

низька трава купається сльозах, як у росі.

І коли зарано загрубіла спина,

не витримавши лагідності вітру,

впаде — його прийме сира земля

болісно, як останню срібну зірку.

Біле коріння заплете навколо шиї коси.

У втомлені повіки поскладають камінці.

Серед зубів прориють миші нори.

"Нарешті ми тепер одні".

"Я не мав тебе із рук пускати", —

комашня лагідно кусатиме його кістки.

"Пробач, що серед крові посмів тебе забути".

Теплий чорнозем прошепотить: "Засни"

[sunshine-peach]

Можливо, вона знає де живуть твої сни Ти кажеш мені: А якщо все ж ні. Можливо, вона може відкрити ту скриньку твоїх мрії, Бажань та таємних надій На світло в твоєму житті. Але ти не хочеш це чути Мій голос захриплий та все ж міцний. Ти затуляєш вуха А я твердим голосом, що бринить, Наче остання струна на контрабасі, Кажу тобі - Ні, Ти все ж почуєш мене. Насправді, я це ти, Я хочу кохати, дозволь собі це на мить! #укрвірші #укрінста #укртві #моївірші https://www.instagram.com/vytrymana/p/BwaKzXGA10r/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=15kpm6b5f8mdz

[kaprisiya]

[kaprisiya]